№ 910/9141/24 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/9141/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 (суддя Удалова О.Г.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 (колегія суддів: Кравчук Г.А., Коробенко Г.П., Сітайло Л.Г.)

у справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1)

до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Компанія)

про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3.

СУТЬ СПОРУ

1. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо наявності чи відсутності у виконавця державного контракту оборонного замовлення обов`язку сплачувати проценти за користування коштами попередньої оплати, (ч.1 ст.536 та ч.3 ст.693 Цивільного кодексу України), за відсутності факту користування вказаними коштами.

2. Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині та відмовив в задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

3. ІНФОРМАЦІЯ_1 (замовник) та Компанія (виконавець) уклали Державний контракт від ІНФОРМАЦІЯ_4 НОМЕР_1 (далі - Контракт) на поставку товарів оборонного призначення. Згідно з умовами Контракту:

- виконавець зобов`язується виготовити та поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари оборонного призначення (далі - Товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені в цьому Контракті, в Специфікації товарів оборонного призначення, що поставляються за державним контрактом (Додаток 1 до Контракту) (далі - Специфікація) та в Комплектації поставки товарів оборонного призначення, що поставляються за державним контрактом (Додаток 2 до Контракту) (далі - Комплектація), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов`язується прийняти Товар через вантажоодержувача та оплатити Товар в строки і на умовах, визначених цим Контрактом (п.1.1);

- вартість (ціна) товару за Контрактом становить ІНФОРМАЦІЯ_5 з урахуванням податку на додану вартість. Податок на додану вартість становить ІНФОРМАЦІЯ_6 (п.2.2);

- розрахунки за ним проводяться шляхом оплати замовником поставленого Товару протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів після пред`явлення виконавцем рахунку на оплату та документів, зазначених у п.2.7 цього Контракту, а також підписання сторонами акта приймання-передачі Товару за Контрактом (за умови наявності (надходження) бюджетних коштів на рахунки ІНФОРМАЦІЯ_1) (п.2.6);

- відповідно до вимог абзаців 4, 5 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (зі змінами) на підставі рішення замовника розрахунки за Товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 97% від вартості (ціни) Товару за Контрактом на строк не більше як 12 (дванадцять) місяців з дати перерахування коштів на рахунок виконавця (п.2.9);

- поставка відповідачем та приймання вантажоодержувачем Товару за Держконтрактом здійснюється відповідно до комплекту технічної документації, що поставляється разом з Товаром, у місці поставки на підставі товаросупровідних документів та видаткової накладної з подальшим оформленням вантажоодержувачем акту приймання-передачі. Товар поставляється відповідачем відповідно до умов DDР Україна (склад позивача) згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "ІНФОРМАЦІЯ_7" у редакції 2020 року та передається вантажоодержувачу (п.3.1);

- датою виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки Товару є дата затвердження вантажоодержувачем акту приймання-передачі. Датою належного виконання умов Контракту є дата підписання сторонами акта приймання-передачі Товару за Контрактом (п.3.2);

- Контракт набирає чинності з дати підписання його сторонами і скріплення їхніх підписів відбитками печаток сторін (за наявності) та діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим контрактом;

- виконавець зобов`язаний поставити Товар згідно з умовами Контракту не пізніше строку, визначеному в Специфікації, та надати замовнику документи згідно з п.2.7 Контракту (п.4.1);

- у разі порушення строків поставки Товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (пп.1 п.7.3);

- у разі порушення виконавцем зобов`язань щодо строків поставки Товару, за умови здійснення замовником попередньої оплати, виконавець зобов`язаний сплатити на користь замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого Товару) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), від дня порушення строку поставки Товару до дня виконання виконавцем обов`язку щодо поставки Товару, визначеного згідно з абз.1 п.3.3 цього Контракту (пп.5 п.7.3);

4. Сторонами неодноразово вносили зміни до вказаного Контракту додатковими угодами НОМЕР_3.

5. Відповідно до додаткової угоди НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_8 сторони внесли зміни до вартості (ціни) товару за Контрактом, за якою ціна становить ІНФОРМАЦІЯ_5 з урахуванням ПДВ, яке становить ІНФОРМАЦІЯ_6.

6. Обсяг фінансування та бюджетні зобов`язання за загальним фондом становлять у 2023 році ІНФОРМАЦІЯ_9, внесено зміни до специфікації.

7. Згідно зі специфікацією відповідач зобов`язався поставити товар в кількості ІНФОРМАЦІЯ_10. до ІНФОРМАЦІЯ_11.

8. 16.06.2023 позивач перерахував відповідачу кошти попередньої оплати в розмірі ІНФОРМАЦІЯ_9, що підтверджується платіжною інструкцією НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_12, яка проведена Державною казначейською службою України 16.06.2023.

9. Проте, як вказує позивач, відповідач порушив умови Контракту в частині строків постачання товару, а саме: згідно з п.1 Специфікації товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_13, вартістю ІНФОРМАЦІЯ_14, відповідно до акту приймання-передачі товару НОМЕР_5 поставлений із запізненням на 105 днів - 16.03.2024; згідно з п.2 Специфікації товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_15, вартістю ІНФОРМАЦІЯ_16, відповідно до акту приймання-передачі товару НОМЕР_6 поставлений із запізненням на 74 дні - 14.02.2024; згідно з п.3 Специфікації товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_17, вартістю ІНФОРМАЦІЯ_18 відповідно до акту приймання-передачі товару НОМЕР_6 поставлений із запізненням на 74 дні - 14.02.2024; згідно з п.4 Специфікації товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_13, вартістю ІНФОРМАЦІЯ_19, відповідно до акту приймання-передачі товару НОМЕР_7 поставлений із запізненням на 94 дні - 04.03.2024.

Короткий зміст позовних вимог

10. ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3.

11. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Контрактом в частині своєчасної поставки товару в обумовлені контрактом строки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

12. Господарський суд міста Києва рішенням від 17.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025, позов задовольнив частково: стягнув з відповідача на користь позивача ІНФОРМАЦІЯ_20 пені, ІНФОРМАЦІЯ_21 штрафу, ІНФОРМАЦІЯ_22 процентів за користування коштами попередньої оплати, ІНФОРМАЦІЯ_23 судового збору; в іншій частині позову відмовив.

13. Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний господарський суд, про доведення позивачем факту прострочення поставки відповідачем товару, а саме: згідно з п.1 Специфікації товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_13, вартістю ІНФОРМАЦІЯ_14, відповідно до акта приймання-передачі товару НОМЕР_5 поставлений із запізненням на 105 днів - 16.03.2024; згідно з п.2 Специфікації товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_15, вартістю ІНФОРМАЦІЯ_16, відповідно до акта приймання-передачі товару НОМЕР_6 поставлений із запізненням на 74 дні - 14.02.2024; згідно з п.3 Специфікації товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_17, вартістю ІНФОРМАЦІЯ_18 відповідно до акта приймання-передачі товару НОМЕР_6 поставлений із запізненням на 74 дні - 14.02.2024; згідно з п.4 Специфікації товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_13, вартістю ІНФОРМАЦІЯ_19 грн, відповідно до акта приймання-передачі товару НОМЕР_7 поставлений із запізненням на 94 дні - 04.03.2024.

14. При цьому, суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені, штрафу та процентів за користування коштами попередньої оплати та встановив, що він є обґрунтованим та арифметично правильним, а відтак, суми нарахувань пені у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_24, штрафу за прострочення поставки понад 30 днів у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_25 та процентів за користування коштами попередньої оплати у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_22 визначені правильно.

15. Зважаючи на фактичні обставини справи, враховуючи, що продукція хоч і з простроченням, але була поставлена позивачу, а матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, спричинених простроченням виконання відповідачем зобов`язань, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права на зменшення розміру пені на 99% до ІНФОРМАЦІЯ_20 (зважаючи на задоволення вимоги про стягнення процентів за користування коштами попередньої оплати, які обраховані виходячи з подвійної облікової ставки НБУ), а також про зменшення розміру штрафу на 50% до ІНФОРМАЦІЯ_21.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

16. 01.05.2025 Компанія через систему Електронний суд звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025, у якій просить їх скасувати в частині задоволення вимог про стягнення процентів за користування коштами попередньої оплати в сумі ІНФОРМАЦІЯ_22 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

17. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК.

18. У касаційній скарзі зазначає, зокрема, таке:

- суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме, ст.536 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), оскільки не врахували, що підставами для застосування до сторін правовідносин ст.536 ЦК є факт користування чужими коштами, суди не застосували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №910/14180/18 (п.1 ч.2 ст.287 ГПК);

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, які визначають обов`язок виконавця державного контракту оборонного замовлення сплачувати проценти за користування коштами попередньої оплати, передбачені ч.1 ст.536 ЦК та ч.3 ст.693 ЦК, за відсутності факту користування вказаними коштами з огляду на їх цільове призначення та використання, що унормовано державним контрактом та спеціальним законодавством (п.3 ч.2 ст.287 ГПК).

19. 02.07.2025 ІНФОРМАЦІЯ_1 через систему Електронний суд подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

20. У відзиві, зокрема, зазначає:

- договір купівлі-продажу (поставки), який містить обов`язок продавця щодо попередньої оплати, є різновидом комерційного кредиту, що передбачений ст.1057 ЦК; у даному випадку покупець здійснює кредитування продавця, а попередня оплата фактично є сумою кредиту (позики); аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані;

- частиною 3 ст.693 ЦК передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця; за своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами, а неустойка (зокрема, пеня) є видом забезпечення виконання зобов`язання та за своєю правовою природою є штрафною санкцією, яка може застосовуватись до боржника у разі порушення ним зобов`язання та виконання його на користь іншої сторони; передбачені ст.536 та ч.3 ст.693 ЦК проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції; з огляду на різну правову природу проценти, передбачені ч.3 ст.693 ЦК, не можуть бути ототожнені з неустойкою та передбаченими ч.2 ст.625 ЦК процентами;

- диспозиція ч.2 ст.693 ЦК надає покупцеві товару право вибору між двома законними діями: вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати; до моменту пред`явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини 2 статті 693 ЦК, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування;

- позивач добровільно погодився укласти Контракт на визначених сторонами умовах; законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх;

- Верховний Суд ухвалив постанову від 28.05.2025 у справі №910/10379/24 в подібних правовідносинах щодо подібного питання (щодо факту користування коштами попередньої оплати); Контракт не містить будь-яких інших умов (передумов/відсилочних норм) щодо правомірності нарахування ІНФОРМАЦІЯ_1 відсотків за користування коштами попередньої оплати або умов, за яких позивач втрачає таке право і, відповідно, у відповідача не виникає такого обов`язку; дії Компанії, які нею вчиняються в процесі здійснення власної господарської діяльності, як то укладення контрактів (договорів) з контрагентами, взаєморозрахунки з ними тощо, не мають жодного юридичного значення для кваліфікації до спірних правовідносин щодо нарахування процентів.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

21. Верховний Суд ухвалою від 26.06.2025 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Компанії, призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.07.2025.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо стягнення процентів за користування коштами попередньої оплати

22. Скаржник не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині стягнення ІНФОРМАЦІЯ_22 процентів за користування коштами попередньої оплати. Зазначає, що:

(І) суди попередніх інстанцій неправильно застосували ст.536 ЦК, оскільки не врахували, що підставами для застосування до сторін правовідносин ст.536 ЦК є факт користування чужими коштами (не застосували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №910/14180/18);

(ІІ) відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, які визначають обов`язок виконавця державного контракту оборонного замовлення сплачувати проценти за користування коштами попередньої оплати, передбачені ч.1 ст.536 ЦК та ч.3 ст.693 ЦК, за відсутності факту користування вказаними коштами з огляду на їх цільове призначення та використання, що унормовано державним контрактом та спеціальним законодавством.

23. Верховний Суд відхиляє зазначені доводи з таких міркувань.

24. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Разом з тим, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 ч.1 ст.310, ч.2 ст.313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (ч.4 ст.300 ГПК).

26. Колегія суддів встановила, що після подання Компанією касаційної скарги у цій справі, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 28.05.2025 ухвалив постанову у справі №910/10379/24, яка є подібною до справи, що переглядається.

27. На зазначену обставину, щодо перебування справи №910/10379/24 на розгляді Верховного Суду, та щодо подібності цієї справи до справи, що переглядається, посилається сам скаржник у касаційній скарзі, зокрема, зазначаючи:

"З умов, укладеного між сторонами державного контракту у судовій справі №910/10379/24 вбачається, що ними було погоджено такі ж умови, зокрема, в частині визначення відповідальності щодо стягнення з відповідача процентів за користування коштами попередньої оплати, які є ідентичними умовам Держконтракту у справі №910/9141/24.

Північний апеляційний господарський суд у постанові від 04.02.2025 у справі №910/10379/24 погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність фактичного користування відповідачем коштами попередньої оплати, з огляду на що відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів.

Наразі, ухвалою Верховного Суду від 14.04.2025 у справі № 910/10379/24 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "ІНФОРМАЦІЯ_26", розгляд якої призначено на 28.05.2025".

28. Верховний Суд постановою від 28.05.2025 у справі №910/10379/24 скасував рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення відсотків за користування грошовими коштами скасувати, а справу у скасованій частині направив на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

29. Враховуючи приписи ч.4 ст.300 ГПК, висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, зроблені у подібній справі №910/10379/24, підлягають врахуванню при розгляді касаційної скарги Компанії у справі, що переглядається.

30. Частиною 3 ст.693 ЦК, зокрема, встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

31. У ст.536 ЦК визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

32. Отже, положення ст.536 та ч.3 ст.693 ЦК передбачають можливість для покупця нарахування на суму сплаченої ним продавцю попередньої оплати процентів за користування грошовими коштами, що узгоджується із загальним правилом про оплатний характер договору купівлі-продажу. Порушення продавцем обов`язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами.

33. Як встановили суди попередніх інстанцій сторони у Контракті передбачили, що у разі порушення виконавцем зобов`язань щодо строків поставки Товару, за умови здійснення замовником попередньої оплати, виконавець зобов`язаний сплатити на користь замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого Товару) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від дня порушення строку поставки Товару до дня виконання виконавцем обов`язку щодо поставки Товару, визначеного згідно з абз.1 п.3.3 цього Контракту (пп.5 п.7.3).

34. Відтак з огляду на зміст пп.5 п.7.3 Контракту Верховний Суд відзначає, що правовідносини у відповідній частині регулюються саме приписами ст.536 та ч.3 ст.693 ЦК.

35. Передбачені ст.536 та ч.3 ст.693 ЦК проценти за своєю правовою природою є винагородою (платою) за користування грошовими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (ст.1214 ЦК), та виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції.

36. Отже, підставами для застосування до правовідносин сторін ст.536 ЦК є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048 1054 1061 ЦК). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами.

37. Верховний Суд зауважує, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п.3 ч.1 ст.3 ЦК). За встановлених у справі обставин сторони самостійно на власний розсуд, використовуючи принцип свободи договору, передбачили відповідну його умову щодо сплати процентів за користування чужими грошовими коштами в розумінні ст.536 ЦК, що відповідно до положень ст.629 ЦК є обов`язковим для виконання сторонами.

38. Спірні правовідносини у справі виникли саме з державного контракту, який був укладений між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем.

39. За умовами Контракту (пп.5 п.7.3) виконавець зобов`язаний у разі порушення зобов`язань щодо строків поставки товару сплатити на користь замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого товару).

40. Отже, з аналізу правової конструкції вказаної норми необхідним для стягнення відсотків за користування грошовими коштами попередньої оплати є встановлення таких обставин:

(1) здійснення замовником попередньої оплати товару, її розмір;

(2) прострочення зобов`язання виконавцем щодо строків поставки товару;

(3) вартість простроченого товару.

41. Контракт не містить будь-яких інших умов (передумов/відсилочних норм) щодо правомірності нарахування замовником відсотків за користування коштами попередньої оплати або умов, за яких замовник втрачає таке право і, відповідно, у виконавця не виникає такого обов`язку.

42. З огляду на наведене, дії відповідача (виконавця), які ним вчиняються в процесі здійснення власної господарської діяльності, як то укладення контрактів (договорів) з контрагентами, взаєморозрахунки з ними тощо, не мають жодного юридичного значення для кваліфікації до спірних правовідносин пп.5 п.7.3 Контракту.

43. Зазначене повністю узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 28.05.2025 у справі №910/10379/24.

44. Верховний Суд у вказаній постанові дійшов такого висновку:

"Суди попередніх інстанцій помилково вдалися до оцінки подальшої долі грошових коштів (попередньої оплати), які були отримані відповідачем на виконання умов Контракту, адже вказані обставини не входять в предмет доказування у даній справі та не можуть бути правовою підставою для відмови у стягненні коштів за користування грошовими коштами у порядку пункту 7.2 Контракту та статей 536 693 ЦК України.

Отже, ураховуючи наведе вище, з огляду на те, що відсотки за користування грошовими коштами є способом захисту майнового права та інтересу кредитора і передбачають отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, що були отримані ним як попередня оплата, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у конкретних правовідносинах.

За таких обставин, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції у наведеній частині ухвалена з порушенням норм права.

Доводи позивача у касаційній скарзі у відповідній частині знайшли своє підтвердження. Обґрунтованими є посилання на постанови Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/14180/18, від 29.05.2024 у справі №911/2347/22, від 11.09.2024 №910/13575/23, від 18.12.2018 у справі №908/639/18".

45. На підставі зазначеного Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.07.2020 у справі №910/14180/18, оскільки Верховний Суд у постанові від 28.05.2025 у справі №910/10379/24 врахував висновки зі справи №910/14180/18, однак із постанови, ухваленої пізніше - 03.12.2021.

46. Також, враховуючи, що на сьогоднішній день існує висновок Верховного Суду щодо застосування статей 536 та ст.693 ЦК у подібних правовідносинах і оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій відповідають такому висновку, Верховний Суд закриває касаційне провадження в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 ГПК.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

48. Пункт 4 ч.1 ст.296 ГПК передбачає, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

49. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

50. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про закриття касаційного провадження в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої п.3 ч.2 ст.287 ГПК, та залишення касаційної скарги без задоволення у іншій частині, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Судові витрати

51. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження в частині та залишення касаційної скарги без задоволення у іншій частині, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині інших підстав касаційного оскарження залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 у справі №910/9141/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець