ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 910/9150/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 (суддя Сівакова В. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 (Шаптала Є. Ю. - головуючий, судді Хрипун О. О., Тищенко А. І.) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро"

про стягнення 77 720,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. 07.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") до Товариства з обмеженою відповідальністю "МНТ-Агро" про стягнення 77 720,00 грн штрафу.

1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 у справі № 910/9150/21 позовну заяву і додані до неї документи повернуто з посиланням на пункт 1 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвала мотивована тим, що подана до суду позовна заява підписана адвокатом Миргородою О. Ю. та юрисконсультом 1 категорії відділу претензійно-позовної роботи та представництва в судах юридичної служби філії Слюсар М. М., на підставі довіреності від 30.04.2021 № 704, виданої директором та заступником директора регіональної філії "Одеська залізниця" Нікуліним С.С., Підлубним О. В. та довіреності від 15.04.2021 № 520, виданої директором та заступником директора регіональної філії "Одеська залізниця" Нікуліним С. С., Мякішевим Р. О. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Так, дійсно в Положенні регіональної філії "Одеська залізниця" зазначено, що остання має право від імені АТ "Українська залізниця" відповідно до наданих повноважень та довіреності виступати позивачем та відповідачем у судах всіх інстанцій, з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу і третій особі, з правом підпису усіх процесуальних документів в межах своїх повноважень, передбачених внутрішніми документами філії, ...(п. 2.8. Положення). Проте, необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола. Доказів які б підтверджували повноваження директора регіональної філії "Одеська залізниця" Нікуліна С.С. та заступників Мякішева Р. О., Підлубного О. В. здійснювати представництво інтересів АТ "Українська залізниця" та підписувати позовні заяви від імені останнього (відповідної довіреності) не подано. Таким чином, у суду відсутні підстави вважити, що позовна заява підписана уповноваженими особами, які мають на це право.

1.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 910/9150/21 залишено без змін ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2021.

У постанові суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що довіреність від 30.04.2021 № 704, видана директором та заступником директора регіональної філії "Одеська залізниця" Нікуліним С .С., Підлубним О. В. та довіреність від 15.04.2021 № 520, видана директором та заступником директора регіональної філії "Одеська залізниця" Нікуліним С. С., Мякішевим Р. О., які діють в порядку передоручення повноважень на підставі довіреності, посвідченої в м. Києві приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаєнко Оксаною Василівною 01.04.2021 за реєстровим №1140 (що вказано у відповідних довіреностях № 704 від 30.04.2021 та № 520 від 15.04.2021).

Разом з цим, доводи апелянта про те, що наявність відповідних повноважень у директора філії "Одеська залізниця" Нікуліна С.С. та заступників Мякішева Р. О., Підлубного О. В. щодо передоручення представникам Миргородовій О. Ю. та Аскеровій К. С. права підписання позовних заяв, посвідчення копій документів та інших прав перевірені та підтверджені нотаріусом у встановленому законодавством порядку колегія суддів сприйняла критично, оскільки саме суд перевіряє подану позовну заяву на дотримання вимог, визначених ГПК України виходячи з поданих позивачем документів разом з позовною заявою. Однак, позивачем ні разом з позовною заявою, ні з апеляційною скаргою не надано документів на підтвердження того, що вказані особи мають право діяти в порядку передоручення, зокрема відповідної довіреності, якою таким особам надано право діяти від імені АТ "Українська залізниця" з правом передоручення.

2. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

2.1. АТ "Українська залізниця" звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 910/9150/21 та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

Заявник зазначає, що судом першої інстанції не встановлено, що особи, які подали позовну заяву не мають процесуальної дієздатності, або заява не підписана, або підписана особами, які не мають права її підписувати, або заява подана особами, посадове становище яких не зазначено. Таким чином, за наявності обставин, які свідчать про відсутність документів на підтвердження повноважень Нікуліна С. С., Мякішева Р. О. та Підлубного О. В. надавати представникам Миргородовій О. Ю. та Аскеровій К. С. повноваження для представництва інтересів філії та товариства в порядку передоручення, позовну заяву слід було залишити без руху для усунення недоліків (надання відповідних документів).

Постановою Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 910/8486/21 скасовано ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги з аналогічних підстав.

2.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на правильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Вважає, що позовна заява була підписана неправомочними особами, які не мають права на їх підписання. Стверджує, що у разі підписання і касаційної скарги адвокатом Миргородовою О. Ю. чи представником Аскеровою К. С. , то і вона підписана неуповноваженою особою.

3. Позиція Верховного Суду

3.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

3.2. За змістом статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3.3. Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, розумні строки розгляду справи судом.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Реалізація особою права на подання позову до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав, яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту позовної заяви, документів, які додаються до неї, недотримання яких має негативні наслідки для позивача, зокрема, передбачені частиною п`ятою статті 174 ГПК України.

За змістом частини другої статті 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Отже, реалізація права на звернення до суду із позовом є процесуальною дією в суді, яка має здійснюватися або самою особою у порядку самопредставництва, або її процесуальним представником. При цьому підписання та/або подання позовної заяви є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Частиною п`ятою статті 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Частиною першою статті 58 ГПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина третя статті 60 ГПК України).

Відповідно до частин другої, третьої статті 244 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність представника повинна відповідати загальним вимогам, передбаченим цивільним законодавством, зокрема, статтею 247 ЦК України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до Глави 4 (Посвідчення довіреностей, припинення та скасування довіреностей), Розділу ІІ (Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій) Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: довіреність на вчинення правочину, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто довірителем, нотаріусом не посвідчується (п. 2.3); довіреність видана в порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню після подання основної довіреності, у якій застережене право на передоручення, або після подання доказів того, що представник за основною довіреністю примушений до цього обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність (пункт 5.1).

При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов`язаний ознайомитися з її установчими документами, інформацією про таку особу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності (частина четверта статті 44 Закону України "Про нотаріат").

Повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (частина четверта статті 60 ГПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, може бути, зокрема, довіреність.

3.4. Як встановлено судами попередніх інстанцій, наявна у матеріалах справи копія позовної заяви підписана адвокатом Миргородою О. Ю. та юрисконсультом 1 категорії відділу претензійно-позовної роботи та представництва в судах юридичної служби філії Слюсар М. М., на підставі довіреності від 30.04.2021 № 704, виданої директором та заступником директора регіональної філії "Одеська залізниця" Нікуліним С.С., Підлубним О. В. та довіреності від 15.04.2021 № 520, виданої директором та заступником директора регіональної філії "Одеська залізниця" Нікуліним С.С., Мякішевим Р. О.

Повертаючи вказану позовну заяву, суд першої інстанції послався на те, що доказів які б підтверджували повноваження директора регіональної філії "Одеська залізниця" Нікуліна С. С. та заступників Мякішева Р. О., Підлубного О. В. здійснювати представництво інтересів Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та підписувати позовні заяви від імені останнього (відповідної довіреності) не подано.

Водночас судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної постанови перевірено довіреність від 30.04.2021 № 704 і довіреність від 15.04.2021 № 520 та зазначено, що доводи апелянта про те, що наявність відповідних повноважень у директора філії "Одеська залізниця" Нікуліна С.С. та заступників Мякішева Р. О., Підлубного О. В. щодо передоручення представникам Миргородовій О. Ю. та Аскеровій К. С. права підписання позовних заяв, посвідчення копій документів та інших прав перевірені та підтверджені нотаріусом у встановленому законодавством порядку сприйняті критично, оскільки саме суд перевіряє подану позовну заяву на дотримання вимог, визначених ГПК України виходячи з поданих позивачем документів разом з позовною заявою. Однак, позивачем ні разом з позовною заявою, ні з апеляційною скаргою не надано документів на підтвердження того, що вказані особи мають право діяти в порядку передоручення, зокрема відповідної довіреності, якою таким особам надано право діяти від імені АТ "Українська залізниця" з правом передоручення.

3.5. Попри вказаний висновок, судом апеляційної інстанції не було встановлено обставин оскарження відповідних нотаріальних дій, пов`язаних із посвідченням довіреностей, їх скасування (припинення дії). Крім того, стверджуючи про те, що позивачем не надано документів на підтвердження наявності повноважень щодо передоручення, суд апеляційної інстанції жодним чином не надав оцінки довіреності від 30.04.2021 № 704, яка додана до апеляційної скарги і на яку заявник посилається як на підтвердження наявності відповідних прав.

3.6. Частина перша статті 174 ГПК України встановлює загальне правило, згідно з яким у випадку, якщо позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви суд першої інстанції постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Поряд з цим, відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.07.2020 у справі № 905/2203/19 та від 13.08.2021 у справі № 910/21107/20 зазначено, що процесуальний закон допускає дві форми поведінки суду у разі встановлення порушень/недоліків щодо особи/повноважень особи, яка підписала позовну заяву/заяву/скаргу тощо, а саме: залишення без руху позовної заяви/заяви/скарги із наданням заявнику строку для усунення відповідних недоліків або повернення цієї заяви.

З огляду на наведені положення процесуального закону, суд має залишити позовну заяву/заяву/скаргу без руху, відповідно до частини першої статті 174 ГПК України, у разі наявності у суду сумніву у достовірності, достатності та належності доказів стосовно повноважень особи, що її підписала, надавши заявнику строк для усунення відповідних недоліків.

У протилежному випадку, зокрема за відсутності доказів повноважень особи, що підписала позовну заяву/заяву/скаргу, у суду відсутні підстави для залишення її без руху відповідно до положень частини першої статті 174 ГПК України, а суддя у цьому випадку, відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 174 цього Кодексу, повертає позовну заяву і додані до неї документи.

3.7. Водночас, повертаючи позовну заяву на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 174 ГПК України, суди попередніх інстанцій не врахували, що зазначена норма підлягає застосуванню в разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. При цьому, зазначених обставин суди не встановили, а фактично мали сумнів щодо достатності доказів на підтвердження наявності відповідних повноважень.

Таким чином, за наявності сумніву щодо повноважень директора регіональної філії "Одеська залізниця" Нікуліна С.С. та заступників Мякішева Р. О., Підлубного О. В. здійснювати представництво інтересів АТ "Українська залізниця" та діяти в порядку передоручення, позовну заяву, у порядку частини першої статті 174 ГПК України, слід було залишити без руху для усунення недоліків (надання відповідних документів).

3.8. У свою чергу, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що касаційна скарга підписана неуповноваженою особою, оскільки повноваження адвоката Маргородової О. Ю., яка підписала скаргу, підтверджуються наданим ордером від 10.01.2022.

4. Висновки Верховного Суду

4.1. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

4.2. Частиною шостою статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

4.3. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, отримали підтвердження під час касаційного провадження та спростовують висновки судів попередніх інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, Верховний Суд вбачає підстави для задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваних ухвали та постанови і направлення справи до господарського суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 910/9150/21 скасувати.

Справу № 910/9150/21 передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ