№ 910/9665/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/9665/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва

(судді - Баранов Д.О.)

від 26.07.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Мальченко А.О., судді: Жук Г.А. Дикунська С.Я.)

від 04.12.2019

у справі №910/9665/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД",

Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал"

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Денді Карбон"

про стягнення 1 151 511, 83 грн,

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД"

про визнання добросовісним набувачем,

за участю представників учасників справи:

позивача - Твердохлєбов Е.Г.;

відповідача 1 - Утіралова А.М.;

відповідача 2 - Логвиненко Є.В.;

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" та Акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" про стягнення збитків (упущеної вигоди) у розмірі 1 151 511, 83 грн.

1.2. Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав, що в результаті неправомірного володіння та користування відповідачем-1 та відповідачем-2 нежилими приміщеннями (а саме: користування відповідачем-2 нежилими приміщеннями 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок 1, що складає 42/100 частин будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок 1 в період з 12.09.2012 до 30.11.2012 (79 днів); користування відповідачем-1 нежилими приміщеннями 109 кв.м, розташованих за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 1, в секції 3 та 4, в період з 30.03.2012 до 30.11.2012 (245 днів) позивачу були завдані збитки.

З врахуванням викладеного, позивач на підставі статей 391 та 1214 Цивільного кодексу України звернувся до суду з вимогами до відповідача-1 та відповідача-2 про відшкодування доходу, який останні могли отримати, а саме: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" в розмірі 116 611, 83 грн як з безпідставно набутого майна за період з 30.03.2012 до 30.11.2012, та з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" в розмірі 1 034 900, 00 грн як з безпідставно набутого майна за період з 12.09.2012 до 30.11.2012.

Згодом позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача-1 116 611, 83 грн збитків за період з 30.03.2012 по 07.11.2012 та з відповідача 2 - 1 034 900, 00 грн збитків за період з 12.09.2012 по 17.11.2012.

Крім того, позивач також подав заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача-1 116 611, 83 грн збитків за період з 30.03.2012 по 07.11.2012 та з відповідача-2 - 1 034 900, 00 грн збитків за період з 12.09.2012 по 17.11.2012.

1.3. Акціонерне товариство "Комерційний банк "Земельний капітал" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" про визнання його добросовісним набувачем.

1.4. В обґрунтування зустрічного позову Акціонерне товариство "Комерційний банк "Земельний капітал" посилається на те, що воно придбало спірні приміщення у ОСОБА_2 за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 07.11.2011 як у особи, яка не мала права ними розпоряджатися, а тому враховуючи норми статті 388 Цивільного кодексу України, позивач за зустрічним позовом є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна (враховуючи, що він не знав та не міг знати, що придбає майно в особи, яка не мала права його відчужувати).

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 залишено без змін.

2.3. Господарські суди встановили такі фактичні обставини справи:

30.05.1994 між Фондом державного майна України та Товариством покупців інституту бізнесу, менеджменту і перепідготовки кадрів Держкомгеології України був укладений договір купівлі-продажу державного майна - цілісного майнового комплексу Інституту бізнесу, менеджменту і перепідготовки кадрів Держкомгеології України, який знаходиться за адресою м. Київ, пров. Лабораторний, буд.1, на земельній ділянці 0,25 га (посвідчений державним нотаріусом сімнадцятої державної нотаріальної контори Гарбузовим В.Г. та зареєстрований в реєстрі за №2с825).

Відповідно до протоколу №4 від 07.07.1994 зборів товариства покупців Інституту бізнесу, менеджменту і перепідготовки кадрів Держкомгеології України, 07.07.1994 були прийняті рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД", обрання головою зборів товариства Нагорнюка Б.В., а генеральним директором - Якимчука М.А.

Згідно з актом прийому-передачі майна цілісного майнового комплексу від 13.07.1994, складеного та підписаного між Фондом державного майна України та Товариством покупців інституту бізнесу, менеджменту і перепідготовки кадрів Держкомгеології України, цілісний майновий комплекс Інституту бізнесу, менеджменту і перепідготовки кадрів Держкомгеології України за визначеною вище адресою було передано від Фонду державного майна України до Товариства покупців інституту бізнесу, менеджменту і перепідготовки кадрів Держкомгеології України.

Відповідно до свідоцтва про власність від 13.07.1994, реєстраційний номер П-321, виданого Фондом державного майна України, Товариство покупців інституту бізнесу, менеджменту і перепідготовки кадрів Держкомгеології України стало власником цілісного майнового комплексу Інституту бізнесу, менеджменту і перепідготовки кадрів Держкомгеології України, що знаходиться за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, буд.1.

02.09.1994 між Інститутом бізнесу, менеджменту і перепідготовки кадрів Держкомгеології України в особі ректора Нагорнюка Б.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" в особі генерального директора Якимчука Н.А. було складено акт прийому-передачі будівлі, згідно з яким Інститут бізнесу, менеджменту і перепідготовки кадрів Держкомгеології України, передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" прийняло приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, буд.1, загальною площею 7240 кв.м.

Таким чином, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" виникло право власності на цілісний майновий комплекс Інституту бізнесу, менеджменту і перепідготовки кадрів Держкомгеології України, а саме: на приміщення загальною площею 7240 кв.м. по пров. Лабораторний, буд.1 у місті Києві.

Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2011 у справі №61/23, яке набрало законної сили.

У жовтні 1994 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД", Українсько-Італійським спільним підприємством "Денді" та Українсько-Італійським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето" був підписаний установчий договір про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон".

Відповідно до п.13 установчого договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" внесло в якості внеску до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" нежиле приміщення загальною площею 3000 кв.м., що складається з 3-ї й 4-ї секцій споруди в будинку №1 по пров. Лабораторний.

14.07.1995 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" підписано акт прийому-передачі, відповідно до якого нежитлове приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. по Лабораторному провулку, 1 було передане від Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон".

27.08.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" укладено договір купівлі-продажу, за яким ТОВ "Денді-Карбон" зобов`язується передати у власність ТОВ "Констеб ЛТД" нежилі приміщення загальною площею 3000,00 кв. м., які розташовані у 3 та 4 секціях будівлі, що знаходиться за адресою м. Київ, Лабораторний провулок, 1, а ТОВ "Констеб ЛТД" зобов`язується прийняти приміщення і сплатити за них обговорену грошову суму відповідно до умов, визначених цим договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2007 у справі № 18/492-40/110-61/20 визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" на нежилі приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м., що знаходяться за адресою: провулок Лабораторний, 1 в місті Києві, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 27 серпня 2005 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон"; визнано дійсним договір купівлі продажу від 27 серпня 2005 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон".

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2007 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2010 у справі № 18/492-40/110 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" задоволено повністю: визнано дійсним договір купівлі продажу від 27 серпня 2005 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон"; визнано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" на нежилі приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м., що знаходяться за адресою: провулок Лабораторний, 1 в місті Києві, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 27 серпня 2005 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2010 у справі № 18/492-40/110 рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2010 у справі № 18/492-40 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.10.2010 у справі № 18/492-40/110 постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2010 у справі № 18/492-40/110 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2010 у справі № 18/492-40/110 скасовано, справу № 18/492-40/110 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 у справі № 18/492-40/110-61/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 у справі № 18/492-40/110-61/20, яка в свою чергу залишена без змін ухвалою Вищого господарського суду України від 11.07.2012 у справі № 18/492-40/110-61/20, в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" відмовлено повністю; позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" задоволено повністю; переведено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу від 27.08.2005, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД"; визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" на нежилі приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок, 1, що складає 42/100 частин у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок, 1.

28.08.2014 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 у справі № 18/492-40/110-61/20, відповідно до якої заявник просив за результатами перегляду скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 у справі № 18/492-40/110-61/20 про переведення прав та обов`язків покупця за договором купівлі продажу та визнання права власності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 18/492-40/110-61/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 у справі № 18/492-40/110-61/20 задоволено; рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2011 у справі № 18/492-40/110-61/20 скасовано; у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" відмовлено повністю; у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 18/492-40/110-61/20 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 09.06.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 у справі № 18/492-40/110-61/20 залишено без змін.

Цим же рішенням встановлено факт права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" на приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000,00 кв.м. у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок, 1, що складає 42/100 частин у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок, 1.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2008 у справі № 31/543 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" 147 кв.м нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 1 в секції 3 та 4, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" на користь позивача 1 070 334, 79 грн збитків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2008 у справі № 31/543 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2008 постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 у справі № 31/543 залишено без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2010 постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 у справі № 31/543 залишено без змін, а заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 у справі № 31/543 за нововиявленими обставинами - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2010 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2010 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 у справі № 31/543 залишено без змін, а заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" про перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 у справі № 31/543 за нововиявленими обставинами - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2012 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 скасовано, постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2008 у справі № 31/543 залишено без змін.

20.02.2012 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2008 у справі № 31/543, яке набрало законної сили 07.02.2012, було видано відповідні накази.

Зокрема, наказом Господарського суду міста Києва від 20.02.2012 у справі №31/543 зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" 147 кв. м. нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 1, в секції 3 та 4, а саме: кімнати проти ліфта загальною площею 99 кв. м., приміщення біля сходів загальною площею 28 кв. м. та балкони по боках 3-ї та 4-ї секцій.

Цим же рішенням встановлено факт права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" на 147 кв.м. нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 1, в секції 3 та 4, а саме: кімнати проти ліфта загальною площею 99 м2, приміщення біля сходів загальною площею 28 кв. м. та балкони по боках 3-ї та 4-ї секцій.

У позовній заяві позивач вказав на те, що фактично станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду вказаними приміщеннями (а саме площею 109 кв.м.) володіє, здає в оренду та отримує дохід Товариство з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД".

27.08.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" укладено договір купівлі-продажу, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" зобов`язується передати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" нежилі приміщення загальною площею 3000 кв.м, які розташовані у 3 та 4 секціях будівлі, що знаходиться за адресою м.Київ , Лабораторний провулок, 1, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" зобов`язується прийняти приміщення і сплатити за них обговорену грошову суму відповідно до умов, визначених цим договором.

01.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" в особі директора Логоші С.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" в особі директора Уханя В.І. було підписано додаткову угоду, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання з 01.02.2011 договору купівлі-продажу від 27.08.2005.

25.02.2011 між Акціонерним товариством "Комерційний банк "Земельний капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" був укладений кредитний договір №005-2011, відповідно до змісту п.1 якого кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної відзивної кредитної лінії з лімітом 700000 грн строком погашення 24.02.2012 та сплатою процентів з розрахунку 21% річних, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти на умовах цього договору.

25.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Земельний капітал" (іпотекодержатель) укладений іпотечний договір №005-2011-1-1, який 25.02.2011 був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигріним А.О. та зареєстрований у реєстрі за реєстровим номером 3128.

За умовами іпотечного договору іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання першим зобов`язань за кредитним договором №005-2011 від 25.02.2011 нежилі приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м, які розташовані за адресою: м.Київ, пров. Лабораторний, буд.1, та належать іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2009 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2010, право власності за якими зареєстровано Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна", про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав №29103589 від 23.02.2011, реєстраційний номер 32978377, номер запису 230-П в книзі 2п-205.

10.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" в особі генерального директора Логоші С.О. (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Земельний капітал" в особі заступника голови правління Ананьєвої Н.В. (іпотекодержатель) підписано Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигріним А.О. 10.06.2011р. за реєстровим номером 8426.

За вказаним договором іпотекодавець прийняв на себе зобов`язання передати, а іпотекодержатель - прийняти у власність за вартістю і на умовах, визначених договором, належні іпотекодавцю на праві приватної власності нежилі приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, буд.1 , обладнані необхідними комунікаціями, зокрема, електропостачання, водопостачання, каналізація, центральне опалювання.

Пунктом 1.1.3 договору від 10.06.2011 передбачено, що об`єкт нерухомості передається у власність іпотекодержателю в рахунок виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором №005-2011 від 25.02.2011.

Між відповідачем 2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу від 29.08.2011, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигріним А.О. за реєстровим № 10606, відповідно до якого відповідач-2 продав спірні нежитлові приміщення.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу від 05.10.2011, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигріним А.О. за реєстровим № 11254, відповідно до якого ОСОБА_1 продав спірні нежитлові приміщення.

Між ОСОБА_2 та відповідачем 2 укладено кредитний договір від 05.10.2011 № 128-2011, відповідно до якого відповідач 2 надав ОСОБА_2 кредит в сумі 1 530 000, 00 грн зі строком повернення до 04.10.2026.

Між ОСОБА_2 та відповідачем 2 укладено іпотечний договір від 05.10.2011 № 128-2011-1-1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигріним А.О. за реєстровим № 11256, відповідно до якого ОСОБА_2 передав відповідачу 2 спірні нежитлові приміщення в іпотеку.

Між ОСОБА_2 та відповідачем 2 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 07.11.2011 посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигріним А.О. за реєстровим № 12152 відповідно до якого ОСОБА_2 передав у власність відповідача-2 спірні приміщення вартістю 65 874 791, 00 грн в рахунок виконання вимог за кредитним договором.

Комунальним підприємством Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за відповідачем 2 зареєстроване право власності на нежилі приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000,00 кв.м. у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок, 1, на підставі договору від 07.11.2011 посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигріним А.О. за реєстровим № 12152.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2012 у справі №5011-62/1814-2012 визнано недійсною додаткову угоду від 01.02.2011 про розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 27.08.2005, яка укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД"; визнано недійсним іпотечний договір №005-2011-1-1 від 25.02.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Земельний капітал" та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигріним А.О. 25.02.2011 за реєстровим номером 3128; визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 10.06.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Земельний капітал" та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигріним А.О. 10.06.2011 за реєстровим номером 8426.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2012, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2012, рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2012 у справі №5011-62/1814-2012 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2013 у справі №5011-74/12502-2012 витребувано нежиле приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок 1, що складає 42/100 частин будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок 1, з незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал", а саме: вилучено нежиле приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок 1, що складає 42/100 частин будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок 1, у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал", та передано вказане нежиле приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД"; визнано недійсним договір оренди нежилих приміщень, укладений 25 листопада 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Земельний капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2013 рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2013 у справі №5011-74/12502-2012 залишено без змін.

На виконання вказаного рішення суду, яке набрало законної сили 23.05.2013, видано наказ, яким наказано витребувати нежиле приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок 1, що складає 42/100 частин будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок 1, з незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал", а саме: вилучити нежиле приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок 1, що складає 42/100 частин будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок 1, у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал", та передати вказане нежиле приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД".

2.4. Відмовляючи Товариству з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем за первісним позовом не доведено суду належними та допустимим доказами розміру збитків (упущеної вигоди), а також не доведено, що за звичайних обставин позивач за первісним позовом мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу від використання ним спірних нежитлових приміщень, які належали йому на праві власності у спірний період.

2.5. Підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову судами попередніх інстанцій визначено те, що обраний позивачем спосіб захисту - визнання його добросовісним набувачем, є неефективним, тобто таким, що не відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 та рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

-висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивачем були змінені підстави позову, не відповідають обставинам справи;

-господарські суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення статті 1214 Цивільного кодексу України, чим порушили статтю 237 Господарського процесуального кодексу України;

-суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи. Так суд першої інстанції не був наділений повноваженнями надавати оцінку реальності або нереальності розрахунків позивача та наданих відповідних доказів, оскільки вони не заперечувалися відповідачами.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Акціонерне товариство "Комерційний банк "Земельний капітал" зазначає про те, що в даній справі відсутні правові підстави для відшкодування збитків (упущеної вигоди) позивачу, оскільки з боку відповідача-2 відсутній склад правопорушення, що унеможливлює настання цивільної відповідальності, а саме: відсутня протиправна поведінка та вина відповідача-2, а також відсутнє обґрунтування розміру шкоди, що завдана позивачу.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

3.5. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" 12.02.2020 надійшла заява, в якій товариство просить не обмежуватися доводами касаційної скарги та переглянути в касаційному порядку справу № 910/9665/17, перевірити в повному обсязі правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; відтворити частково технічний запис судових процесів за 29.05.2019 та 14.06.2019; скасувати оскаржувані судові рішення повністю та ухвалити нове, яким ефективно захистити права позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД", повністю задовольнивши позовні вимоги.

3.6. Також 21.02.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" надійшла заява, в якій товариство надало пояснення щодо того, в кого та на якій правовій підставі на даний час знаходяться спірні приміщення.

3.7. Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" про необхідність часткового відтворення технічного запису судових процесів за 29.05.2019 та 14.06.2019 з метою прослухати відповідь представників відповідача 1 та відповідача 2 на запитання про порушене право позивача, колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для його задоволення, оскільки в силу положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним. Тобто, суд касаційної інстанції враховує ті обставини, які були встановлені чи відхилені судами попередніх інстанцій саме в рішенні чи постанові.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Предметом спору за первісним позовом у даній справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" та Акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" про стягнення 1 151 511, 83 грн.

4.3. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з такого.

У позовній заяві позивач вказав на те, що не зважаючи на рішення суду у справі № 18/492-40/110-61/20, яким визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" на нежилі приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок, 1, що складає 42/100 частин у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок, 1 (набрало законної сили 08.11.2011) вказаними приміщеннями фактично користується Акціонерне товариство "Комерційний банк "Земельний капітал", та вказане майно є безпідставно набутим.

Таким чином, в результаті неправомірного володіння та користування відповідачем-1 та відповідачем-2 нежилими приміщеннями, а саме: користування відповідачем-2 нежилими приміщеннями 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок 1, що складає 42/100 частин будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок 1 в період з 12.09.2012 до 30.11.2012 (79 днів); користування відповідачем-1 нежилими приміщеннями 109 кв.м, розташованими за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 1, в секції 3 та 4, в період з 30.03.2012 до 30.11.2012 (245 днів), позивач на підставі статей 391 та 1214 Цивільного кодексу України звернувся до суду з вимогами до відповідача-1 та відповідача-2 про відшкодування доходу, який останні могли отримати, а саме: з Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" в розмірі 116 611, 83 грн як з безпідставно набутого майна за період з 30.03.2012 до 30.11.2012, та з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" в розмірі 1 034 900, 00 грн як з безпідставно набутого майна в розмірі за період з 12.09.2012 до 30.11.2012.

При цьому у позовній заяві позивач посилався як на підстави позову на норми статті 1214 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Позивач у позовній заяві наводить розрахунок суми відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, відповідно до якого вартість оренди 1 кв.м. за один місяць становить 131, 00 грн; вартість оренди 1 кв.м. за 1 день становить 4,37 грн, площа приміщень, безпідставно набутих відповідачем - 109,00 кв.м., площа приміщень, безпідставно набутих відповідачем 2 - 3000,00 кв.м.; вартість оренди за 1 день приміщення площею 3000,00 кв.м. - 13 100, 00 грн, вартість оренди за 1 день приміщення площею 109, 00 кв.м. - 475, 97 грн; що за період з 12.09.2012 по 30.11.2012 (для приміщення 3000,00 кв.м.) становить 1 034 900, 00 грн, за період з 30.03.2012 по 30.11.2012 (для приміщення 109,00 кв.м.) становить 116 611, 83 грн.

Відповідно, у прохальній частині позовної заяви позивач за первісним позовом просив суд: 1) стягнути з відповідача 1 відшкодування доходів, які воно (тобто, відповідач 1) могло одержати від 109 кв.м. нежитлових приміщень у будівлі з адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, буд. 1 як з безпідставно набутого майна у розмірі 116 611, 83 грн; 2) стягнути з відповідача 2 відшкодування доходів, які воно (тобто, відповідач 2) могло одержати від 3000 кв.м. частини нежитлових приміщень у будівлі з адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, буд. 1 як з безпідставно набутого майна у розмірі 1 034 900, 00 грн.

18.10.2017 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 116 611, 83 грн збитків за період з 30.03.2012 по 07.11.2012 та з відповідача 2 - 1 034 900, 00 грн збитків за період з 12.09.2012 по 17.11.2012.

Так як у вказаній заяві позивачем за первісним позовом не змінено кількісні показники грошових сум, заявлених до стягнення з відповідачів, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави розглядати вказану заяву як заяву про зменшення (збільшення) позовних вимог.

06.08.2018 позивачем подано заяву про зміну підстав позову, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача-1 116 611, 83 грн збитків за період з 30.03.2012 по 07.11.2012 та з відповідача-2 - 1 034 900, 00 грн збитків за період з 12.09.2012 по 17.11.2012.

У підготовчому засіданні 10.09.2018 судом було прийнято вказану заяву позивача.

У згаданій заяві про зміну підстав позову позивач за первісним позовом, посилаючись на норми статей 22 400 1166 Цивільного кодексу України, вказав на те, що починаючи з 19.07.2012 Акціонерне товариство "Комерційний банк "Земельний капітал" та з 07.02.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" неправомірними діями почали завдавати шкоди у вигляді збитків, зокрема у вигляді неотримання доходів, які б Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" могло отримати за звичайних обставин. Завдання шкоди полягало в незаконному утриманні нерухомого майна у вигляді нежитлових приміщень в 3 та 4 секціях будівлі 1 по провулку Лабораторному у місті Києві та перешкоджанні позивачу за первісним позовом в реєстрації прав, володінні, користуванні та розпорядженні.

Позивач за первісним позовом зазначив, що він здійснює господарську діяльність зі здачі в оренду приміщень в будинку №1 по провулку лабораторному у місті Києві. Так, згідно з договором оренди №16/12 від 01.10.2012 ним було надано в оренду приміщення площею 17,7 кв.м. та орендна плата складає 4130, грн за 17,7 кв.м., що за 1 кв.м. становить 233,33 грн.

За таких обставин, позивач у позовній заяві зі зміненими підставами позову, яка прийнята судом, наводить розрахунок суми відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, відповідно до якого вартість оренди 1 кв.м. за один місяць становить 155,32 грн.; вартість оренди 1 кв.м. за 1 день становить 5, 18 грн, площа приміщень, безпідставно набутих відповідачем - 109, 00 кв.м., площа приміщень, безпідставно набутих відповідачем 2 - 3 000, 00 кв.м.; вартість оренди за 1 день приміщення площею 3000,00 кв.м. - 15 531, 91 грн, вартість оренди за 1 день приміщення площею 109, 00 кв.м. - 564, 33 грн; що за період з 12.09.2012 по 17.11.2012 (для приміщення 3000,00 кв.м.) становить 1 034 900, 00 грн, за період з 30.03.2012 по 07.11.2012 (для приміщення 109, 00 кв.м.) становить 125 513, 50 грн.

Відповідно, у заяві про зміну підстав позову позивач просив суд: 1) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" відшкодування збитків Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" у вигляді доходів, які воно (тобто, позивач) могло реально одержати від 109 кв.м. нежитлових приміщень у будівлі за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, буд. 1 як з безпідставно набутого майна у розмірі 116 611, 83 грн за період з 30.03.2012 по 07.11.2012; 2) стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" відшкодування збитків Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" у вигляді доходів, які воно (тобто, позивач) могло реально одержати від 3000 кв.м. нежитлових приміщень у будівлі за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, буд. 1 як з безпідставно набутого майна у розмірі 1 034 900, 00 грн за період з 12.09.2012 по 17.11.2012.

Отже, як встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись з даним позовом до суду, позивач у позовній заяві обґрунтовував свої вимоги положеннями статті 1214 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Водночас, реалізуючи своє право змінити матеріально-правові підстави позову, 06.08.2018 позивачем подано заяву про зміну підстав позову.

У вказаній заяві про зміну підстав позову позивач за первісним позовом, посилаючись на норми статей 22 400 1166 Цивільного кодексу України, вказав на те, що починаючи з 19.07.2012 Акціонерне товариство "Комерційний банк "Земельний капітал" та з 07.02.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" неправомірними діями почали завдавати шкоди у вигляді збитків, зокрема у вигляді неотримання доходів, які б Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" могло отримати за звичайних обставин. Завдання шкоди полягало в незаконному утриманні нерухомого майна у вигляді нежитлових приміщень в 3 та 4 секціях будівлі 1 по провулку Лабораторному у місті Києві та перешкоджанні позивачу за первісним позовом в реєстрації прав, володінні, користуванні та розпорядженні.

З огляду на викладене, оскільки позивачем було змінено підстави позову, беручи до уваги норми статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції зазначив, що здійснює розгляд справи в межах визначених позивачем матеріально-правових підстав позову.

Так, матеріально-правові підстави позову були визначені позивачем у позовній заяві та змінені у заяві про зміну підстав позову, яка була прийнята судом.

Отже, суди попередніх інстанцій здійснювали розгляд даної справи з урахуванням заяви позивача про зміну підстав позову, в якій позивач за первісним позовом, посилався на норми статей 22 400 1166 Цивільного кодексу України.

При цьому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у них відсутні правові підстави застосовувати до спірних правовідносин норми статті 1214 Цивільного кодексу України, так як це змінює матеріально-правові підстави позову.

До того ж, за висновками господарських судів, до предмета доказування на підставі норм статті 1214 Цивільного кодексу України входять обставини одержання або можливості одержання доходу саме особою, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави (тобто, відповідачами у даній справі), тоді як до предмета доказування на підставі норм статті 22 Цивільного кодексу України входять обставини можливості реального одержання доходів саме особи, право якої порушене (тобто, позивачем).

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем за первісним позовом не доведено суду належними та допустимим доказами розміру збитків (упущеної вигоди), а також не доведено, що за звичайних обставин позивач за первісним позовом мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу від використання ним спірних нежитлових приміщень, які належали йому на праві власності у спірний період, у зв`язку з чим в позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" відмовили.

4.4. Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом наведеної норми відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 1 статті 1214 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Крім того, суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (статті 1213 Цивільного кодексу України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави (стаття 1214 Цивільного кодексу України).

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 12.09.2012 по 17.11.2012 (спірний період) позивач був власником приміщення площею 3000,00 кв.м. та у період з 30.03.2012 по 07.11.2012 (спірний період) власником приміщення площею 109,00 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Лабораторний, буд. 1.

Вказані обставини підтверджуються судовими рішеннями у справах № 18/492-40/110-61/20, № 31/543 та №5011-74/12502-2012, які набрали законної сили.

Зокрема, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 у справі № 18/492-40/110-61/20, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 у справі № 18/492-40/110-61/20, яка в свою чергу залишена без змін ухвалою Вищого господарського суду України від 11.07.2012 у справі № 18/492-40/110-61/20, в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" відмовлено повністю; позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" задоволено повністю; переведено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу від 27.08.2005, що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД"; визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" на нежилі приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок, 1, що складає 42/100 частин у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок, 1.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2008 у справі № 31/543, яке набрало законної сили 07.02.2012, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Денді-Карбон" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" 147 кв. м. нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, пров. Лабораторний, 1, в секції 3 та 4, а саме: кімнати проти ліфта загальною площею 99 кв. м., приміщення біля сходів загальною площею 28 кв. м. та балкони по боках 3-ї та 4-ї секцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2013 у справі №5011-74/12502-2012 витребувано нежиле приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок 1, що складає 42/100 частин будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок 1, з незаконного володіння Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал", а саме: вилучино нежиле приміщення 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок 1, що складає 42/100 частин будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок 1, у Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал", та передано вказане нежиле приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД"; визнано недійсним Договір оренди нежилих приміщень, укладений 25 листопада 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Земельний капітал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД".

З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 12.09.2012 по 17.11.2012 відповідач 2 (Акціонерне товариство "Комерційний банк "Земельний капітал") неправомірно користувався нежитловими приміщеннями площею 3000 кв.м. за адресою м. Київ, провулок Лабораторний, буд. 1. Факт користування відповідачем 2 вказаними приміщеннями у спірний період відповідачем 2 не заперечувався під час розгляду справи.

Крім того, господарськими судами встановлено, що у період з 30.03.2012 по 07.11.2012 (спірний період) відповідач 1 неправомірно користувався нежитловими приміщеннями площею 109 кв.м., які знаходяться за адресою м. Київ, провулок Лабораторний, та власником яких у спірний період був позивач. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи №5011-74/12502-2012 (яка була оглянута судом з огляду на подане 26.03.2019 позивачем за первісним позовом клопотання) доказами, а саме копіями договорів оренди, орендодавцем за якими виступає відповідач 1, та строк оренди в яких охоплює спірний період.

При цьому, що стосується обставин, встановлених господарськими судам у справі №910/15865/14, а саме: що позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД") не являвся власником нежилих приміщень 3 та 4 секцій загальною площею 3000 кв.м. в період, за який вимагає стягнення коштів з відповідачів, оскільки право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним (частина 3 статті 334 Цивільного кодексу України); в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач зареєстрував право власності на спірні приміщення відповідно до вимог статті 182 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій встановили, що спірні періоди у даній справі та справі №910/15865/14 є різними.

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, передбачене частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

З огляду на викладене, оскільки суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати спірні правовідносини та дійти власних висновків щодо спору із застосуванням необхідних матеріально-правових норм, господарські суди при розгляді даної справи на підставі встановлених обставин дійшли протилежних висновків ніж ті, що встановлені судами у справі №910/15865/14, а отже, розглядаючи дану справу суди вирішували спір відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо при розгляді даної справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду також на те, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що державна реєстрація нерухомого майна, не може мати переваги над рішенням суду про визнання права власності на майно, з огляду на приписи статті 124 Конституції України, відповідно до якої судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України та враховуючи положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" щодо права особи на мирне володіння майном, а тому доводи відповідача 1 та відповідача 2 про відсутність реєстрації за позивачем права власності на нежилі приміщеннями 3 та 4 секцій загальною площею 147 кв.м. та 3000 кв.м. у будівлі за адресою м. Київ, Лабораторний провулок 1, у спірний період та реєстрацію цього права (на 3000 кв.м.) за відповідачем 2 судами відхилені.

4.5. Отже, суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи встановили, що відповідачі неправомірно користувалися нежитловими приміщеннями, які знаходяться за адресою м. Київ, провулок Лабораторний, та власником яких у спірний період був позивач. Разом з тим господарські суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з тих матеріально-правових підстав, які визначені позивачем у заяві про зміну підстав позову.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що враховуючи характер правовідносин, які склались між сторонами, позивач може обґрунтовувати свої позовні вимоги і нормами статті 1214 Цивільного кодексу України.

В такому випадку встановленню підлягають обставини набуття (або можливого набуття) саме відповідачами доходу від майна, яке було набуте або збережене відповідачами без достатньої правової підстави.

Розмір доходів, які підлягають стягненню вираховується виходячи з доведеності розміру звичайних доходів, які особа здобула за весь час володіння, як недобросовісний набувач, а від добросовісного набувача з того часу, коли він дізнався або повинен був дізнатися про неправомірність свого володіння.

4.6. Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, до них підлягають застосуванню норми статті 1214 Цивільного кодексу України, оскільки такі правовідносини є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, водночас, тому підстави для застосування приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) відсутні.

Разом з тим колегія суддів вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості, оскільки спірні правовідносини кваліфіковані помилково - як такі, що виникли із завданням збитків.

Згідно з частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

При цьому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо правової кваліфікації спірних правовідносин.

Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

4.7. Також колегія суддів зазначає, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Відповідно до частин другої та п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки, застосувавши до спірних правовідносин норми статей 22 400 1166 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій не перевіряли розрахунку суми, що підлягає до стягнення, яка визначена позивачем, та відповідно й доказів наданих на її обґрунтування, а у суду касаційної інстанції відсутні такі повноваження, оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.8. Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання відповідача 2 добросовісним набувачем, оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи, яка підлягає доказуванню.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.2. Відповідно до частин 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент подання касаційної скарги) підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

5.3. Оскільки як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції при розгляді первісних позовних вимог припустилися неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та передання справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

5.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17. Визначити розмір заборгованості відповідачів, дослідити подані позивачем докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами. В залежності від встановленого і відповідно до вимог закону вирішити спір.

6. Судові витрати

6.1. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236 238 240 300 301 308 310 314 315 317 325 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 у справі № 910/9665/17 в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Карбон ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Констеб ЛТД" та Акціонерного товариства "Комерційний банк "Земельний капітал" про стягнення 1 151 511, 83 грн скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

3. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 у справі № 910/9665/17 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко