ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/1041/19 (911/2532/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Ткаченко Н.Г.
за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.
за участю представників: Скаржника (представник АТ "Державний експортно-імпортний банк України") - Іванченко О.В. (дов. № 394-21 від 05.01.2021);
Позивача (Представник ТОВ "Колосс-Інвест") - Рабчун Р.О. ( дов. б/н від 04.01.2021)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020
(Колегія суддів у складі: Верховець А.А. - головуючий, Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.)
у справі
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мрія"
2) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Комелія"
про визнання недійсним іпотечного договору, скасування обмежень щодо розпорядження майном боржника та зобов`язання здійснити державну реєстрацію припинення обтяжень
у межах провадження у справі № 911/1041/19
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест"
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мрія"
про банкрутство, -
ВСТАНОВИВ:
1. 18.04.2019 до господарського суду Київської області звернулося ТОВ "Колосс-Інвест" із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія", у зв`язку з неспроможністю останнього сплатити заборгованість у розмірі 2 842 000,00 грн.
2. Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2019 відкрито провадження у даній справі та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
3. Постановою господарського суду Київської області від 17.10.2019 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Балєва Валентина Петровича.
4. У березні 2020 року до господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" надійшла заява б/н від 23.03.2020 (вх. №6545/20 від 26.03.2020) про визнання недійсним правочину у межах справи про банкрутство в порядку ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (відповідно до пояснень щодо нормативно-правового обґрунтування заяви від 28.05.2020), згідно з якою кредитор просив суд: визнати недійсним іпотечний договір №161116Z10 від 28.10.2016, укладений між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мрія", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенець О.М. та зареєстрований в реєстрі за №1029; скасувати обмеження щодо розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мрія", а саме, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером запису 17160888 та 17160509; зобов`язати державного реєстратора, яким є особи, визначені ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", здійснити державну реєстрацію припинення обтяжень за номером запису 17160888 та 17160509.
5. Ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі №911/1041/19 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" б/н від 23.03.2020 (вх. №6545/20 від 26.03.2020) про визнання недійсним іпотечного договору, скасування обмежень щодо розпорядження майном боржника та зобов`язання здійснити державну реєстрацію припинення обтяжень відмовлено повністю.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020:
- апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" на ухвалу господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі
№ 911/1041/19 задоволено;
- ухвалу господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі № 911/1041/19 скасовано;
- прийнято нове рішення, яким: "1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" б/н від 23.03.2020 (вх. №6545/20 від 26.03.2020) про визнання недійсним іпотечного договору, скасування обмежень щодо розпорядження майном боржника та зобов`язання здійснити державну реєстрацію припинення обтяжень задоволено. 2. Визнано недійсним іпотечний договір №161116Z10 від 28.10.2016, укладений між Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мрія", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенець О.М. та зареєстрований в реєстрі за №1029. 3. Скасовано обмеження щодо розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мрія", а саме, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за номером запису 17160888 та 17160509. 4. Зобов`язано державного реєстратора, яким є особи, визначені ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", здійснити державну реєстрацію припинення обтяжень за номером запису 17160888 та 17160509".
Короткий зміст касаційної скарги
7. До Верховного Суду від Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020, а ухвалу господарського суду Київської області від 31.08.2020 залишити без змін.8. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження:
8.1. Суд апеляційної інстанції неправомірно застосував положення ст. 42 КУПБ.
8.2. Суд апеляційної інстанції не застосував приписи ст. ст. 257 261 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі:
9. Від ТОВ «Колосс-Інвест» надійшов відзив на касаційну скаргу у якому наводяться заперечення проти задоволення касаційної скарги.
10. Від арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. надійшов відзив на касаційну скаргу у якому учасник справи наводить пояснення у справі.
Провадження справи у Верховному Суді
11. 16.12.2020 Акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 у справі № 911/1041/19 (911/2532/20).
12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/1041/19 (911/2532/20) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.12.2020.
13. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 911/1041/19 (911/2532/20) за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 у даній справі; призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на 17 лютого 2021 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.
14. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 911/1041/19 (911/2532/20) за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 до 03 березня 2021 року.
15. Головуючий суддя Жуков С.В. з 01.03.2021 по 15.03.2021 включно перебував на лікарняному. Враховуючи зазначене, судове засідання 03.03.2021 не відбулося.
16. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2021 призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 у справі № 911/1041/19 (911/2532/20) на 07 квітня 2021 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.
17. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2021 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 у справі № 911/1041/19 (911/2532/20) до розгляду Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 904/7905/16.
18. У зв`язку з відпусткою судді Ткаченко Н.Г. розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 05.07.2021 № 29.3-02/1761 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/1041/19 (911/2532/20) за результатами якого для розгляду вказаної справи визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2021.
19. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2021 поновлено касаційне провадження у справі № 911/1041/19 (911/2532/20) за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 та призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на 11 серпня 2021 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.
20. У зв`язку з відпусткою судді Огородніка К.М. розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 09.08.2021 № 29.3-02/2493 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 911/1041/19 (911/2532/20) за результатами якого для розгляду вказаної справи визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2021.
Позиція Верховного Суду
21. Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про її задоволення, виходячи з наступного.
22. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
23. Щодо доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправомірно застосував положення ст. 42 КУПБ та про те, що суд апеляційної інстанції не застосував приписи ст. ст. 257 261 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.
24. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:
24.1. 25.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комелія" (позичальник) було укладено генеральну кредитну угоду №161114N5 із змінами і доповненнями (далі - генеральна угода).
24.2. Додатком 1 до генеральної угоди (в редакції додаткової угоди №161114N5-5 від 28.07.2016) визначено перелік кредитних договорів, укладених між банком та позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках генеральної угоди, і є додатками до неї, до яких, зокрема, віднесено: кредитний договір №161116К2 від 28.07.2016 та кредитний договір №161116КЗ від 28.07.2016.
24.3. 28.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпорний банк України" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №161116Z10.
24.4. Відповідно до п. 1.1 іпотечного договору іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з генеральної кредитної угоди №161114N5 від 25.12.2014 укладеної між іпотекодержателем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комелія" (боржник), відповідно до якої іпотекодержатель та боржник проводять кредитні операції у рамках ліміту вказаної генеральної кредитної угоди у розмірі еквіваленту 99 900 000,00 грн. зі строком кредитування до 24.12.2019, з нарахуванням процентів, комісій та інших плат у відповідності до умов кредитного договору та чинного законодавства України, а також на інших встановлених кредитним договором умовах, у тому числі визначених сторонами кредитного договору після набуття чинності цим договором.
24.5. Згідно з п. 1.3 іпотечного договору предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов`язань боржника, є нерухоме майно, а саме: цех-депо, вентиляційна дільниця, загальною площею 1848,0 кв. м. (далі - предмет іпотеки), що розташоване за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Покровська, буд. 1-б/2.
24.6. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним між ТОВ "Промислово-будівельна компанія "Віндор" та іпотекодавцем, посвідченим Джуринською Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 03.04.2014 за реєстровим №633.
24.7. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно предмет іпотеки має реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 330214632000, номер запису про право власності: 5219294.
24.8. Ринкова вартість предмета іпотеки відповідно до звіту про оцінку майна від 31.08.2016 становить 15 864 000, 00 грн.
24.9. За даними довідки іпотекодавця №28/10-1 від 28.10.2016 предмет іпотеки обліковується на балансі іпотекодавця, має інвентарний номер 3, його балансова вартість станом на 28.10.2016 становить 4 184 826,74 грн.
24.10. Предмет іпотеки передається іпотекадавцем в іпотеку разом зі всіма складовими частинами, внутрішніми системами, поліпшеннями, що існують на час укладання цього договору та можуть виникнути у майбутньому.
24.11. За домовленістю сторін на дату укладення цього договору загальна заставна вартість предмета іпотеки складала 11 104 800, 00 грн.
24.12. Пунктом 1.5 іпотечного договору передбачено, що предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця з урахуванням положень цього договору.
24.13. Згідно з п. 1.6 іпотечного договору у випадку невиконання або неналежного виконання боржником відповідних положень кредитного договору та/або невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем відповідних положень цього договору, іпотекодержатель має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.
24.14. Відповідно до п. 2.1.5 іпотечного договору іпотекодержатель має право за рахунок предмета іпотеки задовольнити в повному обсязі вимоги, що випливають з кредитного договору на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, неустойку, пеню, витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрати на утримання, збереження предмета іпотеки та страхування предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов`язання чи умов цього договору.
24.15. Пунктом 7.3 іпотечного договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення відтисками печаток сторін та нотаріального посвідчення і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором та виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.
24.16. Іпотечний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенець О.М. та зареєстровано в реєстрі за №1029.
24.17. У зв`язку з невиконанням ТОВ "Комелія" умов кредитних договорів, ПАТ "Державний експортно-імпорний банк України" звернулось до місцевого господарського суду з позовом до ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
24.18. Рішенням господарського суду Київської області від 14.08.2018 у справі №911/789/18 звернуто стягнення на нерухоме майно, що розташоване за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Покровська, буд. 1-б/2 (один "б" дріб два), яке є предметом іпотеки за іпотечним договором №161116Z10 від 28.10.2016, укладеним між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенець О.М. 28.10.2016 та зареєстрованим в реєстрі за №1029, а саме на: цех-депо, вентиляційна дільниця, загальною площею 1848,0 кв.м.; встановлено спосіб реалізації вищевказаного предмета іпотеки за іпотечним договором №161116Z10 від 28.10.2016 шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження; встановлено початкову ціну реалізації предмету іпотеки - нерухомого майна у розмірі 11 104 800, 00 грн.
24.19. У зв`язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Мрія" (іпотекодавець) (ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2019) та відповідно, зупинення виконавчого провадження, предмет іпотеки не було реалізовано.
24.20. За твердженнями ТОВ "Колосс-Інвест" вказаний договір іпотеки підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 2 ст. 42 КУзПБ.
25. В оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції зроблено висновок про те, що беручи до уваги основну мету визнання недійсними правочинів за участю боржника у межах справи про банкрутство - захист інтересів кредиторів, адекватне наповнення ліквідаційної маси та скорочення різниці між розміром ліквідаційної маси і загальним розміром кредиторських вимог, зважаючи на встановлені обставини стосовно того, що спірний договір укладений боржником у підозрілий період, а боржник взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, що призвело до неможливості задоволення вимог кредиторів боржника (що є безумовним порушенням прав та майнових інтересів останніх), заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" від 23.03.2020 про визнання недійсним правочину у межах справи про банкрутство, в порядку абз. 2 ч. 2 ст. 42 КУзПБ, є обґрунтованою.
26. Колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.
27. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
28. Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
29. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
30. Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (див. висновок щодо застосування частини першої статті 58 Конституції України, викладений у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 3-1085гс15).
31. Статтею "Дія актів цивільного законодавства у часі" 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
32. У Рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України надав роз`яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами: конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній".
33. Таким чином, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правовим актом, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено в пункті 2 Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися 1) негайно (безпосередня дія); 2) шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма); 3) шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
34. Під зворотною (ретроактивною) дією акта цивільного/господарського законодавства розуміється поширення його дії на відносини, що виникли до набрання ним чинності.
35. Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм цивільного/господарського законодавства: 1) коли акт законодавства пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства.
36. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватися на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99).
37. Отже, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
38. Закріплення названого принципу є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 у справі № 1-зп).
39. Водночас цивільне/господарське законодавство не забороняє застосування нових положень зі зворотною силою, але виключно тоді, коли зворотна дія цих актів, по-перше, встановлена в них самих, а по-друге, якщо темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України щодо застосування до події, факту того закону (нормативно-правового акта) під час дії якого вони настали або мали місце.
40. Відповідно до частини першої статті 42 КУПБ правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
41. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 КУПБ).
42. У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника господарський суд постановляє ухвалу (частини третя, четверта статті 42 КУПБ).
43. У постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 по справі № 904/7905/16 викладено наступні висновки про застосування положень ст. 42 КУПБ:
- При застосуванні статті 42 КУПБ слід керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі, суть якого полягає в тому, що новий закон регулює правовідносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Тобто до події, факту застосовується закон, під час дії якого вони настали або мали місце.
- Приписи статті 42 КУПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУПБ, тобто до 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, - підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство.
44. Беручи до уваги ту обставину, що оскаржуваний договір №161116Z10 було укладено 28.10.2016 (тобто до введення в дію КУПБ), а також зважаючи на вищенаведені висновки про застосування ст. 42 КУПБ, колегія суддів суду касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що необхідно задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" від 23.03.2020 в порядку абз. 2 ч. 2 ст. 42 КУПБ.
45. Натомість колегія суддів суду касаційної інстанції беручи до уваги те, що до правовідносин що були вчинені боржником при укладенні іпотечного договору №161116Z10 від 28.10.2016 не підлягають застосуванню положення ст. 42 КУПБ, вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який викладений в ухвалі від 31.08.2020, про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Колосс-Інвест» не доведено та необґрунтовано підстав для визнання недійсним іпотечного договору № 161116Z10 від 28.10.2016 в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а тому вимоги в цій частині заяви не підлягають задоволенню.
46. Відповідно до приписів ст. 312 ГПК України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
47. Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції у постанові від 26.11.2020 неправильно застосував положення ст. 42 КУПБ що стало наслідком скасування ухвали суду першої інстанції від 31.08.2020, яка відповідає закону, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 підлягає скасуванню, а ухвала господарського суду Київської області від 31.08.2020 - залишенню в силі.
48. За таких обставин касаційна скарга Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 240 300 301 304 308 312 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 у справі № 911/1041/19 (911/2532/20) скасувати.
3. Ухвалу господарського суду Київської області від 31.08.2020 у справі № 911/1041/19 (911/2532/20) залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.Г. Пєсков
Н.Г. Ткаченко