ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 911/1064/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - Степаненко М. Ю. (самопредставництво),

відповідача-1 - Желяк А. А.(самопредставництво),

відповідача-2 - Приходько Я. М. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 (колегія суддів: Корсак В. А. - головуючий, Євсіков О. О., Владимиренко С. В.)

та рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2021 (Наріжний С. Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дафна Мей Юкрейн"

до: 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях,

2. Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

про визнання права на звільнення від орендної плати, зобов`язання провести перерахунок нарахованої орендної плати та зобов`язання провести зарахування (залік) надміру сплаченої орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дафна Мей Юкрейн" (далі - ТОВ "Дафна Мей Юкрейн", Позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - РВ ФДМ України, Відповідач-1) та Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", Відповідач-2) про визнання права на звільнення від орендної плати, зобов`язання провести перерахунок нарахованої орендної плати та зобов`язання провести зарахування (залік) надміру сплаченої вказаної плати.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в силу Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 № 530 та Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" від 15.07.2020 № 611 (далі - Постанова КМУ № 611) Позивач мав право на звільнення від орендної плати та її нарахування у розмірі 25 відсотків від вже нарахованої, проте Відповідачами здійснювалось нарахування орендної плати Позивачу у розмірі 100 відсотків. Неодноразові звернення ТОВ "Дафна Мей Юкрейн" до Відповідачів про звільнення від орендної плати та нарахування її відповідно до Постанови КМУ № 611 залишились без реагування.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 19.10.2021 у справі №911/1064/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022, позов задоволено повністю.

Визнано у ТОВ "Дафна Мей Юкрейн" право на звільнення від орендної плати (право на несплату орендної плати), нарахованої за період з 17.03.2020 по 14.06.2020 в сумі 454 816,83 грн з ПДВ згідно з договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, № 2277 від 29.08.2019, укладеним між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ТОВ "Дафна Мей Юкрейн", який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Скляр О. С. та зареєстрований в реєстрі за № 2055.

Зобов`язано Відповідачів провести перерахунок нарахованої орендної плати за вказаним договором за період з 12.03.2020 по 31.07.2021, зменшивши її на 2 110 768,11 грн з ПДВ.

Зобов`язано Відповідачів провести зарахування (залік) надміру сплаченої орендної плати у загальному розмірі 1 729 539,33 грн в рахунок майбутніх платежів за вищенаведеним договором.

2.2. Указані судові рішення обґрунтовано тим, що матеріалами справи підтверджується неможливість використання Позивачем в період з 17.03.2020 по 14.06.2020 орендованого за договором № 2277 приміщення для здійснення господарської діяльності в розумінні статті 283 Господарського кодексу України. За таких обставин суди дійшли висновку про наявність підстав для звільнення ТОВ "Дафна Мей Юкрейн" від плати за користування орендованим за цим договором майном в період з 17.03.2020 по 14.06.2020, відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України.

При цьому судами встановлено, що господарська діяльність ТОВ "Дафна Мей Юкрейн" у орендованому приміщенні полягає у розміщенні магазину з торгівлі промисловими товарами (фірмовий магазин вітчизняного промислового підприємства-товаровиробника), що відноситься до категорії торгівельного об`єкту, для якого передбачена відповідна знижка на сплату орендної плати в період дії карантину згідно з додатком № 3 до Постанови КМУ № 611. Таким чином, загальний розмір знижки зі сплати орендної плати за період з 12.03.2020 по 31.07.2021, яка підлягає застосуванню до Позивача за договором № 2277, становить 2 110 768,11 грн з ПДВ.

Суди також дійшли висновку, що переплата орендної плати у розмір 1 729 539,33 грн підлягає заліку в рахунок майбутніх платежів відповідно до п. 3.8. договору № 2277.

Крім того, суди зазначили, що в ході розгляду даного спору було встановлено наявність порушеного права Позивача, і обраний ним спосіб захисту є належним та ефективним, забезпечує відновлення вказаного права та відповідає вимогам частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України і п. 3.8. договору оренди № 2277.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 526 617 762 Цивільного кодексу України, положень Постанови КМУ № 611, викладених в постановах від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20, від 09.12.2021 у справі № 911/354/21, від 16.11.2021 у справі №910/14244/20, від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, від 16.09.2021 у справі №922/3734/20, від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17, а також у справах № 911/493/21, № 910/19131/20, № 910/13397/20, №910/19400/20, № 910/19965/20, № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20.

3.3. Крім того, заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень Постанови КМУ № 611 у подібних правовідносинах.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Позивач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

3.5. 05.12.2022 від РВ ФДМ України надійшли додаткові пояснення, в яких Відповідач-1 зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо звільнення Позивача від сплати орендної плати та надання йому відповідної знижки.

4. Обставини, встановлені судами

4.1. Господарськими судами встановлено, що 29.08.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (правонаступником якого є РВ ФДМ України), як орендодавцем, та ТОВ "Дафна Мей Юкрейн", як орендарем, було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 2277.

Відповідно до цього договору орендарю передано в оренду частину приміщення № 78 площею 25,00 кв. м на 3-му поверсі пасажирського терміналу "D" (інв. № 47578), що розміщене за адресою: Київська область, Бориспіль, Аеропорт та перебуває на балансі ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (балансоутримувач) (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення фірмового магазину вітчизняного промислового підприємства-товаровиробника.

За змістом п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати нотаріального посвідчення цього договору та акта приймання-передавання майна.

У п.п. 3.1., 3.2. договору сторони погодили, що орендна плата, визначена за результатами конкурсу на право оренди майна, становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2019 року 123 390,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, зміни орендної ставки, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п. 3.5. договору).

За умовами п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 3.8. договору надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку у зв`язку з припиненням орендних правовідносин - поверненню орендарю.

Орендар зобов`язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору (п. 5.1. договору).

Згідно з п. 10.1. договору його укладено строком на десять років, що діє з 29.08.2019 до 28.08.2029 включно.

4.2. Як встановлено господарськими судами, в період з 01.03.2020 по 31.07.2021 Позивачу було нараховано орендну плату за договором № 2277 в загальному розмірі 2 716 987,38 грн, яка підлягала сплаті останнім на користь Відповідачів у наведених пропорціях згідно з умовами договору № 2277.

4.3. У період з 17.03.2020 по 14.06.2020 ТОВ "Дафна Мей Юкрейн" призупинило роботу в орендованому приміщенні у зв`язку з введенням на території України карантину, закриттям пунктів пропуску через державний кордон України, обмеженням роботи пасажирського терміналу "D" (закриття для обслуговування міжнародних рейсів).

4.4. Господарськими судами також встановлено, що Позивач отримав сертифікат ТПП № 3100-20-1107 щодо неможливості використання приміщення за цільовим призначенням.

4.5. ТОВ "Дафна Мей Юкрейн" неодноразово звертався до Відповідачів із листами про звільнення від орендної плати та її нарахування згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" від 15.07.2020 № 611, а також не підписував акти здачі-приймання наданих послуг за договором № 2277.

4.6. У свою чергу, Відповідач-1 відмовив Позивачу у нарахуванні орендної плати згідно з вимогами Постанови КМУ № 611, а питання щодо звільнення від орендної плати залишив поза увагою (листи від 04.11.2020 № 50-02.02-4515 та від 02.03.2021 №50-02.02-1014).

4.7. Як встановлено господарськими судами, у цей період Відповідачі здійснювали нарахування орендної плати позивачу в розмірі 100%.

4.8. Наведене стало підставою для звернення ТОВ "Дафна Мей Юкрейн" з цим позовом до суду.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання права на звільнення від орендної плати, зобов`язання провести її перерахунок та зобов`язання провести зарахування (залік) надміру сплаченої орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 2277, відповідно до спеціального законодавства за період дії карантину.

5.3. При цьому, задовольняючи вимоги в частині визнання права на звільнення від орендної плати, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що матеріалами справи підтверджується неможливість використання Позивачем в період з 17.03.2020 по 14.06.2020 орендованого за договором № 2277 приміщення для здійснення господарської діяльності в розумінні статті 283 Господарського кодексу України, зокрема, у зв`язку з введення карантину на всій території України з 12.03.2020 згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, а відтак наведене свідчить про наявність підстав для звільнення ТОВ "Дафна Мей Юкрейн" від плати за користування орендованим майном в період з 17.03.2020 по 14.06.2020 відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України.

5.4. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.05.2020 № 377) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12 березня до 22 травня 2020 року на усій території України карантин.

5.5. Водночас, відповідно до норм частин четвертої, шостої статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

5.6. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 14 такого змісту: "14. З моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини 6 статті 762 цього Кодексу".

5.7. Законом України "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-IX, який набрав чинності 18.04.2020, пункт 14 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в такій редакції: "14. Встановити, що на час дії відповідних обмежувальних карантинних заходів, запроваджених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), обставинами, за які наймач (орендар) не відповідає відповідно до частини другої статті 286 Господарського кодексу України, частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України, також є заходи, запроваджені суб`єктами владних повноважень, якими забороняються певні види господарської діяльності з використанням орендованого майна, або заходи, якими забороняється доступ до такого майна третіх осіб.".

5.8. Колегія суддів звертає увагу, що у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.

За змістом пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції, чинній до 16.07.2020) такого вичерпного переліку обставин теж не передбачено.

5.9. При цьому у пункті 6.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування норми частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

5.10. Отже, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

В такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

5.11. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21.

5.12. Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

5.13. Як вбачається з матеріалів справи, у підтвердження обставини неможливості користування орендованим майном Позивач послався на запровадження Кабінетом Міністрів України у спірний період заборони на роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, а також надав сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

5.14. Однак, запровадження Кабінетом Міністрів України обмежувальних заходів під час карантину (у тому числі заборона роботи, яка передбачає приймання відвідувачів) само по собі не свідчить про принципову неможливість використання ТОВ "Дафна Мей Юкрейн" орендованого майна у розумінні частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, що безпідставно залишили поза увагою господарські суди попередніх інстанцій.

5.15. Отже, помилково ототожнивши неможливості використання орендованого майна, тобто повну відсутність доступу, з неможливістю здійснення господарської діяльності в ньому у спірний період, місцевий і апеляційний суди в порушення вимог чинного процесуального законодавства не дослідили обставини справи щодо повного припинення Позивачем використання вказаного майна у період карантину, а також обставини щодо забезпечення чи незабезпечення ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" доступ ТОВ "Дафна Мей Юкрейн" до нього у цей період, внаслідок чого передчасно застосували до спірних правовідносин норми частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України.

5.16. Крім того, задовольняючи позовні вимоги, місцевий і апеляційний суди дійшли суперечливих висновків про можливість звільнення Позивача від орендної плати за період з 17.03.2020 по 14.06.2020, та водночас наявність у нього права на отримання знижки відповідно до Постанови КМУ № 611 на період дії карантину шляхом сплати орендної плати в розмірі 25% від встановленої за умовами договору № 2277, а саме за період з 12.03.2020 по 31.07.2021, пославшись, при цьому, на одні і ті ж рахунки-фактури.

5.17. За таких обставин доводи скаржника про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм статті 762 Цивільного кодексу України знайшли своє підтвердження.

5.18. Разом з тим, посилання в касаційній скарзі на неврахування місцевим і апеляційним судами висновків суду касаційної інстанції про застосування положень Постанови КМУ № 611 є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з судової практики, зокрема на яку посилається заявник, Верховний Суд вже неодноразово висловлювався щодо порядку та умов зниження орендної плати за подібних обставин, зазначивши, що оскільки Постанова КМУ № 611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, то нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї Постанови, є державним регулюванням такої плати. Постанова КМУ № 611 була розроблена саме з метою надання державою підтримки орендарям державного майна під час дії карантину, а будь-яка державна підтримка, у тому числі і державна підтримка орендарів державного майна, має ґрунтуватися, зокрема, на принципах справедливості, розумності, передбачуваності, та, відповідно, суб`єкти, яким вона надається, повинні мати рівні можливості для її отримання та не піддаватися невиправданим обмеженням у отриманні такої державної підтримки. Безумовно, в умовах триваючого карантину та суттєвого зниження пасажиропотоку в аеропортах, існуючі обмеження, ставлять орендарів у складне фінансове становище, тож цілком виправданим є встановлення на час дії карантину знижки зі сплати орендної плати за державне майно, зокрема для орендарів, що орендують приміщення в аеропортах (постанови Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20, від 22.11.2022 у справі № 911/654/21).

При цьому висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо застосування положень Постанова КМУ № 611 у спірних правовідносинах відповідають зазначеній правовій позиції.

5.19. У зв`язку з наведеним доводи заявника про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування положень Постанови КМУ № 611 у подібних правовідносинах є безпідставними.

5.20. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.21. Разом з тим, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вони зазначеним критеріям не відповідають, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.22. Таким чином, для правильного вирішення спору господарським судам попередніх інстанцій необхідно було належним чином встановити обставини справи, зокрема щодо наявності повного припинення Позивачем господарської діяльності у період карантину, у тому числі внаслідок відсутності доступу до орендованого майна, та перевірити відповідність поданого Позивачем розрахунку сум орендної плати таким обставинам, чітко визначивши періоди звільнення від її сплати (за наявності підстав) та відповідної знижки.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.3. Відповідно до частини четвертої статті 310 Господарського процесуального кодексу України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

6.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовані судові рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 19.10.2021 у справі №911/1064/21 скасувати.

3. Справу №911/1064/21 направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

В. Суховий