№ 911/1203/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 911/1203/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

за участю представників:

ОСОБА_1 - Коваленко І.В. (ордер № 422317 від 07.04.2022),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020

у справі № 911/1203/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа"

до Обухівської районної державної адміністрації Київської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Українська міська рада Київської області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_27 ; ОСОБА_28 ; ОСОБА_29 ; ОСОБА_30 ; ОСОБА_31 ; ОСОБА_32 ; ОСОБА_33 ; ОСОБА_34 ; ОСОБА_35 ; ОСОБА_36 ; ОСОБА_37 ; ОСОБА_38 ; ОСОБА_39 ; ОСОБА_40 ; ОСОБА_41 ; ОСОБА_42 ; ОСОБА_43 ; ОСОБА_44 ; ОСОБА_45 ; ОСОБА_46 ; ОСОБА_47 ; ОСОБА_48 ; ОСОБА_49 ; ОСОБА_50 ; ОСОБА_51 ; ОСОБА_52 ; ОСОБА_53 ; ОСОБА_54 ; ОСОБА_55 ; ОСОБА_56 ; ОСОБА_57 ; ОСОБА_58 ; ОСОБА_59 ; ОСОБА_60 ; ОСОБА_61 ; ОСОБА_62 ; ОСОБА_63 ; ОСОБА_64 ; ОСОБА_65 ; ОСОБА_66 ; ОСОБА_67 ; ОСОБА_68 ; ОСОБА_69 ; ОСОБА_70 ; ОСОБА_71 ; ОСОБА_72 ; ОСОБА_73 ; ОСОБА_74

про визнання недійсним розпорядження.

ВСТАНОВИВ:

11.05.2019 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Конча-Заспа" (далі - ТОВ "Конча-Заспа", позивач) до Обухівської районної державної адміністрації Київської області (далі -відповідач) про визнання недійсним розпорядження.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на незаконну видачу відповідачем розпорядження про передачу у власність громадянам земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва та ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Української міської ради №1351 від 17.10.2012.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.05.2019, зокрема, відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Українську міську раду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.09.2019 залучено до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_75 ; ОСОБА_28 ; ОСОБА_29 ; ОСОБА_30 ; ОСОБА_31 ; ОСОБА_32 ; ОСОБА_33 ; ОСОБА_34 ; ОСОБА_35 ; ОСОБА_36 ; ОСОБА_37 ; ОСОБА_38 ; ОСОБА_39 ; ОСОБА_40 ; ОСОБА_41 ; ОСОБА_42 ; ОСОБА_43 ; ОСОБА_44 ; ОСОБА_45 ; ОСОБА_46 ; ОСОБА_47 ; ОСОБА_48 ; ОСОБА_49 ; ОСОБА_50 ; ОСОБА_51 ; ОСОБА_52 ; ОСОБА_53 ; ОСОБА_54 ; ОСОБА_55 ; ОСОБА_56 ; ОСОБА_57 ; ОСОБА_58 ; ОСОБА_59 ; ОСОБА_60 ; ОСОБА_61 ; ОСОБА_62 ; ОСОБА_63 ; ОСОБА_64 ; ОСОБА_65 ; ОСОБА_66 ; ОСОБА_67 ; ОСОБА_68 ; ОСОБА_69 ; ОСОБА_70 ; ОСОБА_71 ; ОСОБА_72 ; ОСОБА_73 ; ОСОБА_74

07.11.2019 від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 до Господарського суду Київської області надійшло клопотання б/н від 04.11.2019 про закриття провадження у справі.

В обгрунтування клопотання ОСОБА_1 зазначала, якщо у результаті прийняття рішення суб`єктом владних повноважень особа набула речове право на земельну ділянку, то вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача, у зв`язку із чим, спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2019 клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі №911/1203/19 від 04.11.2019 залишено без задоволення. Матеріали справи №911/1203/19 надіслано до Господарського суду м. Києва для розгляду спору по суті в межах справи про банкрутство ТОВ "Конча Заспа".

За висновком місцевого господарського суду, порушення ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.12.2012 провадження у справі №5011-28/18833-2012 про банкрутство ТОВ "Конча-Заспа", з огляду на положення статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, свідчить про необхідність передачі справи №911/1203/19 за виключною підсудністю до Господарського суду м. Києва, оскільки результат розгляду даного спору може вплинути на права та обов`язки боржника та його кредиторів.

Оскільки з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства є спеціальними у застосуванні при розгляді справ про банкрутство, місцевий господарський суд дійшов висновку, що клопотання про закриття провадження у даній справі задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2019, закрити провадження у справі № 911/1203/19.

Короткий зміст ухвали апеляційного господарського суду

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2019 у справі №911/1203/19.

Ухвала суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, зокрема ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі №911/1203/19, яка не охоплюється переліком ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, наведеним в статті 255 ГПК України, що є підставою для відмови у відкриття апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 (скаржник) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подала касаційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 по справі №911/1203/19 про відмову у відкритті апеляційного провадження, справу направити на розгляд до Північного апеляційного господарського суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2019 у справі №911/1203/19.

Скаржник вважає оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду по даній справі протиправною, винесеною з порушенням норм процесуального права, оскільки апеляційним судом буквально трактовані положення чинного Господарського процесуального кодексу України, а саме частини першої 1 статті 255 ГПК України, та не враховано Рішення Конституційного Суду України у справі №11-рп/2012 від 25.04.2012, відповідно до якого у цивільному процесі апеляційному оскарженню підлягають ухвали за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом.

На думку ОСОБА_1 висновок апеляційного суду про те, що ухвала про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, є порушенням принципу раціональної форми судочинства, оскільки положеннями статті 185 ГПК України визначено, що питання про наявність підстав для закриття провадження у господарській справі суд повинен вирішити саме на етапі підготовчого судового засідання, а тому, якщо суд першої інстанції допустив порушення і помилково не закрив провадження у господарській справі, суд апеляційної інстанції при оскарженні саме ухвали про відмову у закритті провадження у справі може не лише виправи допущені порушення, а й запобігти абсолютно безпідставному і не раціональному етапу розгляду справи по суті.

Доводи інших учасників справи

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Обухівська районна державна адміністрація Київської області подала клопотання проводити розгляд судової справи № 911/1203/19 за відсутності її представника.

Касаційне провадження

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/1203/19 визначено колегію суддів у складі: Огороднік К.М.- головуючий (доповідач), Ткаченко Н.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.02.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.03.2020, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі №911/1203/19, призначено дату судового засідання.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2020 провадження у справі №911/1203/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 зупинено до розгляду судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду справи №911/3070/15.

13.10.2020 Судовою палатою для розгляду справ про банкрутство ухвалено постанову у справі № 911/3070/15, повний текст якої надіслано до Єдиного Державного реєстру судових рішень 11.01.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2021 поновлено касаційне провадження у справі №911/1203/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон від 15.01.2020 № 460-XI), яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15.01.2020 № 460-XI установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки ОСОБА_1 з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 911/1203/19 звернулося до Верховного Суду 06.02.2020, тобто до набрання чинності Закону від 15.01.2020 № 460-XI, розгляд такої скарги судом здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції, чинній до 08.02.2020.

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій

Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.11.2019 про залишення без задоволення клопотання про закриття провадження у справі № 911/1203/19.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом пунктів 8, 9 частини третьої статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.

Згідно з частинами першою, другою статті 254 цього Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, пунктом 13 частини першої якої передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

Поряд з цим ухвала місцевого господарського суду про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не охоплюється переліком, наведеним в статті 255 ГПК України.

Таким чином, системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. Заперечення щодо наявності підстав для закриття провадження у справі відповідно до приписів частини третьої статті 255 ГПК України мають розглядатися судом при оскарженні судового рішення, яке підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Аналогічні правові висновки щодо права на оскарження ухвали про відмову в задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13.06.2018 у справі №761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18), від 04.11.2018 у справі №623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18), постановах від 23.01.2019 у справі № 524/6352/16-ц (провадження № 14-589цс18), від 13.03.2019 у справі № 522/18296/14-ц (провадження № 14-62цс19), від 29.05.2019 у справі №219/10010/17 (провадження № 14-190цс19), від 03.07.2019 у справі №607/12237/17 (провадження № 14-216цс19).

Відповідний висновок також узгоджується з практикою ЄСПЛ, яка відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" разом з Конвенцією підлягає застосуванню судом при розгляді справ.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою і повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у названій статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Делькур проти Бельгії" від 17.01.1970 та "Гофман проти Німеччини" від 11.10.2001).

Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції" від 26.07.2007).

Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992 та "Станев проти Болгарії" від 17.01.2012).

Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це може спотворити саму суть цього права (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001).

Встановлене обмеження апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про закриття провадження у справі є пропорційним та не порушує самої суті права на судовий захист, оскільки частиною третьою статті 255 ГПК України передбачено можливість включення заперечення проти такої ухвали до апеляційної скарги на рішення суду.

До того ж таке обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду ухвал, не зазначених у частині першій статті 255 ГПК України, зокрема ухвали про відмову у задоволенні заяви про закриття провадження у справі, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу (пункт 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 та пункт 59.1. постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).

Право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення. Заперечення учасників процесу щодо наявності підстав для закриття провадження у справі мають розглядатися судом при оскарженні рішення, ухваленого по суті спору (пункт 26 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18). Такий самий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №752/1016/17 (провадження № 61-19138сво18).

Водночас, для формування єдиного підходу щодо застосування норм частин першої, другої статті 8 Закону про банкрутство та статті 255 ГПК України стосовно можливості окремого оскарження від рішення суду першої інстанції в апеляційному та касаційному порядках ухвали про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство, на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду передано справу №911/3070/15, до розгляду якої було зупинено провадження у цій справі №911/1203/19.

За висновком Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеним у постанові 13.10.2020 у справі № 911/3070/15 щодо застосування норм частини першої, другої статті 8 Закону про банкрутство та статті 255 ГПК України у контексті можливості окремого оскарження від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку ухвали про відмову в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі про банкрутство, відсутність словосполучення "ухвали про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство" в переліку судових рішень, які можуть переглядатися апеляційному та касаційному порядках, з огляду на наявність "ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство", та системне застосування приписів Закону про банкрутство (Кодексу України з процедур банкрутства з 21.10.2019), не виключає можливості апеляційного та касаційного перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство (пункт 171 постанови).

Тож учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання (заяви) про закриття провадження у справі про банкрутство та, відповідно, подати касаційну скаргу на таку ухвалу після її перегляду в апеляційному порядку згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України.

Колегія суддів вважає, що вказані правові висновки судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладені у справі про банкрутство, не можуть бути застосовані до правовідносин у цій справі № 911/1203/19 - справі позовного провадження, оскільки вони стосуються реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень у справі про банкрутство, яке відбувається за правилами і в порядку, передбаченими главою 1 "Апеляційне провадження" розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України, з урахуванням особливостей оскарження судових рішень у справі про банкрутство, визначених у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до 21.10.2019) та Кодексі України з процедур банкрутства (з 21.10.2019), зважаючи на те, що судові рішення (ухвали у справі про банкрутство) про закриття (відмову в закритті) провадження за своїм правовим наповненням є значно ширшими та не можуть ототожнюватися з ухвалами про закриття (відмову у закритті) позовного провадження, які оскаржуються згідно зі статтею 255 ГПК України.

Відтак, суд апеляційної інстанції встановивши, що ухвала про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у цій справі про визнання недійсним розпорядження райдержадміністрації не охоплюється переліком, наведеним у статті 255 ГПК України, що право на її оскарження також не передбачено жодною іншою нормою ГПК України, дійшов вірного висновку, що вказана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 255 ГПК України, а тому керуючись пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України відмовив у відкритті апеляційного провадження.

При цьому, апеляційним судом враховано практику Європейського суду з прав людини щодо правових висновків про можливість обмеження права доступу до суду, передбаченого положеннями статті 6 Конвенції.

Посилання в касаційній скарзі на рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012, яким, на думку заявника, зроблено висновок про можливість оскарження як позитивної ухвали, так і негативної ухвали з одного й того питання, колегією суддів відхиляються, оскільки вказаним рішенням було витлумачено статтю 106 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України щодо можливості касаційного оскарження ухвал суду першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні заяви про зміни способу та порядку виконання судового рішення.

Відтак, доводи ОСОБА_1 , наведені в касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

Передбачені процесуальним законом процесуальній обмеження права на апеляційне оскарження ухвали про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі не нівелюють для учасників справи можливість доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ настільки, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Учасник справи не позбавляється права доступу до суду з апеляційною скаргою на такі ухвали місцевого господарського суду, які не можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення щодо суті спору, їх право лише відтерміновується до винесення судового рішення у справі, яке може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За змістом частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду прийнята з додержанням норм процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 240 300 301 304 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі №911/1203/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Ткаченко Н.Г.