ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 911/1266/21

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Уркевича В. Ю. - головуючого, Баранця О. М., Булгакової І. В., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Селіваненка В. П., Ткаченко Н. Г.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 (головуючий суддя Разіна Т. І., судді: Тарасенко К. В., Іоннікова І. А.) та рішення Господарського суду Київської області від 09.09.2021 (суддя Лилак Т. Д.) у справі

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс»

про врегулювання розбіжностей до договору,

за участю представників:

позивача - Приходька Я. М. (адвокат),

відповідача - Гаврина Д. В. (адвокат).

СУТЬ СПОРУ:

1. 30.07.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтер Аеро Україна», найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс» (далі - ТОВ «Аеро Ресторантс», відповідач) укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності № 1607 (далі - договір оренди).

2. Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - ДП «МА «Бориспіль», позивач) стверджує, що відповідно до умов договору оренди відповідач зобов`язаний звернутися до позивача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - договір про відшкодування витрат балансоутримувача).

3. З метою забезпечення виконання умов договору оренди позивачем було складено, підписано зі свого боку та направлено для підписання відповідачем два примірники проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача з додатками до нього.

4. Відповідач підписав зазначений договір із протоколом розбіжностей.

5. Оскільки запропонована позивачем редакція спірних пунктів договору про відшкодування витрат балансоутримувача, які викладені позивачем в протоколі узгодження розбіжностей до протоколу розбіжностей, залишилися неузгодженими, позивач звернувся до суду з позовом про врегулювання розбіжностей.

6. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишив без змін. ДП «МА «Бориспіль» звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

7. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

8. У квітні 2021 року ДП «МА «Бориспіль» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Аеро Ресторантс» про врегулювання розбіжностей до договору про відшкодування витрат балансоутримувача шляхом викладення пункту 8 таблиці № 1 додатку № 1, пунктів 2.9, 5.7, 5.8, підпункту 3.2.2 пункту 3.2 договору про відшкодування витрат балансоутримувача в редакції ДП «МА «Бориспіль», наведеній у прохальній частині позову.

9. Позов мотивовано тим, що запропоновані в редакції позивача спірні пункти договору про відшкодування витрат балансоутримувача, які викладені позивачем в протоколі узгодження розбіжностей від 13.04.2021 до протоколу розбіжностей від 02.04.2021, залишилися неузгодженими.

10. При цьому ДП «МА «Бориспіль» посилається на те, що вказаний договір повинен бути укладений з урахуванням Правил здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» від 11.03.2019 № 01-35-16 (далі - Правила), якими регламентуються умови здійснення господарської діяльності на території ДП «МА «Бориспіль».

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. 30.07.2014 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (орендодавець), і Товариством з обмеженою відповідальністю «Росінтер Аеро Україна», найменування якого змінено на ТОВ «Аеро Ресторантс» (орендар), укладений договір оренди.

12. На умовах і в порядку, визначених у пунктах 1.1, 2.1 договору оренди, згідно з актом приймання-передавання орендованого майна від 01.10.2014 відповідач прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме: частину приміщення № 3.1.4 на третьому поверсі пасажирського терміналу «D» загальною площею 345,0 кв. м (далі - майно), розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7 (3-й поверх термінального комплексу «D»), що перебуває на балансі ДП «МА «Бориспіль» (балансоутримувач).

13. На період з 02.10.2014 по 11.02.2019 майно було передано відповідачем у строкове платне користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Термінал-Алекс» (суборендар) на умовах договору суборенди від 02.10.2014 № 1607/1 індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, і додаткових договорів до нього.

14. У зв`язку з цим відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг у період з 02.10.2014 по 11.02.2019 провадилось на умовах укладених між позивачем і суборендарем договорів від 31.12.2014 № 80.1-14/1-72 і від 09.11.2018 № 02.5-14/1-328 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

15. 11.02.2019 майно було повернуто суборендарем відповідачу, що підтверджується актом приймання-передавання орендованого майна від 11.02.2019, підписаного відповідачем і суборендарем.

16. Станом на момент виникнення між позивачем і відповідачем спірних правовідносин у строковому платному користуванні відповідача на умовах договору оренди знаходиться майно загальною площею 170,0 кв. м, що підтверджується додатковим договором від 21.07.2015 № 1 до договору оренди та актом приймання-передавання орендованого майна від 21.07.2015.

17. Відповідно до пункту 5.10 договору оренди відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, шляхом компенсації комунальних послуг та податку на землю або укладення цивільно-правових угод із постачальниками послуг. Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі компенсувати витрати на утримання майна за переліком всіх видів послуг та цін згідно з діючими тарифами, в тому числі податок на землю. При цьому витрати на утримання майна компенсуються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної орендарем площі майна на підставі тарифів та розрахункових документів, наданих орендареві.

18. Відповідач зобов`язується на наступний робочий день, що слідує за днем підписання договору оренди, звернутися до позивача для отримання проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю (пункт 5.18 договору оренди).

19. З метою забезпечення виконання умов пунктів 5.10, 5.18 договору оренди позивачем було складено, підписано зі свого боку і супровідним листом від 11.03.2021 № 25-22-112 направлено для підписання відповідачем два примірники проекту договору про відшкодування витрат балансоутримувача (без дати і номера) з додатками до нього.

20. 08.04.2021 на адресу позивача із супровідним листом від 02.04.2021 № 213-04-21 поштовим відправленням № 0103277464148 надійшов підписаний відповідачем із протоколом розбіжностей від 02.04.2021 договір про відшкодування витрат балансоутримувача.

21. За результатом розгляду протоколу розбіжностей від 02.04.2021 до договору позивачем було складено і підписано протокол узгодження розбіжностей від 13.04.2021 до протоколу розбіжностей від 02.04.2021 до договору. Тобто протокол розбіжностей від 02.04.2021 до договору був підписаний позивачем з протоколом узгодження розбіжностей від 13.04.2021.

22. 14.04.2021 на адресу електронної пошти відповідача vakubenkovv@gmail.com і поштовим відправленням № 0830104936299 за місцезнаходженням відповідача, супровідним листом від 13.04.2021 № 19-22/1-156 позивачем були направлені для підписання два примірники підписаного з боку позивача протоколу узгодження розбіжностей від 13.04.2021 до протоколу розбіжностей від 02.04.2021 до договору.

23. При цьому, враховуючи те, що жодна з пропозицій відповідача, викладена в протоколі розбіжностей від 02.04.2021 до договору, не була прийнята позивачем, керуючись частиною п`ятою статті 181 Господарського кодексу України, позивач просив відповідача дати згоду на передачу до суду неврегульованих розбіжностей до договору у разі, якщо протокол узгодження розбіжностей від 13.04.2021 до протоколу розбіжностей від 02.04.2021 до договору не буде підписаний відповідачем.

24. З огляду на те, що відповідач не повідомив позивача про результати розгляду протоколу узгодження розбіжностей від 13.04.2021 до протоколу розбіжностей від 02.04.2021 до договору і листа позивача від 13.04.2021 № 19-22/1-156, та як наслідок, розбіжності, викладені позивачем в протоколі узгодження розбіжностей від 13.04.2021 до протоколу розбіжностей від 02.04.2021 до договору, залишились неврегульованими, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

25. Господарський суд міста Києва рішенням від 09.09.2021 у задоволенні позову відмовив.

26. Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.01.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 залишив без змін.

27. Судові рішення мотивовано тим, що після повернення нерухомого майна із суборенди 05.03.2019 позивач разом з листом № 19-22/1-213 надіслав відповідачу два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача до договору оренди.

28. У свою чергу ТОВ «Аеро Ресторантс» склало протокол розбіжностей, про що зроблено застереження у даному договорі, та надіслало ДП «МА «Бориспіль» два примірники протоколу розбіжностей від 11.03.2019 разом з підписаним договором.

29. 01.04.2019 ДП «МА «Бориспіль» разом з листом № 19-22/1-350 надіслало ТОВ «Аеро Ресторантс» протокол розбіжностей, підписаний зі свого боку, та протоколи узгодження розбіжностей до договору про відшкодування витрат балансоутримувача.

30. Отже, після отримання ДП «МА «Бориспіль» від ТОВ «Аеро Ресторантс» відповідного протоколу від 11.03.2019 позивач, у разі наявності розбіжностей, що залишилися неврегульованими між сторонами, зобов`язаний був у встановленому порядку та строки звернутися до суду, чого останнім не було зроблено.

31. Ураховуючи зазначене, суди дійшли висновку, що пропозиції ТОВ «Аеро Ресторантс», які викладені останнім у протоколі розбіжностей від 11.03.2019, вважаються прийнятими ДП «МА «Бориспіль», а договір про відшкодування витрат балансоутримувача є укладеним ще з 2019 року, тому відмовили у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

32. У червні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДП «МА «Бориспіль» (скаржник), в якій скаржник просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 09.09.2021 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

33. Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

34. На обґрунтування підстав касаційного оскарження ДП «МА «Бориспіль» посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували та порушили норми права, зокрема, статті 181 Господарського кодексу України, статей 86 209 210 236- 238 Господарського процесуального кодексу України, не врахували висновків щодо застосування зазначених норм, викладених у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 5016/149/2011(17/6), від 19.06.2019 у справі № 923/496/18, від 20.02.2020 у справі № 911/1098/19, від 22.10.2020 справі № 925/172/19, постановах Вищого господарського суду України від 22.12.2009 у справі № 5/45-09, від 31.08.2010 у справі № 15/3.

35. Скаржник також посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення спору.

36. У судовому засіданні представник позивача підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

37. ТОВ «Аеро Ресторантс» правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалося.

38. У судовому засіданні представник відповідача виклав заперечення проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

39. Верховний Суд ухвалою від 24.06.2022, зокрема, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «МА «Бориспіль», а ухвалою від 03.08.2022 колегія суддів суду касаційної інстанції передала цю справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновків стосовно того, що Правила є актом, обов`язковим для усіх суб`єктів господарювання, що здійснюють авіаційну/неавіаційну діяльність на території аеропорту «Бориспіль», які викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 911/1098/19.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

40. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

41. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

42. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

43. При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

44. Предметом позову у справі, що розглядається, є врегулювання розбіжностей до договору про відшкодування витрат балансоутримувача.

45. Суди попередніх інстанцій установили, що з метою забезпечення виконання умов договору оренди позивачем було складено, підписано зі свого боку і, супровідним листом від 11.03.2021 № 25-22-112 направлено відповідачу для підписання два примірники проекту договору про відшкодування витрат з додатками до нього.

46. Відповідач підписав договір про відшкодування витрат балансоутримувача із протоколом розбіжностей від 02.04.2021.

47. За результатом розгляду протоколу розбіжностей від 02.04.2021 до договору позивач підписав цей протокол з протоколом узгодження розбіжностей від 13.04.2021 та направив відповідачу.

48. Оскільки відповідач не повідомив позивача про результати розгляду протоколу узгодження розбіжностей від 13.04.2021 до протоколу розбіжностей від 02.04.2021 до договору і розбіжності, викладені позивачем в протоколі узгодження розбіжностей від 13.04.2021, залишились неврегульованими, позивач звернувся з цим позовом до суду.

49. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір про відшкодування витрат балансоутримувача був укладений між позивачем та відповідачем ще у 2019 році.

50. Разом з тим предметом касаційного перегляду у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 5016/149/2011(17/6), на яку посилається скаржник, були судові рішення господарських судів попередніх інстанцій, ухвалені за результатами розгляду заяви позивача у наведеній справі про видачу відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» дубліката виконавчого документа з підстав втрати його оригіналу.

51. У справі № 923/496/18 розглядались позовні вимоги про стягнення боргу, інфляційних втрат, річних та пені за договором про допуск до об`єктів портової інфраструктури, укладеного між сторонами, які (вимоги) були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем у вказаній справі своїх зобов`язань за спірним договором щодо внесення плати за використання проїзних доріг загального користування.

52. Верховний Суд постановою від 19.06.2019 скасував судові рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову у справі № 923/496/18 та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції виходив з того, що судами не було визначено правову природу договору, на підставі якого заявлено до стягнення заборгованість за листопад 2017 року, що суттєво впливає на правильність вирішення даного спору. Крім того, суди попередніх інстанцій, цитуючи положення умов договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 29.06.2017 № 1261, не дослідили саме умов, які передбачають відшкодування за проведений ремонт проїзних доріг загального користування, порядок оформлення відповідних документів на підтвердження здійсненого ремонту та самого відшкодування.

53. У справі № 911/1098/19 розглядались позовні вимоги про визнання недійсними і такими, що порушують законодавство України, умови пунктів Правил, що є невід`ємною частиною Генеральної угоди про умови здійснення комерційної діяльності з надання послуг з наземного обслуговування, у частині встановлення і визначення концесії. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що положення цієї Генеральної угоди та спірні пункти Правил суперечать актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

54. Водночас у справі, що розглядається, предметом дослідження судів при вирішенні спору було питання щодо дотримання сторонами порядку дій при укладанні господарських договорів та врегулювання розбіжностей. Правила здійснення господарської діяльності на території аеропорту «Бориспіль» у справі № 911/1266/21 не оскаржувалися.

55. Отже, правовідносини у наведених справах та у справі, що розглядається, не є подібними.

56. У справі № 925/172/19 розглядались позовні вимоги про врегулювання розбіжностей в редакції позивача щодо повідомлення про впровадження значень економічних еквівалентів реактивної потужності (D) на певний період, договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, додатку № 1 до договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії.

57. Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що позивач у вказаній справі надав відповідачу повідомлення про впровадження значень економічних еквівалентів реактивної потужності (D) на певний період та проект договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії з додатками. Проте відповідач повернув один підписаний примірник повідомлення, один примірник договору та два примірники протоколу розбіжностей. Розглянувши протокол розбіжностей, позивач підготував протокол узгодження розбіжностей, який направив відповідачу рекомендованим листом. Оскільки сторони не дійшли згоди щодо врегулювання розбіжностей, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

58. Місцевий господарський суд позов задовольнив частково. Визнав укладеним з моменту набрання рішенням суду законної сили у редакції, викладеній у резолютивній частині цього рішення, повідомлення про впровадження значень економічних еквівалентів реактивної потужності (D), договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії та додаток до цього договору; у решті вимог відмовлено.

59. Постанова апеляційного господарського суду, якою скасовано рішення господарського суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, мотивована тим, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки порядок складання протоколу розбіжностей, який унормований статтею 181 Господарського кодексу України, не може бути застосований до договорів, укладання яких передбачено статтями 633 634 Цивільного кодексу України, з урахуванням тих обставин, що Правила роздрібного ринку електричної енергії не передбачають можливості складання протоколу розбіжностей, а допускають лише наявність заперечень щодо договірних умов, і при цьому відповідно до пунктів 2 та 4 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 приєднання до договору споживача про розподіл, який є публічним договором приєднання, повинно відбуватися на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії.

60. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу позивача у справі № 925/172/19, виключив з постанови суду апеляційної інстанції абзац, який стосувався дати укладення між сторонами договору про постачання електричної енергії, та залишив цю постанову без змін в іншій частині. Суд касаційної інстанції виходив, зокрема, з того, що з огляду на норми статей 74 76 209 210 236 Господарського процесуального кодексу України у контексті застосування статті 181 Господарського кодексу України суд апеляційної інстанції помилково вдався до встановлення договірних відносин про постачання електричної енергії між сторонами (на підставі будь-якого договору), оскільки зазначене не є предметом доказування у цьому спорі, та вийшов за межі позовних вимог.

61. У зв`язку з цим правовідносини у справі, що розглядається, та справі № 925/172/19 не можна вважати подібними, позаяк існує ряд істотних відмінностей саме у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних із правами й обов`язками їх сторін, що в свою чергу зумовлює і різний зміст спірних правовідносин.

62. Посилання скаржника на правові висновки Вищого господарського суду України є необґрунтованим, оскільки пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачає обов`язкове врахування судами висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові саме Верховного Суду, а не постанові Вищого господарського суду України, на які помилково посилається скаржник.

63. З огляду на викладене Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 20.02.2020 у справі № 911/1098/19, відсутні.

64. Як уже зазначалося, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій у цій справі дійшли висновку, що 05.03.2019 позивач разом з листом № 19-22/1-213 надіслав відповідачу два примірники договору про відшкодування витрат балансоутримувача до договору оренди.

65. ТОВ «Аеро Ресторантс» склало протокол розбіжностей та надіслало ДП «МА «Бориспіль» два примірники цього протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

66. ДП «МА «Бориспіль» разом з листом від 01.04.2019 № 19-22/1-350 надіслало ТОВ «Аеро Ресторантс» підписаний зі свого боку протокол розбіжностей та протоколи узгодження розбіжностей до договору про відшкодування витрат балансоутримувача.

67. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що пропозиції ТОВ «Аеро Ресторантс», які викладені останнім у протоколі розбіжностей від 11.03.2019, вважаються прийнятими ДП «МА «Бориспіль», а договір про відшкодування витрат балансоутримувача є укладеним ще з 2019 року, оскільки позивач за наявності розбіжностей, що залишилися неврегульованими між сторонами, після отримання ДП «МА «Бориспіль» від ТОВ «Аеро Ресторантс» відповідного протоколу від 11.03.2019 зобов`язаний був у встановленому порядку та строки звернутися до суду, чого останнім не було зроблено.

68. Разом з тим суди не врахували, що предметом спору у цій справі є врегулювання розбіжностей до договору про відшкодування витрат балансоутримувача, які викладені позивачем у протоколі узгодження розбіжностей від 13.04.2021 до протоколу розбіжностей від 02.04.2021.

69. Суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам позивача про те, що договір про відшкодування витрат балансоутримувача повинен бути укладений з урахуванням Правил, якими регламентуються умови здійснення господарської діяльності на території ДП «МА «Бориспіль».

70. Суди також не дослідили, чи відповідають умови договору про відшкодування витрат балансоутримувача, який за висновками судів є укладеним з 2019 року, вказаним Правилам, чи здійснювалися сторонами дії на виконання вказаного договору.

71. Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідачем був підписаний також і договір про відшкодування витрат балансоутримувача в редакції позивача 2021 року, проте з протоколом розбіжностей, тобто відповідач не заперечував проти укладення такого договору у 2021 році.

72. При цьому з протоколу розбіжностей від 02.04.2021 вбачається, що відповідач не заперечував проти запропонованого позивачем підпункту 3.2.14 пункту 3.2 договору про відшкодування витрат балансоутримувача, відповідно до якого орендар зобов`язується дотримуватись вимог та нести відповідальність за порушення Правил, які є обов`язковими для виконання усіма суб`єктами господарювання, що знаходяться та/або здійснюють свою діяльність в аеропорту «Бориспіль».

73. Таким чином, суди не дослідили, чи відбулася зміна умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача, укладеного у 2019 році, взагалі не розглянули розбіжності, що лишились неврегульованими між позивачем і відповідачем при укладенні договору про відшкодування витрат балансоутримувача у 2021 році, які є предметом спору у справі, що розглядається.

74. Отже, висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у позові лише з тієї підстави, що договір про відшкодування витрат балансоутримувача є укладеним ще з 2019 року, є необґрунтованими.

75. Згідно із частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

76. Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи щодо необхідності врегулювання розбіжностей до договору про відшкодування витрат балансоутримувача, які викладені позивачем в протоколі узгодження розбіжностей від 13.04.2021 до протоколу розбіжностей від 02.04.2021, чого не зробили й суди попередніх інстанцій.

77. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

78. З огляду на викладене касаційна скарга ДП «МА «Бориспіль» є частково обґрунтованою, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

80. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ДП «МА «Бориспіль» слід задовольнити частково, судові рішення попередніх інстанцій скасувати, а справу - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

81. З огляду на направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 300 301 310 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 09.09.2021 у справі № 911/1266/21 скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді О. М. Баранець

І. В. Булгакова

Т. Б. Дроботова

О. Р. Кібенко

В. П. Селіваненко

Н. Г. Ткаченко