ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 911/1280/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Лисенко В.О.,
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Київської області
у складі судді Щоткіна О. В.
від 09.08.2021 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Андрієнко В. В., Буравльов С. І., Шапран В. В.
від 13.12.2021
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"
про стягнення 15 778 446,58 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" про стягнення 15 778 446,58 грн, з яких: 14 149 434,84 грн - основний борг, 251 335,18 грн - пеня, 418 032,82 грн - 3% річних, 959 643,74 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу від 27.09.2019 № 5195/1920-БО-17 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем природного газу.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.
Крім того, відповідач звернувся із заявою про зменшення пені на 90%.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
27.09.2019 Між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (споживач) було укладено договір № 5195/1920-БО-17 постачання природного газу, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Постачальник передає споживачу у жовтні 2019 року - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 8036,491 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі розрахункові періоди) (тис. куб. м): жовтень 2019 року 527,429; листопад 2019 року 1280,048; грудень 2019 року 1527,101; січень 2020 року 1840,920; лютий 2020 року 1489,243; березень 2020 року 1216,500; квітень 2020 року 155,250 (пункт 2.1 договору).
За умовами пункту 4.2 договору ціна за 1000 куб. м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.
Згідно із пунктом 4.4 договору загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).
Додатковою угодою № 8 від 30.04.2020 до Договору сторони, зокрема, доповнили п. 2.1 Договору абзацом у наступній редакції: «Постачальник передає споживачу у травні вересні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 139,0 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: травень 2020 року 34,0 тис. куб. м; червень 2020 року 25,0 тис. куб. м; липень 2020 року 25,0 тис. куб. м; серпень 2020 року 25,0 тис. куб. м; вересень 2020 року 30,0 тис. куб. м.
Згідно із пунктом 5 додаткової угоди № 8 від 30.04.2020 сторони виклали пункт 11.1 договору у наступній редакції: « 11.1 Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.09.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.».
На виконання умов договору у період з жовтня 2019 року по вересень 2020 року постачальник передав, а споживач прийняв природний газ на загальну суму 31 174 001,36 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2019 на суму 821923,76 грн; від 30.11.2019 на суму 7040679,49 грн; від 31.12.2019 на суму 7057311,01 грн; від 31.01.2020 на суму 6020560,12 грн; від 29.02.2020 на суму 5448137,30 грн; від 31.03.2020 на суму 3624779,11 грн; від 30.04.2020 на суму 938815,19 грн; від 31.05.2020 на суму 47320,93 грн; від 30.06.2020 на суму 51971,09 грн; від 31.07.2020 на суму 5589,52 грн; від 31.08.2020 на суму 30166,46 грн; від 30.09.2020 на суму 86747,38 грн. Зазначені акти приймання-передачі оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств.
Споживач у період з 12.11.2019 по 10.11.2020 оплату за переданий природний газ здійснив частково на загальну суму в розмірі 17 024 566,52 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви банківськими виписками.
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду Київської області від 09.08.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021, стягнуто з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»: 14 149 434, 84 грн основного боргу, 25 133, 52 грн пені, 418 032, 82 грн 3% річних, 959 643, 74 грн інфляційних втрат.
Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо повного та вчасного розрахунку за поставлений природний газ, що призвело до виникнення у останнього боргу станом на момент вирішення спору в сумі 14 149 434,84 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені суди дійшли висновків, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими. Разом з тим, з врахуванням обставин справи та оцінки наданих сторонами доказів, суди вказали про наявність підстав, визначених статтею 233 Господарського кодексу України та статтею 551 Цивільного кодексу України, для зменшення розміру пені на 90%.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 у даній справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 226 201, 66 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження судових рішень зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: суди першої та апеляційної інстанцій застосували статті 549-552 599 625 Цивільного кодексу України, статтю 233 Господарського кодексу України та статті 236 238 282 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.
На переконання скаржника, зменшуючи належний до стягнення розмір пені, судами попередніх інстанцій не було досліджено, чи є цей випадок винятковим, а також не враховано інтереси позивача.
Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідач зазначає, що висновки судів про наявність правових підстав для зменшення суми пені є законними та обґрунтованими, оскільки судами реалізовано передбачене законодавством право, і при використанні таких дискреційних повноважень у повній мірі враховано всі обов`язкові умови їх застосування, що передбачені положеннями чинного законодавства.
5. Позиція Верховного Суду
Причиною звернення з касаційною скаргою стала незгода позивача з оскаржуваними рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду в частині зменшення розміру пені на 90% у зв`язку з відсутністю у судів попередніх інстанцій підстав для застосування до спірних правовідносин сторін статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України.
Таким чином, предметом касаційного оскарження є рішення судів попередніх інстанцій щодо відмови у стягненні пені в сумі 226 201, 66 грн. В іншій частині зазначені судові рішення не оскаржуються, а тому згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України в касаційному порядку не переглядаються.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов`язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.
З огляду на наведене вище Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, відповідно до конкретних обставин цієї справи, зробили правильні висновки про можливість зменшення пені на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, зважаючи на:
- наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання, та обставин того, що відповідач не є кінцевим споживачем газу, а купує його для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; при цьому здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить від розрахунків з відповідачем за спожиту теплову енергію;
- відповідач є комунальним підприємством, що створене з метою безперебійного забезпечення тепловою енергією житлового фонду, кооперативних та громадських організацій, комунально-побутових та інших об`єктів міста Біла Церква та іншої підприємницької діяльності з метою задоволення суспільних потреб і отримання прибутку;
- збитковість підприємства підтверджується наявними в матеріалах справи доказами - балансами, звітами про фінансові результати діяльності підприємства;
- відсутність понесення позивачем прямих збитків, пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача.
Судами також враховано, що окрім стягнення штрафних санкцій, позивачем було застосовано до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.
В той же час, нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.
Аргументи скаржника стосовно того, що суди, зменшуючи розмір штрафних санкцій, не оцінили, чи є цей випадок винятковим, а також не враховали інтереси позивача, Суд відхиляє, оскільки, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій безпідставно застосовано до спірних правовідносин норми частини 1 статті 233 Господарського кодексу України і частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, та зменшено розмір штрафних санкцій.
Отже, у цій справі суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого та законного висновку про можливість зменшення пені, який ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства та відповідає сформованій та сталій судовій практиці суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме у спорах про стягнення заборгованості з комунального підприємства за поставлений природний газ.
Посилання позивача на те, що суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 щодо застосування норм статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України відхиляються, оскільки: висновки судів про задоволення клопотання про зменшення розміру пені у цій справі не суперечать висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 про відмову у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, оскільки право суду зменшити розмір пені було реалізоване ним у обох справах у конкретних випадках за наслідками оцінки обставин кожної справи, наведених учасниками справ обґрунтувань та дослідження доказів.
При цьому, посилання скаржника на пункт 8.19 постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 відхиляються Судом, оскільки, по-перше, зазначений пункт не містить висновку щодо застосування конкретної норми права, по-друге, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки (такий висновок викладено в пункті 9.24 постанови Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19).
Крім того, під час розгляду по суті доводів касаційної скарги Судом встановлено, що у зазначених скаржником постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 відсутній висновок щодо застосування норм статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України. При цьому, касаційна скарга не містить доводів щодо неврахування судами у справі № 911/1280/21, що переглядається, висновків, викладених саме у цих постановах. Водночас, положення Господарського процесуального кодексу України покладають обов`язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що, з урахуванням положень статті 290 Господарського процесуального кодексу України , зобов`язує останнього, а не суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми.
На підставі викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 226 201, 66 грн.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 309 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
7. Судові витрати
З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 у справі № 911/1280/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді О. М. Баранець
О. А. Кролевець