ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2022 року
м. Київ
cправа № 911/1395/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
боржника - не з`явився,
ОСОБА_2. - не з`явився,
Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" - Куценко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 (колегія суддів у складі: Грек Б.М. - головуючий, Остапенко О.М., Поляков Б.М.)
у справі № 911/1395/21
за заявою 1) ОСОБА_2 ; 2) Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"
до ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
ВСТАНОВИВ:
Рух справи
1. ОСОБА_1 (далі - Боржник) звернулась до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.
2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.07.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність Боржника, введено процедуру реструктуризації боргів Боржника.
Стислий зміст вимог кредиторів
3. ОСОБА_2 (далі - Кредитор-1) 30.07.2021 подав заяву про визнання грошових вимог до Боржника у розмірі 300000,00 грн основного боргу, який утворився внаслідок неналежного виконання Боржником договору позики від 20.12.2015, та 4758,00 грн судових витрат.
4. Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - Банк) 12.08.2021 подав заяву про визнання грошових вимог до Боржника як таких, що забезпечені заставою майна Боржника у розмірі: 1623547,01 грн заборгованості за кредитом, 205856,25 грн заборгованості за винагородою (комісією), 9182085,88 грн пені; а також конкурсних вимог у розмірі 2500619,30 грн заборгованості за процентами.
5. Кредиторські вимоги Банку обґрунтовані посиланням на неналежне виконання Боржником умов кредитного договору №KIV0GA00000163 від 07.06.2007 (далі - Кредитний договір) щодо повернення наданих кредитних коштів.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
6. Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.12.2021 заяву Кредитора-1 задоволено, визнано вимоги Кредитора-1 у загальному розмірі 300000,00 грн основної заборгованості, включено до витрат пов`язаних із провадженням у справі про неплатоспроможність витрати на оплату судового збору Кредитором-1 у розмірі 4540,00 грн, заяву Банку про визнання грошових вимог залишено без задоволення, кредиторські вимоги Банку в розмірі 2500619,30 грн (конкурсні) та в розмірі 11011489,14 грн (забезпечені) відхилено.
7. Ухвала в частині відхилення вимог Банку мотивована тим, що Банк не довів у встановленому порядку вчинення відповідних дій, які б дозволили Боржнику виконувати свій договірний обов`язок, тому в суду відсутні правові підстави вважати, що Боржником порушено права Банку. З огляду на висновок про необґрунтованість заяви Банку суд не застосував інститут позовної давності.
8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 ухвалу суду першої інстанції змінено, викладено пункт 2 резолютивної частини ухвали в новій редакції, згідно з якою заяву Банку про визнання грошових вимог задоволено частково, визнано вимоги Банку в загальному розмірі 3671292,46 грн, а саме: 3348979,73 грн - вимоги забезпечені заставою, 322312,73 грн - третя черга; вимоги зі сплати судового збору в сумі 4540 грн - позачергово. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
9. Постанова мотивована тим, що з огляду на встановлений Кредитним договором строк кредитування правомірними є забезпечені заставою кредиторські вимоги Банку до Боржника в сумі 60570,62 доларів США за тілом кредиту, 56691,73 доларів США процентів, 7680,00 доларів США комісії, що загалом становить 3348979,73 грн (за курсом НБУ станом на 12.08.2021 в розмірі 26,8042). Також суд дійшов висновку, що Банк має право вимагати з Боржника 3% річних у сумі 7597,05 доларів США за період з 08.06.2017 до 12.08.2021, що підлягають визнанню в сумі 203632,85 грн (за курсом НБУ станом на 12.08.2021), та пені в сумі 4427,66 доларів США за період з 09.07.2013 до 09.01.2014, що підлягають визнанню в сумі 118679,88 грн (за курсом НБУ станом на 12.08.2021).
10. При цьому апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції про неможливість виконання Боржником свого обов`язку за Кредитним договором, оскільки умови кредитного зобов`язання визначені в Кредитному договорі з урахуванням додаткових угод.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
11. Боржник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
12. Касаційна скарга мотивована наявністю підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
13. На думку Боржника, постановляючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постановах: від 19.04.2017 у справі №6-546цс17 щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України за наявності встановленого факту прострочення кредитора; від 13.10.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 щодо застосування преюдиції у справі про банкрутство; від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц щодо зміни порядку, умов та строку кредитного договору внаслідок пред`явлення кредитором позову до боржника; від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 щодо нарахування процентів за кредитним договором в разі пред`явлення вимоги кредитором.
14. Водночас Боржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 175 Господарського процесуального кодексу України при розгляді грошових вимог кредитора у справі про неплатоспроможність фізичної особи, яка підлягала застосуванню в цій справі.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
15. Банк подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
16. Банк заперечує проти доводів Боржника та, зокрема, зазначає, що наявність судового рішення про відмову в задоволенні позову банку через відсутність доказів порушення строку виконання зобов`язання Боржником за Кредитним договором не може розцінюватись як рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й в цій справі.
17. Також Банк вважає, що наявність судового рішення про недійсність нової редакції графіку погашення кредиту свідчить про чинність попередньої редакції графіку погашення кредиту.
18. Водночас, на думку Банку, висновок господарського суду про те, що матеріалами справи неможливо встановити факт порушення Боржником строку повернення кредиту, а отже встановити порушення прав Банку не відповідає приписам пункту 6 частини 1 статті 120 Кодексу України з процедур банкрутства.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
19. 07.06.2007 між Банком та Боржником (позичальник) укладено Кредитний договір, за умовами якого Банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п. 7.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені у розділі 7 договору (п. 1.1 Кредитного договору).
20. Відповідно до пункту 7.1 Кредитного договору Банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівкою через касу на строк з 07.06.2007 по 07.06.2017 включно, у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 88600,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 1,50% від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11 договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 6.2 договору. Періодом сплати визначено вважати період з 01 по 07 число кожного місяця.
21. Також умовами зазначеного пункту Кредитного договору передбачено, що погашення заборгованості за договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1270,77 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.
22. Згідно з пунктом 3.8 Кредитного договору, зокрема, при непогашенні кредиту в строки, зазначені пунктах 7.1, 2.3.3 договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою.
23. Кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків банку згідно з пунктами 2.2.9, 2.3.8 Кредитного договору, далі пені згідно з розділом 4 договору, далі простроченої комісії по кредиту, далі простроченої винагороди, далі прострочених відсотків, далі простроченої заборгованості за кредитом, частина суми, що залишилась (у тому числі сума, надана позичальником понад суму щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості за кредитом (якщо інше не передбачено пунктом 6.8), далі - комісії, далі - винагороди, далі - відсотків, далі - кредиту (п. 3.3 Кредитного договору).
24. У пункті 7.7 Кредитного договору сторони домовились, що забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає іпотека, а також всі інші види застави, іпотеки, поруки й т.п. надані Банку з метою забезпечення зобов`язань за даним договором.
25. На виконання умов Кредитного договору Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 80000,00 доларів США, що підтверджується банківською випискою за період з 07.06.2007 до 19.07.2021.
26. Також 07.06.2007 між ОСОБА_3 , Боржником, ОСОБА_4 та Банком укладено договір іпотеки квартири (далі - Іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Федотовою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №3624.
27. Предметом Іпотечного договору є надання іпотекодавцями в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в пункті 33.3 договору, в забезпечення виконання зобов`язань перед іпотекодержателем, в силу чого іпотекодержатель має право в разі невиконання іпотекодавцями зобов`язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавців.
28. У пункті 33.2 Іпотечного договору між сторонами погоджено, зокрема, що за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором.
29. У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором іпотекодавці надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 68,8 м2, житловою площею 47,5 м2 (далі - Квартира). Предмет іпотеки належить іпотекодавцям на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Вишневої міської ради народних депутатів 17.11.1994 згідно з розпорядженням (наказом) від 16.11.1994 №76 і зареєстрованого у Києво-Святошинському бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 19039943, номер запису 83/128, в книзі 8. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п. 33.3 Іпотечного договору).
30. Термін дії Іпотечного договору визначений у пункті 28 до повного виконання позичальником зобов`язань за Кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього.
31. У зв`язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору Банк у січні 2011 року звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовною заявою до Боржника, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно.
32. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.03.2011 у справі №2-994/11 задоволено позовні вимоги Банку та вирішено, зокрема, звернути стягнення на Квартиру, за рахунок предмета іпотеки задовольнити позовні вимоги Банку в сумі 74119,65 доларів США, що випливають з Кредитного договору, включаючи повернення суми кредиту, сплату заборгованості за відсотками, пені за порушення строків сплати відсотків.
33. Проте рішенням Апеляційного суду Київської області від 26.05.2011 скасовано вказане судове рішення у справі №2-994/11 та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог Банку відмовлено. Підставою для відмови у задоволенні вказаного позову стало те, що: Боржник сплачує чергові платежі за Кредитним договором, а заборгованість виникла через неврегульованість питання між банком та Боржником щодо підвищення процентної ставки; Банк у встановленому законом порядку не надсилав відповідачам письмові повідомлення про існуючу заборгованість, звернення стягнення на предмет іпотеки.
34. 02.06.2011 між Банком та Боржником укладено додаткову угоду до Кредитного договору, якою викладено пункт 7.1 Кредитного договору у новій редакції та погоджено, що погашення кредиту проводиться в строки відповідно до графіка погашення кредиту (додаток №1), який є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди.
35. Додатковою угодою від 02.06.2011 між сторонами встановлено терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за Кредитним договором тривалістю 50 років.
36. 31.10.2012 між Банком та Боржником укладено додаткову угоду до Кредитного договору, якою викладено пункт 7.1 Кредитного договору у новій редакції, згідно з якою банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом: видачі готівкою через касу на строк з 07.06.2007 до 07.06.2017 включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в розмірі 99594,11 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,09% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі суми 1,50% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагорода за надання фінансового інструменту 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 6.2 договору. Періодом сплати визначено вважати період з 01 по 07 число кожного місяця. Погашення кредиту провадиться в строки відповідно до графіка погашення кредиту (додаток №1).
37. Згідно з пунктами 4, 9 додаткової угоди від 31.10.2012 додаток №1 (графік погашення кредиту) викладено в новій редакції.
38. У грудні 2013 року Боржник звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до Банку про: визнання недійсним додатку "графік погашення кредиту" до додаткової угоди від 31.10.2012 до Кредитного договору; визнання нікчемним пункту 7.1 Кредитного договору в частині умови про оплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі суми 1,50% від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, винагороди у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати; зобов`язання Банку надати Боржнику новий графік погашення кредиту, оформлений у відповідності із положеннями закону та умовами Кредитного договору.
39. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.01.2014 у справі №369/12719/13-ц відмовлено у задоволенні позовних вимог Боржника.
40. Проте рішенням Апеляційного суду Київської області від 21.05.2014 скасовано вказане судове рішення в справі №369/12719/13-ц та прийнято нове, яким позовні вимоги боржника задоволено частково: визнано недійсним додаток "графік погашення кредиту" до додаткової угоди від 31.10.2012 до Кредитного договору, а в задоволенні іншої частини позову відмовлено.
41. У зв`язку із неналежним виконанням Боржником умов Кредитного договору Банк у січні 2016 року звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до Боржника про стягнення заборгованості у розмірі 137272,74 доларів США.
42. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.03.2016 у справі №369/357/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15.08.2016, у задоволенні позову відмовлено.
43. Підставами для відмови у задоволенні вказаного позову у справі №369/357/16-ц стало те, що: Боржник звертався до Банку із проханням надати графік погашення кредиту після визнання недійсним того, який був погоджений під час укладання додаткової угоди від 31.10.2012, однак Банк не надав Боржнику новий графік погашення кредиту, що позбавило Боржника можливості належним чином виконувати зобов`язання за Кредитним договором щодо погашення кредиту, а розрахунок заборгованості за Кредитним договором, здійснений Банком за графіком погашення кредиту не є належним та допустимим доказом невиконання Боржником умов кредитного договору. У зв`язку з наведеним, оскільки Боржник не міг виконувати свій обов`язок за Кредитним договором до вчинення кредитором дій щодо надання нового графіку погашення кредиту, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав Банку Боржником.
Позиція Верховного Суду
44. Керуючись вимогами статей 14 300 Господарського процесуального кодексу України, Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
45. Предметом касаційного оскарження в цій справі є судові рішення, зокрема, ухвалені за наслідками розгляду заявлених Банком грошових вимог до Боржника, що складаються із сум заборгованості за кредитом, за винагородою (комісією), за процентами, а також пені.
46. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду щодо порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16).
47. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).
48. При цьому за приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
49. Верховний Суд, зокрема, у постанові від 13.10.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, на яку посилається Боржник у касаційній скарзі, з огляду на принцип юридичної визначеності як один із основоположних аспектів верховенства права звернув увагу, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
50. Згідно зі статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника.
51. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
52. Зокрема, згідно з положеннями статей 1048 1049 1054 Цивільного кодексу України на підставі кредитного договору у позичальника виникає обов`язок з повернення наданих йому банком грошових коштів (кредиту) та сплати процентів у встановлені договором строки (терміни). Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (абз. 2 ч. 1 ст. 1048 зазначеного Кодексу).
53. Водночас невиконання зобов`язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушеннями зобов`язання, що зумовлюють настання правових наслідків, встановлених договором або законом: зміни умов зобов`язання, сплати неустойки, зокрема пені, тощо (ст.ст. 549 610 611 Цивільного кодексу України).
54. Крім того, відповідно до частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно з частиною 2 якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
55. При цьому боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Однак прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора, зокрема, якщо він не вчинив встановлених договором, актами цивільного законодавства тощо дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Також боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора (ст.ст. 612 613 Цивільного кодексу України).
56. З огляду на положення наведених норм Цивільного кодексу України, відмовляючи у визнанні заявлених Банком грошових вимог у повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставина ненадання Банком Боржнику нового графіку погашення кредиту з урахуванням умов додаткової угоди від 31.10.2012 (при тому, що відповідний графік визнаний недійсним згідно із судовим рішенням у справі №369/12719/13-ц), унеможливлює виконання Боржником свого договірного обов`язку за Кредитним договором.
57. Посилаючись на положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд виходив з того, що висновок про неможливість виконання Боржником свого обов`язку за Кредитним договором до вчинення Банком дій щодо надання нового графіку погашення кредиту, зроблений судами в справі №369/357/16-ц, в якій брали участь ті самі сторони.
58. Щодо наведеного Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до вказаної норми процесуального права преюдиційне значення мають саме обставини, встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили, а не зроблені судом висновки, у тому числі щодо оцінки тих чи інших доказів.
59. Відповідно, не заперечуючи проти преюдиційного значення для розгляду цієї справи фактів, встановлених під час розгляду справи №369/357/16-ц, Верховний Суд зазначає, що висновок щодо правової оцінки таких обставин, якого дійшов Києво-Святошинський районний суд Київської області, стосується саме правовідносин, що склалися між учасниками спору на момент її вирішення.
60. Однак неможливість виконання Боржником своїх зобов`язань за Кредитним договором та відсутність у зв`язку з цим порушення прав Банку на момент звернення з позовом у справі №369/357/16-ц не є достатньою підставою для висновку про таку неможливість станом на момент звернення Банку із заявою про визнання його грошових вимог у цій справі про неплатоспроможність Боржника. Тоді як викладені в касаційній скарзі доводи про те, що відповідні правові наслідки, обумовлені рішенням у справі №369/357/16-ц, є актуальними також у цій справі, не в повній мірі відповідають обставинам, встановленим судами першої та апеляційної інстанцій.
61. Так, з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду цієї справи обставин вбачається, що після ухвалення судових рішень у справі №369/357/16-ц та станом на момент звернення Банку з відповідною заявою у справі про банкрутство Боржника закінчився передбачений пунктом 7.1 Кредитного договору (з урахуванням змін та доповнень) строк кредитування (тобто припинилось право Боржника законно користуватися позиченими коштами у повному обсязі), у зв`язку з чим немає підстав вважати, що відсутність графіку погашення кредиту перешкоджає Боржнику здійснити повернення наданих йому Банком кредитних коштів, зокрема через неможливість самостійного здійснення Боржником розрахунку розміру періодичних платежів тощо.
62. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про відсутність порушення Боржником строків повернення Банку наданих йому кредитних коштів (тіла кредиту) на момент звернення із заявою про визнання грошових вимог у цій справі та вважає слушним зазначення апеляційного господарського суду про наявність у Банку підстав для вимог до Боржника в цій частині, адже визначений у Кредитному договорі строк кредитування обумовлює момент повернення Боржником отриманих у кредит грошових коштів у повному обсязі кредитодавцю.
63. При цьому Верховний Суд відхиляє доводи Боржника про те, що внаслідок пред`явлення позову у справі №369/357/16-ц Банк змінив строк повернення кредиту, а ухвалення судових рішень Києво-Святошинським районним судом Київської області та Апеляційним судом Київської області за таким позовом після зміни строку кредитного договору і вимоги повернути всю суму свідчить про те, що в питанні стягнення заборгованості судами поставлена крапка.
64. Наведені твердження Боржника не відповідають змісту відповідних судових рішень у справі №369/357/16-ц з урахуванням положень частини 4 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, оскільки підставою для відмови в задоволенні відповідного позову судами визначено саме встановлення обставин відсутності порушення прав Банку зі сторони Боржника стосовно невиконання умов договору через ненадання графіку погашення кредиту з урахуванням положень статті 613 Цивільного кодексу України.
65. Тобто під час вирішення зазначеної справи суди не встановили обставини, які б свідчили про належну реалізацію Банком передбаченого частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України та Кредитним договором права вимоги дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, а натомість з`ясували відсутність порушення Боржником умов Кредитного договору, яке могло би бути підставою для такої вимоги про дострокове стягнення кредиту.
66. У зв`язку з наведеним не підлягають прийняттю до уваги доводи Боржника про неврахування апеляційним господарським судом висновку Верховного Суду щодо зміни порядку, умов та строку кредитного договору внаслідок пред`явлення кредитором позову до боржника, викладеного у постанові від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, та щодо строку нарахування процентів за кредитним договором у разі пред`явлення вимоги кредитором, викладеного у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, адже правовідносини у зазначених справах не є подібними до цієї справи. Водночас постанова Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі №6-546цс17 не є постановою Верховного Суду в розумінні пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
67. Також Верховний Суд відхиляє заперечення Боржника проти висновків суду апеляційної інстанції про наявність у Банку правових підстав для нарахування на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних за період з 08.06.2017 до 12.08.2021, які зводяться до аргументів щодо відсутності порушення Боржником строків повернення кредиту на момент подання заяви про визнання грошових вимог Банку тощо. При цьому Верховний Суд враховує, що ані Боржник, ані Банк правильність нарахування процентів за вказаних період саме в такому розмірі не оспорюють.
68. Разом з тим Верховний Суд вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про можливість Боржника виконувати свої обов`язки за Кредитним договором з повернення кредитних коштів (до закінчення строку кредитування), сплати процентів тощо, незважаючи на ненадання Банком нового графіку погашення кредиту, безпосередньо на підставі умов Кредитного договору з урахуванням додаткових угод, не ґрунтується на прийнятті до уваги відповідно до вимог частини 4 статті 175 Господарського процесуального кодексу України преюдиційних обставин, встановлених у судових рішеннях у справі №369/357/16-ц. При цьому апеляційний господарський суд не врахував, зокрема, висновки щодо застосування положень наведеної норми, викладені в постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, на яку посилається Боржник у касаційній скарзі.
69. Верховний Суд також вбачає, що визнаючи правомірними грошові вимоги Банку за період з 07.06.2007 до 07.06.2017 в частині процентів у сумі 56691,73 доларів США, суд апеляційної інстанцій не надав жодної правової оцінки (прийняв до уваги чи відхилив) аргументам Боржника щодо помилкового їх обчислення із застосуванням відсоткової ставки в розмірі 13,08% річних, яка не відповідає умовам Кредитного договору з урахуванням додаткових угод.
70. При цьому апеляційний господарський суд залишив поза увагою положення частини 4 статті 613 Цивільного кодексу України, належним чином не з`ясувавши обставини, які б надавали достатні підстави для висновку про наявність чи відсутність правових підстав для звільнення боржника від сплати процентів у відповідній частині (з урахуванням прострочення кредитора) з огляду на їх правову природу як плати за користування кредитними коштами або компенсаторний характер.
71. Що стосується визнання апеляційним господарським судом грошових вимог Банку в частині 7680 доларів США комісії, то в оскаржуваній постанові відсутні жодні висновки та обґрунтування щодо підстав та порядку нарахування зазначеної суми, виходячи з приписів законодавства, умов Кредитного договору та правовідносин, які склалися між сторонами під час його виконання. Зважаючи на недослідження зазначених обставин судами першої та апеляційної інстанцій, у Верховного Суду відсутні достатні правові підстави для висновку щодо обґрунтованості чи необґрунтованості грошових вимог Банку в цій частині відповідно до встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
72. Крім того, Верховний Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності або відсутності у Банку правових підстав для нарахування пені за Кредитним договором, адже вони ґрунтуються на помилкових висновках судів щодо строків виконання та розмірів зобов`язань за Кредитним договором (з урахуванням обставин прострочення кредитора).
73. Зокрема, місцевий господарський суд виходив із помилкового висновку про відсутність прострочення Боржником своїх зобов`язань за Кредитним договором взагалі. Тоді як апеляційний господарський суд визнав вимоги про стягнення пені, нарахованої за період з 09.07.2013 до 09.01.2014, коли зобов`язання Боржника за Кредитним договором не були прострочені згідно з обставинами, встановленими судами у справі №369/357/16-ц.
74. Натомість суди не здійснили перевірку правильності нарахування Банком пені за відповідний період після порушення Боржником своїх зобов`язань, а згідно з вимогами зазначеної норми процесуального права суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо встановлення таких обставин та дослідження доказів, які не були встановлені в рішенні або постанові суду.
75. Отже, за висновком Верховного Суду, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи в зазначеній частині не дотримались вимог статей 74 86 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права. Вказані порушення не можуть бути усунуті Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
76. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
77. У частині висновків щодо вимог Банку зі сплати процентів за кредитом у сумі 56691,73 доларів США (що за курсом НБУ станом на 12.08.2021 в розмірі 26,8042 складає 1519576,47 грн), винагороди (комісії) в сумі 205856,25 грн та пені в сумі 9182085,88 грн постанова апеляційного господарського суду та ухвала місцевого господарського суду підлягають скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
78. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, надати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, і в залежності від установленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.
79. В іншій частині постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін.
Розподіл судових витрат
80. Оскільки справа в частині направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300 301 308 309 310 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 та ухвалу Господарського суду Київської області від 20.12.2021 у справі №911/1395/21 скасувати в частині розгляду грошових вимог Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 зі сплати процентів у сумі 56691,73 доларів США (що за курсом НБУ станом на 12.08.2021 в розмірі 26,8042 складає 1519576,47 грн), винагороди (комісії) в сумі 205856,25 грн та пені в сумі 9182085,88 грн. Справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
3. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 у справі №911/1395/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді О. Банасько
В. Пєсков