№ 911/1528/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/1528/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В, Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелія-PR»

на рішення Господарського суду Київської області

(суддя - Христенко О.О.)

від 01.03.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.)

від 06.07.2023

у справі № 911/1528/22

за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелія-PR»

про стягнення 781 863, 40 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелія-PR»

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз»

про зобов`язання вчинити дії,

за участю представників учасників справи:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом)- не з`явився,

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом)- Дідик І.М.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (далі - АТ «Київоблгаз», позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелія-PR» (далі - ТОВ «Камелія-PR», відповідач) про стягнення 781 863,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору розподілу природного газу не здійснив оплату за надані позивачем послуги у період з січня 2022 року по липень 2022 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 666 696,01 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 69 806,33 грн пені, 5 094,06 грн 3% річних та 40 267,00 грн інфляційних втрат.

1.2. ТОВ «Камелія- PR» подало до суду зустрічну позовну заяву до АТ «Київоблгаз» про зобов`язання перерахувати річну замовлену потужність та місячну вартість послуги розподілу природного газу на 2022 рік за договором розподілу природного газу.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ТОВ «Камелія- PR» вказує на те, що, враховуючи обставини непереборної сили, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, ТОВ «Камелія- PR» було вимушено спочатку призупинити, а в подальшому зменшити обсяги виробничої діяльності і, як наслідок, потреби у газоспоживанні були відсутні у 2022 році. При цьому ще у листопаді 2021 року за заявою споживача було здійснено перекриття запірних пристроїв та їх опломбування й відповідно з того часу ТОВ «Камелія- PR» не здійснювало споживання природного газу.

Крім того, ТОВ «Камелія-PR» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) «Про уточнення річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача, що не є побутовим, в умовах воєнного стану» від 24.05.2022 № 528 звернулось до позивача із заявою про уточнення, в якій просило перерахувати річну замовлену потужність та місячну вартість за період з 01.01.2022 по 31.08.2022, однак станом на 15.09.2022 оператором ГРМ не здійснений перерахунок величини замовленої річної потужності, у зв`язку з чим останній звернувся за захистом свого порушено права шляхом подання зустрічної позовної заяви.

2. Короткий зміст ухвалених судових рішень за результатами розгляду справи по суті спору

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.03.2023 первісний позов задоволено частково. Закрито провадження у справі № 911/1528/22 в частині позовних вимог за первісним позовом про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 666 696,01 грн. Стягнуто з ТОВ «Камелія-PR» на користь АТ «Київоблгаз» 39 860, 38 грн пені, 3 590, 69 грн інфляційних нарахувань, 2 411, 82 грн 3 % річних. В іншій частині первісного позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ТОВ «Камелія-PR» до АТ «Київоблгаз» про зобов`язання вчинити дії відмовлено повністю.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 у справі №911/1528/22 рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2023 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «Камелія-PR» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2023 в частині задоволених позовних вимог за первісним позовом та в частині відмови у задоволені зустрічного позову, а також постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 у справі №911/1528/22; ухвалити нове рішення суду, яким у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити у повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити.

3.2. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вважає, що необхідно відпустити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №922/1703/20.

3.3. Крім того, скаржник із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України вважає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у спірних правовідносинах, а саме пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС) до правовідносин між Оператором ГРМ та споживачами, що не є побутовими, яким річна замовлена потужність на 2022 календарний рік визначена за показниками фактичного споживання за 2021 рік з урахуванням постанови НКРЕКП від 24.05.2022 №528 «Про уточнення річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача, що не є побутовим, в умовах воєнного стану», якою надано право на подання заявок (та їх розгляд Операторами ГРМ) на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності об`єктів споживачів, що не є побутовими, які замовили річну потужність на 2022 календарний рік відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС та на підставі цих заявок, визначених цим пунктом, здійснюється перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу за весь 2022 календарний рік.

ТОВ «Камелія-PR» відзначає, що приписи пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС необхідно застосовувати за аналогією закону. Тобто, споживачі, що не є побутовими, яким річна замовлена потужність на 2022 рік визначена за показниками фактичного споживання за 2021 рік, на виконання та реалізацію принципів «забезпечення рівних прав доступу» та «недискримінації», а також з огляду на подібність відповідних правовідносин за змістовним, суб`єктивним та об`єктивним критеріями, повинні мати право подати в розрахунковому році заявку на уточнення величини замовленої річної потужності так само як і споживачі, які замовили річну потужність на 2022 рік.

3.4. АТ «Київоблгаз» 27.12.2023 (згідно з поштовими відмітками) подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень

4.1. АТ «Київоблгаз» здійснює розподіл природного газу, газу (метану) вугільних родовищ на підставі ліцензії, прийнятої рішенням НКРЕКП від 29.06.2017 №855.

4.2. Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу, який є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

4.3. ТОВ «Камелія-PR» 01.01.2016 підписало заяву-приєднання №09420W53LPBР016 до умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими), що свідчить про укладення між позивачем та відповідачем договору розподілу природного газу (далі - Договір, Типовий Договір).

Послуга з розподілу природного газу - послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача (пункт 1.4 Договору).

Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (пункт 2.1 Договору).

Облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 5.1 Договору).

Оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.1 Договору).

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини приєднаної потужності об`єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими регулятором для оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (пункт 6.2 Договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 6.4 Договору).

Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (пункт 6.6 Договору).

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРС (пункт 6.8 Договору).

У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 8.2 Договору).

Цей договір укладається на невизначений строк (пункт 12.1 Договору).

4.4. Відповідно до Акта приймання-передачі природного газу від 30.09.2021 №ОГ000780276, підписаного сторонами, АТ «Київоблгаз» проінформував споживача про величину річної замовленої потужності на поточний 2021 рік, що склала 1 022 471,03 куб.м, величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному 2021 році, що становила 85 205,92 куб.м; величину річної замовленої потужності на 2022 рік, яка склала 742 444,44 куб.м, величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у 2022 році, що складає 61 870,37 куб.м.

Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2752 встановлено позивачу тариф на послуги з розподілу природного газу у розмірі 1,49 грн за 1 куб.м, враховуючи ПДВ, всього 1,788 грн за 1 куб м.

Щомісячна вартість послуги з розподілу природного газу становить 110 624,22 грн (742 444,44 куб.м. : 12 * 1,788 грн/куб м).

Позивач 22.06.2022 та 01.08.2022 надіслав на адресу відповідача для підписання акти наданих послуг за період з січня 2022 року по липень 2022 року на загальну суму 774 369,54 грн.

З розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви, вбачається, що відповідачем станом на 01.01.2022 здійснена передоплата в сумі 107 673,53 грн.

4.5. Згідно з довідкою АТ «Київоблгаз» про заборгованість за послуги розподілу природного газу між АТ «Київоблгаз» та ТОВ «Камелія-PR» станом на 28.02.2023 у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за первісним позовом.

Відповідачем після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі здійснено повне погашення заборгованості, заявленої позивачем до стягнення за первісним позовом.

4.6. Відповідач вказує на те, що 16.11.2021 за заявою споживача було здійснено перекриття запірних пристроїв та їх опломбуванням й відповідно з того часу ТОВ «Камелія-PR» не здійснювало споживання природного газу.

Матеріали справи містять заявку ТОВ «Камелія-PR» від 06.09.2022 на уточнення (зменшення) величини замовленої річної потужності на 2022 рік.

4.7. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, виходили з такого:

1) щодо вимог первісного позову:

- матеріали справи не містять доказів розірвання договірних відносин між АТ «Київоблгаз» та ТОВ «Камелія-PR», з огляду на що у спірний договір розподілу природного газу був чинний;

- враховуючи, що у справі встановлено наявність у ТОВ «Камелія-PR» обсягів споживання природного газу за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, фізичне підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі у спірному періоді, наявність укладеного між сторонами договору розподілу природного газу, який не припинено, а також, враховуючи те, що споживачем ні заява про остаточне припинення користування природним газом, ні уточнені заявки на величину річної замовленої потужності не подавалась, отже, у споживача існує обов`язок оплати вартості послуг з розподілу природного газу в порядку передбаченому главою 6 розділу VI Кодексу ГРМ;

- суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог за первісним позовом про стягнення 666 696,01 грн заборгованості з огляду на відсутність предмету спору;

- враховуючи, що акти наданих послуг надіслані споживачу лише 22.06.2022 та 01.08.2022, обґрунтованим розміром пені за прострочення оплати відповідачем послуг з розподілу природного газу є 39 860,38 грн, які підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом;

- за вірним розрахунком, здійсненим судом з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають стягнення 3 % річних в сумі 2 411,82 грн та інфляційні нарахування в сумі 3 590,69 грн;

- використання листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України має супроводжуватися іншими доказами на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином. Крім того, вказаний лист не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин;

- матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач за первісним позовом перебуває в кращому становищі, порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто зазначені в листі ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 форс-мажорні обставини, за висновком суду, стосуються обох сторін договору;

- оскільки форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань і стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому заперечення в цій частині підлягають відхиленню як необґрунтовані та недоведені;

2) щодо вимог зустрічного позову:

- споживачем не дотримано строки та форма звернення із заявкою на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності на 2022 рік, відтак оператором ГРМ був здійснений розрахунок величини річної замовленої потужності ТОВ «Камелія-PR» на 2022 рік у відповідності до вимог абзацу 9 пункту 2 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРС. Споживача було повідомлено про величину річної замовленої потужності на 2022 рік та про величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати у 2022 році;

- положеннями Кодексу ГРС та Постанови НКРЕКП від 24.05.2022 № 258 «Про уточнення річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача, що не є побутовим, в умовах воєнного стану» чітко передбачено можливість коригування річної замовленої потужності за умови, коли споживач замовляв річну замовлену потужність;

- відтак безпідставним є посилання позивача за зустрічним позовом щодо можливості уточнення величини річної замовленої потужності для споживачів, яким річна замовлена потужність на поточний календарний рік вже визначена за показниками фактичного споживання за 2021 рік;

- у спірних правовідносинах відсутні прогалини в правову регулюванні. Кодексом ГРС, як і Постановою НКРЕКП від 24.05.2022 № 528 «Про уточнення річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача, що не є побутовими, в умовах воєнного стану» врегульовано порядок уточнення величини річної замовленої потужності в розрахунковому календарному році, яким передбачено умови уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності;

- отже, оскільки ТОВ «Камелія-PR» не замовляло річну замовлену потужність на 2022 рік відповідно до абзацу 10 пункту 2 або абзацу 2 пункту 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, положення абзацу 1 пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС та Постанови НКРЕКП від 24.05.2022 № 528 «Про уточнення річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача, що не є побутовими, в умовах воєнного стану» до ТОВ «Камелія-PR» не застосовуються.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №911/1528/22 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2023 відкрито касаційне провадження у справі №911/1528/22 за касаційною скаргою ТОВ «Камелія-PR» на рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 у справі №911/1528/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №911/1528/22 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кролевець О.А.

5.2. Об`єктом касаційного оскарження є рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2023 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 у справі №911/1528/22 у частині задоволених позовних вимог за первісним позовом та у частині відмови у задоволенні зустрічного позову.

При цьому Суд враховує, що рішення суду Господарського суду Київської області від 01.03.2023 у частині закриття провадження у справі щодо стягнення основної суми заборгованості, а також в частині часткової відмови у задоволенні стягнення пені та інфляційних втрат жодною із сторін ані до суду апеляційної інстанції, ані до суду касаційної інстанції не оскаржувалось, а відтак Судом не переглядається.

5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.4. Касаційне провадження у даній справі, зокрема відкрито на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України.

В силу приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

6.5. Так, скаржник у поданій касаційній скарзі вважає, що є обґрунтовані підстави для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.02.2021 у справі №922/1703/20.

У вказаній постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №922/1703/20, де предметом позову було стягнення місячної вартості величини річної замовленої потужності за період з дати пломбування пристроїв газопроводу (інвентарної заглушки) об`єктів газоспоживання підприємства до дати механічного від`єднання об`єкта відповідача від газових мереж, сформульовано такі правові висновки:

"Пунктом 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРС передбачено, що для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Отже, з моменту укладення між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, Оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу.

Враховуючи, що у справі встановлено наявність у відповідача обсягів споживання природного газу за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, фізичне підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі у спірному періоді, наявність укладеного між сторонами договору розподілу природного газу, який не припинено, а також враховуючи те, що споживачем ні заява про остаточне припинення користування природним газом, ні уточнені заявки на величину річної замовленої потужності не подавалась, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про існування у відповідача обов`язку оплати вартості послуг з розподілу природного газу в порядку передбаченому главою 6 розділу VI Кодексу ГРС в редакції постанови № 2080 від 07.10.2019".

6.6. Таким чином, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 922/1703/20 міститься висновок щодо застосування положень абзацу 4 пункту 8 глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС (у редакції від 07.10.2019), що кореспондується із нормою абзацу 1 пункту 9 глави 6 Розділу VI Кодексу ГРС, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Отже, справи №911/1528/22 та № 922/1703/20 ухвалені за схожого предмета спору, підстав позову та нормативно-правового регулювання (з урахуванням різних редакцій закону).

6.7. Що ж до наявності/відсутності обґрунтованої необхідності для відступлення від правового висновку Верховного Суду, викладеного у справі №922/1703/20, то слід зазначити таке.

При касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/8091/20, від 24.06.2021 у справі №914/2614/13 відзначено, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема:

1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції);

2) ухвалення рішення Конституційним Судом України;

3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права;

4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами;

5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

Крім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

Водночас як свідчить зміст касаційної скарги відповідач за первісним позовом у контексті приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України не навів вагомих і достатніх аргументів, які б свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.02.2021 у справі № 922/1703/20 , а саме: не довів наявності причин для такого відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту).

Фактично доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до власного суб`єктивного тлумачення скаржником норм права, якими врегульовано спірні правовідносини та власних заперечень скаржником висновків Верховного Суду, які викладені у постанові зі справи №922/1703/20. У той же час доводи відповідача не містять фундаментальних обґрунтувань, щодо підстав для відступу від правової позиції, яка міститься в зазначеній постанові.

За своїм змістом посилання скаржника на приписи пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України є загальними, абстрактними, містять ознаки формального характеру та незгоду з висновками судів попередніх інстанцій, які були зазначені в оскаржуваних у даній справі судових рішеннях.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження у цій частині, та підстави, які б могли свідчити про мотивовану необхідність для відступу від правових висновків Верховного Суду (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту) відсутні.

6.8. Поряд з цим колегія суддів відзначає таке.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша).

Згідно із статтею 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Кодексом ГРС, затвердженим Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, визначаються взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.

Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС визначено, що договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРС доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП, від 30 вересня 2015 року № 2498 в порядку, визначеному цим розділом.

Пунктом 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633 634 641 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРС для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VІ цього Кодексу.

Згідно з пунктом 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об`єкта споживача.

Щодо комплексного застосування норм абзацу 1 пункту 9 глави 6 та абзаців 1, 2 пункту 4, абзацу 1 пункту 5 глави 7 Розділу VI Кодексу ГРС (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Верховним Судом у постанові №914/3254/21 від 27.09.2022 сформульовано такий правовий висновок:

"Припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, тобто в період, коли не відбувалося механічного від`єднання об`єкта споживача від цієї мережі та вилучення такого об`єкта, а заява про остаточне припинення користування природним газом і розірвання договору споживачем не подавалася, не звільняє споживача від договірного зобов`язання оплати вартості послуг з розподілу природного газу за вказаний період, оскільки саме механічне від`єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи виключає можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподілу (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача".

Колегія суддів відзначає, що послуга з розподілу природного газу не складається лише з фактичного переміщення природного газу розподільчою системою трубопроводів, а включає також цілодобове надання фактичного доступу замовленої потужності об`єктів споживача до газорозподільної системи, що буквально означає наявність технічної можливості у будь-який необхідний споживачу час скористатись можливістю розпочати газоспоживання.

6.8.1. Так, господарські суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення у справі, зокрема в частині вимог первісного позову, виходили з того, що припинення газопостачання відповідачем не звільняє останнього від зобов`язання оплатити вартість послуги за договором розподілу природного газу та не є підставою для звільнення від оплати за надані послуги. При цьому судами враховано, що спірний Договір розподілу природного газу, що укладений між сторонами, є діючими.

Відтак, ураховуючи укладеність між позивачем та відповідачем договору розподілу природного газу, обставини приєднання об`єктів відповідача до газорозподільної системи та відсутність заяв відповідача на остаточне припинення користування природним газом, господарські суди дійшли висновку, що пред`явлення позову про стягнення заборгованості з відповідача за первісним позовом є правомірним.

6.8.2. Ураховуючи вищенаведене, з огляду на нормативно-правове регулювання спірних правовідносин у цій частині, а також встановлені обставини справи судами попередніх інстанцій, колегія суддів відзначає, що, оскільки остаточного припинення користування природним газом (фізичного від`єднання об`єкта споживача від мережі позивача за первісним позовом та вилучення такого об`єкта) і розірвання спірного Договору не відбулося, тобто Договір на час виникнення спірних правовідносин був чинним, відтак зобов`язання ТОВ «Камелія-PR» за таким Договором не припинились. Таким чином, суди попередні інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про обґрунтованість вимог за первісним позовом.

6.9. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України колегія суддів відзначає таке.

Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Так, скаржник вказує, що відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм права, а саме пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС до правовідносин між Оператором ГРМ та споживачами, що не є побутовими, яким річна замовлена потужність на 2022 календарний рік визначена за показниками фактичного споживання за 2021 рік з урахуванням Постанови НКРЕКП від 24.05.2022 №528 «Про уточнення річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача, що не є побутовим, в умовах воєнного стану».

6.9.1. Відповідно до положень пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Абзацом 10 пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС визначено, що споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік.

Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою (пункт 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС у разі здійснення споживачем, що не є побутовим, замовлення річної потужності відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 цієї глави споживач, що не є побутовим, має право одноразово з 10 липня по 15 вересня розрахункового календарного року подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на поточний календарний рік. У такому випадку Оператор ГРМ здійснює перерахунок місячної вартості послуги розподілу природного газу відповідно до пункту 1 цієї глави за весь календарний рік.

Відповідно до пункту 1 Постанови НКРЕКП від 24.05.2022 № 258 "Про уточнення річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача, що не є побутовим, в умовах воєнного стану" Операторів ГРС зобов`язано розглянути заявки споживачів на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності об`єктів споживачів, що не є побутовими, які замовили річну потужність на 2022 календарний рік відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494.

Тобто, пунктом 3 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС та Постановою НКРЕКП №258 визначений порядок та умови надання можливості коригування річної замовленої потужності на поточний календарний рік виключно для споживачів, які самостійно здійснили замовлення річної потужність на 2022 календарний рік відповідно до абзацу 10 пункту 2 або абзацу 2 пункту 5 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРС.

Водночас як встановлено судами попередніх інстанцій споживачу - ТОВ «Камелія-PR» величину річної замовленої потужності у 2022 році встановлено Оператором ГРМ (за замовчуванням), виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року (2021 рік). При цьому відповідач за первісним позовом не замовляв річну замовлену потужність на 2022 рік відповідно до абзацу 10 пункту 2 або абзацу 2 пункту 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, а також встановлених обставин справи судам попередніх інстанцій, колегія суддів доходить висновку, що положення пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС та Постанови НКРЕКП від 24.05.2022 №258 до спірних правовідносин не підлягають до застосовування. Висновки судів попередніх інстанцій у цій частині засновані на законі.

При цьому колегія суддів відхиляє покликання скаржника про необхідність застосування до спірних правовідносин положення пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС за аналогією закону як необґрунтовані, адже чинним законодавством спірні правовідносини чітко врегулюванні, а відтак відступні праві підстави для застосування аналогії закону.

6.9.2. Отже, доводи касаційної скарги у цій частині не знайшли свого підтвердження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи у цій частині фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для задоволення зустрічного позову.

Водночас у сили приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом з тим, Верховний Суд враховує, що якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).

6.10. Отже, наведені скаржником доводи не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішення.

Верховний Суд бере до уваги та вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать мотивам цієї Постанови.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

6.11. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

6.12. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваної постанови за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін, як такі, що ухвалені із додержанням норм права.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелія-PR» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 у справі №911/1528/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець