ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року

м. Київ

Cправа № 911/168/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 (колегія суддів: Буравльов С. І., Шапран В. В., Андрієнко В. В.) і рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2024 (суддя Бацуца В. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП АСУ", про стягнення штрафу та пені, нарахованих за порушення умов договору,

за участі представників:

позивача - Колток О. М.,

відповідача - Дерев`янчука В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП АСУ" (далі - ТОВ "НВП АСУ") про стягнення 2 044 166,17 грн, яких: 977 449,11 грн штрафу та 1 066 717,06 грн пені.

2. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, прострочив строк виконання робіт за укладеними договорами, у зв`язку з чим йому нараховано пеню та штраф.

3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2024 (суддя Бацуца В. М.) відкрито провадження у справі.

4. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор ГТС України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП АСУ" про стягнення 3 835 629,48 грн, з яких: 1 884 548,92 грн штрафу, 1 951 080,46 грн пені.

5. Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.02.2024 (суддя Саванчук С. О.) відкрито провадження у справі № 911/165/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП АСУ" про стягнення 3 835 629,48 грн.

6. Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2024 (суддя Бацуца В. М.) об`єднано справу Господарського суду Київської області № 911/168/24 та справу № 911/165/24 в одне провадження.

7. Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2024 (суддя Саванчук С. О.) справу № 911/165/24 передано на розгляд судді Господарського суду Київської області Бацуці В.М., в провадженні якого перебуває справа № 911/168/24.

8. Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.04.2024 (суддя Бацуца В. М.) прийнято справу № 911/168/24 та справу № 911/165/24, об`єднано їх в одне провадження і вирішено здійснювати подальший розгляд вказаних справ у межах однієї справи за № 911/168/24.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 13.05.2022 між ТОВ "Оператор ГТС України" (далі - замовник) та ТОВ "НВП АСУ" (далі - підрядник) було укладено договір № 4600006127 (далі - договір-1).

10. 13.05.2022 ТОВ "Оператор ГТС України" (далі - замовник) та ТОВ "НВП АСУ" (далі - підрядник) було укладено також договір № 4600006128 (далі - договір-2).

11. Договір-1 та договір-2 є ідентичними за умовами (далі - договори).

12. Відповідно до пунктів 1.1- 1.3 договорів підрядник за завданням замовника зобов`язується на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки - ремонт вузлів одоризації газу ГРС Закарпатського ЛВУМГ (за договором-1) та Богородчанського ЛВУМГ (за договором-2) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору. Склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток № 1), договірною ціною (додаток № 2) та графіком виконання робіт (додаток № 3), які є невід`ємною частиною договору. Обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.

13. Згідно з пунктом 4.1 договорів підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 350 календарних днів з дати укладання договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною.

14. Строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей договір у випадках, передбачених чинним законодавством України (пункт 4.2 договорів).

15. У відповідності до пункту 4.3 договорів датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 цього договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника.

16. Як передбачено п. 4.4 договорів, місце виконання робіт (далі - об`єкт):

- ГРС Бобовище, ГРС Майдан (Міжгірський р-н), ГРС Репинне, ГРС Міжгір`я, ГРС Карпати, ГРС Ілемня, ГРС Перечин, ГРС Підполоззя (за договором-1);

- ГРС Олексіївка (Сокирянський район), ГРС Шутроминці, ГРС Буянів, ГРС Сваричів, ГРС Цвітова, ГРС Вістова, ГРС Беньківці, ГРС Хотин, ГРС КС-39 Богородчани, ГРС Чернівці (за договором-2).

17. Пунктом 5.1 договорів передбачено, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

18. Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом 380 календарних днів. В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункти 11.1, 11.2 договорів).

19. Одночасно із укладенням вказаних договорів між сторонами було підписано додаток № 1 до договору - технічні, якісні та кількісні характеристики, додаток № 2 до договору - договірна ціна, додаток № 3 до договору - графік виконання робіт.

20. 10.04.2023 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору-1 та договору-2, згідно з умовами якої сторони дійшли згоди внести зміни до договору, у тому числі, викласти пункти 4.1 та 11.1 у наступній редакції: підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 426 календарних днів з дати укладання цього договору з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною. Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом 456 календарних днів. В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

21. На виконання умов договору-1 відповідач у період з червня по жовтень 2023 року виконав роботи на загальну суму 27 222 441,80 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами.

22. 21.08.2023 позивач направив на адресу відповідача претензією № 2 про сплату пені у розмірі 92 812,18 грн за несвоєчасно виконані роботи за договором № 4600006127 від 13.05.2022.

23. 06.10.2023 позивач направив на адресу відповідача претензією № 5 про сплату пені та штрафу у загальному розмірі 1 829 725,87 грн за несвоєчасно виконані роботи за договором № 4600006127 від 13.05.2022.

24. 24.11.2023 позивач звернувся до відповідача із претензією № 6 про сплату пені та штрафу у загальному розмірі 121 628,12 грн за несвоєчасно виконані роботи за договором № 4600006127 від 13.05.2022.

25. У листопаді-грудні 2023 року відповідач направив на адресу позивача відповіді від 01.12.2023 № 238, від 14.11.2023 № 213, 13.12.2023 № 239 на вищевказані претензії, у яких ним було відхилено претензії позивача.

26. На виконання умов договору-2 відповідачем у період з травня по жовтень 2023 року було виконано роботи на загальну суму 41 783 598,99 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами.

27. 28.08.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію № 3 про сплату пені у розмірі 89 168, 83 грн за несвоєчасно виконані роботи за договором № 4600006127 від 13.05.2022.

28. 06.10.2023 позивач направив на адресу відповідача претензією № 4 про сплату пені та штрафу у загальному розмірі 3 584 403,90 грн за несвоєчасно виконані роботи за договором № 4600006127 від 13.05.2022.

29. 30.11.2023 позивач направив на адресу відповідача претензію № 7 про сплату пені та штрафу у загальному розмірі 162 056,75 грн за несвоєчасно виконані роботи за договором № 4600006127 від 13.05.2022.

30. У листопаді-грудні 2023 року відповідач направив на адресу позивача листи від 14.11.2023 № 212, від 13.12.2023 № 240, від 14.11.2023 № 214, у яких було відхилено претензії позивача.

31. У пункті 10.2 укладених договорів сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток № 3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

32. 31.07.2024 Господарський суд Київської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024, про часткове задоволення позову. Стягнуто з ТОВ "НВП АСУ" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 301 779,76 грн пені, 286 199,80 грн штрафу. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

33. Суди попередніх інстанцій виснували, що враховуючи те, що встановлений в договорі розмір штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання відповідає розміру таких санкцій, визначених у законі, а матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків поставки, вимога позивача про стягнення з відповідача 97 7449,11 грн штрафу та 1 066 717,06 грн пені за договором від 13.05.2022 № 4600006127 та 1 884 548,92 грн штрафу та 1 951 080,46 грн пені за договором від 13.05.2022 № 4600006128 є обґрунтованою та розрахована арифметично правильною.

34. У той же час, суди дійшли висновків, що розмір пені та штрафу, заявлений позивачем до стягнення з відповідача, є неспівмірним порівняно з розміром несвоєчасно виконаного відповідачем зобов`язання по виконанню робіт за договорами та із доходами відповідача у 2022- 2023 роках, а тому вирішили зменшити нараховані суми штрафних санкцій з 3 017 797,62 грн пені до 301 779,76 грн та з 2 861 998,03 грн штрафу до 286 199,80 грн, що становить 10 % від розміру пені та штрафу, заявлених позивачем, пославшись на те, що такий розмір є справедливим та забезпечує розумний баланс інтересів обох сторін.

Короткий зміст касаційної скарги

35. ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 5 291 816,09 грн та ухвалити в цій частині нове рішення - про задоволення позову.

36. Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду ТОВ "Оператор ГТС України" визначило пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

37. На підтвердження заявленої підстави для касаційного оскарження скаржник зазначає про необхідність відступу від правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23 та інших, шляхом їх конкретизації, деталізації та встановлення чітких критеріїв для наявності підстав застосування положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

38. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "НВП АСУ" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, наполягаючи на дотриманні судами положень закону (статті 233 ГК України та стаття 551 ЦК України) при застосуванні їх дискреційних повноважень на зменшення розміру штрафних санкцій. Крім того, відповідач зазначив, що критерії, застосовані судами у даній справі для зменшення розміру штрафних санкцій, відповідають обставинам даної справи, що в свою чергу узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20.

Позиція Верховного Суду

39. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

40. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

41. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

42. Касаційне провадження у даній справі відкрито на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України.

43. За змістом пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

44. Отже, відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

45. Так, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зменшили розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на підставі статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.

46. У касаційній скарзі скаржник посилається на необхідність відступу від висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23 щодо застосування положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України у взаємозв`язку із положеннями норм статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України.

47. Верховний Суд у наведених скаржником постановах при вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу/пені у відповідності до норм статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України дійшов висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

48. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій.

49. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

50. Верховний Суд, зокрема, відзначив і те, що питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст та умови конкретних правовідносин, наявність/відсутність наданих сторонами доказів у сукупності, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.

51. Оцінюючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, котрі водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку, передбаченому статтями 86 210 237 ГПК України.

52. Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та штрафу є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

53. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22 тощо).

54. При касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

55. Відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

56. Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

57. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

58. Отже, причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту. Водночас, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. (Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

59. Зважаючи на викладене вище, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

60. Водночас, як свідчить зміст касаційної скарги, позивач у контексті приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України не навів вагомих і достатніх аргументів, які б свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником постановах. При цьому колегія суддів відзначає таке.

61. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (статті 549 ЦК України).

62. Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

63. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

64. Схоже правило міститься в частині третій статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

65. Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

66. Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частиною третьою статті 551 ЦК України, статтею 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

67. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, а також розмір такого зменшення.

68. Відповідно до змісту статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

69. Верховний Суд неодноразово наголошував, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки та штрафу з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення. Підстави та обставини для такого зменшення штрафних санкцій суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

70. Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

71. На підтвердження підстав касаційного оскарження скаржник зазначає про необхідність відступу від існуючих висновків Верховного Суду (які викладені у постановах, що наведені у касаційній скарзі) з питання застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України шляхом їх конкретизації та встановлення додаткових критеріїв, які мають обов`язково встановлюватися та оцінюватися судами при вирішенні питання зменшення розміру пені та штрафу.

72. Проаналізувавши наведені скаржником обґрунтування щодо підстав для відступу колегія суддів звертає увагу на таке.

73. Так, на думку скаржника, при вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій судам необхідно додатково встановлювати:

- наявність та ступінь умислу на порушення господарського зобов`язання, в тому числі наявність/відсутність обізнаності у сторони, яка порушила зобов`язання, щодо строку його виконання та наслідків такого порушення,

- наявність обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність порушника, в тому числі обставин, які виникають внаслідок виконання рішень органів державної влади та інших суб`єктів владних повноважень.

74. Позивач також посилається на те, що, на його думку, справедливим буде врахування судами розміру збитків кредитора при вирішенні питання щодо зменшення застосованих ним розміру штрафних санкцій лише у разі, якщо позовна заява кредитора містить вимогу про відшкодування збитків.

75. Не погоджуючись із розміром зменшення судами попередніх інстанцій штрафних санкцій, скаржник зазначає про необхідність уточнення існуючих висновків Верховного Суду у частині встановлення для судів чітких меж для зменшення розміру штрафних санкцій (зокрема, таким чином, щоб розмір штрафних санкцій не був менше 5 % та не більше 15 % від суми зобов`язання).

76. Колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, як необґрунтовані та безпідставні, оскільки вони не узгоджуються зі змістом норм статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України. До того ж, наведені скаржником критерії є необґрунтованими та нерелевантними до даної справи, оскільки незрозуміло яким чином встановлення судами відповідних обставин (обізнаність сторони, яка порушила зобов`язання, щодо строку його виконання та наслідків його порушення) може вплинути на визначення розміру зменшених штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача.

77. Верховний Суд також відхиляє доводи скаржника про те, що у разі, якщо штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язання були нараховані в порядку, передбаченому частиною шостою статті 232 ГК України (їх нарахування було припинене через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), то такі санкції вже слід вважати зменшеними (обмеженими), а тому їх розмір не може бути додатково зменшений судом в порядку, передбаченому, передбаченому статтею 233 ГК України.

78. З цього приводу колегія суддів має зазначити, що штрафні санкції, нараховані кредитором у відповідності до частини шостої статті 232 ГК України, не можуть вважатися зменшеними, оскільки правом на зменшення їх розміру відповідно до положень статті 233 ГК України наділений безпосередньо суд.

79. Застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19, від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20).

80. Ураховуючи вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин, з огляду на сталу та послідовну судову практику застосування норм статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій у межах виключних дискреційних повноважень суду у даному конкретному випадку за наслідками оцінки наданих сторонами доказів та обставин справи у їх сукупності, на власний розсуд зменшили розмір штрафних санкцій, заявлений позивачем до стягнення (до переоцінки чого Верховний Суд вдаватись не може), що є виключним правом суду, визначеним статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України.

81. За таких обставин та з урахуванням вищенаведеного у колегії суддів відсутні підстави для відступу від правових висновків, викладених Верховним Судом у зазначених скаржником постановах. У свою чергу, касаційна скарга не обґрунтована підставами, які б могли свідчити про мотивовану необхідність для відступу від наведених правових висновків Верховного Суду.

82. Отже, з огляду на викладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

83. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

84. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

85. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

86. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.

Судові витрати

87. Відповідно до статті 129 ГПК України понесені ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 і рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2024 у справі № 911/168/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач