ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/1707/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Васьковського О.В.,
за участі секретаря судового засідання Сотник А.С.
учасники справи:
заявник (позивач) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шакур",
представник заявника - Боднар М.М. (Ордер АА № 1113321 від 15.06.2021),
позивач - Фізична особа-підприємець Волкодав Дмитро Едуардович,
представник позивача - Боднар М.М. (Ордер АА № 1113323 від 15.06.2021),
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - Ляхов І.О. (Ордер АІ № 1121042 від 08.06.2021),
відповідач - ОСОБА_2 - не з`явився,
арбітражний керуючий - Загородній О.М., особисто (посвідчення №1505 від 26.11.2013)
кредитор - ОСОБА_3 - не з`явився,
кредитор - Головне управління ДПС у Житомирській області - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур",
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 21.01.2021
у складі колегії суддів: Отрюха Б.В., (головуючий), Остапенка О.М., Доманської М.Л.,
у справі за заявою (позовом)
ліквідатора ФГ "Кухарук" арбітражного керуючого Загороднього О.М.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур"
фізичної-особи підприємця Волкодав Дмитра Едуардовича
до 1. ОСОБА_2
2. ОСОБА_1
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів 1, 2
Головне управління Держпродспоживслужби в Житомирській області
Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області
Державний реєстратор Відділу державної реєстрації Ружинського РДА Житомирської області Польова Лариса Дмитрівна
про визнання недійсними правочинів та спростування майнових дій ФГ "Кухарук"
та за зустрічним позовом
ОСОБА_1
до Фермерського господарства "Кухарук" в особі ліквідатора ФГ "Кухарук" арбітражного керуючого Загороднього О.М.,
про визнання права власності
у справі за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур"
до Фермерського господарства "Кухарук"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Ухвалою від 10.09.2018 Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі № 911/1707/18 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" (далі - кредитор, ТОВ "Шакур") про банкрутство Фермерського господарства "Кухарук" (далі - боржник, ФГ "Кухарук");
визнав безспірні грошові вимоги ТОВ "Шакур" до боржника - ФГ "Кухарук" на суму 2 545 090,22 грн., з яких: 2 364 658,01 грн. боргу, 134 229,75 грн. річних та 46 202,46 грн. судових витрат;
ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів;
ввів процедуру розпорядження майном ФГ "Кухарук" (код згідно ЄДРПОУ 34197010) та призначив розпорядником майна ФГ "Кухарук" арбітражного керуючого Рабушка В.С.;
вирішив інші процесуальні питання.
2. Постановою від 15.01.2019 Господарський суд Київської області визнав ФГ "Кухарук" банкрутом;
відкрив ліквідаційну процедуру;
призначив арбітражного керуючого Загороднього О.М. ліквідатором боржника;
вирішив інші процедурні питання у справі.
Короткий зміст вимог заявника
4. 21.12.2019 до суду надійшла спільна заява ліквідатора Банкрута арбітражного керуючого Загороднього О.М., а також кредиторів ТОВ "Шакур" та ФОП Волкодава Д.В. від 20.12.2019 б/№ (вх. № 3298/19) до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання недійсними правочинів та спростування майнових дій ФГ "Кухарук" (том 1, а. с. 1 - 54).
4.1. В обґрунтування заявлених вимог ліквідатор арбітражний керуючий Загородній О.М., ТОВ "Шакур" та ФОП Волкодав Д.В. зазначили, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатору стало відомо, що керівником ФГ "Кухарук" вчинялися дії на виведення майна (активів) боржника, шляхом його передачі заінтересованим особам стосовно боржника та за заниженою вартістю або безоплатно, тому наявні підстави для застосування положень статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) щодо визнання недійсними відповідних правочинів та спростування майнових дій боржника.
5. 12.03.2020 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 від 12.03.2020 (вх. №5519/20) до ФГ "Кухарук" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Загороднього О.М. про визнання права власності (том 2, а. с. 158 - 165).
5.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила, що 25.10.2017 між нею та боржником укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу, на виконання якого ОСОБА_1 перерахувала боржнику 9 720,00 грн. та прийняла автомобіль у власність на підставі видаткової накладної № 29 від 27.10.2017. Разом з тим, ФГ "Кухарук" не визнає право власності ОСОБА_1 на спірний транспортний засіб, що вбачається безпосередньо з поданої первісної заяви у даній справі. Також ФГ "Кухарук" не вчинено дії щодо зняття спірного автомобіля з реєстраційного обліку, що унеможливлює поставлення його на облік.
Розгляд справи місцевим судом та прийняте ним рішення
6. Ухвалою 23.09.2020 Господарський суд Київської області спільну заяву ліквідатора ФГ "Кухарук" арбітражного керуючого Загороднього О.М., ТОВ "Шакур" та ФОП Волкодава Д.Е. від 20.12.2019 (вх. №3298/19) та з урахуванням доповнення від 31.01.2020 (вх. №2315/20)) задовольнив частково;
визнав недійсним Акт приймання-передачі майна від 20.10.2017, складений між керівником ФГ "Кухарук" Кухаруком І.І. та ОСОБА_2 про передачу Обприскувача Берту залишковою вартістю 274468 грн., ОВС-70М залишковою вартістю 301 058 грн.;
визнав недійсним Акт приймання-передачі майна від 31.03.2017, складений між керівником ФГ "Кухарук" та ОСОБА_1 про передачу нежитлової будівлі залишковою вартістю 51 532 грн., нежитлової будівлі залишковою вартістю 59 171 грн., нежитлової будівлі загальною площею 1 513,9 кв м (знаходиться за адресою: Житомирська обл., Ружинський р-н, Ягнятинська с/рада), комплексу будівель і споруд залишковою вартістю 42 206 грн;
визнав недійсним Акт приймання-передачі майна від 20.10.2017, складений між керівником ФГ "Кухарук" та ОСОБА_2 про передачу подрібнювача залишковою вартістю 91 334 грн., навігатора залишковою вартістю 41 136 грн., котла залишковою вартістю 9 858 грн., ксерокса залишковою вартістю 5 047 грн., антени залишковою вартістю 4 450 грн., морозильної камери залишковою вартістю 7 008 грн. та ноутбука залишковою вартістю 9 100 грн.;
визнав недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу від 25.10.2017, укладений між ФГ "Кухарук" та ОСОБА_1 про придбання автомобіля Ford Transit, об`єм двигуна 2496, 1995 р. в.;
скасував реєстраційну дію Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області від 20.10.2017 про зняття з обліку наступної сільськогосподарської техніки: комбайна зернозбирального, марка ДОН-1500-А(Б), 2006 р. в., трактора колісного, марка Беларус-892, 2016 р. в.;
скасував реєстраційну дію Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області від 24.10.2017 про реєстрацію за ОСОБА_1 сільськогосподарської техніки;
скасував реєстраційну дію Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 13.08.2018 про реєстрацію за ОСОБА_2 сільськогосподарської техніки;
зобов`язав ОСОБА_1 повернути в ліквідаційну масу ФГ "Кухарук" (код ЄДРПОУ 34197010) майно відповідно до зазначеного переліку;
зобов`язав ОСОБА_2 повернути в ліквідаційну масу ФГ "Кухарук" (код ЄДРПОУ 34197010) майно відповідно до переліку.
В іншій частині спільної заяви ліквідатора ФГ "Кухарук" арбітражного керуючого Загороднього О.М., ТОВ "Шакур" та ФОП Волкодава Д.Е. від 20.12.2019 (вх. № 3298/19) (з урахуванням доповнення від 31.01.2020 (вх. №2315/20)) відмовив.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ФГ "Кухарук" про визнання права власності відмовив.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Шакур" (код ЄДРПОУ 32668563) по 1 921,00 грн. судового збору.
7. Місцевим судом встановлено такі обставини:
- 20.10.2017 ФГ "Кухарук" зняв з реєстраційного обліку сільськогосподарську техніку (трактор колісний, марка Беларус-892, 2016 р. в., комбайн зернозбиральний, марка ДОН-1500-А(Б), 2006 р. в.);
- на підставі Акту приймання-передачі майна від 31.03.2017 та рішення загальних зборів засновників від 30.03.2017 № 3 відбувся перехід права власності на нерухоме майно: 4-х рядний телятник № 2, 4-х рядний телятник № 1 та корівник від ФГ "Кухарук" до ОСОБА_1 , у зв`язку з чим Державний реєстратор Відділу державної реєстрації Ружинської РДА Житомирської області Польова Л.Д. прийняла оспорювані заявниками рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, а саме реєстрацію права власності на 4-х рядний телятник № 2, 4-х рядний телятник № 1 та корівник за ОСОБА_1 ;
- на підставі акта приймання-передачі майна від 20.10.2017 боржником передано ОСОБА_2 оприскувач Берту залишковою вартістю 274 468 грн. та ОВС-70 залишковою вартістю 301 058 грн. (перебуває на відповідальному зберіганні ФОП Волкодав Д.Е.);
- на підставі Акта приймання-передачі майна від 20.10.2017 ОСОБА_2 передано боржником подрібнювач залишковою вартістю 91 334 грн., навігатор залишковою вартістю 41 136 грн., котел залишковою вартістю 9 858 грн., ксерокс залишковою вартістю 5 047 грн., антену залишковою вартістю 4 450 грн., морозильну камеру залишковою вартістю 7 008 грн., ноутбук залишковою вартістю 9 100 грн.;
- 25.10.2017 між ФГ "Кухарук" в особі директора та ОСОБА_1 укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу, предметом якого є: автомобіль Ford Transit, об`єм двигуна 2496, 1995 р. в.
7.1. Суд встановив, що справа про банкрутство ФГ "Кухарук" порушена ухвалою суду - 04.09.2018, спірні правочини та відповідно передача майна Відповідачам 1, 2 відбулися 31.03.2017, 20.10.2017, 25.10.2017, тобто у строк, визначений частинами першою, другою статті 42 КУзПБ. При цьому, доводи Відповідачів 1, 2 щодо недотримання заявниками строку, визначеного положеннями частини першої статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство) суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначений Закон втратив чинність. Також судом враховано, що строк між вчиненням окремих дій 20.10.2017 та 25.10.2017 та порушенням справи про банкрутство становить менше одного року.
7.2. Крім того, місцевим судом встановлено, що Акти приймання-передачі від 31.03.2017 та 20.10.2017, а також договір купівлі-продажу транспортного засобу від 25.10.2017 складені та підписані між особами, які перебувають у родинних стосунках. Жодних доказів, які б вказували на протилежне Відповідачами 1, 2 суду надано не було, а тому суд погоджується із твердженням Заявників, що спірні правочини укладені із заінтересованими особами. Крім того, суд дійшов висновку про те, що трактор Беларус-892, комбайн "ДОН", автомобіль Ford Transit були відчужені на користь ОСОБА_1 за заниженою вартістю порівняно із наведеною середньою аналітикою цін продажу ідентичної або аналогічної сільськогосподарської техніки і транспортного засобу. При цьому, судом відхилено доводи Відповідачів 1, 2 про обґрунтованість ціни, за якою була відчужена відповідна сільськогосподарська техніка та транспортний засіб, як необґрунтовані.
7.3. Надаючи правову оцінку Актам приймання-передачі, яким передається майно в рахунок оплати частки ФГ "Кухарук", місцевий суд дійшов висновку про те, що зазначені акти є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на відповідне майно, тому оскарження такого правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 ЦК України) є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що боржник, укладаючи правочини із заінтересованими особами, безоплатно відчужуючи майно або відчужуючи майно за ціною, значно нижчою від ринкової, не мав цілі, спрямованої на досягнення розумної ділової мети, оскільки зазначені дії вчинені у підозрілий період, а тому свідчать про намір ухилитися від розрахунків з контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.
7.4. Суд визнав необґрунтованими доводи Відповідачів 1, 2 про те, що заявниками не доведено факту завдання боржнику збитків внаслідок укладення спірних Актів приймання-передачі майна та реалізації транспортного засобу, оскільки відповідно до частини другої статті 42 КУзПБ укладення відповідних правочинів із заінтересованими особами у підозрілий період є самостійною та достатньою підставою для визнання недійсними таких правочинів.
7.5. Також суд визнав необґрунтованими доводи скаржника про відсутність у заявників оригіналів оскаржуваних актів та договорів, оскільки судом було встановлено наявність оригіналів зазначених документів у ОСОБА_2 .
7.6. Місцевий суд зазначив, що вимога про повернення відповідного майна є похідною, оскільки задоволення останньої залежить від задоволення основної вимог, тому у Відповідачів 1, 2 наявний обов`язок щодо повернення відповідного майна ліквідатору для включення його до складу ліквідаційної маси відповідно до зазначеного судом переліку.
7.7. У зв`язку із тим, що правочини, на підставі яких у Відповідачів 1, 2 виникло право власності на сільськогосподарську техніку та за якими було проведено відповідну реєстрацію, визнані недійсними, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування відповідної державної реєстрації та задовольнив вимоги Заявників у цій частині.
7.8. Вимоги заявників про поновлення реєстрації транспортних засобів у ГУ Держпродспоживслужби у Житомирській області та ГУ Держпродспоживслужби у Київській області суд визнав передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки здійснивши аналіз Порядку, яким визначено процедуру реєстрації сільськогосподарської техніки, суд дійшов висновку про відсутність в зазначеному порядку норми щодо поновлення реєстрації після скасування відповідних засобів.
7.9. Суд зазначив, що накази № 2 та № 3 від 17.10.2017 про зняття з обліку відповідної сільськогосподарської техніки, а також накладної № 29 від 27.10.2017 є внутрішньою первинною бухгалтерською документацією ФГ "Кухарук", а задоволення зазначеної вимоги не призведе до відновлення прав або законних інтересів Заявників та не породжуватиме будь-яких правових наслідків.
8. Місцевий суд зауважив, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, тому належним способом захисту права або інтересу ФГ "Кухарук" у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності. Оскільки обраний Заявниками спосіб захисту прав ФГ "Кухарук" щодо скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на відповідне нерухоме майно не є належним, відповідні позовні вимоги залишені судом без задоволення.
9. Судом встановлено обставини щодо недійсності договору купівлі-продажу транспортного засобу від 25.10.2017, укладеного між ФГ "Кухарук" та ОСОБА_1 про придбання останньою вказаного автомобіля (на підставі частини другої статті 42 КУзПБ), як такого, що укладений боржником із заінтересованою особою та за заниженою вартістю. Тому, оскільки договір купівлі-продажу транспортного засобу від 25.10.2017 є недійсним з моменту його вчинення та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до ФГ "Кухарук" про визнання права власності.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
10. Постановою 21.01.2021 Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.09.2020 у справі № 911/1707/18 - задовольнив частково;
скасував пункти 2, 3, 4, 6, 7, 8, підпункти 1-6 пункту 9 та пункт 10 резолютивної частини ухвали Господарського суду Київської області від 23.09.2020 у справі №911/1707/18.
В цій частині прийняв нове рішення, яким у задоволенні спільної заяви ліквідатора Загороднього О.М., ТОВ "Шакур", Фізичної особи-підприємця Волкодава Д. Е. у редакції від 20.12.2019 - відмовив;
в решті ухвалу Господарського суду Київської області від 23.09.2020 у справі №911/1707/18 - залишив без змін;
стягнув з ТОВ "Шакур" (код ЄДРПОУ 32668563) на користь ОСОБА_2 2 881,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги;
стягнув з ТОВ "Шакур" (код ЄДРПОУ 32668563) на користь ОСОБА_1 2 881,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги (том 4, а. с. 108 - 121).
11. Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про застосування до відповідних правовідносин норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", під час дії якого мало місце складання оскаржуваних актів та укладення оскаржуваних договорів.
11.1. Апеляційний суд зазначив, що акт не є самостійною правовою підставою для переходу права власності на відповідне майно, тому Акти приймання-передачі майна від 31.03.2017 та 20.10.2017 не є правочинами в розумінні статті 202 ЦК України, оскільки засвідчують лише факт приймання-передачі майна. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені акти приймання-передачі не можуть бути визнані недійсними.
11.2. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду про наявність підстав для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу від 25.10.2017. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що такої підстави, як укладення договору заінтересованою особою, не існувало, що виключає можливість визнання недійсним договорів саме з підстави вчинення правочину боржником з заінтересованою особою.
11.3. Суд зазначив, що частиною першою статті 20 Закону про банкрутство, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів боржника, що вчинені ним протягом вказаного у Законі строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми. Надаючи правову оцінку доводам позивачів, заявленим у межах спеціальної норми, якою в цьому випадку є стаття 20 Закону про банкрутство, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідні договори боржника щодо відчуження спірного майна призвели до неможливості повного або часткового виконання боржником грошових зобов`язань перед іншими кредиторами .
11.4. Апеляційний суд зазначив про необґрунтованість доводів заявників щодо заниженої вартості продажу майна боржника, оскільки в матеріалах справи відсутній висновок про проведення експертної оцінки уповноваженої на відповідні дії експертної установи. Разом з тим, суд зазначив, що внаслідок виконання оскаржуваних договорів майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів, внаслідок чого 20.08.2018 порушено дану справу про банкрутство.
11.5. Також апеляційний суд зазначив про необґрунтованість доводів скаржника щодо неможливості повернути ОСОБА_1 спірне майно (трактори колісні), оскільки належних доказів такої неможливості суду не надано та в цій частині доводи скаржника не спростовують обставин, встановлених судом за оскаржуваною ухвалою.
11.6. Суд зауважив про встановлення наявності обставин недійсності договору купівлі-продажу транспортного засобу від 25.10.2017 на підставі частини другої статті 42 КУзПБ, як такого, що укладений Боржником із заінтересованою особою та за заниженою вартістю. Тому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову про визнання права власності.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
12. ТОВ "Шакур" 09.03.2021, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021.
13. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №911/1707/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2021.
14. Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2021 касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
05.05.2021 від ТОВ "Шакур" надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, разом з викладенням підстав касаційного оскарження.
15. Ухвалою 24.05.2021 Верховний Суд задовольнив клопотання ТОВ "Шакур" про поновлення строку на касаційне оскарження;
поновив ТОВ "Шакур" строк на касаційне оскарження;
відкрив касаційне провадження у справі №911/1707/18 Господарського суду Київської області за касаційною скаргою ТОВ "Шакур" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021;
розгляд справи призначив на 15.06.2021, 11:45.
16. Ухвалою 15.06.2021 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги ТОВ "Шакур" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі №911/1707/18 на 20.07.2021, 12:00.
17. Від представника ОСОБА_1 - адвоката Ляхова І.О. та ОСОБА_2 надійшли відзиви на касаційну скаргу ТОВ "Шакур", в яких зазначені особи просили відмовити у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Шакур", постанову апеляційного суду від 21.01.2021 залишити без змін.
17.1. Присутні в судовому засіданні 20.07.2021 уповноважені представники Чеманової А.І., ТОВ «Шакур» та арбітражний керуючий Загородній О.М. надали пояснення у справі.
17.2. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (20.07.2021) від інших учасників справи не надійшло обґрунтованих заяв чи клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 20.07.2021.
17.3. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 911/1707/18 в раніше визначену дату, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(ТОВ "Шакур")
18. Скаржник доводив, що суд апеляційної інстанції неповністю з`ясував та не довів обставини, що мають значення для справи, не дослідив зібрані у справі докази, неправильну та не повну надав оцінку зібраним доказам, що містяться в матеріалах справи, та помилково прийшов до хибних висновків чим порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
18.1. Скаржник аргументував, що суд апеляційної інстанції порушивши норми матеріального права, в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, від 10.09.2019 у справі № 918/370/18.
18.2. Скаржник зазначив про те що в розумінні Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" акт приймання-передачі є двостороннім правочином, що також узгоджується із висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 915/1299/18.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
19. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
21. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 18 - 18.2. описової частини цієї постанови.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги
22. Аналіз норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що з моменту порушення (відкриття) щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Закону про банкрутство застосовуються переважно при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові 02.10.2019 у справі № 5006/5/39б/2012.
23. Разом з тим, 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018, який в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, поширює свою дію на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.
24. З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992, №31, ст. 440 із наступними змінами).
25. Тобто, перехід від регулювання, передбаченого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до регулювання згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справ про банкрутство, відповідно до положень цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 924/159/14, від 11.08.2020 у справі № 904/3457/19 та від 27.08.2020 у справі № 904/4928/17.
26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в межах провадження у справі № 911/1707/18 про банкрутство ТОВ "Шакур" (порушене ухвалою 10.09.2018 Господарським судом Київської області) до місцевого суду 21.12.2019 надійшла спільна заява ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Загороднього О.М., а також кредиторів ТОВ "Шакур" та ФОП Волкодава Д.В. від 20.12.2019 б/№ (вх. № 3298/19) до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання недійсними правочинів та спростування майнових дій ФГ "Кухарук" (том 1, а. с. 1 - 54).
27. За висновками місцевого суду, при вирішенні спору про визнання недійсними угод у цій справі судами було встановлено наявність підстав, передбачених статтею 42 КУзПБ.
27.1. Разом з тим, зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень статті 42 КУзПБ.
28. Аналізуючи положення статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин та положення статті 42 КУзПБ, яка набрала чинності в подальшому, Верховний Суд звертає увагу, що положення цих статей щодо підстав, наслідків не є повністю тотожними.
29. Так, на момент виникнення спірних правовідносин (укладення договорів оренди та подальшого укладення угод про дострокове розірвання) Законом про банкрутство не було передбачено трирічного строку на звернення, не було встановлено таких підстав для визнання правочину недійсним як боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
30. Водночас, під час розгляду господарських спорів судам необхідно врахувати положення частини третьої статті 3 ГПК України, якою визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
31. Як вбачається з Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ним не передбачено надання зворотної дії в часі положенням статті 42 цього Кодексу, як і будь-яким іншим положенням Кодексу. З огляду на таке, до договорів, які укладені до моменту набрання чинності КУзПБ застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину) .
32. Верховний Суд звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, відповідно до якої визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
33. Тобто підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину, тоді як підстави визнання правочинів боржника недійсними, що містяться в статті 42 КУзПБ, не є повністю тотожними (ідентичними) з підставами, що містилися в статті 20 Закону про банкрутство, чинного до 21.10.2019.
34. Тому приписи статті 42 КУзПБ у частині підстав для визнання недійсними правочинів боржника не підлягають застосуванню до правочинів, що були вчинені боржником до дати введення в дію КУзПБ, тобто до 21.10.2019. До правовідносин, що склалися до 21.10.2019, - підлягають застосуванню приписи статті 20 Закону про банкрутство.
Отже, висновки місцевого суду щодо можливості застосування положень статті 42 КУзПБ в частині встановленого законодавцем для звернення із заявою про визнання правочину недійсним трирічного строку та в частині укладення договорів заінтересованою особою є передчасними.
35. З огляду на зазначене, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновками апеляційного суду щодо можливості застосування в цьому випадку річного строку, передбаченого положеннями статті 20 Закону про банкрутство щодо визначення підстав, за якими оспорюваний правочин може визнаватися недійсним, оскільки саме ця норма права існувала на час укладення та виконання оспорюваного правочину (договору).
35.1. Разом з тим, зі змісту мотивувальної частини вбачається, що апеляційний суд, надаючи оцінку доводам щодо зустрічного позову, помилково та всупереч зазначеним ним висновкам щодо застосування положень Кодексу України з процедур банкрутства, здійснив посилання на положення статті 42 КУзПБ та зазначив про недійсність оскаржуваного правочину саме на підставі частини другої статті 42 КУзПБ.
36. Також Верховний Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову з огляду на таке.
36.1. Наявність позовних вимог ліквідатора про витребування майна, яке було зареєстроване належним чином та належить на праві власності ОСОБА_1 , свідчить про наявність в даному випадку спору про право, від вирішення судом якого залежить подальша доля спірного майна - повернення в ліквідаційну масу боржника або залишення такого майна у власності позивача за зустрічним позовом.
37. В даному випадку позовні вимоги про витребування спірного майна від особи, якій таке майно належить на праві власності, дає підстави для висновку про те, що права такої особи можуть бути порушені, а наявність такого спору сама по собі спростовує наявність можливості у власника майна вільно володіти, користуватись та розпоряджатись таким майном, оскільки прийняття рішення у цій матиме юридичні наслідки як для боржника, так і для ОСОБА_1 .
38. Також Верховний Суд вважає частково обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо визнання актів приймання-передачі недійсним з огляду на таке.
38.1. Згідно із частинами 1-4 статті 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
38.2. Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.
Отже, правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
39. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання спірних актів прийому передачі від 31.03.2017 та від 20.10.2017 місцевий суд виходив з того, що такі акти є самостійними правочинами, які можуть бути визнані недійсними.
40. Скасовуючи рішення місцевого суду в зазначеній частині, апеляційний суд зазначив про те, що спірні акти прийому-передачі не є самостійними правочинами, а відтак, не можуть бути визнані недійсними.
41. Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду щодо оцінки актів прийому-передачі як самостійних правочинів з огляду на таке.
41.1. У справі № 910/12258/17 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, визначив: "6. Також суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що спірні акти приймання-передачі не мають ознак правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а є лише первинними документами, тому не підлягають визнанню недійсними" (Постанова Верховного суду від 22.05.2018 у справі № 910/12258/17).
41.2. У справі № 916/613/17 Верховний Суд у постанові від 11.06.2018 зазначив: "задоволення позову про визнання недійсним акта, підписаного на виконання умов договору, не може відновити права або законні інтереси позивача. Вказаний акт прийому-передачі майна не є правочином".
Отже, системний аналіз положень частини 1-4 статті 202 Цивільного кодексу України та зазначеної практики Верховного Суду дає підстави для висновку про те, що акт прийому-передачі щодо нерухомого та рухомого майна у цій справі не є самостійним правочином.
42. Разом з тим, як місцевим, так і апеляційним судом в подальшому, встановлено, що згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі Акту приймання-передачі майна від 31.03.2017 відбувся перехід права власності на нерухоме майно.
Отже, апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу в зазначеній частині та зазначаючи про відсутність у актів прийому-передачі ознак правочину, повинен був встановити правочин, на підставі якого спірне майно вибуло з права власності боржника, оскільки положення статті 20 Закону про банкрутство (в подальшому стаття 42 КУзПБ) передбачають (у випадку наявності підстав, передбачених положеннями статті 20 Закону та 42 КУзПБ) в першу чергу саме повернення майна боржника, яке вибуло з його володіння, користування та розпорядження, до ліквідаційної маси незалежно від того, яким правочином було оформлено перехід права-власності на таке майно до третіх осіб.
43. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
44. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, Верховний Суд зазначає про передчасність прийнятих судами попередніх інстанцій рішень з огляду на неповне встановлення обставин справи. Так місцевим судом було неправильно визначено спірні акти прийому передачі самостійними правочинами, не було досліджено відносини скаржника між відповідачами та позивачем щодо передачі прав власності на спірне майно (не було встановлено фактичний правочин, на підставі якого таке майно вибуло з володіння боржника, не було надано оцінку таким правочинам щодо їх дійсності, обставинам їх укладення/прийняття). При цьому, апеляційний суд скасовуючи в частині рішення місцевого суду, також зазначених недоліків не усунув.
З урахуванням зазначеного, вбачається обґрунтованими доводи скаржника, викладені у пункті 18 описової частини цієї постанови, оскільки прийняті судами попередніх інстанцій не відповідають вимогам, встановленим статтями 236 238 ГПК України.
45. Водночас, Верховний Суд вважає передчасними посилання скаржника на судову практику, зазначену у пунктах 18.1. - 18.2. описової частини цієї постанови, оскільки аналіз змісту зазначених судових рішень дає підстави для висновку про те, що зазначені справах стосуються корпоративних правовідносин.
45.1. Тобто, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, від 10.09.2019 у справі № 918/370/18, від 25.02.2020 у справі № 915/1299/18 є нерелевантними до правовідносин у цій справі з огляду на інший суб`єктний склад, обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
46. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
47. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).
48. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування ухвали місцевого суду від 23.09.2020 та постанови апеляційного суду від 21.01.2021 у справі №911/1702/18, як таких, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати
49. У зв`язку із частковим задоволенням касаційної скарги та направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, питання розподілу витрат зі сплати судового збору за подання і розгляд касаційної скарги Верховним Судом відповідно до статті 129 ГПК України не вирішувалось.
На підставі викладеного та керуючись статтями 240 300 308 310 315 317 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакур" задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 та ухвалу Господарського суду Київської області від 23.09.2020 у справі №911/1707/18 скасувати, справу № 911/1707/18 передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді В.В. Білоус
О.В. Васьковський