ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/1707/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Проект-Реконструкція»

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А. Шаптала Є.Ю.)

від 29.06.2023

у справі № 911/1707/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Проект-Реконструкція» (далі - ТОВ «Укрбуд-Проект-Реконструкція»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АМК Рем-Буд» (далі - ТОВ «АМК Рем-Буд»

про стягнення 5 248 131,09 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Колосар М.Є.,

відповідача - не з`явився.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ «Укрбуд-Проект-Реконструкція» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ТОВ «АМК Рем-Буд» про стягнення 5 248 131,09 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на укладення позивачем (в якості субпідрядника) з відповідачем (в якості генпідрядника) договору субпідряду з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумської області. Як стверджує ТОВ «Укрбуд-Проект-Реконструкція» за вказаним договором субпідряду позивачем виконані роботи на загальну суму 4 693 556,91 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт. Водночас відповідач у повному обсязі не оплатив виконані позивачем роботи, внаслідок чого утворилась заборгованість за договором субпідряду в розмірі 4 393 556,91 грн. З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача за договором субпідряду 5 248 131,09 грн, з яких:

- 4 393 556,91 грн - основний борг,

- 394 485,97 грн - пеня,

- 307 548,98 грн - штраф,

- 119 456,91 грн - інфляційні втрати та

- 33 082,32 грн - 3% річних.

2. Короткий зміст ухвалених судових рішень за результатами розгляду справи по суті спору

2.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2022 позовну заяву ТОВ «Укрбуд-Проект-Реконструкція» до ТОВ «АМК Рем-Буд» про стягнення 5 248 131,09 грн направлено за підсудністю до Господарського суду Сумської області.

2.2. Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.01.2023 у справі №911/1707/22 позовні вимоги ТОВ «Укрбуд-Проект-Реконструкція» задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ «АМК Рем-Буд» на користь ТОВ «Укрбуд-Проект-Реконструкція» заборгованість за договором субпідряду з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумської області від 19.10.2021 у розмірі 4 393 556,91 грн - основний борг; 394 485,97 грн - пеня; 307 548,98 грн - штраф; 119 456,91 грн - інфляційні збитки; 33 082,32 грн - 3% річних.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі №911/1707/22 ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2022 у справі №911/1707/22 скасовано.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі №911/1707/22 рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2023 у справі №911/1707/22 скасовано, а матеріали справи №911/1707/22 направлено до Господарського суду Київської області для розгляду.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями суду апеляційної інстанції, ТОВ «Укрбуд-Проект-Реконструкція» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі №911/1707/22.

На обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частин шостої, сьомої статті 31 ГПК України у взаємозв`язку з частиною першою статті 279 ГПК України у подібних правовідносинах, а саме з питання, чи впливає на законність рішення суду першої інстанції скасування апеляційним судом ухвали про передачу справи за встановленою підсудністю у випадку, якщо на момент прийняття рішення судом першої інстанції така ухвала була чинною.

Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме: пункт 1 частина третя статті 310 ГПК України.

Так, скаржник не погоджується із законністю висновків суду апеляційної інстанції, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням правил територіальної підсудності, що є підставою для скасування такого рішення у відповідності до частини першої статті 279 ГПК України.

Скаржник вважає, що при розгляді справи Північний апеляційний господарський суд не врахував вимог частин шостої, сьомої статті 31 ГПК України про недопустимість спорів між судами щодо підсудності та дійшов помилкового висновку про наявність підстав, визначених частиною першою статті 279 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції. Господарський суд Сумської області при розгляді справи діяв як «суд встановлений законом» та не міг не приймати цю справу до розгляду.

Північний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2023 виключно з підстав порушення правил територіальної підсудності без фактичної перевірки законності та обґрунтованості рішення за доводами апеляційної скарги відповідача, та без встановлення впливу процесуальної помилки Господарського суду Київської області на результат розгляду спору.

Також Північний апеляційний господарський суд залишив поза увагою доводи позивача та не дослідив доказів, які очевидно вказують на те, що відповідач мав можливість заявити про непідсудність справи Господарському суду Сумської області, але не зробив цього без поважних причин.

В контексті положень частини другої статті 279 ГПК України апеляційний суд мав дати оцінку обставинам, що об`єктивно перешкоджали відповідачу оскаржити ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2023 у справі №911/1707/22 до того як Господарський суд Сумської області прийняв рішення від 12.01.2023.

Скаржник наголошує, що в матеріалах справи наявний список розсилки, з якого вбачається, що Господарський суд Київської області направиляв на електронну адресу ТОВ «АМК Рем-Буд» (amkrem-bud@i.ua) ухвалу від 22.09.2022 у справі №911/1707/22, якою передав справу за підсудністю. Саме цю електронну адресу (amkrem-bud@i.ua) відповідач вказує у своїх апеляційних скаргах на ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2023 та рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2023.

Крім того, скаржник відзначає, що Господарський суд Сумської області встановив, що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.10.2022 отримана відповідачем 15.11.2022 згідно з відмітками на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. При цьому відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву. У свою чергу, ухвалу про закриття підготовчого провадження від 12.12.2022 ТОВ «АМК Рем-Буд» отримано 28.12.2023, що також підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. У кожній ухвалі Господарського суду Сумської області додатково зазначалось, що інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Також всі ухвали Господарського суду Сумської області своєчасно оприлюднювалися в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Наведене вказує, що ТОВ «АМК Рем-Буд» було належним чином проінформоване судом про розгляд справи №911/1707/22 та мало можливість скористатись своїми процесуальними правами, зокрема оскаржити ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2022 про передачу справи за підсудністю до ухвалення Господарським судом Сумської області рішення від 12.01.2023. Натомість, відповідач оскаржив ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2022 вже після того, як Господарський суд Сумської області ухвалив рішення по суті спору.

ТОВ «Укрбуд-Проект-Реконструкція» зазначає, що Верховний Суд уповноважений дати оцінку доказам, які свідчать про обізнаність ТОВ «АМК Рем-Буд» із фактом постановлення Господарським судом Київської області ухвали від 22.09.2022 та подальшим розглядом справи №911/1707/22 Господарським судом Сумської області.

3.2. ТОВ «АМК Рем-Буд» 15.09.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) подало до Суду відзив на касаційну скаргу, в кому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

На підтвердження своїх заперечень відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутнє поштове рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення ТОВ «АМК Рем-Буд» копії ухвали суду від 22.09.2022. Суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що доставка судового рішення (ухвали) електронним листом на особисту електронну пошту відповідача є врученням такого рішення. Господарський суд Київської області зобов`язаний був надіслати ухвалу від 22.09.2022 у паперовій формі рекомендованим листом за місцезнаходженням відповідача. Таким чином, обраний Господарським судом Київської області спосіб повідомлення про ухвалення судового рішення (ухвали) порушив право ТОВ «АМК Рем-Буд» на апеляційний перегляд ухвали про зміну підсудності.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень

4.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2022 позовну заяву ТОВ «Укрбуд-Проект-Реконструкція» до ТОВ «АМК Рем-Буд» про стягнення 5 248 131,09 грн направлено за підсудністю до Господарського суду Сумської області.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

- із матеріалів справи №911/1707/22 вбачається, що позовні вимоги стосуються прав та обов`язків за договором субпідряду щодо утримання (в т.ч. здійснення будівельних робіт з експлуатаційного утримання) автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумської області. Хоча автомобільні дороги самі по собі не є нерухомим майном, що підлягає окремій державній реєстрації, однак вони мають сталий зв`язок із земельною ділянкою (земельними ділянками), на якій ці автомобільні дороги розташовані, тобто є їх невіддільним елементом;

- предметом договору субпідряду, на підставі якого заявлені позовні вимоги, є здійснення в т.ч. будівельних робіт, тобто робіт, що можуть включати втручання у несучі та огороджувальні системи та/або заміну чи відновлення конструкцій, інженерних систем чи обладнання, які розташовані на відповідній земельній ділянці (земельних ділянках);

- оскільки спір стосується утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, які розташовані на землях дорожнього господарства на території Сумської області та є їх невіддільною складовою, тобто спір стосується нерухомого майна з місцезнаходженням в Сумській області, то згідно з частиною третьою статті 30 ГПК України позовна заява підсудна Господарському суду Сумської області.

4.2. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.10.2022 провадження у справі № 911/1707/22 відкрито за правилами загального позовного провадження.

Під час розгляду справи по суті спору судом встановлено таке.

Між ТОВ «Укрбуд-Проект-Реконструкція» та ТОВ «АМК Рем-Буд» 19.10.2021 укладений договір субпідряду з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумської області (далі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору субпідрядник зобов`язується надати послуги експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумської області, код ДК 021:2015:63710000-9 - послуги з обслуговування наземних видів транспорту в обумовлений цим договором термін. Генпідрядник зобов`язується прийняти надані згідно із цим Договором та чинним законодавством України належним чином послуги та сплатити їх вартість відповідно до умов Договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що субпідрядник приймає по акту від генпідрядника мережу автомобільних доріг загального користування, споруди на них для надання послуг з експлуатаційного утримання. Протяжність автомобільних доріг згідно з предметом договору становить - 686,7 км. Перелік доріг, що доручаються субпідряднику для надання послуг за предметом договору, визначений додатком 1, що є невід`ємною частиною Договору.

Ціна Договору та вартість субпідрядних робіт за Договором визначена пунктом 3.1. Договору, з урахуванням укладеної додаткової угоди від 20 грудня 2021 року №3 становить 4 693 556,91 грн.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунки проводяться генпідрядником субпідряднику після підписання сторонами "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма №КБ-2в) і "Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (форма №КБ-3), які перевіряються та підписуються представником Генпідрядника на протязі п`яти робочих днів. Строк оплати наданих субпідрядником послуг (виконаних робіт) становить десять днів з дати кожного акту приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) субпідрядника.

Відповідно до умов пунктів 7.1.1 - 7.1.2 Договору генпідрядник зобов`язаний - приймати надані послуги згідно з актом прийняття виконаних робіт (ф. КБ-2в), своєчасно та в повному обсязі сплачувати належним чином надані послуги в порядку, передбаченому розділом 4 цього Договору.

Пунктом 8.8. Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати генпідрядник, на вимогу субпідрядника, зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,1 відсотка їх вартості за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості. За порушення генпідрядником будь-якого іншого зобов`язання, визначеного цим Договором, генпідрядник зобов`язаний сплатити субпідряднику за першою вимогою останнього фіксований штраф у розмірі одна тисяча гривень за кожен випадок прострочення.

Відповідно до пункту 11.1 Договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 20 грудня 2021 року № 3, Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 липня 2022 року, але у будь якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з положеннями пункту 13.1 Договору, у випадках, не передбачених цим Договором, сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України.

4.3. Господарський суд Сумської області, ухвалюючи рішення суду та задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, виходив з такого:

- відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг, оплативши їх частково з простроченням у сумі 300 000,00 грн;

- станом на дату подання позовної заяви за відповідачем обліковується прострочена заборгованість перед позивачем у розмірі 4 393 556,91 грн;

- письмовими матеріалами справи підтверджується факт належного виконання зобов`язань по Договору з боку позивача, а саме надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення Сумської області, проте відповідач, у свою чергу, не сплатив за надані позивачем послуги, підписавши Акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми №КБ-3) за червень 2022 року, які надані позивачем до позовної заяви. У зв`язку з чим виникла заборгованість відповідача перед позивачем;

- сума основного боргу підтверджується наявними у справі доказами, при цьому відповідачем остання не сплачена, заперечень щодо суми заборгованості відповідач не висловив, відтак задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 393 556,91 грн заборгованості;

- враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 394 485,97 грн пені, 307 548,98 грн штрафу, 119 456,91 грн інфляційних збитків та 33 082,32 грн 3% річних.

4.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2022, виходив з такого:

- спір у справі № 911/1707/22 стосується стягнення вартості виконаних робіт за договором і ні прямо, ні опосередковано не стосується правового режиму утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, які розташовані на землях дорожнього господарства на території Сумської області, і не стосується спору стосовно правового режиму таких земель, як об`єктів нерухомості, а стосується виключно правовідносин щодо надання певних послуг/виконання робіт за договором;

- автомобільні дороги - не є об`єктом нерухомого майна в розумінні частини першої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частини першої статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а спір у даній справі № 911/1707/22 як прямо, так і опосередковано не стосується спору щодо земельної ділянки/земельних ділянок, на яких розташовані відповідні автомобільні дороги, а стосується стягнення вартості виконаних робіт за договором, відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спір у даній справі стосується нерухомого майна з місцезнаходженням в Сумській області, а тому і помилково застосував частину третю статті 30 ГПК України, яка регулює виключну підсудність;

- спір у даній справі стосується виключно правовідносин щодо надання певних послуг/виконання робіт за договором субпідряду, укладеним між сторонами, і за умовами якого субпідрядник зобов`язався надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення у Сумської області, а, отже, виходячи з узгоджених умов договору, саме місцем його виконання є Сумська область;

- місцем знаходження відповідача у даній справі - є Київська область, а місцем виконання договору - Сумська область, а спір у справі заявлено щодо стягнення коштів за договором. До предмету доказування у даній справі входить, в тому числі, і факт виконання робіт на визначеному об`єкті у місці виконання договору в частині виконання робіт, а також дослідження факту оплати/неоплати таких робіт та правових підстав виникнення відповідних прав та обов`язків сторін. Таким чином, зважаючи на визначення сторонами місця виконання основного зобов`язання у договорі та предмету дослідження у цій справі, колегія суддів дійшла висновку, що в даних правовідносинах у позивача було наявне саме обумовлене процесуальним законом право обирати суд, який має розглянути спір, або за місцезнаходженням відповідача, або за місцем виконання договору, і що позивачем було реалізовано в силу приписів статті 14 ГПК України шляхом подачі відповідного позову до Господарського суду Київської області, який безпідставно застосував частину третю статті 30 ГПК України, яка регулює виключну підсудність, та скерував справу за виключною підсудністю до Господарського суду Сумської області, який в контексті спору щодо спірних правовідносин не може вважатись судом, встановленим законом, в призмі застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, а відтак оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

4.5. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Господарського суду Сумської області, відзначив таке:

- ухвала Господарського суду Київської області про передачу справи за територіальною підсудністю від 22.09.2022 не була направлена учасникам справи поштовою кореспонденцією у зв`язку з відсутністю фінансування, про що у справі наявна довідка Господарського суду Київської області від 26.09.2022;

- ухвала місцевого суду про передачу справи на розгляд іншого суду була скасована, про що судом апеляційної інстанції винесено відповідну постанову, а, отже, і рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2023 у справі №911/1707/22 ухвалено з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), що в силу приписів статті 277, частини першої статті 279 ГПК України підлягає скасуванню, з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю - до Господарського суду Київської області;

- доводи учасників спору стосовно суті спірних правовідносин по договору щодо наявності або відсутності у відповідача боргу за Договором, а також наявність/відсутність правових підстав для нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат - судом апеляційної інстанції не розглядаються з тих підстав, що вказані вимоги підлягають розгляду судом апеляційної інстанції після їх оцінки судом першої інстанції (з урахуванням вірної територіальної юрисдикції);

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.08.2023 для розгляду касаційної скарги у справі № 911/1707/22 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №911/1707/22 за касаційною скаргою ТОВ «Укрбуд-Проект-Реконструкція» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі №911/1707/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №911/1707/22 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І. (головуючий), Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.

5.2. Об`єктом касаційного оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі №911/1707/22, якою скасовано рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2023 у справі №911/1707/22.

При цьому Суд відзначає, що ТОВ «Укрбуд-Проект-Реконструкція», ураховуючи прохальну частину касаційної скарги, не оскаржує постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі №911/1707/22, якою скасовано ухвалу Господарського суду Київської області від 22.09.2022 у справі №911/1707/22 щодо передання справи за підсудністю до Господарського суду Сумської області.

5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

6.2. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.3. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

6.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, по-перше, слід з`ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

6.6. Так, скаржник вказує, що на даний час відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах норм права, а саме частин шостої, сьомої статті 31 ГПК України у взаємозв`язку з частиною першою статті 279 ГПК України.

З огляду на відсутність таких висновків у контексті спірних правовідносин необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права як умови необхідності надання висновку.

Враховуючи наведене, Суд відзначає таке.

6.7. Щодо застосування статті 31 ГПК України у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема, справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2022 позовну заяву ТОВ «Укрбуд-Проект-Реконструкція» до ТОВ «АМК Рем-Буд» про стягнення коштів направлено за підсудністю до Господарського суду Сумської області.

У постанові від 09.04.2019 у справі № 910/6407/18 Верховний Суд зазначив, що при визначенні підсудності спору відповідному господарському суду з урахуванням критерію територіальної юрисдикції судам належить керуватися приписами статей 27- 30 ГПК України та враховувати законодавчо встановлену заборону спорів між судами щодо підсудності.

Колегія суддів відзначає, що станом на дату ухвалення рішення суду судом першої інстанції ухвала Господарського суду Київської області від 22.09.2022 була чинною та жодною зі сторін не оскаржувалась.

Відтак, Господарський суд Сумської області у межах вимог та імперативних приписів ГПК щодо заборони спорів між судами щодо підсудності справ за результатом розгляду справи (№911/1707/22) ухвалив рішення у справі по суті спору 12.01.2023.

Верховний Суд відзначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд «встановлений законом» має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

Отже, заслуговують на увагу твердження позивача, що станом на дату ухвалення рішення у справі Господарський суд Сумської області діяв як «суд встановлений законом».

6.8. Щодо підстав направлення справи за підсудністю (застосування статті 279 ГПК України).

Так, в оскаржуваній постанові апеляційний суд скасував рішення місцевого господарського суду з підстав порушення правил підсудності, пославшись при цьому на приписи статті 277, частини першої статті 279 ГПК України.

Водночас Верховний Суд із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до статті 279 ГПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Приписи статті 279 ГПК України приводить до висновку про те, що скасування судового рішення прийнятого з порушенням територіальної юрисдикції (підсудності) допускається лише у випадку, якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції заявив про непідсудність справи, однак таке правило не застосовується коли апелянт при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.07.2018 у справі №910/22878/17, від 17.07.2019 у справі №921/557/15-г/10, від 20.10.2021 у справі №921/730/19, тощо).

Отже, скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) допускається за наявності одного із таких юридичних фактів:

1) учасник справи, який подав апеляційну скаргу заявив про непідсудність справи при розгляді справи в суді першої інстанції;

2) учасник справи, який подав апеляційну скаргу з поважних причин не заявив про непідсудність справи при розгляді справи в суді першої інстанції.

Верховний Суд виходить з того, що суд апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції мав перевірити обставини подання заяви про непідсудність справи, а у випадку, якщо вона не подавалася, - встановити та перевірити поважність причин цього (схожий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 24.07.2018 у справі № 910/22878/17).

6.9. Водночас як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови апеляційний суд, скасовуючи рішення першої інстанції через порушення правил підсудності, не установлював чи заявляв апелянт (ТОВ «АМК Рем-Буд») про непідсудність справи у суді першої інстанції.

Також апеляційний суд не перевірив та взагалі не навів причин незаявлення ТОВ «АМК Рем-Буд» клопотання/заяви про непідсудність справи у суді першої інстанції, а також наявності/відсутності обставин поважності незаявлення такого клопотання/заяви апелянтом.

Фактично ж оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції мотивована лише тим, що, оскільки ухвала місцевого суду про передачу справи на розгляд іншого суду скасована цим же ж судом апеляційної інстанції (постанова від 29.06.2023), а, отже, і рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2023 у справі №911/1707/22 ухвалено з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

При цьому суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення лише відзначив, що скаржник не отримував копію ухвали Господарського суду Київської області про передачу справи за територіальною підсудністю від 22.09.2022 у паперовому вигляді засобами поштового зв`язку.

Колегія суддів відзначає, що суд апеляційної інстанції, зосередившись виключно на факту ненадісланні судом першої інстанції ухвали суду про передачу справи за підсудністю відповідачу у паперовій формі засобами поштового зв`язку, не встановив та не перевірив обставин подання/неподання заяви відповідачем про непідсудність справи під час розгляду справи в Господарському суду Сумської област, а також у випадку неподання такої заяви - поважності причин незаявлення відповідачем під час розгляду справи в суді про непідсудність даної справи Господарському суду Сумської області.

Крім того, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою факт обізнаності/необізнаності відповідача про судове провадження у справі №911/1707/22 в цілому. Зокрема, окрему увагу заслуговують обставини щодо поінформованості/непоінформованості відповідача щодо розгляду справи у Господарському суді Сумської області, ураховуючи отримання/неотримання останнім ухвали про відкриття провадження у справі, ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, тощо. Тобто, з`ясуванню підлягають обставини, зокрема чи відповідач міг об`єктивно знати/знав/не знав про розгляд справи №911/1707/22 у Господарському суді Сумської області, починаючи з 22.09.2022 (дата ухвали про передачу справи за підсудністю) до ухвалення судового рішення у справі по суті спору (12.01.2023).

Вказані обставини нерозривно пов`язані з винятковістю випадку щодо поважності причин незаявлення відповідачем клопотання/заяви про непідсудність даної справи Господарському суду Сумської області, а встановлення таких обставин є необхідною передумовою для застосування статті 279 ГПК України.

6.10. З огляду на викладене, відсутність встановлення судом апеляційної інстанції наявності/відсутності обставин з якими процесуальний закон обумовлює особливості застосування статті 279 ГПК України є свідченням того, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані у справі докази, що вказує на неповноту судового розгляду та передчасність висновків апеляційного суду про скасування рішення місцевого господарського суду та передачу справи за підсудністю для розгляду в Господарському суді Київської області у порядку зазначеної процесуальної норми.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із доводами касаційної скарги ТОВ «Укрбуд-Проект-Реконструкція» про порушення апеляційним судом приписів процесуального закону при скасуванні рішення суду першої інстанції на підставі частини першої статті 279 ГПК України.

Водночас зазначені процесуальні недоліки апеляційного розгляду не можуть бути усунуті у касаційному провадженні, адже в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.11. Крім того, касаційний суд акцентує, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності в основі якого лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Принцип юридичної визначеності полягає в тому, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового для виконання рішення лише для того, щоб домогтися перегляду справи та її нового вирішення. Перегляд рішень судами вищих інстанцій не має розглядатися як прихований засіб оскарження і лише ймовірність існування двох поглядів щодо предмету розгляду не може бути підставою для повторного розгляду справи. Відхід від цього принципу може бути виправданий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі та непереборні обставини (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 24.07.2003 у справі "Рябих проти Росії").

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики, і роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 11.11.1996 у справі "Кантоні проти Франції", від 11.04.2013 у справі "Вєренцов проти України").

У рішенні ЄСПЛ у справі "Сутяжник проти Росії" зазначено, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру, зокрема, відступ від цього принципу допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму.

Під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

ЄСПЛ звернув увагу, що при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції", від 08.12.2016 у справі "ТзОВ "Фріда" проти України").

Отже, не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту процесуального порушення, яке жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення є ніщо іншим як проявом правового пуризму (постанова Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 922/382/14, від 17.06.2020 у справі № 921/490/18).

Визначаючи найбільш доцільний спосіб виправлення таких помилок, необхідно дотримуватися справедливого балансу між захистом прав особи і принципом юридичної визначеності, який є одним із фундаментальних аспектів верховенства права і передбачає повагу до принципу res judicata.

6.12. За змістом статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції наділений правом, зокрема, скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відтак, скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції з підстав порушення правил підсудності, без з`ясування наявності/відсутності обставин визначених частиною другою статті 279 ГПК України, а також без фактичної перевірки законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення за доводами апеляційної скарги та без встановлення впливу процесуальної помилки на результат розгляду спору, є відступом від принципу правової визначеності та проявом правого пуризму.

Отже, висновок апеляційного суду про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 є передчасним та таким, що не відповідає приписам статті 275 279 ГПК України, а також завданням покладеним на суд апеляційної інстанції процесуальним законом.

6.13. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

6.14. Отже, оскільки наведеного вище судом апеляційної інстанції не було враховано, зважаючи на особливості обставин, які не були досліджені та встановлені судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за доцільне скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі № 911/1707/22 (за результатом перегляду рішення суду першої інстанції).

Відтак, доводи касаційної скарги з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, знайшли своє підтвердження.

Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, не приймаються Судом з огляду на зазначене у розділі 6 даної Постанови.

6.15. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення ("Olujic v. Croatia", № 22330/05 п. 82, рішення від 05.02.2009). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником ("Mala v. Ukraine", № 4436/07, п. 48, рішення від 03.07.2014; "Bogatova v. Ukraine", № 5231/04, п. 13, рішення від 07.10.2010 ).

Правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість ("De Cubber v. Belgium", № 9186/80, п. 24, рішення від 26.10.1984; "Castillo Algar v. Spain", п. 45, рішення від 28.10.1998). Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження ("Khamidov v.Russia", № 72118/01 п. 174, рішення від 15.11.2007).

6.16. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду щодо порушення судом апеляційної інстанції знайшли своє підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.

7.2. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).

7.3. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, є обґрунтованими, отже, касаційну скаргу необхідно задовольнити. Оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню.

Під час нового розгляду справи, суду слід взяти до уваги викладене у цій Постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, прав і обов`язків сторін, відтак надати оцінку оскаржуваному рішенню та наявності/відсутності підстав для застосування за результатами його апеляційного перегляду пункту 5 частини першої статті 275, статті 279 ГПК України.

8. Судові витрати

8.1. Розподіл судових витрат відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржуване судове рішення та передає справу на новий розгляд, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 129 300 301 308 310 315 317 ГПК України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд-Проект-Реконструкція» задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2023 у справі № 911/1707/22 (за результатом перегляду рішення Господарського суду Сумської області від 12.01.2023) скасувати, справу передати до Північного апеляційного господарського суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Кібенко

І. Кондратова