№ 911/1888/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/1888/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Студенця В. І., Ткача І. В.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Ткаченка Б. О., Майданевича А. Г., Гаврилюка О. М.

від 09.06.2020

за позовом 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад», 2) ОСОБА_1 , 3) Державного реєстратора Васильківської районної державної адміністрації Київської області Салати Сергія Івановича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_4 ,

про визнання недійсним рішення загальних зборів; визнання недійсним статуту та скасування державної реєстрації змін до установчих документів

за участю представників:

позивача-1: ОСОБА_2 , Косянчук В. В.

позивача-2: Товстоп`ят С. В.

відповідача-1: не з`явилися

відповідача-2: ОСОБА_1 , Норов Г. О.

відповідача-3: не з`явилися

третьої особи: ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

- визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сад», оформленого протоколом № 1 від 13.05.2015;

- визнання недійсним з моменту реєстрації статуту Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.05.2015 (протокол № 1), внесеного до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області Салатою Сергієм Івановичем 27.05.2015 за № 13561050002002138;

- скасування державної реєстрації змін до установчих документів (нова редакція статуту) Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад», затверджених рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.05.2015 (протокол № 1), проведеної державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області Салатою Сергієм Івановичем 27.05.2015 за № 13561050002002138.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» прийняті з порушенням порядку проведення зборів, норм законодавства та установчих документів Товариства, порушують майнові права позивачів на володіння частками статутного капіталу Товариства та їх немайнові права. Зокрема позивачі посилаються на те, що:

- в порушення пункту 8.5.7. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» головою зборів був призначений директор Товариства, який не може бути одночасно головою загальних зборів учасників Товариства;

- рішення загальних зборів за пунктом четвертим порядку денного зборів про задоволення заяви ОСОБА_3 про вихід зі складу учасників Товариства суперечить частині 1 статті 148 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на дату прийняття спірного рішення) та пункту 8.4.4. статуту Товариства, оскільки прийняте з порушенням встановлених законом та статутом строків на розгляд такої заяви (на наступний день після її нотаріального посвідчення), чим порушує передбачене статутом право позивача-2 як учасника Товариства, який подав цю заяву, на її відкликання у місячний строк після подання;

- протокол загальних зборів в частині пункту п`ятого порядку денного зборів не відповідає вимогам статті 60 Закону України «Про господарські товариства», з протоколу неможливо встановити, яке саме рішення було прийняте за пунктом п`ятим порядку денного зборів щодо перерозподілу часток учасників Товариства, позивачі в силу вимог закону не могли прийняти рішення в редакції, що за змістом пункту п`ятого порядку денного винесена на обговорення, а відтак в частині прийняття рішення по питанню п`ятому порядку денного протокол фактично відсутній.

Також позивачі посилаються на те, що статут Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників, оформленим протоколом № 1 від 13.05.2015, в частині перерозподілу часток учасників та проведена на підставі цього рішення державна реєстрація змін до установчих документів Товариства, суперечать статті 147 Цивільного кодексу України, статті 53 Закону України «Про господарські товариства», оскільки перерозподіл часток учасників у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» був здійснений за відсутності прийнятого загальними зборами відповідного рішення, за відсутності волевиявлення учасників Товариства на передачу належних їм часток на користь ОСОБА_1 та за відсутності укладених з нею правочинів.

За твердженням позивачів відповідачка-2 - ОСОБА_1 заволоділа належними їм частками у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» без жодних правових підстав, не була наділена повноваженнями на подачу від імені Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» документів для державної реєстрації змін до установчих документів Товариства та не мала права вчиняти від імені Товариства відповідні дії.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 4.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» (далі по тексту - Товариство), затвердженого загальними зборами учасників Товариства від 10.10.2008 та зареєстрованого 28.03.2009, Товариство має статутний капітал у розмірі 390,00 грн, розділений на частки між учасниками. Учасниками Товариства є:

- ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі, що складає 33,3%,

- ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі, що складає 33,3%,

- ОСОБА_4 з часткою у статутному капіталі, що складає 33,3%.

12.05.2015 учасник Товариства ОСОБА_3 подав загальним зборам учасників Товариства нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Сад» і передачу (уступку) належної йому частки в статутному капіталі Товариства, що становить 33,3%, що становить 130,00 грн, на користь учасників (засновників) Товариства: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , у рівних частках кожному, у якій просив вивести його зі складу учасників Товариства.

13.05.2015 відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад», на яких відповідно до протоколу загальних зборів № 1 від 13.05.2015 були присутні учасники товариства: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та запрошені особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 .

На зазначених зборах учасники Товариства прийняли рішення, оформлені протоколом № 1 від 13.05.2015, про:

1) введення до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» ОСОБА_1 ;

2) звільнення ОСОБА_2 від обов`язків директора Товариства за власним бажанням;

3) призначення з 15.05.2015 директором Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» громадянки України ОСОБА_5 та подання нею відповідних документів до державної реєстраційної служби України;

4) задоволення заяви ОСОБА_3 про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад»;

5) про перерозподіл часток капіталу статутного фонду Товариства;

6) затвердження нової редакції Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад».

У серпні 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» та ОСОБА_1 про визнання недійсними зазначених рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сад», оформлених протоколом № 1 від 13.05.2015; визнання недійсним з моменту реєстрації статуту Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.05.2015, та про скасування державної реєстрації змін до установчих документів (нова редакція статуту) Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад», затверджених рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.05.2015, проведеної державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області Салатою Сергієм Івановичем 27.05.2015 за № 13561050002002138.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» та спірний статут Товариства прийняті з порушенням норм законодавства та установчих документів Товариства, порушують майнові права позивачів на володіння частками статутного капіталу Товариства та їх немайнові права.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Київської області рішенням від 04.07.2019 відмовив у задоволені позову.

Місцевий господарський суд виходив з того, що рішення загальних зборів за пунктом четвертим порядку денного зборів про задоволення заяви ОСОБА_3 про вихід зі складу учасників Товариства суперечить частині 1 статті 148 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на дату прийняття загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» спірних рішень) та пункту 8.4.4. статуту Товариства, було прийняте з порушенням встановлених статутом Товариства строків на розгляд заяви про вихід з товариства. Проте суд відмовив у задоволенні цієї вимоги у зв`язку з пропуском позивачами строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач-2.

У частині визнання недійсними інших рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачі не довели обставин допущення порушень законодавства під час скликання та проведення зборів вищого органу товариства та при прийнятті цих рішень, а також не довели порушень спірними рішеннями їх прав та законних інтересів як учасників Товариства, оскільки саме позивачі на зборах слухали питання та приймали спірні рішення про перерозподіл часток та продаж частки новому учаснику, саме позивач-1, який був обраний головою зборів, був відповідальним за ведення зборів та оформлення протоколу зборів. Також суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі, оскільки не брала участі у голосуванні та прийнятті спірних рішень.

Крім того суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації змін до установчих документів як похідної від позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів та статуту товариства, у задоволенні яких було відмовлено.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 09.06.2020 скасував рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2019 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад», оформленого протоколом № 1 від 13.05.2015, та визнання недійсним з моменту реєстрації статуту Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.05.2015. Прийняв у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог: визнав недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» від 13.05.2015, оформлені протоколом № 1; визнав недійсним з моменту реєстрації статут Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.05.2015 (протокол №1), внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 27.05.2015 за № 13561050002002138. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2019 залишив без змін з мотивів, викладених у мотивувальній частині цієї постанови. Здійснив розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що при проведені загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад», на яких були прийняті спірні рішення, були порушені встановлені статутом Товариства порядок та строки розгляду заяви учасника ( ОСОБА_3 ) про вихід зі складу учасників товариства та порушує права цього учасника на вихід зі складу учасників.

Також суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.05.2015 (протокол № 1), визнав спірні положення установчих документів Товариства, що стосуються перерозподілу часток учасників у статутному капіталі Товариства на користь ОСОБА_1 , такими, що не відповідають вимогам законодавства, не можуть бути усунені та порушують права позивачів. При цьому суд, врахувавши факт того, що на протоколі загальних зборів учасників Товариства № 1 від 13.05.2015, на підставі якого були внесені зміни до статуту Товариства, підпис виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою, що встановлено висновком експертів від 03.05.2019 № 25405ч28407/18-32, який міститься у матеріалах справи, дійшов висновку про те, що до статуту Товариства були внесені зміни, зокрема щодо перерозподілу часток учасників Товариства, питання про які не вирішувалися 13.05.2015 на загальних зборах учасників Товариства. Здійснений перерозподіл часток учасників Товариства суперечить статті 53 Закону України «Про господарські товариства» та статті 147 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній станом на дату прийняття загальними зборами учасників Товариства спірних рішень), оскільки не відповідає волевиявленню позивача-2, наведеному ним у заяві про вихід зі складу учасників Товариства № 442 від 12.05.2015, був здійснений за відсутності волевиявлення інших учасників Товариства на відчуження належних їм часток у статутному капіталі Товариства на користь ОСОБА_1 , а також за відсутності укладених учасниками Товариства, зокрема позивачами з ОСОБА_1 правочинів щодо відступлення їй належних їм часток у статутному капіталі Товариства, відповідні докази відсутні у матеріалах справи.

Крім того суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги заявлені з дотримання встановленого законом строку позовної давності, оскільки позивачі дізналися про порушення їхніх прав лише 28.11.2016 при проведенні загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» та не могли дізнатися про порушення своїх прав або про особу, яка їх порушила, до цієї дати, відповідні докази відсутні в матеріалах справи.

Відмовляючи у задоволенні позову про скасування державної реєстрації змін до установчих документів, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач-3 за цими вимогами є неналежним відповідачем у даній справі.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідачка-2 - ОСОБА_1 просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 в частині скасування рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2019 та ухвалення нового рішення у відповідній частині про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» та статуту Товариства, а рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2019 в цій частині залишити в силі.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Як на підстави касаційного оскарження судового рішення відповідачка-2 послалася на пункт 1 абзацу першого частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначила про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновок Верховного Суду щодо застосування:

- статті 261 Цивільного кодексу України, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.07.2018 у справі № 911/4006/16 з подібними правовідносинами;

- статті 147 Цивільного кодексу України, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 925/1165/14, від 01.10.2019 у справі № 909/1294/15, та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.10.2019 у справі № 916/1807/17 з подібними правовідносинами;

- частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України, викладений у пунктах 81 та 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач-1 - ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 911/1888/18 - залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність касаційної скарги. За твердженням позивача-1 постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 911/1888/18 відповідає вимогам частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, є обґрунтованою, ухвалена на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених належними та допустимими доказами, які були досліджені судом, з правильним застосуванням та дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скаржника зводяться до переоцінки обставин справи.

Позивач-2, перший та третій відповідачі та третя особа відзиви на касаційну скаргу не надали.

Позиція Верховного Суду.

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

З огляду на викладене підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. У зв`язку з цим суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин, обставини щодо наявності у позивача відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем/відповідачами з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 98 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на 13.05.2015 - дату прийняття загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» спірних рішень) загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Отже при вирішенні корпоративного спору, який має місце у цій справі, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Вирішуючи спір у цій справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що права позивача-1 не порушені, а спірні рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сад», оформлені протоколом № 1 від 13.05.2015, порушують лише права позивача-2, оскільки рішення за пунктом четвертим порядку денного було прийняте з порушенням встановлених статутом Товариства строків розгляду заяви учасника Товариства про вихід з Товариства та у протоколі загальних зборів відсутнє остаточне сформоване рішення про передачу частки позивача-2.

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що права обох позивачів є порушеними внаслідок безпідставного перерозподілу їх часток.

Однак Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір у цій справі, не з`ясували, яке, за твердженням позивачів, їх право підлягає захисту. Місцевий господарський суд, зазначивши про порушення прав позивача-2, а суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про порушення прав обох позивачів, не зазначили та не встановили, які саме права позивачів були порушені, не надали жодної оцінки тому, яким чином спірні рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сад», оформлені протоколом № 1 від 13.05.2015, (кожне окремо) у цій справі та спірна редакція статуту Товариства порушують права та/або інтереси позивачів (кожного окремо) та якими доказами підтверджена необхідність їх захисту.

Згідно зі статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до пунктів 1 та 3 частини першої статті 116 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (на момент прийняття загальними зборами Товариства спірних рішень)) учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; вийти в установленому порядку з товариства.

Аналогічні положення були закріплені у підпунктах «а» та «в» частини першої 1 статті 10 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (на момент прийняття загальними зборами Товариства спірних рішень)).

Як встановили суди попередніх інстанцій 12.05.2015 учасник Товариства обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Сад» ОСОБА_3 (позивач-2) подав загальним зборам учасників Товариства нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу учасників (засновників) Товариства.

Відповідно до частини першої статті 148 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

За змістом частини першої статті 148 Цивільного кодексу України та статті 10 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасник товариства мав право вийти з товариства у будь-який строк незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Підставою припинення участі в господарському товаристві міг бути юридичний факт подання учасником заяви про вихід з товариства.

Реалізація права на вихід зі складу учасників товариства законодавчо не пов`язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству.

З огляду на наведені вище норми, право на вихід з товариства у відповідний період було законодавчо врегульоване як безумовне суб`єктивне право учасника, яке не залежало від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого мала наслідком припинення участі в товаристві. Тобто вихід з товариства є одностороннім правочином його учасника, вчиненим у письмовій формі у вигляді заяви про вихід з товариства, підписаної учасником.

Такий правочин, хоч і вчиняється за волевиявленням однієї особи, спричиняє юридичні наслідки для інших осіб, зокрема, виникнення у товариства обов`язку виплатити колишньому учаснику вартість його частки у встановлений строк. Тому неодмінною умовою для реалізації учасником вчиненого ним волевиявлення на припинення участі в товаристві є повідомлення товариства про прийняте рішення.

Відтак, вихід з товариства є безпосередньою дією учасника, спрямованою на припинення корпоративних відносин з товариством з ініціативи учасника товариства, вчинення якої реалізується учасником шляхом подання до товариства заяви в письмовій формі, підписаної учасником.

У зв`язку із цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 127/16567/17 та від 07.04.2020 у справі № 910/7674/18.

Однак при ухваленні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції в порушення частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України не врахував зазначені висновки Верховного Суду.

Отже з моменту виходу особи зі складу учасників товариства така особа втрачає корпоративні права учасника, зокрема право на участь в управлінні справами товариства, на участь у загальних зборах учасників товариства. Відповідно до положень статті 148 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) наслідком подання учасником товариства заяви про вихід з товариства є припинення корпоративних відносин з товариством та отримання права на виплату вартості частини майна, пропорційну частці такого учасника у статутному капіталі товариства.

Однак суди попередніх інстанцій залишили поза увагою обставини щодо моменту виходу позивача-2 зі складу учасників Товариства та наслідків такого виходу, у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку про порушення корпоративних прав позивача-2 спірними рішеннями та спірною редакцією статуту Товариства.

У зв`язку з цим суди попередніх інстанцій не з`ясували з достовірністю, чи були порушені права позивача-2 спірними рішеннями загальних зборів та спірною редакцією статуту Товариства, за захистом яких він звернувся до суду, та якщо порушені, то які саме, враховуючи те, що з моменту виходу учасника з товариства його корпоративні відносини з товариством припиняються, особа, яка вийшла з товариства, втрачає корпоративні права учасника.

Суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про порушення встановлених статутом Товариства строків розгляду заяви позивача-2 про вихід зі складу учасників Товариства, не зазначили, які саме права позивача-2 були порушені внаслідок цього, не обґрунтували, яким чином зазначене порушення вплинуло (порушило) на права позивача-2, враховуючи те, що, як встановив місцевий господарський суд, позивач-2 не реалізував передбачене пунктом 8.4.4. Статуту Товариства право на відкликання своєї заяви про вихід з Товариства після її подання, відповідні докази подання позивачем-2 інших заяв щодо свого членства у Товаристві, крім заяви про вихід з Товариства, протягом одного місяця після повідомлення про свій вихід у матеріалах справи відсутні. При цьому суд апеляційної інстанції залишив цю встановлену місцевим господарським судом обставину поза увагою та не надав їй належну оцінку. У зв`язку з цим, як уже зазначалося, суди не врахували ні момент виходу позивача-2 зі складу учасників Товариства, ні наслідки такого виходу, а також те, що вихід з товариства є правом учасника товариства, його волевиявленням, реалізація цього права не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та законодавчо не пов`язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства.

Крім того місцевий господарський суд, дійшовши висновку про порушення прав позивача-2 у зв`язку з відсутністю у протоколі загальних зборів остаточно сформованого рішення про передачу його частки, також не зазначив, яке саме право позивача-2 при цьому є порушеним та яким чином це порушення (відсутність рішення про перерозподіл часток) вплинуло на права позивача-2, порушило їх, взагалі не дослідив обставини порушення прав позивача-2 спірною редакцією статуту товариства.

Натомість суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про те, що права позивача-2 є порушеними внаслідок безпідставного перерозподілу його частки, та разом з цим встановивши, що відповідні правочини про відчуження позивачем-2 своєї частки на користь інших осіб він не укладав, також не зазначив, яке саме право позивача-2 при цьому є порушеним та чи забезпечить обраний позивачем-2 у цій справі спосіб захисту прав відновлення такого порушеного права (у разі встановлення судом наявності такого порушеного права).

Крім того, як вбачається, предметом дослідження судів попередніх інстанцій були обставин щодо прийняття 13.05.2015 на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» рішення за пунктом п`ятим порядку денного. За результатом дослідження цих обставини місцевий господарський суд встановив, що при розгляді на зборах цього питання слухалися заяви позивачів про передачу їх часток, проте рішення по цьому питанню у протоколі загальних зборів учасників Товариства № 1 від 13.05.2015 є несформованим. Суд апеляційної інстанції встановив, що питання за пунктом п`ятим порядку денного не було предметом окремого обговорення та не вирішувалося 13.05.2015 на загальних зборах.

Отже, як вбачається, встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо прийняття рішення загальними зборами Товариства за пунктом п`ятим порядку денного є суперечливими та не були достовірно встановлені судами попередніх інстанцій.

Суд апеляційної інстанції не надав оцінку встановленим місцевим господарським судом обставинам щодо слухання на зборах заяв позивачів про передачу їх часток та залишив поза увагою докази, що ці обставини підтверджують, а також не врахував, що відсутність позивачів на загальних зборах 13.05.2015 не була визначена ними підставою позову.

Натомість місцевий господарський суд, встановивши ці обставини не з`ясував, чи приймалося на зборах за результатом слухання цих заяв відповідне рішення (за пунктом п`ятим порядку денного) та якщо приймалося, то яке саме та чи порушує таке рішення права позивачів. Крім того поза увагою місцевого господарського суду залишилися також і позовні вимоги про визнання недійсним з моменту реєстрації статуту Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.05.2015 (протокол № 1). Не встановивши з достовірністю обставин щодо прийняття 13.05.2015 загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» рішення за пунктом п`ятим порядку денного, місцевий господарський суд не з`ясував, чи правомірно були внесені зміни до статуту щодо складу учасників та перерозподілу часток учасників Товариства.

Суд апеляційної інстанції також не встановив з достовірністю обставини щодо прийняття рішення за пунктом п`ятим порядку денного, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність підстав для визнання його недійсним. Крім того не встановив, чи порушує кожне з прийнятих на загальних зборах спірних рішень права позивачів та чи існують підстави для визнання їх недійсними.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про доведеність порушеного права позивача-2. У зв`язку з цим, враховуючи правила застосування позовної давності передчасним є і висновок місцевого господарського суду про застосування до позовних вимог ОСОБА_3 (позивача-2) у цій справі строку позовної давності. Передчасним є також і висновок суду апеляційної інстанції про доведеність порушеного права позивача-1.

Крім того, як уже зазначалося, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою обставини присутності позивачів 13.05.2015 на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад», їх взяття участі у зборах та голосуванні, не врахував, що відсутність позивачів на загальних зборах 13.05.2015 не була визначена ними підставою позову.

Встановлення зазначеної обставини на підставі належних та допустимих доказів має також значення для правильного визначення початку перебігу строку позовної давності до позовних вимог у цій справі, про застосування якої заявив відповідач-2.

З огляду на викладене висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачі дізналися про порушення їх прав спірними рішеннями та редакцією статуту лише 28.11.2016, а позовні вимоги заявлені з дотриманням встановленого законом строку позовної давності є передчасним та таким, що зроблений без належного з`ясування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим Верховний Суд бере до уваги посилання відповідачки-2 у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 261 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку позовної давності та не врахування судом висновків Верховного Суду про застосування цієї норми закону у справах з подібними правовідносинами та вважає ці доводи відповідачки-2 обґрунтованими.

У порушення принципу повноти зазначені вище обставини не були встановлені судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови. Господарські суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягають застосуванню, порушили норми процесуального права, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків у справі, а оскаржувані рішення та постанову не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Встановлення обставин справи, оцінка доказів виходить за межі розгляду справи в порядку касації.

У частині відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування державної реєстрації змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад», затверджених рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.05.2015 (протокол № 1), проведеної державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області Салатою Сергієм Івановичем 27.05.2015 за № 13561050002002138, рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 911/1888/18 не оскаржуються та з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, Касаційним господарським судом не переглядаються.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу).

З огляду на те, що заявлена позивачем у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, є обґрунтованою, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права допустили як місцевий господарський суд, так і суд апеляційної інстанції, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 911/1888/18 в частині позовних вимог про визнання недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад», оформленого протоколом № 1 від 13.05.2015, та визнання недійсним з моменту реєстрації статуту Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.05.2015 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене вище, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

10. Судові витрати.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 911/1888/18 в частині позовних вимог про визнання недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад», оформленого протоколом № 1 від 13.05.2015, та визнання недійсним з моменту реєстрації статуту Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.05.2015, проведеної державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області Салатою Сергієм Івановичем 27.05.2015 за № 13561050002002138, скасувати.

3. Справу № 911/1888/18 в частині позовних вимог про визнання недійсним з моменту прийняття рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад», оформленого протоколом № 1 від 13.05.2015, та визнання недійсним з моменту реєстрації статуту Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислового підприємства «Сад» у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників товариства від 13.05.2015, проведеної державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області Салатою Сергієм Івановичем 27.05.2015 за № 13561050002002138, передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

4. В іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 у справі № 911/1888/18 залишити без змін.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді В. Студенець

І. Ткач