№ 911/2129/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 911/2129/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Банаська О.О., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,

за участю представників:

ТзОВ ТзОВ "ТЛК "Арктика" - Яценка С.А.,

АТ "Державний ощадний банк України" - Карпінського С.В.,

ДП "БЦТ" - Роїк О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-логістичний комплекс „Арктика" та Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.11.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2022

у справі №911/2129/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-логістичний комплекс „Арктика"

про заміну сторони виконавчого провадження

у справі №911/2129/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-логістичний комплекс „Арктика"

до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Нагваль-Фіш",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Крупенія"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТзОВ «Нагваль-Фіш» - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

про визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» (далі - ТзОВ «ТЛК «Арктика», позивач) вернулося з вернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нагваль-Фіш» (далі - ТзОВ «Нагваль-Фіш») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Крупенія» (далі - ТзОВ «Крупенія») за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТзОВ «Нагваль-Фіш» - ПАТ «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») про визнання договорів недійсними та витребування майна.

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.09.2017 у справі №911/2129/17 позовні вимоги ТзОВ «ТЛК «Арктика» задоволено повністю. Визнано недійсним укладений 23.05.2016 між ТзОВ «ТЛК «Арктика» та ТзОВ «Нагваль-Фіш» договір купівлі-продажу № 23/05-КП1. Визнано недійсним укладений 01.06.2016 між ТзОВ «ТЛК «Арктика» та ТзОВ «Крупенія» договір №1/06-1КП-ОБ. Витребувано від ТзОВ «Крупенія» на користь ТзОВ «ТЛК «Арктика» майно, що забезпечує функціонування (постачання електроенергії) комплексу «Рибний ярмарок та комплекс по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТзОВ «Логістик центр «Скандинавія», холодильне обладнання на базі компресорних станцій, розміщене в рибному ярмарку та комплексі по зберіганню, виробництву продуктів харчування для ТзОВ «Логістик центр «Скандинавія».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2017 у справі №911/2129/17 залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2017 у справі № 911/2129/17 залишено без змін.

10.12.2019 видано наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2017 у справі № 911/2129/17.

29.12.2020 відкрито виконавче провадження №64013577 з виконання наказу господарського суду №911/2129/17 від 10.12.2019.

ТзОВ «ТЛК «Арктика» до суду першої інстанції подало заяву від 27.10.2021 про заміну сторони виконавчого провадження.

Як на наявність обставин правонаступництва у спірних правовідносинах позивач (стягувач) вказував на те, що після набрання законної сили рішенням у даній справі та початку його примусового виконання, йому стало відомо про перебування наразі витребуваного судовим рішенням майна у володінні Дочірнього підприємства «БЦТ» (далі - ДП !БЦТ»), яке в свою чергу його придбало у АТ «Ощадбанк» згідно договору купівлі-продажу рухомого майна №55/1-01 від 13.02.2019. У зв`язку з чим, на думку заявника, наявні правові підстави для заміни боржника за вимогою про витребування спірного майна, адже його перебування у відмінної від визначеної судовим рішенням особи, унеможливлює виконання такого рішення.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.2021 в задоволенні заяви ТзОВ «ТЛК «Арктика» про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Господарський суд дійшов висновків, що:

- відповідний правочин відчуження спірного рухомого майна від ТзОВ «Крупенія» на користь АТ «Ощадбанк» є по суті нікчемним, адже таке відчуження було здійснено за час розгляду даної справи та до набрання рішенням у ній законної сили (16.01.2018), що за встановлених в межах розгляду справи обставин наявності визначених статтею 388 ЦК України правових підстав для захисту прав власності ТзОВ «ТЛК «Арктика» шляхом витребування такого майна у ТзОВ «Крупенія» (тобто, встановлення відсутності волі власника на вибуття такого майна із його володіння) в сукупності з приписами статей 3 13 ЦК України нівелює будь-яку правову можливість визнання законним такого відчуження, а правова конструкція судового захисту шляхом віндикації як не передбачає необхідності окремого оскарження кожного послідуючого правочину передачі майна позивача у власність іншим особам, так і презюмує, що на момент винесення рішення про задоволення віндикаційного позову всі правочини відчуження відповідного майна до вказаного моменту є спростованими;

- відсутність правонаступництва в межах спірних правовідносин, адже поки договір купівлі-продажу рухомого майна №55/1-01 від 13.02.2019, який було вчинено після винесення рішення у даній справі та набрання ним законної сили, перебуває під правовим захистом приписів ст. 204 ЦК України, відсутні ознаки відповідного правонаступництва, за наявності якого було б можливим здійснити заміну боржника у виконавчому провадженні з виконання рішення Господарського суду Київської області від 21.09.2017 у справі №911/2129/17 в частині витребування спірного майна.

ТзОВ «ТЛК «Арктика» звернулося з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 11.11.2021, просило її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ТзОВ «ТЛК «Арктика» про заміну боржника у виконавчому провадженні №64013577, замінивши сторону у виконавчому провадженні №64013577 з виконання наказу №911/2129/17, виданого 10.12.2019 Господарським судом Київської області, а саме боржника з ТзОВ «Крупенія» на ДП «БЦТ».

АТ «Ощадбанк» також звернулося з апеляційною скаргою та вимогою змінити мотивувальну частину ухвали господарського суду першої інстанції, виключивши з неї висновки про:

- нікчемність правочину відчуження спірного рухомого майна від ТзОВ «Крупенія» на користь ПАТ «Державний ощадний банку України»;

- що за час вирішення спору у справі № 911/2129/17 ТзОВ «Крупенія» було здійснено відчуження спірного майна на користь АТ «Ощадбанк», яким в подальшому (після набрання законної сили рішенням у даній справі) було його відчужено на користь ДП «БЦТ».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 ухвалу Господарського суду Київської області від 11.11.2021 у справі №911/2129/17 змінено, виключивши з мотивувальної частини висновок про нікчемність правочину відчуження спірного рухомого майна від ТзОВ «Крупенія» на користь АТ «Ощадбанк». В решті ухвалу Господарського суду Київської області від 11.11.2021 залишено без зміни.

Ухвалюючи постанову апеляційний господарський суд виходив з того, що:

- ТзОВ «Крупенія» спірне рухоме майно (обладнання) відступлено на користь АТ «Ощадбанк» (договір №55/3-1 від 19.06.2017), тобто ще до ухвалення господарським судом рішення від 21.09.2017 у справі №911/2129/17;

- договір №55/3-1 від 19.06.2017 у силу презумпції, установленої статтею 204 ЦК України, є дійсним; така презумпція може бути спростована лише у судовому порядку;

- перехід права власності на об`єкти спірного рухомого майна (обладнання) до ухвалення господарським судом рішення від 21.09.2017, не є наступництвом у матеріальних правовідносинах;

- суд першої інстанції вийшов за межі предмета доказування при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки надав оцінку правочину відчуження спірного рухомого майна від ТзОВ «Крупенія» на користь AT «Ощадбанк», що не стосувалося питання процесуального правонаступництва, не входить до предмета доказування в межах заміни сторони виконавчого провадження.

Короткий зміст касаційних скарг

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТзОВ «ТЛК «Арктика» (скаржник 1), в якій просить суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2022, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про заміну боржника у виконавчому провадженні №64013577.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначає обставини, визначені пунктами 2 ,3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме, апеляційний суд:

- не надав правової оцінки доводам скаржника про те, що мало місце сингулярне правонаступництво;

- не навів мотиви незастосування ним правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.06.2020 у справі №264/5957/17, відповідно до якої заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина З статті 656 ЦК України), дарування (частина 2 статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина 1 статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)).

Скаржник 1 вважає, що суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про те, що обставини дійсності, а також зміст договору № 55/3-1 від 19.06.2017 не відносяться до предмету доказування, та не звернув увагу на те, що ключовий доказ (договір №55/3-1 від 19.06.2017 або його належним чином засвідчена копія) відсутній у матеріалах справи.

Вказане, на думку скаржника, свідчить про передчасні висновки апеляційного суду, адже дійсність правочинів, що опосередковували відчуження обладнання, їх зміст, права та обов`язки сторін, обставини укладення, входять до предмету доказування, оскільки свідчать про наявність або відсутність правонаступництва у матеріальних правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

За твердженням ТзОВ «ТЛК «Арктика» зміна власника майна після ухвалення судом рішення про витребування цього майна, не свідчить про необхідність повторного доведення позивачем у судовому порядку наявності в нього відповідного права і не може бути підставою для звернення з новим позовом до нового власника.

Відсутність в чинному законодавстві інших процесуальних інструментів, окрім як заміна боржника у виконавчому провадженні, зумовлює використання саме такого механізму для залучення іншого з володіючого невласника. При цьому, у такому випадку є припустимим застосування механізму заміни сторони (боржника) у виконавчому провадженні з виконання рішення суду про визнання договорів недійсними та витребування майна. Така заміна відповідає меті ефективного виконання судовою владою своїх функцій, запобігає певним зловживанням боржниками своїми правами та направлена на захист прав власника майна.

В підтвердження наведеного скаржник 1 вказує і на те, що Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає такого випадку невиконання судового рішення (закінчення виконавчого провадження), як передача майна у володіння одним невласником іншому невласнику, а відтак таке рішення буде чинним допоки не буде виконано в натурі.

Також, до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Ощадбанк" (скаржник 2), в якій просить змінити мотивувальні частини ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, виключивши з них висновки про те, що за час вирішення спору у справі №911/2129/17 ТзОВ «Крупенія» було здійснено відчуження спірного майна на користь АТ «Ощадбанк», яким в подальшому (після набрання законної сили рішення у даній справі) було його відчужено на користь ДП «БЦТ».

АТ «Ощадбанк» вважає, що висновки суду першої та апеляційної інстанцій не відповідають дійсності та матеріалам справи, прийняті судами з грубим порушенням норм процесуального права, а саме, встановлення доведеним факту то, що саме спірне обладнання, яке було предметом розгляду в справі №911/2129/17, було передано ТзОВ «Крупенія» на користь AT «Ощадбанк», при відсутності в матеріалах справи будь-яких належних цьому доказів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

ДП «БЦТ» подало відзив на касаційні скарги ТзОВ «ТЛК «Арктика» та АТ «Ощадбанк», в якому заперечує проти вимог ТзОВ «ТЛК «Арктика» та підтримує вимоги AT «Ощадбанк», просить змінити мотивувальні частини ухвали Господарського суду Київської області від 11.11.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 у справі №911/2129/17, виключивши із них висновок те, що час вирішення спору у справі №911/2129/17 ТзОВ «Крупенія» було здійснено відчуження спірного майна на користь АТ «Ощадбанк», яким в подальшому (після набрання законі сили рішенням у даній справі) було його відчужено на користь ДП «БЦТ».

Інші учасники справи не скористались своїм процесуальним правом щодо подання відзивів на касаційні скарги до початку судового засідання, що відповідно до положень частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Заслухавши присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Також, відповідно до статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. Процесуальний закон та закон, який регулює підстави, порядок та спосіб виконання судових рішень, не обмежує можливість заміни сторони виконавчого провадження залежно від загальних умов та порядку (етапу) здійснення виконавчого провадження, наприклад, у зв`язку з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Відповідно, заміна сторони правонаступником можлива також на стадії виконавчого провадження (стаття 334 ГПК України, стаття 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому слід ураховувати, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Предметом судового розгляду у цій справі був захист прав власності ТзОВ "ТЛК "Арктика" на майно, яке поза його волею (незаконно) вибуло із його володіння, що було встановлено судовими рішеннями, які набули статусу остаточних.

Справа розглядалась за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТзОВ «Нагваль-Фіш» - АТ "Ощадбанк".

Проте, остаточне рішення суду не виконано внаслідок встановлення під час його примусового виконання обставин переходу витребуваного майна у володіння до іншої особи (ДП "БЦТ"), яка не була учасником даної справи, однак, підтверджує підстави набуття такого майна у власність низкою цивільно-правових угод.

Місцевий господарський суд відмовив в задоволенні заяви ТзОВ «ТЛК «Арктика» про заміну сторони виконавчого провадження. При цьому дійшов висновку про те, що відповідний правочин відчуження спірного рухомого майна від ТзОВ «Крупенія» на користь АТ «Ощадбанк» є по суті нікчемним, адже таке відчуження було здійснено за час розгляду даної справи та до набрання рішенням у ній законної сили (16.01.2018 року).

Апеляційний господарський суд ухвалу Господарського суду Київської області від 11.11.2021 у справі №911/2129/17 змінив, виключивши з мотивувальної частини висновок про нікчемність правочину відчуження спірного рухомого майна від ТзОВ «Крупенія» на користь АТ «Ощадбанк». В решті ухвалу Господарського суду Київської області від 11.11.2021 у справі №911/2129/17 залишено без змін.

При цьому, як визначено судом апеляційної інстанції первісна угода про перехід спірного майна від визначеного в рішенні боржника (ТзОВ "Крупенія) до іншої особи була вчинена ще до ухвалення рішення у даній справі, а вже наступна (на користь діючого володільця - ДП "БЦТ") - після набрання рішенням суду першої інстанції у справі №911/2129/17 законної сили. Перехід права власності на об`єкти спірного рухомого майна (обладнання) до ухвалення господарським судом рішення від 21.09.2017, не є наступництвом у матеріальних правовідносинах. Договір №55/3-1 від 19.06.2017 у силу презумпції, установленої статтею 204 ЦК України, є дійсним; така презумпція може бути спростована лише у судовому порядку.

Такий висновок суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що для заміни боржника на стадії примусового виконання рішення є необхідним вибуття його із спірних правовідносин саме під час виконавчого провадження, однак в даному випадку спірне рухоме майно було відступленою ТзОВ "Крупенія" на користь АТ "Ощадбанк" ще до ухвалення Господарським судом Київської області рішення від 21.09.2017.

Суд апеляційної інстанції вважав за необхідне ініціювання позивачем нового віндикаційного позову до діючого на сьогоднішній день володільця майна.

За змістом статей 179 181 190 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 316 та статті 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У спірних правовідносинах особу власника майна встановлено в межах цієї справи та постановлено витребувати на користь цієї особи відповідне майно.

У своїй постанові суд апеляційної інстанції звертав увагу на важливість встановлення моменту переходу права власності на обладнання, воно відбулося до ухвалення рішення по справі чи після.

ередчасним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність матеріального правонаступництва в межах спірних правовідносин виключно з огляду на перехід спірного майна від первісного невласника (ТзОВ "Крупенія") до наступного (АТ "Державний ощадний банк України") до прийняття рішення у справі №911/2129/17.

Із матеріалів справи вбачається, що жодним з учасників справи не було надано суду примірника договору №55/3-1 від 19.06.2017.

Поряд із цим, ТзОВ "ТЛК "Арктика" ставилось під сумнів дійсне існування такого правочину (договору №55/3-1 від 19.06.2017).

В касаційній скарзі АТ «Ощадбанк» просить змінити мотивувальні частини ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції виключивши з них висновки про те, що за час вирішення спору у справі №911/2129/17 ТзОВ «Крупенія» було здійснено відчуження спірного майна на користь АТ «Ощадбанк», яким в подальшому (після набрання законної сили рішення у даній справі) було його відчужено на користь ДП «БЦТ».

Відтак, підлягає дослідженню той факт, що АТ "Ощадбанк" був учасником справи №911/2129/17 і жодних доводів щодо набуття спірного майна у своє володіння не заявляв, існування договору №55/3-1 від 19.06.2017 не підтверджував.

Наведені обставини вказують на необґрунтованість та передчасність висновків суду апеляційної інстанції про існування установленої статтею 204 ЦК України презумпції, яка б підтверджувала факт переходу прав на спірне майно від ТзОВ "Крупенія" до АТ "Ощадбанк" згідно договору №55/3-1 від 19.06.2017, адже матеріали справи не містять примірника такого правочину.

Водночас суд апеляційної інстанції без дослідження питання існування договору №55/3-1 від 19.06.2017, керуючись виключно положеннями договору №55/1-01 від 13.02.2019, дійшов висновку, що відчуження спірного майна від ТзОВ "Крупенія" на користь АТ "Ощадбанк" мало місце та було здійснено до ухвалення Господарським судом Київської області рішення від 21.09.2017 у даній справі, а тому відсутнє матеріальне правонаступництво в межах спірних правовідносин.

Проте, Верховний Суд вважає передчасним такий висновок без аналізу та дослідження цього договору в сукупності з іншими обставинами.

Згідно з частиною першою статті 282 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

У порушення наведених норм процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки аргументам учасників справи, а відтак не виправив процесуальні порушення, допущені місцевим господарським судом під час оцінки усіх доказів у їх сукупності.

Апеляційний господарський суд у своїй постанові не зазначив якими правовими нормами він керувався, приймаючи рішення про відмову в задоволені заяви позивача.

Верховний Суд вважає, що вказані доводи, які наводились позивачем (ТзОВ "ТЛК "Арктика") під час перегляду справи в апеляційному порядку, не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від суду апеляційної інстанції їх повного дослідження та надання їм належної оцінки і відображення у судовому рішенні.

Згідно зі статтею 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеним обставин, що не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій.

Ураховуючи вищенаведене, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції не з`ясовано в повній мірі обставини щодо підтвердження факту переходу спірного майна від ТзОВ "Крупенія" до АТ "Державний ощадний банк України" та не досліджено належним чином правові наслідки вчинення володіючим невласником правочину щодо подальшого відчуження спірного майна за наявності остаточного судового рішення про повернення такого майна у володіння неволодіючого власника.

У той же час, загальними вимогами процесуального законодавства визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні справи. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення у справі неможливо.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак, прийняту у справі постанову суду апеляційної інстанції не можна визнати обґрунтованою, оскільки судом допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Вказавши на презумпцію правомірності набуття спірного майна АТ "Ощадбанк" на підставі договору №55/3-1 від 19.06.2017 за відсутності доказів щодо його реального вчинення та наявності заперечень учасників справи стосовно цього, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду даної справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, від 10.02.2010).

З урахуванням вищезазначеного, суд касаційної інстанції вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами заявників касаційних скарг, які (доводи) відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Зважаючи на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг та скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2022 у справі №911/2129/17 з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене у цій постанові та вищенаведені правові висновки Верховного Суду, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Судові витрати

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240 300 301 304 308 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-логістичний комплекс „Арктика" задовольнити частково.

2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2022 у справі у справі № 911/2129/17 скасувати.

4. Справу №911/2129/17 в скасованій частині передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Судді Банасько О.О.

Ткаченко Н.Г.