ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2022 року
м. Київ
cправа № 911/2498/18 (357/6515/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Банасько О.О., Ткаченко Н.Г.,
за участі секретаря: Купрейчук С.П.,
за участі представників сторін відповідно протоколу судового засідання від 26.10.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Росава»
на рішення Господарського суду Київської області від 30.06.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022
у справі
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Росава"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Об`єднаної первинної профспілкової організації ВАТ та ПрАТ "Росава"
про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2498/18
за заявою Голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства "Росава"
до боржника Приватного акціонерного товариства "Росава"
про банкрутство, -
ВСТАНОВИВ:
1. У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава».
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2018 відкрито провадження у справі № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ "Росава".
Постановою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 визнано банкрутом ПрАТ "Росава" та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою суду від 24.06.2020 ліквідатором ПрАТ "Росава" призначено арбітражного керуючого Комлика І.С.
2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.03.2021 справу №357/6515/20 за позовом ОСОБА_1 прийнято до провадження для розгляду у відокремленому провадженні в межах справи № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ «Росава».
Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням господарського суду Київської області від 30.06.2021 у справі №911/2498/18 (357/6515/20), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022, позов задоволено повністю, поновлено ОСОБА_1 на посаді гардеробника першого розряду ПрАТ "Росава", стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Росава" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.04.2020 по 30.06.2021 у сумі 97542 (дев`яносто сім тисяч п`ятсот сорок дві) грн 06 коп, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Росава" в дохід Державного бюджету України 4540,00 грн судового збору.
3.1. Судові рішення обґрунтовані тим, що ліквідатором ПрАТ "Росава" при проведенні процедури звільнення ОСОБА_1 було порушено норми законодавства України про працю, що знайшло підтвердження у матеріалах справи, які не місять доказів повідомлення ліквідатором ПрАТ "Росава" при проведенні процедури звільнення працівників у лютому-квітні 2020 року державного центру зайнятості про вивільнення працівників, зокрема і Позивачки.
3.2. Крім того, апеляційний господарський суд відхилив клопотання ліквідатора ПрАТ "Росава" про долучення до матеріалів справи листа Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості від 25.06.2021 № 537/1052.02/01-24 з додатками, оскільки визнав відповідний лист новим доказом в розумінні ч.ч. 2, 3 ст. 269 ГПК України, що не був поданий до суду першої інстанції без поважних причин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Приватне акціонерне товариство «Росава» звернулось до Касаційного господарського суду зі скаргою на рішення господарського суду Київської області від 30.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022, у справі №911/2498/18 (357/6515/20), просить оскаржувані рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.1. Скаржник зазначив, що судом першої та апеляційної інстанції не повно досліджено обставини справи та докази, які були надані відповідачем по справі;
-судом апеляційної інстанції було незаконно відмовлено у задоволенні клопотання ліквідатора ПРАТ «Росава» про долучення доказів, що призвело до неповноти судового розгляду та ухвалення необґрунтованого рішення суду апеляційної інстанції;
з наявних документів вбачається, що звільнення працівників ПрАТ "Росава" арбітражним керуючим Дьоміною С. С. відбувалось з урахуванням вимог чинного законодавства України (законодавства про банкрутство та трудового законодавства України);
-зі змісту листа Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості від 25.06.2021 № 537/1052.02/01-24 вбачається, що наказ про звільнення ОСОБА_2 було своєчасно підготовлено та надано в Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості разом із належною звітністю (Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва праці) та іншими необхідними документами на працівників, які підлягають звільненню. Тобто, ПрАТ "Росава" в особі попереднього ліквідатора арбітражного керуючого Дьоміної С.С. здійснили дії, направлені на можливе подальше працевлаштування працівників ПрАТ "Росава";
- суд апеляційної інстанції не врахував, що оскільки в своїй позовній заяві ОСОБА_1 згадує наказ № 02-01/4 від 10.02.2020 із зазначенням номеру та дати - це і є підтвердженням того, що працівники ПрАТ "Росава", в тому числі ОСОБА_1 , належним чином були попереджені про заплановане звільнення, а попередній ліквідатор ПрАТ "Росава" вчинено належні дії з урахуванням вимог чинного законодавства України (законодавства про банкрутство та трудового законодавства України);
- оскаржувані судові рішення суперечать висновкам про застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 911/3259/16.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
5. Відзиву на касаційну скаргу не надано.
Провадження у Верховному Суді
6. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/2498/18 (357/6515/20) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Банаська О.О., Ткаченко Н.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2022.
7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Росава" подану на рішення Господарського суду Київської області від 30.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 по справі № №911/2498/18 (357/6515/20).
Призначено до розгляду касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Росава" на 12 жовтня 2022 року о 12:10 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
8. 12.10.2022 судове засідання у справі № 911/2498/18 (357/6515/20) у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, зал № 330 не відбулося у зв`язку з небезпекою обстрілів, які чинилися російською федерацією по місту Києву.
9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2022 призначено до розгляду касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Росава" подану на рішення Господарського суду Київської області від 30.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 у справі №911/2498/18 (357/6515/20) на 26 жовтня 2022 року о 12:15 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Заслухавши суддю-доповідача, скаржника, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін, виходячи з такого.
11. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
12. Пунктом 1 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
13. Частиною 5 статті 111 ЦК України визначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.
14. Згідно з ч. 1 ст. 61 Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ) ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.
15. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
16. Згідно зі статтею 42-1 КЗпП України працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації. Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.
17. Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
18. Як встановлено судами попередніх інстанцій:
18.1. у період з 12.01.1998 по 13.04.2020 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством "Росава", працюючи на посаді гардеробника різних відділів даного підприємства, мала безперервний стаж роботи на даному підприємстві 26 років.
18.2. 22.05.2009 ОСОБА_1 присвоєно звання "Ветеран праці виробництва ЗАТ "Росава".
18.3. ОСОБА_1 була членом Об`єднаної первинної профспілкової організації ВАТ та ПрАТ "Росава".
18.4. Наказом від 13.04.2020 № 921к ОСОБА_1 була звільнена з посади гардеробника першого розряду Приватного акціонерного товариства "Росава" згідно з п. 1 ст. 40 КзПП України, у зв`язку з ліквідацією підприємства.
18.5. ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Київської області за захистом своїх порушених прав, оскільки вважає своє звільнення незаконним:
18.5.1. з огляду на те, що Позивачку звільнено без надання рівнозначної посади та без врахування переважного права Позивачки на залишення на роботі, тоді як за наявною у позивача інформацією, іншим працівникам ПрАТ "Росава" в кількості 17 осіб, серед яких значна кількість не відноситься до осіб, які мають переважне право на залишення на роботі, запропоновано та переведено на рівнозначні посади, а сааме, гардеробниць на ТОВ "Росава Таєрс".
18.5.2. крім того, Позивачка посилалась на неврахування відповідачем наявності у неї безперервного стажу роботи на підприємстві упродовж 26 років, двох утриманців, а також того, що Позивачка віднесена до І категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС.
18.5.3. також Позивачка зазначала про відсутність інформації щодо доведення ліквідатором ПрАТ "Росава" до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників, її звільнення із займаної посади не було погоджене з профспілковою організацією підприємства;
18.5.4. до того ж, Позивачка посилалась на порушення Відповідачем ст. 47 КЗпП України, з огляду на те, що роботодавцем видано Позивачці наказ про звільнення лише 02.07.2020, тобто через 2 місяці 14 днів після звільнення, що унеможливило звернення Позивачки до суду за захистом порушених прав у встановлений ст. 233 КЗпПУ строк, у зв`язку з чим Позивачка просила суд стягнути з Відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період до дня розгляду справи у суді.
18.6. Відповідач переконує, що процедура звільнення працівників ПрАТ "Росава" проводилась попереднім ліквідатором арбітражним керуючим Дьоміною С.С., яким не було передано арбітражному керуючому Комлику І.С. документацію, пов`язану з цією справою про банкрутство, зокрема оригінал наказу від 10.02.2020 № 02-01/4 та доказів щодо доведення до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
18.6.1. Відповідач вважає, що звільнення працівників здійснено відповідно до норм чинного трудового законодавства та законодавства про банкрутство, зокрема 10.02.2020 видано наказ № 02-01/4 про попередження працівників про звільнення у зв`язку з ліквідацією підприємства, а 13.04.2020 було прийнято наказ № 921к про звільнення працівників, зокрема і прози Позивача.
19. Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
20. Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.
21. Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про зайнятість населення" основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є: реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції; сприяння громадянам у підборі підходящої роботи; надання роботодавцям послуг з добору працівників; участь в організації проведення громадських та інших робіт тимчасового характеру; сприяння громадянам в організації підприємницької діяльності, зокрема шляхом надання індивідуальних та групових консультацій; організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних з урахуванням поточної та перспективної потреб ринку праці; проведення професійної орієнтації населення тощо.
22. Частиною 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
23. Встановивши, що процедура ліквідації ПрАТ "Росава" не передбачає наявності правонаступника (юридичної особи), судами правильно встановлено, що після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю, та зокрема зобов`язаний повідомити про таке вивільнення державний центр зайнятості, на який законом покладено обов`язок їх працевлаштування.
24. Однак, як встановлено під час розгляду судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять доказів повідомлення ліквідатором ПрАТ "Росава" при проведенні процедури звільнення працівників у лютому-квітні 2020 року державного центру зайнятості про вивільнення працівників, зокрема, Позивачки, в матеріалах справи відсутні докази персонального повідомлення позивача з наказом від 10.02.2020 № 02-01/4 про попередження працівників про звільнення у зв`язку з ліквідацією підприємства, що є порушенням з боку ліквідатора норми законодавства України про працю.
25. Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
26. Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
27. Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
28. Оскільки вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника, тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.
29. Згідно з абз. 1, 2 п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
30. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
31. Здійснивши власний розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу (станом на дату прийняття рішення 30.06.2021), судом першої інстанції встановлено, що за період з 14.04.2020 (наступний день після звільнення Позивача) по 30.06.2021 кількість робочих днів становить 301 день, а сума середньоденного заробітку Позивача є 324,06 грн (13286,29 грн нарахованої заробітної плати Позивача за лютий-березень 2020 року згідно з довідкою про доходи від 02.04.2021 № 02-04/1 / 41 робочий день), внаслідок чого розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період з 14.04.2020 по 30.06.2021 становить 97542,06 грн (324,06*301).
32. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, який підтримав і апеляційний господарський суд про задоволення позовної вимоги про стягнення з Відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивачки 97542,06 грн середнього заробітку за період з 14.04.2020 по 30.06.2021.
33. Крім того, апеляційний господарський суд правомірно відмовив Відповідачу у задоволенні клопотання про долучений до матеріалів апеляційного оскарження лист Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості від 25.06.2021 № 537/1052.02/01-24 із додатками та не врахував його як доказ при розгляді справи.
34. За приписами частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
35. Суд другої інстанції врахував, що запит від 08.06.2021 про надання інформації зроблено арбітражним керуючим Комликом І.С. до ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, але після закриття підготовчого провадження та після призначення справи до судового розгляду по суті (ухвала господарського суду Київської області від 18.05.2021 у даній справі).
36. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що скаржник не клопотав перед судом першої інстанції про продовження строку підготовчого провадження, не зазначав у суді першої інстанції про намір витребувати та подати відповідний доказ, а також про те, що відповідний доказ не може бути поданий з об`єктивних причин у відповідності до ч. 4 ст. 80 ГПК України у строки, встановлені нормами ГПК України чи судом.
37. З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що скаржник не навів поважних причин на обґрунтування неможливості подання відповідного доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, оскільки у скаржника було достатньо часу звернутись з відповідним запитом до Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості та, відповідно, отримати відповідь на цей запит та подати відповідні докази до суду першої інстанції у строки та порядку, встановлені нормами ГПК України.
38. Отже, у цьому випадку вчинення або не вчинення відповідних процесуальних дій залежало виключно від волі скаржника, об`єктивних перешкод у вчиненні цих дій судом не встановлено.
39. Стосовно доводів касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 911/3259/16 слід зазначити таке.
40. Верховний Суд зазначав, що подібність правовідносин визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет) (ухвала об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19).
41. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що порівнювати подібні правовідносин необхідно за критеріями: предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 305/1180/15-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
42. Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).
43. Однак, касаційна скарга з наведених у ній підстав задоволенню не підлягає, оскільки на відміну від справи, що розглядається, фактичні обставини справ, на які посилається скаржник, свідчать про те, що встановлені судами фактичні обставини цієї справи не є тотожними.
44. У спорі, який був предметом розгляду у справі у справі № 911/3259/16 судами, на відміну від справи що розглядається, було встановлено фактичні обставини, які свідчать про законність звільнення Позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України відповідно до вимог законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
45. Враховуючи зазначене, судами попередніх інстанцій зроблені правильні висновки про задоволення позовних вимог.
46. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
47. При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до положень статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
48. Касаційна скарга з наведених у ній підстав задоволенню не підлягає, Суд відхиляє доводи касаційної скарги як безпідставні, з огляду на не спростування скаржником в межах доводів касаційної скарги висновків судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
49. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
50. Відповідно до положень статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
51. Перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.
Розподіл судових витрат
52. У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у цій справі судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Росава» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2022 у справі № 911/2498/18 (357/6515/20) залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді О.О. Банасько
Н.Г. Ткаченко