ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/604/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю помічника судді, який за дорученням головуючого здійснює повноваження секретаря судового засідання, Кобзевої О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Діамант" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 (головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) та рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2019 (суддя Ярема В.А.) у справі № 911/604/19

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Діамант"

до 1) Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Діамант Плюс", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будстандартінжиніринг"

про визнання недійсним договору

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2019 року Житлово-будівельний кооператив "Діамант" (далі - ЖБК "Діамант", позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Діамант Плюс" (ОК "ЖБК "Діамант Плюс", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальність "Будстандартінжиніринг" (ТОВ "Будстандартінжиніринг", відповідач-2) про визнання недійсним договору №1 від 16.07.2018 про заміну сторони у зобов`язанні та внесення змін до договору №12-01/15-1 участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови по вулиці Київській в 5-му мікрорайоні 4 житлового району ЖК "Діамант" у місті Бровари Київської області від 12.01.2015, з моменту його вчинення.

2. Позов обґрунтовано тим, що позивач є власником майнових прав на частину житлових і нежитлових приміщень об`єкту, будівництво якого є предметом договору участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови по вул. Київській в 5-му мікрорайоні 4 житлового району ЖК "Діамант" в місті Бровари Київської області №12-01/15-1 від 12.01.2015, у якому його (позивача) як Генерального інвестора, Генерального підрядника будівництва об`єкта, Забудовника, змінено на відповідача-1 на підставі оспорюваного договору №1 від 16.07.2018, який було підписано колишнім Головою ЖБК "Діамант" з перевищенням його повноважень, за відсутності згоди Загальних зборів членів кооперативу щодо безоплатної передачі майнових прав на корить третьої особи (відповідач-1), тобто, вчинений без необхідного обсягу цивільної дієздатності, а також без вільного волевиявлення учасника правочину та не відповідав його внутрішній волі, тому, посилаючись на приписи статей 203 215 Цивільного кодексу України, просить визнати такий договір недійсним.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 27.08.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2020, у задоволенні позовних вимог ЖБК "Діамант" до ОК "ЖБК "Діамант Плюс" та ТОВ "Будстандартінжиніринг" про визнання недійсним Договору №1 від 16.07.2018 про заміну сторони у зобов`язанні та внесення змін до Договору №12-01/15-1 участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови по вулиці Київській в 5-му мікрорайоні 4 житлового району ЖК "Діамант в місті Бровари Київської області з моменту його вчинення, відмовлено повністю.

4. Судові рішення мотивовано тим, що спірний договір зі сторони ЖБК "Діамант" було підписано діючим Головою в межах наданих законом та положеннями Статуту повноважень, оскільки положення Статуту не містять заборони або обмежень щодо можливості Голови кооперативу підписувати від імені позивача угоди з іншими особами. При цьому, відомості про обмеження представницьких повноважень Голови ЖБК "Діамант" щодо підписання відповідних угод без попереднього рішення Зборів членів кооперативу не внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому не можуть бути використані у спорі з третьою особою. Крім того, належне позивачу як замовнику будівництва право по Договору участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови №12-01/15-1 від 12.01.2015, у тому числі, на оформлення права власності на збудовані квартири в майбутньому, є відмінними від майна та прав на нього, тому, укладення спірного договору не є розпорядженням належним кооперативу майном без згоди органу управління кооперативу - Загальних зборів членів кооперативу, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для визнання правочину недійсним. Також, судами встановлено, що відповідно до положень статті 241 Цивільного кодексу України оспорюваний договір не може бути визнаний недійсним, оскільки відбулось подальше його схвалення шляхом підписання новообраним Головою ЖБК "Діамант" Бурбелою С.С. та відповідачем-1 актів приймання-передачі документів від 11.12.2018, 13.12.2018 та 28.12.2018, за якими на виконання умов спірного договору передано ОК "ЖБК "Діамант Плюс" документи, що стосуються Договору участі у будівництві, і останній, у свою чергу, станом на 2018-2019 роки закінчує будівництво 8 та 9 черг, що свідчить про виконання контрагентами спірного договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача

5. Позивач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

6. Касаційна скарга обґрунтована пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

7. Позивач в обґрунтування доводів касаційної скарги (з урахуванням письмових уточнень) вказує на те, що суди попередніх інстанцій застосували положення статті 92 Цивільного кодексу України, не врахувавши висновок Верховного Суду викладений у постанові від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, і зокрема, що посилання у договорі на Статут, яким підтверджуються повноваження представника юридичної особи, свідчить про обізнаність іншої сторони договору з таким Статутом в частині повноважень цього представника і, в такому разі, суд не може брати до уваги заперечення цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента. Зазначені доводи не було досліджено судами попередніх інстанцій, у зв`язку з чим неправомірно здійснено посилання на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №910/5137/19 та аналогічні висновки викладені у постанові від 10.04.2019 у справі №906/348/18.

8. Також, суди застосували положення статей 190 316 317 Цивільного кодексу України без врахування правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду України у справі №6-265цс16, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі №760/17864/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 по справі №761/20612/15-ц, у яких, за наслідками правового аналізу вказаних норм права, зроблено висновок, що майнові права є речовими правами і ефективним способом захисту цих прав, у разі неналежного виконання взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію та враховуючи сплату пайових внесків, є визнання майнових прав на об`єкт інвестування. Проте, суди відхиляючи доводи про порушення оспорюваним договором майнових прав позивача та, як наслідок, перевищення виконавчим органом кооперативу своїх повноважень при підписанні оспорюваного договору, вказують на відсутність підписаного сторонами акту розподілу площ за Договором участі у будівництві; в той же час, посилаються на Додаток №1 до цього Договору - Акт розподілу площ від 12.01.2015, яким обґрунтовано майнові права позивача, зазначаючи, що такий акт долучено до матеріалів справи, при цьому, не надаючи вказаному акту належної правової оцінки, що свідчить про необґрунтованість оскаржуваних рішень, оскільки судами не з`ясовано усі обставини справи, які входять до предмету доказування та які не було досліджено у судовому засіданні, зокрема, як доказ, на який посилався позивач (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України).

9. Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 по справі № 910/5137/19 щодо застосування положень статей 92 241 Цивільного кодексу України, не може бути застосований до спірних правовідносин у зв`язку з різними фактичними обставинами, тому, на думку скаржника, необхідно відступити від правового висновку викладеного у справі № 910/5137/19 та сформувати правовий висновок щодо застосування положень статті 241 Цивільного кодексу України, виходячи з обставин даної справи, врахувавши, що якщо дії, які у подальшому можуть бути визнані схваленням правочину, відносяться до компетенції або попереднього узгодження іншого органу управління особи, яку представляв виконавчий орган з перевищенням повноважень, то наступні дії особи, яка в межах своїх повноважень не мала права їх вчиняти, вчинені на виконання такого правочину, не можуть вважатися діями по подальшому схваленню правочину (пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України).

10. Крім цього, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статей 15, 16 та 19 Закону України "Про кооперацію" у подібних правовідносинах, а саме, про наявність/відсутність повноважень у голови кооперативу самостійно укладати правочини щодо володіння, користування та розпорядження майном кооперативу без відповідного рішення вищого органу управління, оскільки неповне з`ясування обставин справи щодо набуття кооперативом майнових прав за Договором участі у будівництві призвело до неправильного застосування судами норм права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України).

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

11. Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу вказує на те, що суд апеляційної інстанції правомірно послався на правовий висновок, викладений у постанові від 05.12.2019 у справі № 910/5137/19, оскільки ні законом, ні Статутом не встановлено заборони чи обмеження компетенції Голови кооперативу на укладення спірної угоди, тому доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення позивачем норм права, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти без змін.

12. Відповідач-1 у відзиву на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані постанову та рішення, як законні та обґрунтовані, без змін, посилаючись на те, що не застосування того чи іншого правового висновку Верховного Суду по одному із аргументів не може слугувати підставою для скасування судового рішення повністю; при цьому, правові висновки викладені у постанові від 12.06.2018 по справі № 927/976/17 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, за наявності обґрунтованих висновків судів щодо відсутності обмежень компетенції Голови кооперативу, встановлених Статутом кооперативу та Законом України "Про кооперацію"; позивач не набув майнових прав за Договором участі у будівництві № 12-01/15-1 від 12.01.2015, оскільки відповідно до пункту 4.7 цього Договору, сторони мали право вільно розпоряджатися площами, що закріплені за ними згідно Акту розподілу площ, у тому числі, в процесі будівництва, втім, суду не надано належних доказів підписання акту розподілу площ, завершення будівництва чи введення в експлуатацію будинку, а подання позивачем до суду касаційної інстанції Акту розподілу площ за договором №12-01/15-1 від 12.01.2015 є порушенням частини 2 статті 42, статті 73, частин 1, 2, 8 статті 80, частини 2 статті 300 ГПК України.

13. Доводи касаційної скарги з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України зводяться до необхідності переоцінки доказів та дослідження обставин справи, які не входять до предмету доказування, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

14. Аргументи касаційної скарги щодо відсутності правового висновку Верховного Суду з питання застосування положень статей 15, 16 та 19 Закону України "Про кооперацію" спростовуються висновками судів попередніх інстанцій, що положеннями Статуту не передбачено обмеження компетенції Голови кооперативу в частині укладення угод між кооперативом та іншими особами, у тому числі, обмежень за предметом договору, а отже, компетенція загальних зборів членів кооперативу приймати рішення щодо володіння, користування та розпорядження майном жодним чином не нівелює передбачені Статутом межі повноважень виконавчого органу та порядок їх реалізації, та не встановлює обмежень щодо правочинів, які має право укладати Голова кооперативу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.01.2015 між ЖБК "Діамант" (Сторона-1) та ТОВ "Будстандартінжиніринг" (Сторона-2), укладено Договір №12-01/15-1 участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови по вул. Київській в 5-му мікрорайоні 4 житлового району ЖК "Діамант" у місті Бровари Київської області (далі - Договір участі у будівництві), відповідно до пункту 2.1 якого предметом цього Договору є спільна участь сторін у будівництві об`єкту на будівельному майданчику за адресою: вул. Київська (кадастровий номер 3210600000000150532) місто Бровари Київська область, з наступним оформленням прав власності на об`єкт (його частини) відповідно до акту розподілу площ, керуючись умовами розділу 4 цього Договору.

16. Відповідно до пунктів 2.2, 2.2.1 Договору участі у будівництві Сторона-2 є одночасно Забудовником об`єкту, функції якого покладає (передає) Стороні-1, яка зобов`язується виконувати функції Генерального інвестора, Генерального підрядника будівництва об`єкта, Забудовника щодо всіх дій, необхідних для проектування, будівництва та введення в експлуатацію кожної відокремленої секції (багатоквартирного житлового будинку) об`єкта та об`єкта в цілому, за відповідною довіреністю, виданою Стороною-2.

17. Цим договором Сторона-2 відступає на користь Сторони-1 майнові та особисті немайнові права Замовника і Забудовника на частину об`єкту Сторони-1 як єдиного, законного та безумовного власника цих прав (пункт 2.2.2 Договору участі у будівництві).

18. За умовами пункту 2.3 Договору участі у будівництві на Сторону-1 покладено зобов`язання за власний рахунок, своїми силами, на власний ризик та з використанням власних матеріалів забезпечити організацію комплексу будівельно-монтажних робіт щодо будівництва об`єкту, в тому числі супутніх загально-будівельних робіт, безпосередньо пов`язаних з основними роботами, проектної документації та ввести об`єкт в експлуатацію, а Сторона-2 зобов`язується надати Стороні-1 будівельний майданчик (фронт робіт) відповідно до умов цього Договору.

19. Згідно з пунктом 4.6 Договору участі у будівництві після введення в експлуатацію кожної відокремленої секції (багатоквартирного житлового будинку) об`єкту, сторони отримують у власність належні їм, згідно акту розподілу площ, частки.

20. Судами також встановлено, що позивач, реалізуючи свої права за договором в частині залучення інвесторів, станом на 16.07.2018 уклав з фізичними особами 441 договір про інвестування в будівництво, за якими вказані інвестори, сплативши кооперативу 340 182 126,30 грн, стали асоційованими членами ЖБК "Діамант".

21. Кошти членів кооперативу інвестовані в житло, Головою ЖБК "Діамант" ОСОБА_1. частково використано на власний розсуд, з огляду на що було відкрито кримінальне провадження, а тому Загальними зборами членів кооперативу було прийнято рішення про звільнення з посади Голови кооперативу ОСОБА_1. , що підтверджується протоколом Загальних зборів засновників (учасників) ЖБК "Діамант" №16/07/18 від 16.07.2018.

22. Водночас, 16.07.2018 між ЖБК "Діамант" (Сторона-1), в особі Голови кооперативу ОСОБА_1., ТОВ "Будстандартінжиніринг" (Сторона-2) та ОК "ЖБК "Діамант Плюс" (Сторона-3) укладено Договір №1 про заміну сторони у зобов`язанні та внесення змін до Договору №12-01/15-1 від 12.01.2015 (далі - Договір про заміну сторони/спірний договір), за умовами якого, Сторона-1 передає, а Сторона-3 приймає всі права та обов`язки, належні Стороні-1 за Договором №12-01/15-1 участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови по вул. Київській в 5-му мікрорайоні 4 житлового району ЖК "Діамант" у місті Бровари Київської області від 12.01.2015 з усіма змінами, додатковими угодами та додатками (надалі іменується "Основний договір"), укладеного між Стороною-1 та Стороною-2 (пункт 1.1).

23. Відповідно до пункту 1.2 Договору про заміну сторони з моменту підписання цього договору Сторона-3 набуває права продажу, передачі в іпотеку, відчуження в будь-який інший спосіб належної Стороні-1 частки об`єкту в цілому або його складової частини (включаючи квартири, машино-місця, нежитлові приміщення, вбудовані або прибудовані до об`єкту тощо), які на момент підписання цього Договору не реалізовані Стороною-1 і вказані в Додатку 1 до цього Договору.

24. У пункті 4.5 Договору про заміну сторони погоджено, що Сторона-1 зобов`язана забезпечити підписання договорів про заміну сторони у зобов`язанні до Договору про сплату пайових внесків до ЖБК "Діамант" між всіма асоційованими членами ЖБК "Діамант" та Стороною-3. Сторона-3 несе обов`язки тільки перед тими асоційованими членами ЖБК "Діамант", що підписали договори про заміну сторони в зобов`язанні.

25. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26. Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

27. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

28. Оцінюючи доводи скаржника викладені у касаційній скарзі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Суд виходить з того, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (такий висновок було зроблено в постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

29. Під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

30. Щодо визначення подібності правовідносин Суд звертається до правової позиції, викладеної в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

31. Так, у касаційній скарзі позивач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування положень частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України, та вказує на не врахування судами висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, спір у якій був пов`язаний з вимогою учасника товариства, якому належить 80% Статутного фонду, про визнання недійсним Контракту на поставку сільськогосподарської продукції, з підстав порушення виконавчим органом (директором), установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, оскільки на момент укладення оспорюваного договору Статутом товариства було встановлено обмеження повноважень директора грошовим еквівалентом на укладення правочинів від імені товариства, у зв`язку з чим суди дійшли висновку, що оскільки умови Контракту містять посилання на Статут, то контрагент був обізнаний про наявність обмежень повноважень директора товариства на укладення правочинів, сума яких не дозволяє останньому підписувати правочини від імені товариства без дозволу загальних зборів учасників товариства, що є підставою для визнання такого правочину недійсним.

32. Разом з тим, предметом розгляду цієї справи, що переглядається, є вимога позивача про визнання недійсним Договору №1 про заміну сторони у зобов`язанні та внесення змін до Договору участі у будівництві від 16.07.2018, за яким здійснено передачу майнових прав на об`єкт будівництва, за відсутності волевиявлення позивача та з перевищенням повноважень виконавчим органом (Головою кооперативу), без дотримання положень статті 15 Закону України "Про кооперацію" та Статуту кооперативу, що призвело до порушення прав та інтересів ЖБК "Діамант" та його членів.

33. Таким чином, єдиною кваліфікуючою ознакою подібності у зазначених справах є матеріально-правова вимога про визнання договору недійсним, в той же час обставини, що характеризують зміст правовідносин учасників спору та впливають на застосування норм права є іншими, як і відмінним є правове регулювання таких спірних правовідносин, а отже, у Суду відсутні підстави для врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 927/976/17.

34. Також, колегія судів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі №6-265цс16 (предметом позову у якій є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу торговельного комплексу з офісом та витребування майна), у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі №760/17864/16-ц (предметом позову у якій є вимога при визнання власником майнових прав на об`єкт інвестування) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 по справі № 761/20612/15-ц (предметом позову у якій є вимога про визнання майнових прав на об`єкт інвестування), де суд дійшов тих чи інших висновків з огляду на конкретні обставини справи, правовідносини в яких не є подібними з даними правовідносинами.

35. За таких обставин, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині необхідно закрити на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

36. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник вказує на помилковість посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 910/5137/19, оскільки правовідносини не є подібними, до правовідносин у даній справі, а тому, на його думку, суд повинен відступити від висновку у справі № 910/5137/19 та з урахуванням фактично-доказової бази сформувати правовий висновок щодо застосування положень статті 241 Цивільного кодексу України у даній справі.

37. Такі аргументи касаційної скарги у цій частині судом касаційної інстанції визнаються взаємовиключними, оскільки неподібність правовідносин виключає необхідність відступлення від сформованого правового висновку за результатами розгляду справи. При цьому, Суд погоджується з доводами скаржника, що правовідносини у справі № 910/5137/19 (предметом позову у якій є визнання недійсним договору підряду) та у даній справі не є подібними, з огляду на те, що предмет позову, фактично-доказова база та матеріально-правове регулювання у цих справах відрізняються, оскільки у справі № 910/5137/19 предметом дослідження не було питання щодо розпорядження майном кооперативу без рішення уповноваженого органу.

38. Зважаючи на викладене та беручи до уваги наведені скаржником мотиви для відступлення від висновків Верховного Суду застосованих судом апеляційної інстанції, касаційна скарга в цій частині визнається не обґрунтованою, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

39. Разом з тим, з урахуванням доводів та аргументів касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду з питання застосування положень статей 15, 16, 19 Закону України "Про кооперацію" та статті 241 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

40. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначив, що Голова ЖБК "Діамант" Клацун Я.М. не мав повноважень на укладення оспорюваного Договору №1 про заміну сторони у зобов`язанні та внесення змін до Договору №12-01/15-1 від 12.01.2015, оскільки вищий орган управління кооперативу - Загальні збори членів кооперативу не приймали рішення щодо безоплатної передачі свої майнових прав на об`єкт будівництва (багатоповерхової квартирної житлової забудови).

41. В оцінці доводів касаційної скарги, законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень Верховний Суд врахував, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2 80 91 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина 1 статті 92 Цивільного кодексу України).

42. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 Цивільного кодексу України).

43. Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

44. Правочини юридичної особи, що укладаються через свої виконавчі органи, з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України, є підставою виникнення правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі, вступаючи в правовідносини з третіми особами. У такому разі, орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених установчими документами або законом.

45. Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).

46. Одним із способів реалізації конституційного права на житло є його будівництво (або участь у будівництві), яке може забезпечуватися, зокрема, шляхом вступу суб`єктів цього права до житлово-будівельних кооперативів, особливості створення та регулювання діяльності яких, визначається Законом України "Про кооперацію" від 10.07.2003 № 1087-IV зі змінами (далі - Закон № 1087).

47. Згідно з Законом України "Про кооперацію" кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (абзац третій статті 2). Зі змісту частини 2 статті 6 вказаного Закону вбачається, що кооперативи можуть мати різні завдання та характер діяльності, зокрема, задоволення потреб його членів у житлі (житлово-будівельний кооператив).

48. Житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, - одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу з допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).

49. Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність (частина 1 статті 8 Закону № 1087).

50. Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону № 1087 вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном. Аналогічні положення передбачені пунктом 14.1.10 Статуту ЖБК "Діамант".

51. Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, обирається лише голова кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу (частини 1 - 3 статті 16 Закону № 1087). Аналогічні положення містить пункт 15.6.3 Статуту кооперативу ЖБК "Діамант" (щодо укладення угод).

52. Пунктом 13.2 Статуту ЖБК "Діамант" (в редакції, що діяла станом на 16.07.2018) передбачено, що виконавчим органом кооперативу є його Голова.

53. Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України "Про кооперацію" для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

54. За приписами частини 4 статті 19 цього Закону володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

55. Відповідно до статті 384 Цивільного кодексу України будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником. Аналогічні положення закріплені у статті 19-1 Закону України "Про кооперацію".

56. Виходячи з положень статей 15, 16 і 19 Закону України "Про кооперацію" питання повноважень на розпорядження майном кооперативу слід розглядати в комплексному розумінні співвідношення повноважень органу, який має право на розпорядження майном, і посадовою особою, яка від імені кооперативу може вчиняти правочин, яке слід розуміти таким чином, що вчинити правочин про розпорядження майном Голова кооперативу може, якщо орган управління - Загальні збори членів кооперативу прийняв рішення щодо цього або виконавчому органу надано право вчиняти такі дії самостійно.

57. Проте, судами таких обставин не встановлено, тому висновок судів щодо відсутності обмежень у Голови кооперативу на укладення договорів щодо розпорядження майном кооперативу є передчасним.

58. Судами не надано належної правової оцінки умовам Договору №12-01/15-1 участі у будівництві багатоповерхової квартирної житлової забудови по вул. Київській в 5-му мікрорайоні 4 житлового району ЖК "Діамант" у місті Бровари Київської області, за яким ЖБК "Діамант" набуло прав Генерального інвестора, Генерального підрядника будівництва об`єкта, Забудовника щодо всіх дій, необхідних для проектування, будівництва та введення в експлуатацію кожної відокремленої секції (багатоквартирного житлового будинку) об`єкта та об`єкта в цілому. При цьому, суди не врахували, що набуття таких прав та обов`язків за цим договором є метою створення та діяльності позивача - ЖБК "Діамант" (задоволення економічних, соціально-побутових та інших питань членів свого кооперативу шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків)).

59. При цьому судами не враховано, що за змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

60. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (частина 1 статті 13 цього Кодексу).

61. За змістом частини 1 статті 626, статті 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

62. Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, положення якої є аналогічні положенням статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

63. Як встановлено судами попередніх інстанцій, за умовами Договору участі у будівництві, ЖБК "Діамант" отримало майнові та особисті немайнові права на частину об`єкту будівництва з метою здійснення проектування, будівництва та введення в експлуатацію цього об`єкта, після чого сторони отримують у власність належні їм, згідно акту розподілу площ, частки. При цьому, судами не досліджено питання розподілу зазначених площ, з огляду на те, що за умовами пункту 1.1 оспорюваного договору відповідачеві-1 було передано всі майнові права та обов`язки за Договором участі у будівництві, додатковими угодами та додатками, у тому числі, і згідно Додатка №1 до цього Договору - Акта розподілу площ від 12.-1.15, у зв`язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підписаного Акту розподілу площ і, як наслідок, відсутність у позивача майнових прав на майбутні квартири за основним договором, не ґрунтуються на повному і всебічному з`ясуванні обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та які входять до предмету доказування.

64. Крім того, майнові права виникають не лише на об`єкти в натурі (приміщення, квартири, площі тощо), але й у дольовому виразі (у відсотках або частках в об`єкті). Проте, суди не дослідили та не надали оцінки змісту пункту 4.2 Договору участі у будівництві.

65. Відхиляючи доводи позивача, що спірний договір не є формою розпорядження належним кооперативу майном, суди послались на те, що об`єкт будівництва (інвестування) не існує до моменту його реєстрації як об`єкта нерухомості, а тому, не може існувати й право власності на нього, а також, що поняття "право власності на об`єкт нерухомого майна" не є тотожним поняттю "право забудовника (замовника) об`єкта нерухомого майна".

66. Разом з тим, зазначені висновки спростовуються умовами спірного договору, і зокрема, пунктом 1.2, відповідно до якого до відповідача-1 перейшло право продажу, передачі в іпотеку, відчуження у будь-який інший спосіб належної позивачеві частки об`єкту в цілому або його складової частини (включаючи квартири, машино-місця, нежитлові приміщення, вбудовані або прибудовані до об`єкту тощо), які на момент підписання цього Договору не реалізовані позивачем і вказані в Додатку 1 до цього Договору (Акт розподілу площ від 12.-1.15).

67. При цьому в оцінці майнових прав позивача судами не враховано, що відповідно до частини 1 статі 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

68. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (частини 1 та 2 статті 190 Цивільного кодексу України).

69. Отже, майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги. Майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

70. З огляду на зазначене, позивач на підставі укладеного з відповідачем-2 Договору участі у будівництві набув майнові права на відповідну багатоповерхову квартирну житлову забудову, що є об`єктом будівництва (інвестування). Зазначені майнові права не є речовими правами на чуже майно, тому що об`єктом цих прав не є чуже майно, а також вони не є правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує на момент укладення договору, а тому, не може існувати й право власності на нього. Разом з тим, таке майнове право позивача можна визначити як право очікування, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

71. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатись правом власності, а відтак і майном. До таких активів може відноситись також і "право очікування", набуте на підставі договору, зокрема, Договору участі у будівництві.

72. З огляду на викладене, висновок суду, що за оспорюваним Договором №1 від 16.07.2018 про заміну сторони у зобов`язанні та внесення змін до Договору №12-01/15-1 від 12.01.2015 не було передано майнових прав не відповідає матеріалам справи, здійснено без належної правової оцінки усіх доказів та доводів сторін.

73. Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ч. 1).

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2).

74. Отже, дії представника в інтересах особи, яку він представляє з перевищенням повноважень не ґрунтуються на волі особи, в інтересах якої він діяв.

75. Правовий аналіз наведеної норми вказує на те, що представництво з перевищенням повноважень не породжує властиві представництву наслідки, тобто не створює діями представника права й обов`язки в іншої особи, від імені якої вчинено правочин. У наведеній статті зазначається лише про один варіант поведінки особи, представник якої вийшов за межі наданих йому повноважень, а саме, схвалення нею цих його дій. Підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 904/887/18, від 20.03.2019 у справі № 910/2822/16).

76. Виходячи з положень статті 241 Цивільного кодексу України для встановлення обставин щодо наступного схвалення правочину особою через її представника, в тому числі керівника, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії.

77. Схвалення правочину щодо передачі майнових прав кооперативу не може бути вчинено представником (Головою кооперативу, навіть і новообраним), який вчинив правочин з перевищенням повноважень, без надання йому відповідного права уповноваженим органом управління - Загальними зборами членів кооперативу, до повноважень якого згідно пункту 14.1.10 Статуту належить прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном кооперативу.

78. Разом з тим, судами, з урахуванням положень статті 19 Закону України "Про кооперацію" та пункту 17.1.9 Статуту кооперативу, не досліджено положення нової редакції Статуту ЖБК "Діамант", затвердженої рішенням Загальних зборів членів кооперативу 16.07.2018 (протокол № 16/07/18 від 16.07.2018), який діяв на час передачі документів новообраною Головою ЖБК "Діамант" Бурбелою С.С. на виконання спірного договору з точки зору наявності у неї повноважень щодо розпорядження майном кооперативу.

79. З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, що підписання новообраним Головою кооперативу Бурбелою С.С. актів приймання-передачі документів до спірного договору свідчить про схвалення правочину самим кооперативом.

80. На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

81. Втім, відсутність відповідних відомостей має бути оцінена в сукупності з іншими доказами у справі. Зокрема, суди не дослідили і не врахували обставини щодо обізнаності відповідачів зі змістом Статуту позивача з точки зору органу кооперативу, який має повноваження на розпорядження майном кооперативу, а також з положеннями статті 15 Закону України "Про кооперацію" щодо компетенції органів кооперативу на розпорядження його майном.

82. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення тих фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору з даної справи.

83. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України та сформував висновок щодо застосування положень статей 15, 16, 19 Закону України "Про кооперацію" і статті 241 Цивільного кодексу України (пункти 56, 76 цієї постанови), які, в той же час, не можуть бути застосовані судом касаційної інстанції без повно і всебічно з`ясованих фактичних обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та без дослідження усіх зібраних у справі доказів.

84. Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки Верховного Суду

85. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

86. За змістом частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

87. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.

88. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Щодо судових витрат

89. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 296 300 301 308 310 314 315 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 911/604/19 в частині оскарження Житлово-будівельним кооперативом "Діамант" постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2019 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Діамант" в іншій частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі № 911/604/19 задовольнити частково.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 та рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2019 у справі № 911/604/19 скасувати.

4. Справу № 911/604/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено та підписано у розумний строк з урахуванням перебування суддів Берднік І.С. та Сухового В.Г. на лікарняному.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.