ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/813/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н.О.,
здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Виконавчого комітету Васильківської міської ради
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 (судді: Тищенко О. В. (головуючий), Дикунська С. Я., Шаптала Є. Ю.) у справі
за позовом фізичної особи-підприємця Кожем`яко Ольги Миколаївни
до виконавчого комітету Васильківської міської ради
про визнання недійсним рішення.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У березні 2021 року до Господарського суду Київської області звернулася фізична особа-підприємець Кожем`яко Ольга Миколаївна (далі - ФОП Кожем`яко О. М.) з позовом до виконавчого комітету Васильківської міської ради, в якому просить суд визнати недійсним рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради "Про звільнення території від самовільно встановленої споруди по вулиці Грушевського біля будинку 8 (Швидко Гроші) в місті Василькові" від 23.02.2021 № 98.
2. Позовна заява аргументована тим, що оспорюване рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради порушує право позивача на користування земельною ділянкою, а також право на здійснення підприємницької діяльності в малій архітектурній формі, яка належить ФОП Кожем`яко О. М. Також, на думку позивача, у відповідача відсутні повноваження на прийняття рішення, яке є предметом спору.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2021 (суддя Щоткін О. В.) відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ФОП Кожем`яко О. М. до виконавчого комітету Васильківської міської ради про визнання недійсним рішення.
4. Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- позивачем не заявлено позовних вимог майнового характеру, а лише вимога про визнання оспорюваного рішення недійсним;
- положення статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не передбачають можливості оскарження рішення, прийнятого суб`єктом владних повноважень в процесі виконання ним владних управлінських функцій;
- спеціальним законом, який визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, є Закон України "Про благоустрій населених пунктів", який наділяє повноваженнями міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів;
- спір є спором щодо оскарження акта суб`єкта владних повноважень, прийнятого під час здійснення ним публічно-управлінських функцій і носить публічно-правовий характер;
- оскільки подана позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України, у її прийнятті відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України відмовлено, а також роз`яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду з урахуванням статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 ухвалу Господарського суду Київської області від 23.03.2021 про відмову у відкритті провадження у справі № 911/813/21 скасовано; матеріали справи № 911/813/21 повернуто до Господарського суду Київської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
6. Постанову мотивовано тим, що оскаржуваним рішенням зобов`язано позивача звільнити земельну ділянку від розташованого на ній майна (малої архітектурної форми) щодо якого позивачем наголошується на законності його розміщення, а отже, спірне рішення стосується об`єктів щодо яких позивач заявляє певні речові права власника та користувача, а тому оспорюване рішення є лише наслідком реалізації сторонами у справі заявлених прав на спірне майно, а тому така справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Виконавчий комітет Васильківської міської ради у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 повністю і залишити в силі ухвалу Господарського суду Київської області від 23.03.2021 про відмову у відкритті провадження у справі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права (статтю 20 ГПК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 912/1286/18, від 13.11.2018 у справі № 910/2145/18, від 21.11.2018 у справі № 826/12372/17, від 05.02.2019 у справі № 903/922/17. Скаржник вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції, що спір у цій справі є приватноправовим, а наголошує, що зазначений спір є публічно-правовим, оскільки визначальним критерієм віднесення справ до адміністративної юрисдикції є наявність суб`єкта владних повноважень як сторони у спірних правовідносинах та виконання ним у цих відносинах управлінських функцій. Предметом позову у цій справі є рішення виконавчого комітету міської ради щодо звільнення території від самовільно встановленої споруди з метою забезпечення утримання території міста Василькова в належному стані та усунення наслідків порушення Правил благоустрою міста Василькова. Водночас із оскаржуваного рішення виконавчого комітету міської ради не вбачається спору про належне позивачу право власності, також оспорюваним рішенням наявність такого права не заперечується; також оскаржуване рішення не приймалось у зв`язку із здійсненням господарської діяльності відповідачем. Земельна ділянка, на якій, зі слів позивача, встановлена належна йому мала архітектурна форма, також не є предметом спору у справі. Крім того матеріали справи не містять доказів існування будь яких господарських відносин між позивачем і відповідачем, є лише не зареєстрований у встановленому законодавством порядку договір сервітуту, земельної ділянки укладений між позивачем та третьою особою. Тобто спір між позивачем та відповідачем у цій справі стосується рішення відповідача, який у спірних правовідносинах виступає як суб`єкт владних повноважень, оскільки здійснює владно-управлінські функції.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
9. Відзиву на касаційну скаргу від ФОП Кожем`яко О. М. до суду не надійшло.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою виконавчого комітету Васильківської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі № 911/813/21 і призначено здійснювати розгляд цієї справи у порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
11. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній вимоги і доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
12. Предметом касаційного перегляду є питання щодо наявності або відсутності підстав відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України для відмови у відкритті провадження за позовом ФОП Кожем`яко О. М. до виконавчого комітету Васильківської міської ради про визнання недійсним рішення.
13. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
14. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
15. Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
16. Спір у цій справі виник між ФОП Кожем`яко О. М. та органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень з приводу рішення відповідача про звільнення території, щодо якої позивач вважає себе законним користувачем, від малої архітектурної форми, яку розташовано на спірній земельній ділянці на підставі договору особистого строкового сервітуту та паспорту прив`язки. При цьому позивачка наголошує на чинності договору особистого строкового сервітуту та повному виконанні нею його умов, зокрема, щодо сплати орендної плати на рахунки відповідача
17. Таким чином, предметом спору у цій справі є право користування земельною ділянкою на підставі договору особистого строкового сервітуту, яке не визнає відповідач та вимагає звільнити спірну земельну ділянку шляхом прийняття оспорюваного рішення.
18. Верховний Суд вважає, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
19. Згідно зі статтею 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.
20. Пунктами "а", "в" частини 1 статті 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
21. Відповідно до статті 1 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
22. Відповідно до частини 1 статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
23. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки (частини 1, 2 статті 100 ЗК України).
24. Дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадках, зокрема, закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут; невиконання земельного сервітуту протягом трьох років (стаття 102 ЗК України).
25. Колегія суддів дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до статті 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб`єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних відносин не підпорядковані один одному, а отже, суб`єкт владних повноважень - орган місцевого самоврядування - владних управлінських функцій не здійснював.
26. Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 495/2176/17, цей висновок стосується правовідносин, які виникли із виконання (переукладення) договору особистого строкового сервітуту, де орган місцевого самоврядування виступив як рівноправний суб`єкт цивільних правовідносин (а не суб`єкт владних повноважень), і колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від неї.
27. До того ж, зі змісту пункту 7 оспорюваного рішення вбачається, що орган місцевого самоврядування заборонив власнику експлуатацію малої архітектурної форми.
28. Зважаючи на те, що предметом спору у цій справі є право позивача користування земельною ділянкою на підставі договору особистого строкового сервітуту, яке не визнає відповідач та вимагає звільнити спірну земельну ділянку шляхом прийняття оспорюваного рішення, право на ведення господарської діяльності в належній позивачці на праві власності тимчасовій споруді, колегія суддів дійшла висновку, що спір стосується приватних інтересів ФОП Кожем`яко О.М., має цивільно-правову природу. Зазначене виключає відносини сторін у цій справі як такі, що засновані на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, а отже, ця справа не має визначених КАС України ознак адміністративного позову.
З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.
29. Верховний Суд відхиляє твердження скаржника про те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми процесуального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.06.2019 у справі № 912/1286/18, від 13.11.2018 у справі № 910/2145/18, від 21.11.2018 у справі № 826/12372/17, від 05.02.2019 у справі № 903/922/17, оскільки відповідно до абзацу 6 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті (ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку) є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
30. Наведені доводи скаржника ґрунтується на помилковому ототожненні скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України (застосування судом норми права без урахування висновків Верховного Суду), яка (підстава) стосується виключно випадків оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті (передусім оскарження рішення суду першої інстанції по суті спору після його апеляційного перегляду), та підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини 1 цієї статті, що врегульовані окремо (схожий правовий висновок викладено у пункті 30 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.08.2020 у справі № 910/14279/18).
31. До того ж, правовідносини у наведених скаржником справах не є подібними за критеріями визначення подібності правовідносин.
Так, висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.06.2019 у справі № 912/1286/18 щодо існування між сторонами такого спору правовідносин публічно-правового характеру, які повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства, базується на тому, що приймаючи оскаржувані рішення щодо демонтажу тимчасової споруди, на яку у позивача закінчився термін дії дозволу на її розміщення, та відповідачем не продовжено його дію, а також рішення про влаштування зупинки автотранспорту, орган місцевого самоврядування діяв на виконання покладених на нього владних управлінських функцій. Тобто, у справі № 912/1286/18 суди встановили, що у позивача відсутні договірні відносини з відповідачем щодо спірної земельної ділянки, на якій розміщено тимчасову споруду та яку зобов`язано позивача демонтувати оспорюваним рішенням. Також судами встановлено, що у відповідача виникла необхідність облаштування зупинки та стоянки шкільного автобуса на цій же земельній ділянці.
Стосовно висновку Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 13.11.2018 у справі № 910/2145/18, про те, що дії з демонтажу є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - роботи щодо відновлення території благоустрою), а тому спір з приводу оскарження дій органів у сфері благоустрою населеного пункту підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід зазначити, що наведений висновок ґрунтується на тому, що спір у справі № 910/2145/18 не стосується спору про право, оскільки позовна заява обґрунтовується доводами незаконності оспорюваного рішення про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою.
У справі № 826/12372/17 предметом позову є вимога органу державного архітектурно-будівельного контролю про знесення об`єктів самочинного будівництва, коли суб`єкт владних повноважень реалізовує надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва й усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування.
У справі № 903/922/17 предметом позову є вимога органу державного архітектурно-будівельного контролю про заборону експлуатації об`єкта до введення його в експлуатацію з мотивів порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, з метою захисту не своїх приватних прав та інтересів, а прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав, а також з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил.
32. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 відповідає чинному законодавству, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
33. За змістом частин першої, третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
34. За змістом статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
35. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
36. Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
37. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Розподіл судових витрат
38. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 304 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Виконавчого комітету Васильківської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021 у справі № 911/813/21 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай