ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 911/816/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Перевертуна В. Г. (у порядку самопредставництва),

відповідача - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Данко? на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 (головуючий - Кропивна Л. В., судді Дідиченко М. А., Руденко М. А.) у справі

за позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Данко?

про усунення перешкод у користуванні майном та виселення.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2019 року Національний банк України (далі - НБУ, Банк, Власник) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Данко? (далі - ТОВ ?Данко?, Товариство) про: 1)усунення перешкод у користуванні офісно-складським комплексом літ. "А", загальною площею 6390 кв.м., розташованим за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петрівське, вул. Київська, 43 (далі - офісно-складський комплекс, спірне майно) шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування спіним майном; 2) примусове виселення Товариства з офісно-складського комплексу, посилаючись на положення статей 182 210 215 220 316 317 319 321 391 761 793 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що на виконання судового рішення (постанови Вищого господарського суду України від 11.04.2017 у справі № 5/62) було звернено стягнення на офісно-складський комплекс на підставі іпотечного договору від 16.03.2009 для задоволення вимог НБУ за кредитним договором від 16.03.2009 №08/09/10 і 13.12.2018 зареєстровано за Банком право власності на спірне майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, однак у подальшому позивачем виявлено, що належним йому майном користується ТОВ ?Данко? без установлених законом підстав, а наданий Товариством договір оренди майна від 01.01.2015 № 15 (далі - договір оренди від 01.01.2015), на думку позивача, укладено з недотриманням вимог закону щодо нотаріального посвідчення цього договору та реєстрації права користування, тому користування відповідачем майном призводить до порушення правомочностей Власника.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2018 (суддя Черногуз А. Ф.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019, позов задоволено частково. Ухвалено виселити ТОВ ?Данко? з офісно-складського комплексу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 210 215 216 220 319 321 391 793 794 ЦК України і статей 73 74 113 118 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) укладений між Private limited company "S-PROFIT" (орендодавець) та ТОВ ?Данко? (орендар) більш як на 3 роки договір оренди від 01.01.2015 є нікчемним (недійсним в силу закону) з причин нездійснення його нотаріального посвідчення, що виключає правові підстави для користування Товариством належним Банку нерухомим майном та порушує права Власника; 2) позовна вимога про визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним майном, задоволенню не підлягає з тих мотивів, що зазначене право у відповідача не виникало, оскільки не було зареєстровано у встановленому законом порядку.

При цьому апеляційний суд, залишаючи без розгляду клопотання ТОВ ?Данко? від 07.11.2019 про зупинення провадження у справі № 911/816/19, яке аргументувалося об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи до вирішення справи № 911/2779/19 за позовом ТОВ "Данко" до Private Limited Company "S-PROFIT" та НБУ про визнання дійсним договору оренди від 01.01.2015, зазначив про подання Товариством цього клопотання після спливу строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 для подання заяв і клопотань процесуального характеру (протягом 15 днів з дня вручення ухвали), яку відповідачем отримано 10.10.2019, тоді як заявник не навів обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ ?Данко? звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Крім того, 24.02.2020 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи № 911/816/19 на іншу дату з причин перебування залученого Товариством представника (адвоката) з 24.02.2020 по 26.02.2020 у відрядженні в м. Харкові для представництва інтересів ТОВ ?Данко? у засіданні Східного апеляційного господарського суду, яке (клопотання) колегія суддів відхиляє як необґрунтоване, оскільки, по-перше, заявник не надав жодних доказів на підтвердження задіяності повноважного представника Товариства станом на 25.02.2020 у іншому судовому процесі за межами м. Києва та дійсної неможливості його явки у судове засідання касаційної інстанції. По-друге, чинне процесуальне законодавство не обмежує учасників справи у залученні інших представників з метою судового захисту своїх прав та інтересів, а також у здійсненні їх захисту безпосередньо керівником ТОВ ?Данко? у порядку самопредставництва.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 113 118 169 227 262 ГПК України, наголошуючи, що: 1) у порушення норм процесуального закону апеляційний суд не виконав обов`язок щодо вирішення по суті питання про зупинення провадження у справі № 911/816/19 за наявності очевидних для цього підстав, зокрема обумовлених тим, що у разі визнання договору оренди від 01.01.2015 дійсним за результатами розгляду пов`язаної справи № 911/2779/19 відпаде єдина підстава, через яку суди вважали зазначений договір нікчемним, і позов про виселення відповідача у такому разі не підлягатиме задоволенню з причин переходу до НБУ як нового власника офісно-складського комплексу прав орендодавця за договором оренди від 01.01.2015; 2) про поважність причин пропуску встановленого судом строку на подання клопотання про зупинення провадження у справі свідчить обставина звернення відповідача лише 06.11.2019 з позовом про визнання договору оренди від 01.01.2015 дійсним, тобто напередодні засідання суду апеляційної інстанції, яке відбулося 07.11.2019; 3) в ухвалі про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції має право встановлювати лише строк на подання відзиву та заперечень на клопотання апелянта, подані разом з апеляційною скаргою, але не строк для подання будь-яких інших клопотань.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017 у справі № 5/62 задоволено позов НБУ в особі Головного управління НБУ по місту Києву та Київській області, звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16.03.2009, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козяриком В.М. за реєстровим № 771, а саме: офісно-складський комплекс літ. "А", загальною площею 6390 кв.м., розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинский р-н, с. Петрівське, вул. Київська, буд. 43, для задоволення вимог НБУ у розмірі 43384854,90 грн за кредитним договором від 16.03.2009 № 08/09/10.

На підставі зазначеної постанови, рішення Правління НБУ від 14.06.2018 № 339-рш, акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 01.08.2018 № 54441905/24, Банк набув право власності на нерухоме майно - офісно-складський комплекс, про що позивачу видано свідоцтво про право власності від 13.12.2018 № 468.

9. Набуття спірного майна Банком у власність також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.08.2019 № 176442475, згідно з якою зазначене майно перебуває у власності НБУ, форма власності - державна.

10. 19.12.2018 НБУ склав акт про приймання набутого майна, в якому, зокрема зазначено, що на момент огляду набуте майно використовується невстановленими особами для зберігання техніки та виробничого обладнання.

11. Позивач звернувся до відповідача з листом від 22.12.2018 № 61-0018/68584, в якому зажадав звільнення нерухомого майна і передачі його власнику, проте 03.01.2019 Товариство у листі № 03/01/19-2 повідомило, що використовує офісно-складський комплекс відповідно до договору оренди, укладеного з Private limited company "S-PROFIT", строк якого встановлено до 2025 року, і пропонував розглянути можливість передачі майна на відповідальне зберігання.

12. 01.01.2015 між Private limited company "S-PROFIT" (орендодавець) та ТОВ "Данко" (орендар) укладено договір оренди майна № 15, за умовами пунктів 1.2, 2.1, 12.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об`єкт, а саме: нежитлові приміщення, розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинский р-н, с. Петрівське, вул. Київська, буд. 43, що представляють собою офісно-складський комплекс літ. "А", загальною площею 6390кв.м. Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі об`єкта оренди та діє до 31.12.2025.

Згідно з актом прийому-передачі (нежитлових приміщень) від 01.01.2015 орендодавець передав орендарю зазначене майно.

13. Відповідач не заперечує факт користування спірним майном як на день подання НБУ позову до господарського суду, так і на день прийняття місцевим господарським судом рішення в цій справі.

Позиція Верховного Суду

14. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України (у редакції, чинній до 08.02.2020) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів враховує, що відповідач у поданій касаційній скарзі жодним чином не заперечує проти встановленого судом першої інстанції факту нікчемності договору оренди від 01.01.2015 внаслідок недотримання його сторонами вимог закону щодо нотаріального посвідчення такого договору, що обумовлює безпідставне зайняття Товариством належного позивачу нерухомого майна, а також не спростовує як правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (статей 210 215 216 220 319 321 391 793 794 ЦК України) під час вирішення цього спору, так і висновку місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог у частині виселення ТОВ "Данко" з офісно-складського комплексу.

Правову позицію щодо відсутності у суб`єктів господарювання правових підстав для користування нерухомим майном та необхідності його звільнення користувачем у зв`язку з нікчемністю договору оренди такого майна, укладеного на більш ніж 3-річний строк, наведено у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 904/6786/17 та від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17.

Натомість наявні доводи скаржника зводяться виключно до посилань на порушення апеляційним судом норм процесуального права (статей 113 118 169 227 262 ГПК України), внаслідок чого колегія суддів здійснює касаційний перегляд оскаржуваної постанови саме у межах зазначених доводів.

15. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

16. Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2019 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява відповідача про зупинення провадження у справі, яка (заява) обґрунтована об`єктивною неможливістю розгляду справи до вирішення справи № 911/2779/19 за позовом ТОВ "Данко" до Private Limited Company "S-profit" та НБУ про визнання дійсним договору оренди від 01.01.2015.

Зазначене клопотання апеляційний суд на підставі статей 113 118 ГПК України залишив без розгляду як таке, що подане заявником після спливу строку, встановленого в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 для подання заяв і клопотань процесуального характеру (протягом 15 днів з дня вручення ухвали), яку заявником отримано 10.10.2019. При цьому апелянт не навів обґрунтування поважності причин пропуску ним такого строку.

17. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

18. Згідно зі статтями 113 118 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

19. Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16).

20. Таким чином, можливість продовження встановленого судом процесуального строку зумовлена поданням відповідної заяви учасника справи до закінчення цього строку.

21. Оскільки Товариство подало клопотання про зупинення провадження у справі № 911/816/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/2779/19 після закінчення встановленого апеляційним судом 15-денного строку, визначеного в ухвалі від 07.10.2019 про відкриття апеляційного провадження, то відповідно до частини 2 статті 118 ГПК України вказане клопотання правомірно залишено судом без розгляду (схожу правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 28.12.2019 у справі № 922/788/19).

Тим більше, що матеріали справи не містять та скаржник не довів подання ним заяви про продовження вказаного строку, встановленого судом для подання заяв і клопотань процесуального характеру.

22. Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та діє на засадах судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом.

Головним аспектом права на справедливий суд є забезпечення принципу правової певності (res judicata), зміст якого полягає в тому, жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи чи нового її вирішення. А справа має бути розглянута судом в розумні строки, порушення яких є очевидним порушенням права на справедливий суд.

Верховний Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).

23. Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

24. Зважаючи на викладене, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, а суд дотримуватися принципу розумності строків розгляду справи судом.

25. Таким чином, апеляційний господарський суд, надавши учасникам справи розумний строк для подання заяв і клопотань процесуального характеру, розглянув апеляційну скаргу Товариства у межах встановлених законом строків.

26. Колегія суддів зауважує на відсутності заперечення скаржником тих обставин, що упродовж всього часу розгляду місцевим господарським судом справи № 911/816/19 Товариство не зверталося до суду з позовом про визнання договору оренди від 01.01.2015 дійсним та не надало як доказів ухилення орендодавця від нотаріального посвідчення цього договору, так і доказів сплати орендних платежів на користь попереднього або нового власника, про що чітко зазначив суд першої інстанції у рішенні від 06.08.2019 у цій справі.

У подальшому, зокрема упродовж місяця з дати відкриття апеляційного провадження у цій справі Товариство також не зверталося до суду з позовом про визнання договору оренди від 01.01.2015 дійсним, а звернулося з відповідним позовом лише 06.11.2019, тобто лише напередодні засідання суду апеляційної інстанції, яке відбулося 07.11.2019, та за наслідками якого було ухвалено оскаржувану постанову.

Разом з тим Верховний Суд наголошує, що матеріали справи не містять і скаржником не надано жодних доказів на підтвердження існування будь-яких істотних перешкод, які б могли якимось чином завадити відповідачу у встановлений апеляційним судом процесуальний строк реалізувати свої права шляхом подання відповідного позову до Private limited company "S-PROFIT" і НБУ, та, як наслідок, своєчасно подати клопотання про зупинення провадження у справі № 911/816/19, що може свідчити про недобросовісне користування скаржника наданими йому процесуальними правами.

27. З викладених вище мотивів колегія суддів вважає безпідставними твердження скаржника про те, що: 1) у порушення норм процесуального закону апеляційний суд не виконав обов`язок щодо вирішення по суті питання про зупинення провадження у справі № 911/816/19 за наявності очевидних для цього підстав, зокрема обумовлених тим, що у разі визнання договору оренди від 01.01.2015 дійсним за результатами розгляду пов`язаної справи № 911/2779/19 відпаде єдина підстава, через яку суди вважали зазначений договір нікчемним, і позов про виселення відповідача у такому разі не підлягатиме задоволенню з причин переходу до НБУ як нового власника офісно-складського комплексу прав орендодавця за договором оренди від 01.01.2015; 2) про поважність причин пропуску встановленого судом строку на подання клопотання про зупинення провадження у справі свідчить обставина звернення відповідача лише 06.11.2019 з позовом про визнання договору оренди від 01.01.2015 дійсним, тобто напередодні засідання суду апеляційної інстанції, яке відбулося 07.11.2019.

28. Відповідно до частини 4 статті 262 ГПК України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

29. Колегія суддів зауважує, що зі змісту цієї норми не вбачається встановлення нею вичерпного переліку заяв з процесуальних питань або інших документів, щодо подання яких апеляційний суд наділений повноваженнями встановлювати для учасників справи процесуальні строки в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Наведеним спростовується твердження скаржника про те, що в ухвалі про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції має право встановлювати лише строк на подання відзиву та заперечень на клопотання апелянта, подані разом з апеляційною скаргою, але не строк для подання будь-яких інших клопотань, оскільки таке твердження ґрунтується на помилковому довільному тлумаченні ним змісту положень частини 4 статті 262 ГПК України без урахування їх системного взаємозв`язку з нормами статей 113, 118, 119 цього Кодексу.

30. Верховний Суд також не бере до уваги безпредметні посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на частину 3 статті 169 ГПК України, згідно з якою заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Адже скаржник помилково ототожнює порядок подання і розгляду заяв з процесуальних питань зі строками вчинення процесуальних дій, право господарського суду на встановлення яких прямо передбачено у разі, якщо такі строки законом не визначені (стаття 113 ГПК України).

31. Відповідно до частини 2 статті 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

32. За таких обставин колегія суддів не бере до уваги як такі, що не мають істотного значення для правильного вирішення спору, викладені у пункті 6 цієї постанови доводи скаржника, оскільки в силу положень частини 2 статті 311 ГПК України наразі зазначені доводи незалежно від висновків щодо правомірності процесуальних дій суду апеляційної інстанції не можуть бути достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови.

33. З огляду на положення частини 4 статті 236 ГПК України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, та зважаючи на правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, висловлену у постанові від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 (пункт 19 цієї постанови), колегія суддів зазначає про помилковість посилання апеляційного суду на відсутність обґрунтування апелянтом поважності причин пропуску 15-денного строку, встановленого судом в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019.

Проте, само по собі зазначене помилкове посилання апеляційного суду не призвело до ухвалення неправильної по суті постанови, а тому не може бути достатньою підставою для її скасування, позаяк згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

34. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині виселення відповідача внаслідок недоведеності ним законних підстав для користування офісно-складським комплексом, який належить позивачу на праві власності.

35. У свою чергу колегія суддів погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами позивача, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується наведеними раніше висновками.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині виселення відповідача із займаного офісно-складського комплексу.

37. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, жодним чином не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову, у зв`язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

Розподіл судових витрат

38. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Данко? залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 у справі №911/816/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков