ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/961/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Краснова Є. В., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 (судді: Пашкіна С. А., Сітайло Л. Г., Мартюк А. І.) і рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2019 (суддя Конюх О. В.)

за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" у справі

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Приватного акціонерного товариства "Пласт"

про стягнення 424 349,87 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У квітні 2019 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (наразі і далі - АТ "Укртрансгаз") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Пласт" (далі - ПрАТ "Пласт") про стягнення 112 991,24 грн пені, 80 639,49 грн - 3 % річних і 230 719,14 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу від 01.10.2016 № 1610000110 (далі - договір від 01.10.2016) щодо своєчасної та в повному обсязі оплати послуг, наданих за цим договором.

1.2. Від ПрАТ "Пласт" відзиву на позов не надійшло.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 18.06.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Пласт" на користь АТ "Укртрансгаз" 112 362,56 грн пені, 80 474,89 грн - 3 % річних, 230 719,14 грн інфляційних втрат, 6 353,35 грн судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

2.2. Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, установив, що оплату за договором від 01.10.2016 відповідач здійснив із простроченням визначеного у договорі строку, отже позивач правомірно вимагає стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Водночас перевіривши наданий позивачем розрахунок суми позову, з урахуванням періоду прострочення, зважаючи на межі позовних вимог, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 112 362,56 грн пені, 80 474,89 грн - 3 % річних, 230 719,14 грн інфляційних втрат.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, АТ "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 і рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2019 у частині відмови у задоволенні позову про стягнення 628,68 грн пені та 164,60 грн - 3 % річних і прийняти нове рішення у цій частині, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача зазначені суми пені та 3 % річних.

Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі АТ "Укртрансгаз" зазначає порушення норм процесуального права (статей 7 76-79 86 91 236 Господарського процесуального кодексу України) та неправильне застосування норм матеріального права (статті 232 Господарського кодексу України, статей 253 254 625 Цивільного кодексу України). Скаржник наголошує на правильності здійсненого ним розрахунку пені та 3 % річних і вважає, що ці нарахування мають бути стягнуті у сумах, заявлених позивачем.

3.2. Від ПрАТ "Пласт" відзиву на касаційну скаргу до суду не надійшло.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржені у справі рішення і постанову, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

4.2. Як свідчать матеріали справи та установили господарські суди попередніх інстанцій, 01.10.2016 між АТ "Укртрансгаз" - виконавцем і ПрАТ "Пласт" - замовником укладено договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу, за умовами якого виконавець зобов`язався упродовж строку, визначеного у договорі, зберігати в підземному сховищі газу (ПСГ) природний газ, у тому числі страховий запас газу, переданий йому замовником, та повернути його замовникові у кількості, визначеній у договорі, а замовник зобов`язався у встановлені у договорі строки вносити плату за послуги зберігання (закачування, зберігання, відбору).

У пункті 2.1 цього договору передбачено, що закачування газу до ПСГ, у тому числі страхового запасу газу, здійснюється у період закачування газу в ПСГ, як правило з 16.04.2016 по 15.10.2016; за наявності у ПСГ невикористаної частини (залишку) обсягу газу замовника на кінець минулого сезону зберігання замовник залишає його у ПСГ виконавця на зберігання у поточному сезоні зберігання, що оформлюється сторонами відповідно до пункту 2.15 договору.

Згідно з пунктом 2.15 договору від 01.10.2016 замовник і виконавець протягом 10 днів із дати укладення договору оформлюють акт про обсяг залишку природного газу у ПСГ; замовник зобов`язується оплатити частину вартості послуг зі зберігання у ПСГ обсягу залишку газу в поточному сезоні згідно з пунктом 4.3 договору.

Відбір газу із ПСГ здійснюється у період відбору газу, який починається, як правило, із 16.10.2016 і закінчується датою, яка настане раніше, а саме: 15.04.2017 або датою введення у дію тарифів на послуги зберігання (закачування, відбору) природного газу шляхом надання доступу до потужності газосховища (пункт 2.7 договору).

Обсяг газу, що передається сторонами під час його закачування або відбору в/із ПСГ у відповідному місяці, оформляється актом приймання-передачі газу. Акти приймання-передачі газу сторони підписують та скріплюють печатками до 15 числа місяця, наступного за звітним. В актах приймання-передачі газу зазначається обсяг газу, у тому числі страхового запасу газу, закачаний або відібраний в/із ПСГ. Акти приймання-передачі газу є підставою для проведення розрахунків замовника із виконавцем (пункт 2.12 спірного договору).

Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.3 цього договору тарифи на дату укладення договору, встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у випадку їх зміни становлять: на закачування 1000 м3 газу - 39,48 грн із ПДВ, на зберігання 1000 м3 газу на один сезон - 55,44 грн із ПДВ; на відбір 1000 м3 газу - 39,48 грн із ПДВ.

За змістом пунктів 4.1, 4.2, 4.4 договору замовник оплачує послуги із закачування газу в ПСГ та його зберігання до 20 числа місяця, наступного за звітним. Замовник оплачує послуги з відбору газу з ПСГ та його зберігання до 20 числа місяця, наступного за місяцем відбору. Замовник зобов`язується до 20.05.2017 сплатити частину вартості послуг зі зберігання газу, що залишилася у ПСГ на дату закінчення періоду відбору газу - 15.04.2017.

У разі порушення замовником строків оплати, передбачених у пунктах 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (пункт 5.2 спірного договору).

У розділі Х зазначеного договору сторони передбачили, що договір набирає чинності із дати його підписання і діє в частині проведення розрахунків за надані послуги до повного виконання замовником своїх зобов`язань за договором.

Як установили попередні судові інстанції, у процесі виконання спірного договору сторони склали і підписали акти, які за умовами договору є підставою для розрахунків між сторонами. Згідно з поданими позивачем банківськими виписками відповідач здійснив оплату за відповідними актами в повному обсязі, однак із простроченням, а саме: акт приймання-передачі природного газу при закачуванні шляхом заміщення в ПСГ від 28.02.2017 № 102/03-17 на суму 124 350,31 грн оплачено 31.10.2018; акт приймання-передачі природного газу при закачуванні в ПСГ від 31.03.2017 № 55/01-17 на суму 136 450,54 грн оплачено 31.10.2018; акт приймання-передачі природного газу при закачуванні в ПСГ від 30.04.2017 № 135/01-17 на суму 130 572,62 грн оплачено 31.10.2018; акт про обсяги залишку природного газу в ПСГ на кінець сезону зберігання від 30.04.2017 № 279/05-17 на суму 337 776,07 грн оплачено 02.11.2018; акт про обсяги залишку природного газу в ПСГ на початок сезону зберігання від 30.04.2017 № 280/05-17 на суму 337 776,07 грн оплачено 02.11.2018; акт приймання-передачі природного газу при закачуванні в ПСГ від 31.05.2017 № 206/01-17 на суму 130 590,97 грн оплачено 02.11.2018; акт приймання-передачі природного газу при закачуванні в ПСГ від 30.06.2017 № 294/01-17 на суму 121 092,46 грн оплачено 02.11.2018; акт приймання-передачі природного газу при закачуванні в ПСГ від 31.07.2017 № 349/01-17 на суму 123 872,45 грн оплачено 02.11.2018; акт приймання-передачі природного газу при закачуванні в ПСГ від 31.08.2017 № 546/01-17 на суму 123 130,82 грн оплачено 02.11.2018; акт приймання-передачі природного газу при закачуванні в ПСГ від 30.09.2017 № 677/01-17 на суму 120 965,71 грн оплачено 02.11.2018; акт приймання-передачі природного газу при закачуванні в ПСГ від 31.10.2017 № 796/01-17 на суму 67 086,70 грн оплачено 02.11.2018; акт про обсяги залишку природного газу в ПСГ на кінець сезону зберігання від 30.04.2018 № 15/05-18 на суму 674 917,16 грн оплачено 31.10.2018.

Оскільки, як установили суди, відповідач розрахувався із позивачем за спірним договором із порушенням строків, визначених у договорі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 112 991,24 грн пені, 80 639,49 грн - 3 % річних, 230 719,14 грн інфляційних втрат.

4.3. Ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення цього позову, з чим погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.

4.4. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 343 зазначеного Кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За змістом статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 3 статті 254 цього Кодексу строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина 5 статті 254 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Поза тим згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини 2 статті 237 зазначеного Кодексу при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

4.5. Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, урахувавши наведені положення законодавства, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, наведений позивачем, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Під час вирішення цього спору господарські суди попередніх інстанцій установили, що пеня за спірними актами має розраховуватися з наступного дня після останнього дня виконання зобов`язання та за шість місяців до відповідного числа останнього місяця шестимісячного строку окремо за кожним актом. При цьому, як установили суди, позивач помилково визначив дату прострочення заборгованості (без урахування перенесення граничного строку виконання зобов`язання, якщо останній день сплати припадає на вихідний день, на перший після нього робочий день (положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України)), зокрема за актами від 30.04.2017 № 135/01-17, № 279/05-17, № 280/05-17; від 31.07.2017 № 349/01-17; від 30.04.2018 № 15/05-18; і неправильно зазначив дату виконання грошового зобов`язання згідно з актом від 30.04.2017 № 135/01-17 (зазначено 02.11.2018, натомість згідно з банківськими виписками відповідач оплатив послуги, надані за цим актом, 31.10.2018). Водночас суди урахували, що позивач не скористався своїм правом заявити до стягнення пеню за прострочення оплати за усіма спірними актам, а розрахував пеню, починаючи з акта приймання-передачі природного газу при закачуванні в ПСГ від 31.08.2017 № 546/01-17 загалом із 19.03.2018. Отже, за таких обставин, здійснивши перевірку розрахунку пені, беручи до уваги правильно визначені дати прострочення грошового зобов`язання у цьому випадку, не виходячи за межі заявленої позивачем бази нарахування та періоду розрахунку, суди дійшли висновку, що розрахований розмір пені, належної до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 112 362,56 грн, тому позов у частині стягнення пені суди задовольнили частково.

Водночас, як уже зазначалося, позивач за прострочення виконання грошового зобов`язання окрім пені просив стягнути з відповідача 80 639,49 грн - 3 % річних і 230 719,14 грн інфляційних втрат.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат, правильно визначивши дати початку та закінчення прострочення грошового зобов`язання за кожним із актів, господарські суди установили, що арифметично правильно розрахована сума належних до стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних становить 80 474,89 грн і 262 966,46 грн інфляційних втрат. Водночас оскільки позивач заявив до стягнення 230 719,14 грн інфляційних втрат, а при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, господарські суди дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у частині стягнення інфляційних втрат у заявленій позивачем сумі та стягнення 3 % річних саме у сумі 80 474,89 грн.

4.6. Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування рішення і постанови у справі, оскільки їм уже надав оцінку суд апеляційної інстанції, такі твердження не спростовують викладеного та установленого судами, вони стосуються перевірки вже здійсненого судами перерахунку спірних сум; норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, до встановлених судами обставин застосовані правильно. Суди попередніх інстанцій з урахуванням обставин справи та наявних у ній доказів, зважаючи на положення статей 253 254 Цивільного кодексу України, правильно визначили граничні строки для виконання відповідачем своїх зобов`язань у цьому випадку та визначили перебіг строку прострочення виконання, і доводи, наведені у касаційній скарзі, викладеного не спростовують.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 08.02.2020, яка діяла на час відкриття касаційного провадження у цій справі), в якій визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 цього Кодексу).

5.2. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України (у зазначеній редакції) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2019 і рішення Господарського суду Київської області від 18.06.2019 у справі № 911/961/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Є. В. Краснов

Ю. Я. Чумак