ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 912/1553/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Уркевича В.Ю., Краснова Є.В.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2021 (колегія суддів у складі: Кузнецов В.О. - головуючий, Мороз В.Ф., Коваль Л.А.) та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2021 (суддя Бестаченко О.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія"

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України"

про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-хімічна компанія" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" (далі - відповідач), згідно з яким, просило стягнути з відповідача 1 822 334,39 грн. основного боргу, 119 441,68 грн. пені та 546 700,32 грн. штрафу.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість, на яку було нараховано пеню та штраф.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2021, позов задоволено повністю.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов`язання з оплати поставленого товару, чим порушив умови договору, що є підставою для задоволення позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що апеляційний суд не врахував правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, який викладено у постановах Верховного Суду: від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19; від 12.02.2020 у справі №440/3783/18; від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі № 200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі № 814/1932/17, від 28.10.2019 у справі № 280/5058/18, від 28.10.2020 у справі № 640/3516/19, від 07.04.2021 у справі № 813/1200/18. Також відповідач вказує на те, що суди не встановили чи дійсно товар був поставлений за адресою покупця, оскільки у матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні на поставку відповідачу засобів захисту рослин. Крім того, заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив без задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням його представника на лікарняному, чим позбавив відповідача права на судовий захист.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судами повно та всебічно встановлено усі обставини справи і підстави для скасування судових рішень відсутні.

3.4. За клопотанням позивача проведення судового засідання 29.06.2022 для нього призначено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

3.5. Відповідно до положень статті 201 ГПК України секретар судового засідання доповіла суду, що представник позивача відсутній на зв`язку в режимі відеоконференції, а за зазначеним ним номером телефону зв`язатися не можливо.

3.6. Як позивач так і відповідач належним чином повідомлялися про час та місце розгляду касаційної скарги, у судові засідання 01.06.2022 та 29.06.2022 їх представники не з`явилися. При цьому, 01.06.2022 з урахуванням заявленого адвокатом відповідача Головачевою Ольгою клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, розгляд касаційної скарги було відкладено на 29.06.2022.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що 29.11.2019 між позивачем та відповідачем укладений договір поставки № 39/36 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача у встановлений строк товар, а відповідач зобов`язався прийняти та своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених договором та додатками до нього.

4.2. Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом постачання по договору є засоби захисту рослин, виробник, асортимент, вартість та кількість яких передбачаються у додатках до договору, що є його невід`ємною частиною.

4.3. Згідно з пунктами 5.3, 5.4 договору, поставка товару здійснюється позивачем на умовах СРТ (Інкотермс 2010) - склад відповідача, адреса якого зазначається у відповідному додатку до договору. Перехід права власності на товар, а також перехід ризиків випадкового знищення чи пошкодження товару, відбувається в момент передачі товару відповідачу по накладній (-им).

4.4. Відповідно до пунктів 6.1 - 6.3 договору, відповідач сплачує позивачу за товар, який підлягає поставці за даним договором по цінам та на умовах, передбачених у додатках до договору. Загальна вартість товару, що поставляється за договором, становитиме сукупну вартість товару, фактично поставленого за договором, що визначається на підставі накладних. Розрахунки за товар здійснюються відповідачем у порядку та строки, що передбачаються у додатках до договору.

4.5. Пунктами 10.3, 10.4 договору встановлено, що у разі прострочення розрахунку за поставлений товар, на вимогу позивача, відповідач зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від вартості несплаченого товару за кожен день прострочки. У разі прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем за договором та відповідними додатками до нього понад тридцять календарних днів, окрім пені, передбаченої пунктом 10.3 договору, відповідач на вимогу позивача зобов`язаний сплатити позивачу штраф у розмірі тридцять відсотків від вартості неоплаченого товару.

4.6. Згідно з пунктом 10.6 договору, сторони домовилися, що відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за договором складає три роки. Крім цього, сторони, відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, домовилися про те, що строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за договором збільшується до трьох років від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

4.7. На виконання умов договору, сторони уклали додатки від 29.11.2019 № 1, № 2, від 14.02.2020 № 4, від 29.11.2020 № 5, від 14.02.2020 № 6, № 7, від 07.05.2020 № 8, від 05.06.2020 № 9, від 24.06.2020 № 10, в яких встановили строки, умови поставки, ціну та порядок розрахунків.

4.8. Приймаючи рішення у справі суди виходили із того, що позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 2 052 781,86 грн., що підтверджується видатковими накладними від 29.11.2019 № 39/119 на суму 597 397,92 грн., від 13.03.2020 № 39/6 на суму 1 029 720,42 грн., від 12.05.2020 № 39/73 на суму 19 503,60 грн., від 10.06.2020 № 39/100 на суму 416 811,36 грн., від 25.06.2020 № 39/115 на суму 12 768,00 грн. Сума поставки за видатковою накладною від 29.11.2019 № 39/119 становить 597 397,62 грн., що перевищувала загальну вартість товару за додатками № № 1, 2 до договору, оскільки за цією накладною позивач передав, окрім обумовленого договором товару, Самум Форте вартістю 23 419,44 грн., поставка якого не передбачалася жодним додатком до договору (позадоговірна поставка).

4.9. 05.06.2021 відповідач на підставі зворотної накладної № 10 повернув позивачу частину товару загальною вартістю 8 818,92 грн.

4.10. Відповідач зобов`язання з оплати поставленого товару виконав частково, сплативши позивачу 221 628,55 грн., тому з урахуванням вартості повернутого товару, загальна сума заборгованості відповідача склала 1 822 334,39 грн.

4.11. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором та додатками до нього щодо оплати отриманого товару у повному обсязі, позивач звернувся із даним позовом.

4.12. Суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до частини першої статті 300 ГПК України перегляд у касаційному порядку судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги з урахуванням виключних випадків, визначених у касаційній скарзі відповідно до положень частини 2 статті 287 ГПК України, які підтвердилися під час касаційного розгляду.

4.13. Верховний Суд у справі № 910/14900/19, на висновки якого у касаційній скарзі посилається заявник як на виключний випадок касаційного оскарження, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, пені, та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог шляхом їх скасування та передачею справи в цих частинах на новий розгляд до суду першої інстанції вказавши у своїй постанові від 10.12.2020, що висновки судів про доведеність факту поставки товару за спірними видатковими накладними, зроблені лише на підставі податкових накладних та декларацій сторін, за відсутності дослідження та встановлення обставин та доказів реального руху товарів за спірними поставками, є передчасними та такими, що зроблені з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору цій справі.

4.14. Натомість у справі, яка переглядається у касаційному порядку, суди обох інстанцій виходили із того, що відповідач прийняв товар за видатковими накладними шляхом їх підписання та скріплення печаткою, та здійснив часткову оплату за одержаний товар шляхом перерахування позивачу грошових коштів.

4.15. У постанові від 12.02.2020 зі справи №440/3783/18 Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій, що відсутність товарно-транспортних накладних не є достатньою підставою для висновку про безтоварний характер операцій з поставки продукції, оскільки мова йде про правильність формування податкового кредиту за взаємовідносинами купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, а не за взаємовідносинами з перевезення, отже правовідносини не є подібними.

4.16. У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 809/117/13-а, від 29.07.2020 у справі № 200/5834/19-а, від 11.09.2019 у справі № 814/1932/17, від 28.10.2019 у справі № 280/5058/18, від 28.10.2020 у справі № 640/3516/19, від 07.04.2021 у справі № 813/1200/18, як вказує скаржник у касаційній скарзі, зроблено висновок про те, що питання щодо наявності товарно-транспортних накладних, а також правильності їх оформлення, має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції, отже такі доводи не містять виключних випадків, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, для касаційного перегляду судових рішень.

4.17. Відтак, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.18. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.19. Щодо доводів скаржника про наявність виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, який (пункт), зокрема, відсилає до пункту 3 частини третьої статті 310 цього Кодексу, колегія суддів зазначає таке.

4.20. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

4.21. Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції порушив право відповідача на участь у судовому засіданні, оскільки відхилив клопотання про відкладення розгляду справи, є безпідставними, так як відповідач до відповідної заяви не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість його явки до суду.

4.22. Крім того, відповідач реалізував своє право на подання апеляційної скарги, мав можливість подавати письмові пояснення та обґрунтовувати свою позицію не тільки в судовому засіданні, але й у процесі підготовки до нього.

4.23. Доказів обмеження заявника у здійсненні процесуальних прав, що мали наслідком перешкоди у доступі до правосуддя, матеріли справи не містять.

4.24. За таких обставин колегія суддів вважає, що право відповідача на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не порушено.

4.25. Таким чином, оскільки доводи, викладені в касаційній скарзі у цій частині, не знайшли свого підтвердження, скаржником не доведено неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення ними норм процесуального права при винесенні оскаржуваних рішень, підстав для їх скасування немає. Тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

4.26. Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати з касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240 296 300 301 308 309 315 317 332 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження у справі № 912/1553/21 за касаційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Ставидлянське" Інституту сільського господарства степу Національної академії аграрних наук України" в частині касаційного оскарження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.

В іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2021 залишити без змін.

Поновити виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.2021 у справі № 912/1553/21.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді В.Ю. Уркевич

Є.В. Краснов