ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 912/2758/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

помічник судді, який за дорученням судді виконує обов`язки секретаря судового засідання - Крицька О. О.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Константінова О. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2020 (судді: Іванов О. Г. - головуючий, Дармін М. О., Березкіна О. В.) у справі

за позовом Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)"

до Приватного підприємства "Удача"

про визнання недійсним договору,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У жовтні 2019 року Державне підприємство "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" (далі - ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного підприємства "Удача" (далі - ПП "Удача") про визнання недійсним із моменту укладення договору проведення сільськогосподарських робіт, направлених на виконання дій із вирощування сільськогосподарської продукції від 03.03.2017 № Г-0070/17 (далі - договір від 03.03.2017) із додатком №1, укладеного між ДП "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" та ПП "Удача".

Позов обґрунтовано тим, що договір від 03.03.2017 із додатком № 1 суперечить вимогам статей 316 317 319 Цивільного кодексу України, статей 125 126 Земельного кодексу України, статтям 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому бути визнаний недійсним на підставі статей 215 232 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 207 Господарського кодексу України.

1.2. У відзиві на позов ПП "Удача" просило відмовити у його задоволенні, посилаючись на недоведеність позивачем підстав для визнання недійсним договору від 03.03.2017 у судовому порядку з огляду на виконання цього договору підрядником та відсутність зловмисної домовленості сторін.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.01.2020 (суддя Бестаченко О. Л.) позов задоволено. Визнано недійсним із моменту укладення договір від 03.03.2017 із додатком № 1, укладений між позивачем і відповідачем у справі.

Місцевий господарський суд виходив із того, що оспорюваний договір підписано з боку ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№37)" - Шевченком Т. В., який на час підписання договору обіймав посаду директора цього державного підприємства, тобто мав повноваження щодо представництва юридичної особи; підписання директором державного підприємства оспорюваного договору фактично порушило мету діяльності цього державного підприємства - отримання прибутку і для позивача настали несприятливі наслідки, оскільки виникло зобов`язання з оплати вартості робіт, які фактично входять в комплекс робіт, охоплений договором від 23.01.2017 № Г-18, та котрі вже мали бути оплаченими.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2020 (судді: Іванов О. Г. - головуючий, Дармін М. О., Березкіна О. В.) рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.01.2020 скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду мотивована тим, що представником не може вважатись орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи, представництво в такому разі визначається за правилами глави 17 Цивільного кодексу України. Отже, як вважав суд апеляційної інстанції, директор товариства не є представником у розумінні положень законодавства. Водночас апеляційний господарський суд установив відсутність підстав, з якими закон у наведеному випадку пов`язує визнання правочину недійсним, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами наявності зловмисної домовленості сторін представника однієї сторони з другою стороною під час укладення спірного договору.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2020 у цій справі, ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Скаржник наголошує на неправильному застосуванні судом апеляційної інстанції статті 232 Цивільного кодексу України та зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки апеляційний господарський суд під час ухвалення постанови у справі не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 щодо можливості застосування частини 1 статті 232 Цивільного кодексу України у вирішенні позовів про визнання правочину, вчиненого керівником юридичної особи, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною. Зокрема, скаржник звертає увагу, що суд першої інстанції у своєму рішенні посилався на зазначений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, утім апеляційний господарський суд його проігнорував та фактично відступив від нього, без належного обґрунтування та в порушення положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно зазначив, що директор не є представником у розумінні положень цивільного законодавства.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ПП "Удача" посилається на безпідставність доводів скаржника, вважає висновки суду апеляційної інстанції правильними, тому оскаржену у справі постанову суду апеляційної інстанції, на його думу, необхідно залишити без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 03.03.2017 ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України" в особі Шевченка Т. В. (замовник) та ПП "Удача" в особі Зінченка Р. В. (підрядник) уклали договір № Г-0070/17, за умовами якого підрядник зобов`язався виконати роботи, направлені на вирощування сільськогосподарської продукції на земельній ділянці площею 20 га, розташованої на полі № 53 (Завтурове), що знаходиться у користуванні замовника, а замовник, у свою чергу, прийняти такі роботи та оплатити їх вартість у строки та на умовах, визначених цим договором і додатками до нього.

Відповідно до пунктів 1.2 - 1.5 цього договору обсяг робіт, що будуть виконуватись підрядником, визначається у актах виконаних робіт, який є обов`язковим додатком до договору. Після завершення кожного виду робіт підрядник надає замовникові акт із зазначенням виду виконаних робіт, площі земельної ділянки та витрат на проведення такого виду робіт. Роботи за цим договором виконуються обладнанням підрядника із використанням власних паливно-мастильних матеріалів, хімічних засобів обробітку ґрунту та рослин, посівного матеріалу. Строк виконання робіт зазначених у договорі визначається замовником період після підписання цього договору, загальний термін дії договору становить три роки. Перелік робіт може змінюватися за рішенням замовника враховуючи вид сільськогосподарської культури та інших обставин.

У розділі 3 зазначеного договору сторонами погоджено умови стосовно порядку виконання робіт.

Зокрема, згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору від 03.03.2017 підрядник починає роботи, які є предметом цього договору, після його підписання. Недоліки виконання робіт або перевитрати матеріалів допущені з вини підрядника, відхилення від додатків до цього договору, повинні бути усунуті підрядником за власний рахунок.

Земельна ділянка замовником не передається та всі роботи проводяться під наглядом замовника, в строки та обсягах, визначених на розсуд замовника. Замовник зобов`язується надати підрядникові доступ до земельної ділянки в обсязі необхідному для виконання підрядником, покладених на нього обов`язків та визначити межі земельних ділянок, на яких мають виконуватися роботи з обробітку земельної ділянки. Замовник щорічно до завершення терміну дії договору в період із 01 до 31 січня надає підрядникові перелік культур, які мають бути засіяні на визначеній у договорі площі та одночасно пропонує погодити вартість виконання окремих видів робіт із врахуванням ринкової вартості послуг із обробітку землі, що викладається у формі додатку до договору. У разі невиконання цієї умови підрядник проводить виконання робіт відповідно до переліку робіт попереднього року та самостійно визначає вартість робіт, виконаних на основі ринкових цін на такий вид робіт у відповідному регіоні, які сторонами вважаються автоматично погодженими (пункти 3.3 - 3.5 договору).

За змістом пунктів 4.1 - 4.5 договору загальна вартість виконаних робіт вираховується з урахуванням загального обсягу виконаних робіт та часу, витраченого на виконання такої роботи, а також витратних матеріалів, які були використані. Ціна визначається з урахуванням вартості паливно-мастильних матеріалів, хімічних засобів обробітку ґрунту та рослин, вартості посівного матеріалу. Ціна на роботи визначається з урахуванням середньо ринкових цін, які діють у відповідній місцевості. Остаточна ціна договору визначається відповідно до актів виконаних робіт з урахуванням ціни на ПММ, витратні матеріали, посівний матеріал, мінеральні добрива тощо на момент придбання таких матеріалів підрядником. Розрахунок за договором проводиться щорічно після виконання всіх робіт підрядником згідно з додатком до цього договору та підписання актів виконаних робіт. Вартість окремих видів робіт встановлюється щорічно відповідно до ринкової вартості робіт, витратних матеріалів, посівного матеріалу, мінеральних добрив, засобів захисту рослин тощо.

У пункті 7.1 оспорюваного договору сторони передбачили, що цей договір припиняє свою дію: у випадку завершення виконання робіт підрядником; за рішенням суду; за згодою сторін.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 8.1 договору).

Усі додатки до договору, підписані під час дії договору, є обов`язковими для виконання сторонами у повному обсязі (пункт 8.3. договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками.

Сторони також підписали додаток № 1 до цього договору, у якому визначили перелік робіт на 2017 рік, вартість робіт, нормовитрати палива.

У подальшому 17.08.2017 на виконання умов спірного договору ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України" в особі Шевченка Т. В. (замовник) та ПП "Удача" в особі Зінченка Р. В. склали акти виконаних робіт за договором від 03.03.2017, згідно з якими підтверджено виконання робіт за таким договором.

ПП "Удача" 17.08.2017 виставило ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)" рахунок-фактуру № 70 на загальну суму з ПДВ 96 190,80 грн.

4.2. Під час вирішення цього спору господарські суди попередніх інстанцій також установили, що згідно з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2018 у справі № 912/866/18 за позовом ПП "Удача" до ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№37)" про стягнення 4 194 991,45 грн було встановлено обставини, які, з огляду на положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають повторному доведенню під час розгляду справи № 912/2758/19.

Зокрема, господарським судом у справі № 912/866/18 було встановлено таке.

23.01.2017 між ПП "Удача" (позикодавець) та ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" (позичальник) укладено договір про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № Г-4, за умовами якого позикодавець надає позичальникові поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах передбачених цим договором.

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 8 950 000,00 грн без ПДВ. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (пункти 2.1, 2.2 договору).

ПП "Удача" перерахувало ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" 4 070 000,00 грн поворотної фінансової допомоги, що підтверджується банківськими виписками.

23.01.2017 між ДП "Сільськогосподарське підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №37" (замовник) і ПП "Удача" (підрядник) укладено договір підряду № Г-18 вирощування товарної сільськогосподарської продукції, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик виростити урожай товарної сільськогосподарської продукції та розподілити його відповідно до умов цього договору.

За змістом пункту 3.1 зазначеного договору підряду його предметом (результатом виконаних робіт за договором) є вирощений та зібраний урожай товарної сільськогосподарської продукції в заліковій вазі або сплата фіксованого розміру доходу замовнику).

У пункті 4.2 договору підряду передбачено, що замовник зобов`язується надати земельну ділянку площею 3 468 гектарів у придатному для виконання підрядником умов договору стані із земель, які належать замовникові на підставі державного акта на право постійного користування від 09.11.1995 серії КР № 0002, виданого Устинівською районною Радою народних депутатів Устинівського району Кіровоградської області, нормативна грошова оцінка землі станом на 01.01.2017 становить 28 695 грн за 1 гектар та щорічно змінюється.

Згідно з пунктом 5.1 договору підряду винагорода підрядника становить 80 % вирощеної продукції у заліковій вазі за вирахуванням вартості витрат, понесених замовником та підрядником.

З метою забезпечення майнових інтересів замовника сторони встановлюють фіксований гарантований рівень частки доходу від реалізації цього договору, яку має отримати замовник та яка у вартісному виразі становить 8 947 440,00 грн (але не менше 8 % від діючої нормативної грошової оцінки землі згідно з пунктом 4.2 договору на момент проведення оплати), за згодою сторін, підрядник зобов`язується в рахунок розрахунків за цим договором щорічно сплачувати зазначену суму щоквартально (частками, які погоджуються сторонами окремо, що відображається окремими додатковими угодами) протягом дії договору, при цьому загибель урожаю, низька урожайність не є підставою для заміни або несплати зазначеної у цій умові договору грошової суми. У випадку оплати зазначеної суми замовнику підрядник є таким, що повністю виконав свої зобов`язання перед замовником за договором і у повній мірі набуває право власності на весь вирощений урожай за цим договором (пункт 5.2 договору підряду).

У пункті 6.1 договору підряду передбачено, що термін остаточних розрахунків та інших змін за таким договором на вимогу сторін може встановлюватися додатковими угодами.

Цей договір набуває чинності із моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2024. Договір підряду підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.

Поряд із цим, 25.09.2017 між ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №37" та ПП "Удача" укладено додаткову угоду Г-86 до договору підряду від 23.01.2017 № Г-18.

Відповідно до пункту 1.1 додаткової угоди сторони констатують, що станом на 25.09.2017 обсяг виконаних підрядником робіт відповідно до умов договору від 23.01.2017 № Г-18, який підтверджується актами виконаних робіт, становить 17 199 597,06 грн; крім того, підрядник надав поворотну фінансову допомогу замовникові у сумі 4 070 000,00 грн. Отже, загальна сума заборгованості замовника перед підрядником становить 21 269 597,06 грн.

Замовник доручає підрядникові виконання робіт зі збирання вирощеного врожаю на площі 3 193 га (пункт 2.1 цієї додаткової угоди).

Вартість робіт зі збирання врожаю визначена сторонами в розмірі 550 грн за 1 га (пункт 2.3 додаткової угоди).

Відповідно до пункту 3.1 додаткової угоди підрядник зобов`язується своїми силами, засобами та за власний рахунок своєчасно провести збирання вирощеного врожаю сільськогосподарських культур; власними силами, засобами та за власний рахунок доставити весь обсяг зібраного врожаю на елеватор для зарахування на поточний рахунок замовника до 25.10.2017.

У пункті 3.2 додаткової угоди передбачено, що замовник зобов`язується прийняти виконані роботи зі збирання врожаю і оплатити виконані роботи зі збиранню врожаю та доставки його на елеватор та наявну на час укладання угоди заборгованість.

Згідно з пунктом 4.1 додаткової угоди замовник зобов`язується у разі виконання підрядником своїх зобов`язань, передбачених у пункті 3.1 цієї угоди, здійснити розрахунок з підрядником у строк до 30.10.2017 у розмірі вартості зарахованої кількості культур до погашення всього розміру заборгованості, зазначеному в пункті 1.1 цієї угоди та оплати виконаних робіт за цією угодою.

У разі недостатності коштів, виручених від реалізації врожаю, зібраного на площі 3 193 га, для погашення усієї заборгованості замовника перед підрядником (сума зазначена в пункті 1.1 та сума, зазначена в актах виконаних робіт, підписаних відповідно до цієї угоди), незалежно від причин такого, всі зобов`язання замовника перед підрядником вважаються погашеними та підрядник не буде мати ніяких претензій до замовника (пункт 5.1 додаткової угоди).

Додаткова угода підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками.

Комісією у складі представників Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України державної установи "Устинівський виправний центр (№ 37)", ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)" складено акт обстеження фактичної наявності та обробітку полів Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)", яким підтверджено факт здійснення позивачем збору врожаю соняшника на полях відповідача.

4.3. Поза тим, суди попередніх інстанцій у справі, що розглядається, також зазначили, що згідно з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.12.2019 у іншій господарській справі, а саме № 912/2394/19 за позовом ПП "Удача" до ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби (№37)" про визнання недійсним договору встановлено, що 23.01.2017 між ПП "Удача" та ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" укладено договір № Г-18 вирощування товарної сільськогосподарської продукції.

У розділі 1 договору визначено, що замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик виростити урожай товарної сільськогосподарської продукції та розподілити його відповідно до умов цього договору.

Предметом підряду (результатом виконаних робіт за договором) є вирощений та зібраний урожай товарної сільськогосподарської продукції в заліковій вазі або сплата фіксованого розміру доходу замовнику (пункт 3.1 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору підрядник зобов`язується власними силами, засобами та за власний рахунок своєчасно провести закупівлю насіння відповідної сільськогосподарської культури, мінеральних добрив, засобів захищу, провести необхідний комплекс робіт згідно технології її вирощування та інших агротехнічних заходів, збирання урожаю (конкретний обсяг робіт сторони врегульовують відповідними додатковими угодами); під час виконання умов договору додержуватися встановлених норм діючого законодавства стосовно охорони навколишнього природного середовища та охорони земель, захисних смуг, санітарних та протипожежних норм та правил техніки безпеки; у разі необхідності подавати за 5 днів письмову заявку до замовника на залучення спецконтингенту для виконання робіт за цим договором, проводити оплату виконаної роботи згідно наданих рахунків; допускати для ведення обліку і контролю за ходом виконання підрядних робіт представників замовника; після закінчення терміну дії договору передати замовникові надану земельну ділянку у тому ж стані, в якому вона була передана в момент укладення договору.

У свою чергу, замовник, зокрема, зобов`язується надати земельну ділянку площею 3 468 га у придатному для виконання підрядником умов договору стані із земель, які належать замовникові на підставі державного акта на право постійного користування від 09.11.1995 серії КР № 0002, виданого Устинівською районною Радою народних депутатів Устинівського району Кіровоградської області України, нормативна грошова оцінка землі станом на 01.01.2017 становить 28 695,00 гривень за 1 га та щорічно змінюється (пункт 4.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2024 (пункт 8.1. договору).

За змістом пункту 11.1 договору його умови мають однакову зобов`язальну силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою з обов`язковим складанням письмового документу.

У додатку № 1 до договору передбачено перелік земельних ділянок, на яких виконуються підрядні роботи. Загальна площа земельних ділянок становить 3 465,2 га, у додатку № 2 до договору визначено перелік та вартість видів робіт за договором.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

5.2. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Як свідчить зміст касаційної скарги, її подано на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Колегія суддів вважає, що наведена підстава касаційного оскарження підтвердилася, оскільки апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові у справі застосував положення цивільного законодавства (стаття 232 Цивільного кодексу України, Глава 17 Цивільного кодексу України) без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.

Як установили суди попередніх інстанцій та свідчать матеріали справи, ДП "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№37)" звернулося із позовом у цій справі, в якому просило визнати недійсним із моменту укладення договір від 03.03.2017 із додатком №1, укладений між сторонами у справі, як такий, що вчинений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (стаття 232 Цивільного кодексу України).

Скасовуючи судове рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив, у тому числі із того, що представником не може вважатись орган юридичної особи, зокрема, її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи, представництво у такому разі визначається за правилами глави 17 Цивільного кодексу України. Отже, директор державного підприємства Шевченко Т. В., який підписав оспорюваний договір, не є представником у розумінні положень законодавства.

Проте такі висновки апеляційного господарського суду не вмотивовані та не аргументовані, вони не ґрунтуються на положеннях законодавства та суперечать правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 зазначила, що у Главі 17 Цивільного кодексу України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів.

Відповідно до частин 1, 3 статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право- і дієздатністю (статті 2 80 91 92 Цивільного кодексу України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частини 1 та 3 статті 92 Цивільного кодексу України).

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі (частина 4 статті 92 Цивільного кодексу України).

У відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме певна особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може передбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.

Отже, за змістом частин 1, 3 та 4 статті 92 Цивільного кодексу України, частин 1 та 2 статті 89 Господарського кодексу України, пункту 13 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" орган юридичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 Цивільного кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, оскільки Шевченко Т. В. на час підписання оспорюваного договору обіймав посаду директора державного підприємства позивача, він мав повноваження щодо представництва юридичної особи.

5.4. Водночас колегія суддів звертає увагу, що згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Під час вирішення спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У частині 3 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги до волевиявлення учасника правочину, яке повинно відповідати внутрішній волі та бути вільним від факторів, що викривляють уявлення особи про зміст правочину при формуванні її волевиявлення чи створюють хибне бачення існування та змісту волевиявлення. Підстави недійсності правочинів, коли внутрішня воля особи не відповідає правовим наслідкам укладеного правочину, визначено у статтях 229 - 233 цього ж Кодексу.

У статті 232 Цивільного кодексу України (на яку як на підставу недійсності оспорюваного договору послався позивач) унормовані правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною. Так, за змістом зазначеної норми правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 Цивільного кодексу України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17).

Отже, розглядаючи позов про визнання недійсним договору на підставі статті 232 Цивільного кодексу України, суд має врахувати, що необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою є: наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і іншої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; вчинення представником дій в межах наданих йому повноважень.

Звертаючись із позовом про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність усіх ознак правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, а суд має перевірити відповідність доводів позивача вимогам статті 232 Цивільного кодексу України і лише за наявності таких обставин суд може визнати такий договір недійсним.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 господарського процесуального кодексу України).

Зазначений принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи; передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Водночас цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд дослідив обставини і наявні у справі докази та визнав недоведеною позивачем наявність зловмисної домовленості сторін представника однієї сторони з другою стороною під час укладення спірного договору, як то передбачено положеннями статті 232 Цивільного кодексу України. Суд апеляційної інстанції установив, що позивачем та матеріалами справи не доведено умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання, а також наявності самої домовленості. При цьому, як зазначив суд, виконання дій від імені державного підприємства виключає зловмисну домовленість. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав, з якими законодавство у наведеному випадку пов`язує визнання оспорюваного договору недійсним.

Зважаючи на викладене і враховуючи, що хоча підстава касаційного оскарження передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України отримала підтвердження, що однак не спростовує висновків суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову через (як установив апеляційний господарський суд) недоведеність позивачем наявності усіх ознак, передбачених статтею 232 Цивільного кодексу України, для визнання правочину недійсним, колегія суддів вважає, що постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2020 у цій справі необхідно залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові суду касаційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

З огляду на викладене, ураховуючи наведені положення законодавства, мотиви, викладені у цій постанові, колегія суддів зазначає, що постанову апеляційного господарського суду у справі необхідно залишити без змін, з мотивів, наведених у цій постанові суду касаційної інстанції, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 37)" залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2020 у справі № 912758/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак