ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2021 року
м. Київ
Справа № 913/18/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Булгакової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" - Трохимчук О.І.,
відповідача - фермерського господарства "Максагро" - не з`яв.,
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" (далі - Товариство)
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 (головуючий суддя - Терещенко О.І., судді Тихий П.В. і Шутенко І.А.)
зі справи № 913/18/21
за позовом Товариства
до фермерського господарства "Максагро" (далі - Господарство)
про стягнення 1 154 177,77 грн.,
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано до господарського суду Луганської області про стягнення штрафу в сумі 1 154 177,77 грн. за недопоставку товару (насіння соняшника) за договором поставки від 18.08.2020 № Р90041 (далі - Договір).
2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням господарського суду Луганської області від 01.03.2021 (суддя Голенко І.П.): позов задоволено повністю; стягнуто з Господарства на користь Товариства штраф у сумі 1 154 177,77 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 17 312,67 грн.
4. Рішення мотивовано підтвердженістю та обґрунтованістю позовних вимог.
5. Додатковим рішенням господарського суду Луганської області від 15.03.2021 (суддя Голенко І.П.) з Господарства стягнуто на користь Товариства витрати на професійну правничу допомогу в сумі 33 844,90 грн.
6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021: задоволено апеляційну скаргу Господарства; зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано; ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; додаткове рішення господарського суду Луганської області скасовано; ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства про винесення додаткового рішення відмовлено.
7. Постанову мотивовано відсутністю в діях відповідача вини та протиправної поведінки зобов`язаної особи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство, зазначаючи про неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції, залишити в силі рішення місцевого господарського суду від 01.03.2021 та його ж додаткове рішення від 15.03.2021 з цієї справи, судові витрати покласти на відповідача.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №922/3412/17, від 11.09.2019 у справі №922/393/18, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 16.12.2020 у справі №908/1908/19, від 08.10.2018 у справі №910/17956/17, від 10.07.2018 у справі №910/15148/17, від 15.01.2019 у справі №904/299/16, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18, від 04.09.2018 у справі №909/1020/17, від 05.06.2018 у справі №910/14216/17, від 10.10.2018 у справі №913/958/16, від 08.10.2020 у справі №910/1931/19, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.
10. Відсутній висновок Верховного Суду з приводу застосування статей 526 614 617 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 218, частини четвертої статті 219 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у подібних правовідносинах.
11. Апеляційний господарський суд порушив статті 80 269 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), неправильно застосував статті 526 611 614 617 629 ЦК України та статті 218 219 ГК України, порушив частину п`яту статті 236, частину третю статті 269, підпункти "б", "в" пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України, припустився порушення статей 14, 73, 76, частини другої статті 236, частини п`ятої статті 269 ГПК України та неправильного застосування статей 550 551 624 ЦК України, статей 20 217 ГК України.
Доводи іншого учасника справи
12. У відзиві на касаційну скаргу Господарство зазначає, що касаційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а постанова Східного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 ухвалена за результатами повного і всебічного з`ясування обставин справи, з належною оцінкою всіх наданих сторонами доказів та при правильному застосуванні норм матеріального права, у тому числі з урахуванням правових висновків Верховного Суду, від яких не відступив суд касаційної інстанції, при розгляді аналогічних справ, та просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
13. Судом першої інстанції у розгляді справи з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
13.1. Сторонами у справі було укладено Договір, за умовами якого, зокрема:
- відповідач (постачальник) зобов`язався поставити позивачу (покупцеві) насіння соняшника врожаю 2020 року в обсязі 2500 тонн (далі - товар), а позивач зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (пункт 1.1, 1.2);
- у разі порушення строків поставки товару, визначених у пункті 4.1 Договору, постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого (недопоставленого) товару. В разі, якщо прострочення поставки перевищує 6 календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання цього договору, при цьому постачальник зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20% від вартості недопоставленого товару (пункт 8.2).
13.2. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а відповідач, у встановлений Договором строк та в обумовлених ним обсягах, товар позивачу не поставив; за Договором недопоставлено 575,860 тонни товару.
13.3. За прострочення поставки товару понад 6 календарних днів позивачем на підставі пункту 8.2 Договору нараховано відповідачу штраф у розмірі 20% від вартості недопоставленого товару в сумі 1 154 177, 77 грн.
Претензія позивача щодо сплати штрафу залишена відповідачем без відповіді.
13.4. З приводу посилань Господарства на неможливість виконання договірних зобов`язань внаслідок форс-мажору (обставини непереборної сили) судом зазначено таке:
- за умовами Договору:
сторона, для якої виконання зобов`язань згідно з Договором стало неможливим внаслідок настання обставин форс-мажору, повинна негайно, але не пізніше ніж через 10 днів після початку їх виникнення, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії і очікуваний час припинення цих обставин (пункт 9.2);
інформація про дію обставин форс-мажору повинна бути підтверджена Торгово-промисловою палатою України. Відсутність письмового повідомлення, а також несвоєчасне сповіщення про настання обставин форс-мажору позбавляє відповідну сторону права посилатись на ці обставини в якості причини невиконання зобов`язань по Договору (пункт 9.3);
- відповідач не здійснив негайного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин (такі докази у справі відсутні) та не повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин протягом 10 днів після початку, як він вважає, їх виникнення;
- за твердженням відповідача, роботи зі збирання врожаю були проведені 03.09.2020 - 21.09.2020. Отже, відповідач мав письмово повідомити позивача до 01.10.2020 (включно), про неможливість виконання умов Договору у зв`язку зі складними погодними умовами (стійкою посухою). Відповідач звернувся до позивача з листом від 15.10.2020 № 17, де визначив період тривалої посухи - з травня по вересень 2020 року та повідомив про неможливість виконання Договору;
- на порушення пункту 9.3 Договору відповідач не підтвердив інформацію про дію обставин форс-мажору сертифікатом Торгово-промислової палати України. Доводи відповідача щодо його звернення до названої палати з метою отримання відповідного сертифікату судом відхиляється, оскільки доказів такого звернення відповідачем не подано.
13.5. Судом також не встановлено підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, про що клопотав відповідач.
14. Судом апеляційної інстанції додатково зазначено таке.
14.1. Господарство до матеріалів апеляційної скарги додало копію сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 25.03.2021 №3100-21-0320 і посилається на те, що воно в установленому порядку звернулося до названої Палати з відповідною заявою, проте внаслідок затримки у діловодстві щодо розгляду заяви відповідач не зміг своєчасно отримати сертифікат та надати його для дослідження в судовому засіданні.
Даним сертифікатом засвідчено наявність форс-мажорної обставини, а саме виняткових погодних умов, внаслідок чого було унеможливлено виконання зобов`язань у повному обсязі за Договором.
14.2. Згідно з наявними у справі статистичними формами-звітами про збирання врожаю та довідками від 27.01.2021 №8, від 22.02.2021 №14 врожайність насіння соняшника вказує на недобір врожаю загалом 5 850,86 ц.
Вказане підтверджується довідками Луганського обласного центру гідрометеорології.
14.3. Отже, саме несприятливі погодні умови протягом 2020 року призвели до недостатньої кількості врожаю соняшнику, яка є предметом Договору. Вказані обставини є такими, що не залежать від волі відповідача і об`єктивно унеможливили належне виконання відповідачем свого зобов`язання за Договором у повному обсязі.
14.4. Постачальник вживав заходи для зменшення негативних наслідків та попереджав покупця про несприятливі погодні умови, пропонував внести зміни до Договору щодо кількості поставленого товару.
Такі зміни до Договору внесені не були.
14.5. У діях відповідача відсутня вина та протиправна поведінка зобов`язаної особи, що виключає стягнення з відповідача штрафу.
14.6. Судом апеляційної інстанції враховані правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/2173/19, де суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення попередніх судових інстанцій, виходив з того, що: саме несприятливі погодні умови протягом 2018 року призвели до недостатньої кількості врожаю соняшнику, яка є предметом спірного договору; вказані обставини не розцінюються судом як форс-мажорні, однак є такими, що не залежать від волі відповідача і об`єктивно унеможливили належне виконання відповідачем свого зобов`язання за договором у повному обсязі.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА
15. ЦК України:
частина перша статті 509:
- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;
частина перша статті 526:
- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства;
частина перша статті 610:
- порушенням зобов`язання є, зокрема, його невиконання;
частина перша статті 612:
- боржник вважається таким, що прострочив, якщо, зокрема, він не приступив до виконання зобов`язання;
частина перша статті 611:
- у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки;
частини перша, друга статті 549:
- неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання;
- штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання;
стаття 629:
- договір є обов`язковим для виконання сторонами;
стаття 614:
- особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним.
17. ГК України:
частина друга статті 218:
- учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів;
частина четверта статті 219:
- сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
18. ГПК України:
- частини третя і четверта статті 13:
- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;
- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;
стаття 300:
- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша);
- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга);
частина друга статті 287:
- підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в межах доводів та вимог касаційної скарги Товариства, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
У господарському праві діє принцип вини зобов`язаної сторони, якщо не доведено протилежне. При цьому, за змістом статті 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені норми законодавства та оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, встановив, що: несприятливі погодні умови протягом 2020 року призвели до недостатньої кількості врожаю соняшнику; ці обставини не залежали від волі відповідача і об`єктивно унеможливили належне виконання відповідачем свого зобов`язання за Договором у повному обсязі; у діях відповідача відсутня вина та протиправна поведінка зобов`язаної особи, що виключає стягнення з відповідача штрафу, тому відмовив у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги даних висновків не спростовують.
20. Посилання скаржника на те, що апеляційний господарський суд порушив статті 80 269 282 ГПК України, прийнявши як доказ сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 25.03.2021 №3100-21-0320, якого не існувало під час винесення рішення місцевим господарським судом, не приймаються Верховним Судом з огляду на таке.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції вказав, що: Господарством до матеріалів апеляційної скарги подано копію сертифіката Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 25.03.2021 №3100-21-0320; Господарство зазначає, що з метою засвідчення дії обставин непереробної сили воно в установленому порядку звернулося до Торгово- промислової палати України з відповідною заявою, проте внаслідок затримки у діловодстві щодо розгляду заяви відповідач не зміг своєчасно отримати сертифікат та надати його для дослідження в судовому засіданні; таким чином, вказаний доказ слід прийняти на підставі положень статті 269 ГПК України, як такий, що не був поданий відповідачем з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Тобто в даному разі суд апеляційної інстанції відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України встановив наявність виняткового випадку прийняття цим судом доказів, які не були подані до суду першої інстанції.
21. Доводи касаційної скарги стосовно того, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №922/3412/17, від 11.09.2019 у справі №922/393/18, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 16.12.2020 у справі №908/1908/19, від 08.10.2018 у справі №910/17956/17, від 10.07.2018 у справі №910/15148/17, від 15.01.2019 у справі №904/299/16, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18, від 04.09.2018 у справі №909/1020/17, від 05.06.2018 у справі №910/14216/17, від 10.10.2018 у справі №913/958/16, від 08.10.2020 у справі №910/1931/19, від 03.07.2019 у справі №917/791/18 не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.
Зі змісту пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Перевіривши у межах доводів та вимог касаційної скарги наявність підстави касаційного оскарження судових рішень у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, про що зазначено у поданій касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відсутні підстави вважати, що висновки апеляційного господарського суду в цій справі зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №922/3412/17, від 11.09.2019 у справі №922/393/18, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 16.12.2020 у справі №908/1908/19, від 08.10.2018 у справі №910/17956/17, від 10.07.2018 у справі №910/15148/17, від 15.01.2019 у справі №904/299/16, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18, від 04.09.2018 у справі №909/1020/17, оскільки Верховний Суд у зазначених постановах зробив висновки щодо застосування конкретних норм процесуального права, зокрема статей 80 269 282 ГПК України, саме у контексті спірних відносин у справах, що ним розглядалися. Зміст відповідних судових рішень, фактичні обставини справ, докази на їх підтвердження у кожній конкретній справі тощо свідчать про неподібність відповідних справ за наведеними правовими ознаками справі, що розглядається, і тому застосування норм процесуального права за неподібності правовідносин у справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи, зокрема, зазначених в оскаржуваній постанові.
22. З огляду на фактичні обставини даної справи у Верховного Суду відсутні й підстави вважати, що при ухваленні оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема положення статей 550 551 526 611 614 617 624 629 ЦК України та статті 218 219 ГК України, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/14216/17, від 10.10.2018 у справі №913/958/16, від 08.10.2020 у справі №910/1931/19, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, оскільки у даній справі, що розглядається, та у зазначених справах, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм права, а у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку. Тому правовідносини в зазначених скаржником справах, з одного боку, і в даній справі - з іншого не є подібними, а доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції відповідних висновків Верховного Суду не знаходять підтвердження.
23. Тобто наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
24. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлені обставини у цій справі щодо відсутності вини та протиправної поведінки відповідача у неповному виконанні зобов`язань за Договором, що в силу статті 614 ЦК України виключає стягнення з відповідача штрафу, то у Верховного Суду відсутні також підстави формувати правовий висновок з приводу застосування статей 526 614 617 629 ЦК України та статті 218, частини четвертої статті 219 ГК України.
25. Крім того, доводи касаційної скарги переважно стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом апеляційної інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі та зводяться до незгоди з відповідними обставинами і оцінкою, здійсненою судом апеляційної інстанції. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
26. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
27. Поряд з тим Касаційним господарським судом беруться до уваги доводи Господарства, зазначені у відзиві на касаційну скаргу, у тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у даній постанові.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
28. Звертаючись з касаційною скаргою, Товариство не спростувало наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довело неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого судового рішення.
29. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для її скасування.
Судові витрати
30. Понесені Товариством у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати, зокрема й витрати на професійну правничу допомогу покладаються на Товариство, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сателлит" залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 у справі № 913/18/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюка
Суддя І. Булгакова