ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 913/224/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 (головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.) у справі № 913/224/18

за позовом Виконуючого обов`язки керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "РБФ "РЕМ"

про стягнення 397 374,71 грн

Історія справи

Короткий зміст вимог

1. У травні 2018 року виконуючий обов`язки керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради Луганської області (далі - позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" (далі - відповідач) про повернення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 397 374,71 грн.

1.1. В обґрунтування позовних вимог прокурор, посилаючись на положення статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 377 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 12 120 125 126 189 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 18-1, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначав, що після набуття права власності на корпус № 4, розташований за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 2-к, відповідач, в порушення вимог статей 125 126 Земельного кодексу України, використовував земельну ділянку під нерухомим майном без оформлення належним чином права користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, не сплачуючи орендну плату за землю, що є підставою для відшкодування позивачу неотриманого доходу у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки без достатніх правових підстав на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення, прийнятого судом першої інстанції

2. Рішенням Господарського суду Луганської області від 17.09.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.1. Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, посилаючись на положення частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України, частини 1 та 2 статті 120 Земельного кодексу України, частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" вказав, що у договорі оренди землі від 25.04.2014 відбулася заміна сторони у зобов`язанні, а саме орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю "РБФ "РЕМ" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Боремер", що свідчить про те, що останнє користується земельною ділянкою за наявності правових підстав та виключає можливість застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, ухваленої судом апеляційної інстанції

3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 рішення Господарського суду Луганської області від 17.09.2018 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" на користь Сєвєродонецької міської ради 397 374,71 грн.

3.1. Мотивуючи рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що договір оренди землі від 25.04.2014 є припиненим стосовно колишнього власника нерухомого майна у зв`язку із набуттям відповідачем права власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці. Посилаючись на положення статті 125 Земельного кодексу України суд вказав, що відповідач у справі, володіючи об`єктом нерухомості, розташованим за адресою: вул. Новікова, 2-к м. Сєвєродонецьк, користується земельною ділянкою під вказаною нерухомістю без переоформлення у належний спосіб права користування земельною ділянкою, тобто, без укладення договору оренди із Сєвєродонецькою міською радою та державної реєстрації такого права. Апеляційний суд, враховуючи правові позиції Верховного Суду, зауважив, що після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки орендаря, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Отже, після відчуження об`єктів нерухомості колишні власники такого майна не повинні сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої вони вже не є, а зобов`язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості.

Враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, відповідно до якої до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними та фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, суд вказав, що наявність в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права оренди спірної земельної ділянки у Товариства з обмеженою відповідальністю "РБФ "РЕМ" не звільняє відповідача як нового власника нерухомого майна обов`язку від сплати орендної плати за землю, зважаючи на припинення договору оренди землі щодо попереднього орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю "РБФ "РЕМ".

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 12.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Боремер" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі №913/224/18, у якій просить скасувати оскаржувану постанову і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

5. Судом апеляційної інстанції безпідставно застосовано положення статті 1212 Цивільного кодексу України, оскільки предметом регулювання даної норми є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права, в обґрунтування чого скаржник посилається на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 29.11.2010 у справі № 19/18, від 13.12.2010 у справі № 26/2, від 16.05.2011 у справі № 10/7, від 30.05.2011 у справі № 14/209(02-4/4-14), від 30.05.2011 у справі № 24/135 (24/0245), від 22.01.2013 у справі №5006/18/13/2012, від 14.10.2014 у справі № 3-129гс14.

5.1. Скаржник зазначає, що цивільно-правовою підставою, що породжує зобов`язання відповідача, пов`язані з використанням ним земельної ділянки, є частина 2 статті 120 Земельного кодексу України та умови, визначені договором оренди землі, укладеним між ТОВ "РБФ "РЕМ" та Сєвєродонецькою міською радою 25.04.2014.

5.2. Апеляційним судом неправильно застосовано положення частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, а висновок про те, що відповідач зберіг майно без достатніх правових підстав, не відповідає дійсності, оскільки установлено, що відповідач є законним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 4412900000:07:001:0037, на умовах і в обсягах, визначених договором оренди землі від 25.04.2014, у якому відбулася заміна сторони у зобов`язанні.

5.3. Скаржник вказує також на те, що відсутність державної реєстрації права користування земельною ділянкою за наявності передбачених законом підстав такого користування не може тягнути тих правових наслідків, які складають предмет позову у справі, оскільки зобов`язання відповідача є договірними.

5.4. ТОВ "Боремер" зазначає, що судом апеляційної інстанції помилково враховано правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду України у низці справ, оскільки правовідносини, з яких виникли спори у справах, на які послався апеляційний суд, не є тотожними з обставинами даної справи.

5.5. Судом апеляційної інстанції не застосовано до спірних правовідносин приписи ч. 1 ст. 796 Цивільного кодексу України, яка підлягала застосуванню, оскільки фактичними користувачами земельної ділянки з кадастровим номером 4412900000:07:001:0037 є підрозділи Міністерства оборони України, які беруть участь у антитерористичній операції на сході України, а відповідач цією земельною ділянкою не користується, доходів від неї не отримує.

5.6. Скаржник наголошує, що позивачем був обраний невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки відсутні підстави для застосування норм ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Позиція прокурора у відзиві на касаційну скаргу

6. Прокурор просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду - без змін, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено всі істотні обставини справи та наявність підстав для стягнення з відповідача коштів у вигляді неодержаної орендної плати за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у сумі 397 374,71 грн за період з 08.06.2016 по 31.03.2018.

Як зазначає прокурор, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

7. Позивач та третя особа відзивів на касаційну скаргу не подали, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 провадження за касаційною скаргою зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №587/430/16-ц. Зупинено виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі №913/224/18 до закінчення її перегляду у касаційному порядку.

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2019 поновлено касаційне провадження у справі №913/224/18 у зв`язку з офіційним оприлюдненням 30.09.2019 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц. Водночас, зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах в іншій справі №913/169/18.

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2020 поновлено касаційне провадження у справі №913/224/18 у зв`язку з офіційним оприлюдненням 02.03.2020 постанови палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №913/169/18.

11. З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, комплексності правової кваліфікації відносин, з яких виник спір, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми процесуального права, визначається розумність строку розгляду цієї справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

12. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 25.04.2014 між Сєвєродонецькою міською радою (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РБФ "РЕМ" (далі - третя особа, орендар) укладено договір оренди землі №4412900000070010037, відповідно до п.1 якого орендодавець на підставі рішення сесії Сєвєродонецької міської ради за №3559 від 20.02.2014 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку - землі промисловості (під корпус №4), яка знаходиться за адресою: вул. Новікова, 2-к, м. Сєвєродонецьк, Луганська область.

12.1. Відповідно до умов Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,6978 га; строк дії договору становить 25 років - по 19 лютого 2039 включно (п.п. 2, 8 Договору).

12.2. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 4412900000:07:001:0037 становить 4 697 303,26 грн (п.5 договору).

12.3. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, право оренди за договором оренди землі №4412900000070010037 від 25.04.2014 зареєстровано 07.05.2014 (запис №5578814).

12.4. 06.05.2014 між ТОВ "РБФ "РЕМ" (продавець) та ТОВ "Боремер" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за №661 (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених у договорі, продавець оплатно передав у власність покупця (продав) об`єкт нерухомого майна: корпус № 4 (далі - нерухомість), а покупець прийняв у власність (купив) та сплатив за неї ціну продажу на умовах зазначених у п. 2. Договору.

12.5. Згідно із п.1.2 Договору нерухомість розташована за адресою: Україна, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Новікова, № 2-к, на земельній ділянці площею 1,6978 га, правовий режим якої визначений договором оренди землі, укладеним продавцем з Сєвєродонецькою міською радою від 25.04.2014, зареєстрованого 25.04.2014 № 4412900000070010037. Кадастровий номер земельної ділянки 4412900000:07:001:0037.

12.6. Право власності ТОВ "Боремер" на корпус № 4, що знаходиться за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 2-к, розташований на земельній ділянці площею 1,6978 га підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №115791645 від 01.03.2018, яке зареєстровано 06.05.2014.

12.7. Відповідно до листа Головного управління Державної фіскальної служби в Луганській області №995/9/12-32-12-03-02 від 14.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Боремер" не перебуває на обліку у ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області. Інформації від Сєвєродонецької міської ради щодо укладених договорів оренди - відсутня.

13. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

14. Відповідно до статті 177 та пункту 1 частини 1 статті 181 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

15. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

16. Частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

17. Відтак за загальним правилом, закріпленим у статті 120 ЗК України і частині 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", особа, яка набула право власності на будівлю чи споруду, набуває такі ж самі права на земельну ділянку, на яких вона належала попередньому власнику (землекористувачу) на час відчуження будівлі або споруди.

18. Водночас, у статті 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

19. Частиною 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

20. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 01.01.2014 до 01.01.2016) обов`язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

21. Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

22. Предметом даного спору є вимога про стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, заявлена на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

23. Заперечуючи проти позовних вимог у даній справі, відповідач вказує про те, що до нього на підставі статті 120 ЗК України перейшло право оренди спірної земельної ділянки від попереднього землекористувача, у якого Товариство 06.05.2014 придбало будівлю, за договором оренди від 25.04.2014.

24. Проте, судами попередніх інстанцій не встановлено і матеріали справи не містять доказів державної реєстрації права оренди як речового права (стаття 126 ЗК України, частина 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі") на спірну земельну ділянку попереднім землекористувачем - ТОВ "РБФ "РЕМ" (продавцем будівлі) саме на момент укладення договору купівлі-продажу від 06.05.2014 (схожу правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

25. З огляду на положення частини 4 статті 236 ГПК України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, та зважаючи на зазначені вище правові позиції Верховного Суду і встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, колегія суддів вважає, що апеляційний суд передчасно послався на положення статей 120 125 141 ЗК України, статті 377 ЦК України та частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" в обґрунтування висновку про перехід до ТОВ "Боремер", як нового власника будівель, від ТОВ "РБФ "РЕМ" (орендаря земельної ділянки за договором оренди від 25.04.2014) права користування земельною ділянкою під цими будівлями та обумовлене цим припинення зазначеного договору оренди стосовно відчужувача (колишнього власника), оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлових будівель (станом на 06.05.2014) право оренди земельної ділянки у продавця ще не виникло (стаття 125 ЗК України), а тому не могло перейти до покупця - ТОВ "Боремер".

26. Тобто, в силу імперативних вимог статті 125 ЗК України від однієї особи до іншої особи за правилами статті 120 цього Кодексу та частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" не може перейти право оренди земельної ділянки, яке у попереднього землекористувача ще не виникло станом на час відчуження ним будівель, розташованих на цій земельній ділянці, незалежно від дати укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки виникненням права оренди є момент державної реєстрації цього речового права, а не дата укладення договору оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.

27. За таких обставин не відповідає імперативним вимогам статті 125 ЗК України висновок суду апеляційної інстанції про набуття Товариством права оренди земельної ділянки з моменту набуття права власності на розміщену на ній будівлю та автоматичне виникнення у нового власника (ТОВ "Боремер") зобов`язання зі сплати орендної плати з моменту укладення договору купівлі-продажу від 06.05.2014.

28. У зв`язку з наведеним висновок апеляційного суду про використання відповідачем спірної земельної ділянки за наявності правової підстави (відповідно до права користування попереднього землекористувача, яке з огляду на норми статті 120 ЗК України перейшло до Товариства з моменту придбання у власність нерухомого майна, розміщеного на цій ділянці), а також висновок суду першої інстанції про наявність договірних правовідносин між сторонами спору є помилковими.

29. Предметом позову у цій справі є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі Сєвєродонецької міської ради, про стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати у сумі 397 374,71 грн за період з 08.06.2016 по 31.03.2018 на підставі статті 1212 ЦК України за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщено, без оформлення відповідного права на цю земельну ділянку.

30. Згідно із частинами 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

31. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

32. За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

33. Відповідач у поданій касаційній скарзі наполягає, що він є законним користувачем земельної ділянки, кадастровий номер 4412900000:07:001:0037, на умовах і в обсягах, визначених у договорі оренди землі, укладеному 25.04.2014 між ТОВ "РБФ "РЕМ" з Сєвєродонецькою міською радою, у якому відбулася заміна сторони у зобов`язанні, а тому застосування у цьому випадку положень статті 1212 ЦК України є необґрунтованим. Крім того, на думку скаржника, відсутність державної реєстрації права користування земельною ділянкою за наявності передбачених законом підстав такого користування не може призвести до тих правових наслідків, які становлять предмет позову у справі, а саме - застосування інститутів деліктного зобов`язання до правовідносин, що повністю унормовані правилами договірного права.

34. Колегія суддів відхиляє такі твердження як безпідставні, виходячи з того, що відсутність у продавця будівлі на момент її відчуження зареєстрованого права оренди земельної ділянки, на якій розташована ця будівля, унеможливлює як перехід такого права оренди до покупця будівлі (відповідача) за правилами частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", так і заміну сторони у зобов`язанні.

35. Відповідно до частини 1 статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

36. При цьому, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (наведену правову позицію викладено у пункті 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц).

37. Отже, прокурор правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період безпідставного користування відповідачем спірною земельною ділянкою у порядку статті 1212 ЦК України.

38. У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц і від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).

39. З огляду на викладене, ТОВ "Боремер" як фактичний користувач земельної ділянки, що у спірний період (з 08.06.2016 по 31.03.2018) без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

40. Перевіривши розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

41. Доводи касаційної скарги, викладені у п.п. 5.5. даної постанови, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, з огляду на ту обставину, що вони були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, та зводяться до спонукання суду касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів у справі.

42. З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про те, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі є таким, що ґрунтується на положеннях законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи, однак, зважаючи на зазначену вище помилковість висновків апеляційного суду, викладених у мотивувальній частині постанови, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

45. Згідно з частиною 4 статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

46. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, проте оскаржувану постанову необхідно змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

47. З урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що хоча доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, і не спростовують висновок суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог, проте наразі наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги шляхом зміни мотивувальної частини оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

48. За змістом положень пункту 1 частини 4 і частини 14 статті 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на висновок Верховного Суду про зміну мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції і залишення без змін її резолютивної частини, якою скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог повністю, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

49. За приписами частини 3 статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 332 ГПК України (в редакції до 08.02.2020), суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боремер" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі №913/224/18 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині зазначену постанову залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі №913/224/18.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.