ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1085/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Могил С К., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 (колегія суддів: Бойко С. М. - головуючий, Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) та рішення Господарського суду Львівської області від 16.06.2022 (суддя Коссак С. М.)

за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону

до: 1. Яворівської міської ради Львівської області;

2. Державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Санаторій "ІНФОРМАЦІЯ_1" (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1: 1. ОСОБА_1 ; 2. ОСОБА_2 ; 3. ОСОБА_3 ; 4. Фізична особа-підприємець Березовська Ірина Михайлівна,

про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та державного акта на право постійного користування землею,

за участю: прокурора Ющенко М. А. (посвідчення),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Яворівської міської ради Львівської області (далі - Міськрада) та Державного підприємства "Рава-Руське лісове господарство" (далі - ДП "Рава-Руське лісове господарство") про:

- визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Немирівської селищної ради Яворівського району Львівської області від 30.09.1996 № 35 "Про затвердження інвентаризації земель санаторію "ІНФОРМАЦІЯ_1" і видачу державного акта";

- визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Завадівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 30.09.1996 № 47 "Про затвердження земель за санаторієм "ІНФОРМАЦІЯ_1"";

- визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею від 08.12.1997 серії ЛВ № 57.

1.2 Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені рішення є незаконними, в результаті яких та подальшої видачі державного акта на право постійного користування землею виникло цивільне речове право в юридичної особи на земельну ділянку, яке прокурором оспорюється. При цьому у спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а спір належить до передбачених статтею 1311 Конституції України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" випадків, коли прокурор може звертатися до суду як позивач.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1 Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.06.2022 відмовлено у задоволенні позову.

2.2 Суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор помилково зазначив про відсутність органу, який самостійно міг би здійснювати в суді захист законних інтересів держави. Таким органом є Адміністрація Державної прикордонної служби України як власник приміщень, землекористувач, а також органи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) можуть звертатися до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень.

2.3 Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 скасовано це рішення суду та залишено позов без розгляду.

2.4 Колегія суддів зазначила, що суд першої інстанції не врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, та зробив передчасний висновок про відмову в позові замість залишення його без розгляду на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Також колегія суддів зазначила, що належним органом, який має повноваження здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Держгеокадастр.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі прокуратура просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права за виключними випадками, які передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

3.3 У відзиві на касаційну скаргу Міськрада просить залишити її без задоволення, а постанову - без змін, оскільки вважає постанову законною, а доводи, викладені у касаційній скарзі, необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

3.4 У відзиві на касаційну скаргу Санаторій "ІНФОРМАЦІЯ_1" (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України зазначає про підтримання касаційної скарги, просить скасувати судові рішення та задовольнити позов. Однак вказаний відзив не може бути прийнятий до розгляду, адже не містить відповідно до приписів частини 2 статті 295 ГПК України обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, тобто фактично є приєднанням до касаційної скарги. При цьому Санаторій "ІНФОРМАЦІЯ_1" (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України у порядку статті 297 ГПК України не додав документ про сплату судового збору, тому вказаний відзив колегія суддів залишає без розгляду.

3.5 Поданий ДП "Рава-Руське лісове господарство" відзив на касаційну скаргу, не може бути прийнятий до розгляду виходячи із наступного.

3.6 Частиною 1 статті 295 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

3.7 Верховний Суд в ухвалі від 23.01.2023 учасникам справи встановив строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 20.02.2023.

3.8 Відзив на касаційну скаргу ДП "Рава-Руське лісове господарство" надіслало засобами поштового зв`язку 28.02.2024, в якому просить продовжити строк для його подання.

3.9 Відповідно до частини 2 статті 119 ГПК України за заявою учасника може бути продовжений строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою, оскільки такий строк сплив, то зазначене унеможливлює задоволення клопотання ДП "Рава-Руське лісове господарство" про продовження строку для подання відзиву.

4. Мотивувальна частина

4.1 На розгляді судів знаходилися вимоги прокурора про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Немирівської селищної ради Яворівського району Львівської області від 30.09.1996 № 35 "Про затвердження інвентаризації земель санаторію "ІНФОРМАЦІЯ_1" і видачу державного акта"; визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Завадівської сільської ради Яворівського району Львівської області від 30.09.1996 № 47 "Про затвердження земель за санаторієм "ІНФОРМАЦІЯ_1"; визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею від 08.12.1997 серії ЛВ № 57 з підстав порушення інтересів держави на розпорядження землями державної форми власності.

4.2 Прокурор в обґрунтування підстав представництва інтересів держави посилався на прийняття органами місцевого самоврядування незаконних рішень щодо розпорядження землею, яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, що регламентовано статтею 14 Конституції України, статтею 1 Земельного кодексу України, статтею 2 Закону України "Про охорону земель". Отже, позов у цій справі подано в інтересах держави.

4.3 Прокурор із посиланням на положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України зазначав про наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, оскільки відсутній орган уповноважений державою здійснювати самостійно захист законних інтересів держави.

4.4 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.5 Пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

4.6 Статтею 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3). У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5).

4.7 Відповідно до частини 4 цієї статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

4.8 Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

4.9 Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

4.10 Вказані положення Закону України "Про прокуратуру" кореспондуються з нормами частини 4 та абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України, згідно з якими прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

4.11 Суд апеляційної інстанції, залишаючи позов без розгляду, зазначив про те, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є Держгеокадастр.

4.12 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, вказала про те, що у правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності). Органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився) (пункти 125, 138 постанови).

4.13 З урахуванням викладеного висновок суду апеляційної інстанції не узгоджується з викладеною вище останньою актуальною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень статті 152 Земельного кодексу України, статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пункту 51 Положення від 14.01.2015 № 15, викладеною в постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, до розгляду якої зупинялося провадження в цій справі.

4.14 Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

4.15 Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

4.16 Згідно частини 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами, викладеними у касаційній скарзі, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.17 Отже, висновок суду апеляційної інстанції про те, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах у цій справі є Держгеокадастр, є помилковим та зроблений із неправильним застосуванням норм матеріального права.

4.18 Крім того слід зазначити, що із доводів прокурора вбачається, що земельна ділянка, щодо якої прокурор звернувся із позовом у даній справі, знаходиться у Санаторію "ІНФОРМАЦІЯ_1" (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України на праві постійного користування.

4.19 Отже, суду апеляційної інстанції належало перевірити та визначитися із правильністю висновків місцевого господарського суду про те, що у спірних правовідносинах органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Адміністрація Державної прикордонної служби України, при тому, що доводи про такий орган були наведені у розглянутій цим судом апеляційній скарзі.

4.20 Згідно із положеннями частини 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

4.21 За вказаних обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

4.22 Відповідно до приписів частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 240 301 308 310 315 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону у справі № 914/1085/21 задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді С. К. Могил

Л. І. Рогач