ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/1261/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача за первісним позовом - Бандирського А.В.,

відповідача за первісним позовом - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 (головуючий суддя - Бонк Т.Б., судді: Матущак О.І., Якімець Г.Г.) та рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2021 (суддя Крупник Р.В.)

у cправі №914/1261/20

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"

до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго"

про стягнення боргу, інфляційних втрат, 3% річних, пені та компенсації,

за зустрічним позовом Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз"

про визнання договору реструктуризації від 24.07.2020 №557/20 укладеним,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (далі - АТ "ОГС "Львівгаз") звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" (далі - ЛКП "Залізничнетеплоенерго") про стягнення 15607691,99 грн, з яких: 11368475,53 грн заборгованість за розподіл природного газу, 35094,15 грн інфляційних втрат, 155805,75 грн 3% річних, 782646,36 грн пені та 3265670,20 грн компенсації (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного сторонами договору на розподіл природного газу №09420KLSQ7AT016 від 01.01.2016 позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу протягом періоду жовтня 2018 року - травня 2020 року, які, в порушення взятих на себе зобов`язань, відповідач не оплатив, його борг становить 11368475,53 грн. Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 8.2 договору, яким передбачено у випадку прострочення оплати споживачем природного газу сплату ним пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, позивач заявив до стягнення 35094,15 грн інфляційних втрат, 155805,75 грн 3% річних, 782646,36 грн пені. Також, на підставі пункту 3 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС) та пункту 7.4 договору позивач заявив до стягнення 3265670,20 грн компенсації у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог позивача про самостійне обмеження (припинення) споживання (відбір) природного газу.

1.3. ЛКП "Залізничнетеплоенерго" звернулось до Господарського суду Львівської області із зустрічною позовною заявою до АТ "ОГС "Львівгаз" про визнання укладеним договору реструктуризації від 24.07.2020 №557/20.

1.4.Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неодноразово пропонував позивачу різноманітні способи для врегулювання спору, зокрема листом від 24.07.2020 №10/973 ЛКП "Залізничнетеплоенерго" вчетверте здійснило пропозицію на укладення договору реструктуризації заборгованості в сумі 14534931,41 грн, яка виникла за зобов`язаннями березня - червня 2020 року, із відповідним графіком (починаючи з липня 2020 по квітень 2023 року, згідно з яким з липня по листопад 2020 року відповідач мав сплачувати щомісячно по 122984,68грн), та вказало про необхідність надання відповіді щодо прийняття акцепту або щодо узгодження окремих істотних умов договору у строк п`ять робочих днів з моменту отримання листа. Відповідач вказує, що оскільки зазначену пропозицію на укладення договору реструктуризації АТ "ОГС "Львівгаз" отримало 24.07.2020, відповідь щодо укладення договору чи відмову в його укладенні останній мав надіслати в строк до 31.07.2020. Крім того, 31.07.2020 та 28.08.2020 на виконання договору про реструктуризацію відповідач сплатив по 122984,68 грн, а позивач не надав відповіді про відмову в укладенні такого договору, та отримані на його виконання грошові кошти не повернув. У зв`язку з чим, посилаючись на частину першу статті 641, частину другу статті 642 ЦК України, частини четверту, сьому статті 179, частину першу статті 182 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідач вважає, що договір реструктуризації №557/20 від 24.07.2020 необхідно вважати укладеним шляхом прийняття його до виконання та ненадання протягом строку для акцепту відповіді про відмову в його укладенні і неповернення сплачених коштів.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.01.01.2016 шляхом підписання ЛКП "Залізничнетеплоенерго" заяви-приєднання №09420KLSQ7AT016 до Типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015, сторони уклали договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

2.2.Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 договору за цим договором оператор газорозподільної мережі (АТ "Львівгаз") (далі також - оператор ГРМ) зобов`язується надати споживачу (ЛКП "Залізничнетеплоенерго") послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначеному цим договором. Обов`язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи оператора ГРМ.

2.3.Як зазначено у пункті 1.4 договору послуга з розподілу газу - послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта споживача.

2.4.Облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРС. Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим договором (пункт 5.1 та пункт 5.2 договору).

2.5.Згідно з пунктом 6.1 договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу ГРС.

2.6.За змістом пункту 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановлених регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.

2.7.У разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості (пункт 6.7 договору).

2.8.Надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до Кодексу ГРС (пункт 6.8 договору).

2.9.Умовами підпункту 8 пункту 7.4 договору передбачено обов`язок споживача на вимогу оператора ГРМ у десятиденний строк сплатити операторові ГРМ компенсацію за порушення, передбачені пунктом 3 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС.

2.10.У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 8.2 договору).

2.11.Оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом ГРС, у тому числі у разі, зокрема, несвоєчасної та/або неповної оплати послуг за цим договором (пункт 9.1 договору).

2.12.Наявними в матеріалах справи актами наданих послуг, підписаних без застережень обома сторонами, підтверджується, що за період з жовтня 2018 року по травень 2020 року АТ "Львівгаз" надало ЛКП "Залізничнетеплоенерго" послуги з розподілу природного газу на загальну суму 72739952,74 грн.

2.13.Позивач вказує, що за період з жовтня 2018 року по травень 2020 року відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання щодо оплати за надані послуги з розподілу газу та допустив заборгованість (станом на момент подання заяви про зміну предмету позову) у розмірі 11368475,53 грн.

2.14.21.02.2020 АТ "Львівгаз" направило ЛКП "Залізничнетеплоенерго" лист №790-Пя-1551-0220 від 20.02.2020, в якому повідомило останнього, що станом на лютий 2020 року за підприємством рахується заборгованість за надання послуг з розподілу природного газу у розмірі 8393652,12 грн та просив в терміновому порядку здійснити повну оплату послуг.

2.15.Додатком до вказаного листа позивач направив відповідачу повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №ЛВ00000015 від 20.02.2020, в котрому було запропоновано комунальному підприємству в термін до 07:00 год. 25.02.2020 самостійно відключити від газових мереж газоспоживання (обмежити газоспоживання до рівня 0 тис. м куб. на добу) і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання на 22 об`єктах.

2.16.З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №7903907417803 вбачається, що ЛКП "Залізничнетеплоенерго" отримало лист про сплату заборгованості та повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання 24.02.2020.

2.17.26.02.2020 працівниками позивача складено акт №135/20 про те, що при перевірці газоспоживчого обладнання за адресою м. Львів, вул. Величковського,1 виявлено, що котельня газом користується. До припинення газопостачання на територію котельні не допущено начальником котельні Шумським І.С.

2.18.Вказаний акт підписано лише працівниками позивача, директор від підпису акта відмовився.

2.19.14.05.2020 АТ "Львівгаз" направило ЛКП "Залізничнетеплоенерго" вимогу про оплату заборгованості, в якій просило сплатити в добровільному порядку заборгованість станом на 07.05.2020 у розмірі 9508647,32 грн та передбачену підпунктом 8 пункту 7.4 договору компенсацію у розмірі 6316223,24 грн. До вказаної вимоги було додано розрахунок цієї компенсації.

2.20.У лютому, березні та червні 2020 року відповідач звертався до позивача з пропозиціями реструктуризувати існуючу заборгованість із надання послуг щодо розподілу природного газу, у відповідь на які позивач листами №790007-1-Лв-2510-0320 від 13.03.2020, та №790-Лв-4571-0720 від 06.07.2020 відмовляв в цьому.

2.21.З урахуванням вказаних обставин у травні 2020 року АТ "Львівгаз" звернулось до суду з позовом до ЛКП "Залізничнетеплоенерго" про стягнення 15607691,99грн (з яких 11368475,53 грн заборгованості за розподіл природного газу, 35094,15 грн інфляційних втрат, 155805,75 грн 3% річних, 782646,36 грн пені та 3265670,20 грн компенсації), а у вересні 2020 року ЛКП "Залізничнетеплоенерго" подало до суду зустрічний позов про визнання укладеним договору реструктуризації №557/20 від 24.07.2020.

2.22.Разом з тим, після відкриття провадження в цій справі (ухвала суду першої інстанції від 02.06.2020) ЛКП "Залізничнетеплоенерго" продовжувало здійснювати оплату за надані послуги і в грудні 2020 року вказане підприємство повністю погасило основну суму боргу, що є предметом цього спору.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Львівської області рішенням від 06.05.2021 у справі №914/1261/20 первісний позов задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 108965,64 грн пені, 155805,75 грн 3% річних, 35094,15 грн інфляційних втрат та 4495,02 грн судового збору; у задоволенні решти первісних позовних вимог відмовив; закрив провадження у справі в частині стягнення з Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" на користь АТ "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" 11368475,53 грн боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору; у задоволенні зустрічного позову відмовив повністю.

3.2.Судове рішення мотивовано тим, що відповідач несвоєчасно та в не повному обсязі здійснював оплату наданих йому послуг з розподілу природного газу на загальну суму 11368475,53 грн. Разом з тим, суд встановив, що після відкриття провадження у грудні 2020 року відповідач повністю погасив основну суму боргу, у зв`язку з чим, керуючись пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказав про наявність підстав для закриття провадження в цій частині. Щодо вимог про стягнення пені суд вказав, що виходячи з заявленого до стягнення її розміру та порядку нарахування, предметом цього спору є стягнення пені, нарахованої до 01.07.2019 (включно) на заборгованість за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року. Оскільки з відповідним позовом позивач звернувся 27.05.2020, з урахуванням викладеної у відзиві на позов заяви відповідача про застосування спеціальних позовної давності щодо вимог про стягнення пені, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 108965,64 грн, яка обрахована із заборгованості за березень-квітень 2019 року і нарахована за період з 27.05.2019 по 01.07.2019. Щодо вимоги про стягнення компенсації у розмірі 3265670,20 грн за нездійснення припинення (обмеження) розподілу природного газу суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такої вимоги, вказавши, що на момент направлення позивачем відповідачу вимоги про припинення (обмеження) газопостачання від 20.02.2020 діяла встановлена розпорядженням Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) №921-р від 29.09.2019 заборона операторам газорозподільних мереж на відключення та обмеження енергопостачання об`єктів теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від системи розподілу газу в опалювальний сезон 2019 - 2020року (у м. Львові опалювальний сезон тривав з 29.10.2019 по 08.04.2020). Крім того, пославшись на статті 3, 5 Закону України "Про ринок природного газу", статті 6, 25 Закону України "Про теплопостачання", Правила про безпеку постачання природного газу, затверджені наказом Міністерства енергетики і вугільної промисловості №686 від 02.11.2015, Порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями, затверджений постановою КМУ №368 від 24.03.2004, суд вказав, що ЛКП "Залізничнетеплоенерго" є захищеним споживачем і його відключення від споживання газу допускається в останню чергу і лише за наявності кризової ситуації. В опалювальний період, підприємство, яке технологічно виробляє теплову енергію, не може не відбирати газ, процес відбору газу в цей період не може припинятись, а лише змінюється обсяг споживання газу, а відтак дії позивача щодо припинення газопостачання в котельнях відповідача мали б наслідком припинення подачі тепла населенню та руйнуванню внутрішньобудинкових мереж та мереж теплопостачання. Відтак суд зазначив, що право на вимогу компенсації виникає лише у випадку невиконання правомірної вимоги про припинення (обмеження) розподілу природного газу, оскільки наслідки відмови не можуть виникати у випадку неправомірності такої вимоги.

3.3.Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2021 в межах вимог апеляційної скарги, а саме в частині відмови у стягненні 782646,36 грн пені та 3265670,20 грн компенсації, погодився з висновками суду першої інстанції у відповідних частинах.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.АТ "ОГС "Львівгаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2021 у справі №914/1261/20 в частині вимог про стягнення суми компенсації в розмірі 3265670,20 грн та пені в розмірі 782646,36 грн і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

4.2.Підставою касаційного оскарження вищезазначених судових рішень АТ "ОГС "Львівгаз" зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 1 пункту 1 глави 7 розділу VI та пункту 3 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС, пункту 3 постанови КМУ від 19.10.2018 №867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", пункту 10 частини першої статті 1, статей 3 та 5 Закону України "Про ринок природного газу", статті 25 Закону України "Про теплопостачання", розпорядження КМУ від 29.09.2019 №921-р "Деякі питання опалювального періоду 2019/20 року", статей 256-258 ЦК України, частини шостої статті 232 ГК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

4.3.Відповідач подав відзив на касаційну скаргу в якому заперечує викладені в ній доводи та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу відповідач просить стягнути з позивача 20000,00 грн витрат на правову допомоги у суді касаційної інстанції.

4.4.Колегія суддів зазначає, що питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу буде вирішуватись після прийняття цієї постанови та оформлено окремим процесуальним документом, про що сторони будуть повідомлені відповідною ухвалою.

5.Позиція Верховного Суду

Щодо вимог про стягнення пені

5.1.Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплата неустойки.

5.2.Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

5.3.Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

5.4.Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

5.5.За змістом пункту 6.6 договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

5.6.Пунктом 8.2 договору сторони передбачили, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

5.7.Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку пені (том 1, а.с.59-68), позивач здійснив нарахування пені щомісячно на заборгованість відповідача, яка існувала за період з жовтня 2018 року по лютий 2020 року; при цьому позивач визначив період нарахування з 11.11.2018 по 11.03.2020.

5.8.Суди дослідили, що з додатку №7 до позовної заяви вбачається, що відповідно до місячних розрахунків пені загальний її розмір за вказаний період становить 1677464,40 грн. Разом з тим позивач просить стягнути з відповідача 782646,36 грн пені. У позовній заяві та в доданому до заяви розрахунку позивач не уточнив за який саме період він просить стягнути неустойку. Як вбачається з оскаржуваного рішення та встановлено судами в засіданні місцевого господарського суду від 06.05.2021 представник позивача зазначив, що вказаний розмір пені необхідно обраховувати починаючи із листопада 2018 року.

5.9.Дослідивши розрахунок позивача шляхом помісячного додавання заявлених суми пені, виходячи з розміру заявленої до стягнення пені (782646,36 грн) та порядку її нарахування, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що предметом цього спору є стягнення пені, яка нарахована до 01.07.2019 (включно) на заборгованість відповідача за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року.

5.10.Позовна заява подана до суду представником позивача 27.05.2020.

5.11.У відзиві на позовну заяву відповідач заявив про застосування спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

5.12.За змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

5.13.Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 ЦК України).

5.14.Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

5.15.Відтак, оскільки відповідач заявив про застосування спеціальної позовної давності, тоді як під час розгляду справи судом першої інстанції позивач підтримав свої вимоги та вказав, що пеню необхідно розраховувати на заборгованість з жовтня 2018 року по лютий 2020 року, не уточняючи конкретного періоду за який нарахована сума 782646,36 грн, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 108965,64 грн, розрахунок якої здійснений на підставі заборгованості за березень-квітень 2019 року, і яка нарахована за період з 27.05.2019 по 01.07.2019. Отже, в задоволенні вимог щодо стягнення пені за інший період заборгованості з 11.11.2018 по 30.06.2019, пеня за який помісячно нарахована у додатку №7 до позовної заяви, суди правильно відмовили у зв`язку із пропуском позовної давності.

5.16.Частиною другою статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

5.17.Згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5.18.З огляду на викладене вище, наведені скаржником доводи про незаконність прийнятих у справі судових рішень в частині стягнення пені колегія суддів вважає безпідставними, як і його посилання на наданий до суду апеляційної інстанції інший розрахунок пені, яка нарахована на заборгованість березня 2019 року - лютий 2020 року протягом періоду з 27.05.2019 по 11.03.2020 загальний розмір якої становить 973711,43 грн, оскільки вказаний розрахунок відрізняється за періодом нарахування від розрахунку, який позивач подав до суду першої інстанції. Водночас, за приписами частини п`ятої статті 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо вимог про стягнення компенсації

5.19.Позивач також оскаржує судові рішення в частині відмови у позові про стягнення 3265670,20 грн компенсації, яка заявлена позивачем на підставі підпункту 8 пункту 7.4 договору та пункту 3 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС, згідно з яким якщо внаслідок несвоєчасної та/або неповної оплати послуг за договором розподілу природного газу оператор ГРМ не здійснив припинення (обмеження) розподілу природного газу споживачу-боржнику через відмову в доступі до об`єкта споживача або на письмову вимогу оператора ГРМ споживач самостійно не обмежив чи не припинив споживання (відбір) природного газу з ГРМ, оператор ГРМ має право вимагати від споживача, крім оплати послуги розподілу природного газу, сплати компенсації, яка вираховується за формулою передбаченою Кодексом ГРС.

5.20.Так, відповідно до пункту 9.1 укладеного між сторонами договору, підпункту 1 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом ГРС, зокрема у разі несвоєчасної та/або неповної оплати послуг за договором.

5.21.Відтак, у випадку наявності заборгованості непобутового споживача за надані послуги, позивач вправі вимагати припинення (обмеження) розподілу природного газу, а у випадку нездійснення останнім цього, вимагати сплати компенсації.

5.22.Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач у лютому 2020 року направив відповідачу листа №790-Пя-1551-0220 від 20.02.2020, в якому повідомив останнього, що станом на лютий 2020 року за підприємством рахується заборгованість за надання послуг з розподілу природного газу у розмірі 8393652,12 грн та просив в терміновому порядку здійснити повну оплату послуг. Додатком до вказаного листа позивач направив відповідачу повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №ЛВ00000015 від 20.02.2020, в якому було запропоновано комунальному підприємству в термін до 07:00 год. 25.02.2020 самостійно відключити від газових мереж газоспоживання (обмежити газоспоживання до рівня 0 тис. м куб. на добу) і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання на 22 об`єктах. В подальшому, 26.02.2020, працівниками позивача складено акт №135/20 про те, що при перевірці газоспоживчого обладнання за адресою м. Львів, вул. Величковського, 1 виявлено, що котельня газом користується.

5.23.Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 розділу 2 статуту ЛКП "Залізничнетеплоенерго" передбачено, що основними напрямками діяльності підприємства є, зокрема, виробництво, транспортування і реалізація теплової енергії для опалення і гарячого водопостачання житлового фонду, об`єктів соціально-культурного та промислово-виробничого призначення міста і підприємницької діяльності.

5.24.Відповідно до довідки ЛКП "Залізничнетеплоенерго" №10/1163 від 24.09.2020 на балансі підприємства знаходиться 21 газова котельня, у яких встановлено 65 газові котли, призначені для виробництва теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання, що дозволяє забезпечити теплом та гарячою водою мешканців (споживачів) у Залізничному та частково Шевченківському та Франківському районах м. Львова. Основним та єдиним видом палива є природний газ. Резервне паливо не передбачене та альтернативні види джерел теплової енергії не використовуються.

5.25.Відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об`єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.

5.26.Відтак, оскільки відповідач здійснює надання важливих суспільних послуг на території трьох районів м. Львова та є виробником теплової енергії для потреб побутових споживачів та підприємств, установ, організацій, що здійснюють надання важливих суспільних послуг, враховуючи те, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів здійснюється за допомогою об`єктів не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач є захищеним споживачем природного газу у розумінні пункту 10 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу".

5.27.Статтею 6 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що державна політика у сфері теплопостачання базується, зокрема, на принципах забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; забезпечення технологічної безпеки функціонування систем теплопостачання під час припинення газопостачання; підвищення екологічної безпеки систем теплопостачання.

5.28.За змістом статті 9 Закону України "Про теплопостачання" одним із завдань державного управління у сфері теплопостачання є забезпечення надійності теплопостачання як одного з необхідних елементів безпеки людини.

5.29.Згідно зі статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов`язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил.

5.30.Кабінет Міністрів України здійснює на загальнодержавному рівні державне управління у сфері теплопостачання (стаття 9 Закону України "Про теплопостачання).

5.31.З метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального періоду 2019/20 року Кабінет Міністрів України видав розпорядження "Деякі питання опалювального періоду 2019/20 року" №921-р від 29.09.2019, пунктом 1 якого зобов`язав АТ "НАК "Нафтогаз України" разом з операторами газотранспортних та газорозподільних мереж забезпечити протягом опалювального періоду 2019/20 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах.

5.32.Пунктом 2 розпорядження КМУ №921-р від 29.09.2019 операторам газорозподільних мереж заборонено відключення та обмеження енергопостачання об`єктів теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від системи розподілу газу в опалювальний період 2019/20 років нижче технологічного мінімуму споживання природного газу.

5.33.Згідно з розпорядженнями Львівського міського голови №561 від 24.10.2019 та №122 від 07.04.2020 опалювальний сезон 2019/20 років на території м. Львова тривав з 29.10.2019 по 08.04.2020.

5.34.Отже, позивач направив відповідачу повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання №ЛВ00000015 від 20.02.2020 всупереч встановленій розпорядженням КМУ №921-р від 29.09.2019 забороні на здійснення такого припинення.

5.35.Доводи скаржника про те, що зазначене розпорядження КМУ №921-р не є актом нормативного характеру, а відтак не може обмежувати право позивача, визначене Кодексом ГРС, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

5.36.Згідно з приписами статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Частина перша статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначає обов`язковість актів Кабінету Міністрів України до виконання.

5.37.Відповідно до глави 1 розділу 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою №950 від 18.07.2007 (в редакції, чинній на момент видачі розпорядження) акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.

5.38.Розпорядження Кабінету Міністрів видаються з питань, зокрема, схвалення концепції реалізації державної політики у відповідній сфері, концепції державної цільової програми та концепції закону, директив, урядової заяви, листа, звернення, декларації, меморандуму тощо.

5.39.Відповідно до частини сьомої статті 19 Закону України "Про теплопостачання" газопостачання об`єктів у сфері теплопостачання припиняється у разі порушення теплогенеруючими, теплопостачальними організаціями строку розрахунків за фактично спожитий природний газ та/або у разі відбору природного газу за відсутності у таких організацій планового обсягу поставки природного газу на поточний місяць, що виділяється постачальником згідно з договором на постачання природного газу, та/або в разі невиконання вимог статті 19-1 цього Закону. Таке припинення здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

5.40.Як було зазначено вище, розпорядженням №921-р від 29.09.2019 було встановлено необхідність, зокрема, для операторів газотранспортних та газорозподільних мереж забезпечити протягом опалювального періоду 2019/20 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах, а також встановив заборону для операторів газорозподільних мереж на відключення та обмеження енергопостачання об`єктів теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від системи розподілу газу в опалювальний період 2019/20 року нижче технологічного мінімуму споживання природного газу.

5.41.Отже, видавши зазначене розпорядження, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції врегулював відносини сторін щодо можливості відключення відповідача від постачання природного газу в опалювальний період.

5.42.Доводи скаржника про те, що зазначене розпорядження не може обмежувати чи припиняти право позивача, визначене підпунктом 1 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказане положення кодексу містить загальну норму про наявність у позивача відповідного права, реалізація якого відбувається у межах, визначених умовами договору та актами законодавства, зокрема й указаного вище розпорядження №921-р від 29.09.2019.

5.43.З урахування наведеного колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що в опалювальний період (протягом якого позивач вимагав від відповідача припинити споживання газу) відповідач, який технологічно виробляє теплову енергію з газу, не може не відбирати газ. Процес відбору газу в опалювальний період не припиняється, змінюється тільки обсяг споживання в залежності від температури повітря на вулиці. Дії з боку позивача щодо припинення, обмеження газопостачання на котельнях ЛКП "Залізничнетеплоенерго" та їх пломбування неминуче мали б наслідком припинення подачі тепла іншим захищеним споживачам та могли б призвести до руйнування внутрішньобудинкових мереж та мереж теплопостачання, а також могли б призвести до надзвичайних ситуацій техногенного характеру та завдати непоправної шкоди мешканцям трьох районів м. Львова. Тому відключення котельнь відповідача від газу, припинення (обмеження) постачання газу в опалювальний період неможливо (аналогічна правова позиція про неможливість відключення теплопостачальної організації в опалювальний період від споживання газу оскільки це може призвести до надзвичайної ситуації техногенного характеру викладена в постановах Верховного Суду №922/380/20 від 17.12.2020 та №922/599/19 від 21.02.2020).

5.44.Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для нарахування заявленої до стягнення позивачем компенсації у зв`язку з невиконанням відповідачем вимоги про припинення споживання газу.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

6.1.Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

6.4.Таким чином, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

6.5.З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" залишити без задоволення.

2.Постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 06.05.2021 у справі №914/1261/20 в частині вимог про стягнення 782646,36 грн пені та 3265670,20 грн компенсації залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.А. Кролевець

Л.В. Стратієнко