ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/1495/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши касаційні скарги Фізичної особи-підприємця Чекан Світлани Богданівни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Чекан Світлани Богданівни до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА", про стягнення 2 500 000,00 грн страхового відшкодування,

за участю представників:

позивача - Жбадинський В. О., адвокат,

відповідача - Акусова О. М., адвокат,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Чекан Світлана Богданівна звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (далі - ПрАТ "СК "УНІКА") про стягнення страхового відшкодування у розмірі 2 500 000,00 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов`язань за Договором добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" від 15.11.2016 № 014084/4610/0000182.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 15.11.2016 між ПрАТ "СК "УНІКА" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айрон ХКВС" (страхувальник, вигодонабувач)(далі - ТОВ "Айрон ХКВС") укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО", на умовах якого застраховано транспортний засіб автомобіль "Land Rover Range Rover", державний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску.

2.2. 11.04.2017 в с. Солонці Пустомитівського району Львівської області на території АЗС "ОККО" відбулося незаконне заволодіння автомобілем "Land Rover Range Rover", який належить ТОВ "Айрон ХКВС" .

2.3. 12.04.2017 за фактом незаконного заволодіння зазначеним транспортним засобом за заявою директора ТОВ "Айрон ХКВС" слідчим відділом Пустомитівського відділення поліції Франківського відділу поліції ГУНП у Львівській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140270000664 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 289 Кримінального кодексу України.

2.4. 12.04.2017 ТОВ "Айрон ХКВС" звернулося до ПрАТ "СК "УНІКА" із заявою № 00221909 про подію, що має ознаки страхового випадку.

2.5. У листі від 17.08.2017 № 6123 ПрАТ "СК "УНІКА" повідомило страхувальникові про перевірку відомостей стосовно страхового випадку 11.04.2017 з автомобілем "Land Rover Range Rover" та відстрочення прийняття рішення до завершення з`ясування причин та обставин страхового випадку.

2.6. ПрАТ "СК "УНІКА" у листі від 03.11.2017 вих. № 8092 відмовило ТОВ "Айрон ХКВС" у виплаті страхового відшкодування на підставі пунктів 11.1.3, 11.1.6, 11.5 договору страхування, посилаючись на те, що ТОВ "Айрон ХКВС" приховало, замовчало та не повідомило ПрАТ "СК "УНІКА" про всі обставини, що мають суттєве значення для визначення ступеню страхового ризику під час укладання договору та надалі не проінформувало страховика про зміну ступеню страхового ризику, оскільки страховикові стало відомо, що на момент укладення договору на автомобіль "Land Rover Range Rover" було накладено арешт ВДВС Пустомитівського РУЮ у Львівській області.

2.7. 21.05.2018 між ТОВ "Айрон ХКВС" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КОЗАКОВ І ПАРТНЕРИ" (новий кредитор) укладено договір № 58 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває належні первісному кредитору вимоги до ПрАТ "СК "УНІКА" (боржник), а саме права вимоги щодо страхової виплати в розмірі 2 500 000,00 грн за договором добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" від 15.11.2016 № 014074/4610/0000182, включаючи права вимоги до правонаступників боржника або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника, за договором добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" від 15.11.2016 № 014074/4610/0000182, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

2.8. 21.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КОЗАКОВ І ПАРТНЕРИ" (первісний кредитор) та ФОП Чекан С. Б. (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає право вимоги на користь нового кредитора, а новий кредитор приймає зазначене право вимоги та зобов`язаний сплатити за нього визначену договором суму. За цим договором первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до боржника на суму 2 500 000 грн.

2.9. Відповідно до положень зазначеного договору право вимоги, належне первісному кредиторові - це право на стягнення з ПрАТ "СК "УНІКА" (далі - боржник) страхової виплати в розмірі 2 500 000,00 грн за договором добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" від 15.11.2016 № 014074/4610/0000182, набуте первісним кредитором на підставі укладеного з ТОВ "Айрон ХКВС" договору про відступлення прав вимоги від 21.05.2018 № 58.

2.10. Судами також встановлено, що ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 10.03.2016 у справі № 445/532/16-ц накладено арешт на транспортний засіб "Land Rover Range Rover", який належить ТОВ "Айрон ХКВС", а також заборонено ТОВ "Айрон ХКВС" вчиняти будь-які реєстраційні дії, спрямовані на відчуження або обтяження транспортного засобу "Land Rover Range Rover". Копію цією ухвали направлено для виконання у ВДВС Пустомитівського РУЮ у Львівській області.

На підставі зазначеної ухвали 14.03.2016 державним виконавцем Пустомитівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області накладено арешт на майно боржника - транспортний засіб "Land Rover Range Rover".

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 (суддя Трофименко Т. Ю.) позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ "СК "УНІКА" на користь ФОП Чекан С. Б. страхове відшкодування у розмірі 2 250 000,00 грн, в іншій частині позову відмовлено.

3.2. Суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачених умовами договору страхування, про які зазначив відповідач у листі від 03.11.2017 № 8092, оскільки умовами договору страхування та нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку страхувальника повідомляти про перебування об`єкта страхування (автомобіля) під обтяженням, а відповідачем, в свою чергу, жодним чином не обґрунтовано, що інформація має суттєве значення та яким чином вона впливає на визначення ступеня страхового ризику; відомості щодо обтяження транспортного засобу не входять до складу тих, що зазначаються у пункті 1 про предмет договору страхування; відомості від органу досудового розслідування про виявлений обман не підтверджують подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку.

Суд також дійшов висновку про відсутність порушення пункту 10.7 договору страхування, оскільки відсутність абандону не є такою обставиною, що свідчить про необхідність відмови у виплаті страхового відшкодування у даному випадку.

Щодо задоволення позову в частині стягнення 2 250 000,00 грн суд зазначив, що визначена позивачем сума страхового відшкодування 2 500 000,00 грн не відповідає умовам договору страхування, оскільки позивачем всупереч вимогам пункту 10.7 договору страхування не здійснено відрахування франшизи у розмірі, визначеному у пункті 1.2.2 договору, що становить 10 %, тому суд визнав належним до сплати позивачеві страхове відшкодування в сумі 2 250 000,00 грн (2 500 000 х 1 0%).

3.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 (колегія суддів у складі: Скрипка І. М., Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.) рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

3.4. В обґрунтування своїх висновків про відсутність підстав для задоволення позову суд зазначив, що накладення арешту на автомобіль, щодо якого укладається договір страхування, суттєво впливає на визначення ступеню страхового ризику, оскільки в такому випадку, зокрема, за страховим випадком "незаконне заволодіння" унеможливлено передачу права власності на транспортний засіб (пункт 10.7 договору) та реалізацію ліквідних залишків пошкодженого транспортного засобу у випадку його конструктивного знищення (пункт 10.8.1 договору).

У формі пояснення, наданого страхувальником під час розслідування заявленого випадку, у пункті 22 було зроблено відмітку "ні" на запитання щодо існування боргового зобов`язання на транспортний засіб, обіцянок продати, подарувати тощо; тоді як перебування автомобіля під арештом в якості забезпечення виконання судового рішення про відшкодування завданої шкоди внаслідок скоєння злочину у загальному розмірі 3 246 921,00 грн свідчить про зворотнє, є підтвердженням свідомого приховування/замовчування існування судового спору про відшкодування збитків, в результаті чого було накладено арешт на застрахований в подальшому транспортний засіб.

Невиконання страхувальником умов договору є підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування згідно з пунктом 11.1.6 договору страхування.

Крім того, страхувальником не можуть бути виконані умови пункту 10.7 договору, оскільки ФОП Чекан С. Б. не є власником викраденого транспортного засобу, передати право власності страховикові на викрадений транспортний засіб не може.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. ФОП Чекан С. Б. у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

4.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України "Про страхування". На думку скаржника, посилання суду на те, що накладення арешту на автомобіль, щодо якого укладається договір страхування, суттєво впливає на визначення ступеню страхового ризику, є безпідставним та не обґрунтованим допустимими доказами; ні норми Закону України "Про страхування", ні умови договору страхування не містять обов`язку страхувальника повідомляти про перебування об`єкта страхування (автомобіля) під обтяженням; судом було зроблено помилковий висновок, що обов`язком страхувальника для отримання страхового відшкодування була передача права власності на викрадений транспортний засіб страховику, оскільки страхувальник був зобов`язаний укласти із страховиком виключно договір відмови (абандон) страхувальника від своїх прав на майно, а не договір про передачу права власності на викрадений транспортний засіб; апеляційним судом не здійснено належне тлумачення пункту 10.7 договору страхування.

4.3. Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у касаційній скарзі.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. ПрАТ "СК "УНІКА" у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

5.2. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог, викладених у касаційній скарзі.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

6.3. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

6.4. У статті 979 ЦК України та статті 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

6.5. У частині 2 статті 8 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

6.6. За змістом частини 1 статті 988 ЦК України, зокрема, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

6.7. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

6.8. Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 989 ЦК України страхувальник зобов`язаний своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором; при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику.

6.9. Відповідно до статті 21 Закону України "Про страхування", страхувальник зобов`язаний: 1) своєчасно вносити страхові платежі; 2) при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику; 3) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору; 4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку; 5) повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

6.10. Згідно з пунктом 6.3.2 договору страхування, страхувальник зобов`язаний при укладенні договору надати страховику інформацію про всі обставини, що мають суттєве значення для визначення ступеня страхового ризику та надалі інформувати страховика про будь-яку зміну ступеня страхового ризику.

6.11. За змістом частини 3 статті 26 Закону України "Про страхування" рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

6.12. Підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є, зокрема, подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку (пункт 3 частини 1 статті 26 Закону України "Про страхування").

6.13. Підстави відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, визначені у пункті 11.1 договору страхування, є такими:

11.1.1. навмисні дії страхувальника, його посадових осіб, працівників або осіб, які мають повноваження діяти від його імені, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація таких дій встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

11.1.2. вчинення страхувальником, його посадовою особою, працівником або особою, яка має повноваження діяти від його імені, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

11.1.3. подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей, що зазначаються у пункті 1 про предмет договору або про факт настання страхового випадку;

11.1.4. отримання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, винної у їх заподіянні;

11.1.5. несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру або роз міру збитків;

11.1.6 невиконання страхувальником умов договору;

11.1.6.1 власноручної відмови від отримання відшкодування;

11.1.7. залишення місця події, що створило страховику перешкоди у визначенні обставин, характеру та/або розміру збитків;

11.1.8. відмова від проходження токсико-хімічного дослідження на вимогу працівників правоохоронних органів, СБУ, ЗСУ, тощо;

11.1.9. інші випадки, передбачені законом.

6.14. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на дату укладення договору страхування від 15.11.2016 № 014074/4610/0000182 страхувальникові були відомі обставини накладення арешту ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 10.03.2016 на автомобіль, який став предметом страхування, однак такі обставини страховій компанії повідомлені не були.

6.15. Крім того, у формі пояснення, наданого страхувальником під час розслідування заявленого випадку, у пункті 22 було зроблено відмітку "ні" на запитання про наявність боргового зобов`язання на транспортний засіб, обіцянок продати, подарувати тощо; натомість перебування автомобіля під арештом у забезпечення виконання судового рішення про відшкодування завданої шкоди внаслідок скоєння злочину на загальну суму 3 246 921,00 грн свідчить про зворотнє, підтверджує свідоме приховування/замовчування наявності судового спору про відшкодування збитків, у результаті чого було накладено арешт на застрахований у подальшому транспортний засіб.

6.16. Апеляційним судом також встановлено, що накладення арешту на автомобіль, щодо якого укладається договір страхування, суттєво впливає на визначення ступеню страхового ризику, оскільки в такому випадку, зокрема, за страховим випадком "незаконне заволодіння" унеможливлено передачу права на транспортний засіб (пункт 10.7 договору) та реалізацію ліквідних залишків пошкодженого транспортного засобу у випадку його конструктивного знищення (пункт 10.8.1 договору).

6.17. У відповідності до пункту 10.7 договору страхування:

- у разі настання страхового випадку за ризиком "Незаконне заволодіння" страховик здійснює виплату страхового відшкодування в розмірі страхової суми за відрахуванням франшизи, але лише за умови початку кримінального провадження згідно з чинним законодавством та у разі внесення відомостей про незаконне заволодіння ТЗ до Єдиного реєстру досудових розслідувань, при умові надання всіх необхідних для виплати страхового відшкодування документів, передбачених пунктом 10.4;

- обов`язковою передумовою для виплати страхового відшкодування та складання страхового акту є укладання договору відмови страхувальника від своїх прав на це майно і передача цих прав страховику (абандон), що укладається між страховиком та страхувальником/власником транспортного засобу.

6.18. Апеляційний господарський суд встановив, що зазначених умов договору страхувальник не виконав, при цьому обтяження рухомого майна у виді арешту унеможливлює укладання договору передачі прав на таке майно, а позивач таких умов виконати не може, оскільки ФОП Чекан С. Б. не є власником викраденого транспортного засобу та, відповідно, не може передати страховикові право на викрадений транспортний засіб.

6.19. З урахуванням викладеного апеляційна інстанція дійшла обґрунтованого висновку, що невиконання страхувальником умов договору є підставою для відмови страховиком у виплаті страхового відшкодування згідно з пунктом 11.1.6 договору страхування, та правильно відмовила у задоволенні позову.

6.20. Аргумент скаржника про те, що ні норми Закону України "Про страхування", ні умови договору страхування не передбачають обов`язку страхувальника повідомляти про перебування об`єкта страхування (автомобіля) під обтяженням, є неспроможним, оскільки статтею 21 Закону України "Про страхування", пунктом 6.3.2 договору страхування передбачено обов`язок страхувальника при укладенні договору надати страховику інформацію про всі обставини, що мають суттєве значення для визначення ступеня страхового ризику та надалі інформувати страховика про будь-яку зміну ступеня страхового ризику. Поряд з цим пунктом 3 частини 1 статті 26 Закону України "Про страхування" подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку є підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування.

6.21. Доводи скаржника про помилковість висновків суду про те, що накладення арешту на автомобіль суттєво впливає на визначення ступіня страхового ризику, зводяться до переоцінки обставин справи та доказів, що виходить за межі касаційного провадження, визначені статтею 300 ГПК України.

6.22. Посилання скаржника на статті 213 637 ЦК України є неспроможним, оскільки ці статті не були підставою позову і судами не застосовувались.

6.23. Аргумент скаржника про те, що накладення арешту на транспортний засіб не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, також є недоречним, оскільки, як зазначалося, підставою відмови у виплаті відшкодування стало не саме по собі накладення арешту на транспортний засіб, а невиконання страхувальником своїх зобов`язань за договором щодо надання страховику при укладенні договору інформації про предмет договору страхування.

6.24. Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини колегія суддів касаційного суду погоджується з обґрунтованим висновком суду про відсутність правових підстав для задоволення позову. Водночас, інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.2. Враховуючи викладене, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чекан Світлани Богданівни залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2019 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір