ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/1607/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуюча), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства спеціального зв`язку (далі - Підприємство; скаржник)
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 (головуюча - суддя Желік М.Б., судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.)
у справі № 914/1607/22
за позовом Державного підприємства "Львівське спеціальне конструкторське бюро "Топаз" (далі - ДП "Топаз"; позивач),
до Підприємства в особі Львівського обласного вузла спеціального зв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку (далі - відповідач),
про стягнення 116 411,59 грн,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Міністерство оборони України.
ВСТУП
Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для відмови апеляційним господарським судом у задоволенні заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий зміст обставин справи
Судом розглядався позов ДП "Топаз" до Підприємства про стягнення 116 411,59 грн компенсації суми оголошеної вартості втраченого цінного відправлення.
Господарським судом Львівської області рішенням від 05.04.2023 у задоволенні позову ДП "Топаз" до Підприємства про стягнення заборгованості у сумі 116 411,59 грн відмовлено повністю.
Західним апеляційним господарським судом постановою від 24.07.2023 апеляційну скаргу ДП "Топаз" задоволено; рішення Господарського суду Львівської області від 05.04.2023 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ДП "Топаз" до Підприємства про стягнення заборгованості у сумі 116 411,59 грн. задоволено повністю; стягнуто з Підприємства на користь ДП "Топаз" - 116 411,59 грн відшкодування збитків та 6 202,50 грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Підприємство 08.04.2025 звернулось до Західного апеляційного господарського суду із заявою, у якій просить: переглянути постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі №914/1607/22 за нововиявленими обставинами; скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі №914/1607/22 та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу ДП "Топаз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 05.04.2023 у справі №914/1607/22 без змін; стягнути з ДП "Топаз" на користь Підприємства витрати по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі №914/1607/22 за нововиявленими обставинами.
Стислий зміст оскаржуваного судового рішення
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 21.05.2025 відмовив у задоволенні заяви Підприємства про перегляд постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 за нововиявленими обставинами у справі №914/1607/22, вказану постанову залишено в силі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:
- скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Підприємства про перегляд постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 за нововиявленими обставинами;
- переглянути постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 за нововиявленими обставинами;
-скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 та ухвалити нове рішення яким апеляційну скаргу ДП "Топаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 05.04.2023 - без змін.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі Підприємство з посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 320 ГПК України 924 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 18 Закону України "Про поштовий зв`язок" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статті 314 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 у справі №914/1607/22 визначено колегію суддів у складі: головуючої судді - Булгакової І.В., суддів Бенедисюка І.М., Колос І.Б.
Ухвалою Верховного Суду від 23.06.2025 відкрито касаційне провадження у справі №914/1607/22 за касаційною скаргою Підприємства на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025 у справі №914/1607/22 у зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б. визначено колегію суддів у складі: головуючої судді - Булгакової І.В., суддів Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Предметом касаційного оскарження є ухвала Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №914/1607/22 про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.
Згідно із частинами першою, другою та четвертою статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 920/1077/16, від 15.01.2020 у справі № 916/24/17 та від 19.05.2020 у справі № 910/19793/14.
Водночас нововиявлена обставина - це юридичний факт, передбачений нормами права, який тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового акта, то вона обов`язково вплинула би на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомим ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані із вимогою у цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими, а не нововиявленими обставинами.
При цьому, колегія суддів враховує, що дослідження обставин і перевірка доказів наявності нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нову правову оцінку обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи [(тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (пункт 6.2.4. постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №19/5009/1481/11)].
На обґрунтування поданої заяви про перегляд постанови Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №914/1607/22 за нововиявленими обставинами, заявник як на нововиявлену обставину вказував те, що за наслідками досудового розслідування у кримінальному провадженні було встановлено осіб, винних у викраденні цінних відправлень з приміщення відповідача, складено та скеровано до суду відповідний обвинувальний акт. За результатами проведеного обшуку у винних осіб було вилучено вміст цінних відправлень, а за результатами проведених під час досудового слідства експертиз встановлено, що вилучені предмети виготовлені зі сплавів на основі золота, срібла, міді, свинцю та цирконію, предмети містять вставки дорогоцінного каміння.
На переконання Підприємства, вказані обставини доводять пряму вину встановлених у кримінальному провадженні осіб та причинно-наслідковий зв`язок між їхніми діями та збитками (втратою вмісту цінного відправлення) позивача, що своєю чергою, доводить відсутність вини відповідача у втраті цінного відправлення та є підставою для відмови у задоволенні позову.
Верховний Суд зазначає, що чинний ГПК України містить і перелік підстав, які виключають можливість перегляду судового рішення.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд у постановах послідовно сформулювали правові висновки, що не є нововиявленими обставинами, зокрема:
- не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (пункт 6.38. постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №9901/819/18 від 14.04.2021);
- не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (пункти 27-28 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22.01.2019);
- обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими. До того ж не вважається нововиявленими обставини зміна правової позиції суду в інших подібних справах. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а);
- не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 9.06. 2022 у справі № 9901/230/20).
Колегія суддів виходить з того, що частина четверта статті 423 ЦПК України є аналогічною за змістом із частиною четвертою статті 320 ГПК України, відтак, вищевказані правові висновки щодо того, що не може вважається нововиявленими обставинами, є релевантними до цієї справи.
Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що такі концептуальні підходи щодо процедури поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2). Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії"). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії").
Відтак, колегія суддів, виходить з того, що:
(1) перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї;
(2) метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення;
(3) законодавство не містить визначення поняття "нововиявлені обставини", проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення;
(4) необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Такий висновок ґрунтується, окрім на вище окреслених правових позиціях , також і на правових позиціях, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №826/20239/16, від 08.09.2022 у справі №9901/400/20.
Дослідження обставин і перевірка доказів про наявність нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нової правової оцінки обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 910/20564/16.
Верховний Суд також зауважує, що прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №914/935/20, від 23.06.2023 у справі №918/887/21, від 12.04.2022 у справі №904/3923/20.
Верховний Суд, у тому числі виходить з того, що звертаючись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник посилався на те, що нововиявленою обставиною, яка стала підставою для подання заяви про перегляд постанови суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами, є обставини встановлені матеріалами кримінального провадження №12022100170000053 від 09.03.2022, з яких відповідачу стало відомо про такі обставини:
- в ході кримінального провадження №12022100170000053 від 09.03.2022 за адресами місцезнаходження (проживання, перебування, тощо) підозрюваних осіб та пов`язаних з ними осіб було знайдено та вилучено у т.ч. велику кількість матеріалів та виробів, схожих на ювелірні вироби з металу жовтого та сірого кольору, що підтверджується зокрема, але не виключно, протоколом обшуку від 01.07.2022 з додатками;
- висновками експертів від 30.03.2023 №КСЕ-19-22/24028, від 09.01.2023 №КСЕ-19-22/39626, від 09.02.2023 №КСЕ-19-22/39640, від 06.02.2023 №КСЕ-19-22/39634 встановлено, що вилучені предмети виготовлені зі сплавів на основі золота, срібла, міді, свинцю та цирконію, предмети містять вставки дорогоцінного каміння;
- досудове слідство у кримінальному провадженні завершено, у Солом`янському районному суді міста Києва розглядається справа №760/11313/23 за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12022100170000053 від 09.03.2022 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 185 Кримінального кодексу України.
На підставі наведеного Підприємство зазначило, що обставини щодо встановлення винних осіб у викраденні цінних відправлень у будівлі відповідача, а також вилучення у них вмісту самих цінних відправлень, є істотними для вирішення спору у справі №914/1607/22, оскільки доводять пряму вину осіб які вчинили злочин та причинно-наслідковий зв`язок між їх діями та збитками (втратою вмісту цінного відправлення) позивача. Вказане доводить відсутність вини відповідача у втраті цінного відправлення, що враховуючи норми матеріального права та висновки викладені у постанові Верховного Суду, якими керувався Західний апеляційний господарський суд, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Окрім того, Підприємство зазначає, що з огляду на умови договору, норми статті 924 ЦК України, статті 18 Закону України "Про поштовий зв`язок" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статті 314 ГК України, оператор (перевізник) несе матеріальну відповідальність у вигляді відшкодування в розмірі суми оголошеної цінності відправлення, вартості послуг спецзв`язку та штраф у розмірі 25 відсотків вартості цих послуг за повну втрату цінного відправлення. Натомість, у цьому випадку, вміст викрадених цінних відправлень було знайдено та буде повернуто власникам.
Як вказує відповідач, він не є власником (законним володільцем) вмісту цінних відправлень, тому, вміст цінного відправлення відповідно до пункту 9 та пункту 5 частини дев`ятої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України після ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, буде повернуто позивачу. В результаті, позивач отримає вміст цінного відправлення, яке не є повністю втраченим (оскільки повна втрата має бути безповоротною), а також ним було стягнуто з відповідача повну вартість такого цінного відправлення, що суперечить принципам добросовісності та справедливості.
Окремо, відповідач звертає увагу суду на те, що договором (п. 4.1) та статтею 18 Закону України "Про поштовий зв`язок" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачена відповідальність за повну втрату цінного відправлення. Тому, за обставин виявлення цінних відправлень та їх вилучення у винних осіб відсутній факт їх повної втрати. Оскільки під «повною втратою» розуміється втрата назавжди.
У постанові Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023, яку Підприємство просить переглянути за нововиявленими обставинами, колегія суддів, задовольняючи позовні вимоги, зазначила про те, що:
(1) відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що "Так, на виконання вимог ст.14 Закону України "Про поштовий зв`язок", виробнича будівля підприємства як до початку бойових дій, так і на теперішній час, обладнана внутрішньооб`єктовою сигналізацією та системою зовнішнього та внутрішнього відеоспостереження, також охорона будівлі здійснюється озброєним вогнепальною зброєю добовим нарядом працівників відділу безпеки та охорони, а в неробочий час здійснюється дистанційна охорона кімнати для зберігання зброї силами Управління Державної Охорони ГУ НП в м. Києві";
(2) суд апеляційної інстанції встановив, цитата: "Як доречно вказує апелянт, відповідач не надав доказів вжиття будь-яких заходів для схоронності цінних поштових відправлень в період з 04.03.2022 до 09.03.2022";
(3) суд апеляційної інстанції встановив, цитата: "…поштове відправлення не було знищене в результаті вибуху російської ракети, а було викрадене з охоронюваної території відповідача, при цьому відповідач не вжив необхідних заходів щодо збереження цінного майна після часткового пошкодження будівлі, де це майно зберігалось. Зокрема, не було виставлено додаткової охорони пошкодженого об`єкту, цінне майно не було переміщене у безпечне місце, про неможливість збереження майна не було повідомлено позивача. Крадіжка майна не є обставиною, яку неможливо було попередити своїми заходами, а нормами чинного законодавства не визначено, що викрадення майна є форс-мажорною обставиною";
(4) суд апеляційної інстанції встановив, цитата: "Також відповідач повідомляє, що про вчинене правопорушення (злочин) ДПСЗ було одразу повідомлено орган досудового розслідування, відомості за даним фактом внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (№КП 1202210070000053 від 09.03.2022). У цьому кримінальному провадженні відповідач є потерпілою особою, на даній стадії досудового розслідування повідомлено про підозру чотирьом фігурантам злочинного угрупування, які здійснили викрадення відправлень з виробничої будівлі ДПСЗ та вилучили частину вмісту поштових відправлень. Відповідач вважає, що позивач не позбавлений права звернутися до органу досудового розслідування з клопотанням про визнання його потерпілою особою та заявити цивільний позов. Крім того, позивач має право отримати від органу досудового розслідування інформацію про відшукане майно та, якщо в його склад входить вміст його відправлень, клопотати про повернення власнику. Натомість відповідач не є ані відправником, ані власником вмісту викрадених поштових відправлень, при цьому наявна особа, яка є такою та заявляє самостійні вимоги про відшкодування їй суми заподіяних збитків на певну суму, то вона наділена правом звернутися із заявою про залучення її до провадження як потерпілого на цю суму, а відповідач жодним чином не буде заперечувати проти заміни потерпілої сторони на належну на зазначену суму".
Відмовляючи у задоволенні заяви Підприємства про перегляд постанови від 24.07.2023 у зв`язку з нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 21.05.2025 виходив з того, що вина особи у скоєнні злочину може бути встановлена лише вироком суду, що набрав законної сили.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції зазначив, що:
- відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду;
- обвинувальний вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 75 ГПК України);
- обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування (стаття 110 Кримінального процесуального кодексу України);
- за відсутності вироку такі обставини (факти) не є преюдиційними, а тому встановлюються/спростовуються у загальному порядку на підставі наявних у матеріалах справи доказів. Водночас, господарський суд не уповноважений встановлювати обставини (факти), що підлягають встановленню виключно у порядку кримінального судочинства (наявність у діянні складу кримінального правопорушення, винуватість особи у його вчиненні тощо);
- обвинувальний акт від 08.05.2023 не є доказом, на підставі оцінки якого у господарському процесі можливим є встановити наявність нововиявлених обставин, а саме вини фізичних осіб у викраденні цінного відправлення, відшкодування за втрату якого стягнуто з відповідача;
- відкриття кримінальної справи №760/11313/23 у Солом`янському районному суді міста Києва за цим обвинувальним актом також жодним чином не свідчить про встановлення вини обвинувачених (підсудних) осіб у вчиненні кримінального правопорушення до моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.
Окрім того, суд апеляційної інстанції наголосив про те, що з наданих відповідачем доказів - протоколу обшуку, опису вилучених документів та тимчасово вилучених речей, висновків експертів за результатами комплексних експертиз (на вирішення яких ставились питання з якого металу (сплаву) виготовлені вилучені вироби, чи містять вилучені вироби вставки з дорогоцінного каміння, яка ринкова вартість вилучених виробів та вставок дорогоцінного каміння в них тощо), не вбачається за можливе встановити, що було віднайдено саме вміст цінного відправлення, яке позивач 23.02.2022 о 17:20 год передав відповідачу для відправлення та доставки Державній скарбниці України (м.Київ), і відшкодування вартості якого було предметом розгляду у справі №914/1607/22, адже відповідно до цих доказів, загальна сума викраденого майна у вигляді вмісту поштових відправлень становить 67 069 714,32 грн.
Врахував суд апеляційної інстанції і те, що відповідно до частини дев`ятої статті 100 Кримінального процесуального кодексу України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. Зважаючи на вимоги наведених норм Кримінально-процесуального кодексу України передчасним є твердження відповідача про те, що вміст цінного відправлення не є втраченим та буде повернутий власникові - відправнику та позивачу у цій справі, адже станом на дату подання заяви про перегляд постанови суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами, питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні не вирішувалось.
Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, та встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.
Також необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами (аналогічний висновок міститься у пункті 33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №9901/400/20).
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції, здійснивши аналіз усіх необхідних обставин для встановлення наявності/відсутності у контексті цієї справи ознак нововиявлених обставин за вказаними доводами Підприємства, дійшов висновку заснованого на правильному тлумаченні частин четвертої, п`ятої статті 320 ГПК України про те, що викладені заявником обставини не є нововиявленими.
Верховний Суд зазначає, що конкретно у цій справі, з огляду на обставини встановлені саме на підставі доводів, заперечень та доказів наданих сторонами та оцінених судом апеляційної інстанції та вважає, що подання заяви Підприємством спрямоване на переоцінку тих доказів, які вже дослідив суд апеляційної інстанцій під час розгляду справи №914/1607/22.
Висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є заснованим на правильному тлумаченні пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України. Правові підстави для перегляду остаточного судового рішення, яке ухвалив суд апеляційної інстанції під час розгляду справи №907/310/22, за доводами скаржника, які, на його думку, є новоявленими обставинами, відсутні.
Наведені заявником доводи та аргументи не є нововиявленими обставинами у розумінні положень статті 320 ГПК України, а заява скаржника по суті спрямована на перегляд судового рішення, яке набуло чинності, без належних правових підстав.
Доводи щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм права, а саме: статті 924 ЦК України, статті 18 Закону України "Про поштовий зв`язок" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та статті 314 ГК України відхиляються касаційним судом, оскільки такі доводи не є нововиявленими обставинами, а фактично зводяться до переоцінки вже встановлених судом апеляційної інстанції обставин та досліджених доказів, що стосуються предмету спору та суперечить положенням Розділу IV Глави 3 ГПК України, що регулює порядок перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що наведені заявником доводи та надані докази не дають можливості встановити обставини, які за твердженням відповідача, існували на час ухвалення постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 у справі №914/1607/22 і які мали б вирішальне значення у вирішенні спору.
Скаржник не надав касаційному суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції в контексті неправильного застосування судом саме положень статей 320-325 ГПК України.
За таких обставин, доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.
Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
При цьому необхідно зазначити, що у провадженні за нововиявленими обставинами суд має переглядати судове рішення лише в межах виявлених обставин, перевіривши наявність чи відсутність підстав для висновку про те, що врахування таких обставин мало б вирішальне значення у розв`язанні спору. Отже, вимоги скаржника про перегляд касаційним господарським судом постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 за нововиявленими обставинами, скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги ДП "Топаз" і залишення рішення господарського суду Львівської області від 05.04.2023 без змін, не підлягають розгляду в даному касаційному провадженні за касаційною скаргою Підприємства на ухвалу Західного апеляційного господарського суджу від 21.05.2025 постановленою за наслідками розгляду заяви Підприємства.
Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та у справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанції - без змін, як такої, що ухвалена із додержанням норм права.
Судові витрати
Судовий збір, сплачений Підприємством у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства спеціального зв`язку на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №914/1607/22 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 у справі №914/1607/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов