ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 914/1900/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г.М. - головуючий, Уркевич В.Ю., Могил С.К.,
секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничовидобувна компанія «СДК», Приватного акціонерного товариства «Львівський обласний виробничий рибний комбінат»
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 (колегія суддів: Желік М.Б. - головуючий, Орищин Г.В., Галушко Н.А.)
за позовом Керівника Стрийської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області
до 1. Приватного акціонерного товариства «Львівський обласний виробничий рибний комбінат»
2. Приватного підприємства «Гірничовидобувна компанія «СДК»
3. Державного реєстратора Жирівської сільської ради Павлишина Назара - Павла Андрійовича
4. Приватного підприємства «Лео Фішер»
про скасування державної реєстрації про право власності на нерухоме майно з одночасним припиненням права приватної власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації про право власності на нерухоме майно, набуте на підставі вищевказаного договору, з одночасним припиненням права приватної власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно з одночасним припиненням права власності, зобов`язання вчинити певні дії,
за участю:
відповідача-1: Пастернак П.І. (адвокат)
відповідача-2: Семиренко П.Я. (адвокат),
прокурора: Сельська О.З. (посвідчення)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Керівник Стрийської окружної прокуратури Львівської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» (далі - відповідач-1), Приватного підприємства «Гірничовидобувна компанія «СДК» (далі - відповідач-2), Державного реєстратора Жирівської сільської ради Павлишина Назара - Павла Андрійовича (далі - відповідач-3), Приватного підприємства «Лео Фішер» (далі - відповідач-4), у якому, уточнивши свої вимоги, просив:
- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю (будинок рибака), загальною площею 34,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2074360546230) від 28.04.2020, що зареєстрована за відповідачем-1 з одночасним припиненням права приватної власності (далі - вимога - 1);
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 01.05.2020 № 395, що укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 (далі - вимога-2);
- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю (будинок рибака), загальною площею 34,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2074360546230) від 01.05.2020, що зареєстрована за відповідачем-2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 01.05.2020 № 395 з одночасним припиненням права приватної власності на вищевказаний об`єкт нерухомості (далі - вимога-3);
- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю (будинок рибака), загальною площею 34,5 кв.м (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 2074360546230) від 27.09.2021, що зареєстрована за відповідачем- 4 з одночасним припиненням права приватної власності (далі - вимога- 4);
- зобов`язати відповідача-1, відповідача-2, відповідача-4 привести прибережну захисну смугу земельної ділянки водного фонду озера «Малий Байкал», площею 0,00345 га, що знаходиться за адресою: вул.Озерна,1, с.Гонятичі, Стрийський район, Львівська область у попередній стан, шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта, а саме: нежитлової будівлі «Будинок рибака» під літерою «А-1», загальною площею 34,5 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Озерна, 1, с.Гонятичі, Стрийський район, Львівська область за власний рахунок або з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням цього об`єкту за рахунок відповідача-1, відповідача-2, відповідача-4 (далі - вимога-5).
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані державна реєстрація права власності на нерухоме майно та договір є незаконними, оскільки вони вчинені з порушенням вимог законодавства, тому позов підлягає задоволенню.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.02.2022 (суддя Трускавецький В.П.), в позові відмовлено.
2.2 Рішення суду мотивовано тим, що прокурор не довів тих обставин з якими пов`язував свої вимоги.
2.3 Оскарженою постановою Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022, рішення суду першої інстанції скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позов щодо вимог № № 1, 2, 3 задоволено, а в частині відмови у задоволенні позову щодо вимог № № 4, 5, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
2.4 Свій висновок апеляційний суд щодо часткового задоволення позову мотивував тим, що державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомості здійснена на порушення вимог закону та за відсутності підстав, а спірний договір укладений всупереч інтересам держави та суспільства, що є підставою для скасування державної реєстрації та визнання недійсним оспорюваного договору. В іншій частині, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі заступник керівника Львівської обласної прокуратури просить скасувати вищевказані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині прийняти нове, яким позов задовольнити.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги заступник керівника Львівської обласної прокуратури посилався на те, що судові рішення в оскаржуваній частині прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує на те, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 25.09.2019 у справі № 753/2187/17, від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 04.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 23.06.2020 у справі № 906/516/19, від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19, від 21.01.2021 у справі № 910/27779/14, від 02.08.2021 у справі № 914/1027/19, від 07.10.2020 у справі № 705/3876/18.
3.3 У касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
3.4 На обґрунтування касаційної скарги відповідач-2 посилався на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує на те, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 623/214/17, від 15.01.2021 у справі № 1540/3952/18, від 18.07.2018 у справі № 750/2728/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 462/4611/13-ц, від 04.04.2019 у справі № 910/2655/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 439/212/14-ц, у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16 та відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 60 61 Земельного кодексу України, статей 88 89 Водного кодексу України в частині визначення належних правових підстав для здійснення будівництва в межах нормативно встановлених розмірів прибережної смуги.
3.5 У касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати вище вказану постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
3.6 На обґрунтування касаційної скарги відповідач-1 посилався на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує на те, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 623/214/17, від 15.01.2021 у справі № 1540/3952/18, від 18.07.2018 у справі № 750/2728/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 462/4611/13-ц, від 04.04.2019 у справі № 910/2655/18, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 17.09.2020 у справі № 813/2209/17, від 15.12.2021 у справі № 914/1075/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 439/212/14-ц, у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі № 6-605цс16 та відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 60 61 Земельного кодексу України, статей 88 89 Водного кодексу України в частині визначення належних правових підстав для здійснення будівництва в межах нормативно встановлених розмірів прибережної смуги. Також скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо представництва органом прокуратури інтересів держави у суді у формі самостійного пред`явлення позову.
3.7 У відзиві на касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури, відповідач-2 просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що апеляційним судом в частині, яка оскаржується прокурором, у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків суду не спростовують.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що розпорядженням Голови Миколаївської районної державної адміністрації від 23.10.2003 № 434 «Про надання в оренду озера Малий Байкал на території Гонятичівської сільської ради філії «Рибгосп-Рудники» (далі - Розпорядження) ВАТ «Львівський облрибкомбінат» надано в оренду озеро філії «Рибгосп-Рудники» ВАТ «Львівський облрибкомбінат» терміном на 50-ть років для влаштування садкового форельного господарства та любительського риборозведення і рибальства.
4.2 08.10.2007 між Миколаївською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами пункту 1 якого, з урахуванням акта приймання-передачі, орендар прийняв в строкове платне володіння та користування земельну ділянку водного фонду - озеро Малий Байкал та прибережну смугу, яка знаходиться біля с. Гонятичі Гонятичівської сільської ради Миколаївського району Львівської області, за межами населеного пункту, строком на 49-ть років.
4.3 Пунктами 2, 3, 4 договору оренди визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 45,35 га, у тому числі 41,96 га - під водою, 3,39 га - прибережна смуга. На земельній ділянці об`єкти нерухомого майна - відсутні, а також інші об`єкти інфраструктури - відсутні. Земельна ділянка передається в оренду за відсутності на її території будинків, будівель, споруд та інших об`єктів.
4.4 Згідно з пунктами 14-16 договору оренди, земельна ділянка передається в оренду для влаштування форельного господарства та любительського риборозведення і рибальства. Цільовим призначенням земельної ділянки - є землі водного фонду. Умови збереження стану об`єкта оренди - використання земельної ділянки з дотриманням вимог природоохоронного законодавства.
4.5 Відповідно до пункту 29 договору оренди, орендар має право за письмовою згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.
4.6 Також встановлено, що технічна документація по інвентаризації земельної ділянки, яка надається в оренду, складена Миколаївським районним центром державного земельного кадастру, містить погодження Державної екологічної інспекції Державного управління екології та природних ресурсів в Львівській області Міністерства екології та природних ресурсів України (вих. № 01-04 від 17.02.2003) щодо передачі вибраної земельної ділянки в оренду при умові, зокрема, не допущення самовільного проведення будівництва, а також будь-яких гідрологічних робіт.
4.7 Миколаївським районним відділом земельних ресурсів Державного комітету по земельних ресурсах України 17.02.2003 надано погодження (вих. № 78) про надання в оренду земельної ділянки при умові, зокрема, не допущення проведення будь-якого будівництва без попереднього погодження.
4.8 Рішеннями Гонятичівської сільської ради Миколаївського району Львівської області № 05 та № 06 від 28.01.2020 на підставі звернення відповідача - 1 присвоєно адресу земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні відповідача-1 площею 45,3500 га № 1 по вул. Озерна в с. Гонятичі Миколаївського району Львівської області та присвоєно адресу нежитловому приміщенню, а саме: "будинок рибака" загальною площею 34,5 кв.м. № 1 по вул. Озерна в с. Гонятичі Миколаївського району Львівської області.
4.9 ОКП ЛОР "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" видало відповідачу- 1 технічний паспорт на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами від 10.03.2020, будинок рибака, за адресою: Львівська область Миколаївський район село Гонятичі вулиця Озерна № 1, загальною площею 34,5 кв.м. Рік спорудження 1989.
4.10 28.04.2020 зареєстровано за відповідачем-1 право власності на нежитлову будівлю (будинок рибака) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2074360546230) загальною площею 34,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Гонятичі, вул. Озерна 1. Земельна ділянка місця розташування кадастровий номер: 4623082400:20:000:0038. Підстава для державної реєстрації права власності є: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 10.03.2020, видавник: ОКП ЛОР "БТІ та ЕО"; рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 06, виданий 28.01.2020, видавник: Гонятичівська сільська рада; рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 05, виданий 28.01.2020, видавник: Гонятичівська сільська рада.
4.11 Суди встановили, що 01.05.2020 між відповідачем-1 (продавець) та відповідачем-2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (будинок рибака), за умовами якого покупець придбав нежитлову будівлю (будинок рибака) А-1 площею 34,5 кв.м, біля нежитлової будівлі є: металеві ворота № 1, огорожа із бетонних плит № 2, металеві ворота № 3, яка знаходиться на землях Гонятичівської сільської ради Миколаївського району Львівської загальною, загальною площею 45,3500 га, кадастровий номер 4623082400:20:000:0038 за адресою: Львівська область, Миколаївський район, село Гонятичі, вулиця Озерна, будинок 1.
4.12 01.05.2020 приватним нотаріусом Алєксєєвим Валентином Анатолійовичем прийнято рішення про державну реєстрацію за відповідачем-2 права власності на нежитлову будівлю (будинок рибака) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2074360546230) загальною площею 34,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Гонятичі, вул. Озерна 1. Земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер: 4623082400:20:000:0038. Підстава для державної реєстрації права власності: договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (будинок рибака), серія та номер: 395, виданий 01.05.2020, видавник: Алєксєєв В.А. приватний нотаріус Миколаївського районного нотаріального округу Львівської області.
4.13 Згідно з протоколом № 14 загальних зборів засновників (учасників) відповідача - 2 від 22.06.2021 вирішено виділити з відповідача-2 дві нові юридичні особи у формі приватних підприємств.
4.14 Протоколом № 1 загальних зборів (учасників) відповідача-4 від 16.08.2021 прийнято рішення про створення відповідача-4 та визначено, що воно створюється шляхом виділу з відповідача-2.
4.15 Згідно з розподільчим балансом частини активів та пасивів відповідача-2, що передається, до відповідача-4 передано від відповідача-2 нежитлову будівлю (будинок рибака) А-1 площею 34,5 кв.м, за адресою: Львівська область, Миколаївський район, село Гонятичі, вулиця Озерна 1.
4.16 27.09.2021 за відповідачем-4 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (будинок рибака) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2074360546230) загальною площею 34,5 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Гонятичі, вул. Озерна 1. Земельна ділянка місця розташування кадастровий номер: 4623082400:20:000:0038. Підстава для державної реєстрації права власності: розподільчий баланс, серія та номер: б/н, виданий 31.07.2021, видавник: ПП "Гірничовидобувна компанія "СДК"/ПП "Котеджний Двір"/ПП "Лео Фішер"; протокол загальних зборів засновників, серія та номер: 1, виданий 16.08.2021, видавник: ПП "Лео Фішер".
4.17 При цьому встановлено, що рішення загальних зборів засновників (учасників), яке оформлено протоколом № 1 загальних зборів (учасників) відповідача - 4 від 16.08.2021, яким затверджено розподільчий баланс, що став підставою для реєстрації права власності, в установленому законом порядку недійсним не визнавалося.
4.18 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.19 Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України суд касаційної інстанції зазначає наступне.
4.20 Щодо оскарження заступником керівника Львівської обласної прокуратури постанови суду апеляційної інстанції у відповідній частині суд виходить з такого.
4.21 У наведеній у касаційній скарзі постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 25.09.2019 у справі № 753/2187/17, від 19.02.2020 у справі № 210/4458/15-ц, від 04.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 922/2589/19, суд касаційної інстанції виходив із конкретних встановлених судами обставин справи щодо способу захисту, які є відмінними від обставин даної справи, що переглядається у касаційному порядку.
4.22 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц зроблено висновки, за змістом яких спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у реєстрі.
4.23 Велика Палата Верховного Суду у пункті 36 постанови від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 дійшла висновку про те, що спір про скасування запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.
4.24 Предметом розгляду справи № 910/27779/14 (постанова Верховного Суду від 21.01.2021) були вимоги про зобов`язання відповідача за власний рахунок знести самочинно збудовану надбудову (поверхи), які були зведені без дотримання будівельних норм, за відсутності необхідної проєктно-кошторисної документації. У наведеній постанові Верховний Суд досліджував питання правомірності закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі (постанова суду апеляційної інстанції була скасована із направленням справи для продовження розгляду) за наявності права власності фізичних осіб на об`єкти нерухомого майна - квартири, що розташовані у житловому будинку, про знесення якого заявлено позов. Висновки Верховного Суду у наведеній справі щодо застосування приписів статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і статті 376 ЦК України стосуються питання дослідження юрисдикції спору в наведеній справі.
4.25 У постанові Верховного Суду від 02.08.2021 у справі № 914/1027/19 предметом позову були вимоги про визнання протиправною та скасування відмови державного реєстратора, зобов`язання державного реєстратора скасувати запис/реєстраційну дію щодо включення відомостей про юридичну особу.
4.26 У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 705/3876/18 викладено правову позицію, відповідно до якої відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.
4.27 Крім того слід зазначити, що відповідно до частини 4 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
4.28 Згідно частини 2 статті 315 ГПК України у постанові Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, що передала справу на розгляд об`єднаної палати.
4.29 Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
4.30 Аналогічну норму містять положення частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
4.31 Таким чином господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.
4.32 За вказаних обставин у спірних правовідносинах, про які зазначає скаржник, саме Велика Палата Верховного Суду формує висновок про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права, а не колегія суддів, як вважає заявник згідно доводів, викладених у касаційній скарзі.
4.33 У подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц сформулювала висновок про те, що належним відповідачем у спорі про майно особи речове право якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у реєстрі, є така особа.
4.34 З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення не вправі посилатися на інші, відмінні від вказаних у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду висновки, навіть якщо такі і мали місце у судових рішеннях, ухвалених колегіями суддів Верховного Суду в інших справах.
4.35 Отже, оскільки правові висновки суду апеляційної інстанції відповідають правовим висновкам, викладеним у наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, зазначені в касаційній скарзі доводи скаржника не дають правових підстав для касаційного перегляду судових рішень, а касаційне провадження у цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.
4.36 Щодо оскарження відповідачем-2 та відповідачем-1 постанови суду апеляційної інстанції у відповідній частині.
4.37 Предметом спору у справі № 623/214/17 (постанова Верховного Суду від 15.10.2020) були вимоги про визнання право власності на 1/4 житлового будинку в порядку спадкування та свідоцтва про право власності на житловий будинок в 1/4 частині таким, що втратило дію.
4.38 У постанові Верховного Суду від 15.01.2021 у справі № 1540/3952/18 сформульовано висновок про те, що вперше на законодавчому рівні встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення». Пунктом 9 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об`єкти будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження приймає в експлуатацію: збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 9 квітня 2015 року індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки загальною площею до 300 квадратних метрів, а також господарські (присадибні) будівлі і споруди загальною площею до 300 квадратних метрів; збудовані до 12 березня 2011 року будівлі і споруди сільськогосподарського призначення.
4.39 У справі № 750/2728/16-ц Верховний Суд постановою від 18.07.2018 залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про часткове задоволення позову особи, яка не є стороною правочину, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири з тих підстав, що цей правочин вчинений без наміру створити юридичні наслідки, а з метою приховування майна відповідача від звернення на нього стягнення у справі за позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
4.40 У справі № 462/4611/13-ц Верховний Суд постановою від 04.07.2018 залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про задоволення позову про визнання недійсним договору дарування квартири та навів правовий висновок про те, що правочин щодо відчуження майна, яке перебуває під арештом на підставі судового рішення, може бути визнано недійсним за позовом заінтересованої особи, незалежно від того, чи було зареєстроване таке обтяження відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на час його укладення, якщо про встановлену судом заборону сторонам правочину було відомо.
4.41 У справі № 910/2655/18 розглядався позов Київської міської ради про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки. Суди першої та апеляційної інстанції позов задовольнили. Верховний Суд постановою від 04.04.2019 рішення та постанову скасував, справу направив на новий розгляд з посиланням на те, що судами не встановлено всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, а також не надано оцінки всім доказам, наявним в матеріалах справи. Так судами не надано оцінки проекту землеустрою, акту обстеження земельної ділянки. Судами також не з`ясовано, хто саме є власником або користувачем спірної земельної ділянки, та, відповідно, чи має місце порушення прав Київської міської ради, які підлягають захисту в судовому порядку.
4.42 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2018 у справі № 439/212/14-ц, сформулювала висновок про власний інтерес заінтересованої особи, яка не є стороною правочину, її право на оскарження цього правочину у разі, якщо її права порушено його вчиненням.
4.43 У постанові від 25.05.2016 Верховний Суд України у справі № 6-605цс16 за позовом про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та визнання права власності на квартиру, навів висновок про те, що позивачі у справі в розумінні статті 215 ЦК України можуть вважатися заінтересованими особами, які мають право оспорювати договір купівлі-продажу; позивачки не були стороною (сторонами) цього договору, однак за цим договором банк здійснив відчуження квартири в порушення заборони, встановленої судом у порядку забезпечення іншого позову тих самих осіб, тому позивачки мали власний інтерес вимагати визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири з метою забезпечення для них можливості в подальшому реально і без перешкод виконати рішення суду в іншій справі за їх позовом до банку про скасування реєстрації права власності банку на квартиру.
4.44 Посилання відповідачів 1 та 2 у касаційних скаргах на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 17.09.2020 у справі № 813/2209/17, від 15.12.2021 у справі № 914/1075/17, є безпідставними, оскільки наявність інтересів держави є предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин (фактичні обставини у зазначених справах не є ідентичними обставинам у цій справі, а тому оскаржувана постанова суду, з урахуванням наведеного вище, цим висновкам не суперечить).
4.45 Зважаючи на викладене, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, та на які посилалися відповідачі 1 та 2 у касаційних скаргах, стосується правовідносин, які не є подібними, у зв`язку з чим касаційне провадження у цій частині підлягає закриттю.
4.46 Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.47 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційними скаргами заявників, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підлягають закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.
4.48 Щодо касаційних скарг відповідачів 1 та 2 у частині пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити наступне.
4.49 Відповідно до статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
4.50 Згідно зі статтею 61 Земельного кодексу України, статтею 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій) у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися та мати відповідні під`їзні шляхи, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
4.51 Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.
4.52 Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони, визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.
4.53 Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що будівництво на земельній ділянці водного фонду суперечить наведеним нормам права.
4.54 Цим судом також встановлено, що земельна ділянка передана в користування ВАТ "Львівський облрибкомбінат" лише у 2007 році на підставі розпорядження голови Миколаївської районної державної адміністрації від 23.10.2003. До вказаного часу земельна ділянка використовувалася під кар`єр Миколаївського ЦГК, який після виробітки був затоплений водою (здійснена водна рекультивація).
4.55 Судом першої інстанції встановлено, що будівництво будинку рибака відбулося до 1992 року (до дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення»). Відповідач-1 з метою встановлення приналежності вказаної будівлі (будинку рибака) до об`єктів нерухомого майна та визначення орієнтовної дати побудови будівлі звернулося до експертної організації (ТзОВ «ГАЛ-СВІТ») щодо проведення дослідження та надання експертного висновку на поставлені питання. Вказаний висновок долучено до матеріалів справи. У висновку зазначено, що нежитлова будівля (будинок рибака) загальною площею 34,5 (тридцять чотири цілих п`ять десятих) кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна-2074360546230), що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Гонятичі, вул. Озерна, 1 є об`єктом нерухомого майна. Можливий період будівництва нежитлової будівлі (будинка рибака) загальною площею 34,5 кв.м. кінець 80-х початок 90-х років ХХ століття. Окремо слід зазначити, що зважаючи на рік побудови будинку рибака (1989 рік), фактичне його будівництво здійснювалося «господарським способом». Законодавством, у тому числі, яке діяло на дату побудови будинку рибака, не наведено чіткого визначення господарського способу здійснення будівництва, однак характерні ознаки притаманні такому виду будівництва перелічені в різних підзаконних нормативних актах та роз`ясненнях.
4.56 Суд апеляційної інстанції у цій частині вказав, що надана в користування згідно договору оренди землі від 08.10.2007 земельна ділянка є вільною від будь-якої забудови.
4.57 Разом з тим слід зазначити, що такі умови договору, як і інші дії відповідних осіб, зазначених судом апеляційної інстанції, самі по собі не можуть підтверджувати відповідні обставини.
4.58 Як вбачається, відповідач фактично заперечив вказані умови договору, пославшись на вказаний висновок експертної організації (ТзОВ «ГАЛ-СВІТ»).
4.59 Такі умови договору можуть бути оспорені, а відповідно і визнані недійсними у судовому порядку.
4.60 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 24.06.2003 (заява № 44277/98) «Стретч проти Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії» встановив, що, оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції», тому визнання недійсним договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.
4.61 Отже, правовий висновок ЄСПЛ полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення майна в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.
4.62 За змістом другого речення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб`єктів власності і позбавити їх майна, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
4.63 Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства.
4.64 Концепція майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».
4.65 ЄСПЛ у рішенні від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України» (заява № 61333/00) вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».
4.66 Отже, відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ майнове право особи може бути припинено в разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.
4.67 Таких обставин у даній справі судом апеляційної інстанції не встановлено.
4.68 Обставини, зазначені судом апеляційної інстанції щодо можливого періоду будівництва спірного об`єкту, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак не можуть бути покладені в основу для скасування його рішення у відповідній частині.
4.69 Місцевий господарського суду приймаючи рішення виходив із того, що застосуванню підлягають відповідні положення законодавства, які були чинними а час будівництва спірного об`єкту.
4.70 Згідно статті 20 Водного кодексу Української РСР у відповідній редакції при розміщенні, проектуванні, будівництві і введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об`єктів на рибогосподарських водоймах, крім умов, зазначених в статті 19 цього Кодексу, повинні бути своєчасно здійснені заходи, які забезпечують охорону риби, інших водяних тварин і рослин та умови для їх відтворення.
4.71 Відповідно до вказаної статті 19 цього Кодексу при розміщенні, проектуванні, будівництві і введенні в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об`єктів, а також при впровадженні нових технологічних процесів, які впливають на стан вод, має забезпечуватися раціональне використання вод з додержанням вимог охорони здоров`я і першочергового задоволення питних та побутових потреб населення. При цьому передбачаються заходи, що забезпечують облік води, яку забирають з водних об`єктів і повертають в них, охорону вод від забруднення, засмічення і вичерпання, запобігання шкідливому діянню вод, обмеження затоплення земель до мінімально необхідних розмірів, охорону земель від засолення, підтоплення або висушення, а також збереження сприятливих природних умов і ландшафтів. Забороняється проектування і будівництво прямоточних систем водопостачання промислових підприємств, за винятком підприємств, які за технологією виробництва не можуть бути переведені на оборотне водопостачання.
4.72 Виходячи із наведеного та встановлених судами обставин справи слід погодитися із висновками місцевого господарського суду про те, що прокурором та позивачем не надано суду жодних доказів, що спірний будинок рибака було збудовано у супереч існуючим на той момент нормам закону.
4.73 Також скасовуючи рішення місцевого господарського суду у вказаній вище частині суд апеляційної інстанції виходив із того, що присвоєння адрес належить до компетенції районної державної адміністрації, а відтак рішення Гонятичівської сільської ради № 05 від 28.01.2020 "Про присвоєння адресної нумерації земельній ділянці по вул. Озерна в с.Гонятичі" і № 06 від 28.01.2020 "Про відкриття нового адреса нежитлового приміщення" а саме "Будинок рибака" загальною площею 34,5 м кв. № 1 по вул. Озерна, в.с.Гонятичі Миколаївського району Львівської області, не могли бути підставою для вчинення державної реєстрації права власності на спірний об`єкт, оскільки земельна ділянка згідно умов договору оренди землі від 08.10.2007 знаходилася поза межами населеного пункту с.Гонятичі.
4.74 Згідно приписів частини першої статті 51 ГПК України, якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. До такої заяви повинні бути додані докази про направлення її копії особі, про залучення якої як третьої особи подана заява. Відповідно до частини другої цієї статті у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.
4.75 Отже, такі доводи суду апеляційної інстанції не можуть бути покладені в основу судового рішення, оскільки суд апеляційної інстанції визначив права Гонятичівської сільської ради без залучення такої особи до участі у справі, а прокурор та позивач не були позбавлені можливості заявити відповідне клопотання про залучення цієї особи до участі у справі.
4.76 Крім того, на обґрунтування касаційної скарги відповідач-1 посилався на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо представництва органом прокуратури інтересів держави у суді у формі самостійного пред`явлення позову.
4.77 Однак, як вбачається із викладеного, прокурор у даній справі не є самостійним позивачем, позов прокурором подано в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області.
4.78 Отже у цій частині доводи відповідача-1, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися.
4.79 Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства і мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
4.80 Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Руїс Торіха проти Іспанії").
4.81 Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
4.82 Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.
4.83 За вказаних обставин для виправлення фундаментальних порушень, які допустив суд апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову апеляційної інстанції в частині, у якій було скасовано рішення суду першої інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції у цій частині.
4.84 В іншій частині постанови суду апеляційної інстанції, а саме щодо залишення без змін рішення місцевого господарського суду, у касаційних скаргах відповідачів -1 та -2 не наводиться підстав для касаційного перегляду, а отже і для її скасування, а тому відповідно до вимог частини першої статті 300 ГПК України в цій частині постанова суду апеляційної інстанції не переглядається.
4.85 Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати з касаційної скарги покладаються на прокурора
Керуючись статтями 240 300 301 308 312 315 317 ГПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційне провадження за касаційними скаргами заступника керівника Львівської обласної прокуратури, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничовидобувна компанія СДК», Приватного акціонерного товариства «Львівський обласний виробничий рибний комбінат», відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
В частині касаційного оскарження, відкритого на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Львівський обласний виробничий рибний комбінат» задовольнити частково, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничовидобувна компанія СДК», задовольнити повністю, постанову Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 в частині скасування рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2022 у справі № 914/1900/21, скасувати, а рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2022 у цій частині залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді В.Ю. Уркевич
С.К. Могил