№ 914/1974/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 914/1974/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 (у складі колегії суддів: Галушко Н.А. (головуючий), Желік М.Б., Орищин Г.В.)

та ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.09.2022 (суддя Король М.Р.)

за скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича

у справі № 914/1974/17

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз»

про стягнення 506 606 082,44 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України») звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (далі - АТ «ОГС «Львівгаз») про стягнення 506 606 082,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-259-ВТВ щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за переданий позивачем природний газ на загальну суму 1 179 229 830,39 грн для виробничо-технологічних та нормованих витрат, у зв`язку із чим позивач просив стягнути з відповідача на свою користь основний борг у сумі 348 494 542,60 грн, пеню в сумі 71 668 500,32 грн, 3 % річних у сумі 15 998 052,04 грн та інфляційні втрати в сумі 70 444 987,48 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.02.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «ОГС «Львівгаз» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 348 494 542,60 грн основного боргу, 44 399 319,92 грн пені, 15 998 052,04 грн 3 % річних, 70 444 987,48 грн інфляційних втрат та 227 081,48 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено. Стягнуто з АТ «НАК «Нафтогаз України» на користь АТ «ОГС «Львівгаз» 2 524,71 грн судових витрат за проведення експертизи.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2020 у частині відмови у стягненні 24 950 134,28 грн пені скасовано; в цій частині ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задоволено частково. Викладено пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2020 у редакції, відповідно до якої стягнуто з АТ «ОГС «Львівгаз» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 348 494 542,60 грн основного боргу, 69 349 454,20 грн пені, 15 998 052,04 грн 3 % річних, 70 444 987,48 грн інфляційних втрат та 238 901,38 грн витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з АТ «НАК «Нафтогаз України» на користь АТ «ОГС «Львівгаз» 214,71 грн судових витрат за проведення експертизи.

На виконання зазначеного судового рішення Господарським судом Львівської області видано відповідні накази від 14.09.2022.

19.09.2022 АТ «ОГС «Львівгаз» звернулося до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г., у якій (з урахуванням зміни та доповнення до скарги від 23.09.2022) просило:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанов: від 15.09.2022 про відкриття виконавчого провадження № ВП 69868544; від 15.09.2022 у виконавчому провадженні № 69868544 про арешт коштів боржника; від 15.09.2022 у виконавчому провадженні № 69868544 про стягнення з боржника основної винагороди; від 15.09.2022 у виконавчому провадженні № 69868544 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 16.09.2022 у виконавчому провадженні № 69868544 про арешт майна боржника; від 16.09.2022 у виконавчому провадженні № 69868544 про розшук майна боржника; від 16.09.2022 про відкриття виконавчого провадження ВП № 69879064; від 16.09.2022 у виконавчому провадженні № 69879064 про стягнення з боржника основної винагороди; від 16.09.2022 у виконавчому провадженні № 69879064 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 16.09.2022 у виконавчому провадженні № 69879064 про об`єднання виконавчих проваджень № 69868544, № 69879064 у зведене виконавче провадження № 69879108;

- зобов`язати приватного виконавця усунути порушення шляхом скасування постанов: від 15.09.2022 про відкриття виконавчого провадження № ВП 69868544; від 15.09.2022 у виконавчому провадженні № 69868544 про арешт коштів боржника; від 15.09.2022 у виконавчому провадженні № 69868544 про стягнення з боржника основної винагороди; від 15.09.2022 у виконавчому провадженні № 69868544 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 16.09.2022 у виконавчому провадженні № 69868544 про арешт майна боржника; від 16.09.2022 у виконавчому провадженні № 69868544 про розшук майна боржника; від 16.09.2022 про відкриття виконавчого провадження ВП № 69879064; від 16.09.2022 у виконавчому провадженні № 69879064 про стягнення з боржника основної винагороди; від 16.09.2022 у виконавчому провадженні № 69879064 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 16.09.2022 у виконавчому провадженні № 69879064 про об`єднання виконавчих проваджень № 69868544, № 69879064 у зведене виконавче провадження № 69879108;

- за результатами розгляду скарги зобов`язати приватного виконавця зупинити виконання за виконавчими документами, виданими у справі № 914/1974/17 від 14.09.2022.

В обґрунтування скарги АТ «ОГС «Львівгаз» послалося на те, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2022 у забезпечення позову АТ «ОГС «Львівгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії в адміністративній справі № 640/31819/21 заборонено органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти дії з примусового стягненню заборгованості АТ «ОГС «Львівгаз» перед АТ «НАК «Нафтогаз України», яка виникла до 31.12.2020 за договором на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 № 13-259-ВТВ, у справі № 914/1974/17, та перед Акціонерним товариством «Укртрансгаз», яка виникла до 31.12.2020 за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000709, у справі № 914/2/19.

19.07.2022 приватного виконавця Пилипчука В.Г. повідомлено про наявність такої ухвали шляхом надсилання листа на електронну адресу з електронним цифровим підписом та поштовим відправленням; 01.08.2022 поштове відправлення вручено адресату особисто.

Оскільки відповідно до частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, то, на думку скаржника, за наявності ухвали суду про забезпечення позову дії приватного виконавця з винесення зазначених постанов на виконання наказів Господарського суду Львівської області в справі № 914/1974/17 є неправомірними.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.09.2022 у задоволенні скарги АТ «ОГС «Львівгаз» відмовлено.

Місцевий господарський суд виходив із того, що на момент відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з примусового виконання наказів Господарського суду Львівської області від 14.09.2022 у справі № 914/1974/17 не існувало жодних обмежень, які б унеможливлювали вчинення дій з винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та інших похідних постанов, винесених приватним виконавцем. Дії приватного виконавця з вчинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями №69868544 №69879064 по виконанню наказів Господарського суду Львівської області від 14.09.2022 у справі № 914/1974/17 вчинені відповідно до закону, в межах повноважень приватного виконавця і право скаржника не було порушено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.09.2022 скасовано частково. Закрито провадження в частині розгляду вимог щодо визнання неправомірними дій приватного виконавця з винесення постанов від 15.09.2022 у виконавчому провадженні № 69868544 про стягнення з боржника основної винагороди; від 15.09.2022 у виконавчому провадженні № 69868544 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 16.09.2022 у виконавчому провадженні № 69879064 про стягнення з боржника основної винагороди; від 16.09.2022 у виконавчому провадженні № 69879064 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та зобов`язання приватного виконавця усунути порушення шляхом скасування постанов від 15.09.2022 у виконавчому провадженні № 69868544 про стягнення з боржника основної винагороди; від 15.09.2022 у виконавчому провадженні № 69868544 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 16.09.2022 у виконавчому провадженні № 69879064 про стягнення з боржника основної винагороди; від 16.09.2022 у виконавчому провадженню № 69879064 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. У решті ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.09.2022 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції загалом погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення скарги на дії приватного виконавця, однак дійшов висновку про закриття провадження в справі в частині наведених вимог, оскільки на ці вимоги мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2022 року АТ «ОГС «Львівгаз» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування (не застосування) судами норм матеріального права (абзац 2 частини 2 статті 287 ГПК), просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.09.2022, а скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. задовольнити.

Касаційну скаргу АТ «ОГС «Львівгаз» обґрунтовує, зокрема тим, що судами при вирішенні скарги на дії приватного виконавця не застосовано норми матеріального права, що підлягали застосуванню при вирішенні скарги, а саме: статтю 2 Закону України 29.07.2022 № 2479-IX «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (далі - Закон № 2479-IX); судами не враховано, що на АТ «ОГС «Львівгаз» як оператора газорозподільної системи поширюється дія Закону України від 14.07.2021 № 1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі - Закон № 1639-IX); заборгованість АТ «ОГС «Львівгаз» станом на 01.03.2022, що включає в себе і заборгованість у справі № 914/1974/17, буде погашена за Законом № 1639-IX, про що гарантовано у статті 2 Закону № 2479-IX, тому дії приватного виконавця щодо примусового списання коштів, накладення арешту на кошти і майно тощо, суперечать гарантіям, наданим Законом № 2479-IX.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.01.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 914/1974/17 за касаційною скаргою АТ «ОГС «Львівгаз» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.09.2022; постановлено здійснити перегляд оскаржених судових рішень без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

АТ «НАК «Нафтогаз України» у відзиві на касаційну скаргу зазначило, що судами попередніх інстанцій при вирішенні скарги АТ «ОГС «Львівгаз» на дії приватного виконавця правильно застосовано норми матеріального і процесуального права та наведено правомірний висновок про те, що на момент винесення приватним виконавцем оскаржених постанов не існувало жодних обставин, які б унеможливлювали виконання судового рішення у справі № 914/1974/17; касаційна скарга АТ «ОГС «Львівгаз» не відповідає змісту оскаржених судових рішень, оскільки застосування законів № 2479-IX і № 1639-IX не було правовою підставою скарги на дії приватного виконавця, відповідними обставинами скарга не обґрунтовувалась і, відповідно, ці обставини не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій при вирішенні скарги АТ «ОГС «Львівгаз».

31.03.2023 АТ «ОГС «Львівгаз» через систему «Електронний суд» подало додаткові пояснення в справі, у яких зазначено, зокрема, про те, що незалежно від того, чи посилалося товариство під час розгляду скарги на дії приватного виконавця на положення законів № 2479-IX і № 1639-IX, суд мав би самостійно їх застосувати.

Приватний виконавець Пилипчук В.Г. у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні скарги було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Також у відзиві зазначено, зокрема, що на момент відкриття виконавчого провадження не існувало жодних обмежень для винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та інших похідних постанов; у межах доводів скарги АТ «ОГС «Львівгаз» на дії приватного виконавця питання застосування Закону № 2479-IX взагалі не порушувалося і такими обставинами скарга не обґрунтовувалася; станом на дату відкриття виконавчого провадження АТ «ОГС «Львівгаз» не було включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, що не заперечується і самим скаржником, тому відповідні доводи касаційної скарги є безпідставними. Крім того, у відзиві на касаційну скаргу приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. порушено питання про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката у суді касаційної інстанції у сумі 15 000,00 грн, на підтвердження чого надано відповідні докази.

03.02.2023 через систему «Електронний суд» АТ «ОГС «Львівгаз» направило клопотання, у якому скаржник просить зменшити розмір витрат приватного виконавця на оплату правничої допомоги адвоката до 3 000,00 грн.

Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням обставин направлення приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. відзиву на касаційну скаргу, у якому міститься вимога про відшкодування витрат на професійну правову допомогу адвоката, як до Суду, так і іншим учасникам справи засобами поштового зв`язку в передостанній день строку, встановленого Судом для подання відзиву, обставин поштового сполучення та надання можливості АТ «ОГС «Львівгаз» скористатися своїми процесуальними правами на подання своїх заперечень.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав. Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Відповідно до статті 326 ГПК судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 зазначеного Закону).

У частині 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

За змістом статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Підстави зупинення вчинення виконавчих дій визначені у статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до пункту 2 частини 1 якої, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2022 в адміністративній справі № 640/31819/21 у забезпечення позову АТ «ОГС «Львівгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії заборонено органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, вчиняти дії з примусового стягненню заборгованості АТ «ОГС «Львівгаз» перед АТ «НАК «Нафтогаз України», яка виникла до 31.12.2020 за договором на купівлю-продаж природного газу від 04.01.2013 № 13-259-ВТВ, у справі № 914/1974/17, та перед Акціонерним товариством «Укртрансгаз», яка виникла до 31.12.2020 за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000709, у справі № 914/2/19.

Відповідно до частин 1, 2 статті 156 КАС ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (частина 8 статті 154 КАС).

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2022 в адміністративній справі № 640/31819/21 було оскаржено в апеляційному порядку Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, АТ «НАК «Нафтогаз України» та АТ «Укртрансгаз».

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі № 640/3181/21, між іншим, відкрито провадження в справі та зупинено дію ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2022.

Відповідно до частини 2 статті 325 КАС ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Судами встановлено, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 у справі № 640/31819/21 набрала законної сили 07.09.2022, тому, за висновками судів попередніх інстанцій, обставина того, що апеляційний адміністративний суд зупинив дію ухвали про забезпечення позову свідчить про те, що така ухвала з моменту зупинення її дії перестала діяти та, як наслідок, обмеження, установлені в ухвалі про забезпечення позову, також перестали діяти; зупинення дії оскаржуваного рішення, як і зупинення виконання, унеможливлює вчинення дій на виконання такого рішення (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.09.2021 у справі № 904/5347/19, від 06.08.2021 у справі № 904/5740/19).

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За встановлених судами попередніх інстанцій обставин, відповідні накази на виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 у справі № 914/1974/17, що розглядається, Господарським судом Львівської області видано 14.09.2022 та 15.09.2022 передано НАК «Нафтогаз України» на виконання до приватного виконавця Пилипчука В.Г. Ці накази Господарського суду Львівської області від 14.09.2022 у справі № 914/1974/17 у встановленому процесуальним законом порядку не визнавалися такими, що не підлягають виконанню; зазначені процесуальні документи відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та підлягають виконанню, у тому числі і приватними виконавцями.

15.09.2022 приватним виконавцем відкрито виконавчі провадження з примусового виконання постанови суду апеляційної інстанції у справі № 914/1974/17, а саме: виконавче провадження № 69868544 щодо стягнення 348 494 542,60 грн основного боргу, 69 349 454,20 грн пені, 15 998 052,04 грн 3 % річних, 70 444 987,48 грн інфляційних втрат, 238 901,38 грн судового збору; виконавче провадження № 69879064 щодо стягнення 360 000,00 грн судового збору за перегляд рішення апеляційним судом та 2 270,00 грн за подання касаційної скарги.

Оскільки, за встановлених судами обставин, на момент відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з примусового виконання наказів Господарського суду Львівської області від 14.09.2022 у справі № 914/1974/17 не існувало жодних обмежень, які б унеможливлювали вчинення виконавчих дій відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а в разі надходження до виконавця заяви стягувача про примусове виконання рішення разом з оригіналом виконавчого документа, що відповідає визначеним вимогам, спеціальним законодавством встановлено імперативний обов`язок виконавця відкрити виконавче провадження та вчиняти дії з примусового виконання; відсутності підстав для повернення виконавчих документів (наказів Господарського суду Львівської області у справі № 914/1974/17) стягувачу без прийняття до виконання, то за обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій дії приватного виконавця Пилипчука В.Г. з винесення постанов про відкриття виконавчого провадження та інших похідних постанов вчинено відповідно до закону, в межах повноважень та є правомірними.

Доводи АТ «ОГС «Львівгаз» стосовно того, що такі дії приватного виконавця вчинено всупереч ухвали про забезпечення позову в справі № 640/3181/21, правомірно відхилено судом апеляційної інстанції як безпідставні, оскільки не знайшли свого підтвердження під час розгляду скарги відповідача на дії приватного виконавця.

Разом із тим, як свідчить інформація з Єдиного державного реєстру судових рішень, що знаходиться у відкритому доступі, дію ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2022 у справі № 640/31819/21 було поновлено відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2022, а ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2022 у справі № 640/31819/21 прийнято відмову АТ «ОГС «Львівгаз» від позову та закрито провадження в справі № 640/31819/21 за позовом АТ «ОГС «Львівгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання дій/бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень у справі № 914/1974/17 АТ «ОГС «Львівгаз» послалося на обставини того, що судами попередніх інстанцій при вирішенні скарги на дії приватного виконавця не було застосовано положення законів України № 2479-IX, № 1639-IX.

За змістом положень статей 14 269 300 ГПК передбачено обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як свідчать матеріали справи та зміст оскаржуваних судових рішень, АТ «ОГС «Львівгаз» вимоги скарги на дії приватного виконавця положеннями зазначених законів (№ 2479-IX, № 1639-IX) взагалі не обґрунтовувало, відповідні докази на підтвердження саме таких доводів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції відповідно до положень статей 14 73 74 ГПК не подавало, і, відповідно, такі обставини не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій.

До того ж, у касаційній скарзі скаржник фактично порушує питання щодо встановлення інших обставин справи, які не встановлювались судами попередніх інстанцій, а також щодо переоцінки доказів у справі, однак Верховний Суд зауважує, що відповідно до приписів частин 2, 3 статті 300 ГПК суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Доводи АТ «ОГС «Львівгаз», наведені у додаткових поясненнях, про те, що суди при розгляді скарги на дії приватного виконавця мали самостійно застосувати зазначені закони не ґрунтується на наведених нормах процесуального закону, а посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц та від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц стосовно того, що неправильна юридична кваліфікація позивачем/відповідачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, є помилковими, оскільки висновки у наведених постановах Великої Палати Верховного Суду зроблені за інших фактичних обставин у кожній справі і не є релевантними до обставин справи, що розглядається.

При цьому в даному випадку АТ «ОГС «Львівгаз» підстави скарги на дії приватного виконавця було обґрунтованого виключно обставинами вчинення виконавцем виконавчих дій за наявності ухвали суду адміністративної юрисдикції про забезпечення адміністративного позову; будь-якими іншими підставами ця скарга обґрунтована не була і відповідними доказами не підтверджена, тому у суду були відсутні правові підстави застосовувати положення зазначених скаржником у касаційній скарзі законів.

Разом із тим суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на дотриманні принципу обов`язковості судового рішення. Так, у справі «Глоба проти України» Суд зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі «Comingersoll S.A.» проти Португалії»); пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення у справі «Горнсбі проти Греції», у справі «Бурдов проти Росії», у справі «Ясюнієне проти Литви»). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі «Фуклев проти України»).

Верховний Суд, ураховуючи встановлені судами фактичні обставини справи, зазначає, що суди попередніх інстанцій при вирішенні скарги на дії приватного виконавця дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки вчинення виконавцем дій у процесі виконання судового рішення, що набрало законної сили, і є обов`язковим, відбулося з дотриманням наведених законодавчих норм та в межах компетенції, визначеної законом.

З огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні відповідної скарги на дії державного виконавця, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування цих судових рішень. У зв`язку із цим, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Що стосується вимог приватного виконавця Пилипчука В.Г. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в сумі 15 000,00 грн, про що заявлено у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд зазначає таке.

За змістом статті 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У частині 2 статті 126 ГПК установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК).

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК).

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК).

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Як свідчать матеріали справи, 05.02.2020 між Адвокатським об`єднанням «ДЖАСТЛІКТОРЗ» і приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пилипчуком В.Г. (клієнт) укладено договір № 7/1/20 про надання правової допомоги, предметом якого є надання Адвокатським об`єднанням усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту в усіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав і законних інтересах клієнта

Відповідно до додаткової угоди № 13 від 23.01.2023 до договору № 7/1/20 від 05.02.2020 про надання правової допомоги, укладеної між Адвокатським об`єднанням «ДЖАСТЛІКТОРЗ» і приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пилипчуком В.Г. (клієнт), останній доручив Адвокатському об`єднанню надання правової допомоги та ведення справи від свого імені та представництво його інтересів у справі № 914/1974/17 за скаргою АТ «ОГС «Львівгаз» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г.

У пункті 3 цієї додаткової угоди визначено, що за комплексне ведення справи № 914/1974/17 у суді касаційної інстанції гонорар становить 15 000,00 грн.

30.01.2023 на адресу Верховного Суду приватним виконавцем Пилипчука В.Г. в особі представника адвоката Тараскіної К.О. направлено відзив на касаційну скаргу АТ «ОГС «Львівгаз» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.09.2022 у справі № 914/1974/17.

Повноваження адвоката Тараскіної К.О. на представництво інтересів приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука В.Г. у суді касаційної інстанції підтверджено ордером на надання правничої (правової) допомоги від 23.09.2022 серія ВІ № 1105249, виданого Адвокатським об`єднанням «ДЖАСТЛІКТОРЗ», копію якого додано до відзиву на касаційну скаргу.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді касаційної інстанції приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. надано: акт про надання правової допомоги № 13 відповідно до договору про надання правової допомоги 7/1/20 від 05.02.2020, за змістом якого надана правова допомога у справі № 914/1974/17 та гонорар за її надання становить 15 000,00 грн; рахунок на оплату № 13-7/1/2020 від 23.01.2023.

АТ «ОГС «Львівгаз» у клопотанні просило зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги до 3 000,00 грн, пославшись виключно на неспівмірність таких витрат.

Будь-яких обставин (доказів) на виконання обов`язку доведення неспівмірності витрат відповідно до частини 6 статті 126 ГПК АТ «ОГС «Львівгаз» не наведено.

Таким чином, ураховуючи умови договору про надання правової допомоги, подані приватним виконавцем Пилипчуком В.Г. докази на підтвердження надання правової допомоги за цим договором, відсутність обґрунтованих доводів АТ «ОГС «Львівгаз» про наявність підстав для зменшення зазначеної суми, з огляду на результат розгляду касаційної скарги, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що витрати на правову допомогу адвоката в суді касаційної інстанції, понесені приватним виконавцем Пилипчуком В.Г., підлягають відшкодуванню за рахунок АТ «ОГС «Львівгаз» (скаржника) в сумі 15 000,00 грн.

Керуючись статтями 123 126 129 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.09.2022 у справі № 914/1974/17 залишити без змін.

3. Заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 914/1974/17 задовольнити.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (79039, м. Львів, вул. Золота, 42; код ЄДРПОУ 03349039) на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пилипчука Віталія Григоровича (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1 ) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції 15 000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень).

5. Доручити Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

В.Г. Суховий