ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/21/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.,

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 16 листопада 2021 року (головуючий - Галушко Н.А., судді: Кравчук Н.М., Плотніцький Б.Д.) у справі

за позовом Львівської міської громадської організації «Студія активного дозвілля»

до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

про зобов`язання укласти договори.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

1. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської громадської організації «Студія активного дозвілля» (далі «Позивач», Студія) до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (далі «Відповідач», Управління) про зобов`язання укласти договори купівлі-продажу об`єкта малої приватизації способом викупу.

2. Позивач стверджував, що є орендарем нежитлових приміщень загальною площею 424,1 кв.м., які знаходяться по вул. Брюховицькій, 208 у м. Львові, а відповідно до ухвали Львівської міської ради їх було включено до переліку об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації способом викупу.

2.1. Позивач пояснював, що він неодноразово звертався до Управління з вимогою вчинити необхідні дії для підготовки об`єкта приватизації до викупу та укладення відповідного договору купівлі-продажу об`єкта приватизації, проте всі його вимоги залишились без задоволення, у зв`язку з чим він звертався до Господарського суду Львівської області з позовом, який було задоволено частково, а саме визнано за Студією право на приватизацію об`єкта шляхом викупу.

2.2. В подальшому, ухвалою Львівської міської ради було зобов`язано Відповідача здійснити заходи щодо визначення вартості об`єкта та укласти з Позивачем договір купівлі-продажу щодо цього об`єкта. Проте, незважаючи на погодження сторонами всіх істотних умов та вчинення Позивачем всіх необхідних дій, договори купівлі-продажу так і не було укладено.

2.3. З огляду на це, у справі № 914/21/20 Студія просила суд зобов`язати Управління протягом двох тижнів з моменту набрання законної сили судовим рішенням укласти з Позивачем договори купівлі-продажу об`єкта малої приватизації способом викупу, а саме: будівлі літ. «А-2» загальною площею 385,9 кв.м., та будівлі літ. «Б-1» загальною площею 38,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька, буд. 208, в запропонованій Позивачем редакції, доданій до позовної заяви.

Узагальнений зміст і мотиви рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.03.2021 у задоволенні позову відмовлено.

4. Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський суд мотивував його такими аргументами.

4.1. Пунктом 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначено, що приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими: дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом; після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу; на момент прийняття рішення про їх приватизацію належали до об`єктів групи Г згідно з класифікацією об`єктів приватизації, встановленою Законом України «Про приватизацію державного майна», та щодо яких є дійсною оцінка, або Кабінетом Міністрів України визначено радника для надання послуг з підготовки до приватизації та продажу об`єктів приватизації за результатами проведення конкурсу.

Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» вступив в дію 07.03.2018. Ухвала Львівської міської ради про приватизацію спірного об`єкта способом викупу була прийнята 19.03.2015, термін її дії в частині пункту 36 додатка до ухвали (стосовно приміщень за адресою вул. Брюховицька, 208 у м. Львові) було визначено до 01.12.2018. Тобто дата реалізації викупу приміщень припадала на день після набрання чинності вказаним Законом, а отже застосуванню підлягало законодавство, яке діяло до набрання ним чинності, а саме приписи Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

4.2. В свою чергу аналіз статей 11, 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» дає підстави для висновку про те, що викуп орендарем приміщень може відбутись лише за умови, якщо ним за згодою орендодавця за рахунок власних коштів було здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.

Водночас, матеріали цієї справи не містять доказів на підтвердження того, що Позивач здійснював будь-які поліпшення орендованих приміщень чи хоча би звертався до орендодавця з метою отримання відповідної згоди на здійснення поліпшень, а тому укладення договору стосовно приватизації об`єкта шляхом викупу не є можливим відповідно до вимог вказаного Закону.

Позивач, звертаючись до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення, та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, ним здійснені не були та жодні дії, які б свідчили про намір здійснити такі поліпшення, ним не вчинялись, мав усвідомлювати, що його звернення суперечить пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Укладення договорів, яких стосуються позовні вимоги, не може бути обов`язковим на підставі закону, оскільки в даному випадку Позивач не володіє правом на їх укладення у зв`язку з тим, що таке право виникло би у орендаря лише за дотримання умов, визначених Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

5. За наслідками перегляду цієї справи в апеляційному порядку, постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2021, рішення місцевого господарського суду від 22.03.2021 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано укладеними між Студією та Управлінням договори купівлі-продажу об`єкта малої приватизації способом викупу у викладеній в резолютивній частині постанови редакції.

6. Приймаючи вказану постанову апеляційний господарський суд мотивував її такими аргументами.

6.1. Господарський суд першої інстанції правильно вирішив, що спірні правовідносини в частині укладення відповідних договорів купівлі-продажу регулюються приписами Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», які передбачають, що право орендаря на викуп орендованих приміщень виникає внаслідок здійснення за погодженням з орендодавцем поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, у розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна.

6.2. Але, відповідно до частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

6.3. Тобто, законодавство, чинне на момент початку процедури приватизації орендованого майна, передбачало дві альтернативні можливості приватизації способом викупу орендованого комунального майна: внаслідок здійснення за погодженням з орендодавцем поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, у розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна; та/або шляхом реалізації переважного права орендаря, який належним чином виконує свої обов`язки згідно договору оренди, на викуп об`єкта оренди на підставі статті 777 Цивільного кодексу України.

6.4. З обставин цієї справи вбачається, що рішенням Господарського суду Львівської області від 18.04.2018 у справі № 914/2730/17 за позовом Студії до Управління було визнано за Позивачем право на приватизацію спірних приміщень шляхом викупу саме в результаті реалізації переважного права орендаря, який належним чином виконує свої обов`язки.

6.5. За викладеного, безпідставним є посилання Відповідача на те, що Позивач не отримував погодження орендодавця та не здійснював невід`ємних поліпшень орендованого майна в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, що унеможливлює приватизацію даного об`єкту шляхом викупу, оскільки Позивач набув право на приватизацію даного об`єкта шляхом викупу в результаті реалізації переважного права орендаря перед іншими особами на її придбання, що підтверджено судовим рішенням.

6.6. Положеннями частини 1 статті 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» встановлено, що під час приватизації об`єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу, а тому, враховуючи, що судом не встановлено, а Відповідачем не доведено існування правових підстав для припинення процедури викупу спірного майна та відмови в укладенні договору купівлі-продажу такого майна, позовні вимоги Студії у цьому провадженні слід вважати підставними.

6.7. Доводи Відповідача про те, що в проєктах договорів зазначено ціну за об`єкт продажу у сумі 1 724 400, 00 грн, що є меншою за вартість об`єкта, яка становить 2 874 000, 00 грн і це суперечить вимогам Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» є необґрунтованими, адже ухвалами Львівської міської ради № 4530 від 20.12.2018, № 4838 від 04.04.2019, рішенням виконкому Львівської міської ради № 631 від 05.07.2019 «Про затвердження висновку суб`єкта оціночної діяльності про вартість майна, яке підлягає приватизації способом викупу» покладено на Управління обов`язок видати наказ про затвердження результату оцінки та укласти договір купівлі-продажу об`єкта за ціною згідно із затвердженим висновком, застосувавши у договорі купівлі-продажу коефіцієнт 0,6 до вартості об`єкта, визначеної суб`єктом оціночної діяльності.

6.8. Разом з тим, судова колегія, проаналізувавши редакцію договорів, встановила, що умова пунктів 1.7 договорів, якою Позивач визначив, що покупець зобов`язується протягом п`яти років з моменту укладення цього договору не змінювати функціональне призначення об`єкта продажу, не відповідає вимогам ухвали Львівської міської ради № 4838 від 04.04.2019 та рішенню виконкому Львівської міської ради № 631 від 05.07.2019, а тому така умова підлягає виключенню з редакцій договорів, наданих суду Позивачем. В решті, в проєктах договорів купівлі-продажу об`єкта малої приватизації способом викупу викладені усі істотні умови, які визначені Законом для укладення таких договорів.

Касаційна скарга

7. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Узагальнені доводи касаційної скарги

8. Скаржник стверджує, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з неправильним застосуванням приписів пункту 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» і здійснене судом застосування вказаної норми суперечить висновку Верховного Суду щодо її правильного застосовування, який було викладено у постанові від 02.04.2019 у справі № 910/11054/18.

8.1. Обґрунтовуючи наведене Управління пояснює, що ухвала Львівської міської ради № 4434 від 19.03.2015 (зі змінами) безумовно є рішенням органу місцевого самоврядування про відчуження майна, підставою для початку процедури приватизації, однак така ухвала жодним чином не являється інформаційним повідомленням про продаж комунального майна, а саме із існуванням такого повідомлення законодавець пов`язує застосовування приписів згаданого пункту 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від якого в свою чергу залежить вирішення питання про те, яким Законом слід керуватися про проведенні процедури приватизації - Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» чи Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Оскільки ухвала Львівської міської ради № 4434 від 19.03.2015 не є інформаційним повідомленням, мова про яке йде у пункті 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», отже і проведення процедури приватизації спірного об`єкта належало здійснювати за приписами нового Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», а не Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» як про те помилково вказав апеляційний господарський суд.

8.2. Окрім того, у постанові від 02.04.2019 у справі № 910/11054/18 Верховний Суд зазначив, що у разі коли об`єкт приватизації знаходився на етапі підготовки і приватизація не була завершена, у позові про укладення договору купівлі-продажу спірних приміщень має бути відмовлено з посиланням на пункт 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».

З обставин спору у справі № 914/21/20 вбачається, що як і у справі № 910/11054/18 об`єкт оренди знаходився на етапі підготовки до приватизації і останню не було завершено, а тому судам належало відмовити у позові, однак апеляційний господарський суд цього помилково не врахував, як не врахував він і того, що Студія не була належним орендарем спірних приміщень, а сам договір оренди з нею вже було розірвано, що в свою чергу взагалі виключає можливість його приватизації Позивачем за правилами, які були введені новим Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна».

9. Окремо скаржник також наголошує і на неправильному застосовуванні апеляційним господарським судом приписів частини 2 статті 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та частини 2 статті 9 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», якими чітко передбачено, що викуп орендованого майна повинен відбуватися за ціною, що визначена за результатами його незалежної оцінки. Підкреслює, що згідно проведеної оцінки спірних приміщень їх вартість становить 2 874 000, 00 грн, тоді як Позивач просить зобов`язати Відповідача укласти з ним договори за ціною продажу 1 724 400, 00 грн, що прямо суперечить вказаним нормам.

У цій частині Управління відмічає, що висновок Верховного Суду щодо застосування приписів частини 2 статті 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та частини 2 статті 9 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» у подібних правовідносинах відсутній, а тому просить суд касаційної інстанції його надати.

10. Скаржник вказує також і про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах в частині застосування приписів частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України та пояснює, що здійснене апеляційним судом застосування цієї норми призводить до неконкурентного способу відчуження майна, хоча Студія права на приватизацію майна у такий спосіб не набула.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Фактичні обставини спору

11. Судами попередніх інстанцій було установлено, що 31.07.2013 Управління (орендодавець) та Студія (орендар) уклали договір оренди нерухомого майна № LV-8711-13, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме майно (об`єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП Рясне-402 (балансоутримувач).

11.1. Об`єктом оренди є: нежитлові приміщення, під літ. А-2, що знаходяться за адресою: місто Львів, вулиця Брюховицька, 208, загальною площею 425,6 кв.м, у тому числі: нежитлові приміщення, під літ. А-2, а саме: перший поверх, площею 190 кв.м з індексами приміщень: І/12,6, ІІ/19,5, 1/34,9 1а/13,5 2/19,7, 3/95, 5/4,3, 6/9,8, 7/8,3, 8/19,4, 9/9,3, 10/9,5; другий поверх, площею 195,6 кв.м з індексами приміщень: І/28,4, ІІ/18,7, 11/49,9, 12/20,8, 13/9,9, 14/9,8, 15/7,3, 16/11,9, 17/19,9, 18/11,7, 19/7,6, відповідно до технічного паспорту, виданого ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 16.04.2013 інвентарний номер 1407.

11.2. Пунктом 4.1 вказаного договору термін оренди визначений з 31.07.2013 до 31.07.2018 включно.

12. В подальшому, ухвалою Львівської міської ради № 4434 від 19.03.2015 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу» затверджено перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації способом викупу, у пункті 36 якого визначено також об`єкт на вул. Брюховицькій, 208, 1-й поверх, 2-й поверх загальною площею 385,9 кв.м., заявник Студія.

12.1. Далі, ухвалою Львівської міської ради № 5140 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 19.03.2015 № 4434 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу» внесено зміни у погоджений перелік, зокрема у графі 5 пункту 36 цифри «385,9» замінено цифрами « 424,1».

13. У грудні 2017 року Студія звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до Управління про визнання права на приватизацію, визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

13.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.04.2018 у справі № 914/2730/17 позов Студії було задоволено частково. Визнано за Позивачем право на приватизацію шляхом викупу об`єкта приватизації, а саме: будівлі під літерою «А-2» площею 385,9 кв.м. та будівлі під літерою «Б-1» площею 38,2 кв.м., що розташовані по вул. Брюховицькій, 208, знаходяться в комунальній власності та перебувають в оренді Львівської міської громадської організації «Студія активного дозвілля».

14. Після цього, ухвалою Львівської міської ради № 3592 від 07.06.2018 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 19.03.2015 № 4434 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу» встановлено термін дії ухвали міської ради від 19.03.2015 № 4434 у частині пункту 36 додатка до ухвали до 01.12.2018.

15. 30.10.2018 між Управлінням (орендодавцем) та Студією (орендар) було укладено новий договір оренди нерухомого майна № Ш-11484-18, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 424,1 кв.м., далі об`єкт оренди: під літерою «А-2», загальною площею 385,9 кв.м., які знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Брюховицька, будинок 208, що знаходиться на балансі ЛКП «Рясне-402» та належать на праві комунальної власності Львівській міській раді; під літерою «Б-1» загальною площею 38,2 кв.м., які знаходиться за адресою: місто Львів, вулиця Брюховицька, будинок 208, що знаходиться на балансі ЛКП «Рясне-402» та належать на праві комунальної власності Львівській міській раді.

15.1. Згідно з пунктом 2.1. вказаного договору, об`єкт оренди орендар буде використовувати для роботи дошкільного навчального закладу. Термін договору оренди визначений на 5 років з 30.10.2018 до 30.10.2023 включно (пункт 4.2. договору).

16. Ухвалою Львівської міської ради № 4530 від 20.12.2018 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 19.03.2015 № 4434 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу» внесено зміни у додаток до ухвали міської ради від 19.03.2015 № 4434, встановивши термін дії ухвали міської ради від 19.03.2015 № 4434 у частині пункту 36 додатка до 01.03.2019; доручено Виконавчому комітету до 01.03.2019 затвердити висновок суб`єкта оціночної діяльності про вартість майна щодо об`єкта комунальної власності м. Львова, зазначеного у пункті 36 додатка до ухвали міської ради від 19.03.2015 № 4434, а Управлінню здійснити заходи щодо визначення вартості об`єкта комунальної власності м. Львова, зазначеного у пункті 36 додатка до ухвали міської ради від 19.03.2015 № 4434 (термін: до 01.02.2019) і укласти зі Студією договір купівлі-продажу щодо об`єкта комунальної власності м. Львова, зазначеного у пункті 36 додатка до ухвали міської ради від 19.03.2015 № 4434 (термін: до 01.03.2019).

17. 14.02.2019 Студія зверталася до Управління з проханням здійснити заходи щодо визначення вартості об`єкта приватизації та укласти з організацією договір купівлі-продажу щодо об`єкта комунальної власності.

18. Ухвалою Львівської міської ради № 4706 від 11.03.2019 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.12.2018 № 4530» у пункті 1 ухвали замінено слова «до 01.03.2019» на слова «до 31.12.2019», у пункті 2 замінено слова «до 01.03.2019» на слова «до 01.12.2019», у підпункті 3.1 слова «до 01.02.2019» замінено словами «до 01.12.2019», у підпункті 3.2 слова «до 01.03.2019» замінено словами «до 31.12.2019».

19. Згідно ж з ухвалою Львівської міської ради № 4838 від 04.04.2019 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.12.2018 № 4530 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 19.03.2015 № 4434 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу», істотною умовою договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, зазначених у пункті 36 додатка до ухвали міської ради від 19.03.2015 № 4434 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу», є функціональне призначення нежитлових приміщень для функціонування закладу дошкільної освіти; при визначенні вартості об`єкта комунальної власності м. Львова, зазначеного у пункті 36 додатка до ухвали міської ради від 19.03.2015 № 4434 «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу», у договорі купівлі-продажу слід застосувати коефіцієнт 0,6.

20. Відповідно до висновку про вартість майна, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Львів-Юрсервіс» (дата оцінки 30.04.2019, дата завершення 28.05.2019), ринкова вартість нежитлових будівель «А-2», «Б-1» за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька, 208 становить 2 874 000 грн з ПДВ.

21. Рішенням Львівської міської ради № 631 від 05.07.2019 «Про затвердження висновку суб`єкта оціночної діяльності про вартість майна, яке підлягає приватизації способом викупу» затверджено, в тому числі і висновок суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Львів-Юрсервіс» про вартість майна за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька, 208, загальною площею 424,1 кв.м., вартістю 2 874 000 грн з ПДВ станом на 30.04.2019 та покладено на Управління обов`язок видати наказ про затвердження результату оцінки, укласти договір купівлі-продажу об`єкта за ціною згідно із затвердженим висновком, застосувавши у договорі купівлі-продажу коефіцієнт 0,6 до вартості об`єктів, визначеної суб`єктом оціночної діяльності, та встановивши істотною умовою договору функціональне призначення нежитлових приміщень для функціонування закладу дошкільної освіти.

22. Наказом Управління «Про затвердження висновку про вартість об`єкта оцінки (об`єкта приватизації)» № 988-П від 11.07.2019 затверджено зазначений вище висновок суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Львів-Юрсервіс».

23. 25.09.2019 Студія з метою укладення із Львівською міською радою договору купівлі-продажу об`єкта комунальної власності м. Львова, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Брюховицька, 208, супровідним листом надала Управлінню такі документи як копії статуту, виписки з ЄДРЮОФОП та ГФ, протоколу про призначення керівника, паспорта та ідентифікаційного коду, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, довідки про відкриття рахунку та протоколу.

24. 11.11.2019 Студія надала Управлінню для розгляду та погодження примірники договорів купівлі-продажу об`єкта малої приватизації способом викупу та просила розглянути їх і протягом 5 календарних днів надати свої письмові зауваження до запропонованого змісту проєктів договорів, якщо такі матимуть місце, а також зазначила, що в разі відсутності письмових зауважень до змісту договорів протягом вказаного строку запропоновані редакції договорів вважатимуться погодженими.

25. Позаяк Управління не погодило вказаних проєктів, Студія звернулася до суду із позовом у даній справі, в якому просила зобов`язати Відповідача укласти відповідні договори купівлі-продажу об`єктів приватизації у примусовому порядку.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

26. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26.1. Водночас, частиною 4 статті 300 ГПК України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

26.2. В свою чергу пунктом 8 частини 1 статті 310 ГПК України передбачено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

27. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача (Карасюк М.В.), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає, що у даному випадку якраз наявні підстави для застосування наведених приписів процесуального Закону та відповідно часткового задоволення касаційної скарги, позаяк судові рішення у цій справі прийняті, зокрема, про права та інтереси не залученої до участі у ній особи, а саме Львівської міської ради.

28. Так, відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) місцеве самоврядування - це гарантоване державною право та реальна здатність територіальної громади, зокрема, жителів міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через міську раду та її виконавчі органи.

28.1. Міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідні інтереси територіальної громади та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (частина 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

28.2. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності, зокрема, територіальної громади міста. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частини 3, 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

28.3. Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» чітко визначено перелік питань, що належать до виключної компетенції міської ради, до яких, зокрема, входить (пункт 30 частини 1 цієї статті) прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності.

29. Так, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Студії до Управління про зобов`язання Відповідача, як продавця, укласти з Позивачем, як покупцем, договори-купівлі продажу належних львівській територіальній громаді нежитлових приміщень, що розташовані у м. Львові по вул. Брюховицькій, 208 в рамках процедури приватизації способом викупу.

30. Отже, при розгляді такої вимоги судами вирішувалося питання можливості та правомірності переходу права власності на спірні приміщення від територіальної громади м. Львова до приватної юридичної особи в рамках процедури приватизації.

30.1. В той же час, Львівська міська рада, як законний представник власника спірних приміщень, як особа, що має виключні повноваження з відчуження комунального майна, як особа, що затверджує місцеву програму приватизації та визначає доцільність, умови і порядок приватизації комунального майна до участі у цій справі залучена не була.

30.2. Дійсно, приписи Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (стаття 4) продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності визначають відповідні органи приватизації, що створені місцевими радами, проте такі приписи жодним чином не змінюють правовий статус відповідних рад, які до моменту завершення процедури приватизації від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють права суб`єкта комунальної власності, а тому вирішення питання правомірності розпорядження такою власністю безумовно зачіпає права та інтереси відповідного органу місцевого самоврядування.

31. Більше того, з оскаржуваних судових рішень та пояснень сторін убачається, що при вирішенні спору у даній справі судами неодноразово досліджувались рішення Львівської міської ради, що видавалися останньою в рамках процедури приватизації саме спірного об`єкта, ними окремо також надавалася оцінка рішенням органу місцевого самоврядування про застосування понижуючого коефіцієнта при визначенні викупної ціни (безпосередня підстава касаційного оскарження) та про подальше цільове призначення об`єкта, який відчужується, що знайшло своє відображення у затверджених апеляційним господарським судом редакціях договорів, однак позиція Львівської міської ради з цих питань так і залишилася нез`ясованою.

32. Колегія суддів Верховного Суду також вважає за необхідне зробити застереження про те, що зазначені вище висновки не є загальними для подібної категорії справ, оскільки зроблені з урахуванням специфіки саме цього господарського спору, встановлених у ньому обставин, а також доводів, якими сторони обґрунтовували свої вимоги і заперечення, та мотивів, з яких виходили суди попередніх інстанцій (зокрема, з урахуванням поєднання зазначеного у пунктах 30 і 31 цієї постанови).

33. Частиною 2 статті 50 ГПК України передбачено, що якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

34. Проте, господарським судом першої інстанції в порушення статті 50 ГПК України абсолютно невмотивовано було відхилено клопотання Позивача про залучення Львівської міської ради до участі у даній справі і зазначене порушення жодного реагування з боку апеляційного господарського суду не отримало, внаслідок чого судом було прийнято рішення про права та інтереси незалученої до участі у справі особи. Таким чином раціонально вважати, що прийняті судами обох інстанцій рішення є такими, що не відповідають закону, позаяк законним рішення є тоді коли його ухвалено відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 статті 236 ГПК України).

34. З урахуванням встановлення безумовної підстави для скасування судових рішень (пункт 8 частини 1 статті 310 ГПК України), аналіз доводів касаційної скарги та відзиву на неї судом касаційної інстанції не здійснюється.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

35. Відповідно до частини 2 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

36. Оскільки в ході здійснення касаційного провадження Верховний Суд встановив, що суди у даній справі ухвалили рішення про права та інтереси незалученої до участі у ній особи, такі рішення не можуть залишатися без змін і підлягають скасуванню, а справа № 914/21/20 направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

37. В силу положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 306 308 310 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 16 листопада 2021 року і рішення Господарського суду Львівської області від 22 березня 2021 року у справі № 914/21/20 скасувати.

3. Справу № 914/21/20 направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Случ О.В.

Судді Волковицька Н.О.

Могил С.К.