ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/2441/15(914/2778/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

Прокурор - Керничний Н. І.,

представник Міністерства енергетики України - Слуценко Р. П.,

представник ПАТ "Львівська вугільна компанія" - Степаненко І. Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури (вх. № 5865/2024)

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024

у складі колегії суддів: Панової І. Ю. (головуючий), Малех І. Б., Зварич О. В.

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2024

та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 (про зміну процесуального статусу учасника справи)

у складі судді Цікало А.І.

у справі № 914/2441/15(914/2778/21)

за позовом Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України

до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

відповідача-2: Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія"

про скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області

у межах справи № 914/2441/15

про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія"

ВСТАНОВИВ

Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання (1) правильності застосування судами попередніх інстанцій строків позовної давності до позовних вимог прокурора про скасування наказів регіонального відділення Фонду державного майна України щодо приватизації цілісного майнового комплексу та створення публічного акціонерного товариства; питання (2) правильності застосування судом норм процесуального права при зміні статусу учасника справи з третьої особи на співвідповідача.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 28.12.1979 Центральна збагачувальна фабрика "Червоноградська" (далі - ЦЗФ "Червоноградська") здана в експлуатацію з метою збагачення високозольного вугілля Львівсько-Волинського вугільного басейну.

2. В період з 1980 року по 2000 рік ЦЗФ "Червоноградська" знаходилась спочатку в складі виробничого об`єднання "Укрзахідвугілля" на правах структурної одиниці, після створення в процесі корпоратизації Державної холдингової компанії "Укрзахідвугілля" - в складі Державної холдингової компанії "Укрзахідвугілля" (реорганізовано в ДП "Львіввугілля") як дочірнє підприємство.

3. Зі згоди холдингової компанії "Укрзахідвугілля" наказом Мінпаливенерго від 17.11.2000 № 511 ЦЗФ "Червоноградська" було вилучено зі складу Державної холдингової компанії "Укрзахідвугілля" та реорганізовано шляхом перетворення його у Державне підприємство "ЦЗФ "Червоноградська" (ДП "ЦЗФ "Червоноградська") з прямим підпорядкуванням Міністерству.

4. У 2000 році Закрите акціонерне товариство ЗАТ "Львівсистеменерго" (ЗАТ "Львівсистеменерго") виступило з ініціативою передачі йому в оренду цілісного майнового комплексу ДП "ЦЗФ "Червоноградська".

5. 15.12.2000 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ЗАТ "Львівсистеменерго" укладено Договір оренди державного майна цілісного майнового комплексу ДП "ЦЗФ "Червоноградська" № 14/2000, за умовами якого, з метою підвищення ефективності використання державного майна та досягнення найкращих результатів господарської діяльності РВ ФДМ України по Львівській області передало, а ЗАТ "Львівсистеменерго" прийняло в строкове платне користування цілісний майновий комплекс ДП "ЦЗФ "Червоноградська", склад і вартість якого визначено відповідно до Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, затвердженого наказом РВ ФДМ України по Львівській області від 15.12.2000 та передавального балансу вказаного підприємства, складеного станом на 01.12.2000 і становить 61 152 тис.грн., в тому числі майно - 57 636 тис. грн., основні фонди за залишковою вартістю - 101 887 тис.грн., основні фонди за балансовою вартістю - 57636 тис.грн., основні засоби - 3 335 тис. грн. ЗАТ "Львівсистеменерго" викуповує оборотні матеріальні засоби вартістю 181 тис.грн.

6. Згідно з п. 1.2. Договору від 15.12.2000, орендоване майно включається до балансу ЗАТ "Львівсистеменерго" із зазначенням, що це майно є орендованим. Припинення діяльності ДП "ЦЗФ "Червоноградська" здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до ЗАТ "Львівсистеменерго" з дати видання наказу органу, уповноваженого управляти державним майном.

7. Термін дії вказаного договору до 15.12.2015 (п. 10.1 Договору).

8. 04.04.2001 Наказом Міністерства палива та енергетики України за № 148 вирішено припинити діяльність ДП "ЦЗФ "Червоноградська" шляхом його реорганізації через приєднання.

9. 03.09.2004 наказом Міністерства палива та енергетики України за № 538 скасовано наказ від 04.04.2001 за №148, у зв`язку з невиконанням ЗАТ "Львівсистеменерго" умов договору оренди.

10. У п. 2 наказу Міністерства палива та енергетики України від 03.09.2004 № 538 наказано повідомити РВ ФДМ України по Львівській про відкликання згоди на передачу в оренду зазначеного державного майна, скасування наказу Мінпаливенерго від 04.04.2001 № 148 та пропозиції Міністерства щодо визначення ДП "Львіввугілля" балансоутримувачем державного майна, що повертається з оренди.

11. 05.05.2004 ухвалою Господарського суду Львівської області порушено справу № 6/194-4/105 за заявою Червоноградської об`єднаної Державної податкової інспекції про банкрутство ЗАТ "Львівсистеменерго".

12. 09.09.2004 рішенням Господарського суду Львівської області у справі №1/672-21/245, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.2004, відмовлено у задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до ЗАТ "Львівсистеменерго" про розірвання договору оренди від 15.12.2000.

13. Однак, після прийняття вказаних судових рішень, наказ Міністерства палива та енергетики України від 03.09.2004 № 538 про скасування наказу Мінпаливенерго від 04.04.2001 № 148 не переглядався, не скасовувався та залишився чинним.

14. Суди зазначили, що предметом розгляду у справі № 1/672-21/245 було порушення орендарем умов договору оренди в частині здійснення ремонту згідно п.5.4 договору оренди.

15. Судами також встановлено, що орендарем порушувались інші умови договору оренди від 15.12.2000 № 14/2000.

16. Зокрема, орендар мав заборгованість по орендній платі на суму 638 285,76 грн, що підтверджується листом арбітражного керуючого, який надійшов до РВ ФДМ по Львівській області 27.09.2004 за вх. № 11-3017.

17. Також, відповідно до п. 5.9. Договору оренди державного майна від 15.12.2000 № 14/2000, орендар зобов`язаний дотримуватись чинного законодавства України про відходи.

18. Як встановлено ревізією Контрольно-ревізійного відділу у м. Червонограді ЗАТ "Львівсистеменерго" (акт від 05.10.2006 № 23-38/30), всупереч Закону України "Про відходи", використовуючи власні виробничі потужності, протягом 2001-2005 років та за 7 місяців 2006 року здійснено виїмку рідких відходів в кількості 339,59 тис.тонн., з яких протягом 2004-2005 років та 7 місяців 2006 року реалізовано 168,57 тис.тонн на загальну суму 5 283,77 тис.грн. Окрім цього, використовуючи відходи вуглезбагачення з мулонакопичувача № 2 ЦЗФ протягом періоду з 01.01.2004 по 01.08.2006 товариством без права власності на відходи виготовлено вугільної продукції в кількості 351,52 тис.грн., яка протягом вказаного періоду реалізовувалася споживачам разом з іншою продукцією товариства.

19. Вказаний акт про порушення складений після прийняття Господарським судом Львівської області рішення від 09.09.2004 у справі №1/672-21/245 про відмову в задоволенні позову про розірвання договору оренди від 15.12.2000 № 14/2000.

20. 24.12.2004 ухвалою Господарського суду Львівської області у справі № 6/194-4/105 затверджено реєстр вимог кредиторів ЗАТ "Львівсистеменерго" на загальну суму 55 467 571 грн, в тому числі заборгованість по заробітній платі у розмірі 1 631 760 грн.

21. 11.08.2006 ухвалою Господарського суду Львівської області припинено провадження у справі у справі № 6/194-4/105 про банкрутство ЗАТ "Львівсистеменерго" у зв`язку із укладенням мирової угоди між боржником та кредиторами.

22. 26.04.2007 Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 226-р "Про затвердження переліків господарських товариств і холдингових компаній, державні пакети акцій (частки) яких підлягають продажу, державних підприємств, холдингових компаній і відкритих акціонерних товариств, які підлягають підготовці до продажу в 2007 році", цілісний майновий комплекс ДП "Червоноградська" включено до переліку державних підприємств, холдингових компаній і відкритих акціонерних товариств, які підлягають підготовці до продажу у 2007 році (згідно з переліком, зазначеного у Додатку № 2 до вказаного Розпорядження).

23. Враховуючи договір оренди державного майна цілісного майнового комплексу ДП "ЦЗФ "Червоноградська", укладений 15.12.2000 за № 14/2000 між РВ ФДМ України по Львівській області та ЗАТ "Львівсистеменерго", та на підставі заяви про приватизацію, поданої орендарем ЗАТ "Львівсистеменерго", 28.09.2007 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області видано наказ № 1004 "Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду", яким наказано приватизувати цілісний майновий комплекс ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду, шляхом продажу належних державі акцій відкритого акціонерного товариства, заснованого органом приватизації (РВ ФДМУ по Львівській області) та орендарем (ЗАТ "Львівсистеменерго").

24. 05.05.2008 Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області № 191 "Про створення ВАТ "Львівська вугільна компанія" в процесі приватизації ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду" створено ВАТ "Львівська вугільна компанія" в процесі приватизації цілісного майнового комплексу ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду, визначивши засновниками ВАТ державний орган приватизації (РВ ФДМУ по Львівській області) та орендар (ЗАТ "Львівсистеменерго").

25. 08.05.2008 відбулась Державна реєстрація ВАТ "Львівська вугільна компанія".

26. Акт приймання-передавання нерухомого майна до статутного фонду ВАТ "Львівська вугільна компанія" датовано 08.05.2008.

27. 27.05.2008, на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області № 251, з моменту створення ВАТ "Львівська вугільна компанія" припинено дію Договору оренди державного майна ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська" від 15.12.2000 № 14/2000.

28. В ході проведення оцінки цілісного майнового комплексу ДП "ЦЗФ "Червоноградська", станом на 29.02.2008, комісією з приватизації підписано акт оцінки майна, затверджений наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 23.04.2008 № 168, згідно з яким визначено розмір статутного фонду відкритого акціонерного товариства, що створюється на базі майна цілісного майнового комплексу ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду, в розмірі 305 610,0 тис.грн., частка держави в яких становила 114 841 тис.грн. (37,578 %), частка орендаря - ЗАТ "Львівсистеменерго" - 190 768,1 тис.грн. (64,422%).

29. 07.12.2011 з урахуванням вимог Закону України "Про акціонерні товариства", Відкрите акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" перереєстроване у Публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія".

30. Судами також встановлено, що до активів підприємства віднесено дебіторські заборгованості на загальну суму 12 172 594,7 грн., зокрема ТзОВ "Інтелпром" в розмірі 6 774 627,3 грн., ТзОВ "Віртекс" - 2 211 394,5 грн., ПП "Преміум-Пасіфік" - 10 851,12 грн., ТзОВ "Паритет-Днєпр" - 1 771 536 грн., ТзОВ "Сугурт" - 329 924,88 грн.

31. Однак, станом на момент внесення дебіторських заборгованостей до активів ВАТ "Львівська вугільна компанія" вказані юридичні особи були ліквідовані в судових процедурах банкрутства.

32. Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2006 у справі № Б40/282-06 ліквідовано ПП "Преміум-Пасіфік"; ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2006 у справі № Б29/246-06 ліквідовано ТзОВ "Паритет-Днєпр"; ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2007 у справі № Б29/312-06 ліквідовано ТзОВ "Віртекс"; ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2006 у справі № Б15/135-06 ліквідовано ТзОВ "Интелпром"; ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2007 у справі № Б 40/366-06 ліквідовано ТзОВ "Сугурд".

33. Судами також встановлено, що до статутного фонду новоутворюваного підприємства, у відповідності до Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженого наказом ФДМ України від 27.02.2004 № 377 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.03.2004 за №343/8942, згідно з визначенням суб`єкта оціночної діяльності, ввійшла вартість невід`ємних поліпшень нерухомого майна, зроблених з дозволу орендодавця, в розмірі 31 428,390 тис.грн. Вказані невід`ємні поліпшення здійснювались на виконання договорів № 026-06 від 26.02.2006, укладеного між ЗАТ "Львівсистеменерго" та ТзОВ "Дельта-98" та № 116/03-04-07/А від 03.04.2007, укладеного між ЗАТ "Львівсистеменерго" та ТзОВ "Унистойпром".

34. Суд першої інстанції встановив, що відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2538 від 27.12.2011 щодо фактичного виконання ремонтно-будівельних робіт та їх вартість, проведених у цілісному майновому комплексі ДП "ЦЗФ "Червоноградська" вбачається, що встановити достовірність виконання ремонтно-будівельних робіт та їх об`єми, що включені в акти виконаних робіт, складених у відповідності до договору №026-06 від 26.02.2006, укладеного між ЗАТ "Львівсистеменерго" та ТзОВ "Дельга-98" щодо проведення ремонтно- будівельних робіт не надається можливим.

35. Об`єми ремонтно-будівельних робіт, включені в акти виконаних робіт, що складені у відповідності до договору № 116/03-04-07/А від 03.04.2007, укладеного між ЗАТ "Львівсистеменерго" та ТзОВ "Унистройпром" не відповідають наявним ремонтно-будівельним роботам та об`ємам на об`єктах збагачувальної фабрики "Червоноградська" ЗАТ "Львівсистеменерго".

36. Загальна вартість зайво включених (невиконаних) ремонтно-будівельних робіт в акти виконаних робіт (КБ-2в), складених у відповідності до договору № 116/03-04-07/А від 03.04.2007, укладеного між ЗАТ "Львівсистеменерго" та ТзОВ "Унистройпром" могла становити 17 948 304 грн.

37. Суд вказав, що як вбачається із вказаної експертизи, вартість ремонтно-будівельних робіт з урахуванням діючих розцінок та будівельних норм станом на 2007 рік у відповідності до договору № 116/03-04-07/А від 03.04.2007, укладеного між ЗАТ "Львівсистеменерго" та ТзОВ "Унистройпром", виконання яких не представилось можливим достовірно підтвердити чи спростувати, могла становити 15 143 586 грн.

38. Суди встановили, що у листопаді 2009 року заступником прокурора Львівської області до Львівського окружного адміністративного суду було подано позов в інтересах держави в особі Сокальської районної державної адміністрації Львівської області до РВ ФДМУ у Львівській області, ВАТ "Львівська вугільна компанія" про визнання незаконним та скасування наказу РВ ФДМУ у Львівській області від 28.09.2007 № 104; визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ВАТ "Львівська вугільна компанія" та припинення юридичної особи.

39. 08.12.2009 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду у справі № 2а-5320/09/1370 позовну заяву заступника прокурора Львівської області в інтересах держави залишено без розгляду.

40. 18.06.2010 постановою Шевченківського районного суду м. Львова у справі № 4-353/10 задоволено скаргу генерального директора ЗАТ "Львівсистеменерго" на постанову старшого слідчого ОВС слідчого відділу УСБУ у Львівській області від 01 04.2009 про порушення кримінальної справи відносно службових осіб за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України. Постанову старшого слідчого ОВС слідчого відділу УСБУ у Львівській області від 01.04.2009 про порушення кримінальної справи відносно службових осіб ЗАТ "Львівсистеменерго" скасовано.

41. Із вказаної постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 18.06.2010 у справі № 4-353/10 судами встановлено, що судове засідання відбувалось за участі прокурора Єфремова С. О.

42. Прокурором відділу нагляду прокуратури Львівської області Єфремовим С. О. на зазначену постанову Шевченківського районного суду м. Львова було подано апеляційну скаргу.

43. 07 09.2010 ухвалою Апеляційного суду Львівської області у справі № 10-418/2010 апеляційну скаргу прокурора Єфремова С. О. залишено без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 18.06.2010 - без змін.

44. 20.07.2015 ухвалою Господарського суду Львівської області у справі № 914/2397/15 позовну заяву заступника прокурора Львівської області до РВ ФДМУ у Львівській області та ПАТ "Львівська вугільна компанія" про скасування рішень щодо приватизації державного майна - ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська" було повернуто прокурору без розгляду.

45. 11.03.2016 прокуратура Львівської області зверталась до суду з позовом про скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.09.2007 № 1004 "Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду", від 05.05.2008 № 191 "Про створення ВАТ "Львівська вугільна компанія" в процесі приватизації ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду" та від 23.04.2008 № 168 "Про затвердження акту оцінки майна цілісного майнового комплексу ДП "ЦЗФ "Червоноградська", однак 10.11.2020 набрала законної сили ухвала суду про залишення позову без розгляду.

Короткий зміст позовних вимог

46. 13.09.2021 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про:

- скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.09.2007 № 1004 "Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства "Центральна збагачувальна фабрика "Червоноградська", що зданий в оренду";

- скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 05.05.2008 № 191 "Про створення ВАТ "Львівська вугільна компанія" в процесі приватизації ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду";

- скасування наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 23.04.2008 № 168 "Про затвердження акту оцінки майна цілісного майнового комплексу ДП "Центральна збагачувальна фабрика "Червоноградська".

47. Прокурор стверджує, що всупереч вимог ст. 1, 15 Закону України "Про приватизацію" державного майна", ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна, на підставі заяві, поданої орендарем, РВ ФДМ України по львівській області 28.09.2007 прийнято рішення про приватизацію, зданого в оренду ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська", шляхом продажу належних державі акцій відкритого акціонерного товариства, заснованого органом приватизації та орендарем, про що видано наказ № 1004, який є незаконним, оскільки:

- при його прийнятті порушено вимоги ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного майна" щодо забезпечення соціальної захищеності та рівності прав участі громадян у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, застосування конкурентних способів;

- порушено вимоги ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного майна", оскільки вибрано спосіб приватизації державного майна, не передбачений діючим законодавством;

- порушено вимоги ст. ст. 10, 18, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки при приватизації ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська" не враховано, що з боку орендаря ЗАТ "Львівсистеменерго" мали місце систематичні та суттєві порушення договору оренди;

- у зазначеному наказі також міститься безпідставне посилання з приводу приватизації вказаного об`єкта, як орендного підприємства, у порядку передбаченому ст. 17 Закону України "Про приватизацію державного майна", оскільки відповідно до вимог ст. 115 Господарського кодексу України та Постанови Ради міністрів Української РСР від 15.05.1990 № 112 колектив ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська" не приймав участі у створенні ЗАТ "Львівсистеменерго".

48. На думку прокурора, створення ВАТ "Львівська вугільна компанія" відбулося з істотними грубими порушеннями діючого законодавства, що в подальшому призвело до вибуття з державної власності цілісного майнового комплексу ДП "ЦЗФ "Червоноградська".

49. В ході проведення оцінки майна цілісного майнового комплексу ДП "ЦЗФ "Червоноградська" станом на 29.02.2008 комісією з приватизації підписано акт оцінки майна, затверджений наказом РВ ФДМ України по Львівській області № 168 від 23.04.2008, згідно з яким визначено розмір статутного фонду новостворюваного підприємства в сумі 305 610 тис. грн., частка держави у якому становила 114841 тис. грн. (37,578%), частка орендаря ЗАТ "Львівсистеменерго" 190 768,1 тис. грн. (64,422%).

50. Створення ВАТ "Львівська вугільна компанія" та визначення частини держави у його статутному фонді, на думку прокурора, відбулося всупереч вимогам п. 7 ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (в редакції чинній на час винесення оспорюваних наказів), оскільки враховуючи, що товариство створено на базі майнового комплексу ДП "ЦЗФ "Червоноградська", розмір корпоративних прав держави у новоствореному підприємстві повинен перевищувати 50 % у статутному фонді.

51. Прокурор доводить, що формування статутного фонду проведено з порушенням ст. ст. 17, 20, 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", п.п. 32, 39 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2013, Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затвердженої наказом ФДМ України від 18.03.2004 за № 343/8942. Зокрема, до активів підприємства було віднесено дебіторські заборгованості юридичних осіб, які на момент формування статутного капіталу були вже ліквідовані; в порушення вимог ст. 20 Закону України "Про приватизацію державного майна" проведена неправильна оцінка та включення до частки орендаря в статутному капіталі ВАТ "Львівська вугільна компанія" вартості невід`ємних поліпшень орендованого майна ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська".

52. Прокурор стверджує, що прокуратурі стало відомо про порушення законності при приватизації цілісного майнового комплексу ДП "ЦЗФ "Червоноградська" у ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000002667 від 05.10.2016 за фактом вчинення службовими особами регіонального відділення Фонду державного майна у Львівській області, ЗАТ "Львівсистеменерго" та ВАТ "Львівська вугільна компанія" кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 191, ст. 219 КК України.

53. Водночас, прокурор зазначає, що Міністерство енергетики не було органом приватизації та який погоджував відповідні накази, тому не володіло інформацією про його видачу у 2007-2008 роках та умови їх виконання.

54. Зважаючи на факт порушення 24.03.2016 Господарським судом Львівської області провадження у справі № 914/782/16 з аналогічним позовом та тривалий розгляд такої справи - до 10.11.2020, і, як наслідок, наявність для позивача підстав вважати, що його права будуть захищені в цьому судовому провадженні, а також звернення прокуратури до Господарського суду Львівської області з позовною заявою у цій справі в вересні 2021 року, тобто після надання можливості позивачу самостійно звернутись з таким позовом, через незначний проміжок часу після залишення попереднього позову без розгляду, прокурор вважає, що причини пропуску позивачем строку звернення до суду є поважними та такий строк підлягає поновленню.

55. Позивач стверджує, що Міністерство вугільної промисловості не затверджувало акт оцінки майна ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий оренду та його не було повідомлено про наслідки затвердження такого акту. Також, Міністерству не було повідомлено про результати приватизації ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська" та про створення ВАТ "Львівська вугільна компанія". Міністерство не було органом приватизації та не погоджувало відповідні накази. Про вказані у позовній заяві порушення Міністерству стало відомо після звернення прокурора із повідомленням про подання позовної заяви. Отже, позивач вважає, що прокурором подана позовна заява в межах визначених строків позовної давності.

56. 20.07.2022 ПАТ "Львівська вугільна компанія" подало заяву вих.№2/582 від 18.07.2022 (вх. №15517/22) про застосування строків позовної давності (т. 3, а.с. 189)

57. 21.03.2022 до суду за вх. № 6412/22 від керуючого санацією ПАТ "Львівська вугільна компанія" надійшло клопотання про зміну процесуального статусу учасника справи - ПАТ "Львівська вугільна компанія" на співвідповідача.

58. 22.03.2022 до суду за вх. № 6555/22 від відповідача (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях) надійшла заява про застосування строків позовної давності до позовних вимог прокурора.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

59. 30.06.2022 ухвалою Господарського суду Львівської області у справі №914/2441/15 (914/2778/21) задоволено клопотання керуючого санацією ПАТ "Львівська вугільна компанія" про зміну процесуального статусу учасника справи - ПАТ "Львівська вугільна компанія" на співвідповідача та замінено статус ПАТ "Львівська вугільна компанія" з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, на співвідповідача у справі № 914/2441/15 (914/2778/21).

60. Ухвала мотивована тим, що в даному спорі розглядається питання про створення ПАТ "Львівська вугільна компанія", яке утворилась в процесі приватизації державного майна отже, виходячи з предмету спору, вбачається, що він безпосередньо пов`язаний з майном ПАТ "Львівська вугільна компанія", яке ним використовується в господарській діяльності

61. 09.04.2024 рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/2441/15 (914/2778/21) відмовлено у задоволені позову заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, до ПАТ "Львівська вугільна компанія" про скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області.

62. 09.07.2024 постановою Західного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 та рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 у справі № 914/2441/15 (914/2778/21) - залишено без змін.

63. Суди дійшли висновку, що рішення про приватизацію зданого в оренду цілісного майнового комплексу ДП "ЦЗФ "Червоноградська" шляхом продажу належних державі акцій відкритого акціонерного товариства, про що видано наказ від 28.09.2007 №1004, суперечить вимогам статей 1, 15 Закону України "Про приватизацію державного майна", оскільки обрано спосіб приватизації, не передбачений законодавством, ст.ст. 10, 18, 19, 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки не враховані порушення договору оренди з боку ЗАТ "Львівсистеменерго" та ст. 17 Закону України "Про приватизацію державного майна", оскільки трудовий колектив ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська" не приймав участі у створенні ЗАТ "Львівсистеменерго".

64. Суди також дійшли висновку, що включивши погашену заборгованість підприємств, ліквідованих у процедурах банкрутства за відсутністю майна та затвердженням ліквідаційного балансу у встановленому законодавством порядку, ЗАТ "Львівсистеменерго" протиправно заволоділо акціями ВАТ "Львівська вугільна компанія" в кількості 48 690 379 штук на суму 12 172 594,70 грн, незаконно збільшивши розмір статутного капіталу останнього з 293 437 405 грн до 305 610 000 грн.

65. Також, в порушення вимог ст. 20 Закону України "Про приватизацію державного майна" проведено неправильну оцінку майна та включення до частки орендаря в статутному капіталі ВАТ "Львівська вугільна компанія" вартості невід`ємних покращень орендованого майна цілісного майнового комплексу "ЦЗФ "Червоноградська".

66. Відтак, суди дійшли висновку, що створення ВАТ "Львівська вугільна компанія" та визначення частини держави у його статутному фонді відбулось з порушенням вимог п. 7 ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", враховуючи, що у сфері управління РВ ФДМУ по Львівській області перебувають державні корпоративні права товариства у вигляді пакету акцій розміром 37,578%, внаслідок вищенаведених порушень вимог чинного законодавства держава фактично позбавлена належного права на прийняття управлінських рішень.

67. Таким чином, суди дійшли висновку, що позовні вимоги про скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.09.2007 № 1004 "Про прийняття рішення щодо приватизації цілісного майнового комплексу ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду", від 05.05.2008 № 191 "Про створення ВАТ "Львівська вугільна компанія" в процесі приватизації ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду" та від 23.04.2008 № 168 "Про затвердження акту оцінки майна цілісного майнового комплексу ДП "ЦЗФ "Червоноградська" є обґрунтованими, оскільки такі накази прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

68. Суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку із спливом позовної давності та вказали, що прокурором та позивачем не доведено поважності причин неподання позову з 2009 року та поважності пропущення позовної давності, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

69. Суд апеляційної інстанції також вказав, що в даному спорі розглядається питання про створення ПАТ "Львівська вугільна компанія", яке утворилась в процесі приватизації державного майна, отже виходячи з предмету спору він безпосередньо пов`язаний з майном ПАТ "Львівська вугільна компанія", яке ним використовується в господарській діяльності.

70. За висновокм суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції правомірно, в даному випадку, задоволено клопотання ПАТ "Львівська вугільна компанія" про зміну процесуального статусу учасника справи та змінено статус ПАТ "Львівська вугільна компанія" з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача на співвідповідача у справі № 914/2441/15 (914/2778/21).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

71. 26.07.2024 (згідно з відміткою на поштовому конверті) Заступником керівника Львівської обласної прокуратури подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.06.2022, рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі № 914/2441/15 (914/2778/21); прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

72. Касаційна скарга подана з підстав, зазначених у пунктах 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

73. Прокурор доводить, що суд застосував положення:

- ст. ст. 256, 257, ч. 1 ст. 261, ст. 265, ч. 5 ст. 267 ЦК України (щодо застосування судом строку позовної давності) без врахування висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, пунктів 65-72, 138-140 постанов Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (14-376цс18);

- ст. 7 КУзПБ (щодо незаконності передачі справи № 914/2778/21 для розгляду в межах справи № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ "Львівська вугільна компанія") без врахування висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі N 607/6254/15-ц;

- п. 5 ч. 3 ст. 2, ст. 4, ст. 14, п. 8 ч. 1 ст. 20, ч. 13 ст. 30, ст. ст. 41, 45, ч. 1, 4 ст. 48, ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, ч. ч. 2, 3 ст. 7 КУзПБ (щодо незаконної зміни статусу третьої особи на співвідповідача) без врахування висновків Верховного Суду в постановах від 12.01.2021 у справі № 916/97/20, від 08.02.2023 у справі № 908/3057/21 (908/213/22), від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19, від 26.04.2023 у справі № 914/2441/15 - про банкрутство ПАТ "Львівська вугільна компанія" (914/841/22); у справі № 705/3876/18, від 24.03.2021 у справі № 1316/364/12, постанов Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі № 6-738цс15, від 18.03.2015 у справі № 6 -25цс15, висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц.

74. При цьому скаржник доводить, що прокуратурою та позивачем строк на звернення до суду пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню, а права та інтереси держави - захисту. Вказує, що прокуратурі стало відомо про порушення законності при приватизації у ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000002667 від 05.10.2016, а Міністерство енергетики не було органом приватизації, який погоджував відповідні накази, тому не володіло інформацією про його видачу у 2007-2008 роках та умови їх виконання, що є підставою для поновлення строку на звернення до суду.

75. Також прокурор вважає, що причини пропуску строку позовної давності пов`язані з обставинами, які знаходяться поза межами його контролю, зокрема тривалим розглядом судами справи № 914/782/16 до винесення рішення Верховним Судом про залишення позову без розгляду.

76. Прокурор стверджує, що у суду першої інстанції не було правових підстав для передачі справи № 914/2778/21 для розгляду по суті спору в межах справи про банкрутство № 914/2441/15, оскільки ПАТ "Львівська вугільна компанія" у справі № 914/2778/21 не була стороною (станом на дату винесення ухвали суду першої інстанції від 08.12.2021 про передачу справи № 914/2778/21 до розгляду в межах справи № 914/2441/15), а була третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

77. Скаржник також доводить, що приймаючи ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 про заміну статусу ПАТ "Львівська вугільна компанія" з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, на співвідповідача у справі №914/2778/21, судом порушено норми ст. 14, ч. 1 ст. 48 ГПК України, оскільки ні позивач, ні прокурор клопотання про залучення співвідповідача не подавали, а третя особа не має процесуального права на подання такого клопотання.

78. На думку прокурора, заява Регіонального відділення про застосування строків позовної давності у справі № 914/2778/21 є необґрунтованою та непідтвердженою доказами. Водночас, вказує, що суд не мав підстав вирішувати питання про сплив позовної давності щодо вимог, які не стосувались ПАТ "Львівська вугільна компанія", а сама заява була подана неналежним відповідачем - ПАТ "Львівська вугільна компанія".

79. Скаржник також посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та вказує, що судом було прийнято три ухвали від 14.05.2024, якими було залишено без руху апеляційну скаргу прокурора на ухвалу суду першої інстанції від 30.06.2022, залишено без руху апеляційну скаргу прокурора на рішення суду та відкрито апеляційне провадження. Вказує, що судом відкрито апеляційне провадження до надходження листів прокурора на виконання ухвал про залишення без руху. Прокурор також зазначає, що суд апеляційної інстанції при винесенні постанови зазначив "апеляційні скарги" прокурора попри подання ним однієї скарги.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

80. 03.09.2024 від Міністерства енергетики України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Міністерство просить задовольнити касаційну скаргу прокурора. Доводить, що Міністерству енергетики України стало відомо про вказані у позовній заяві порушення після звернення прокурора із повідомленням про подання позову, а судами попередніх інстанцій зроблено помилкові висновки про обізнаність Міністерства про проведену приватизацію з 2007 року.

81. 20.09.2024 від ПАТ "Львівська вугільна компанія" до Верховного Суду надійшов відзив, в якому наведено прохання залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін. ПАТ "Львівська вугільна компанія" стверджує про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та безпідставність доводів скаржника.

82. 01.10.2024 від Регіонального відділення ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити скаргу без задоволення та залишити без змін оскаржувані судові рішення. відповідач наголошує на пропуску позивачем строку позовної давності та правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

83. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

84. Оцінивши доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

85. У цій справі у 2021 році прокурор звернувся до господарського суду із позовом до Регіонального відділення ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про скасування наказів щодо прийняття рішення про приватизацію цілісного майнового комплексу державного підприємства, зданого в оренду, створення відкритого акціонерного товариства та затвердження акту оцінки майна цілісного майнового комплексу, виданих у 2007 та 2008 роках.

86. Юридичну особу, створену в процесі оскаржуваної прокурором приватизації (ПАТ "Львівська вугільна компанія"), ухвалою суду першої інстанції від 27.09.2021 було залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та, в подальшому, ухвалою суду від 08.12.2021 справу за позовом прокурора було передано для розгляду у межах справи № 914/2441/15 про банкрутство ПАТ "Львівська вугільна компанія".

87. Частиною другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ, в редакції на час подання позову в цій справі) визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

88. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, на яку посилається скаржник в касаційній скарзі, підкреслила, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

89. Стаття 45 ГПК України визначає, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

90. У постанові від 13.10.2020 у справі № 910/22904/15 Верховний Суд вказав, що диспозиція статті 50 ГПК України, яка передбачає можливий вплив рішення суду у спорі на права або обов`язки третьої особи без самостійних вимог, допускає, що за результатами розгляду відповідного спору такі правові наслідки можуть не настати. Відтак, участь боржника у спорі як третьої особи без самостійних вимог, виключає можливість розгляду такого спору в межах справи про банкрутство за правилами статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

91. В контексті наведеного, колегія суддів погоджується із твердженням скаржника, що спір у цій справі, зважаючи на те, що ПАТ "Львівська вугільна компанія" було залучено до участі в якості третьої особи, не підлягав розгляду в межах справи про банкрутство ПАТ "Львівська вугільна компанія".

92. Разом з тим, враховуючи, що ухвала суду першої інстанції від 08.12.2021 про передачу цієї справи до розгляду в межах справи про банкрутство не оскаржувалася та набрала законної сили, і таке процесуальне порушення не мало впливу на прийняття рішення по суті спору, Суд не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі рішення та постанови по суті спору з цієї причини.

93. Щодо ухвали суду першої інстанції від 30.06.2022 про заміну статусу учасника справи з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача на співвідповідача у справі № 914/2441/15 (914/2778/21), залишеної без змін оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції та заперечення на яку включено до касаційної скарги прокурора, Верховний Суд дійшов таких висновків.

94. Відповідно до ч. 1 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

95. За змістом п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, якщо позов подано до кількох відповідачів - позовна заява повинна містити зміст позовних вимог щодо кожного з них.

96. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

97. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, на яку посилається скаржник, вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

98. За власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

99. У постанові від 11.04.2023 у справі № 910/11625/21 Верховний Суд також звернув увагу, що чинне процесуальне законодавство не уповноважує суд на власний розсуд визначати (вказувати) особу, яка повинна відповідати за позовною вимогою (відповідача у справі), що становить виключну прерогативу особи, яка заявляє таку вимогу.

100. Колегія суддів також звертає увагу на принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

101. Велика Палата Верховного Суду і постанові від 11.09.2024 у справі №554/154/22 зазначила, що у процесуальному законодавстві принцип диспозитивності реалізується через засадниче правило "ne eat judex ultra petita partium" - немає суду за межами вимог сторін. Тобто у судовому процесі потрібно виходити з того, що саме стороні належить право обрати та визначити цілі свого звернення до суду. Суд не вправі змінювати обране особою спрямування, а помилка у праві має наслідком відмову у задоволенні вимог процесуального звернення або інші несприятливі правові наслідки. Вихід суду за межі заявлених доводів та вимог процесуального звернення конкурує з принципом змагальності, оскільки жодна сторона судового процесу не повинна спростовувати те, на що інша сторона не посилалася.

102. У цій справі, звертаючись до суду із позовом, прокурором було визначено відповідачем Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, до якого спрямовані позовні вимоги.

103. Як вже зазначалося вище, ухвалою суду першої інстанції від 27.09.2021 залучено до участі у справі ПАТ "Львівська вугільна компанія" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

104. 21.03.2022 від керуючого санацією ПАТ "Львівська вугільна компанія" надійшло клопотання про зміну процесуального статусу учасника справи - ПАТ "Львівська вугільна компанія" на співвідповідача, обґрунтоване тим, що в межах справи про банкрутство вирішуються спори, стороною в яких є боржник.

105. Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції від 30.06.2022 було задоволено клопотання ПАТ "Львівська вугільна компанія", яке мало статус третьої особи, та змінено процесуальний статус ПАТ "Львівська вугільна компанія" з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача на співвідповідача у справі № 914/2441/15 (914/2778/21).

106. Однак, такі дії суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, є порушенням принципу диспозитивності, ст. 14 48 ГПК України, оскільки суд без відповідного клопотання позивача, якому надано виключне право ініціювати залучення до участі у справі співвідповідача, змінив статус учасника справи з третьої особи на відповідача.

107. Окрім того, зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що після набуття у цій справі ПАТ "Львівська вугільна компанія" статусу співвідповідача, товариством було подано 20.07.2022 заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог прокурора, яка була розглянута судами.

108. Проте за змістом частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

109. Тобто, в порушення наведеної норми, суди надали оцінку заяві про застосування строку позовної давності, зробленій особою, яка фактично не мала на це права.

110. Зважаючи на таке, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про порушення судами ст. 14 48 ГПК України та неврахування висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 5236/9076/16-ц знайшли своє підтвердження, а ухвала Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 та постанова суду апеляційної інстанції в частині залишення її без змін, підлягає скасуванню.

111. Розглядаючи спір по суті, суди дійшли висновків, що позовні вимоги про скасування наказів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 28.09.2007 № 1004 "Про прийняття рішення щодо приватизації ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду, від 05.05.2008 № 191 "Про створення ВАТ "Львівська вугільна компанія" в процесі приватизації ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду та від 23.04.2008 № 168 "Про затвердження акту оцінки майна цілісного майнового комплексу ДП "ЦЗФ "Червоноградська" є обґрунтованими, оскільки такі накази прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: ст. 1, 15, 17 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 10, 18, 19, 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 17, 20, 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 12.3.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності",

112. При цьому в цій частині щодо висновків судів про порушення вимог закону при проведенні приватизації ДП "Центральна збагачувальна фабрика "Червоноградська" та створення ВАТ "Львівська вугільна компанія" рішення та постанова судів попередніх інстанцій учасникам справи не оскаржується.

113. Заявник касаційної скарги по суті спору не погоджується із застосуванням судами строків позовної давності до позовних вимог та відмовою в позові на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

114. Верховний Суд у цій постанові вже висловився відносно поданої ПАТ "Львівська вугільна компанія" заяви про застосування строків позовної давності до вимог прокурора, поданої у якості співвідповідача та маючи такий статус із порушенням закону.

115. Поряд з цим судом першої інстанції також встановлено, що 22.03.2022 до суду за вх. № 6555/22 від відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях також надійшла заява про застосування строків позовної давності до даних позовних вимог, що також не оспорюється скаржником та іншими учасниками справи.

116. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у листопаді 2009 року заступником прокурора Львівської області до Львівського окружного адміністративного суду було подано позов в інтересах держави в особі Сокальської районної державної адміністрації Львівської області до РВ ФДМУ у Львівській області, ВАТ "Львівська вугільна компанія" про визнання незаконним та скасування наказу РВ ФДМУ у Львівській області від 28.09.2007 № 104; визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ВАТ "Львівська вугільна компанія" та припинення юридичної особи, який був залишений без розгляду (справа № 2а-5320/09/1370).

117. Суди також встановили, що судове засідання 18.06.2010 у справі № 4-353/10, в якому постановою Шевченківського районного суду м. Львова задоволено скаргу генерального директора ЗАТ "Львівсистеменерго" на постанову старшого слідчого ОВС слідчого відділу УСБУ у Львівській області від 01 04.2009 про порушення кримінальної справи відносно службових осіб за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України, відбувалось за участі прокурора Єфремова С. О.

118. Крім того, як встановили суди, ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.07.2015 у справі № 914/2397/15 позовну заяву заступника прокурора Львівської області до РВ ФДМУ у Львівській області та ПАТ "Львівська вугільна компанія" про скасування рішень щодо приватизації державного майна - ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська" було повернуто прокурору без розгляду.

119. Таким чином, з наведеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ще у 2009 році прокуратура Львівської області володіла інформацією про приватизацію ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська" та здійснювала нагляд за дотриманням законодавства під час приватизації ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська", а отже прокуратурі було відомо про порушення законності при приватизації з 2009 року.

120. Суд першої інстанції також встановив, що для проведення приватизаційних процедур ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська", наказом регіонального відділення від 29.10.2007 № 1112 було сформовано комісію з приватизації, до складу якої включені представники, зокрема, Міністерства вугільної промисловості. Відповідно до п. 2.1. Положення про комісію з приватизації, до основних завдань комісії входило, зокрема, визначення розміру статутного фонду господарського товариства та розробка акта оцінки. За результатами проведеної стандартизованої оцінки, наказом регіонального відділення від 23.04.2008 № 168 затверджено Акт оцінки майна ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду, сформований та підписаний комісією з приватизації підприємства станом на дату оцінки - 29.02.2008.

121. Суд також встановив, що План приватизації ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська", що зданий в оренду, розроблений комісією з приватизації на засіданні 18.04.2008 і при його формуванні комісією були враховані пропозиції профспілкової організації підприємства - Міністерства вугільної промисловості (лист від 24.01.2008 № 67/05/02-02).

122. Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшли висновку, що Міністерство вугільної промисловості, правонаступником якого є Міністерство енергетики України було обізнане щодо обставин приватизації державного майна - ЦМК ДП "ЦЗФ "Червоноградська" у 2007-2008 роках.

123. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

124. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

125. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

126. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

127. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 зауважила, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати захист цих інтересів у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати такий захист (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 95)).

128. У вказаній справі № 488/2807/17 Велика Палата також звернула увагу, що у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, зважаючи на її обставини, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (пункт 48): позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався чи міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

129. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо встановить, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц і від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73)).

130. Отже, встановивши, що як прокурору з 2009 року, так і особі в інтересах якої прокурором подано позов - Міністерству енергетики України у 2007-2008 роках, було відомо про порушення закону під час приватизації ДП "ЦЗФ "Червоноградська" та не доведено поважності причин неподання позову з 2009 року, натомість подано такий у 2021 році, а також встановивши обґрунтованість позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірних висновків про відмову в задоволенні позовних вимог у цій справі у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

131. Доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій в цій частині, натомість спрямовані на переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції в силу положень ст. 300 ГПК України.

132. Твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора Верховний Суд відхиляє, оскільки скаржником не обґрунтовано яку саме норму порушено судом, в чому виразилося таке порушення та який вплив воно мало на прийняте по суті рішення суду апеляційної інстанції. Також зазначення судом апеляційної інстанції в резолютивній частині постанови "апеляційні скарги", при поданні, як вказує прокурор однієї скарги, не є підставою для зміни чи скасування постанови в цій частині.

133. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без змін оскаржуваних рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

134. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).

135. Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій в частині відмови в позові.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

136. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктами 1, 3 частини першої статті 308, статтями 309 311 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, прийняті у справі постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають залишенню без змін в частині відмови в позові, а постанова суду апеляційної інстанції в частині залишення без змін ухвали суду першої інстанції про зміну процесуального статусу учасника справи - скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні клопотання третьої особи.

Керуючись статтями 300 301 308 309 311 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 в частині залишення без змін рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2024 у справі № 914/2441/15 (914/2778/21) залишити без змін.

3. Скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 в частині залишення без змін ухвали Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.06.2022 у справі № 914/2441/15 (914/2778/21).

4. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання керуючого санацією Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" про зміну процесуального статусу учасника справи Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" на співвідповідача.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

К. Огороднік