№ 914/2930/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 914/2930/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Стратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" - не з`явився,

Приватного підприємства "Оліяр" - Сабан М.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж"

на рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2022 (суддя Мазовіта А.Б.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 (колегія суддів Галушко Н.А., Желік М.Б., Орищин Г.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" (далі - ТОВ "Агрофірма Престиж")

до Приватного підприємства "Оліяр" (далі - ПП "Оліяр")

про визнання договору недійсним.

СУТЬ СПОРУ

1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були учасниками ТОВ "Агрофірма Престиж" (розмір часток - по 50% статутного капіталу); ОСОБА_3 був директором вказаного товариства.

2. 27.07.2018 ТОВ "Агрофірма Престиж" уклала із ПП "Оліяр" нотаріально посвідчений договір, яким поручилася за виконання зобов`язань ТОВ "Торговий дім Агродар" за договором постачання олії.

3. Договір поруки був підписаний учасником ТОВ "Арофірма Престиж" ОСОБА_1 , який діяв на підставі довіреності, виданої директором ОСОБА_3 та протоколу загальних зборів від 26.07.2018, на яких було ухвалено рішення щодо укладення відповідного договору поруки.

4. У вересні 2021 року ТОВ "Агрофірма Престиж" звернулося із позовом про визнання договору поруки недійсним. Позивач стверджував, що протокол загальних зборів від 26.07.2018 був підроблений і загальні збори рішення про укладення договору поруки не ухвалювали. Посилався на рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма Престиж" від 01.02.2018, яким збори заборонили директору укладати від імені товариства будь-які правочини щодо прийняття товариством обов`язків з виконання зобов`язань третіх осіб без попереднього погодження таких правочинів загальними зборами.

5. Суд першої інстанції рішенням, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовив. ТОВ "Агрофірма Престиж" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

6. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

7. Статут ТОВ "Агрофірма Престиж", затверджений протоколом загальних зборів від 21.03.2011 №1 (в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів від 07.10.2014 №5), передбачає таке:

- учасниками товариства є ОСОБА_1 , з часткою статутного капіталу 50%, що становить 500,00 грн та ОСОБА_2 з часткою статутного капіталу 50%, що становить 500,00 грн (пункти 1.6, 7.1);

- до виключної компетенції загальних зборів учасників належить, серед іншого, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує п`ятдесят і більше відсотків майна товариства (п.8.2.3);

- директор має право без довіреності виконувати будь-які дії від імені товариства, які не суперечать Статуту, підписувати фінансові документи, заключати від імені товариства договори та контракти, представляти товариство у всіх установах, підприємствах та організаціях, як в Україні, так і за її межами, у судових органах, а також в інших органах державної влади. Директор, серед іншого, виконує таку функцію: укладає угоди, видає доручення, відкриває та закриває банківські рахунки (пункти 8.4.5, 8.4.6).

8. 01.02.2018 загальні збори учасників ТОВ "Агрофірма Престиж" (в складі учасників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та за участю запрошеного директора товариства ОСОБА_3 ) прийняли рішення, яке оформлене протоколом від 01.02.2018 №23 (далі - Протокол №23), про обмеження повноважень директора товариства шляхом заборони від імені товариства укладати будь-які правочини щодо прийняття товариством обов`язків виконати зобов`язання третіх осіб без попереднього погодження укладення таких правочинів загальними зборами учасників товариства.

9. 26.07.2018 загальні збори учасників ТОВ "Агрофірма Престиж" (в складі учасників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) прийняли рішення, що оформлене протоколом від 26.07.2018 №25 (далі - Протокол №25), яким вирішено укласти між ТОВ "Агрофірма Престиж" та ПП "Оліяр" договір поруки на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Торговий дім Агродар" перед ПП "Оліяр" за договором поставки від 07.12.2017 №71217; надано ОСОБА_1 повноваження на укладення та підписання від імені ТОВ "Агрофірма Престиж" з ПП "Оліяр" такого договору поруки та зобов`язано директора ТОВ "Агрофірма Престиж" ОСОБА_3 надати відповідну довіреність ОСОБА_1 на виконання наданих повноважень.

10. Рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма Престиж" від 26.07.2018 недійсним в установленому законом порядку не визнавалося.

11. 26.07.2018 на виконання рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма Престиж" від 26.07.2018 директор ОСОБА_3. видав довіреність №1291, якою уповноважив ОСОБА_1 бути представником товариства в усіх державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях (в тому числі перед фізичними та юридичними особами) з питання укладення та підписання від імені товариства, зокрема, договорів поруки та додаткових угод до них на суму та на умовах на свій розсуд, для чого йому надано право, зокрема, підписувати від імені товариства договори поруки та додаткові угоди до них. Зазначена довіреність видана строком на 3 роки та дійсна до 26.07.2021.

12. У матеріалах справи відсутні докази скасування довіреності від 26.07.2018 №1291 або визнання її недійсною.

13. 27.07.2018 ТОВ "Агрофірма Престиж" (поручитель) та ПП "Оліяр" (кредитор) уклали договір поруки, який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Шафран Р.І. та зареєстрований за №3946 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого:

- поручитель (позивач) зобов`язується відповідати перед кредитором (відповідачем) солідарно з боржником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору;

- поручитель засвідчує і гарантує, що поручитель має необхідний обсяг дієздатності та правоздатності для укладення та виконання цього договору, умови цього договору не суперечать жодним положенням договорів, укладених поручителем з іншими особами, або положенням інших правочинів, дія яких поширюється на поручителя (п.3.1.1);

- поручитель засвідчує і гарантує, що поручителем були отримані всі необхідні згоди та дозволи для укладення цього договору. Сторони засвідчують однакове розуміння ними умов цього договору та його правових наслідків, підтверджують дійсність їх намірів при його укладенні, а також те, що договір не містить ознак фіктивного чи удаваного правочину, що він не укладений під впливом помилки щодо його природи, прав та обов`язків сторін, а також під впливом обману чи збігу тяжких обставин (пункти 3.7, 7.1).

14. Станом на 27.07.2018 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) керівником ТОВ "Агрофірма Престиж" зазначено ОСОБА_3 .

15. В матеріалах справи відсутні докази, що на момент оформлення довіреності та укладення спірного договору до ЄДР були внесені відомості про обмеження повноважень керівника ТОВ "Агрофірма Престиж".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

16. Господарський суд Львівської області рішенням від 06.06.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022, у задоволенні позову відмовив.

17. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, таким:

- з матеріалів справи вбачається, що директором ТОВ "Агрофірма Престиж на момент оформлення довіреності був ОСОБА_3 , який мав належний обсяг цивільної дієздатності та діяв в межах повноважень, наданих йому законодавством України, виступав від імені ТОВ "Агрофірма Престиж" та діяв в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно;

- у директора позивача були повноваження та обов`язок видати довіреність на виконання ОСОБА_1 наданих йому загальними зборами (Протокол №25) повноважень щодо укладення Договору поруки; наявність рішення, оформленого Протоколом №25, позивач не спростував; відповідач надав копію Протоколу №25 засвідчену у встановленому порядку приватним нотаріусом, який посвідчував Договір поруки; під час укладення Договору поруки було наявне волевиявлення позивача щодо його укладення;

- директор ОСОБА_3 видав довіреність, на підставі якої ОСОБА_1 підписав спірний Договір поруки; відсутні докази того, що довіреність була відкликана, визнана в судовому порядку недійсною тощо; про наявність будь-яких обмежень директора ТОВ "Агрофірма Престиж" ОСОБА_3. щодо видачі довіреності на підписання спірного договору відповідач не знав та за всіма обставинами не міг знати.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

18. 07.11.2022 ТОВ "Агрофірма Престиж" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

19. Скаржник у касаційній скарзі як на підстави касаційного оскарження послався на пункти 1 та 4 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та зазначає:

1) спірний договір не відповідає вимогам закону та статуту товариства, оскільки укладений директором позивача всупереч обмеженням, установленим статутом та законодавством України щодо попереднього погодження таких дій директора із загальними зборами (посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №916/2872/16, Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним");

2) суд апеляційної інстанції порушив п.5 ч.1 ст.227 ГПК та відмовив у клопотанні про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №922/1443/22 за позовом ОСОБА_2 до ПП "Оліяр" про визнання довіреності недійсною; під час розгляду справи №914/2930/21 щодо визнання недійсним договору поруки не було можливим перевірити відповідність процедури укладення довіреності нормам законодавства, оскільки це виходить за межі предмету спору, а предметом позову у справі №922/1443/22 є саме визнання недійсною довіреності, на підставі якої укладено спірний Договір поруки (посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №910/1667/19, від 23.01.2020 у справі №917/130/19, від 10.09.2019 у справі №922/1962/17, від 17.12.2019 у справі №917/131/19, від 20.06.2019 у справі №910/12694/18, Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції");

3) Протокол №25 був прийнятий та розглянутий судами попередніх інстанцій всупереч його недопустимості як доказу; копія цього документа зроблена з невідомого джерела; оригінал у відповідача відсутній, позивачу про його існування не було відомо (посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2018 у справі №904/8549/17, від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

4) на підтвердження факту підроблення Протоколу №25 позивачем було надано суду додаткові письмові пояснення та посвідчені заяви свідків, але вони не були прийняті судом як докази, чим порушено приписи статей 86 236 ГПК, а також принцип змагальності сторін процесу, встановлений ст.13 ГПК (судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надані докази спростування Протоколу №25 та довіреності).

20. 22.12.2022 до Верховного Суду надійшов відзив ПП "Оліяр" на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

21. У відзиві відповідач вказує таке:

- у справі №916/2872/16, на яку посилається скаржник, Верховний Суд сформував висновки щодо застосування Закону "Про акціонерні товариства", положення якого в цій справі не застосовуються; обставини справи №916/2872/16 не є аналогічними з обставинами справи, яка переглядається;

- волевиявлення скаржника щодо укладання оспорюваного Договору поруки підтверджується Протоколом №25; у такому випадку не застосовуються положення закону про подальше схвалення правочину;

- суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що зібрані в межах цієї справи докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а відтак зупинення провадження у справі матиме наслідком затягування судового процесу; провадження у справі №922/1443/22 було відкрито 06.09.2022, тобто після відкриття апеляційного провадження у справі, що переглядається (05.08.2022);

- відповідач, на відміну від позивача, не мав і не міг мати у своєму розпорядженні оригінал рішення загальних зборів учасників позивача; приватний нотаріус, який посвідчував оспорюваний договір поруки, на вимогу відповідача надав копії документів зі справи, які засвідчені у встановленому порядку, зокрема Протокол №25, який є належним доказом;

- згідно витягу з ЄДР директор ОСОБА_3 був зазначений як особа, яка має право вчиняти дії від імені ТОВ "Агрофірма Престиж" без довіреності; жодних обмежень щодо представництва, крім посилання на обмеження, встановлені статутом, на дату укладення спірного договору до ЄДР внесено не було; отже відповідач не знав і не міг знати про наявність таких обмежень.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

22. Верховний Суд ухвалою від 01.12.2022 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агрофірма Престиж", розгляд справи призначив у відкритому судовому засіданні на 11.01.2023.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо відсутності у представника повноважень на укладення договору поруки від імені ТОВ "Агрофірма Престиж"

23. Позивач вважає, що Договір поруки від його імені уклав його учасник ОСОБА_1 на підставі довіреності, виданої директором позивача ОСОБА_3 усупереч обмеженням, які були встановлені рішенням загальних зборів учасників від 01.02.2018.

24. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо відсутності у директора ОСОБА_3 , а відповідно й у ОСОБА_1 , повноважень на укладення Договору поруки (відсутність попереднього погодження таких дій загальними зборами).

25. Скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на висновки, що містяться у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №916/2872/16. У цій справі суд визнав недійсним договір купівлі-продажу частин нежитлових приміщень за позовом акціонера з підстав порушення вимог ст.71 Закону "Про акціонерні товариства" через недотримання встановленого законом порядку узгодження правочину із заінтересованістю.

26. Відповідач вказує, що висновки Верховного Суду, зроблені у цій справі, не можуть бути застосовані через відмінність правового регулювання та відмінність обставин справи.

27. Верховний Суд погоджується з доводами відповідача і відхиляє аргументи скаржника. Дійсно, у справі, на яку посилається скаржник, правочин було визнано недійсним із посиланням на статті 203 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статті 70-72 Закону "Про акціонерні товариства", який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у справі, яка переглядається.

28. Більш того, суди попередніх інстанцій встановили, що загальні збори учасників ТОВ "Агрофірма Престиж", до складу яких входили два учасники - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким належить по 50% частки у статутному капіталі, прийняли рішення, що оформлене Протоколом №25, відповідно до якого вирішено укласти між ТОВ "Агрофірма Престиж" та ПП "Оліяр" договір поруки на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Торговий дім Агродар" перед ПП "Оліяр" за договором поставки від 07.12.2017 №71217, надано ОСОБА_1 повноваження на укладення та підписання від імені ТОВ "Агрофірма Престиж" з ПП "Оліяр" такого договору поруки та зобов`язано директора ТОВ "Агрофірма Престиж" ОСОБА_3 видати відповідну довіреність ОСОБА_1 на виконання наданих повноважень.

29. Таким чином, суди попередніх інстанцій при ухваленні рішення виходили зі встановленого ними факту попереднього погодження спірного правочину рішенням загальних зборів позивача, тоді як у справі №916/2872/16 суди встановили відсутність такого погодження.

30. Доводи скаржника зводяться до переоцінки наданих сторонами доказів, адже скаржник вважає надану відповідачем копію Протоколу №25 підробленою, тобто по суті заперечує проти встановленого судом факту ухвалення загальними зборами відповідача рішення від 26.07.2018.

31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.300 ГПК).

32. Верховний Суд також звертає увагу скаржника, що спірний Договір поруки укладався саме одним із учасників ТОВ "Агрофірма Престиж" - ОСОБА_1 (частка у статутному капіталі 50%), який вочевидь знав про ухвалені загальними зборами рішення та встановлені цими рішеннями дозволи та заборони. Більше того, оспорюваним договором позивач поручився за виконання договірних зобов`язань ТОВ "Торговий дім Агродар", у якому відповідно до відомостей з ЄДР ОСОБА_1 володів 100% статутного капіталу, тобто укладення Договору поруки як господарська операція має своє логічне пояснення (пов`язаність двох юридичних осіб через спільного кінцевого бенефіціара - ОСОБА_1 ).

33. Водночас суди дійшли висновку, що контрагент за договором - ПП "Оліяр" не знав і не міг знати про наявні обмеження, оскільки вони не містилися у статуті позивача та не були внесені до ЄДР.

34. Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

35. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про наявність у представника ТОВ "Агрофірма Престиж" достатніх повноважень на укладення Договору поруки, а отже й про відсутність підстав для визнання недійсним Договору поруки.

Щодо доказів

36. Скаржник вважає, що зміст копії Протоколу №25, наданої як доказ відповідачем, не відповідає оригіналу цього протоколу, виявленому позивачем під час перевірки протоколів товариства, що не було взято до уваги судами попередніх інстанцій при оцінці доказів. Посилається на неврахування правових висновків, що містяться у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №904/8549/17, від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

37. Верховний Суд відхиляє твердження скаржника про недопустимість копії Протоколу №25 як доказу.

38. Скаржник вважає, що цей доказ був прийнятий і розглянутий судами попередніх інстанцій всупереч його недопустимості, оскільки такий доказ є копією документа, зробленою з невідомого джерела, не з оригіналу документа. Оригінал документа у відповідача відсутній.

39. Скаржник вказує, що Протокол №25 є письмовим доказом, а відповідно до приписів ст.91 ГПК письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або у іншої особи оригіналу письмового доказу. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

40. Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач надав нотаріально посвідчену копію Протоколу №25, витребувану ним у приватного нотаріуса, який посвідчував Договір поруки.

41. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідач не міг мати у себе в розпорядженні оригінал Протоколу №25. Оскільки цим протоколом оформлено рішення загальних зборів учасників саме позивача, а не відповідача, то, відповідно, оригінал не міг та не повинен був зберігатися у ПП "Оліяр".

42. Відповідно до ч.8 Закону "Про нотаріат" довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

43. У ч.2 ст.27 цього Закону встановлено, що нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії: подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов`язаного із вчиненням нотаріальної дії; подала недійсні та / або підроблені документи; не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа.

44. При посвідчені Договору поруки оригінал протоколу загальних зборів ТОВ "Агрофірма Престиж" був очевидно наданий нотаріусу саме позивачем, а не відповідачем. Представником позивача ОСОБА_1., який як учасник товариства брав участь у загальних зборах 26.07.2018, на наступний день (27.07.2018) при посвідченні Договору поруки нотаріусом не було зроблено заяв про підробку Протоколу №25.

45. Відповідно до ст.75 Закону "Про нотаріат" нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування та посадові особи консульських установ України, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих юридичними особами, за умови що ці документи не суперечать закону, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

46. У ст.76 Закону "Про нотаріат" також встановлено, що вірність копії з копії документа може бути засвідчена нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування, посадовою особою консульської установи України, якщо вірність копії засвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія видана юридичною особою, що видала оригінал документа. У такому разі копія документа має бути викладена на бланку цієї юридичної особи з відміткою про те, що оригінал документа знаходиться у цієї юридичної особи.

47. Відповідно до ст.46 Закону "Про нотаріат" нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості та (або) документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця.

48. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

49. У гл.7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2012 №296/5 вказано, що документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов`язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право або у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса.

50. Оригінали документів (наприклад, відповідні свідоцтва про факт державної реєстрації актів цивільного стану - про народження, шлюб, смерть, установчі документи (статути, положення, засновницькі договори тощо)) повертаються особам, що їх подали, а у нотаріуса залишаються їх копії (фотокопії) або витяги з таких документів.

51. Копії (фотокопії) або витяги необхідних документів подаються заінтересованими особами або на їх прохання виготовляються нотаріусом чи іншим працівником нотаріальної контори або особою, яка перебуває у трудових відносинах з нотаріусом.

52. На копіях (фотокопіях) документів проставляється відмітка "Згідно з оригіналом" з проставленням дати, підпису нотаріуса.

53. На вимогу фізичних або юридичних осіб, щодо яких вчинялася нотаріальна дія, нотаріуси вправі видавати копії документів, що зберігаються у справах державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву або приватного нотаріуса. Вірність таких копій засвідчується за правилами цієї глави з проставленням відмітки "Зі справ нотаріальної контори (архіву, приватного нотаріуса)" (п.3.5. гл.7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2012 №296/5).

54. Враховуючи те, що приватним нотаріусом, якому при посвідченні Договору поруки були надані відповідні документи, на вимогу відповідача було видано копії документів зі справи приватного нотаріуса, засвідчених в установленому законом порядку, Верховний Суд відхиляє аргумент скаржника про недопустимість письмового доказу через його неналежне засвідчення.

55. Отже довід скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11.08.2018 у справі №904/8549/17, не знайшов свого підтвердження (висновки про недопустимість доказів були сформовані Верховним Судом у цій справі через відсутність в матеріалах справи належним чином засвідчених письмових доказів).

56. Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на незастосування судами вимог ч.11 ст.80 ГПК, адже ця норма регулює порядок виключення судом з числа доказів вже доданого стороною доказу за клопотанням (заявою) самої сторони, поданою до закінчення підготовчого засідання. У справі, що переглядається, відповідач такої заяви щодо Протоколу №25 не робив. А скаржник, який не подавав цей доказ, відповідно, не наділений, правом робити такі заяви (щодо виключення доказу, який викликає сумніви з приводу його достовірності або є підробленим, і розгляд справи на підставі інших доказів).

57. Також суди попередніх інстанцій зазначили, що наявність рішення щодо укладення оскаржуваного договору, оформленого Протоколом №25, позивач, у свою чергу, не спростував, доказів, які б встановлювали недійсність прийнятого та оформленого цим протоколом рішення загальних зборів учасників товариства, не надав, як і не надав доказів на підтвердження того, що звертався в правоохоронні органи із відповідними заявами щодо надання правової оцінки обставинам прийняття такого рішення та оформлення довіреності на його підставі.

58. Скаржник не погоджується з цими висновками і вказує, що на підтвердження факту підроблення Протоколу №25 позивачем було надано суду додаткові письмові пояснення та посвідчені заяви свідків, але вони не були прийняті судом як докази, чим порушено приписи статей 86 236 ГПК, а також принцип змагальності сторін процесу, встановлений ст.13 ГПК.

59. При розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

60. Заявами по суті справи є: позовна заява, відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення, пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

61. Відповідно до ч.5 ст.161 ГПК суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

62. Додаткові пояснення та докази були надані скаржником після закриття підготовчого провадження у справі.

63. Додаткові пояснення не є заявою по суті справи, а суд першої інстанції не надавав учаснику дозволу на подання таких додаткових пояснень.

64. Суд першої інстанції також правомірно не прийняв докази, надані позивачем із порушенням вимог ГПК (Протокол №25, заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 17.01.2022).

65. Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів (ч.1 ст.87, частини 1, 4 ст.88 ГПК).

66. Порядок подання доказів визначається у ст.80 ГПК. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

67. Отже, скаржник мав подати відповідні докази або разом із позовною заявою або разом із поданням відповіді на відзив з приводу обставин, які були викладені відповідачем у відзиві на позов (документ, з якого позивач дізнався про існування нотаріально посвідченої копії Протоколу №25, який містив рішення загальних зборів позивача щодо спірного правочину і видачі довіреності на його вчинення).

68. Позивач скористався процесуальним правом на подання відповіді на відзив, але доказів разом з цим документом не надав. Отже, суд першої інстанції правомірно не прийняв ці докази, які були надані значно пізніше.

69. Законодавець однією із засад (принципів) господарського судочинства визначив змагальність сторін (п.4 ч.3 ст.2 ГПК). Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог (ч.3 ст.13 ГПК).

70. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, на яку посилається скаржник. Втім, Верховний Суд вважає, що вказаний правовий висновок має узагальнюючий характер і просто перефразовує викладені вище вимоги ГПК щодо подання доказів, яких суди попередніх інстанцій дотримались, а тому Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про неврахування цієї правової позиції.

71. Отже, з огляду на викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені п.4 ч.2 ст.287 та частинами 1, 3 ст.310 ГПК не знайшли свого підтвердження. Щодо зупинення провадження у справі

72. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив п.5 ч.1 ст.227 ГПК та відмовив у клопотанні про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №922/1443/22, предметом позову у якій є визнання недійсною довіреності, на підставі якої укладено спірний Договір поруки.

73. На переконання скаржника під час розгляду справи, що переглядається, не було можливим перевірити відповідність процедури видання довіреності вимогам законодавства, оскільки це виходить за межі предмета спору.

74. Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

75. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду потрібно у кожному випадку з`ясовувати: 1) як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом; 2) чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (постанови Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №910/15364/17, від 15.03.2019 у справі №910/17243/17 та від 27.03.2019 у справі №910/15707/17, від 04.08.2021 у справі №903/636/20, від 14.09.2022 у справі №911/1977/21).

76. Верховний Суд зазначав, що, зважаючи на частини 4, 6 ст.75 ГПК, пов`язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (постанова Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №904/4393/21).

77. При цьому сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та ухвалення рішення у цій справі, а також саме по собі зазначення про неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування п.5 ч.1 ст.227 ГПК.

78. Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

79. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

80. Вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду вказаної справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову.

81. Суд апеляційної інстанції зазначив, що зібрані в межах цієї справи докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, відтак зупинення провадження у справі матиме наслідком затягування судового процесу та призводитиме до порушення вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

82. Верховний Суд погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки, як зазначалося вище, суди попередніх інстанцій здійснили оцінку наданих сторонами у справі доказів у відповідності до норм процесуального законодавства та на їх підставі самостійно встановили обставини, які мають значення для вирішення цієї справи, зокрема, щодо наявності волевиявлення позивача на укладення Договору поруки та наявності у ОСОБА_1 повноважень на його укладення від імені позивача.

83. Крім того Верховний Суд погоджується із доводами відзиву на касаційну скаргу про те, що оскільки провадження у справі №922/1443/22 було відкрито 06.09.2022, тобто після відкриття апеляційного провадження у справі, що переглядається (05.08.2022), то зупинення провадження у справі призвело б до безпідставного затягування її розгляду.

84. Як було зазначено вище, оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач при укладенні оскаржуваного Договору поруки не знав та не міг знати про наявність обмежень, встановлених не статутом, а протоколом загальних зборів та не внесених до ЄДР, то навіть встановлення факту видачі директором ТОВ "Агрофірма Престиж" довіреності з перевищенням своїх повноважень, про що стверджує скаржник, та визнання її недійсною у встановленому законом порядку не може вплинути на вирішення судом питання щодо недійсності оскаржуваного договору в силу приписів ч.3 ст.92 ЦК (обмеження повноважень не можуть бути використані проти необізнаної про наявність таких обмежень третьої особи - сторони договору).

85. Отже відмова суду в зупиненні провадження у справі №914/2930/21 до вирішення судом іншої справи (№922/1443/22) не призвела до неможливості встановити обставини, що мають значення для розгляду справи, а відтак така відмова відповідає вимогам ГПК.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

86. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

87. Згідно з ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.309 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

88. З урахуванням вищезазначеного, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Розподіл судових витрат

89. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Престиж" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 06.06.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 у справі №914/2930/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

Л. Стратієнко