ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/3137/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 (головуюча - Панова І. Ю., судді: Зварич О. В., Малех І. Б.) і ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.02.2025 (суддя Петрашко М. М.) у справі
за позовом керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Управління Служби безпеки України у Львівській області
до Корпорації будівельних підприємств «Карпатбуд»
про визнання недійсним пункту договору та стягнення 26 119 443,15 грн
(за участю представників: прокурор - Гончар Б.С., Ющенко М.А.; позивача - Іваночко В.В.)
Історія справи
1. 23.09.2024 керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (далі - прокурор) повідомив Управління Служби безпеки України у Львівській області (далі - СБУ, позивач) про те, що прокуратура вивчає питання щодо наявності підстав для застосування представницьких повноважень за фактом включення та оплати податку на додану вартість (ПДВ) до ціни договору щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. На Нивах 11 у м. Львові, яке здійснювалось на підставі договору від 11.05.2018 № 116 про закупівлю товарів (робіт) за державні кошти (далі - договір №116), укладеного між СБУ та Корпорацією будівельних підприємств « Карпатбуд» (далі - Корпорація, відповідач); у зв`язку з чим прокурор просив у строк до 21.10.2024 надати інформацію про стан вжиття СБУ заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, вказавши причини зволікання із вирішенням питання у законний спосіб чи інші мотиви невжиття таких заходів.
2. У відповідь на це звернення СБУ 21.10.2024 повідомила прокурора про вжиття заходів на предмет наявності правових підстав звернення до суду в порядку самопредставництва з питань приведення у відповідність до вимог чинного податкового законодавства умов договору №116. Поряд із тим документи стосовно виконання договірних зобов`язань за договором № 116 були знищені 24.02.2022 у зв`язку із неможливістю забезпечення подальшого надійного зберігання і триває процес їх пошуку та відновлення з метою узгодження розрахунку суми ПДВ, що підлягає поверненню.
3. 19.12.2024 прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі СБУ до Корпорації про визнання недійсним договору № 116 в частині включення в ціну договору ПДВ та стягнення 13 909 690,94 грн безпідставно сплаченого ПДВ, 10 018 508,46 грн інфляційних втрат, 2 191 243,75 грн 3% річних.
4. У цей же день СБУ самостійно звернулось до суду з позовом до Корпорації про визнання недійсним договору № 116 в частині включення в ціну договору ПДВ та стягнення безпідставно сплаченого ПДВ.
5. 24.12.2024 на адресу СБУ надійшов лист прокурора від 13.12.2024 №30.54/02-6351ВИХ-24, у якому останній повідомив позивача про те, що підготував позов, який буде пред`явлено до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі СБУ.
Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
6. Господарський суд Львівської області ухвалою від 18.02.2025, яку залишив без змін Західний апеляційний господарський суд постановою від 29.04.2025, позов прокурора залишив без розгляду.
7. Суди обох інстанцій констатували відсутність підстав представництва прокурором інтересів держави в особі СБУ у спірних правовідносинах, оскільки позивач належно відреагував на звернення прокурора та невідкладно вжив заходів до самостійного поновлення порушених прав упродовж розумного строку, у тому числі звернувся до суду з аналогічним позовом в один день з прокурором. Отже, прокурор не дотримався вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», тому позов слід залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.
Касаційна скарга
8. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, прокурор звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
9. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 131-1 Конституції України, статтю 23 Закону України «Про прокуратуру», порушили статті 2 5 13 86 53 55 236 237 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), без урахування висновків Верховного Суду в постановах від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 04.07.2023 у справі № 922/1394/21, від 26.05.2021 у справі № 926/14/19, від 14.07.2021 у справі №911/3211/19, від 17.12.2024 у справі № 917/1161/19, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20.
10. Так, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою обставину нездійснення СБУ жодних заходів з метою захисту інтересів держави протягом 2018-2024 років, тобто з моменту укладення договору №116 до моменту звернення прокурора. При цьому бездіяльність позивача мала місце і протягом трьох місяців після отримання відповідного звернення прокурора, тобто позивач не вжив заходів з метою захисту своїх прав упродовж розумного строку. Більше того, позовна заява позивача була зареєстрована судом першої інстанції вже після позовної заяви прокурора в даній справі, а станом на час прийняття рішення судом про відкриття провадження у справі № 914/3141/24 за позовною заявою СБУ провадження у цій справі за позовом прокурора вже було відкрито, внаслідок чого у справі № 914/3141/24 існували підстави для повернення позовної заяви на підставі пункту 5 частини 5 статті 174 ГПК України.
Позиція інших учасників справи у відзивах на касаційну скаргу
11. Позивач проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням норм процесуального права.
12. Відповідач також заперечує проти доводів касаційної скарги, вважає оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими.
Позиція Верховного Суду
13. Прокурор заперечує проти висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для залишення його позову без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності), оскільки прокурор не дотримався вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру». В якості аргументів зазначає про те, що (1) позивач не вчиняв жодних дій з метою захисту інтересів держави протягом тривалого строку з моменту укладення договору № 116 та (2) не звернувся до суду з позовом в розумний строк після отримання відповідного повідомлення прокурора.
14. Натомість висновки судів попередніх інстанцій про не доведення прокурором підстав представництва у цій справі ґрунтувались на тому, що позивач оперативно відреагував на звернення прокурора щодо виявлених ним порушень закону при укладенні договору №116, повідомивши прокурора про вжиття заходів з метою захисту прав держави та про свій намір самостійно звернутися до суду з позовом, що і зробив у розумний строк.
15. Верховний Суд погоджується з такими висновкам судів, відхиляє протилежні аргументи прокурора та зазначає про таке.
16. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
17. Абзацом першим частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
18. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
19. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
20. Згідно з частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
21. З аналізу положень частин 4, 5 статті 53 ГПК України та частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» слідує, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
22. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 виснувала, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Останній не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може та бажає захищати інтереси держави.
23. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
24. Таким чином, за наявності органу, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
25. Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 у справі № 922/5002/21 звернув увагу на те, що «критерій «розумності», який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися судом з урахуванням великого кола чинників. До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення або про можливе порушення інтересів держави та вжиті ним заходи з моменту виникнення такої обізнаності, спрямовані на захист інтересів держави. Схожі за змістом висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 913/124/10, від 08.04.2021 у справі № 925/11/19.
26. Верховний Суд наголошує, що метою дотримання встановленого законом правила щодо повідомлення компетентного органу є те, щоб саме цей орган захищав інтереси держави. Прокурор повідомляє орган про стверджуване порушення і просить його відреагувати для захисту інтересів держави.
27. Щоб інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор з дотриманням вимог щодо повідомлення компетентних органів може звертатися до суду виключно у разі їх бездіяльності або якщо такий орган взагалі відсутній.
28. За встановленими судами у цій справі обставинами позивач відреагував на звернення прокурора від 23.09.2024 листом від 21.10.2024, в якому повідомив про те, що з`ясовує наявність правових підстав для самостійного звернення до суду з метою приведення у відповідність до вимог законодавства правовідносин за договором № 116 та навів перелік вже вжитих ним заходів з цією метою. Позивач також повідомив прокурора, що триває процес пошуку та відновлення документів, пов`язаних з виконанням договору №166, які були знищені.
29. Суди також встановили, що лише 28.11.2024 позивач з`ясував фактичну вартість будівельних робіт за договором № 116, після чого (19.12.2024) самостійно подав позов до суду з тих же підстав і з тим же предметом, що і позов прокурора у цій справі.
30. Отже, позивач відреагував на повідомлення прокурора та чітко заявив про свій намір самостійно звернутися до суду з позовом, тобто позивач очевидно міг та бажав самостійно захистити свої права у спірних правовідносинах. Відтак у даному випадку відсутній критерій бездіяльності компетентного органу, який в розумінні статті 23 Закону України «Про прокуратуру» надає прокурору право на представництво інтересів держави в суді.
31. У зв`язку із цим правильними є висновки судів попередніх інстанцій про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які той заявив. Тому суд касаційної інстанції погоджується з тим, що прокурор не підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 ГПК України та безпідставно звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача, що є підставою для залишення позову прокурора без розгляду відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.
32. Верховний Суд звертає увагу прокурора на те, що обставина подання ним позову до суду раніше, ніж позов СБУ, сама по собі не підтверджує факт бездіяльності уповноваженого органу в контексті положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та, відповідно, не свідчить про дотримання прокурором порядку представництва інтересів держави. Навпаки, у такий спосіб, з урахуванням поведінки позивача після отримання повідомлення прокурора, останній якраз діє як альтернативний суб`єкт звернення до суду і намагається замінювати компетентний орган, який може та бажає самостійно захищати інтереси держави.
33. Верховний Суд зазначає, що здійснене судами попередніх інстанцій правозастосування щодо підстав представництва прокурором інтересів держави не суперечить висновкам Верховного Суду у наведених прокурором постановах від 04.07.2023 у справі № 922/1394/21, від 26.05.2021 у справі № 926/14/19, від 14.07.2021 у справі №911/3211/19, від 17.12.2024 у справі № 917/1161/19, які зроблені судом касаційної інстанції за інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.
34. Разом з тим Верховний Суд не розглядає доводи прокурора щодо ефективності обраного ним способу захисту прав держави, які обґрунтовані посиланням на постанови Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, як нерелевантні і такі що стосуються правовідносин очевидно не подібних тим, що мали місце у справі, що переглядається.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
35. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
36. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження, касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі судові рішення відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.
Розподіл судових витрат
37. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 304 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 і ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.02.2025 у справі № 914/3137/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.