ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 914/535/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Міщенка І. С.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження касаційної скарги заступника прокурора Львівської області

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 (судді: Мирутенко О. Л. - головуючий, Матущак О. І., Хабіб М. І.)

та ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.04.2019 (суддя Ділай У. І.)

за позовом Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області

до Фізичної особи-підприємця Сидяк Галини Петрівни

про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Городоцька місцева прокуратура Львівської області (далі - Прокуратура) звернулась з до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області (далі - Рада, Позивач) до Фізичної особи - підприємця Сидяк Галини Петрівни (далі - ФОП Сидяк Г.П., Відповідач) про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку комунальної власності площею 0,0365 га, яка знаходиться в с. Старичі на вул. Шептицького на території Старичівської сільської ради Яворівського району Львівської області, привівши її за власний рахунок у попередній стан.

1.2. Вказаний позов мотивований самовільним зайняттям спірної земельної ділянки Відповідачем.

1.3. В обґрунтування необхідності захисту інтересів держави прокурор вказав, що Старичівська сільська рада є розпорядником земель комунальної власності, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому місцева прокуратура звертається з позовом до суду саме в інтересах сільської ради, оскільки порушені безпосередньо інтереси територіальної громади села Старичі.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.04.2019, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019, повернуто Городоцькій місцевій прокуратурі Львівської області її позовну заяву на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Вказані судові рішення обґрунтовані відсутністю законних підстав для представництва інтересів держави, а відтак і відсутністю процесуальної дієздатності у особи, яка подала позов, оскільки є непідтвердженими обставини щодо невиконання або неналежного виконання радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади. За висновками господарських судів попередніх інстанцій обставини справи навпаки свідчать про вжиття Позивачем необхідних заходів з метою дотримання вимог земельного законодавства Відповідачем, а сама по собі обставина не звернення ради з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів місцевого самоврядування.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі заступник прокурора Львівської області просить скасувати зазначені судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

3.2. Касаційну скаргу мотивовано тим, що Прокуратурою доведено здійснення Позивачем захисту інтересів держави неналежним чином, враховуючи те, що факт самовільного зайняття земельної ділянки органом місцевого самоврядування виявлено ще в листопаді 2016 року, однак на момент звернення з позовом Старичівською сільською радою так і не вжито жодних заходів щодо звернення до суду з позовом про звільнення спірної земельної ділянки комунальної власності, розпорядником якої є Позивач.

3.3. Також скаржник зазначає, що ним було подано належні та допустимі докази неналежного здійснення радою захисту інтересів місцевого самоврядування, зокрема акт обстеження спірної земельної ділянки, приписи про усунення порушень земельного законодавства, протоколи про адміністративне правопорушення, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

3.4. Крім того, за твердженням скаржника, подання прокуратурою позову в інтересах держави в особі відповідного органу та подальша участь у справі не порушує принцип рівності та справедливого балансу між сторонами у справі, враховуючи передбачену положеннями чинного законодавством таку можливість.

3.5. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон України від 15.01.2020 № 460-IX).

4.2. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

4.3. Оскільки касаційну скаргу подано до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, касаційний розгляд здійснюється відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020.

4.4. Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Львівської області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.04.2019 у справі №914/535/19 було відкрито ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.08.2019 у порядку письмового провадження та одночасно зупинено провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц.

4.5. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 поновлено провадження у справі № 914/535/19 у зв`язку з оприлюдненням 30.09.2019 в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

4.6. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2019 було зупинено провадження у цій справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

4.7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.07.2020 поновлено провадження у справі № 914/535/19 для перегляду постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 та ухвали Господарського суду Львівської області від 02.04.2019 у цій справі у порядку письмового провадження.

4.8. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №29.3-02/1774 від 21.08.2020 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 914/535/19 у зв`язку з відпусткою судді Кушніра І. В.

4.9. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.08.2020 для розгляду справи № 914/535/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В. А. - головуючий, Багай Н. О., Міщенко І. С.

4.10. Колегія суддів також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.08.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

4.11. При цьому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

4.12. Ураховуючи викладене, з огляду на неодноразове зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах, складність справи, а також необхідність опрацювання значної кількості правових позицій для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається Верховним Судом у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

5. Обставини встановлені судами

5.1. Звертаючись до суду з позовом, в обґрунтування необхідності захисту інтересів держави, прокурор вказав, що Старичівська сільська рада є розпорядником земель комунальної власності, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому місцева прокуратура звертається з позовом до суду в інтересах сільської ради, оскільки порушені безпосередньо інтереси територіальної громади села Старичі.

5.2. Зокрема, в позовній заяві було зазначено, що 04.11.2016 земельною комісією Старичівської сільської ради було встановлено факт самовільного зайняття Відповідачем земельної ділянки, про що складено відповідний акт обстеження.

5.3. У подальшому 21.12.2016 сільською радою винесено припис № 1, яким Відповідачу надано строк до 30.01.2017 звільнити самовільно захоплену земельну ділянку та привести її у стан, який передував початку будівництва, інакше рада звертатиметься до суду.

5.4. 16.02.2017 сесією Старичівської сільської ради прийнято рішення № 11-12/УІІ, яким Відповідача зобов`язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в строк до 31.03.2017.

5.5. 16.08.2017 органом контролю складено на ФОП Сидяк Г.П. протокол за порушення статті 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн, який Відповідач добровільно сплатила, що підтверджуються квитанцією №0.0.829664778.2 від 17.08.2017.

5.6. Також органом контролю було винесено Відповідачу припис № 194-ДК/0183Пр/03/01/-17 від 17.08.2017 про усунення вказаного порушення вимог земельного законодавства.

5.7. У подальшому органом контролю нарахована шкода в розмірі 1 747,96 грн, завдана самовільним зайняттям земельної ділянки, яку Відповідач також добровільно сплатила, що підтверджується квитанцією № 0.0.829666728.2 від 17.08.2017.

5.8. 08.11.2017 органом контролю повторно проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства в с. Старичі, за результатами якої встановлено, що земельна ділянка ФОП Сидяк Г.П. не звільнена, про що складено відповідний акт перевірки та винесено припис про усунення порушень земельного законодавства.

5.9. Крім того, на Відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення № 637-ДК/0275П/07/01/-17 від 08.11.2017 та постановою № 637-ДК/0238По/08/01/-17 від 08.11.2017 накладено на Відповідача адміністративне стягнення у вигляді 255 грн штрафу за порушення статті 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який вона добровільно сплатила, що підтверджується квитанцією від 14.11.2017.

5.10. Станом на лютий 2019 року самовільно зайнята земельна ділянка Відповідачем звільнена не була, що і стало підставою для звернення прокуратури з позовом до суду в інтересах держави в особі ради.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм процесуального права, Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. При зверненні з цим позовом в інтересах держави прокурор зазначив, що Старичівська сільська рада є розпорядником земель комунальної власності, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому факт самовільного зайняття земельної ділянки органом місцевого самоврядування виявлено ще в листопаді 2016 року, однак Позивачем так і не вжито жодних заходів щодо звернення до суду з відповідним позовом.

6.3. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

6.4. При цьому відповідно до абзаців 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

6.5. Згідно з абзацами 1 - 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

6.6. Одночасно відповідно до положень частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

6.7. Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

6.8. Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширений підхід до визначення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

6.9. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

6.10. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

6.11. Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

6.12. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

6.13. Колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про недоведеність прокурором невиконання або неналежне виконання Старичівською сільською радою Яворівського району Львівської області своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади, виходячи з наступного.

6.14. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

6.15. Таким чином, обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

6.16. При цьому підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

6.17. Ураховуючи викладене, в тому числі наведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про недотримання прокурором обов`язкової процедури, передбаченої абзацом 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

6.18. Крім того, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, Позивач вживав необхідні заходи з метою забезпечення дотримання Відповідачем вимог земельного законодавства та захисту інтересів держави.

6.19. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вжиття Радою заходів щодо усунення порушення чинного законодавства - самовільного зайняття Відповідачем земельної ділянки, у тому числі здійснення претензійної роботи, не може свідчити про здійснення Позивачем захисту інтересів держави неналежним чином, що відповідає висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №910/12705/18.

6.20. Отже, з огляду на встановлені судами фактичних обставин справи, є обґрунтованим висновок місцевого та апеляційного господарських судів про недоведеність прокуратурою невиконання або неналежне виконання Радою своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що Позивач, який є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, не може чи не бажає здійснювати захист інтересів територіальної громади та звертатися до суду з відповідним позовом до Відповідача, а сама по собі обставина незвернення радою з позовом протягом певного часового періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання позивачем функцій із захисту інтересів держави.

6.21. При цьому колегія суддів враховує, що підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

6.22. З огляду на викладене Суд не може погодитися з твердженням скаржника про доведення прокурором "здійснення неналежним чином" Позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, як органом, уповноважений державою здійснювати відповідні функції.

6.23. Що стосується повернення позовної заяви прокуратури на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, Суд звертає увагу на наступне.

6.24. Як уже зазначалося, відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

6.25. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

6.26. Колегія суддів зазначає, що оскільки процесуальний закон не визначає, які саме положення в якому порядку (послідовності) має застосовувати суд першої інстанції у разі невиконання прокурором зазначених вище вимог, то суд, керуючись принципами диспозитивності та пропорційності господарського судочинства (статті 14 15 Господарського процесуального кодексу України), може на свій розсуд спочатку залишити позовну заяву прокурора без руху та повернути її в разі неусунення заявником допущених недоліків у встановлений строк (частина четверта статті 174 Господарського процесуального кодексу України), або ж з урахуванням фактичних обставин справи на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 174 цього Кодексу повернути позовну заяву прокурору (без її попереднього залишення без руху).

6.27. Таким чином, незважаючи на повернення місцевим господарським судом позовної заяви прокурора на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України замість пункту 4 частини п`ятої вказаної статті, суди попередніх інстанцій дійшли до законних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для повернення зазначеної позовної заяви у зв`язку з тим, що прокурор не довів невиконання або неналежне виконання радою своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади та неможливості Позивачем самостійно захищати свої права шляхом звернення до суду з позовом.

Відповідно до частини другої статті 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Згідно з приписами пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.04.2019 у справі № 914/535/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

І. С. Міщенко