ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/79/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Мартиняк Р. М. (у порядку самопредставництва)

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 (головуючий - Галушко Н. А., судді Желік М. Б., Орищин Г. В.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

про зобов`язання вчинити певні дії.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У січні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Орендар) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління комунальної власності Львівської міської ради, Управління, Орендодавець) про зобов`язання відповідача завершити підготовку до приватизації способом викупу об`єкта - нежитлового приміщення загальною площею 25,5 м2, з індексами 48-1, 48-2, 48-3 (далі - спірний об`єкт приватизації, спірне нежитлове приміщення), розташованого за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5, а саме визначити вартість спірного об`єкта приватизації за власний рахунок Управління, з посиланням на положення статей 4, 7, 8, 9, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного до 06.03.2018), пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018).

2. Позовна заява обґрунтовується набуттям Орендарем права на приватизацію шляхом викупу спірного нежитлового приміщення на підставі ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 № 2284 "Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 № 1661 "Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014", проте відповідач не виконав обов`язку щодо встановлення ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, а отже, не завершив підготовку спірного об`єкта приватизації до продажу у строк, передбачений Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного до 06.03.2018).

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 (суддя Синчук М. М.) позов задоволено частково. Зобов`язано Управління комунальної власності Львівської міської ради завершити підготовку спірного нежитлового приміщення до приватизації способом викупу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення аргументоване тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2018 у справі № 914/111/18 (за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради та Управління комунальної власності Львівської міської ради), яке набрало законної сили 13.09.2018, визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 про вилучення з переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу (пункт 19 додатку до ухвали від 20.07.2017 № 2284), адресу: м. Львів, вул. Личаківська, 5, (напівпідвал 25,50 м2) та зобов`язано Управління укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень загальною площею 25,5 м2, з індексами 48-1, 48-2,48-3 відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" від 04.05.2016, інвентарний № 790, які розташовані за вказаною адресою, на виконання ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 "Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 № 1661 "Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014", на умовах запропонованих позивачем.

4. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 (головуючий - Бонк Т.Б., судді Бойко С. М., Зварич О. В.) скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова мотивована тим, що: 1) відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018) приватизація спірного нежитлового приміщення має здійснюватися відповідно до вимог цього Закону; 2) Орендар не здійснював за письмовою згодою Орендодавця невід`ємних поліпшень спірного орендованого майна в розмірі не менш як 25 відсотків його ринкової вартості, матеріали справи не містять доказів про намір позивача здійснити такі поліпшення, тому в силу частини 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018) у ОСОБА_1 відсутнє право на викуп спірного об`єкта приватизації.

5. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020 (головуючий - Берднік І. С., судді Міщенко І. С., Суховий В. Г.) скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 у справі № 914/79/19, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Зазначена постанова аргументована тим, що: 1) проведення підготовки об`єкта малої приватизації до продажу та укладення договору купівлі-продажу спірного майна мали бути здійснені у порядку та строки до набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018); 2) суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на ту обставину, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", у тому числі щодо процедури набуття орендарем права на викуп орендованого майна, визначеної статтею 18 цього Закону, не встановив та в рішенні не зазначив, які саме приватизаційні процедури, передбачені Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та визначені ухвалою Львівської міської ради від 20.07.2017 № 2284, було виконано сторонами у справі на момент набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" та якими доказами підтверджуються такі обставини. При цьому суд не надав оцінки змісту зазначеного рішення органу місцевого самоврядування та листу Управління комунальної власності Львівської міської ради від 11.08.2017 № 2302-4150 щодо строків завершення процедури приватизації майна, діям сторін, спрямованим на реалізацію процедури приватизації об`єкта у визначені строки, а відтак не встановив обставин, які б давали можливість для висновку про наявність або відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", які містять певні винятки щодо деяких об`єктів приватизації.

6. За результатами нового розгляду справи постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

7. Постанова мотивована посиланням на положення статей 7, 8, 9, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного до 06.03.2018), пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018), статей 4, 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", пунктів 18, 20, 22 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика № 1891), статей 13 73 74 75 76 86 236 237 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 1) закінчення процедури приватизації шляхом укладення договору купівлі-продажу відповідно до абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" можливе лише у тому випадку, коли органом приватизації вчинено всі дії, направлені на проведення підготовки об`єкта до приватизації, в тому числі визначено ціну продажу (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 914/111/18, від 20.11.2019 у справі № 914/411/19, від 02.04.2019 у справі № 910/11054/18); 2) оскільки рецензування звіту про оцінку (висновку про вартість майна) не проводилось, висновки про вартість майна Управлінням комунальної власності Львівської міської ради затверджено не було, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018), а не Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного до 06.03.2018); 3) у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 914/111/18 зазначено, що зважаючи на те, що судом визнано протиправним та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 про вилучення з переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу (пункт 19 додатку до ухвали від 20.07.2017 № 2284), адресу: вул. Личаківська, 5 (напівпідвал 25,50 м2), а тому чинною є ухвала Львівської міської ради від 20.07.2017 "Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 № 1661 "Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014", якою об`єкт оренди включено до Переліку об`єктів комунальної власності міста Львова, що підлягають приватизації способом викупу, в Управління комунальної власності Львівської міської ради є обов`язок виконання відповідної ухвали Львівської міської ради та укладення договору купівлі-продажу об`єкта приватизації згідно із Законом України від 18.01.2018 № 2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна", чинним на час прийняття постанови апеляційного суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, наголошуючи, що: 1) розгляд справи апеляційним судом відбувся 23.03.2021 без належного повідомлення скаржника про час і місце розгляду справи, що згідно з пунктом 5 частини 1 статті 310 ГПК України є підставою обов`язкового скасування постанови від 23.03.2021; 2) під час ухвалення постанови апеляційний суд не врахував як висновку щодо застосування норми процесуального права (в аспекті визначення подібності/неподібності правовідносин), викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-1, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц, так і висновку щодо застосування норми матеріального права, а саме пункту 2 розділу V (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 914/386/19.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі № 914/79/19 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 28.09.2021 о 15:30.

28.09.2021 до початку судового засідання до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання представника позивача Перунова В. В. про відкладення розгляду справи № 914/79/19, яке (клопотання) аргументоване неотриманням ОСОБА_1 відзиву Управління на касаційну скаргу засобами поштового зв`язку та наміром позивача надати свої міркування та заперечення щодо аргументів відповідача з їх подальшим викладенням у відповіді на вказаний відзив.

Проте колегія суддів залишає зазначене клопотання без задоволення з огляду на долучення відповідачем до вказаного відзиву належних доказів надсилання його копії ОСОБА_1 , а саме опису вкладення в цінний лист від 20.09.2021, накладної Акціонерного товариства "Укрпошта" від 20.09.2021 № 7900827146982 та фіскального чека від 20.09.2021, які (докази) в їх сукупності зумовлюють недоведеність обставини неотримання позивачем поштою копії відзиву Управління на касаційну скаргу та, як наслідок, свідчать про відсутність позбавлення ОСОБА_1 можливості для своєчасної підготовки та подання відповіді на відзив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

12. 25.03.2016 між ОСОБА_1 (Орендар) та Управлінням комунальної власності Львівської міської ради (Орендодавець) було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Л-10025-16, за умовами якого Орендодавець на підставі наказу Управління від 18.03.2016 № 11-А передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП "Старий Львів". Об`єктом оренди є приміщення (підвал) загальною площею 24,9 м2, що знаходиться за адресою: вул. Личаківська, 5, з індексами 48-1, 48-2, 48-3, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 24.12.2014, інвентарний № 790. Термін договору оренди - 2 роки 364 дні з 25.03.2016 до 24.03.2019.

23.11.2016 між сторонами укладено угоду № Л-100025-16 (д-16) про внесення змін до договору оренди від 25.03.2016 № Л-10025-16, згідно з якою розділ 1 цього договору викладено у новій редакції, за змістом якої об`єктом оренди є приміщення, що знаходиться на балансі ЛКП "Агенція ресурсів Львівської міської ради", яке розташоване за адресою: вул. Личаківська, 5, загальною площею 25,5 м2, з індексами 48-1, 48-2, 48-3, відповідно до даних технічного паспорта ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 24.12.2014, інвентарний № 790.

13. 22.02.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про включення об`єкта оренди до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу.

20.07.2017 Львівська міська рада прийняла ухвалу № 2284 "Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 № 1661 "Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014", згідно з пунктом 19 додатку якої до переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу, включено об`єкт нерухомого майна - приміщення напівпідвалу загальною площею 25,5 м2, яке розташоване за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5.

14. 11.08.2017 листом № 2302-4150 Управління комунальної власності Львівської міської ради повідомило ОСОБА_1 про те, що питання приватизації майна вирішено позитивно та запропоновано на виконання зазначеної ухвали Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості та завершити процедуру приватизації орієнтовно до 31.10.2017.

27.09.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Термін ЛТД" (далі - ТОВ "Термін ЛТД"), як суб`єктом оціночної діяльності, на замовлення Управління було складено звіт для визначення ринкової вартості приміщення для приватизації способом викупу нежитлових приміщень напівпідвалу (позначені в технічній документації під індексами 48-1, 48-2, 48-3) загальною площею 25,5 м2 за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5.

15. 05.10.2017 Львівська міська рада, розглянувши звернення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Личаків-5", враховуючи витяг з протоколу №65 засідання постійної комісії з питань комунальної власності від 12.09.2017, керуючись Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", прийняла ухвалу № 2461 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017 № 2284", якою виключила пункт 19 додатку до ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 № 2284.

19.10.2017 листом № 2302-вих-6019 Управління комунальної власності Львівської міської ради повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Термін ЛТД" про те, що ухвалою сесії Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 прийнято рішення про вилучення з переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу, нежитлового приміщення по вул. Личаківській, 5 (напівпідвал 25,50 м2), повернуто без розгляду звіт про оцінку майна нежитлових приміщень на вул. Личаківській, 5, та договір про проведення незалежної оцінки об`єкта приватизації шляхом викупу від 22.09.2017 № 631-П, укладений між Управлінням ТОВ "Термін ЛТД" і ОСОБА_1 , який відповідач просив вважати анульованим.

16. 08.11.2017 Управління комунальної власності Львівської міської ради листом № 2302-вих-6456 повернуло Орендарю документи на приватизацію, оскільки ухвалою Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 прийнято рішення про вилучення з переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу (пункт 19 додатку до ухвали від 20.07.2017 № 2284), нежитлового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5 (напівпідвал 25,50 м2).

13.12.2017 Управління листом № 2302-7060 відмовило позивачу в укладенні договору купівлі-продажу нежитлового приміщення напівпідвалу з підстав його вилучення з переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу.

17. Не погоджуючись з ухвалою Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради та Управління комунальної власності Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 та зобов`язання укласти договір купівлі-продажу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.05.2018 у справі № 914/111/18 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 05.10.2017 № 2461 про вилучення з переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу (пункт 19 додатку до ухвали від 20.07.2017 № 2284), об`єкта за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 5 (напівпідвал 25,50 м2) та зобов`язано Управління укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень на запропонованих позивачем умовах.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2018, залишеним без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018, рішення Господарського суду Львівської області від 14.05.2018 у справі № 914/111/18 скасовано у частині зобов`язання Управління комунальної власності Львівської міської ради укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень на запропонованих позивачем умовах і в цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання укласти договір купівлі-продажу нежитлових напівпідвальних приміщень відмовлено. У решті рішення залишено без змін.

18. У подальшому, 24.01.2019 Львівська міська рада, посилаючись на Закони України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного і комунального майна", "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", "Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку", Програму сприяння створенню та забезпечення функціонування об`єднань співвласників багатоквартирних будинків у м. Львові, затверджену ухвалою Львівської міської ради від 18.06.2009 № 2693, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.06.2016 №448 "Про сприяння у створенні об`єднань співвласників багатоквартирних будинків у м. Львові", розглянувши звернення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Личаків-5" від 13.06.2018 №18 (зареєстроване у Львівській міській раді 08.08.2018 за №3-1-76001-001) та враховуючи витяг з протоколу № 65 засідання постійної комісії з питань комунальної власності від 12.09.2017, прийняла ухвалу № 4556 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 20.07.2017 № 2284", якою внесла зміни шляхом повторного вилучення пункту 19 додатку до ухвали Львівської міської ради від 20.07.2017 № 2284.

19. Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.05.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2019 у справі № 914/411/19, задоволено позов ОСОБА_1 до Львівської міської ради (за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління комунальної власності Львівської міської ради, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Личаків-5") про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 24.01.2019 № 4556.

Позиція Верховного Суду

20. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

21. Стосовно доводів скаржника про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, який (пункт) відсилає, зокрема до пункту 5 частини 1 статті 310 цього Кодексу, колегія суддів зазначає таке.

22. На обґрунтування вказаної підстави позивач посилається на те, що розгляд справи апеляційним судом відбувся 23.03.2021 без належного повідомлення скаржника про час і місце розгляду справи, що згідно з пунктом 5 частини 1 статті 310 ГПК України є підставою обов`язкового скасування оскаржуваної постанови.

23. Так, скаржник наголошує, що він не зареєстрований у підсистемі "Електронний суд", не має офіційної електронної адреси, не отримував поштовою кореспонденцією повідомлення про час і місце розгляду цієї справи, а також з матеріалів справи вбачається, що таке повідомлення на адресу позивача не направлялося.

24. Верховний Суд погоджується із зазначеними доводами скаржника з огляду на таке.

25. Відповідно до імперативних положень пункту 5 частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

26. Згідно з частинами 2-4 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

27. Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

28. Згідно з частиною 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

29. Відповідно до підпунктів 17.1, 17.14 пункту 1 Перехідних положень ГПК України (у редакції, чинній до 25.05.2021, тобто на час ухвалення оскаржуваної постанови) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС): подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі; суд вручає судові рішення в паперовій формі.

30. Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

31. Відповідно до частин 5, 7 статті 6 ГПК України (у редакції, чинній до 25.05.2021, тобто на час ухвалення оскаржуваної постанови) суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом та Положенням про ЄСІТС. Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

32. Отже, виходячи з системного аналізу змісту положень частин 2- 4 статті 120, частин 1, 2 статті 202, частин 5, 6, 11 статті 242, підпунктів 17.1, 17.14 пункту 1 Перехідних положень ГПК України належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов`язком суду, а відсутність на час проведення судового засідання в матеріалах справи доказів про належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - є підставою для відкладення розгляду справи. При цьому розгляд справи, зокрема, заяви про заміну сторони її правонаступником судом за відсутності учасників справи та інших осіб є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.

Схожий за змістом правовий висновок щодо застосування норм процесуального права, який викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 918/1478/14, суд касаційної інстанції вважає за необхідне врахувати на підставі частини 4 статті 300 ГПК України шляхом виходу за межі доводів касаційної скарги, оскільки зазначену постанову офіційно оприлюднення 16.07.2021, тобто вже після подання касаційної скарги у цій справі (28.05.2021).

33. Колегія суддів також зазначає, що за змістом положень частин 5, 7 статті 6, частини 11 статті 242, підпунктів 17.1, 17.14 пункту 1 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування ЄСІТС суд має надсилати та вручати судові рішення в паперовій формі, якщо розгляд справи здійснюється за матеріалами в паперовій формі, або на офіційну електронну адресу учасника справи, зареєстровану в ЄСІТС, якщо суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи в електронній формі.

34. Колегія суддів враховує, що з матеріалів справи не вбачається направлення ОСОБА_1 ухвали Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2021 про призначення розгляду справи № 914/79/19 в судове засідання, яке відбулося 23.03.2021 об 11:00 год і за результатами якого ухвалено оскаржувану постанову, рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи на офіційну електронну адресу позивача, як того вимагає чинне процесуальне законодавство.

35. Оскільки матеріали справи не містять належних доказів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги відповідача як засобами поштового, так і електронного зв`язку, касаційна інстанція погоджується з твердженням скаржника про те, що з огляду на відсутність його реєстрації у підсистемі "Електронний суд", відсутність зареєстрованої ним офіційної електронної адреси у ЄСІТС та неотримання поштовою кореспонденцією ухвали Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2021, справу № 914/79/19 було розглянуто судом апеляційної інстанції за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

36. Наведене свідчить про наявність передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 310 ГПК України обов`язкової підстави для скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

37. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про те, що закінчення процедури приватизації шляхом укладення договору купівлі-продажу відповідно до абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" можливе лише у тому випадку, коли органом приватизації вчинено всі дії, направлені на проведення підготовки об`єкта до приватизації, в тому числі визначено ціну продажу, а оскільки у цьому випадку рецензування звіту про оцінку (висновку про вартість майна) не проводилося та Управління комунальної власності Львівської міської ради не затверджувало висновку про вартість майна, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018), а не Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного до 06.03.2018), що з урахуванням висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 914/111/18 (за участю тих самих сторін) зумовлює виникнення в Управління обов`язку виконати ухвалу Львівської міської ради від 20.07.2017 "Про внесення змін до ухвали Львівської міської ради від 12.07.2017 № 1661 "Про затвердження програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014" (нею об`єкт оренди включено до Переліку об`єктів комунальної власності міста Львова, що підлягають приватизації способом викупу) та укласти договір купівлі-продажу об`єкта приватизації згідно з чинним Законом України від 18.01.2018 № 2269-VIII "Про приватизацію державного і комунального майна".

38. Колегія суддів вважає зазначений висновок суду апеляційної інстанції помилковим та водночас погоджується з доводами скаржника про неврахування апеляційним судом як висновку щодо застосування норми процесуального права (в аспекті визначення подібності/неподібності правовідносин), викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-1, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц, так і висновку щодо застосування норми матеріального права, а саме пункту 2 розділу V (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 914/386/19, з огляду на таке.

39. Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

40. Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

41. Згідно з імперативними вимогами частини 5 статті 310 і частини 1 статті 316 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

42. За змістом статей 8, 9, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного до 06.03.2018) з моменту прийняття рішення про приватизацію органом приватизації здійснюється підготовка об`єкта малої приватизації до продажу, яка включає відповідні процедури. Строк підготовки об`єкта малої приватизації до продажу, крім об`єктів, набуття права власності на які пов`язане з переходом права на земельну ділянку державної власності, не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об`єктів, що підлягають приватизації. Право власності на майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Цей договір підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації. Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об`єкт приватизації.

43. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018) приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими: дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом; після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу; на момент прийняття рішення про їх приватизацію належали до об`єктів групи Г згідно з класифікацією об`єктів приватизації, встановленою Законом України "Про приватизацію державного майна", та щодо яких є дійсною оцінка, або Кабінетом Міністрів України визначено радника для надання послуг з підготовки до приватизації та продажу об`єктів приватизації за результатами проведення конкурсу.

44. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, а також у зазначених скаржником постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-1, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц.

45. Так, у справі № 910/11054/18, на постанову Верховного Суду від 02.04.2019 в якій посилається суд апеляційної інстанції, предметом позову є зобов`язання відповідача укласти договір купівлі-продажу нежитлових приміщень. Верховний Суд, приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, виходив, зокрема з того, що згідно з абзацом 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" установлено, що приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу. Закінчення процедури приватизації шляхом укладення договору купівлі-продажу відповідно до абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" можливе лише в тому випадку, коли органом приватизації здійснено всі дії, направлені на проведення підготовки об`єкту до приватизації, в тому числі, й визначено ціну продажу. Встановивши, що висновки про вартість майна Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) затверджені не були, об`єкт приватизації знаходився на етапі підготовки об`єкта до приватизації, приватизація не була завершена, Верховний Суд дійшов висновку про те, що Департамент правомірно відмовив в укладені договору купівлі-продажу спірних приміщень, посилаючись на пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Водночас у справі, яка розглядається, спір виник з приводу невиконання відповідачем своїх обов?язків з проведення процедури підготовки об`єкта до приватизації, у тому числі щодо визначення вартості майна, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", яка передує укладенню договору купівлі-продажу.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 914/386/19 зі спору, що виник з подібних приватизаційних правовідносин.

46. З цих же самих мотивів касаційна інстанція відхиляє помилкові посилання апеляційного суду в обґрунтування висновку щодо відмови в позові на правову позицію, сформульовану в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 914/111/18, правовідносини в якій є схожими зі справою № 910/11054/18.

47. У свою чергу, під час розгляду справи № 914/411/19, предметом позову в якій є визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради від 24.01.2019 № 4556 про виключення спірного нежитлового приміщення з переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, виходячи зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин запуску процедури оцінки майна, підготовки відповідного звіту і направлення Управлінням пропозиції позивачу укласти договір купівлі-продажу орієнтовно до 31.10.2017, подальшого повернення місцевою радою вказаного звіту про оцінку без розгляду у зв`язку з прийняттям ухвали про вилучення спірного об`єкту з переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу, у постанові від 20.11.2019 дійшов висновку, що дії відповідача щодо скасування свого рішення про приватизацію спірного об`єкта є такими, що порушують права позивача і суперечать гарантіям стабільності суспільних відносин, позаяк між сторонами вже виникли відповідні правовідносини щодо приватизації об`єкта нерухомості, а позбавлення позивача права приватизації орендованого ним приміщення шляхом скасування прийнятого місцевою радою рішення є порушенням вказаних принципів "правомірного очікування"/"законного сподівання".

48. Таким чином, на відміну від справ №№ 914/111/18, 914/411/19, 910/11054/18, предметом позову в цій справі є зобов`язання органу приватизації вчинити дії щодо завершення підготовки спірного нежитлового приміщення до приватизації, а не скасування рішення органу місцевого самоврядування про виключення майна з переліку об`єктів, що підлягають приватизації способом викупу, або зобов`язання органу приватизації укласти договір купівлі-продажу об`єкта приватизації.

49. Наведене переконливо свідчить про різні предмет і підстави позову, а також фактичні обставини у справі, що розглядається, та справах №№ 914/111/18, 914/411/19, 910/11054/18, які формують зміст спірних правовідносин, що виключає подібність правовідносин у зазначених апеляційним судом справах та цій справі, та, як наслідок, підтверджує обґрунтованість доводів скаржника про неврахування під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми матеріального права, а саме абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 13.05.2021 у справі № 914/386/19.

50. Колегія суддів зауважує, що у поданій касаційній скарзі позивач посилається на неврахування висновку Великої Палати Верховного Суду щодо визначення подібності/неподібності правовідносин виключно в аспекті помилкового неврахування висновку щодо застосування норми абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018) у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 914/386/19, та зумовленого цим безпідставного врахування апеляційним судом висновків, наведених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 914/111/18, від 20.11.2019 у справі № 914/411/19, від 02.04.2019 у справі № 910/11054/18 зі спорів, що виникли з правовідносин, які не подібними зі спірними правовідносинами у цій справі.

51. Ураховуючи правовий висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 914/386/19 зі спору, що виник з подібних правовідносин, колегія суддів вважає, що всупереч положень статей 236 269 310 316 ГПК України суд апеляційної інстанції під час повторного розгляду справи належним чином не виконав вказівок касаційної інстанції, вміщених у постанові Верховного Суду від 25.11.2020, внаслідок чого не навів доводів на спростування правильного висновку місцевого господарського суду про набуття позивачем права на викуп спірного нежитлового приміщення ще під час дії Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного до 06.03.2018), що зумовлює виникнення в Управління обов`язку завершити процедуру підготовки спірного нежитлового приміщення до приватизації, в тому числі в частині визначення вартості об`єкта приватизації, яка (процедура) передує укладенню договору купівлі-продажу, оскільки саме відповідачем було порушено як передбачений вказаним законом 2-місячний строк відповідної підготовки, так і строк (до 31.10.2017), визначений у листі Управління комунальної власності Львівської міської ради від 11.08.2017 № 2302-4150.

За таких обставин висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову не можна вважати законним та обґрунтованим.

52. Отже, інша наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, також отримала підтвердження під час касаційного провадження, що наразі свідчить про необхідність скасування оскаржуваної постанови з цієї підстави.

53. Зважаючи на наведене вище, зазначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 і 4 частини 2 статті 287 ГПК України, отримали своє підтвердження під час касаційного провадження, а тому висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є передчасним і таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.

54. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

55. Зважаючи на те, що неправильне застосування норми матеріального права (пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (чинного з 07.03.2018)) і порушення норм процесуального права (статей 86 120 236 242 269 282 310 316 ГПК України) допустив саме суд апеляційної інстанції, а передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України підстава касаційного оскарження, яка, на відміну від пункту 1 частини 2 цієї статті, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд (імперативна норма пункту 5 частини 1 статті 310 цього Кодексу), отримала підтвердження під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувану постанову скасувати та передати справу на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

56. З мотивів, наведених у пунктах 32- 36, 45, 51, 55 цієї постанови, касаційна інстанція не бере до уваги необґрунтовані доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

58. За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову не відповідає положенням статей 86 236 242 269 282 310 316 ГПК України.

59. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

60. Відповідно до імперативних положень пункту 5 частини 1 статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

61. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

62. Отже, обидві наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 і 4 частини 2 статті 287 ГПК України, отримали підтвердження під час касаційного провадження.

63. Натомість, ураховуючи імперативну норму пункту 5 частини 1 статті 310 цього Кодексу, Верховний Суд вважає, що, на відміну від неврахування апеляційним судом висновку Верховного Суду щодо застосування норми матеріального права у подібних правовідносинах, яке (неврахування) могло б слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі рішення місцевого господарського суду, допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, яке полягає у розгляді справи за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, наразі є обов`язковою та безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

64. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

65. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд до апеляційного господарського суду, то з урахуванням статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.03.2021 у справі № 914/79/19 скасувати.

Справу № 914/79/19 передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай