№ 914/884/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 914/884/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Кулик С. А.,

відповідача - Костик Г. С.,

третьої особи - Піцикевич В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 (судді: Бойко С. М. головуючий, Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.) і рішення Господарського суду Львівської області від 26.10.2021 (суддя Березяк Н. Є.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ"

до Дрогобицької міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,

про визнання протиправними та скасування рішень Дрогобицької міської ради, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" (далі - ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ") звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Дрогобицької міської ради про визнання укладеним між Дрогобицькою міською радою (орендодавцем) та ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" (орендарем) з моменту набрання законної сили рішення суду договору оренди землі у редакції, викладеній позивачем у позовній заяві.

1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення, зокрема статей 120 152 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України обґрунтовані виникненням у позивача права на отримання земельної ділянки у користування у зв`язку із набуттям ним права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці.

1.3. Згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 914/884/21.

1.4. Ухвалою від 14.06.2021 залучено ОСОБА_1 до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

1.5. Крім того у травні 2021 ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Дрогобицької міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області) про:

- визнання протиправним та скасування пункту 1.27 рішення Дрогобицької міської ради від 16.01.2020 № 2167, яким ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,3287 га на АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку;

- визнання протиправним та скасування пункту 4.1 рішення Дрогобицької міської ради від 27.05.2020 № 2414 про відмову в наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки, орієнтовною площею 1,3287 га на АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку;

- визнання протиправним та скасування рішення Дрогобицької міської ради від 11.06.2020 № 2449 про надання згоди на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок на АДРЕСА_1;

- визнання протиправним та скасування рішення Дрогобицької міської ради від 17.09.2020 № 2566 про затвердження матеріалів технічної документації з землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки на АДРЕСА_1;

- визнання незаконними державні реєстраційні дії та про зобов`язання уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1) запис про право власності 38454481, вчинений 29.09.2020 державним реєстратором Процяк Н. М. на земельну ділянку кадастровий номер 4610600000:01:004:0125, площею 0,8648 та, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2182601446106, індексний номер 54355341 від 01.10.2020 за територіальною громадою міста Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради; 2) запис про право власності 38454046, вчинений 29.09.2020 державним реєстратором Онишків І. І. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610600000:01:004:0124, площею 0,4639 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2182577346106, індексний номер 54354956 від 01.10.2020 за територіальною громадою міста Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради;

- зобов`язання будь-якого уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,3287 га, кадастровий номер 46106000000:01:004:0013, на АДРЕСА_1 за територіальною громадою міста Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради;

- зобов`язання відповідачів відновити в земельно-кадастровій та містобудівній документації інформацію про земельну ділянку площею 1,3287 га, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, на АДРЕСА_1.

1.6. Позовні вимоги з посиланням, зокрема на положення статей 181 187 Господарського кодексу України, статей 16 377 638 Цивільного кодексу України, статті 120 152 Земельного кодексу України, статей 6, 14- 16 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані порушенням прав позивача як власника нерухомого майна. Так, ОСОБА_2 придбав на відкритих торгах з продажу майна банкрута - Публічного акціонерного товариства "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (далі - ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів") будівлю дошкільної установи № 1 "Журавлик" на АДРЕСА_1, отже до нього перейшло право користування земельною ділянкою площею 1,3287 га, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, в порядку, передбаченому статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України.

У подальшому нерухоме майно було внесено в статутний фонд ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ", який з метою реалізації свого права на отримання земельної ділянки у користування неодноразово звертався до Дрогобицької міської ради із заявами про одержання земельної ділянки у користування на правах оренди, проте, оспорюваними рішеннями Дрогобицької міської ради позивачеві було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою та розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки.

При цьому Дрогобицька міська рада прийняла рішення внаслідок яких було проведено поділ спірної земельної ділянки та внесено відповідні записи до Державного реєстру нерухомого майна, які позивач просив скасувати та відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,3287 га, кадастровий номер: 4610600000:01:004:0013.

1.7. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 914/1195/21.

1.8. Ухвалою від 17.06.2021 залучено ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Дрогобицької міської ради у справі № 914/1195/21.

1.9. Згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.06.2021 справу № 914/1195/21 за позовом ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" до Дрогобицької міської ради та ГУ Держагеокадастру у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії об`єднано в одне провадження для спільного розгляду у межах справи № 914/884/21 про визнання укладеним договору оренди землі.

1.10. У жовтні 2021 у судовому засіданні ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" оголосило заяву про відмову від частини позовних вимог, в якій позивач відмовився від позовних вимог про визнання договору укладеним.

1.11. Дрогобицька міська рада, заперечуючи проти позовних вимог, вказувала на безпідставність доводів позивача.

ГУ Держгеокадастру у Львівській області у відзиві на позовну заяву вказувало на те, що є неналежним відповідачем у справі, а позивачем не вказано які дії вчинялися ГУ Держгеокадастру у Львівській області, що могли би бути предметом судового розгляду.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.10.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022, позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано пункт 1.27 рішення Дрогобицької міської ради від 16.01.2020 № 2167, яким ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,3287 га, на АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку;

- визнано протиправним та скасовано пункт 4.1 рішення Дрогобицької міської ради від 27.05.2020 № 2414, яким ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки орієнтовною площею 1,3287 га, на АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування багатоквартирною житлового будинку;

- визнано протиправним та скасовано рішення Дрогобицької міської ради від 11.06.2020 № 2449 "Про надання згоди на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок на АДРЕСА_1";

- визнано протиправним та скасовано рішення Дрогобицької міської ради від 17.09.2020 № 2566 "Про затвердження матеріалів технічної документації з землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки на АДРЕСА_1";

- зобов`язано уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: запис про право власності 38454481, вчинений 29.09.2020 державним реєстратором Процяк Н. М., про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610600000:01:004:0125, площею 0,8648 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2182601446106 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54355341 від 01.10.2020 за територіальною громадою міста Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради; запис про право власності 38454046, вчинений 29.09.2020 державним реєстратором Онишків І. І. про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610600000:01:004:0124, площею 0,4639 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2182577346106 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54354956 від 01.10.2020 за територіальною громадою міста Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради;

- зобов`язано уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,3287 га на АДРЕСА_1 Львівської області за територіальною громадою міста Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради.

У задоволенні решти позовних вимог про зобов`язання відповідачів відновити в земельно-кадастровій та містобудівній документації інформацію про земельну ділянку площею 1,3287 га, кадастровий номер: 4610600000:01:004:0013 на АДРЕСА_1 відмовлено.

Щодо позовних вимог в частині визнання договору укладеним провадження у справі закрито у зв`язку із відмовою позивача від цих позовних вимог.

2.2. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" набуло 07.06.2019 право власності на об`єкт нерухомого майна - будівлю дошкільної установи № 1 "Журавлик", площею 2592,1 м2, розташовану на земельній ділянці загальною площею 1,3287 га, кадастровий номер 46106000000:01:004:0013, цільове призначення - 03.04 для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для обслуговування території дитячого садка, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру від 13.02.2020 № НВ-4612486692020,а тому відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України до позивача перейшло право користування земельною ділянкою в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) - ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів".

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що дії Дрогобицької міської ради, які полягають у відмові позивачеві у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1,3287 га, відмова у наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки, а також її поділ з метою відчуження частини без відома належного землекористувача - ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" з передачею частини земельної ділянки іншій особі, є протиправними та порушують права позивача.

Суд апеляційної інстанції також погодився з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог щодо скасування записів державної реєстрації прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, які визнав обґрунтованими та такими, що направлені на належний захист порушених прав та інтересів ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ".

Суди дійшли висновку, що зобов`язання уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,3287 га на АДРЕСА_1 за територіальною громадою міста Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради відповідає характеру позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Щодо вимоги про відновлення у Державному земельному кадастрі запису про державну реєстрацію земельної ділянки, суд зазначив, що це не передбачено чинним законодавством, отже така вимога не підлягає задоволенню.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 і рішенням Господарського суду Львівської області від 26.10.2021, ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункти 1, 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на таке.

3.1.1. Заявник касаційної скарги зазначає про неправильне застосування судами положень статті 92 Земельного кодексу України та залишенні судами поза увагою правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 стосовно того, що передбачений законодавцем принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди не знаходить належного втілення у нормах, які регулюють перехід прав на земельну ділянку при переході права власності на споруду, яка на ній розташована, коли такий об`єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває на праві постійного користування.

Скаржник зазначає, що ОСОБА_2 , який придбав будівлю дошкільної установи у ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів", не набув та не зареєстрував прав на земельну ділянку, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, площею 1,3287 га, за адресою: АДРЕСА_1 , а тому ні до ОСОБА_2 , ні до ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" не перейшло право на земельну ділянку в обсязі та на умовах, які мав ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" - право постійного користування.

3.1.2. Скаржник вважає, що суди неправильно застосували статті 120 125 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, оскільки суди не врахували, що при переході права власності на будівлю дошкільної установи № 1 "Журавлик" від ОСОБА_2 до ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" право користування земельною ділянкою кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, якого не існувало у ОСОБА_2 , до ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" не перейшло.

3.1.3. Суди порушили норми процесуального права, зокрема статті 7, 86, частину 5 статті 236, частину 1 статті 237, пункт 2 частини 4 статті 238, пункт 5 частини 4 статті 238, пункт 3 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, та не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №914/870/17, постановах Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 916/227/18, від 26.06.2019 у справі № 924/702/18, від 07.08.2019 у справі № 922/2550/18, від 02.06.2020 у справі № 915/1889/19, від 21.01.2021 у справі № 910/2045/19, від 07.12.2021 у справі № 906/1139/20.

Так, заявник касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а саме: витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.11.2018; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.11.2018; інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по будівлі дошкільної установи №1 "Журавлик" від 15.04.2020, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по земельній ділянці, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013 від 10.04.2019; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.10.2020; рішенню Дрогобицької міської ради від 27.05.2021; договору оренди землі від 28.05.2021; витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації іншого речового права від 28.05.2021. Зазначені документи не були досліджені судами та не відображені у судових рішеннях.

Водночас, скаржник наголошує, що на час набуття права власності як ОСОБА_2 , так і на момент набуття права власності ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" на будівлю дошкільної установи № 1 "Журавлик", розташованої на АДРЕСА_1 у м. Дрогобич, на земельній ділянці кадастровий номер 4610600000:01:004:0013 знаходився об`єкт нерухомого майна, право власності на яке було зареєстровано за третіми особами. Земельна ділянка кадастровий номер 4610600000:01:004:0013 була обтяжена від 13.01.2016 правом забудови земельної ділянки (суперфіцій) на підставах, про які вказано, у тому числі, в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і право забудови земельної ділянки (суперфіцій) є чинним.

16.10.2020 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 4610600000:01:004:0124 (яка утворилася в результаті поділу земельної ділянки площею 1,3287 га, кадастровий номером 46106000000:01.004:0013).

27.05.2021 Дрогобицька міська рада прийняла рішення № 364 "Про надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки, кадастровий номер 4610600000:01:004:0124, площею 0,4639 га на АДРЕСА_1 в оренду строком на 10 років", а 28.05.2021 між ОСОБА_1 та Дрогобицькою міською радою укладено договір оренди земельної землі та зареєстровано право оренди на земельну ділянку площею 0,4639, кадастровий номер 4610600000:01:004:0124 строком на 10 років.

Отже, скаржник наголошує, що з 16.10.2020 є власником об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер 4610600000:01:004:0124 право оренди на яку 28.05.2021 зареєстровано за ОСОБА_1 і на таке майно поширюється дія статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

На думку заявника касаційної скарги, суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми статті 16 Цивільного кодексу України 20 Господарського кодексу України та не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 911/2579/20, від 15.12.2021 у справі № 906/712/19, від 01.01.2022 у справі № 916/3671/19, від 13.01.2022 у справі № 910/17650/19, від 13.01.2022 у справі № 916/3304/20, від 01.02.2022 у справі № 914/2005/19, від 22.02.2022 у справі № 916/442/21, оскільки не врахували, що не оскаржуючи рішення органу місцевого самоврядування про надання ОСОБА_1 у користування земельної ділянки та договору оренди земельної ділянки від 27.05.2021, позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові. Обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки навіть задоволення заявлених у межах цієї справи позовних вимог не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності) щодо спірної земельної ділянки.

3.1.4. ОСОБА_1 у касаційній скарзі також зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у багатьох постановах Верховного Суду, зокрема, від 20.08.2020 у справі № 916/2464/19, від 16.09.2020 у справі № 352/1021/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19 , тощо, вказуючи на обрання позивачем неналежного способу захисту.

3.1.5. ОСОБА_1 вважає, що суди, визнавши протиправним та скасувавши рішення Дрогобицької міської ради від 11.06.2020 № 2449 та від 17.09.2020 № 2566, неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, а також не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 10/Б-5022/1319/2011, постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 910/1405/14.

Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, Дрогобицька міська рада, прийнявши рішення від 11.06.2020 № 2449 "Про надання згоди виконавчому комітету Дрогобицької міської ради на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок на АДРЕСА_1" та рішення від 17.09.2020 № 2566 "Про затвердження виконавчому комітету Дрогобицької міської ради матеріалів технічної документації з землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки на АДРЕСА_1 " поділила належну її на праві власності земельну ділянку площею 1,3287 га, кадастровий номер 46106000000:01:004:0013 на дві земельні ділянки: земельну ділянку кадастровий номер 4610600000:01:004:0125, площею 0,8648 та земельну ділянку кадастровий номер 4610600000:01:004:0124, площею 0,4639 га.

29.09.2020 було проведено державну реєстрацію права власності на зазначені земельні ділянки за територіальною громадою міста Дрогобича в особі Дрогобицької міської ради. Отже, Дрогобицька міська рада як власник земельної ділянки мала право на прийняття оскаржуваних рішень від 11.06.2020 № 2449 та від 17.09.2020 № 2566 та на поділ належної їй на праві власності земельної ділянки площею 1,3287 га на дві земельні ділянки. При цьому такий поділ земельної ділянки площею 1,3287 га розпочався та відбувся після того, як рішенням Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 у справі № 914/2298/17, яке набрало законної сили 03.12.2019, припинено право ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" на постійне користування земельною площею 1,3287 га, кадастровий номер 46106000000:01:004:0013.

3.1.6. У касаційній скарзі заявник також зазначає, що рішенням Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 у справі № 914/2298/17, яке залишене без мін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 та постановою Верховного Суду від 17.06.2020 встановлено, що "... цільове призначення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 1,3287 га, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013 - обслуговування території дитячого садка".

ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" звертався до Дрогобицької міської ради із заявами про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення та із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013 на АДРЕСА_1 у м. Дрогобич, для будівництва і обслуговування багатоквартирною житлового будинку. У той же час цільове призначення земельної ділянки у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:004:0013 визначено для обслуговування території дитячого садка, Тобто позивач подавав заяви до Дрогобицької міської ради із проханням надати йому відповідну земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням (для будівництва і обслуговування багатоквартирною житлового будинку), а тому Дрогобицька міська рада не мала права надавати ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" у користування земельну ділянки, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013 із цільовим призначенням іншим ніж для обслуговування території дитячого садка.

Зазначене, на переконання скаржника, додатково підтверджує неправильне застосування судами статті 377 Цивільного кодексу України, незаконність прийнятих судових рішень в частині визнання протиправним та скасування пункту 1.27 рішення Дрогобицької міської ради від 16.01.2020 № 2167 та пункту 4.1 рішення Дрогобицької міської ради від 27.05.2020 № 2414, якими ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" відмовлено у відведені земельної ділянки на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування багатоквартирною житлового будинку.

3.1.7. У касаційній скарзі заявник, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, звертає увагу зокрема на те, що суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення позовних вимог про зобов`язання уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів та про зобов`язання уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав внести до Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно запис.

Однак виходячи з положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі прийняття відповідного рішення судом, державний реєстратор здійснює таку дію відповідно до вимог закону, а тому у господарського суду відсутні правові підстави додатково зобов`язувати уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав виконувати свої повноваження, отже судами порушено вимоги частини 3 статті 26 та пункт 9 частини 1 статті 27 вказаного Закону, а висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній.

3.2. ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, вказуючи на відсутність належного обґрунтування доводів касаційної скарги та акцентуючи увагу на правильності висновків судів.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- 28.12.2004 ухвалою Дрогобицької міської ради № 426 "Про затвердження матеріалів інвентаризації земель" затверджено Відкритому акціонерному товариству "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (правонаступником якого є ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів") матеріали з інвентаризації земельної ділянки площею 1,3287 га на АДРЕСА_1 (пункт 1.5 ухвали), що встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 у справі № 914/2298/17, яке залишене без мін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 та постановою Верховного Суду від 17.06.2020;

- 15.06.2015 між ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (суперфіціар) та фізичною особою ОСОБА_3 (суперфіціарій) укладено договір суперфіцію, за умовами якого суперфіціар надає, а суперфіціарій приймає в строкове платне користування частину земельної ділянки площею 1500 м2, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та експлуатації нежитлового приміщення, необхідного суперфіціарію для здійснення своєї господарської діяльності;

- 03.12.2015 рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі № 442/7401/15-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та визнано за ОСОБА_3 право забудови на частину земельної ділянки (суперфіцію) площею 1500 м2, що становить 1/9 від земельної ділянки, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 461060000:01:004:0013 (у редакції ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про виправлення описки від 28.01.2016);

- 10.05.2016 ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у справі № 442/7401/15-ц заяву ОСОБА_3 про виправлення описок у мотивувальній та резолютивній частинах рішення задоволено. Виправлено описку в описовій частині рішення. Крім того, виправлено описку, допущену у резолютивній частині рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.12.2015 та викладено її у такій редакції: "Визнати за ОСОБА_3 право забудови на частину земельної ділянки (суперфіцію) площею 3000 м2, що становить 1/4 частину від земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1 ";

- 13.01.2016 державним реєстратором на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.12.2015 у справі № 442/7401/15-ц зареєстровано право фізичної особи ОСОБА_3 на забудову земельної ділянки (суперфіцію), площею 3000 м2, що становить 1/4 частину від земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:004:0013;

- згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 29.09.2015 № 44731148 земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, перебуває в постійному користуванні ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів";

- згідно з інформацією про державну реєстрацію іншого речового права від 13.01.2016 правокористувачем земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, площею 3000 м2, що становить 1/4 частину земельної ділянки для будівництва та експлуатації нежитлового приміщення, є ОСОБА_4 ;

Суди також установили, що 07.11.2017 Дрогобицька міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом про припинення права ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" на постійне користування земельною ділянкою, кадастровий номер 4610600000:01.004:0013, площею 1,3287 га, на АДРЕСА_1 та скасування акта про надання в користування цієї земельної ділянки, про зобов`язання ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 за актом приймання-передачі передати Дрогобицькій міській раді земельну ділянку, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, площею 1,3287 га, за адресою: АДРЕСА_1 , а також про визнання недійсним договору суперфіцію від 15.06.2015, укладеного між ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" та ОСОБА_3 , який в подальшому був перереєстрований на ОСОБА_4 .

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 у справі № 914/2298/17, яке набрало законної сили після апеляційного перегляду (постанова Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019) та касаційного перегляду (постанова Верховного Суду від 17.06.2020) позов задоволено частково, а саме:

- припинено право ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 4610600000:01.004:0013, площею 1,3287 га, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнано недійсним договір суперфіцію від 15.06.2015, за умовами якого ОСОБА_3 надано право забудови на частину земельної ділянки (суперфіцію) площею 1500 м2, що становить 1/9 від земельної ділянки, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 461060000:01:004:0013;

- у решті позовних вимог Дрогобицької міської ради відмовлено.

4.3. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, 16.11.2018 відбулися відкриті торги (аукціон) з продажу майна банкрута - ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів", за результатами яких ОСОБА_2 придбав нерухоме майно за лотом № 0277, в описі якого були зазначені відомості про земельну ділянку, на якій розташоване майно, а саме: "об`єкт нерухомості розташований на земельній ділянці 1,3287 га, кадастровий номер 46106000000:01:004:0013. Земельна ділянка перебуває в постійному користуванні банкрута ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" згідно Державного акта на право постійного користування землею 1992 року та належить Дрогобицькій міській раді Львівської області. Право на земельну ділянку, що переходить до покупця, визначається згідно зі статтею 377 Цивільного кодексу України та статтею120 Земельного кодексу України".

26.11.2018 складено акт про передачу права власності на набуте майно шляхом купівлі-продажу на аукціоні, який містить детальний опис та характеристику нерухомого майна, в якому крім іншого, зазначено відомості про земельну ділянку.

21.03.2019 на підставі протоколу від 16.11.2018 № 0277 між ПАТ "Львівський завод автомобільних кранів" в особі ліквідатора та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майна підприємства-банкрута, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Радзієвською О. В., зареєстрований в реєстрі за № 141 та видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності від 21.03.2019 зареєстроване за № 142.

У подальшому, ОСОБА_2 як засновник ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" вніс нерухоме майно до статутного капіталу товариства.

07.06.2019 за ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна будівлю дошкільної установи № 1 "Журавлик", площею 2592,1 м2, за адресою: м. Дрогобич, АДРЕСА_1 на підставі акта приймання-передачі та грошової оцінки майнового внеску учасника у статутний капітал ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ", що вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 11.06.2019.

Суди установили, що ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" зверталося до Дрогобицької міської ради із заявами від 07.11.2019, від 24.02.2020, від 16.09.2020 та від 18.12.2020 про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки, однак згідно з листами від 03.02.2020 № 3-24/696 та від 09.06.2020 № 3-24/4265 Дрогобицька міська рада повідомила товариство про те, що згідно з рішеннями Дрогобицької міської ради від 16.01.2020 № 2167 та від 27.05.2020 № 2414 ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" відмовлено у задоволенні цих заяв.

4.4. Так, рішенням Дрогобицької міської ради від 16.01.2020 № 2167 (пункт 1.27) ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,3287 га, на АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Рішенням Дрогобицької міської ради від 27.05.2020 № 2414 (пункт 4.1) ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки орієнтовною площею 1,3287 га, на АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування багатоквартирною житлового будинку.

Крім того, рішенням Дрогобицької міської ради від 11.06.2020 № 2449 "Про надання згоди на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок на АДРЕСА_1", окрім іншого вирішено виконавчому комітету Дрогобицької міської ради надати згоду на поділ земельної ділянки загальною площею 1,3287 га, кадастровий номер 46106000000:01:004:0013 на АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, на дві земельні ділянки, а саме: ділянку № 1, площею 0,4639 га та земельну ділянку № 2, площею 0,8648 га, на АДРЕСА_1. Рішенням від 17.09.2020 № 2566 затверджено виконавчому комітету Дрогобицької міської ради матеріали технічної документації з землеустрою.

4.5. Як свідчать матеріали справи, ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" звернулося до Господарського суду Львівської області, зокрема з вимогами про визнання протиправним та скасування пункту 1.27 рішення Дрогобицької міської ради від 16.01.2020 № 2167, яким ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,3287 га, на АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку та визнання протиправним та скасування пункту 4.1 рішення Дрогобицької міської ради від 27.05.2020 № 2414 про відмову в наданні дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки, а також рішення від 11.06.2020 № 2449 про надання згоди на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок на АДРЕСА_1 та рішення від 17.09.2020 № 2566 про затвердження матеріалів технічної документації з землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки.

4.6. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, посилаючись на положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, дійшли висновку про правомірність вимоги в цій частині та наявності у позивача як власника нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, права на отримання такої земельної ділянки у користування.

4.7. Разом з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом положень статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно із частиною 1 статті 116 зазначеного Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За змістом частини 1 статті 123 Земельного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 50 Закону України "Про землеустрій" (у редакції, чинній на час ухвалення оспорюваних у справі рішень) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Відповідно до частини 2 статті 123 зазначеного Кодексу особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 3 статті 123 Земельного кодексу України).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частина 15 статті 123 Земельного кодексу України).

4.8. У пункті 8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.02.20212 у справі № 813/1009/17 (провадження № 11-1083апп19) зазначено таке:

"8. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так, у постановах від 21 березня 2018 року (справа № 536/233/16-ц), 24 квітня 2018 року (справа № 401/2400/16-ц), 30 травня 2018 року (справа № 826/5737/16), 19 червня 2018 року (справа № 922/864/17) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі в наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.

Якщо особа звертається до відповідного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору".

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" зверталося до Дрогобицької міської ради із заявами (клопотаннями) про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки та виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, отже товариство реалізовувало свій суб`єктивний публічний інтерес, задовольнити який міг тільки відповідач (Дрогобицька міська рада) під час реалізації своїх владних повноважень у галузі земельних відносин.

При цьому згідно з рішенням Дрогобицької міської ради від 11.06.2020 № 2449 надано згоду виконавчому комітету Дрогобицької міської ради на виготовлення технічної документації з землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок на АДРЕСА_1, яку затверджено рішенням від 17.09.2020 № 2566.

4.9. Проте зазначене було залишено судами попередніх інстанцій поза увагою, належна оцінка правовій природі спірних правовідносин між сторонами не надавалася, наявність порушеного права та якого саме права позивача, а також правильність та ефективність обраного ним способу захисту судами не встановлювалася, отже висновок судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині є передчасним.

4.10. Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ" також просило суд визнати незаконними державні реєстраційні дії та зобов`язати уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме запис про право власності територіальної громади міста Дрогобича на земельну ділянку кадастровий номер 4610600000:01:004:0125, площею 0,8648; запис про право власності територіальної громади міста Дрогобича на земельну ділянку кадастровий номер 4610600000:01:004:0124, площею 0,4639 га, та зобов`язати будь-якого уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,3287 га, кадастровий номер 46106000000:01:004:0013, на АДРЕСА_1 за територіальною громадою міста Дрогобича.

4.11. У частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина 2 статті 15 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування щодо необхідності його захисту.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, а системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

За змістом положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягає заявлене право, державна реєстрація якого здійснюється суб`єктом державної реєстрації прав не за власною ініціативою, а на підставах, установлених законом, зокрема за заявою про державну реєстрацію прав, поданою особою, за якою здійснюється реєстрація права. Тобто відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають саме між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

При цьому навіть якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача (постанова Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 915/572/17).

У силу статей 3, 169 та 172 Цивільного кодексу України органи місцевого самоврядування є органами, через які територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки як учасники цивільних відносин.

За змістом статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Позивач як орган, через який територіальна громада м. Дрогобича здійснює своє право власності, уповноважений здійснювати функції власника земельної ділянки, зокрема вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

4.12. Водночас, суди попередніх інстанцій не з`ясовували питання стосовно того, чи оспорювані рішення державних реєстраторів щодо внесення оспорюваних записів прийняті у межах та на підставі законодавства, та питання стосовно того, чи доведено позивачем із належним обґрунтуванням його вимог наявність порушеного права позивача, яке може бути відновлено у заявлений ним спосіб шляхом зобов`язання уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право власності територіальної громади міста Дрогобича на земельні ділянки та зобов`язання будь-якого уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

4.13. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як зазначалося судами, земельна ділянка кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, на АДРЕСА_1 перебувала у постійному користуванні ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів", щодо якого згідно з ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.06.2015 у справі № 914/1542/15 порушено провадження у справі про банкрутство та введено процедуру розпорядження майном.

Як свідчать матеріали справи, право комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610600000:01:004:0013, на АДРЕСА_1 у м. Дрогобичі на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, 29.09.2015 зареєстровано за Дрогобицькою міською радою.

За позовом Дрогобицької міської ради, поданим у листопаді 2017 року, згідно з рішенням Господарського суду Львівської області від 15.05.2019 у справі № 914/2298/17 (яке набрало законної сили), зокрема припинено право ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 4610600000:01.004:0013, площею 1,3287 га, за адресою: АДРЕСА_1.

4.14. Статтею 120 Земельного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог (у редакції, чинній на час подання позову до суду - травень 2021 року), визначено процедуру переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, що розміщені на ній.

Так, відповідно до частини 1 зазначеної норми у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України, на яку також посилається позивач (у редакції, чинній на час звернення до суду, - травень 2021 року) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

У постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-253цс16 зазначено, що стаття 120 Земельного кодексу України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного та цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою статті 125 зазначеного Кодексу слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

У пунктах 92- 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19) зазначено таке: "92. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (пункт 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18)). 93. Тому не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці.

У пунктах 42, 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 зазначено, що: "42. Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц)". "49. Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній (див. пункти 8.16 і 8.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16)".

4.15. Як вже зазначалося, 16.11.2018 відбулися відкриті торги (аукціон) з продажу майна банкрута - ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів", за результатами яких ОСОБА_2 придбав нерухоме майно - будівлю дошкільної установи № 1 "Журавлик", площею 2592,1 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , а 21.03.2019 на підставі протоколу відкритих торгів від 16.11.2018 № 0277 між ПАТ "Львівський завод автомобільних кранів" в особі ліквідатора та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майна підприємства-банкрута.

07.06.2019 право власності на об`єкт нерухомого майна будівлю дошкільної установи № 1 "Журавлик", площею 2592,1 м2, на АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ".

4.16. Разом з цим, як свідчать матеріали справи та установили суди, 15.06.2015 між ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (суперфіціар) та фізичною особою ОСОБА_3 (суперфіціарій) укладено договір суперфіцію, за умовами якого суперфіціар надав, а суперфіціарій прийняв в строкове платне користування частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та експлуатації нежитлового приміщення.

На підставі судового рішення у справі № 442/7401/15-ц, державним реєстратором 13.01.2016 зареєстровано право фізичної особи ОСОБА_3 на забудову земельної ділянки (суперфіцію), площею 3000 м2, що становить 1/4 частину від земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:004:0013.

З матеріалів справи убачається, що 05.09.2018 ОСОБА_4 отримав дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий відділом Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Дрогобицької міської ради на будівництво торгово-офісної будівлі з приміщеннями для круп короткочасного перебування дітей дошкільного віку на АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4610600000:01:004:0013.

23.11.2018 за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2018 зареєстровано право власності на незавершене будівництво, торгово-офісної будівлі з приміщеннями для круп короткочасного перебування дітей дошкільного віку на АДРЕСА_1 у м. Дрогобич, кадастровий номер земельної ділянки 4610600000:01:004:0013 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна).

Рішенням Дрогобицької міської ради від 11.06.2020 № 2449 за результатами розгляду службової записки відділу оренди та приватизації комунального майна, на підставі статей 12 186 Земельного кодексу України тощо надано згоду виконавчому комітету Дрогобицької міської ради на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 1,3287 га, кадастровий номер 4610600000:01:004:0013 на АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій на дві земельні ділянки, яку в подальшому затверджено рішенням міської ради від 17.09.2020 № 2566.

29.09.2020 за територіальною громадою міста Дрогобич зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки, розташовані на АДРЕСА_1, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 4610600000:01:004:0124, площею 0,4639 га та земельну ділянку кадастровий номер 4610600000:01:004:0125, площею 0,8648 га.

4.17. Статтею 791 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Статтею 140 Конституції України перебачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Основні терміни, використані в цьому Законі, мають таке значення: територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр; право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (стаття 2 зазначеного Закону).

За змістом частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (частини 1, 2 статті 11 Закону).

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відбувається вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

4.18. Проте, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ", у тому числі в частині визнання протиправними та скасування рішень Дрогобицької міської ради від 11.06.2020 № 2449 та від 17.09.2020 № 2566 щодо надання дозволу виконавчому органу місцевої ради на "виготовлення технічної документації з землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки на АДРЕСА_1 та затвердження такої документації, а також про зобов`язання уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про право комунальної власності територіальної громади міста Дрогобич на земельні ділянки та відновити попередній запис щодо земельної ділянки, яку було поділено, не з`ясували в чому саме полягає порушення прав позивача та чи є обраний ним спосіб захисту ефективним для поновлення таких прав у разі їх порушення.

Суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України встановивши обставини щодо набуття позивачем права власності на нерухоме майно, не з`ясували питання порушення Дрогобицькою міською радою прав позивача шляхом здійснення органом місцевого самоврядування повноважень в інтересах територіальної громади щодо розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, а також питання доведення позивачем неможливості реалізувати свої права як власника нерухомого майна на отримання земельної ділянки, необхідної для використання та обслуговування належного товариству нерухомого майна, та можливості поновлення таких прав позивача у заявлений ним спосіб.

4.19. Разом з цим, як свідчать матеріали справи, 16.10.2020 згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.10.2020 зареєстровано право власності на незавершене будівництво, торгово-офісної будівлі з приміщеннями для круп короткочасного перебування дітей дошкільного віку на АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610600000:01:004:0124.

Рішенням Дрогобицької міської ради від 27.05.2021 № 364 земельну ділянку на АДРЕСА_1, кадастровий номер 4610600000:01:004:0124, площею 0,4639 га надано в оренду ОСОБА_1 під об`єктами нерухомого майна для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій строком на 10 років, а 28.05.2021 між Дрогобицькою міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки.

Проте, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "ЛАГОДИЧ І ПАРТНЕРИ", залишили поза увагою доводи третьої особи - ОСОБА_1 щодо можливого порушення його прав як власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, отриманій ним у користування відповідно до вимог законодавства.

4.20. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги у зв`язку із ненадання судами оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження та всім доводам учасників справи, що унеможливило встановлення всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, знайшли підтвердження, а тому судові рішення слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, посилання скаржника на оскарження судових рішень у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не бере до уваги, оскільки заявником касаційної скарги не обґрунтовано наявності підстав для формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеного цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. У частині 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно із частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.4. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій передчасним, а доводи скаржника такими, що знайшли підтвердження, тому рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції у справі належить скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 і рішення Господарського суду Львівської області від 26.10.2021у справі № 914/884/21 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак