№ 914/917/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 914/917/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Кравчук О .І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малого підприємства «Сніжинка»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шольц-Груп»

до Малого підприємства «Сніжинка»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело»,

про усунення перешкод у володінні та користуванні майном.

У судове засідання представники сторін не з`явилися.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шольц-Груп» (далі - ТОВ «Шольц-Груп») звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Малого підприємства Сніжинка (далі - МП «Сніжинка»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-дослідницьке виробниче підприємство «Джерело» (далі - ТОВ «НДВП «Джерело») (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 06.10.2021 вх. № 4035/21) про усунення перешкод у володінні та користуванні майном, а саме:

1) зобов`язати МП «Сніжинка» усунути перешкоди у володінні та користуванні ТОВ «Шольц-Груп» земельною ділянкою (кадастровий номер 4623683700:02:001:0526), розташованою за адресою: Львівська область, село Холодновідка, вул. Кільцева, 5 під літ. «г», та майном, що на ній розмішене: вагами тензометричними ТВА 60-20- 18 (8)-Пф-12 КС-3, заводський номер 388, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання - ТОВ «Шольц-Груп», припинення дій, що порушують право позивача на безперешкодне володіння та користування вищезазначеним майном або створюють загрозу його порушенню;

2) усунути перешкоди у в`їзді та виїзді на земельну ділянку;

3) усунути перешкоди у використанні ваг тензометричних шляхом: звільнення (прибрання) із ваг тензометричних автомобіля «Рено» (Renault), державний номерний знак НОМЕР_1 , з вантажним причепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , який знаходиться на вказаних вагах; звільнення (прибрання) із в`їзду/виїзду на земельну ділянку автомобіля «Рено» (Renault),

4) заборонити МП «Сніжинка» у подальшому блокувати в`їзд/виїзд на земельну ділянку, кадастровий номер 4623683700:02:001:0526, та на ваги тензометричні, які розміщені на вказаній земельній ділянці, будь-якими транспортними засобами.

1.2. Позовні вимоги із посиланнями на положення статей 20 147 152 222- 226 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 5 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 27 Закону України «Про оренду землі» обґрунтовано тим, що ТОВ «Шольц-Груп» здійснює господарську діяльність з оптової торгівлі відходами та брухтом, зокрема, на території земельної ділянки з кадастровим номером 4623683700:02:001:0526 загальною площею 1,299 га, яка розташована за адресою: Львівська область, село Холодновідка, вул. Кільцева, 5 під літ. «г», з використанням автомобільних ваг, а також об`єкта нерухомості, позначеного на плані під літ. «Б-1», ангар-склад загальною площею 475,9 кв. м, які розміщенні на зазначеній земельний ділянці та перебувають у строковому оплатному користуванні ТОВ «Шольц-Груп» на підставі договору оренди від 04.01.2021 № 0401/21-1, укладеному між позивачем та власником переліченого майна - ТОВ «НДВП «Джерело» (далі - договір оренди № 0401/21-1).

Проте, починаючи з 01.03.2021, МП «Сніжинка» чиняться перешкоди в користуванні позивачем орендованим за договором оренди № 0401/21-1 майном. Так, 01.03.2021 на територію належної ТОВ «НДВП «Джерело» земельної ділянки протиправно (без згоди власника нерухомого майна) в`їхав належний МП «Сніжинка» транспортний засіб - вантажний автомобіль (тягач) марки «Рено» (Renault) білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , з належним відповідачеві вантажним причепом, державний номерний знак НОМЕР_2 . Зазначені обставини унеможливили для ТОВ «Шольц-Груп» здійснювати господарську діяльність з оптової торгівлі відходами та брухтом.

Позивач також стверджує, що, починаючи з 01.03.2021, з боку МП «Сніжинка» чинилися протиправні дії щодо блокування другого в`їзду (в`їзних воріт із зовнішньої сторони земельної ділянки) на територію земельної ділянки (кадастровий номер 4623683700:02:001:0526) - іншим належним відповідачу вантажним автомобілем марки «Рено» (Renault), з вантажним причепом, а також - іншими вантажними транспортними засобами, які належать відповідачеві (з метою фіксації вищезазначених фактів протиправних дій (бездіяльності), вчинених МП «Сніжинка», представниками ТОВ «НДВП «Джерело» було викликано наряд патрульної поліції на територію спірної земельної ділянки).

Крім того, як зазначає позивач, 03.03.2021 представниками ТОВ «НДВП «Джерело» виявлено, що на території спірної земельної ділянки, а саме на вагах автомобільних тензометричних, що знаходяться посеред дороги (проїзду) на зазначеній земельній ділянці, знаходиться без належних на те підстав (без дозволу ТОВ «НДВП «Джерело» на в`їзд на територію земельної ділянки, кадастровий номер 4623683700:02:001:0526) транспортний засіб - вантажний автомобіль (тягач) марки «Рено» (Renault), який належать МП «Сніжинка».

Зазначені події, як вважає позивач, підтверджені заявами, поданими ТОВ «НДВП «Джерело» через своїх представників до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції: від 02.03.2021 № 02/03-22, від 04.03.2021 № 02/03-25, від 05.03.2021 № 05/03-21, від 09.03.2021 № 09/03-21, від 10.03.2021 № 09/03-27, від 11.03.2021 № 09/03-30, від 12.03.2021 № 09/03-35, від 15.03.2021 № 09/03-39, від 16.03.2021 № 16/03-21, адвокатським запитом від 02.03.2021 № 02/03-21 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області, поданим в інтересах ТОВ «Шольц-Груп», та відповіддю на вказаний адвокатський запит від 09.03.2021 № 31/13-Н-38/Аз, а також адвокатським запитом від 10.03.2021 № 02/03-25 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській області, поданим в інтересах ТОВ «Шольц-Груп» та відповіддю на вказаний адвокатський запит від 15.03.2021 № 31/13-Н-44/Аз.

Позивач також зазначає, що ТОВ «Шольц-Груп» продовжує зазнавати значних збитків через неможливість використання ним орендованого нерухомого майна для здійснення господарської діяльності на спірній земельній ділянці та складі -ангарі.

1.3. Правом на подання відзиву відповідач не скористався, однак, заперечуючи проти позовних вимог, вказав, що МП «Сніжинка» як власник нерухомого майна - єдиного майнового комплексу, реєстраційний номер 2421363246101, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 371, до складу якого входять об`єкти: споруда складу металів під літ. «Г-1», приміщення вагової (вагон-домік) під літ. «Д-1», приміщення складу (металевий склад) під літ. «Ж-1», правомірно використовує належне йому майно, у тому числі шляхом розміщення транспортних засобів. Наведене, як стверджує відповідач, підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.07.2021 № 268256492, на підтвердження чого подано до місцевого господарського суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.10.2020 № 229858969. Окрім наведеного, відповідач звернув увагу на те, що МП «Сніжинка» на праві власності належить автомобільні ваги тензометричні, які мають маркування ВПТА-60-ІУ.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.01.2022 у справі № 914/917/21 (суддя Король М. Р.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди № 0401/21-1 у частині оренди земельної ділянки не вчинений, адже щодо такого не проведена державна реєстрація, яка є обов`язковою згідно із законом, чого не заперечив і представник позивача у ході судового засідання. З наведеного слідує, що матеріалами справи не підтверджується наявність у позивача права користування спірною земельною ділянкою. Отже, як встановлено місцевим господарським судом, договір оренди № 0401/21-1 у частині оренди землі є невчиненим (неукладеним), що вказує на необґрунтованість вимог позивача в частині наявності в останнього права вимоги про усунення перешкод щодо користування земельною ділянкою. За таких обставин, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів про набуття та реєстрацію за позивачем права оренди земельної ділянки, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності законного права користування земельною ділянкою. Таким чином, відсутність у позивача суб`єктивного права, на захист якого подано позов (права користування земельною ділянкою), виключає можливість задоволення вимоги про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні вказаною земельною ділянкою (негаторного позову).

Місцевий господарський суд також зазначив про те, що юридично неспроможними є посилання позивача і на фотознімки та відеофіксацію на флешнакопичувачі, додані до матеріалів справи, оскільки такі не доводять вчинення будь-яких дій відповідача щодо спірного нерухомого майна, в тому числі, які б мали ознаки триваючого характеру.

З урахуванням вищевикладеного місцевий господарський суд дійшов висновку, що надані позивачем докази не можуть бути прийняті як належні, зокрема експертний висновок, оскільки не є беззаперечними у своєму взаємозв`язку із поданими доказами відповідачем, в тому числі й експертним висновком, оскільки не дають змогу повно, чітко, об`єктивно та достовірно встановити ті обставини, на підтвердження яких вони надані, а саме: протиправну поведінку відповідача, що перешкоджала б позивачу належним чином користуватися спірним майном, зокрема орендованими тензометричними вагами, ідентифікація яких унеможливлена, враховуючи розбіжності в поданих документах.

Крім того, суд першої інстанції наголосив на тому, що матеріалами справи не підтверджується як факт порушення, так і факт оспорення прав позивача з боку відповідача. Отже, позивачем не доведено, що заявлена позовна вимога є саме вимогою володіючого майном власника чи користувача, а також, що дії відповідача створюють позивачеві перешкоди у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено підставність позовних вимог, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, тому вважає, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

2.3. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 (Бойко С. М. - головуючий, судді Бонк Т. М., Якімець Г. Г.) рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2022 у справі № 914/917/21 скасоване частково; прийнято нове рішення; позов задоволено частково; зобов`язано МП «Сніжинка» усунути перешкоди у володінні та користуванні ТОВ «Шольц-Груп» земельною ділянкою, кадастровий номер 4623683700:02:001:0526, розташованою за адресою: Львівська область, село Холодновідка, вул. Кільцева, 5 під літ. «г» та вагами тензометричними ТВА 60-20-18 (8)-Пф-12 RC-3, заводський номер 388, які знаходяться на вказаній земельній ділянці, шляхом усунення перешкод у в`їзді та виїзді на земельну ділянку, кадастровий номер 4623683700:02:001:0526, та усунути перешкоди у використанні ваг тензометричних ТВА 60-20-18 (8)-Пф-12 RC-3, заводський номер 388, які знаходяться на вказаній земельній ділянці та перебувають у користуванні ТОВ «Шольц-Груп» шляхом звільнення (прибрання) із ваг тензометричних ТВА 60-20-18 (8)-Пф-12 RC-3, заводський номер 388, автомобіля «Рено» (Renault), державний номерний знак НОМЕР_1 , з вантажним причепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , який знаходиться на вказаних вагах, та звільнення (прибрання із в`їзду/виїзду на земельну ділянку, кадастровий номер 4623683700:02:001:0526, автомобіля «Рено» (Renault), державний номерний знак НОМЕР_1 , з вантажним причепом, державний номерний знак НОМЕР_2 ; у решті частини щодо заборони МП «Сніжинка» у подальшому блокувати в`їзд/виїзд на земельну ділянку, кадастровий номер 4623683700:02:001:0526, та блокувати в`їзд/виїзд на ваги тензометричні ТВА 60-20-18 (8)-Пф-12 RC-3, заводський номер 388, які розміщені на вказаній земельній ділянці, будь-якими транспортними засобами відмовлено.

2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з урахуванням положень статей 391 396 ЦК України позивач є особою, яка володіє, користується майном (об`єктом оренди) на підставі договору оренди № 0401/21-1.

Досліджуючи підставу подання позову, апеляційний господарський суд зазначив про триваючий характер правопорушення і наявність його на час подання позову у цій справі, про що свідчать заяви ТОВ «НДВП «Джерело» до Управління патрульної поліції у Львівській області, заява ТОВ «НДВП «Джерело» до відділу поліції № 6 (м. Пустомити) Львівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.

При цьому, оцінивши висновок від 07.09.2021 № 17-21Д земельно-технічного дослідження в сукупності з іншими доказами у справі, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що МП «Сніжинка» чинить перешкоди у володінні та користуванні ТОВ «Шольц-Груп» земельною ділянкою, кадастровий номер 4623683700:02:001:0526, розташованою за адресою: Львівська область, село Холодновідка, вул. Кільцева, 5 під літ. «г» та вагами тензометричними ТВА 60-20-18 (8)-Пф-12 RC-3, заводський номер 388, які знаходяться на вказаній земельній ділянці. Звідси слідує, що МП «Сніжинка» чинить перешкоди в користуванні майном та здійсненні господарської діяльності ТОВ «Шольц-Груп».

Апеляційний господарський суд зазначив про помилковість висновків місцевого господарського суду стосовно того, що оскільки договір оренди № 0401/21-1 є неукладеним, то й немає підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).

Апеляційний господарський суд встановив, що договір оренди № 0401/21-1 виконується сторонами, оскільки підписано акт приймання-передачі майна від 04.01.2021 до цього договору оренди.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд наголосив на тому, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.

Водночас апеляційний господарський суд погодився з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог у частині заборони МП «Сніжинка» у подальшому блокувати в`їзд/виїзд на земельну ділянку, кадастровий номер 4623683700:02:001:0526, та блокувати в`їзд/виїзд на ваги тензометричні ТВА 60-20-18 (8)-Пф-12 RC-3, заводський номер 388, які розміщені на вказаній земельній ділянці, будь-якими транспортними засобами, оскільки такі позовні вимоги спрямовані на майбутнє.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 у справі № 914/917/21, МП «Сніжинка» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, рішення Господарського суду Львівської області від 20.01.2022 у справі № 914/917/21 - залишити без змін.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 1 частини 2 статті 287 та пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3.3. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, зазначає про те, що апеляційний господарський суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 30.05.2018 у справі № 150/928/14-а, від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17, від 29.01.2019 у справі № 917/108/18, від 25.04.2019 у справі № 908/913/18, від 12.01.2021 у справі № 229/5551/18, від 12.04.2021 у справі № 394/574/19, від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19 та Верховним Судом України у постановах від 19.02.2014 у справі № 0426/14068/2012, від 13.06.2016 у справі № 570/3056/16-5-ц. Скаржник наголошує, що договір оренди № 0401/21-1 є неукладеним, оскільки державну реєстрацію такого договору проведено не було, а матеріалами справи не підтверджується наявність у позивача права користування спірною земельною ділянкою, отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у нього законного права користування землею. Таким чином, у позивача відсутнє суб`єктивне право, на захист якого подано позов (права користування земельною ділянкою), що, на думку скаржника, виключає можливість задоволення вимоги про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні такою земельною ділянкою.

3.4. Скаржник також наголошує на порушенні судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що у матеріалах справи містяться два висновки експертів, а саме від 07.09.2021 № 17-21Д та від 28.09.2021 № 1266, за якими об`єктом дослідження є автомобільна тензометрична вага ТВА 60-20-18 (8) ПФ-12 КС-3, № 388 та автомобільна вага (ВПТА-60) під літ. «IV», на яких розміщений один і той же транспортний засіб марки Renault Premiun державний номерний знак НОМЕР_3 з напівпричепом, державний номерний знак НОМЕР_2 , які належать МП «Сніжинка». На думку скаржника, суд апеляційної інстанції був зобов`язаний з`ясувати на підставі зібраних у справі доказів, на якому ж саме об`єкті знаходиться транспортний засіб відповідача і чи створює це позивачу перешкоди у користуванні майном. Проте суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив один із доказів (висновок експерта), надавши перевагу іншому, при цьому не мотивуючи нічим таке рішення.

Більше того, судом апеляційної інстанції взагалі залишено поза увагою та не згадується в оскаржуваній постанові, відхилення ним без будь-яких мотивів письмового доказу, який міститься у матеріалах справи, а саме протокол огляду місця події від 20.05.2021, складений старшим слідчим СВ відділу поліції № 1 ЛРУП ГУНП у Львівській області Юхимик А. П. у кримінальному провадженні № 12021141060000143, порушеному за заявою ТОВ «НДВП «Джерело», та фототаблиці до нього.

Таким чином, для вирішення по суті спору щодо наявності чи відсутності перешкод для законного володільця майна у його користуванні суду необхідно було на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, на якому ж саме об`єкті (вагах) розташований автомобіль відповідача - вагах ТВА 60- 20-18 (8) ПФ-12 КС-3, № 388 чи автомобільних вагах (ВПТА-60) під літ. «IV». Проте судом такий аналіз наявних доказів у справі проведено не було. За твердженнями скаржника, суд апеляційної інстанції не зазначає та не посилається, без зазначення мотивів такого відхилення, на докази, які свідчать про відсутність порушеного права позивача, безпідставно надаючи перевагу одним доказам над іншими.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 04.01.2021 між ТОВ «НДВП «Джерело» (орендодавцем, ідентифікаційний код юридичної особи: 36860855) та ТОВ «Шольц-Груп» (орендарем, ідентифікаційний номер юридичної особи: 7205846), укладено договір оренди № 0401/21-1, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування та володіння нерухоме майно:

- об`єкт нерухомості - земельна ділянка (кадастровий номер 4623683700:02:001:0526) площею 1,299 га, розташована на вул. Кільцевій, 5 під літ. «г» у с. Холодновідка Львівської області,

- автомобільні ваги тензометричні ТВА 60-20-18 (8)-Пф-12 RC-3, заводський номер 388, розміщені на території (на в`їзді/виїзді до/з) вищевказаної земельної ділянки,

- об`єкт нерухомості, позначений на плані під літ. «Б-1» - ангар-склад загальною площею 475,9 кв. м, розташований на вищезазначеній земельній ділянці за адресою: Львівська область, с. Холодновідка, вул. Кільцева, 5 під літ. «г».

Наголошуючи на тому, що МП «Сніжинка» чиняться перешкоди в користуванні позивачем орендованим майном, позивач звернувся з позовом у цій справі.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувану постанову в межах вимог касаційної скарги.

5.3. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Зазначені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У розумінні норм статті 391 ЦК України право власності може бути порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Негаторний позов подається у випадках, коли власник або титульний володілець (в тому числі орендар) має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Отже, в аспекті захисту прав орендаря предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном орендаря до інших осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися цим майном тим чи іншим способом.

При цьому для задоволення вимог орендаря достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні орендарем своїх правомочностей.

З огляду на викладене умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17.

Як уже зазначалося, ТОВ «Шольц-Груп», вважаючи порушеними свої права, звернулося з позовом у цій справі та, посилаючись на положення статей 16 391 ЦК України, статей 5 152 ЗК України, статті 27 Закону України «Про оренду землі», просило, зокрема, усунути перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 4623683700:02:001:0526, розташованою за адресою: Львівська область, село Холодновідка, вул. Кільцева, 5 під літ. «г», та майном, що на ній розмішене: вагами тензометричними ТВА 60-20- 18 (8)-Пф-12 КС-3, заводський номер 388, та об`єктом нерухомості, позначеному на плані під літ. «Б-1», ангар-склад загальною площею 475,9 кв. м. При цьому як на підставу виникнення прав на спірне майно позивач посилався на договір оренди № 0401/21-1.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України ЦК України, Законом України «Про оренду землі», законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з положеннями статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 цього Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з положеннями статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Момент укладення договору визначено у статтях 638 640 ЦК України. Вказано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Верховний Суд звертає увагу на те, що з 01.01.2013 набрав чинності Закон України № 3613-VІ, згідно з підпунктом «е» підпункту 2 пункту 5 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого статтю 126 ЗК України викладено у новій редакції та передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Отже, чинна редакція Закону України «Про оренду землі» не передбачає державної реєстрації договору оренди землі, а тому для визначення моменту укладення договору оренди має значення момент його підписання, а не момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права на нерухоме майно, якщо тільки сторони договору не домовилися про інше.

Дійсно, частина 5 статті 6 Закону № 161-XIV (доповнено на підставі Закону від 11.02.2010 № 1878-VI) передбачає, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Верховний Суд зазначає, що договір оренди землі є консенсуальним договором (орендодавець зобов`язаний передати, а не передає), який встановлює такі базові права сторін: 1) для орендаря: право вимагати передання йому у володіння та користування земельну ділянку; 2) для орендодавця: право на оренду плату; право вимагати використання ділянки відповідно до договору та законодавства. Розмежовувати слід момент укладення договору оренди і момент виникнення речового права, який пов`язаний з моментом його державної реєстрації.

З моменту державної реєстрації права оренди вважається, що ділянка передана орендарю і в орендаря виникає речове право (стаття 17 Закону України «Про оренду землі» прямо вказує на це: "Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом").

Разом з тим у проміжку між укладенням договору і переданням орендарю земельної ділянки (реєстрація речового права) договір діє, а в сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов`язального характеру зобов`язально-правовими способами, наприклад, якщо орендодавець порушує зобов`язання з передання ділянки, що виявляється у тому, що на неї вже є зареєстроване право третьої особи й орендар не може зареєструвати своє - орендаря є право вимагати зобов`язання орендодавця виконати обов`язок в натурі або відмовитись від договору і вимагати відшкодувати збитки (подібно до наслідків, передбачених у статті 766 ЦК України), що ще раз підтверджує висновок про те, що договір оренди землі набирає чинності не з моменту державної реєстрації права оренди, а з моменту підписання договору.

З моменту реєстрації речового права оренди орендар може захищати його речово-правовими способами захисту, тобто від третіх осіб (вимагати усунення сторонньою особою перешкод у користуванні).

Аналогічні правові висновки щодо розмежування моменту укладення договору оренди землі, внаслідок чого договір набував юридичного значення як факт (наявність домовленостей сторін на виникнення між ними прав та обов`язків у майбутньому після державної реєстрації договору), та моменту набрання чинності договором у результаті проведення його державної реєстрації, після чого виникали суб`єктивні цивільні права та обов`язки сторін, виклав Верховний Суд у постанові від 03.04.2020 у справі № 912/3294/18. Близькі за змістом правові висновки щодо набуття цивільних прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договору оренди землі, викладено Верховним Судом у постановах від 12.04.2021 у справі № 394/574/19 та від 15.01.2022 № 322/1178/17, на висновки в яких посилається скаржник у тексті касаційної скарги як підставу касаційного оскарження, передбачену у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

З викладеного слідує, що, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд правомірно наголосив на помилковості висновків місцевого господарського суду стосовного того, що договір оренди № 0401/21-1 у частині оренди земельної ділянки є невчиненим (неукладеним). Проте апеляційний господарський суд не надав оцінки наявності у позивача порушеного речового права чи інтересу на час звернення до місцевого господарського суду з позовом у цій справі, а саме тому, яке право позивача порушено, у чому полягає таке порушення. Зокрема, суд апеляційної інстанції не звернув увагу та не дослідив обставини набуття позивачем цивільних прав та обов`язків, на досягнення яких було спрямовано волевиявлення сторін під час укладення договору оренди № 0401/21-1, зокрема, набуття права оренди земельної ділянки за цим договором, а відповідно й можливість захисту такого права від третіх осіб.

Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що входять до предмета доказування у спірних правовідносинах та мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Зважаючи на особливості обставин, які не були досліджені під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає за доцільне скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 у справі № 914/917/21 та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки справа передається на новий розгляд, то розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Малого підприємства «Сніжинка» задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 у справі № 914/917/21 скасувати, справу передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ