№ 915/1806/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 915/1806/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 (головуючий суддя: Діброва Г.І., судді: Принцевська Н.М., Ярош А.І.)

за позовом Южноукраїнської міської ради Миколаївської області

до Приватного підприємства "Атланта"

про стягнення збитків за час фактичного користування земельною ділянкою у розмірі 254 051, 06 грн.,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. В липні 2019 року Южноукраїнська міська рада Миколаївської області звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Атланта", в якій просила суд стягнути з Приватного підприємства "Атланта" на користь Южноукраїнської міської ради Миколаївської області збитки, нанесені Южноукраїнській міській раді Миколаївської області Приватним підприємством "Атланта" за час фактичного користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Комунальна зона, 7 в місті Южноукраїнськ, в розмірі 254 051 грн. 06 коп., а також відшкодувати позивачу судові витрати.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в зв`язку із набуттям відповідачем у власність нерухомого майна, а саме: комплекс, автобусний парк на 115 автобусів, розташований за адресою: Миколаївська область, місто Южноукраїнськ, Комунальна зона 7, на підставі договору купівлі - продажу від 27.12.2007 № 6600, рішенням Южноукраїнської міської ради від 16.06.2010 № 1321 "Про надання згоди Приватному підприємству "Атланта" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення та обслуговування промислової бази в комунальній зоні №7" Приватному підприємству "Атланта" було надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення та обслуговування промислової бази в Комунальній зоні №7 орієнтовною загальною площею 5,0000 га, а також рекомендовано Приватному підприємству "Атланта" подати міській раді на розгляд та затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не пізніше як у шестимісячний термін. При цьому, станом на 01.06.2017 правовстановлюючі документи відповідачем так і не було приведено у відповідність, проте земельна ділянка фактично використовується Приватним підприємством "Атланта", в зв`язку з чим, позивачем було нараховано збитки у вигляді неодержаних доходів (орендної плати за землю) за час фактичного користування земельною ділянкою під об`єктами нерухомого майна, а саме: промислової бази, площею 10278 кв.м., за період з 01.07.2014 по 01.07.2017 включно, враховуючи строк позовної давності.

1.3. Відповідач відзив на позов до суду першої інстанції не надав.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.10.2019 у справі №915/1806/19 (суддя Мавродієва М.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

2.2. Оскаржуваною постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

3. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

3.1. 16.01.2020 (згідно з відміткою на конверті) Южноукраїнською міською радою Миколаївської області безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі № 915/1806/19.

3.2. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 05.02.2020 у справі №915/1806/19 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

3.3. Ухвалою Верховного Суду від 17.02.2020 касаційну скаргу Южноукраїнської міської ради Миколаївської області залишено без руху до 17.03.2020 на підставі частини 3 статті 292 Г ПК України, оскільки касаційну скаргу подано після закінчення строку встановленого для її подання та не порушується питання щодо поновлення цього строку; встановлено Южноукраїнській міській раді Миколаївської області строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3.4. 28.02.2020 скаржник подав до суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження. Заява про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтована тим, що заявником лише 02.01.2020 отримано копію оскаржуваної постанови, що підтверджується копією поштового конверту з штриховим кодовим ідентифікатором (долучено до матеріалів заяви), і звернувся він з касаційною скаргою 16.01.2020, тобто у двадцятиденний строк з дня вручення йому такого судового рішення у відповідності до вимог ч.2 ст.288 Г ПК України.

3.5. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

3.6. Ухвалою Касаційного господарського суду від 11.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі № 915/1806/19. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 27.03.2020.

3.7. 25.03.2020 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) відповідачем до Касаційного господарського суду направлено відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до суду 26.03.2020.

4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

4.1. У касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції у даній справі.

4.2. Ці вимоги мотивовано тим, що апеляційним судом невірно кваліфіковано спірні правовідносини та не досліджено наявність всіх чотирьох складових, необхідних для покладення на відповідача такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, що призвело до прийняття помилкової постанови про відмову у позові зі скасуванням законного та правомірного рішення суду першої інстанції.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості, а оскаржувану постанову, як законну та таку, що відповідає обставинам справи, залишити без змін.

5. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. Приватне підприємство "Атланта" за договором купівлі-продажу від 27.12.2007 № 6600 набуло у приватну власність нерухоме майно, а саме: комплекс, автобусний парк на 115 автобусів, розташований за адресою: Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, Комунальна зона, буд. 7, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17252105 від 28.12.2007.

5.2. Рішенням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 16.06.2010 №1321 "Про надання згоди Приватному підприємству "Атланта" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення та обслуговування промислової бази в комунальній зоні № 7", Приватному підприємству "Атланта" надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років під розміщення та обслуговування промислової бази орієнтовною загальною площею 5,0000 га із земель державної власності, які не надані у власність або користування.

Пунктом 2 вказаного вище рішення рекомендовано Приватному підприємству "Атланта" подати міській раді на розгляд та затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не пізніше як у шестимісячний термін.

5.3. На виконання розпорядження міського голови від 16.01.2014 № 05-р "Про створення робочої групи з перевірки меж земельної ділянки, що знаходиться в Комунальній зоні № 7 міста Южноукраїнська", 21.01.2014 робочою групою здійснено перевірку меж земельної ділянки, що знаходиться в Комунальній зоні № 7 міста Южноукраїнськ. В результаті перевірки рекомендовано Приватному підприємству "Атланта" спільно з комунальним підприємством "Служба комунального господарства" надати графічні матеріали з чітко визначеними межами земельних ділянок. Директором Приватним підприємством "Атланта" надано геодезичну зйомку та повторно проведено комісію від 20.05.2014, на якій встановлено, що Комунальне підприємство "Служба комунального господарства" фактично використовує частину земельної ділянки та, крім того, площі, що знаходяться під проїздами та площадками, є площами загального користування. Приватним підприємством "Атланта" фактично використовується земельна ділянка в розмірі 1,0278 га.

5.4. Рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 30.11.2016 № 283 "Про створення комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердження Положення про неї", при Виконавчому комітеті Южноукраїнської міської ради створено комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. До складу Комісії включено власників землі та землекористувачів (орендарі), яким заподіяні збитки, представників підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, або яким будуть відшкодовувати.

5.5. 07.07.2017 Комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам розглянуто та затверджено Акт та розрахунок розміру збитків, нанесених Приватним підприємством "Атланта" Южноукраїнській міській раді, у вигляді неодержаних доходів (орендної плати за землю), за час фактичного користування земельною ділянкою, яка розташована в Комунальній зоні №7 у період з 01.07.2014 по 01.07.2017, у сумі 254 051 грн. 06 коп., що підтверджується Протоколом № 5.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини Акту від 07.07.2017 термін сплати за відшкодування збитків у розмірі 254 051 грн. 06 коп. складає 1 місяць з дня затвердження даного акту рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради. Після сплати збитків Приватному підприємству "Атланта" надати копію платіжного документу з відміткою про зарахування коштів на рахунок Южноукраїнської міської ради та оригінал для огляду в к.5 по вул. Цвіточній, 9.

Зазначений Акт затверджено рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 261 від 20.09.2017 "Про затвердження акта комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".

При розгляді Акту та розрахунку збитків було враховано інформацію Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Миколаївської області та Відділу в Арбузинському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Збитки, нанесені Приватним підприємством "Атланта" Южноукраїнській міській раді, у вигляді неодержаних доходів (орендної плати) за час фактичного користування земельною ділянкою, розраховані Управлінням екології, охорони навколишнього середовища та земельних відносин Южноукраїнської міської ради за використання земельної ділянки під об`єктами нерухомого майна, а саме: промислової бази, площею 10278 кв.м., за період з 01.07.2014 по 01.07.2017, враховуючи нормативно грошову оцінку земельної ділянки за даними Відділу в Арбузинському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

5.6. 26.09.2017 Виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради Миколаївської області відповідачеві було направлено, а 11.10.2017 відповідачем було отримано, претензію № 20/02-34/2973 від 25.09.2017 із зазначенням розміру визначених збитків, термін їх сплати та направлено копії акту комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та рішення Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради від 20.09.2017 № 261. Надсилання та отримання претензії підтверджено матеріалами справи.

5.7. За твердженням позивача, відповідачем правовстановлюючі документи так і не було приведено у відповідність, проте земельна ділянка використовується Приватним підприємством "Атланта".

Згідно інформації, наданої Фінансовим управлінням Южноукраїнської міської ради Миколаївської області від 14.11.2017 № 722/05-18, станом на 14.11.2017 до міського бюджету від Приватного підприємства "Атланта" коштів за КБКД 21080500 "Інші надходження" (розрахунковий рахунок № 31415535700010) не надходило.

Відповідач рішення Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 261 від 20.09.2017 "Про затвердження акта комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" у встановленому чинним законодавством порядку не оскаржив, нараховані позивачем збитки не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

6. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

6.1. Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивоване тим, що у діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків. При цьому, розрахунок збитків, нанесених Южноукраїнській міській раді Миколаївської області Приватним підприємством "Атланта" за час фактичного користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Комунальна зона, 7 в місті Южноукраїнську загальною площею 10278 кв.м., нарахованих за період з 01.07.2014 по 01.07.2017 включно, відповідач в судовому порядку не оскаржував, збитки у розмірі 25 051 грн. 06 коп. не відшкодував.

6.2. Приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд свої висновки мотивував тим, що предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

Отже, немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, спірна земельна ділянка не може вважатися сформованим об`єктом цивільних прав у розумінні положень ст. 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислення суми безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка, як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

Також, оскільки в даному випадку предметом розгляду фактично є стягнення безпідставно збереженого майна у вигляді орендної плати, нарахування мають здійснюватися саме на підставі технічної документації та витягу з нормативної грошової оцінки землі, а із наданого позивачем розрахунку неможливо встановити, чи вірними є застосовані коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені як вихідні дані для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення, апеляційний суд визнав, що позивачем належними та допустимими доказами по справі не було доведено розрахунок розміру заявлених до стягнення коштів, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість позовних вимог, та як наслідок відмову у їх задоволенні.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі Г ПК) у редакції, чинній на час подання касаційної скарги:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

7.2. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Як свідчать матеріали справи та вірно зазначено апеляційним судом позивач, звертаючись до суду з даним позовом про відшкодування за рахунок відповідача збитків за користування спірною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, не вірно кваліфікував спірні правовідносини, заявивши дані вимоги на підставі статті 22 Цивільного кодексу України та статті 157 Земельного кодексу України, що не було усунуто судом першої інстанції.

Однак до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Такі висновки апеляційного суду відповідають сталій практиці Верховного Суду при розгляді даної категорії спорів, та, зокрема, правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Так відповідно до висновків Великої Палати у названій справі, згідно з положеннями статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122 123 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи скаржника в частині доведення наявності складу цивільного правопорушення, що має наслідком стягнення з відповідача саме збитків у заявленій до стягнення сумі, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому, як вірно визнав апеляційний господарський суд, підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні.

7.3. Разом з цим у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 також зазначено, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї (аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

При цьому, суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

7.4. Відтак, апеляційний суд у даній справі, що переглядається, підставно здійснив вірну кваліфікацію спірних правовідносин, при цьому врахувавши, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

7.5. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вірно взяв до уваги, що за змістом ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу, відповідно до ч. 2 якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки, зокрема із земель комунальної власності, за проектом землеустрою щодо її відведення звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної ради.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (п. "ґ" ч. 2 ст. 25 Закону України "Про землеустрій").

За змістом ч. 1 ст. 26 цього Закону замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі.

При цьому згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Законом України "Про Державний земельний кадастр" визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

При цьому у ст. 15 зазначеного Закону наведено перелік відомостей про земельні ділянки, за змістом якого до Державного земельного кадастру включаються такі відомості: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку. Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині 2 статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 2 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

7.6. Апеляційний господарський суд на підставі власної оцінки наявних у матеріалах справи документів встановив, що грошові кошти, заявлені до стягнення з Приватного підприємства "Атланта" були розраховані Управлінням екології, охорони навколишнього середовища та земельних відносин Южноукраїнської міської ради за використання земельної ділянки під об`єктами нерухомого майна, а саме: промислової бази, площею 10278 кв.м., за період з 01.07.2014 по 01.07.2017, враховуючи нормативно грошову оцінку земельної ділянки за даними Відділу в Арбузинському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Однак спірна земельна ділянка не є сформованою, оскільки не має ні визначених меж, ні кадастрового номера, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру.

Відсутність сформованості земельної спірної ділянки, як об`єкту цивільних прав, також підтверджується і тим, що розмір спірної земельної ділянки, яка використовується Приватним підприємством "Атланта", було орієнтовно встановлено на підставі перевірки меж земельної ділянки та геодезичної зйомки, що вбачається з наявного в матеріалах справи Розрахунку розміру збитків, нанесених Приватним підприємством "Атланта" Южноукраїнській міській раді, у вигляді неодержаних доходів (орендної плати) за час фактичного користування земельною ділянкою, загальною площею 10278 кв.м., за період 01.07.2014 по 01.07.2017 (який є додатком до Акту комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 07.07.2017, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 261 від 20.09.2017 року Про затвердження акта комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам).

З урахуванням зазначеного, апеляційний суд правомірно визнав, що спірна земельна ділянка не може вважатися сформованим об`єктом цивільних прав у розумінні положень ст. 79-1 Земельного кодексу України, що виключає можливість обчислення суми безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав.

7.7. Окрім того, за змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року по справі № 920/739/17).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років (ст.18 Закону України "Про оцінку земель").

Частинами 1, 2 ст. 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За змістом ч. 4 ст. 23 цього Закону рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України, якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 року № 489, за результатами нормативної грошової оцінки земель укладається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідно до п. 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з п. 288.4, пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2017 року) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки. З 01.01.2017 року у зв`язку із внесенням змін до зазначених положень Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою від розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Відтак, оскільки нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності, наявність витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для розрахунку заявленої до стягнення суми безпідставно збережених відповідачем грошових коштів у виді орендної плати за землю є обов`язковою.

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 2303.1995 року № 213, згідно з п. 21 якої нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо).

Апеляційний суд встановив, що розрахунок розміру збитків, нанесених Приватним підприємством "Атланта" Южноукраїнській міській раді, у вигляді неодержаних доходів (орендної плати) за час фактичного користування земельною ділянкою, загальною площею 10278 кв.м. за період 01.07.2014 по 01.07.2017 (який є додатком до Акту комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 07.07.2017, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради Миколаївської області № 261 від 20.09.2017 Про затвердження акта комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам), на підставі якого позивач просить стягнути з відповідача кошти за безпідставне користування земельною ділянкою, не містить інформації щодо технічної документації такої земельної ділянки, а також посилань на витяг із нормативної грошової оцінки землі.

Розрахунки здійснено виходячи з базової вартості 1 кв.м. на підставі інформації, наданої на запит Відділом в Арбузинському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, з урахуванням коефіцієнту розміру орендної ставки в 3 %, помножених на орієнтовну площу земельної ділянки.

Відтак, оскільки в даному випадку предметом розгляду фактично є стягнення безпідставно збереженого майна у вигляді орендної плати, нарахування мають здійснюватися саме на підставі технічної документації та витягу з нормативної грошової оцінки землі, а із наданого позивачем розрахунку неможливо встановити, чи вірними є застосовані коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені як вихідні дані для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем належними та допустимими доказами по справі не було доведено розрахунок розміру заявлених до стягнення коштів, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість позовних вимог, та як наслідок відмову у їх задоволенні.

7.8. Такі висновки апеляційної інстанції відповідають практиці Верховного Суду при розгляді даної категорії спорів, зокрема, висновкам, викладеним у постановах Касаційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 922/893/19, від 05.03.2020 у справі №922/926/19, від 29.01.2020 у справі №922/2811/18, від 29.05.2019 у справі № 922/955/18, від 06.08.2019 у справі № 922/3560/18, від 10.09.2019 у справі № 922/96/19, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18.

7.9. Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

8. Висновки Верховного Суду

8.1. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу у редакції, чинній на час подання касаційної скарги:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

8.2. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 необхідно залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.

8.3. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями ч.13 ст.8 129 300 301 308 309 314 315 317 Г ПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 у справі №915/1806/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський