ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2023 року

м. Київ

cправа № 915/390/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Багай Н. О.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 (колегія суддів: Богацька Н. С. - головуючий, Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2022 (суддя Коваль С. М.)

за позовом виконувача обов`язків керівника Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області

до Фермерського господарства «Орбіта»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області,

2. ОСОБА_1 ,

про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 Виконувач обов`язків керівника Баштанської окружної прокуратури (далі - прокурор), звернувшись з позовом в інтересах держави в особі Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області (далі - Рада, позивач) до Фермерського господарства «Орбіта» (далі - ФГ «Орбіта»), просив витребувати у ФГ «Орбіта» на користь держави в особі Ради земельну ділянку з кадастровим номером 4821182600:03:000:0141, площею 2,000 га, розташовану в межах території Ради (далі - земельна ділянка).

1.2 Позов обґрунтовано тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 16.12.2019 № 12013/0/14/-19-СГ затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано громадянину України ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, на підставі чого державним реєстратором 05.05.2020 здійснено відповідний запис про реєстрацію права власності. Проте ОСОБА_1 вже отримував у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, тобто вже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, а тому земельна ділянка незаконно вибула із земель державної власності. Оскільки на даний час тимчасовим володільцем спірної земельної ділянки є ФГ «Орбіта» на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору оренди землі від 27.01.2021, ефективним способом захисту порушених інтересів держави у даному випадку, на думку прокурора, є витребування спірної земельної ділянки саме у орендаря.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1 Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2022, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023, відмовлено прокурору у відкритті провадження у справі та повернуто позовну заяву.

2.2 Суди попередніх інстанцій виходили з того, що сама лише обставина, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не був зазначений позивачем під час подання позову як відповідач, не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору (витребування земельної ділянки) безпосередньо стосується прав і обов`язків ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки. Отже, за висновком судів, за суб`єктним складом сторін даний спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури просить скасувати зазначені ухвалу та постанову і направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Миколаївської області.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права (статті 19 Конституції України, статей 16 387 388 397-399 410 Цивільного кодексу України, статей 93 125 152 Земельного кодексу України, статей 1, 27, 32 Закону України «Про оренду землі») та порушення норм процесуального права, а саме: статей 4 20 45 175 236 ГПК України.

3.3 Прокурор вважає, що ефективним способом захисту порушених прав держави у даному випадку є витребування спірної земельної ділянки у теперішнього володільця - ФГ «Орбіта», яке і визначене прокурором відповідачем у даному позові.

4. Мотивувальна частина

4.1 Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1 і 2).

4.2 Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

4.3 Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, згідно з пунктом 6 частини 1 якої до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

4.4 Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

4.5 При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

4.6 Водночас за змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

4.7 Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства.

4.8 Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

4.9 Як вбачається з встановлених судами обставин справи, власником земельної ділянки, про витребування якої прокурором заявлено позов, є фізична особа ( ОСОБА_1 ), а земельну ділянку йому надано у власність для ведення особистого селянського господарства.

4.10 У разі ж задоволення позову прокурора та витребування у ФГ «Орбіта» на користь держави в особі Ради земельної ділянки фізична особа ( ОСОБА_1 ) позбудеться на підставі судового рішення права власності на земельну ділянку.

4.11 Саме із цих підстав дана справа не належить до юрисдикції господарських судів відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК та має бути розглянута за правилами цивільного судочинства.

4.12 При цьому судами було враховано відповідні правові позиції Верховного Суду, у тому числі, викладені у постанові від 20.11.2018 у справі № 911/44/17 стосовно того, що сама лише обставина, що власник спірної земельної ділянки (фізична особа) не був зазначений позивачем під час подання позову як відповідач, не могла бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав і обов`язків такої особи.

4.13 Належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

4.14 З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки прокурор звернувся до господарського суду з позовом про витребування земельної ділянки, власником якої є фізична особа, то такий спір за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки фізичної особи (власника земельної ділянки).

4.15 Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

4.16 Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.17 Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

4.18 Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 у справі № 915/390/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Н. О. Багай