ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 915/692/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О. - головуючого, Мачульського Г. М., Случа О. В.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
за участю представників:
позивача - Рибачка А. О. (адвокат),
відповідача - Проценко О. М. (адвокат), Копійки О. О. (заступник директора),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту)
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.07.2019 (суддя Давченко Т. М.) і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 (Будішевська Л. О. - головуючий, судді Таран С. В., Аленін О. Ю.) у справі
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська транспортна стивідорна компанія"
про тлумачення змісту договору про встановлення сервітуту.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У березні 2019 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) (далі - ДП "АМПУ") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейська транспортна стивідорна компанія" (далі - ТОВ "ЄТСК") про тлумачення в порядку статті 213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) умов укладеного між ними договору про встановлення сервітуту.
2. Позов аргументовано тим, що 10.07.2016 між ДП "АМПУ" (володільцем) і ТОВ "ЄТСК" (користувачем) укладено договір № А4-А про встановлення сервітуту (далі - договір), за умовами якого ТОВ "ЄТСК" користується причалом № 13 і причальною інфраструктурою: залізничними коліями № 53, № 54 та підкрановими коліями.
Позивач зазначив, що при укладанні цього договору сторони мали на увазі користування причалом для перевантаження всіх видів вантажів, окрім наливних, а також не врахували у розрахунках і не включили до вартості користування сервітутом оплату за користування причалом під час здійснення перевалки наливних вантажів.
Позивач просив суд роз`яснити, чи передбачає укладений між сторонами договір право користування причалом № 13 та причальною інфраструктурою для перевантаження наливних вантажів, а також чи охоплює плата за сервітут, визначена у пункті 5.1 цього договору, плату за перевалку наливних вантажів.
3. ТОВ "ЄТСК", заперечуючи проти задоволення позову, зазначило, що позивач не згоден з окремими положеннями укладеного між сторонами договору, а запропонований ДП "АМПУ" спосіб тлумачення договору по суті є односторонньою зміною його умов. На думку відповідача, укладений між сторонами договір має на меті надання відповідачеві можливості здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт через причал із використанням причальної інфраструктури та не містить застережень чи обмежень щодо окремих видів вантажів, які можуть перевалюватися через цей причал.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.07.2019 у справі № 915/692/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що запропонований позивачем спосіб тлумачення договору по суті спрямований на внесення до нього змін, а саме застережень щодо можливості здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт через причал із використанням причальної інфраструктури щодо окремих видів вантажів. Крім того, у договорі немає незрозумілих слів, понять, термінів, які не давали би змоги сторонам з`ясувати їх дійсні наміри під час підписанні договору, що є необхідною умовою для тлумачення правочину відповідно до статті 213 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.07.2019 і постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 у справі № 915/692/19, ДП "АМПУ" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. Скаржник акцентує, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки доводам позивача щодо запровадження "спеціалізованої послуги доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні АМПУ" та споживання такої послуги ТОВ "ЄТСК" на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.07.2015 № 483.
8. Заявник касаційної скарги наголошує, що:
- згідно з наказом ДП "АМПУ" від 12.06.2013 № 6 встановлено механізм визначення плати за сервітут на причали (причальну інфраструктуру), що перебувають на балансі ДП "АМПУ", у пункті 1 якого наведено формулу та порядок визначення плати за сервітут причалу, який використовується портовими операторами, для переробки вантажів, крім наливних; у пункті 3 цього ж наказу зазначено, що плата за послуги із використання причалу, що перебуває на балансі ДП "АМПУ", для переробки наливних вантажів регулюється за окремими тарифами;
- 24.04.2015 ДП "АМПУ" видало наказ № 259, згідно з яким з метою збільшення прибутків підприємства, введено у дію вільний тариф на послугу із забезпечення вантажопереробки рослинних наливних вантажів силами та засобами клієнта через причал № 13; з моменту введення зазначеного тарифу портові оператори мали замовляти відповідну послугу окремо.
- саме на підставі наведених позицій та факту неможливості перевантаження наливних вантажів на причалі № 13 у Миколаївському морському порту через те, що спеціалізація цього причалу на момент укладення договору не передбачала перевалу наливних вантажів (можливість з`явилася лише із 2015 року), викладені обставини свідчать про необхідність тлумачення змісту договору в судовому порядку.
9. Крім цього, скаржник зауважує, що відповідач під час укладення договору не заявляв про намір здійснювати перевалку наливних вантажів і фактично не здійснював таких операцій.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ЄТСК" просить відмовити у її задоволенні, рішення і постанову залишити без змін, оскільки оскаржувані судові рішення є законними, повністю обґрунтованими і такими, що прийнято із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11. Як свідчать матеріали справи та встановили суди попередніх інстанцій, 10.07.2013 між ДП "АМПУ" (володільцем) і ТОВ "ЄТСК" (користувачем) укладено договір, відповідно до умов якого, беручи до уваги необхідність виконання користувачем комплексу робіт і послуг, пов`язаних із перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт) через причал № 13 та із використанням причальної інфраструктури (залізничні та підкранові колії), а також забезпечення володільцем можливості користування товариством зазначеним причалом і причальною інфраструктурою, ТОВ "ЄТСК" користується причалом № 13 (інв. № 1031040) та причальною інфраструктурою: залізничними коліями № 53, № 54 (інв. № 1031087, № 1031088) та підкрановими коліями (інв. № 1031069).
12. Згідно зі статтею 2 зазначеного договору сервітут встановлюється для можливості здійснення користувачем навантажувально-розвантажувальних робіт через причал з використанням причальної інфраструктури. Обсяг прав та обов`язків по користуванню причалом та причальною інфраструктурою, щодо яких встановлюється право сервітуту згідно даного договору, визначається на підставі чинного законодавства України та умовами даного договору.
13. Видом права сервітуту є право користування майном (причалом та причальною інфраструктурою) згідно з "планом-схемою причалу № 13 та причальної інфраструктури" (додаток № 1, який є невід`ємною частиною договору), наступною довжиною: причал № 13 (інв. № 1031040) 236,0 м.п., технологічна ширина 15,0 м.п.; залізничні колії № 53, № 54 (інв. № № 1031087, 1031088) 355,68 м.п.; підкранові колії (інв. № 1031069) 236,0 - м.п. у дві нитки.
Сервітут полягає у можливості вільного та безперешкодного користування причалом та причальною інфраструктурою, визначеними вище (стаття 3 договору).
14. Сервітут є строковим та оплатним. Не підлягає відчуженню. Сервітут є речовим правом користувача, має абсолютний характер і підлягає захисту від неправомірних дій невизначеного кола осіб відповідно до чинного законодавства України. Сервітут не позбавляє володільця, щодо якого він встановлений, права володіння та користування причалом і причальною інфраструктурою (пункти 4.2 - 4.5 договору).
15. У пункті 5.1 договору передбачено, що вартість плати за користування сервітутом за місяць складає 160 340,76 грн без ПДВ, яке стягується у відповідності до чинного законодавства. У разі якщо фактичне користування причалом та причальною інфраструктурою користувачем не відбувається, плата за цей період володільцем з користувача не справляється.
16. Оплата здійснюється користувачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок володільця на підставі акта наданих послуг, підписаного обома сторонами згідно виставленого рахунку щомісячно до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 5.3 договору).
17. Володілець залишає за собою право на зміну тарифу за користування сервітутом за цим договором виключно у разі: підвищення мінімального рівня заробітної плати на законодавчому рівні; змін у розмірі відрахувань у фонди (пенсійний соцстраху та інше), інфляції на законодавчому рівні, з подальшим укладенням додаткової угоди до договору; при цьому тариф за користування сервітутом змінюється володільцем на розмір зміни собівартості послуг (сервітуту) у зв`язку з обставинами, вказаними у цьому пункті (пункт 5.7 договору).
18. Користувач зобов`язаний: використовувати причал та причальну інфраструктуру у відповідності з визначеною метою, що відповідає призначенню цього майна на момент встановлення сервітуту та діяти межах своїх господарських потреб; користуватись сервітутом способом, найменш обтяжливим для володільця, при цьому своїми діями не створювати загрозу життю та здоров`ю працівників володільця та навколишньому природному середовищу; організовувати виконання навантажувально-розвантажувальних робіт відповідно до діючого законодавства України, дотримуватися правил, діючих на території володільця; до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, повертати володільцю підписані акти наданих послуг; щомісячно до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно виставленого рахунку володільця вносити плату за користування сервітутом за попередній місяць; надавати володільцю інформацію про вантажі, що перевалюються з метою складання звітності для Міністерства інфраструктури України та Держкомстату, а також для забезпечення оперативності взаємодії сторін; дотримуватися вимог НД 31.3.003-2005 Правила технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд (наказ Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.05.2005 № 257); у разі пошкодження причалу та причальної інфраструктури володільця та виникнення аварії, користувач зобов`язаний першочергово терміново повідомити володільця; нести витрати, пов`язані з реєстрацією права сервітуту у відповідності до цього договору (пункти 7.1 - 7.1.9 договору).
19. Володілець приймає на себе обов`язки: не чинити перешкод користувачу в здійсненні свого права сервітуту на умовах даного договору; щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, надавати користувачу рахунок на сплату за користування сервітутом, який оформляється на підставі акту наданих послуг; не втручатися у господарську діяльність користувача і не чинити перешкод у її здійсненні; забезпечити безперешкодний прохід/проїзд працівників користувача та інших осіб за зверненням користувача на об`єкт сервітуту; повідомити письмово користувача про укладення договорів сервітуту, оренди або інших договорів щодо об`єкту сервітуту або окремих його частин протягом трьох днів з дня укладення відповідного договору; нещасні випадки, що сталися на території володільця із працівниками користувача або з працівниками володільця, розслідуються та беруться на облік згідно з нормативно-правовим актом з охорони праці (постанова Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232 «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві») (стаття 8 договору).
20. Володілець має право: вимагати від користувача використання причалу та причальної інфраструктури у відповідності з визначеною метою із дотриманням положень цього договору та норм чинного законодавства, що регулює такі відносини; здійснювати контроль за використанням користувачем права сервітуту; вимагати відшкодування на загальних підставах збитків, завданих шляхом неправомірно заподіяної шкоди користувачем; вимагати припинення сервітуту у випадках, встановлених чинним законодавством України; за попереднім погодженням з користувачем здійснювати на об`єкті сервітуту необхідні дії, пов`язані з експлуатацією і обслуговуванням майна в межах об`єкту сервітуту; контролювати технічний стан, дотримання встановленого режиму експлуатації причалу та причальної інфраструктури, дотримання встановлених величин експлуатації навантажень, що допускаються на причальні споруди (пункти 9.1-9.1.6 договору).
21. Згідно з пунктом 15.2 договору будь-які інші зміни і доповнення до цього договору мають силу тільки у випадку, якщо вони оформлені у письмовому виді, підписані повноважними представниками обох сторін і скріплені печатками.
22. Суди попередніх інстанцій також установили, що за змістом додаткової угоди від 08.08.2013 № 1 до договору сторони погодили внесення змін у частині плати за сервітут, обов`язків користувача щодо безпечної експлуатації причалу, відповідальності користувача за пошкодження об`єктів договору. Крім того, сторони доповнили договір пунктом 16.4, згідно з яким всі права та обов`язки володільця, передбачені договором, виконує Миколаївська філія ДП "АМПУ" (адміністрація Миколаївського морського порту), в тому числі ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, тощо.
23. У листі від 22.01.2019 № 239/18-02-03/вих/18 ДП "АМПУ" направило ТОВ "ЄТСК" рахунки та акти наданих послуг (виконаних робіт) за договором за період 01.01.2016 - 31.12.2018.
24. У листі від 01.02.2019 № 01/02-2 ТОВ "ЄТСК" повідомило ДП "АМПУ" про відмову підписати зазначені акти та наголосило на невідповідності положенням договору розміру плати, зазначеного у всіх надісланих державним підприємством актах наданих послуг (виконаних робіт), зокрема, ДП "АМПУ" неправильно визначило кількість днів фактичного користування причалом, що взято за основу для обрахунку відповідної плати; не включено плату за користування причальною інфраструктурою. Наведене призвело до неврахування ДП "АМПУ" суми за користування причалом і причальною інфраструктурою, що є предметом договору. Відповідач просив позивача надіслати акти наданих послуг (виконаних робіт) з урахуванням усіх днів користування причалом і причальною інфраструктурою протягом кожного місяця з 01.01.2016 по 31.12.2018.
25. У листі від 06.02.2019 № 439/18-01-02/вих/18 ДП "АМПУ" повідомило ТОВ "ЄТСК", що при складанні актів наданих послуг (виконаних робіт) і відповідних рахунків не враховано час користування причалом при перевалці наливних вантажів, а також про те, що акти наданих послуг (виконаних робіт) стосовно такого користування будуть направлені відповідачеві окремо разом із виставленими на їх підставі рахунками.
26. У листі від 26.02.2019 № 26/02-2 відповідач повідомив позивачеві, що зважаючи на положення договору та з метою правильного відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій, вважає необхідним складання та підписання актів наданих послуг (виконаних робіт) за період 01.01.2016-31.12.2018 і наступний період з урахуванням всього часу користування причалом і причальною інфраструктурою при здійсненні всіх видів вантажних операцій, у тому числі перевалки наливних вантажів.
27. Як свідчать матеріали справи, предметом спору у ній є вимога ДП "АМПУ" роз`яснити, чи передбачає договір право користування причалом № 13 та причальною інфраструктурою для перевантаження наливних вантажів, а також, чи охоплює плата за сервітут, передбачена у пункті 5.1 договору, плату за перевалку наливних вантажів.
Позиція Верховного Суду
28. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
29. Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
30. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 цього Кодексу).
31. У статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
32. За змістом частини 1 статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.
33. Згідно з частинами 1, 2 статті 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
34. У частині 3 цієї норми передбачено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
35. Якщо за правилами, встановленими частиною 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (частина 4 статті 213 ЦК України).
36. Отже, у частинах 3, 4 статті 213 цього Кодексу визначено загальні способи, що застосовуються при тлумаченні, які втілюються у трьох рівнях тлумачення.
Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.
Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також із намірами сторін, які вони виявляли при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.
Третім рівнем тлумачення (якщо перші два не дали результатів) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше у правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.
37. Отже, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
38. У розумінні наведених положень законодавства тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
39. Підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змоги з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір, тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює наявні умови угоди.
40. Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який становить права та обов`язки сторін, тлумачення потрібно розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.
41. Необхідно зауважити, що згідно з частиною 1 статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
42. Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (частини 1, 3 статті 403 ЦК України).
43. Як установили суди першої та апеляційної інстанцій, сторони погодили, що сервітут за укладеним між сторонами договором встановлюється для можливості здійснення ТОВ "ЄТСК" навантажувально-розвантажувальних робіт через причал із використанням причальної інфраструктури. Обсяг прав та обов`язків із користування причалом і причальною інфраструктурою визначається на підставі чинного законодавства України та умовами цього договору. Вартість плати за користування сервітутом за місяць становить 160 340,76 грн без ПДВ, яке стягується відповідно до чинного законодавства. У разі якщо фактичне користування причалом та причальною інфраструктурою користувачем не відбувається, плата за цей період володільцем з користувача не справляється.
44. Суди попередніх інстанцій установили, що у тексті умов укладеного між сторонами договору немає незрозумілих слів, понять, термів, які не дають змоги з`ясувати сторонам їх дійсні наміри.
45. Оскільки, як це убачається зі змісту позовних вимог та встановлених судами обставин, запропонований позивачем спосіб тлумачення договору по суті спрямований на внесення до нього змін, а саме застережень стосовно можливості здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт через причал із використанням причальної інфраструктури щодо окремих видів вантажів, колегія суддів вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.
46. Крім цього, колегія суддів вважає доречними посилання судів попередніх інстанцій на те, що внесення будь-яких змін і доповнень до укладеного між сторонами договору мають силу тільки у випадку, якщо вони оформлені у письмовому виді, підписані повноважними представниками обох сторін та скріплені печатками (пункт 15.2 договору).
47. Аргументи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими, адже під час тлумачення умов договору суд не має права створювати нові його умови, яких немає у змісті такого договору, а лише роз`яснює вже наявні умови. З`ясування судом обставин відповідності чи невідповідності договору вимогам закону, зокрема стосовно визначення сторонами договору його істотних умов, не є предметом судового розгляду в межах вирішення спору про тлумачення змісту правочину за правилами статті 213 ЦК України.
48. Варто наголосити, що відмова у задоволенні позовних вимог у цій справі не перешкоджає врегулюванню питання ціни чи тарифів у договорі на підставі частини 1 статті 632 ЦК України із приведенням умов договору про застосовування цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади, у відповідність до цін, тарифів, що змінилися.
49. Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновком, зокрема суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
50. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
51. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).
52. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовної заяви.
Розподіл судових витрат
53. Оскільки підстав для скасування рішення і постанови немає, судовий збір за подання касаційної скарги необхідно покласти на скаржника.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.07.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 у справі № 915/692/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді Г. М. Мачульський
О. В. Случ