ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/1009/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Світлана" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 (головуючий суддя Колоколов С.І., судді Богатир К.В., Разюк Г.П.) та рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2019 (суддя Літвінов С.В.)

у справі № 916/1009/19

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Світлана"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ЧБРР" Матвієнка Андрія Анатолійовича,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСПОР-ІНВЕСТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов`язання вчинити певні дії

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2019 року Селянське (фермерське) господарство "Світлана" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "ЧБРР" Матвієнка Андрія Анатолійовича (далі - відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСПОР-ІНВЕСТ" (далі - відповідач 2) про визнання зобов`язань за кредитним договором та іпотеки припиненими, у якому заявлено вимоги:

-визнати припиненими зобов`язання Селянського (фермерського) господарства "Світлана" перед Публічним акціонерна товариством "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", перед Товариством з обмеженою відповідальністю "БОСПОР-ІНВЕСТ" за Кредитним договором № 1002/251/17 від 12.04.2012;

- визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором, що був укладений 24.09.2012 між Селянським (фермерським) господарством "Світлана" та Публічним акціонерним товариством "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" й зареєстрований в реєстрі за № 2351, зняти накладену приватним нотаріусом Тарутинського районного нотаріального округу Бєлобровим П.П. за іпотечним договором від 24.09.2012 заборону відчуження нерухомого майна Селянського (фермерського) господарства "Світлана", а саме, Комплекс будівель та споруд № 1 (реєстраційний номер обтяження 13034468), Комплекс будівель та споруд № 2 (реєстраційний номер обтяження 13034479), Комплекс будівель та споруд № 3 (реєстраційний номер обтяження 13034482), що розташовані за адресою: Одеська область, Тарутинський район, сільська рада Калачівська.

1.1. В обґрунтування своїх вимог позивач, посилаючись на приписи статей 509 512 514 516 598 599 1054 Цивільного кодексу України, Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" зазначав, що шляхом переказу грошових коштів він повністю виконав свої зобов`язання за кредитним договором №1002/251/17 від 12.04.2012 перед новим кредитором - ТОВ "БОСПОР - ІНВЕСТ", зобов`язання СФГ "Світлана" за кредитним договором були припинені, що має наслідком припинення іпотеки.

Короткий зміст оскаржуваних рішень

2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.07.2019, яке залишено без змін постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.1. Обґрунтовуючи рішення у даній справі, суд першої інстанції вказав, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту виконання зобов`язань за кредитним договором №1002/251/17 від 12.04.2012, у зв`язку із чим вказав про недоведеність та необґрунтованість факту припинення іпотеки за іпотечним договором від 24.09.2012. Також суд вказав, що цивільним законодавством не передбачено такого способу захисту, як припинення договору, оскільки у разі оскарження сторонами договору, його може бути визнано недійсним або розірвано, а у разі існування обставин, за яких іпотека припиняється, належним способом захисту є вимога про припинення зобов`язань за відповідним договором, з огляду на що відмовив у задоволенні вимог про визнання іпотеки припиненою.

2.2. Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами для відмови у задоволенні позовних вимог, викладених судом першої інстанції та зазначив, що недоведеність факту укладання Договору про відступлення права вимоги, та як наслідок зміни кредитора за зобов`язаннями по Кредитному договору, свідчить також про недоведеність виконання позивачем своїх зобов`язань перед ПАТ "ЧББР" за Кредитним договором, а отже і про відсутність підстав для визнання припиненими, як Кредитного, так і Іпотечного договорів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

4. В обґрунтування вимог касаційної скарги, скаржник зазначає, що судові рішення є необґрунтованими, оскільки при їх ухваленні судами неповно встановлені обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджені та оцінені докази.

4.1. Як вказує скаржник, позивач, як боржник, не є стороною договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором на користь ТОВ "БОСПОР-ІНВЕСТ", його згода не потрібна при заміні кредитора та відповідно до чинного законодавства Селянське (фермерське) господарство "Світлана" могло отримати лише письмове повідомлення про заміну кредитора. Чинним законодавством обов`язкова передача боржнику копії договору про відступлення права вимоги не передбачена, так само як і не передбачено право боржника вимагати у кредитора копії такого договору.

4.2. На думку позивача, судом апеляційної інстанції не враховані положення статті 517 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких обов`язок надання доказів заміни первісного кредитора в зобов`язані покладався саме на ПАТ "ЧБРР".

4.3. Позивач наголошує, що факт заміни кредитора в кредитному договорі №1002/251/17 від 12.04.2012 зі сторони боржника може бути підтверджений і підтверджується листом ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" від 18.06.2014 № 402-12/187, який є належним і достатнім доказом.

4.4. Скаржник зазначає, що вимагаючи від позивача додаткових доказів, а саме договору про відступлення права вимог, суд першої інстанції порушив приписи статей 7 13 14 ГПК України. Крім того, суд неповно та невсебічно дослідив обставини справи, адже не встановив чи взагалі має місце у позивача заборгованість перед відповідачами і якими документами підтверджують її відповідачі. Таким чином, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийнято в порушення чинного законодавства України.

4.5. Посилання суду першої інстанції на фактичну неможливість пересилання з тимчасово окупованої території АРК лише з допомогою УДППЗ "Укрпошта" не відповідає дійсності та підтверджує факт неповного дослідження обставин справи та неповного обґрунтування прийнятого рішення.

4.6. Суд першої інстанції не мав підстав встановлювати відсутність заміни кредитора, оскільки в матеріалах справи є відповідний лист про заміну кредитора.

4.7. Судом апеляційної інстанції не взято до уваги та не надано оцінки листуванню позивача з банком, доданому до апеляційної скарги, яким підтверджується, що в платіжних дорученнях, які підтверджують сплату коштів, наявна технічна помилка.

4.8. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми чинного законодавства, оскільки лист ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" від 18.06.2014 № 402-12/187 підтверджує факт заміни первісного кредитора та обов`язок позивача виконати зобов`язання новому кредитору.

4.9. Суд першої інстанції, в порушення вимог статті 208 ГПК України, не надав позивачу вступне слово, а одразу перейшов до дослідження доказів, що є істотним порушенням процесуальних прав позивача та підставою вважати, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм діючого законодавства.

Заперечення відповідача 1, викладені у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

5. Відповідач 1 вважає викладені у касаційній скарзі твердження і доводи такими, що не відповідають вимогам ЦК України, Закону України "Про іпотеку" ГПК України. Відповідач 1 зауважує, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність факту укладання договору про відступлення права вимоги, та, як наслідок, заміни кредитора за зобов`язаннями по кредитному договору, оскільки за відсутності оригіналу договору про відступлення права вимоги від 17.06.2014 неможливо встановити як сам факт заміни кредитора у кредитному договорі, так і дотримання сторонами вимог статей 513 - 517 ЦК України. У свою чергу, недоведеність факту укладання договору про відступлення права вимоги свідчить також про недоведеність виконання СФГ "Світлана" своїх зобов`язань перед ПАТ "ЧБРР" за кредитним договором, а отже і про відсутність підстав для визнання припиненими як кредитного так і іпотечного договорів.

6. Відповідачем 2 та третьою особою відзивів на касаційну скаргу не подано, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

7. 17.01.2020 від позивача на адресу суду надійшли письмові пояснення по справі, які за своїм змістом фактично є доповненнями до касаційної скарги та подані поза межами строку на касаційне оскарження, а тому з огляду на положення статті 118 ГПК України залишаються без розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

8. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій, 12.04.2012 між Публічним акціонерним товариством "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" (далі - банк) та Селянським (фермерським) господарством "Світлана" (далі - позичальник) укладено Кредитний договір № 1002/251/17, відповідно до якого банк відкрив позичальнику кредитну лінію для придбання товарно-матеріальних цінностей, сплати послуг, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції. Ліміт кредитної лінії складав: з 12.04.2012 по 25.12.2012 включно - 3 500 000 грн, з 26.12.2012 по 01.04.2013 включно - 1 650 000 грн (п.1.2 договору).

8.1. В рахунок забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 24.09.2012 між ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" (іпотекодержатель) та СФГ "Світлана" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, згідно якого цей договір забезпечує вимогу іпотекодержателя, що випливає з Кредитного договору 1002/251/17 від 12.04.2012, укладеного між сторонами та усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку Кредитного договору (п.1.1 договору іпотеки).

Предметом іпотеки є нерухоме майно у вигляді: 1) комплекс будівель та споруд № 1, що розташований за адресою: Одеська область, Тарутинський район, с/р Калачівська, реєстраційний номер в електронному реєстрі 27110498; 2) комплекс будівель та споруд № 2, що розташований за адресою: Одеська область, Тарутинський район, с/р Калачівська, реєстраційний номер в електронному реєстрі 27111138; 3) комплекс будівель та споруд вівцеферми № 3, що розташований за адресою: Одеська область, Тарутинський район, с/р Калачівська, реєстраційний номер в електронному реєстрі 28390064.

Іпотечний договір посвідчено 24.09.2012 приватним нотаріусом Тарутинського районного нотаріального округу Бєлобровим П.П., зареєстровано в реєстрі за № 2351 та нотаріусом накладена заборона відчуження вищезазначеного у договорі нерухомого майна за реєстраційними номерами 13034468 щодо Комплексу будівель та споруд № 1, 13034479 щодо Комплексу будівель та споруд № 2, 13034482 щодо Комплексу будівель та споруд № 3 та зареєстровано в реєстрі за № 2352.

Також, приватним нотаріусом Тарутинського районного нотаріального округу Бєлобровим П.П. 24.09.2012 були внесені до Державного реєстру іпотек відомості щодо обтяження вищевказаних об`єктів нерухомого майна іпотекою за реєстраційними номерами 13034486 щодо Комплексу будівель та споруд № 1, 13034498 щодо Комплексу будівель та споруд № 2, 13034508 щодо Комплексу будівель та споруд № 3.

8.2. Між сторонами спору також укладено низку додаткових угод до Кредитного договору №1002/251/17 від 12.04.2012, зокрема, Додатковою угодою № 9 від 20.12.2013 пункт 1.2 Кредитного договору було викладено в наступній редакції: "1.2. Ліміт кредитної лінії складає: - з 20.12.2013 по 01.10.2014 включно - 4 000 000 грн; з 02.10.2014 по 01.11.2014 включно - 3 500 000 грн; з 02.11.2014 по 01.12.2014 включно - 3 000 000 грн; з 02.12.2014 по 22.12.2014 включно - 2 000 000 грн."

9. Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що у період з 12.04.2012 по 17.12.2014 він виконував свої зобов`язання за Кредитним договором та сплачував Банку грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями на переказ грошових коштів.

10. Водночас, за посиланнями позивача, листом №402-12/187 від 18.06.2014 ПАТ "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" повідомив його про відступлення Товариству з обмеженою відповідальністю "БОСПОР-ІНВЕСТ" права вимоги за Кредитним договором №1002/251/17 від 12.04.2012. Вказаним листом Банк також повідомив позивача про те, що відступлення права вимоги було здійснено на підставі Договору про відступлення права вимоги від 17.06.2014 та розмір зобов`язання станом на день укладення договору про відступлення права вимоги складає 1 370 500,00 гривень.

11. 22.12.2014 між СФГ "Світлана" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОСПОР-ІНВЕСТ" було укладено додаткову угоду до Кредитного договору № б/н, де п. 1.2. Розділу 1 "Предмет договору" Кредитного договору було викладено в наступній редакції: "1.2. Ліміт кредитної лінії складає: - з 22.12.2014 по 01.03.2015 включно - 1 370 500 грн; з 02.03.2015 по 01.04.2015 включно - 1 270 500 грн; з 02.04.2015 по 01.05.2015 включно - 1 170 500 грн; з 02.05.2015 по 01.06.2015 включно - 1 070 500 грн, з 02.06.2015 по 01.07.2015 включно - 970 500 грн; з 02.07.2015 по 01.08.2015 включно - 870 500 грн; з 02.09.2015 по 30.12.2015 включно - 485 500 грн.

12. У подальшому, листом № 71 від 25.11.2015 ТОВ "БОСПОР-ІНВЕСТ" повідомило СФГ "Світлана" про те, що станом на 25.11.2015 залишок заборгованості за Кредитним договором № 1002/251/17 від 12.04.2012 складає 485 500 грн.

13. Листом від 12.04.2016 № 01/12-4 ТОВ "БОСПОР-ІНВЕСТ" повідомило СФГ "Світлана" про те, що станом на 12.04.2016 заборгованість за кредитом повністю погашена.

14. Позивач наголошував, що у період з 18.06.2014 по квітень 2016 року виконував свої зобов`язання за Кредитним договором та сплатив ТОВ "БОСПОР-ІНВЕСТ" грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями на переказ грошових коштів, з огляду на що вважає припиненими зобов`язання за кредитним договором № 1002/251/17 від 12.04.2012, що має наслідком припинення іпотеки.

15. 10.09.2018 позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Банку Матвієнка Андрія Анатолійовича із заявою про зняття заборони на обтяження рухомого та нерухомого майна та виключення відповідних записів з реєстрів обтяжень рухомого та нерухомого майна, в тому числі щодо вищезазначених об`єктів нерухомого майна.

16. Листом від 22.10.2018 № 290/18-Л Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Банку Матвієнко А.А. надіслав СФГ "Світлана" відповідь, в якій зазначив про відсутність відомостей, які б підтверджували факт укладання між ПАТ "ЧБРР" та ТОВ "БОСПОР-ІНВЕСТ" Договору про відступлення права вимоги від 17.06.2014 та факт повного виконання СФГ "Світлана" своїх зобов`язань за Кредитним договором.

17. Частинами першою та другою статті 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках установлених договором або законом.

18. У відповідності до Закону України "Про іпотеку" іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону, за змістом якої іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. При цьому, відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

За наведених обставин, до кола обставин, які підлягають доказуванню у даному спорі є обставини щодо припинення зобов`язань за Кредитним договором № 1002/251/17 від 12.04.2012, наслідком чого є припинення обтяження нерухомого майна іпотекою.

19. За змістом положень статей 13 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто, при зверненні з позовом про визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором на позивача покладений тягар доведення обставин повного припинення зобов`язань за кредитним договором у зв`язку з їх виконанням. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 906/1130/17, від 29.01.2019 у справі №916/436/18.

20. На підтвердження виконання у повному обсязі своїх кредитних зобов`язань за договором, позивач, посилаючись на обставини відступлення прав вимоги Публічним акціонерним товариством "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" (первісним кредитором) Товариству з обмеженою відповідальністю "БОСПОР - ІНВЕСТ" (новому кредитору) за кредитним договором №1002/251/17 від 12.04.2012, зазначаючи про сплату коштів саме новому кредитору, надав суду, зокрема, повідомлення про відступлення права вимоги, лист нового кредитора про погашення заборгованості за кредитом, копії платіжних доручень.

21. Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

22. Положеннями статті 514 Цивільного кодексу України обумовлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

23. Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

24. За змістом приписів статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

25. Судами попередніх інстанцій установлено, що в матеріалах справи відсутній договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 17.06.2014, з якого можливо було б установити, який обсяг прав відступлено банком новому кредитору, при цьому, клопотання про витребування відповідного доказу в порядку статті 81 ГПК України позивачем не заявлялось.

26. Крім того, судами попередніх інстанцій надано оцінку Повідомленню про відступлення права вимоги №402-12/187 від 18.06.2014, яким позивач обґрунтовує підстави оплати коштів за кредитним договором новому кредитору ТОВ "БОСПОР-ІНВЕСТ", повідомленню ТОВ "БОСПОР-ІНВЕСТ" від 12.04.2016 про погашення заборгованості, наданим позивачем копіям платіжних доручень, та зауважено, що з платіжних доручень вбачається, що оплата коштів здійснювалась не за кредитним договором №1002/251/17 від 12.04.2014, оскільки в призначенні платежу міститься посилання на інші договори; отримувачем коштів зазначено ТОВ "БОСПОР-ІНВЕСТ", що за умови встановлення відсутності зміни кредитора в зобов`язанні за кредитним договором №1002/251/17 від 12.04.2014, не є доказом виконання позивачем відповідних зобов`язань перед Публічним акціонерним товариством "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" за кредитним договором №1002/251/17 від 12.04.2014. Посилання позивача на лист від 12.04.2016 №01/12-4, яким ТОВ "БОСПОР-ІНВЕСТ" повідомило СФГ "Світлана" про погашення заборгованості за кредитним договором також відхилені судами попередніх інстанцій з огляду на встановлений факт відсутності заміни кредитора у зобов`язанні, а також відсутності належних доказів оплати СФГ "Світлана" за основним зобов`язанням - Кредитним договором №1002/251/17 від 12.04.2012.

27. Також колегія суддів звертає увагу, що обставина повного припинення зобов`язань за кредитним договором має бути доведена в розрізі кожного зобов`язання позичальника, у тому числі щодо основної суми кредиту, процентів за користування кредитними коштами та іншими обов`язковими платежами, передбаченими укладеними між сторонами кредитним договором та додатковими угодами до нього. Позивач, звертаючись із подібного роду позовними вимогами, має надати суду, окрім підтверджуючих документів, розрахунок своїх зобов`язань, аби суд міг встановити хронологію видачі і погашення кожного виду зобов`язань.

28. У даному випадку, установивши недоведеність факту укладання Договору про відступлення права вимоги, та, як наслідок зміни кредитора за зобов`язаннями по Кредитному договору; відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження оплати заборгованості за кредитним договором, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання припиненими зобов`язань як Кредитним, так і за Іпотечним договором.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

30. В силу приписів статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

31. Згідно із положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

32. Доводи касаційної скарги, викладені у пунктах 4.3, 4.5, 4.6, 4.8 даної постанови фактично зводяться до спонукання суду касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів у даній справі, що виходить за межі повноважень суду в розумінні приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України, з огляду на що такі доводи колегією суддів відхиляються.

33. При цьому, доводи касаційної скарги які стосуються порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права не підтверджуються матеріалами справи, з огляду на що такі доводи також відхиляються. Крім того, колегія суддів звертає увагу на приписи ч. 3 ст. 310 ГПК України, у відповідності до яких підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, яких у даній справі не встановлено.

34. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

35. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

36. У зв`язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Світлана" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно - Західного апеляційного господарського суду від 17.10.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 15.07.2019 у справі № 916/1009/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.