ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 916/1093/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Гогусь В. О.,
за участю представників:
позивача - Боярського В. С. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача - Лунгул Л. А. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 (колегія суддів: Таран С. В. - головуючий, Будішевська Л. О., Лавриненко Л. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАГОНАЛЬ"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про визнання договору продовженим,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІАГОНАЛЬ" (далі - ТОВ "ДІАГОНАЛЬ") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця") про визнання продовженим до 31.12.2025 укладеного між сторонами договору про надання рекламних послуг № ОД/НРЕКЛ-08-д-НЮ від 20.11.2008 (далі - договір).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що не менше ніж за місяць до закінчення строку укладеного між сторонами договору про надання рекламних послуг від АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" до ТОВ "ДІАГОНАЛЬ" не надходило заяв про відмову від пролонгації цього договору, у зв`язку з чим цей договір є продовженим до 31.12.2025. Проте відповідач факт пролонгації договірних відносин сторін за цим договором не визнає.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.07.2021 (суддя Рога Н. В.) у справі № 916/1093/21 відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог ТОВ "ДІАГОНАЛЬ" до АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" про визнання продовженим до 31.12.2025 укладеного між сторонами договору про надання рекламних послуг № ОД/НРЕКЛ-08-д-НЮ від 20.11.2008.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач належним чином повідомив позивача про відмову від автоматичної пролонгації укладеного між сторонами договору про надання рекламних послуг № ОД/НРЕКЛ-08-д-НЮ від 20.11.2008 в порядку та у строки, які визначені цим договором.
2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2021 у справі № 916/1093/21 та ухвалено нове рішення, яким задоволено у повному обсязі позовні вимоги ТОВ "ДІАГОНАЛЬ" до АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" про визнання продовженим до 31.12.2025 укладеного між сторонами договору про надання рекламних послуг № ОД/НРЕКЛ-08-д-НЮ від 20.11.2008.
Визнано договір про надання рекламних послуг № ОД/НРЕКЛ-08-785д-НЮ від 20.11.2008, який укладено між ТОВ "ДІАГОНАЛЬ" та АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця", продовженим до 31.12.2025.
2.4. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд визнав доведеним факт недотримання відповідачем узгодженого сторонами порядку відмови від автоматичної пролонгації договору, у зв`язку з чим, за висновком апеляційного господарського суду, цей договір продовжено на той самий строк (на 5 років), а саме до 31.12.2025.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 у справі № 916/1093/21, до Верховного Суду звернулося АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2021 у справі № 916/1093/21 залишити в силі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" зазначає, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував принцип змагальності та пункти 61, 105-106 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18, від 25.05.2021 у справі № 906/764/20, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 20.03.2019 у справі № 222/1402/16-а, від 27.09.2021 у справі № 806/2046/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.09.2021 у справі № 129/1033/13-ц.
3.3. ТОВ "ДІАГОНАЛЬ" у відзиві на касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - без змін. ТОВ "ДІАГОНАЛЬ" наголошує, що відсутність номера поштового відправлення в описі вкладення у цінний лист зумовлює неналежність такого опису.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 20.11.2008 між Регіональною філією "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" (виконавець) та ТОВ "ДІАГОНАЛЬ" (замовник) укладено договір про надання рекламних послуг № ОД/НРЕКЛ-08-785д-НЮ, відповідно до пункту 1.1 якого виконавець приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги з тимчасового розміщення на території та об`єктах Одеської залізниці спеціальних рекламних конструкцій замовника з можливістю подальшого експонування на них рекламоносіїв, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити ці послуги.
4.2. Умови надання послуг, а саме: адресна програма, тип спеціальних рекламних конструкцій, термін розміщення, вартість послуг визначаються у додаткових угодах до договору, що є невід`ємними частинами цього договору (пункт 1.2 договору).
4.3. Пунктами 3.2, 3.3 договору передбачено, що визначення вартості послуг виконавця і їхня оплата провадяться в національній валюті України - гривні. Оплата послуг проводиться замовником на підставі виставлених виконавцем рахунків не пізніше трьох банківських днів з моменту їх виставлення, але не пізніше десятого числа поточного місяця.
4.4. Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 договору цей договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2015. Договір може бути пролонгований за погодженням сторін.
4.5. Згідно з пунктом 10.3 договору будь-які зміни та доповнення до договору здійснюються в письмовій формі за підписом уповноважених представників сторін.
4.6. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 20.04.2015 сторонами було підписано та скріплено печатками додаткову угоду № 47 до договору (далі - додаткова угода № 47 від 20.04.2015), якою, зокрема, продовжено дію договору до 31.12.2020. В пункті 7 додаткової угоди № 47 від 20.04.2015 узгоджено, що вона починає діяти з моменту підписання та діє до 31.12.2020.
4.7. За умовами пункту 8 додаткової угоди № 47 від 20.04.2015, якщо жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про відмову від автоматичної пролонгації договору в письмовому вигляді за один календарний місяць до 31.12.2020, зазначений договір вважається пролонгованим на той самий строк та на тих же умовах. Сторона вважається письмово повідомленою іншою стороною про свій намір відмови від пролонгації договору у випадку отримання такою стороною письмового повідомлення, направленого іншою стороною рекомендованим листом із описом вкладення. У випадку автоматичної пролонгації договору усі його пункти не втрачають своєї чинності.
4.8. В адресованому позивачу листі № НГ-02/21 від 31.01.2020 АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" зазначило про відмову від автоматичної пролонгації договору, термін дії якого закінчується 31.12.2020.
4.9. На підтвердження надсилання позивачу наведеного повідомлення № НГ-02/21 від 31.01.2020 засобами поштового зв`язку відповідачем надано копії фіскального чеку № 6500706233894 від 04.02.2021, поштової накладної № 6500706233894 від 04.02.2021, опису вкладення у цінний лист від 04.02.2021, в якому отримувачем зазначено ТОВ "ДІАГОНАЛЬ", а в графі "Найменування предметів" вказано про направлення листа для ТОВ "ДІАГОНАЛЬ" без вказівки будь-яких реквізитів, при цьому на цьому описі проставлено календарний штемпель з датою направлення "04.02.20.-21", проте номер поштового відправлення відсутній, як і найменування поштамту, вузла зв`язку чи відділення зв`язку та ідентифікуючі ознаки працівника зв`язку, що перевірив вміст вкладення, зокрема, і його посада. Крім того, відповідачем надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6500706233894, в якому міститься розписка про проведення виплати 06.02.2020 Мороз, при цьому у рекомендованому повідомленні відсутній підпис працівника поштового зв`язку.
4.10. Крім того, про відмову від автоматичної пролонгації договору, термін дії якого закінчується 31.12.2020, за твердженням відповідача, він повторно повідомив ТОВ "ДІАГОНАЛЬ" листом №ДН-1-18/1232 від 27.11.2020.
4.11. На підтвердження надсилання позивачу цього листа №ДН-1-18/1232 від 27.11.2020 засобами поштового зв`язку, відповідачем надано копії фіскального чеку № 6501228315886 від 27.11.2020, поштової накладної № 6501228315886 від 27.11.2020, опису вкладення у цінний лист № 6501228315886 від 27.11.2020, в якому в графі "Найменування предметів" вказано про направлення листа для ТОВ "ДІАГОНАЛЬ" без вказівки будь-яких реквізитів.
4.12. Листом № 1222 від 22.12.2020 позивач у відповідь на звернення Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" № НТ-02/193 від 08.12.2020 щодо необхідності демонтажу протягом січня 2021 року рекламних конструкцій, які тимчасового розміщувались на території та об`єктах відповідача на підставі договору, у зв`язку з припиненням договірних відносин, повідомив про те, що ним не було отримано жодних повідомлень про наміри відмови від пролонгації договору, внаслідок чого дію цього договору було автоматично продовжено на той самий строк відповідно до пункту 8 додаткової угоди № 47 від 20.04.2015.
4.13. ТОВ "ДІАГОНАЛЬ" звернулося до голови правління АТ "Українська залізниця" з листом № 0218 від 18.02.2021, в якому зазначило про необґрунтоване невизнання відповідачем факту пролонгації договору № ОД/НРЕКЛ-08-785д-НЮ від 20.11.2008 та безпідставне повернення коштів, сплачених позивачем на виконання договору.
4.14. У відповідь на це звернення Департамент майнової політики АТ "Українська залізниця" листом № ЦКМ-14/94 від 03.03.2021 повідомив про те, що відповідачем на адресу ТОВ "ДІАГОНАЛЬ" засобами поштового зв`язку з описом вкладення було надіслано лист №ДН-1-18/1232 від 27.11.2020 стосовно відмови від автоматичної пролонгації договору № ОД/НРЕКЛ-08-785д-НЮ від 20.11.2008, термін дії якого закінчується 31.12.2020, а також про те, що у зв`язку зі збільшенням базових тарифів за надання рекламних послуг на території та об`єктах АТ "Українська залізниця" запропонована позивачем редакція договору не відповідає інтересам відповідача, а тому продовження строку договору є недоцільним.
4.15. У подальшому відповідач в адресованому ТОВ "ДІАГОНАЛЬ" листі № ДН-1-18/221 від 12.03.2021 наголосив на тому, що дію договору № ОД/НРЕКЛ-08-785д-НЮ від 20.11.2008 припинено 31.12.2020 внаслідок спливу строку, на який він був укладений, оскільки АТ "Українська залізниця" листами № НГ-02/21 від 31.01.2020 та №ДН-1-18/1232 від 27.11.2020 повідомило про відмову від автоматичної пролонгації зазначеного договору, а тому правові підстави для приймання наданих позивачем документів, а саме: заяви про наявність вільних площин та двостороннього акта - адресної програми розміщення рекламних сюжетів з 01.03.2021 до 31.03.2021, відсутні, у зв`язку з чим вони підлягають поверненню.
4.16. З аналогічних підстав відповідач разом з листом № ДН-1-18/306 від 31.03.2021 повернув ТОВ "ДІАГОНАЛЬ" подану заяву про наявність вільних площин з 01.04.2021 по 30.04.2021. Крім того, позивачем до місцевого господарського суду було подано матеріали листування сторін щодо розрахунків за договором № ОД/НРЕКЛ-08-785д-НЮ від 20.11.2008.
4.17. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що позивач вважає договір про надання рекламних послуг продовженим до 31.12.2025, оскільки, за доводами орендаря, він у жодному вигляді не отримував заперечень щодо продовження дії зазначеного договору.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
5.2. Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ "ДІАГОНАЛЬ" до АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" про визнання продовженим до 31.12.2025 укладеного між сторонами договору про надання рекламних послуг № ОД/НРЕКЛ-08-д-НЮ від 20.11.2008.
5.3. Підставою позовних вимог, на думку позивача, є те, що до ТОВ "ДІАГОНАЛЬ" не надходило заяв про відмову від пролонгації цього договору, у зв`язку з чим цей договір, на думку позивача, є продовженим до 31.12.2025. Проте відповідач факт пролонгації договірних відносин сторін за цим договором не визнає.
5.4. Верховний Суд зазначає, що відповідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
5.5. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
5.6. Положеннями статей 525 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться
5.7. Згідно із статтею 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
5.8. Частинами 1, 2 статті 631 Цивільного кодексу України установлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
5.9. Відповідно до частини 1 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу передбачено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
5.10. Положеннями статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" визначено, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.
5.11. Пунктом 11 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку) установлено, що поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
5.12. Згідно із пунктом 19 Правил надання послуг поштового зв`язку внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
5.13. Пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв`язку передбачено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
5.14. Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
5.15. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.16. Здійснюючи апеляційний перегляд рішення господарського суду першої інстанції, дослідивши наданий відповідачем опис вкладення у цінний лист від 04.02.2021, апеляційний господарський суд зауважив, що отримувачем у ньому зазначено ТОВ "ДІАГОНАЛЬ", а в графі "Найменування предметів" вказано про направлення листа для ТОВ "ДІАГОНАЛЬ" без вказівки будь-яких реквізитів, при цьому на описі проставлено календарний штемпель з датою направлення "04.02.20.-21", водночас номер поштового відправлення на описі вкладення відсутній, як відсутнє і найменування поштамту, вузла зв`язку чи відділення зв`язку та ідентифікуючі ознаки працівника зв`язку, що перевірив вміст вкладення, зокрема, і його посада.
5.17. Зазначене, за висновком апеляційного господарського суду, свідчить про те, що наданий АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" опис не відповідає вимогам Правил надання послуг поштового зв`язку, оскільки має значну кількість недоліків його оформлення, у тому числі не містить номера поштового відправлення. Отже, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що надані АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" фіскальний чек № 6500706233894 від 04.02.2021 та поштова накладна № 6500706233894 від 04.02.2021 за відсутності належним чином оформленого опису вкладення у цінний лист жодним чином не підтверджують надсилання ТОВ "ДІАГОНАЛЬ" повідомлення № НГ-02/21 від 31.01.2020, оскільки, по-перше, останні підтверджують лише надання (оплату) послуг поштового зв`язку та не надають можливості суду перевірити вміст поштового відправлення; по-друге, у поданому відповідачем описі вкладення у цінний лист від 04.02.2021 відсутні будь-які відмітки/застереження про те, що останній є описом вкладень саме у поштове відправлення за відповідним трек-номером 6500706233894.
5.18. Щодо повторного повідомлення ТОВ "ДІАГОНАЛЬ" листом №ДН-1-18/1232 від 27.11.2020, апеляційний господарський суд зазначив, що на підтвердження надсилання позивачу цього листа засобами поштового зв`язку відповідачем надано копії фіскального чеку № 6501228315886 від 27.11.2020, поштової накладної № 6501228315886 від 27.11.2020, опису вкладення у цінний лист № 6501228315886 від 27.11.2020, в якому в графі "Найменування предметів" вказано про направлення листа для ТОВ "ДІАГОНАЛЬ" без вказівки будь-яких реквізитів. Із роздруківки з офіційного Інтернет-сайту "Укрпошта" про відстеження поштових відправлень вбачається, що відправлення №6501228315886 було вручене адресату 01.12.2020.
5.19. Між тим, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначила, що факт надсилання відповідачем поштовим відправленням № 6501228315886 повідомлення № ДН-1-18/1232 від 27.11.2020 про відмову від пролонгації договору №ОД/НРЕКЛ-08-785д-НЮ від 20.11.2008 позивачем заперечується, при цьому відсутність в описі вкладення у цінний лист № 6501228315886 від 27.11.2020 будь-який ідентифікуючих ознак листа, який надсилався, зокрема, номера, дати або його тематики, фактично унеможливлює достовірне встановлення факту направлення АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" саме наведеного повідомлення щодо відсутності наміру пролонгації договірних відносин, а не будь-якого іншого листа.
5.20. При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд врахував, що у всіх інших наявних у матеріалах справи описах вкладень у цінні листи, які були оформлені АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" у зв`язку з направленням позивачу документів, крім описів вкладень до поштових відправлень, якими, за твердженням відповідача, були надісланні повідомлення про відмову від пролонгації договору №ОД/НРЕКЛ-08-785д-НЮ від 20.11.2008, відповідачем було зазначено поіменний перелік документів з їх реквізитами та темою. Крім того, суд зазначив про невідповідність відомостей, викладених у наведеному описі № 6501228315886 від 27.11.2020 та у поштовій накладній № 6501228315886 від 27.11.2020, оскільки в описі зазначено про те, що оголошена цінність відправлення становить 1 грн, у той час як у поштовій накладній значиться інша сума - 5 грн. Зазначене, за висновком суду, свідчить про те, що наданий відповідачем опис має низку недоліків, зокрема, не містить найменування об`єкта поштового зв`язку та ідентифікуючих ознак працівника зв`язку, що перевірив вміст вкладення, натомість включає інформацію щодо оголошеної цінності відправлення, яка відрізняється від відомостей, вказаних у поштовій накладній.
5.21. З огляду на викладене апеляційний господарський суд визнав доведеним факт недотримання відповідачем узгодженого сторонами порядку відмови від автоматичної пролонгації договору, у зв`язку з чим, за висновком апеляційного господарського суду, цей договір продовжено на той самий строк (на 5 років), а саме: до 31.12.2025. Суд констатував, що належними доказами направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення.
5.22. АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" не погоджується із наведеними висновками апеляційного господарського суду, а тому звернулося із касаційною скаргою на оскаржувану постанову апеляційного господарського суду. Водночас АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця", звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.23. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
5.24. Касаційну скаргу із посиланням на положення частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував принцип змагальності та пункти 61, 105-106 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18, від 25.05.2021 у справі № 906/764/20, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 20.03.2019 у справі № 222/1402/16-а, від 27.09.2021 у справі № 806/2046/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.09.2021 у справі № 129/1033/13-ц.
5.25. Скаржник наголошує, що, ухвалюючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд порушив основні положення процесуального судочинства, зокрема, принцип змагальності сторін. Також скаржник вважає, що апеляційним господарським судом не враховано положення статті 79 Господарського процесуального кодексу України щодо більшої вірогідності доказів, не дотримано вимог щодо обґрунтованості рішення та ухвалення його на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин справи.
5.26. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.27. Скаржник зазначає, що у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18 викладено висновки про те, що: "відповідно до частини третьої статті 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. При цьому докази, які подаються до суду, повинні бути належними, тобто стосуватися предмета доказування, інакше суд не бере їх до розгляду згідно з частиною першою статті 76 ГПК України. Сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмету доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує".
5.28. Скаржник наголошує, що у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18, від 25.05.2021 у справі № 906/764/20 викладено висновки про те, що: "принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний".
5.29. Також відповідач посилається на висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 про те, що: "принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний".
5.30. На думку скаржника, апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову не врахував наведених висновків Верховного Суду. Проте колегія суддів Верховного Суду відхиляє такі помилкові доводи скаржника, оскільки за змістом частин 1, 2, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Водночас зміст оскаржуваної постанови свідчить, що вона відповідає наведеним критеріям. З огляду на це Верховний Суд констатує, що висновки апеляційного господарського суду та процесуальні дії цього суду не суперечать висновкам, на які посилається скаржник.
5.31. Також скаржник наголошує, що апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови не було враховано висновки, які викладені у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 222/1402/16-а (за позовом Заступника керівника Волноваської місцевої прокуратури до Зеленоярської сільської ради Нікольського району Донецької області про скасування рішень сільської ради), від 27.09.2021 у справі № 806/2046/18 (за позовом про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання перерахувати та виплатити пенсію) про те, що: "напис про одержання поштового відправлення учасником справи, в якому зазначене його прізвище, зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення саме адресатом. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано". Тому скаржник вважає, що апеляційний господарський суд неправильно застосував положення пунктів 61, 105-106 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
5.32. Проте колегія суддів Верховного Суду відхиляє такі помилкові доводи скаржника, оскільки апеляційним господарським судом було встановлено, що надані відповідачем описи вкладення у цінні листи не відповідають вимогам Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, зокрема, з огляду і на відсутність номера поштового відправлення в описі вкладення у цей лист. Апеляційний господарський суд зазначив, що належним доказом направлення документів адресату відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку є розрахунковий документ (поштова квитанція, поштова накладна з інформацією про поштове відправлення чи фінансовий чек) та опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення. Правові висновки щодо необхідності наявності номера поштового відправлення на описі вкладення у цінний лист, на що вірно звернув увагу апеляційний господарський суд, викладені у постановах Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 916/2110/20, від 06.07.2020 у справі № 916/2828/19, від 26.03.2020 у справі № 910/9962/16 та від 13.01.2020 у справі № 910/28408/15.
5.33. Оскільки апеляційний господарський суд установив, що надані відповідачем описи вкладення у цінні листи не відповідають вимогам Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, то Верховний Суд вважає, що апеляційний господарський суд правильно зазначив про те, що такі описи вкладення у цінні листи не можуть бути взяті до уваги як належні докази надсилання поштових відправлень. З огляду на це Верховний Суд констатує, що висновки апеляційного господарського суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 222/1402/16-а, від 27.09.2021 у справі № 806/2046/18, на які посилається скаржник. Крім того, зміст оскаржуваної постанови свідчить, що апеляційний господарський суд не застосовував та не посилався на положення пунктів 105-106 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, що спростовує доводи скаржника про неправильне застосування судом наведених пунктів Правил надання послуг поштового зв`язку.
5.34. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної
5.35. Верховний Суд констатує, що доводи скаржника зводяться передусім до посилань на необхідність встановлення обставин справи та переоцінки доказів в частині надсилання листів відповідача позивачу, що суперечить імперативним вимогам частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.36. Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що доводи скаржника не спростовують висновків апеляційного господарського суду, зводяться до власної оцінки доказів надсилання зазначених листів, а тому у цьому випадку відсутні правові підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду.
5.37. Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного господарського суду.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.4. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
7. Судові витрати
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 у справі № 916/1093/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак