№ 916/1106/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 916/1106/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Горбенко М.С. - адвокат (довіреність від 16.12.2021 №16/12-2)

відповідача - Оляш О.Ю. - адвокат (довіреність від 14.03.2022 №85/2022)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства ?Національна енергетична компанія ?Укренерго?

на рішення господарського суду Одеської області від 16.09.2021 та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021

за позовом приватного акціонерного товариства ?Національна енергетична компанія ?Укренерго?

до акціонерного товариства ?ДТЕК Одеські електромережі?

про стягнення 3 271 322, 02 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство ?Національна енергетична компанія ?Укренерго? (далі - НЕК ?Укренерго?, позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до акціонерного товариства ?ДТЕК Одеські електромережі? (далі - АТ ?ДТЕК Одеські електромережі?, відповідач) про стягнення 3 271 322, 02 грн, з яких 1 498 398, 90 грн пені, 1 550 805,28 грн штрафу, 133 965, 63 грн 3% річних, 88 152, 21 грн інфляційних втрат.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання АТ ?ДТЕК Одеські електромережі" умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 18.06.2019 №0522-02041 у частині оплати наданих НЕК ?Укренерго? послуг з передачі електричної енергії.

3. За твердженням позивача, відповідачем за договором не були оплачені на умовах передоплати планові платежі за липень 2019 року, а саме - 2 плановий платіж на суму 5 333 189, 47 грн., 3 плановий платіж на суму 881 112, 96 грн., 4 плановий платіж на суму 881 112, 96 грн., 5 плановий платіж на суму 881 112, 96грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Рішенням господарського суду Одеської області від 16.09.2021 (суддя Степанова Л.В.) у задоволенні позову відмовлено.

5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 (колегія суддів: Мишкіна М.А., Аленін О.Ю., Лавриненко Л.В.) рішення господарського суду Одеської області від 16.09.2021 залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Позивач, не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. Касаційна скарга подана з посиланням на приписи пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та мотивована тим, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/11730/19.

8. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносин, а саме щодо застосування ?у сукупності положень:

пункту 3 частини другої статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії";

пункту 6 частини третьої статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії";

пунктів 1.1, 1.2, 1.3 глави 1 розділу XI Кодексу систем передачі;

глави 7.9 Правил ринку;

пункту 5.1 глави 5 Кодексу системи передачі;

пунктів 6.2, 6.7 Договору про надання послуг з передачі електричної енергії у взаємодії з:

- статтями 173 174 175 179 184 193 216 217 230 263 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 5 6 509 524 526 530 599 610 611 626 627 629 630 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)?.

Доводи інших учасників справи

9. АТ ?ДТЕК Одеські електромережі? надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

10. АТ ?Одесаобленерго? (користувач) та НЕК ?Укренерго? (ОСП) 18.06.2019 укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 00522-02041 (із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами від 18.06.2019 №1 та від 29.09.2020 №2; далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого ОСП зобов`язався надавати послугу з передачі електричної енергії відповідно до умов цього договору, а користувач зобов`язався здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

11. Відповідно до пункту 5.1 Договору планова та фактична вартість послуги за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу (МВт год) за розрахунковий період на тариф на послугу, затверджений регулятором. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

12. Згідно з пунктом 6.1 Договору розрахунковим періодом (розрахунковим місяцем) за цим договором є 1 календарний місяць.

13. Пунктом 6.2 договору передбачено, що Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:

2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

14. Згідно з пунктом 6.5 договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих Виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком", з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

15. Пунктом 6.6 договору встановлено, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.

16. Відповідно до пункту 6.7 договору у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

17. Згідно з підпунктом 1 пункту 7.1, підпунктом 3 пункту 9.3 договору ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату послуг; Користувач зобов`язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим договором.

18. Як вказує позивач, відповідачем допущено прострочення оплати наданих послуг НЕК "Укренерго" з передачі електричної енергії за Договором, зокрема відповідачем не були оплачені на умовах передоплати планові платежі за липень 2019 року, а саме - 2 плановий платіж на суму 5 333 189, 47 грн, 3 плановий платіж на суму 881 112, 96 грн, 4 плановий платіж на суму 881 112, 96 грн, 5 плановий платіж на суму 881 112, 96 грн.

19. Сторонами 31.07.2019 підписано Акт приймання-передачі послуги за липень 2019 року, відповідно до якого фактичний обсяг МВт*год становить 61760,977, ставка тарифу, грн./МВт*год 347,43, вартість, грн без ПДВ - 21 457 616,24, ПДВ 4 291 523,25, загальна сума з ПДВ, грн 25 749 139, 49 грн.

20. За актом від 31.08.2019 приймання-передачі послуги за серпень 2019 позивач надав, а відповідач прийняв послугу з передачі електричної енергії в обсязі 55712,625 МВт*год. на суму 20 868 166,52 грн з ПДВ за ставкою тарифу 312,14грн./МВт*год.

21. В пункті 1.2 Актів зазначено, що підписанням цього акта сторони підтверджують факт належного надання ОСП послуги Користувачу відповідно до умов договору.

22. В пункті 1.3 Актів сторони зазначили, що Користувач не має претензій до ОСП стосовно наданої послуги, вказаної в пункті 1.1 Актів.

23. Позивачем надано рахунки-фактури від 19.07.2019 №0522-02041 19/07/2019, відповідно до яких за липень до сплати 881 112,9 6 грн (з ПДВ), ставка тарифу 57,40, рекомендовано до сплати 5 333 189, 47 грн., ставка тарифу 347,43 грн./МВт*год., рахунок від 15.07.2019 №0522-02041 15/07/2019, відповідно до якого до сплати за липень 881 112,96 грн., ставка тарифу 57,40грн./МВт*год, рекомендовано до сплати 5 333 189,47грн (з ПДВ), ставка тарифу 347,43 грн./МВт*год., рахунок від 10.07.2019 №0522-02041 10/07/2019, відповідно до якого до сплати за липень 881112,96грн., ставка тарифу 57,40грн./МВт*год, рекомендовано до сплати 5333189,47грн. (з ПДВ), ставка тарифу 347,43 грн./МВт*год., рахунок від 05.07.2019 №0522-02041/05/07/2019, відповідно до якого до сплати 5 333 189,47грн. (з ПДВ), ставка тарифу 347,43 грн./МВт*год., рахунок від 30.06.2019 №0522-02041/30/06/2019, відповідно до якого до сплати 5 333 189,47грн. (з ПДВ), ставка тарифу 347,43 грн./МВт*год., рахунок від 05.08.2019 №0522-02041/05/08/2019, відповідно до якого до сплати 3 953 415, 41грн (з ПДВ), ставка тарифу 312,14 грн./МВт*год., рахунок від 09.08.2019 №0522-02041/09/08/2019, відповідно до якого до сплати 3 953 415,41грн (з ПДВ), ставка тарифу 312,14 грн./МВт*год., рахунок від 15.08.2019 №0522-02041/15/08/2019, відповідно до якого до сплати 3 953 415,41грн (з ПДВ), ставка тарифу 312,14 грн./МВт*год., рахунок від 20.08.2019 №0522-02041/20/08/2019, відповідно до якого до сплати 3 953 415,41грн (з ПДВ), ставка тарифу 312,14 грн./МВт*год., рахунок від 26.07.2019 №0522-02041/26/07/2019, відповідно до якого до сплати 3 953 415,41 грн (з ПДВ), ставка тарифу 312,14 грн./МВт*год.

24. Звертаючись до господарського суду з позовом, позивач вказував, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 18.06.2019 №00522- 02041, зокрема послуги за актом за липень 2019 року на суму 20 415 950,02 грн відповідачем сплачено лише 10.10.2019, не доплачено 1 738 411,15 грн., 2 плановий платіж на умовах передплати за серпень 2019 року, за серпень 2019 року за актом від 31.08.2019 на суму 20 868 166,52 грн., різницю в сумі 2 839 500,60 грн сплачено 10.10.2019 з простроченням платежу у 16 днів, у зв`язку з чим позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 1 498 398,90 грн., штраф у сумі 1 550 805,28 грн., 3% річних за користування коштами в сумі 133 965,63 грн та інфляційні втрати в сумі 88 152,21 грн., що разом становить ціну позову - 3 271 322, 02 грн.

25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою НКРЕКП від 12.12.2018 №1905 позивачу у III кварталі 2019 року було встановлено тариф на передачу у розмірі - 5,740коп./кВт.год (або 57,50 грн./МВт.год) (без ПДВ).

26. Постановою НКРЕКП від 07.06.2019 №954 на II півріччя 2019 року було встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 347,43грн./МВт.год (без врахування ПДВ).

27. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.06.2019 у справі №640/11330/19 (залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.08.2019 та постановою Верховного Суду від 20.05.2020) на задоволення заяви про забезпечення позову було зупинено дію постанови НКРЕКП від 07.06.2019 №954. У подальшому ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №640/12695/19 зазначений захід забезпечення позову було змінено шляхом зупинення дії цієї постанови відносно визначеного кола осіб, до яких не включено сторін у цій справі, зокрема відповідача.

28. Зупинення дії постанови НКРЕКП від 07.06.2019 № 954 тривало до 01.08.2019, до заміни заходу забезпечення позову щодо визначення певного кола споживачів, проведеної ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2019 у справі №640/11330/19. Зокрема, дію постанови № 954 було зупинено лише для АТ "Нікопольський завод феросплавів", АТ "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", АТ "Дніпроазот". У подальшому постановою НКРЕКП від 12.07.2019 №1411 (набула чинності 01.08.2019) постанову НКРЕКП від 07.06.2019 №954 визнано такою, що втратила чинність. Отже, дію постанови до 01.08.2019 зупинено щодо всіх учасників ринку електричної енергії, а з 01.08.2019 зупинено лише щодо вищевказаних суб`єктів.

29. Згідно з пунктом 3 постанови НКРЕКП від 12.07.2019 №1411 визнано такою, що втратила чинність, постанову НКРЕКП від 07.06.2019 №954 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО" на II півріччя 2019 року". Пунктом 4 постанови НКРЕКП від 12.07.2019 №1411 зазначено, що остання набирає чинності з 01.08.2019.

30. Судами встановлено, що в рахунках від 19.07.2019 №0522-02041 19/07/2019, від 15.07.2019 №0522-02041 15/07/2019, від 10.07.2019 №0522-02041 10/07/2019 позивачем був використаний тариф, встановлений постановою НКРЕКП від 12.12.2018 №1905, якою встановлено єдиний тариф для компаній на III квартал 2019 року -57,40грн./МВт.год.

31. У зазначених рахунках позивачем також вказано, що через тимчасове припинення у судовому порядку дії постанов НКРЕКП від 07.06.2019 №954 та №955 у липні 2019 року НЕК "Укренерго" виставлятиме рахунки за договорами на послуги з передачі електричної енергії по тарифу, який діяв до 1 липня 2019 року.

32. Судами попередніх інстанцій зазначено, що фактично позивач сам вказав на відсутність підстав для застосування тарифу 347,43 rрн./МВт.год у липні 2019 та лише рекомендував його до сплати. Отже, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявність підстав для застосування до відповідача у період липня 2019 року тарифу, встановленого постановою №954, оскільки у період з 27.06.2019 по 01.08.2019 дію вказаної постанови було зупинено, а з 01.08.2019 остання втратила чинність.

33. Матеріалами справи підтверджується, що 02.07.2019 року відповідачем сплачено на користь позивача 5 333 189, 47грн з призначенням платежу: за послуги передачі електричної енергії за липень 2019 зг.дог. №0522-02041 від 18.06.20019р., у т.ч. ПДВ 888864,91грн., тобто сплачено на початку періоду повну суму.

34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на початок розрахункового місяця серпня 2019 у відповідача не тільки була відсутня заборгованість перед позивачем за липень 2019 року, а й існувала переплата.

35. Враховуючи відсутність порушення відповідачем строків оплати послуг з передачі електричної енергії за договором №0522-02041 за липень 2019 року, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для нарахування пені, відсотків річних та інфляційних за вказаний період.

36. Суди попередніх інстанцій встановили, що переплата позивачем не була врахована при здійсненні розрахунків штрафних санкцій за серпень 2019 року, що вбачається із доданого до позову розрахунку.

37. В серпні 2019 відповідачем було сплачено на користь позивача 3 953 415, 41грн за платіжним дорученням від 02.08.2019 №10181198 з призначенням платежу за послуги передачі електричної енергії за серпень 2019 зг. Дог. №0522-02041 від 18.06.2019, у т.ч. ПДВ, за платіжним дорученням №10182636 від 09.08.2019. 2 215 004,26 грн з призначенням платежу за послуги передачі ел/ен за серпень 2019 зг. Дог. №0522-02041 від 18.06.2019, у т.ч. ПДВ, за платіжним дорученням від 15.08.2019 №10183241. 3953415,41грн з призначенням платежу за послуги передачі ел/ен за серпень 2019 зг. Дог. №0522-02041 від 18.06.2019, у т.ч. ПДВ, за платіжним дорученням від 20.08.2019 №10183689. 3 953 415,41 грн з призначенням платежу за послуги передачі електричної енергії за серпень 2019 зг. Дог. №0522-02041 від 18.06.2019р., у т.ч. ПДВ, за платіжним дорученням від 23.08.2019 №10184438. 3 953 415,41 грн з призначенням платежу за послуги передачі електричної енергії за серпень 2019 зг. Дог. №0522-02041 від 18.06.2019, у т.ч. ПДВ.

38. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 08.08.2019 №110/31/03-4084 відповідач повідомив позивача, що компенсує різницю між тарифом, що визначений постановою від 07.06.2019 №954, за результатами врахування Регулятором в тарифах Товариства відповідних сум витрат. Наразі джерела для оплати таких послуг відсутні. Відповідач просив не застосовувати штрафні санкції відповідно до договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

39. Листом від 05.09.2019 №13/04-191/2 відповідач повідомив позивача про те, що він звернувся до Регулятора з метою перегляду тарифу в частині включення до його структури коштів, необхідних для сплати позивачу послуг з передачі по нових тарифах. У вказаному листі відповідач також зазначив, що перегляд тарифу має відбутися у жовтні місяці 2019 року.

40. З матеріалів справи вбачається, що відповідач 10.10.2019 сплатив 23 255 450, 63 грн, чим компенсував у повному обсязі різницю тарифів у спірний період.

41. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, зокрема про те, що станом на день розгляду справи позивачем не надано належних доказів на підтвердження та обґрунтування позовних вимог; суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем вживались всі можливі заходи не тільки щодо своєчасної оплати відповідно до діючих у спірний період тарифів, а й щодо компенсації різниці між тарифами, що свідчить про добросовісне, належне та своєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, вжиття всіх необхідних заходів для врегулювання відносин з позивачем, з урахуванням ситуації, що склалася на ринку електричної енергії у спірний період.

Касаційне провадження

42. У зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. на лікарняному склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.06.2022, який наявний в матеріалах справи.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

43. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

44. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

45. Так, касаційна скарга НЕК "Укренерго" мотивована тим, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/11730/19.

46. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

47. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

48. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

49. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

50. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

51. Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

52. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

53. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

54. Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

55. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

56. Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

57. Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

58. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

59. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

60. Водночас Верховний Суд у силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

61. Отже, за результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Судом встановлено, що постанова Верховного Суду у справі № 910/11730/19, на висновки щодо застосування норм права, в якій посилається скаржник у своїй касаційній скарзі, була прийнята хоча й за правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце в даній справі, але за іншої, ніж у цій справі, фактично-доказової бази, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами, доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення. Наведене свідчить про неподібність правовідносин у зазначеній справі (№ 910/11730/19) та в справі, що розглядається.

62. Натомість, з`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

63. За відсутності подібності правовідносин, суд касаційної інстанції згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

64. Що ж стосується доводів касаційної скарги позивача, обґрунтованих з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

65. Суд касаційної інстанції наділений повноваженням щодо надання висновку щодо застосування норм права у конкретних правовідносинах, а не надання висновку щодо тлумачення норми права чи її застосування в цілому без відносно до конкретних правовідносин.

66. Верховний Суд зазначає, що фактично доводи скаржника у цій частині зводяться до питання оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі і заперечення скаржниками встановлених судами обставин на підставі оцінених доказів, намагання переоцінити докази, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій у справі, без урахування меж розгляду справи касаційним судом, а також предмета і підстав позову у цій справі. Тому у Верховного Суду відсутні й підстави для формування висновку щодо питання застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

67. Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень попередніх інстанції з такої підстави.

68. Судом касаційної інстанції відхиляються доводи скаржника через їх необґрунтованість щодо ухвалення судових рішень у цій справі з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

69. Суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

70. Поряд з тим, як відзначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу "Брумареску проти Румунії, заява № 28342/95). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії", заява № 52854/99), існування яких скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

71. Відповідна практика Європейського суду з прав людини застосовується Касаційним господарським судом на підставі статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно з якою суди застосовують названу Конвенцію та відповідну практику як джерело права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

72. Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

73. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

74. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

75. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неврахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою НЕК "Укренерго" в частині підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, слід залишити без задоволення.

Судові витрати

76. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на НЕК "Укренерго", оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 129 296 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення господарського суду Одеської області від 16.09.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 зі справи № 916/1106/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення господарського суду Одеської області від 16.09.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 зі справи № 916/1106/21 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду Одеської області від 16.09.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 зі справи № 916/1106/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко