ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 916/1128/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився,
відповідача-1 - не з`явився,
відповідача-2 - Розенбойм Ю.О.,
відповідача-3 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області
у складі судді Лічмана Л.В.
від 30.08.2021 та
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Мишкіна М.А., Аленін О.Ю., Лавриненко Л.В.
від 21.12.2021
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум"
про визнання недійсним договору, акту приймання-передачі частки у статутному капіталі, скасування реєстраційної дії та визначення розмірів статутного капіталу та часток учасників.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" про: визнання недійсним договору щодо переходу права власності на 50% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", що складає 2 762 000,00 грн, від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ; визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" від 25.11.2020, за яким ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_1 прийняла 50% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", що складає 2 762 000,00 грн, за ціною 2 762 000 грн; скасування в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії про зміну складу засновників (учасників) або зміну відомостей про засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", номер запису 1005561070042000095 від 27.11.2020, вчиненої державним реєстратором Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області Зубар О.І.; визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" наступним чином: розмір статутного капіталу: 5 524 000,00 грн; учасники: ОСОБА_2 , країна громадянства: Молдова, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , розмір внеску до статутного фонду (грн): 2 762 000,00; ОСОБА_3 , країна громадянства: Україна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , розмір внеску до статутного фонду (грн): 2 762 000,00.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:
- ОСОБА_2 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" з часткою, яка еквівалентна 50% статутного капіталу товариства. Іншим учасником на час подання позову є ОСОБА_1 , якій аналогічну за розміром частку передала попередній учасник ОСОБА_3 . Факт передачі частки від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 убачається з акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" від 25.11.2020. Проте в акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" від 25.11.2020 відсутні посилання на договір, який став підставою для зміни власника корпоративних прав, а у позивача копія такого договору відсутня;
- відповідно до статей 21 167 Господарського кодексу України, статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", пунктів 16.3, 16.4 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" у ОСОБА_2 є право надавати згоду ОСОБА_3 на відчуження належної їй частки, проте жодних повідомлень щодо наміру відчуження частки у статутному капіталі позивачу від ОСОБА_3 не надходило, а відповідна згода не надавалась;
- тому як договір щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" від 25.11.2020 вчинені без належної правової підстави;
- недійсність договору щодо переходу права власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 обумовлює необхідність скасування державної реєстрації відповідних змін до відомостей про юридичну особу щодо зміни складу засновників (учасників) від 27.11.2020, номер запису 1005561070042000095.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.08.2021 у справі № 916/1128/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021, позов задоволено частково. Визнано недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" від 25.11.2020, за яким ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_1 прийняла 50% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", що складає 2 762 000,00 грн, за ціною 2 762 000 грн. Скасовано в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дію про зміну складу засновників (учасників) або зміну відомостей про засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", номер запису 1005561070042000095 від 27.11.2020, вчинену державним реєстратором Хлібодарської селищної ради Біляївського району Одеської області Зубар О.І. Визначено розмір статутного капіталу та розмір часток учасників у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" наступним чином: розмір статутного капіталу: 5 524 000,00 грн; учасники: ОСОБА_2 , країна громадянства: Молдова, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , розмір внеску до статутного фонду (грн): 2 762 000,00; ОСОБА_3 , країна громадянства: Україна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , розмір внеску до статутного фонду (грн): 2 762 000,00. В решті позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що:
- чинне законодавство не зобов`язує сторін надавати договори про відчуження частки для подальшої державної реєстрації необхідних змін, адже такі договори можуть містити конфіденційну інформацію, яку сторони договору не мають намір розкривати третім особам. Але саме ці правочини є підставою для будь-яких подальших дій учасника, який відчужує частку, нового власника частки, товариства, включно з державною реєстрацією відповідних змін. Без укладення договору між власником частки ці дії є вчиненими без належної правової підстави;
- суд першої інстанції за клопотанням позивача ухвалою від 28.04.2021 витребував у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 копію відповідного договору з метою встановлення обставини чи укладався правочин про перехід частки від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , та, якщо так, то який правочин став передумовою для оформлення акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" від 25.11.2020 та внесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. На виконання ухвали суду жодних доказів або пояснень щодо укладання будь-якої угоди між ними в усній формі, відповідачами не надано;
- враховуючи положення частини 10 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, те, які особи ухилились від подання доказу у вигляді договору та яке останній має значення, та те, що акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" від 25.11.2020 посилань на укладання договору взагалі не містить, суд першої інстанції визнав встановленою обставину щодо того, що договір між ОСОБА_3 до ОСОБА_1 з метою оформлення правовідносин щодо переходу 50% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" не укладався;
- встановивши факт неукладання договору, про визнання недійсним якого заявлено позов, та те, що в судовому порядку може бути визнаний недійсним лише правочин, який вчинено, вимога про визнання недійсним договору щодо переходу права власності на 50% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", що складає 2 762 000,00 грн, від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню;
- акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" від 25.11.2020 є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки у вигляді набуття та припинення права власності на корпоративні права. Двосторонній акт у правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Оскарження оформленого актом правочину в даному випадку з урахуванням неукладання іншого правочину є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків;
- з акта приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" від 25.11.2020 вбачається, що він як правочин має дефекти змісту та форми (не містить умови, які б дозволяли ідентифікувати правову природу правочину, його оплатний або безоплатний характер, відомості про надання згоди іншим учасником товариства на відчуження частки або відсутність необхідності у отриманні такої згоди, не передбачає обсяг прав та обов`язків контрагентів тощо), що є підставою для визнання його недійсним;
- оскільки визнано недійсним правочин у формі акта приймання приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" від 25.11.2020, вчинена на його підставі реєстраційна дія являється незаконною, тому підлягають задоволенню похідні позовні вимоги про скасування в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії про зміну складу засновників (учасників) або зміну відомостей про засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", номер запису 1005561070042000095 від 27.11.2020 та про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум";
- щодо існування у позивача права на задоволення позову, то позивач як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" має певний обсяг прав у випадку, коли інший учасник товариства вирішить відчужити належну йому частку в статутному капіталі, у тому числі право на отримання письмового повідомлення про бажання продати (іншим чином відчужити) свою частку іншим учасником, на надання згоди на таке відчуження, переважне право на купівлю частки. Реалізація закріплених в статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуті Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" прав позивача унеможливилась з вини ОСОБА_3 , яка передала частку ОСОБА_1 , не повідомивши про це позивача, чим позбавила останнього можливості претендувати на придбання відчуженої частки та створила передумови для звернення з позовом у даній справі;
- обрані позивачем способи захисту порушеного права є належними, оскільки за відсутності договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , інший спосіб захисту порушеного права, у тому числі позов про переведення прав та обов`язків покупця частки в статутному капіталі, не матиме реальних наслідків та практичної доцільності.
Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що:
- за змістом статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Статутом товариства може бути встановлено, що відчуження частки (частини частки) та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників;
- пунктом 16.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" встановлено переважне право інших учасників товариства на придбання частки іншого учасника товариства, а відчуження частки у статутному капіталі товариства учасником товариства допускається лише за згодою іншого учасника.
- на момент розгляду справи судом першої інстанції матеріали справи не містили доказів надсилання ОСОБА_3 на адресу ОСОБА_2 письмового повідомлення з детальним описом запропонованих умов відчуження частки у статуному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", або письмової відмови останнього від купівлі частки ОСОБА_3 на реалізацію переважного права як учасника товариства чи надання згоди на відчуження частки.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції, що у даному випадку було позбавлено ОСОБА_2 прав, визначених статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" та приписами Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у даній справі, а справу передати на новий розгляд.
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначено пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме, порушення частини 8 статті 165, статті 13, частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про прийняття додаткових доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували тих обставин, що 25.11.2020 між ОСОБА_3 ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум";
- про розгляд справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 дізналась з офіційного сайту Судової влади України лише 26.08.2021, а ні позовної заяви, а ні жодної ухвали у даній справі не отримувала;
- того ж дня, 26.08.2021, представник ОСОБА_1 направив до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, про ознайомлення з матеріалами справи та про надання можливості для підготовки своїх заперечень;
- обставини щодо неотримання ОСОБА_1 процесуальних документів у даній справі підтвердив сам суд першої інстанції в ухвалі від 27.08.2021;
- надаючи ОСОБА_1 строк до 30.08.2021 для формування власної правової позиції щодо спірних правовідносин, суд першої інстанції, у порушення приписів статті 13, частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не надав особі достатнього часу, який би дозволив підготувати та надати відзив, докази у справі, оскільки 26.08.2021 був четвер, а 30.08.2021 - понеділок. Тобто суд першої інстанції надав ОСОБА_1 всього півтора робочих дні для ознайомлення з матеріалами справи, підготовки своїх заперечень, зібрання та подання необхідних доказів;
- таким чином, суд першої інстанції позбавив ОСОБА_1 у доступі до правосуддя;
- ОСОБА_1 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на відповідне рішення суду першої інстанції, в якій зазначила обставини неможливості надання своїх заперечень проти позову та доказів, на їх підтвердження;
- суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив надані ОСОБА_1 докази та не дослідив їх. При цьому такі докази, у тому числі договір купівлі-продажу частки у статному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" від 25.11.2020, мають вирішальне значення для правильного вирішення спору.
Учасники справи відзив на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.
4. Позиція Верховного Суду
Причиною виникнення спору у даній справі стало те, що ОСОБА_3 відчужила ОСОБА_1 частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" без згоди ОСОБА_2 .
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що актом приймання приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" від 25.11.2020, як правочином, підтверджується передання ОСОБА_3 ОСОБА_1 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" від 25.11.2020.
Також судом першої інстанції зазначено, що в акті приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" від 25.11.2020 відсутні посилання на договір, який став підставою для зміни власника корпоративних прав.
Суд першої інстанції за клопотанням позивача ухвалою від 28.04.2021 витребував у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 копію відповідного договору з метою встановлення обставин чи укладався правочин про перехід частки від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , та, якщо так, то який правочин став передумовою для оформлення акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" від 25.11.2020 та внесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На виконання ухвали суду першої інстанції жодних доказів або пояснень щодо укладання будь-якої угоди між ними в усній формі, відповідачами не надано.
Враховуючи положення частини 10 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, те, які особи ухилились від подання доказу у вигляді договору та яке останній має значення, та те, що акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" від 25.11.2020 посилань на укладання договору взагалі не містить, суд першої інстанції, визнав встановленою обставину щодо того, що договір між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з метою оформлення правовідносин щодо переходу 50% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" не укладався.
Встановивши факт неукладання договору, про визнання недійсним якого заявлено позов, та те, що в судовому порядку може бути визнаний недійсним лише правочин, який вчинено, суд першої інстанції, дійшов висновку, зокрема, про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним договору щодо переходу права власності на 50% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", що складає 2 762 000,00 грн, від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказане судове рішення, до якої було додано копію договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" від 25.11.2020, копію розписки ОСОБА_3 , копії кур`єрських накладних від 22.10.2020.
За наслідками розгляду судом апеляційної інстанції вказаної апеляційної скарги було прийнято постанову, якою рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
При прийнятті вказаної постанови суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Крім того, суд апеляційної інстанції не прийняв додані скаржником до апеляційної скарги додаткові докази, а саме, копію договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" від 25.11.2020, копію розписки ОСОБА_3 , копії кур`єрських накладних від 22.10.2020, про що зазначено у оскаржуваній постанові.
У розгляді питання щодо неприйняття додатково поданих ОСОБА_1 доказів суд апеляційної інстанції виходив з того, що:
- ухвали суду першої інстанції від 28.04.2021, від 20.05.2021 (якою додатково повідомлено про витребування ухвалою від 28.04.2021 документів) направлялися судом за належними та чинними адресами відповідачів. Протилежного скаржником не доведено;
- непереконливими в аспекті прийняття додаткових доказів є посилання скаржника як на випадкове ознайомлення із існуючою справою із відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, так і на ненадання йому часу на подання доказів та відзиву у зв`язку із відхиленням судом першої інстанції клопотання про відкладення;
- суд першої інстанції керувався імперативними приписами Господарського процесуального кодексу України щодо розгляду справи у строк не більше ніж 120 днів: справу порушено 28.04.2021, клопотання про відкладення заявлено 26.08.2021, наприкінці максимально встановленого процесуального строку, суд оголосив перерву до 30.08.2021, надавши можливість подати відзив та докази;
- будь-яке інше розуміння дій суду першої інстанції ніж як таких, що були спрямовані на забезпечення досягнення завдань господарського судочинства щодо своєчасного, справедливого та неупередженого вирішення спору згідно з статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями, апеляційний господарський суд у даному випадку не убачає;
- скаржником взагалі не порушується питання щодо можливості прийняття додаткових доказів, поданих ним разом з апеляційною скаргою, не заявляється клопотання про поновлення пропущеного строку їх подання.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулась до Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись виключно на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо відхилення клопотання про долучення додаткових доказів до суду апеляційної інстанції.
Тобто, скаржник, використовуючи своє диспозитивне право на визначення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, визначила єдину підставу - пункт 4 частини 2 статті 287, пунктом 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, та визначила, підставами касаційного оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі № 916/1128/21 є порушення частини 8 статті 165, статті 13, частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про прийняття додаткових доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, Суд переглядає оскаржувані судові рішення саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Розглянувши доводи касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до приписів частин 1 та 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи", і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).
Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
При цьому за імперативним приписом частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Постанова суду апеляційної інстанції наведеним положенням процесуального закону відповідає, оскільки, як вбачається із оскаржуваної постави, ОСОБА_1 при зверненні з відповідною апеляційною скаргою не доведено наявність об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання відповідних доказів до суду першої інстанції. Тобто, суд апеляційної інстанції встановив відсутність таких критеріїв як "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів.
При цьому, судом апеляційної інстанції вірно взято до уваги те, що ухвали Господарського суду Одеської області від 28.04.2021 (про витребування у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 копії договору щодо переходу права власності на 50% частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", що складає 2 762 000,00 грн, від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ), від 21.05.2021 (якою додатково повідомлено про витребування документів ухвалою суду першої інстанції від 28.04.2021) направлялися судом за належною та чинною адресою місцезнаходження ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 95-98, 124-127). Та повертались на адресу суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
В той же час, відповідно до частини 5, пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на викладене, Суд відхиляє аргументи скаржника про позбавлення судом першої інстанції ОСОБА_1 у доступі до правосуддя, оскільки суд першої інстанції здійснив всі передбачені процесуальним законом дії щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи № 916/1128/21.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статі 2 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що статтею 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи подавати, зокрема, заяви та клопотання.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з частиною 1 статті 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Пунктом 4 частини 1 статті 170 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 при зверненні з відповідною апеляційною скаргою взагалі не порушувалось питання щодо можливості прийняття додаткових доказів, поданих нею разом з апеляційною скаргою.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 при зверненні з апеляційною скаргою не заявляла відповідного клопотання про прийняття додаткових доказів у справі, тобто, не добросовісно користувалась своїми процесуальними правами, Суд відхиляє аргументи скаржника, які стали підставою звернення з даною касаційною скаргою, про те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про прийняття додаткових доказів.
При цьому, Суд зазначає, що для перевірки судом касаційної інстанції питання обґрунтованості чи необґрунтованості відхилення судом апеляційної інстанції певного клопотання, потрібно, щоб перш за все відповідне клопотання подавалось (заявлялось) і, як наслідок, розглядалось судом.
Натомість, ОСОБА_1 при зверненні з відповідною апеляційною скаргою не подавала клопотання про прийняття додаткових доказів. Так, в апеляційній скарзі не міститься зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника про прийняття додаткових доказів.
У даному випадку, ОСОБА_1 при зверненні з апеляційною скаргою наводила лише обґрунтування, у розумінні приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, наявності об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання відповідних доказів до суду першої інстанції.
Натомість клопотання, у розумінні приписів статті 170 Господарського процесуального кодексу України, про прийняття додаткових доказів ОСОБА_1 не подавала (заявляла).
Наведене свідчить про безпідставність тверджень скаржника про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції на підставі пункту 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції залишення без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
6. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 30.08.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 у справі № 916/1128/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.М. Губенко
Судді О.М. Баранець
О.А. Кролевець