ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 916/1157/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Перцова О.І. (адвокат), Хромов О.І. (адвокат),

відповідача - Сідєльніков А.В. (адвокат)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Акціонерного товариства "Одесагаз"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 (у складі колегії суддів: Савицький Я.Ф. (головуючий), Головей В.М., Разюк Г.П.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.2021 (суддя Щавинська Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Акціонерного товариства "Одесагаз"

про стягнення 1 058 974,52 грн,

та за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Одесагаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про визнання правовідносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС", Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства "Одесагаз" (далі - АТ "Одесагаз", Відповідач) про стягнення з останнього 468 384,64 грн - пені, 117 438,18 грн - 3 % річних та 473 151,70 грн - інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором транспортування природного газу в частині своєчасної оплати рахунків на оплату за негативні щодобові небаланси за лютий, травень-грудень 2020 року.

1.3. АТ "Одесагаз" посилаючись на остаточне погашення вартості добових небалансів 16.04.2021, звернулося до суду із зустрічним позовом з вимогою визнати правовідносин між сторонами з цієї дати припиненими.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.09.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 у справі № 916/1157/21, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Одесагаз" на користь ТОВ "Оператор ГТС" 200 000,00 грн - пені, 117 438,18 грн - 3 % річних та 336 819,59 грн - інфляційних втрат. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі.

2.2. Суди визнали обґрунтованим розрахунок 3 % річних у заявленому до стягненні розмірі та здійснили власний розрахунок інфляційних втрат, задовольнивши позовну вимогу в цій частині частково вказавши на те, що по акту за жовтень 2020 року та по акту за листопад 2020 року суми заборгованості існували менше місяця.

2.3. При цьому, посилаючись на приписи статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені до 200 000,00 грн.

2.4. Щодо зустрічного позову, то суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, дійшов висновку, що заявлені АТ "Одесагаз" вимоги не направлені на ефективний захист прав останнього.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі АТ "Одесагаз" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 903/973/19, від 08.06.2021 у справі № 924/59/20, від 19.03.2021 у справі № 922/3987/19 та від 17.11.2021 у справі № 924/1135/20.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Оператор ГТС" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій - без змін.

3.3. ТОВ "Оператор ГТС" у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції у повному обсязі та рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову ТОВ "Оператор ГТС" до АТ "Одесагаз" про стягнення 404 716,75 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19, від 06.05.2021 у справі № 903/323/20 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

У відзиві на касаційну скаргу АТ "Одесагаз" просить залишити її без задоволення.

4. Обставини встановлені судами

4.1. 31.01.2020 між ТОВ "Оператор ГТС" (Оператор) та АТ "Одесагаз" (Замовник) укладений договір транспортування природного газу № 1910000190, відповідно до умов якого Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

4.2. Відповідно до пункту 2.3. договору обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби (на добу наперед та/або потужності протягом доби).

4.3. Згідно з пунктом 2.4. договору приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

4.4. Пунктом 9.1. договору визначено, що у разі виникнення у Замовника добового небалансу Оператор здійснює купівлю/продаж природного газу Замовника в обсягах добового небалансу.

У разі виникнення у Замовника негативного добового небалансу Оператор здійснює продаж Замовнику, а Замовник купівлю в Оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу.

У разі виникнення у Замовника позитивного добового небалансу Оператор здійснює купівлю у Замовника, а Замовник продаж природного газу Оператору в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу (пункт 9.2. договору).

4.5. Згідно з пунктом 9.3. договору у випадку, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.

Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою чинним законодавством, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.

4.6. Відповідно до пункту 9.6. договору розбіжності щодо вартості щодобових небалансів підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку Замовник зобов`язаний сплатити у строк, визначений пунктом 9.3 цього договору, визначається за даними Оператора.

4.7. Згідно з пунктом 11.4. договору врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими Оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).

4.8. Відповідно до пункту 13.1. договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.

4.9. У разі порушення Замовником строків оплати, передбачених цим договором, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 13.5.).

4.10. Підставою заявленого первісного позову є порушення АТ "Одесагаз" договірного зобов`язання із своєчасної оплати виставлених рахунків щодо оплати щодобових негативних небалансів за період лютий, травень-грудень 2020 року.

4.11. АТ "Одесагаз", у свою чергу, посилаючись на остаточне погашення вартості добових небалансів 16.04.2021, звернулося до суду із зустрічним позовом з вимогою визнати правовідносин між сторонами з цієї дати припиненими.

5. Розгляд справи Верховним Судом

5.1. Ухвалами Верховного Суду від 31.01.2022 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ТОВ "Оператор ГТС" та АТ "Одесагаз" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.2021 у справі № 916/1157/21 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 16.03.2022.

5.2. Водночас 16.03.2022 судовий розгляд справи № 916/1157/21 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду не відбувся з огляду на обставини, пов`язані з військовою агресією Російської Федерації, у тому числі введенням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

5.3. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 29.3-02/933 від 19.05.2022 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 916/1157/21 у зв`язку з увільненням судді Міщенка І.С. від роботи у зв`язку із призовом на військову службу по мобілізації.

5.4. Відповідно до протоколe повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2022 справу № 916/1157/21 було передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєв В.А. - головуючий, Берднік І.С., Суховий В.Г.

5.5. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2022 (у складі колегії суддів Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.) прийнято до провадження справу № 916/1157/21 за вищезазначеними касаційними скаргами та призначено її розгляд на 22.06.2022.

5.6. Ураховуючи наведене, а також обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 і від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", справа розглядається у розумний строк.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзивах на них доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

6.2. Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

6.3. За приписом частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

6.4. Згідно зі статтями 525 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, як це передбачено договором; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

6.5. Також пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

6.6. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є, зокрема, його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

6.7. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).

6.8. Згідно з положеннями статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

6.9. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

6.10. Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

6.11. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України.

6.12. Попередні судові інстанції з огляду на наведені законодавчі приписи та встановивши обставини неналежного виконання АТ "Одесагаз" своїх договірних зобов`язань із своєчасної оплати виставлених рахунків щодо оплати щодобових негативних небалансів, дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісних позовних вимог (з урахуванням здійсненого судом методологічного та арифметичного коригування розрахунку заявлених до стягнення сум та зменшення заявленої до стягнення суми пені).

6.13. При цьому, як вбачається з матеріалів справи висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для часткового стягнення інфляційних втрат та відповідний розрахунок зазначених сум відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам справи. У свою чергу доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 щодо розрахунків інфляційних втрат засновані на невірному тлумаченні скаржником норм чинного законодавства, оскільки суди, здійснюючи відповідний розрахунок, врахували фактичні періоди існування заборгованості, що відповідає наведеній правовій позиції.

6.14. При цьому, відсутні підстави вважати, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі зроблені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 12.02.2020 у справі № 924/414/19 на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки їх аналіз, як в цілому, так і висновків зроблених в них свідчить, що основною ідеєю, на якій вони базуються, є те, що реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

В такий спосіб, доводи ТОВ "Оператор ГТС" щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій, які викладені у вищезазначених постановах Верховного Суду відхиляються судовою колегією, оскільки висновки суду першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для зменшення розміру пені у справі № 916/1157/21 не суперечать наведеним висновкам Верховного Суду про те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

До того ж, з висновків у вищезазначених справах стосовно підстав для зменшення розміру неустойки не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин у цих справах і застосувати у даній справі. При цьому, Верховний Суд у цих справах не надавав висновків, які б певним чином додаткового обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було б вважати правильним.

6.15. Що стосується посилання ТОВ "Оператор ГТС" на висновки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 17.03.2015 у справі № 922/4781/14, то колегія суддів також вважає такі доводи безпідставними, оскільки пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачає обов`язкове врахування судами висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові саме Верховного Суду, а не постанові Вищого господарського суду України, на яку помилково посилається скаржник.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

6.16. Стосовно доводів Позивача про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20 щодо застосування положень статті 258 Цивільного кодексу України, судова колегія виходить з такого.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України установлено карантин з 12.03.2020, дію якого неодноразово продовжено.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільний кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257 258 362 559 681 728 786 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.".

В такий спосіб, місцевий господарський суд помилково визнав суму пені за період з 21.03.2020 по 23.04.2020 такою, що нарахована поза межами строку позовної давності, проте такі висновки в цілому не впливають на правомірність оскаржуваного судового рішення, оскільки приймаючи рішення про стягнення пені в меншому розмірі, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для її зменшення не у відсотковому відношенні до суми, яка підлягала до стягнення, а у твердій сумі.

6.17. Посилання АТ "Одесагаз" про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 04.08.2021 у справі № 903/973/19, від 08.06.2021 у справі № 924/59/20, від 19.03.2021 у справі № 922/3987/19 та від 17.11.2021 у справі № 924/1135/20 є неспроможними, оскільки на відміну від справи, яка переглядається, у вказаних справах розглядались вимоги про стягнення основної суми боргу у поєднанні з пенею, 3 % річних та інфляційними втратами, таким чином відповідно до обставин зазначених справ, відповідачі оспорювали, як підставу виникнення боргу, так і відповідні суми нараховані на таку заборгованість.

У справі, яка переглядається АТ "Одесагаз" фактично визнало заборгованість шляхом її сплати у повному обсязі, заявило зустрічні позовні вимоги, які були обґрунтовані припиненням правовідносин між сторонами внаслідок повної оплати АТ "Одесагаз" добових небалансів, тобто припиненням зобов`язання, проведеним належним чином.

При цьому, хоча предметом спору у даній справі є виключно стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, Відповідач у касаційній скарзі фактично не погоджується з підставами нарахування суми боргу, посилаючись на вказані правові позиції Верховного Суду зазначає про відсутність підстав для вчинення дій з врегулювання добового небалансу, і, як наслідок, відсутність підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Водночас, ані з тексту позовної заяви, ані з матеріалів справи не вбачається, що в суді першої інстанції АТ "Одесагаз" оспорювалась основна заборгованість та підстави її нарахування.

Отже, оскільки до основних засад цивільного законодавства відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України належать такі, як свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність, а до основних засад господарського судочинства належить, зокрема, принцип диспозитивності, який передбачає розгляд справ судом не інакше як за зверненням особи, поданим в межах заявлених нею вимог і на підставі поданих учасниками справи доказів, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано перевіряли лише підставність вимог щодо нарахування та стягнення 3 % річних, пені та інфляційних втрат на суми, які фактично визнані АТ "Одесагаз" шляхом їх сплати.

6.18. Доводи касаційних скарг здебільшого стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі та зводяться до незгоди з відповідними обставинами і оцінкою, здійсненою судами.

Саме лише прагнення скаржників здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.19. При цьому, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

6.20. Зважаючи на викладене, наведені скаржниками підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішень попередніх інстанцій.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

7.2. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.4. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

7.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

8. Розподіл судових витрат

8.1. У зв`язку з відмовою в задоволенні касаційних скарг, згідно з вимогами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Акціонерного товариства "Одесагаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 та рішення Господарського суду Одеської області від 20.09.2021 у справі № 916/1157/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді І. С. Берднік В. Г. Суховий