ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/1431/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєв В.А. (головуючий), Берднік І.С., Міщенко І.С.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 (у складі колегії суддів: Аленін О.Ю. (головуючий), Богатир К.В., Принцевська Н.М.)

про відмову у забезпеченні позову

за позовом керівника Роздільнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до: 1. Акціонерного товариства "Укртелеком"

2. Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності та повернення приміщення протирадіаційного укриття

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий виклад обставин, що передували прийняттю оскаржуваного рішення

1.1. 02.04.2024 керівник Роздільнянської окружної прокуратури (далі - Прокурор, Скаржник) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, Позивач) до Акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - АТ "Укртелеком", Відповідач-1) та Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (далі - Рада, Відповідач - 2), у якій просив:

- усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області від 09.03.2004 № 55 "Про визнання права колективної власності на нерухоме майно за ВАТ "Укртелеком", що розташоване за адресою: АДРЕСА_1;

- усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання недійсним свідоцтва про право власності САА № НОМЕР_1 від 30.03.2004, виданого ВАТ "Укртелеком" на об`єкт нерухомого майна комплекс будівель та споруд цеху № 14, що розташований за адресою: АДРЕСА_1;

- усунути перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом зобов`язання Акціонерного товариства "Укртелеком" повернути державі в особі Фонду державного майна України приміщення протирадіаційного укриття № НОМЕР_2 площею 32 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю набуття АТ "Укртелеком" права приватної власності на спірне державне майно - захисну споруду цивільного захисту.

1.3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.10.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

1.4. Не погодившись із вказаним рішенням, Прокурор 28.10.2024 оскаржив його до Південно-західного апеляційного господарського суду та просив і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора відкрито 12.11.2024.

1.5. У подальшому 01.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Прокурора про забезпечення позову, в якій він просив:

- накласти арешт на підвальне приміщення під літ. "Б" загальною площею 32 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке є частиною протирадіаційного укриття № НОМЕР_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна НОМЕР_3);

- заборонити АТ "Укртелеком", іншим фізичним та юридичним особам, а також будь-яким суб`єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного підвального приміщення.

1.6. В обґрунтування заяви Прокурор зазначив, що, оскільки предметом позову у цій справі є вимоги про зобов`язання повернути нерухоме майно, зокрема об`єкт цивільного захисту - протирадіаційне укриття, то у разі відчуження АТ "Укртелеком" спірної нежитлової будівлі на користь третіх осіб та внесення запису про реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в подальшому це нівелює мету звернення з позовом та унеможливить належне відновлення порушених прав держави, на захист яких подано позов, та зумовить необхідність ініціювати інший позов.

За доводами Прокурора, враховуючи характер спірних правовідносин, а також те, що предметом позову є нерухоме майно, якими Відповідач-1, у випадку не накладення арешту, зможе у будь-який момент розпорядитись (відчужити, продати, знищити) або внести зміни у його технічний стан чи технічну документацію, наявні правові підстави для забезпечення судом позову.

Запропонований захід забезпечення, як вважає заявник, є співмірним та обґрунтованим, спрямований на забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених інтересів держави.

2. Короткий зміст оскаржуваної Прокурором ухвали

2.1. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у задоволенні заяви Прокурора відмовлено.

2.2. При цьому судом враховано, що питання забезпечення позову Прокурором не порушувалося ні при зверненні до суду з позовною заявою, ні під час розгляду справи по суті місцевим господарським судом, ні при поданні апеляційної скарги у цій справі, ні під час здійснення її апеляційного перегляду.

Натомість, звернувшись з заявою про забезпечення позову вже після чергового судового засідання суду апеляційної інстанції, Прокурор не навів жодного обґрунтування та не надав відповідних доказів щодо зміни будь-яких обставин, які зумовлюють необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема вчинення Відповідачем певних дій щодо відчуження спірного приміщення, його технічного переобладнання тощо, тобто вчинення дій, які можуть у подальшому вплинути на виконання рішення суду у разі задоволення позову.

В такий спосіб суд апеляційної інстанції виснував, що за відсутності належного обґрунтування зміни обставин у справі, які зумовлюють дійсну необхідність вжиття запропонованих заявником заходів забезпечення позову на вказаній стадії розгляду справи, Прокурором у встановленому процесуальним законом порядку не обґрунтовано необхідність вжиття таких заходів.

2.3. Разом з цим апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі від 02.04.2025 зауважив, що у разі зміни певних обставин у справі, зокрема, але не виключно, вчинення АТ "Укртелеком" дій щодо підготовки до відчуження спірного майна, його знищення, переобладнання тощо, Прокурор не позбавлений права на повторне звернення з відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів.

2.4. Не погодившись з такою ухвалою, Прокурор скористався правом на її касаційне оскарження.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 29.04.2025 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. У касаційній скарзі Прокурор просить Суд скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову та ухвалити нове рішення, яким заяву задовольнити в повному обсязі.

3.3. За доводами касаційної скарги оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, у той час як Прокурором дотримано вимоги законодавства та судової практики щодо відповідності обраного способу забезпечення позову його предмету.

Також касаційна скарга містить посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 754/5683/22, проте не зазначається про неправильне застосування викладених у ній висновків чи про інші невідповідності оскаржуваної ухвали судовій практиці.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Укртелеком" зазначає про неспівмірність обраного Прокурором заходу забезпечення позову, просить Суд залишити її без задоволення, а ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 - без змін.

3.5. Позивач та Відповідач-2 правом надати Суду відзив на касаційну скаргу не скористалися.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

4.3. За вимогами частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

4.4. Відповідно до усталених висновків Верховного Суду, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання/невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

4.5. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21, від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22.

4.6. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав, про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

4.7. При цьому важливим є те, що обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на заявника та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

4.8. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанови Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19, від 31.05.2024 у справі № 916/602/23).

4.9. З урахуванням вимог, передбачених статтями 73 74 76 Господарського процесуального кодексу України, для забезпечення позову необхідною є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

При цьому в ухвалі про вжиття заходів забезпечення позову має бути мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

4.10. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20, від 31.05.2024 у справі № 916/602/23.

4.11. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

4.12. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Так заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

4.13. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

4.14. Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

4.15. Оскільки у цій справі Прокурор звернувся до суду з вимогами про усунення перешкод у користуванні майном, то в цьому випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, а невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких Прокурор звернувся до суду. Також підлягає дослідженню обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе Позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 19.05.2021 у справі № 916/3638/20, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20, від 14.05.2024 у справі № 911/2732/23, від 31.05.2024 у справі № 916/602/23.

4.16. З урахуванням викладеного апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі дійшов правильного висновку про те, що Прокурор, подаючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - предмет спору - не навів обґрунтованих доводів як щодо співмірності обраного виду забезпечення позову, так і щодо обґрунтованості припущення, що невжиття саме таких заходів може ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення прав чи інтересів Позивача, за захистом яких Прокурор звернувся до суду.

4.17. Верховний Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та додатково зазначає, що у справі відсутні докази про те, що з моменту пред`явлення позову (02.04.2024) до звернення Прокурора з апеляційною (28.10.2024) та касаційною (23.04.2025) скаргою у цій справі № 916/1434/24 Відповідачем-1 вживалися чи вживаються будь-які дії щодо відчуження спірного майна, його зміни, спричинення йому будь-якої шкоди чи існування інших обставин, зазначених у заяві про забезпечення позову, та з якими Прокурор пов`язує необхідність її задоволення.

4.18. У касаційній скарзі Прокурор також не спростував висновків суду апеляційної інстанції про те, що ним як заявником не зазначено про обставини, які змінилися упродовж періоду розгляду справи місцевим та апеляційним судом, оскільки питання забезпечення позову раніше не піднімалося ані Позивачем, ані Прокурором.

4.19. В такий спосіб колегія суддів, з урахуванням обставин справи у їх сукупності, погоджується з викладеними в оскаржуваній ухвалі висновками про те, що Прокурором не доведено достатності підстав для забезпечення позову та/або суттєвої зміни обставин справи, та додатково зазначає наступне.

4.20. При застосування приписів статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду заяв про забезпечення позову Верховний Суд виходить з того, що оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, зазначеній Прокурором у касаційній скарзі.

4.21. Тобто доводи оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції від 02.04.2025 не суперечать, а, навпаки, узгоджуються з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у вищевказаній справі № 754/5683/22.

4.22. З наведеного вбачається правомірність висновків суду апеляційної інстанції про ненадання заявником доказів з відповідним обґрунтуванням щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позаяк суд взяв до уваги предмет позову Прокурора та врахував відсутність доказів щодо вчинення відповідачами дій, які матимуть наслідком ухилення від виконання рішення суду чи неможливість захисту порушеного права Держави у випадку задоволення позовних вимог.

4.23. Саме сукупність наведених обставин (зокрема таких, що можуть вказувати на вчинення дій, які в будь-який момент можуть спричинити неможливість захисту порушеного права в одному цьому провадженні) враховано апеляційним судом при винесенні оскаржуваної ухвали. Також судом апеляційної інстанції вказано на недоведення ймовірності ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав Держави, за захистом яких Прокурор звернувся до суду в межах цієї справи, у разі задоволення позову.

4.24. За таких обставин Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми статей 136 137 Господарського процесуального кодексу України, а мотиви ухвали від 02.04.2025 відповідають наведеними вище усталеними висновками Верховного Суду.

4.25. Колегія суддів також зазначає, що жодної неузгодженості із загальними висновками Верховного Суду щодо питання застосування норм процесуального права, які Прокурор цитує у поданій касаційній скарзі, в даному випадку також немає, оскільки суд апеляційної інстанції врахував вимоги розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, відсутності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, недоведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, що у касаційній скарзі не спростовано, а тому відсутні підстави для її задоволення.

4.26. При цьому Суд звертає увагу, що в оскаржуваній ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду колегія суддів зауважила, що у разі зміни певних обставин у справі, зокрема вчинення АТ "Укртелеком" дій щодо підготовки до відчуження спірного майна, його знищення, переобладнання тощо, Прокурор не позбавлений права на повторне звернення з відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. За змістом частин першої та другої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу в межах наведених у касаційній скарзі доводів, дійшов висновку про відсутність підстав для її зміни чи скасування.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки Суд не змінює та не ухвалює нового рішення у справі, відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 про відмову у забезпеченні позову у справі № 916/1431/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко