№ 916/1602/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/1602/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 (головуючий суддя Аленін О.Ю., судді Бєляновський В.В., Лавриненко Л.В.) та рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 (суддя Щавинська Ю.М.) у справі № 916/1602/18

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА"

про стягнення 54 588 984,49 грн,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2018 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (змінене найменування на Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", далі - ДП "АМПУ", позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 54 588 984,49 грн.

1.1. Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач, із посиланням на положення статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зазначав про неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору про порядок використання частини цілісного майнового комплексу причалу №17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту "Южний" (правонаступником якого є ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії ДП "АМПУ"), в частині повного та своєчасного внесення плати за користування причалом №17, розмір якої було відкореговано з урахуванням дійсної вартості причалу №17. При цьому, за інформацією, яку Комісія Міністерства інфраструктури України отримала від Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний", справедлива вартість причалу № 17, яка визначена на підставі висновку про незалежну оцінку ТОВ "Об`єднане підприємство з оцінки та експертизи спеціальних об`єктів і інвестицій України", та який рецензовано безпосередньо Фондом державного майна України, становить 70 334 231,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2. Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.10.2019, яке залишено без змін постановою Південно - Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у задоволенні позову відмовлено.

2.1. Суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на положення ч. 2 ст. 632, ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, вказав, що стягнення плати в іншому розмірі, ніж це встановлено у договорі, імперативно потребує попереднього погодження та внесення змін до договору. Водночас, судом установлено, що відповідних змін до договору від 06.12.2005 №К23У-44 (3003/12) про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "ТІС - МІНДОБРИВА" - причалу №17 сторонами не вносилося.

Також судом установлено, що зобов`язання зі сплати сум за користування причалом № 17 у межах спірного періоду (з 13.06.2013 по 30.06.2018) відповідачем виконано належним чином, у зв`язку із чим є припиненим на підставі ст. 599 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції також вказав, що аудиторський звіт, на підставі якого, зокрема, позивачем заявлено позовні вимоги, лише фіксує факт порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, та, в силу статей 76-77 ГПК України не є належним та допустимим доказом, що підтверджує заборгованість відповідача зі сплати належних платежів та не є тим документом, на підставі якого стягується заборгованість з оплати належних платежів в установленому законом порядку.

2.2. Апеляційний господарський суд погодився з підставами для відмови у задоволенні позову, викладеними судом першої інстанції, та вказав, що на підтвердження доводів стосовно вартості причалу №17 у розмірі 70 334 231, 00 грн позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів. Водночас, суд вказав, що за результатами експертизи, яка проведена в ході судового розгляду справи, установлено, що ринкова вартість нерухомого майна, що знаходиться в акваторії порту "Южний", а саме об`єкта нерухомого майна гідротехнічної споруди причалу №17 станом на 31.03.2013 становить (з округленням): 34 979 000 грн без ПДВ.

Крім того, суд вказав, що вартість причалу №17, встановлена у Звіті про оцінку ТОВ "Об`єднане підприємство з оцінки та експертизи спеціальних об`єктів і інвестицій" станом на 31.03.2013, не може використовуватись з метою визначення розміру орендної плати згідно Методики Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, а отже не може використовуватись при розрахунку матеріальної компенсації за користування причалом №17 відповідно до умов Договору від 06.12.2005 №К23У-44.

За висновком апеляційного суду, проведений позаплановий аудит лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, не є належним доказом порушення відповідачем зобов`язань за договором; не доводить протиправності поведінки відповідача (невиконання чи неналежне виконання ним своїх обов`язків за договором).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

4. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що судові рішення ухвалено за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

4.1. Зокрема, на думку скаржника, висновок суду про те, що аудиторський звіт від 17.05.2018 № 14-2-03/03, який складено за результатом проведеного Комісією Міністерства інфраструктури України планового аудиту відповідності діяльності державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Южненська філія) за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 на підставі наказу Міністерства від 22.06.2017 №164-Г, та який став підставою для звернення до суду з даним позовом, лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин та є неналежним та недопустимим доказом, що підтверджує заборгованість відповідача зі сплати належних платежів, не є тим документом, на підставі якого стягується заборгованість з оплати належних платежів в установленому законодавством порядку, є необґрунтованим, оскільки вищевказаним документом, крім іншого, встановлено невідповідність результатів оцінки, проведеної ТОВ "Консалтингова експертна компанія". Вказані висновки залишені судом поза увагою, що підтверджується відсутністю у мотивувальній частині рішення відхилення наведених мотивувань.

4.2. Скаржник наголошує на існуванні об`єктивних сумнівів стосовно правильності та повноти результатів оцінки, проведеної ТОВ "Консалтингова експертна компанія", та які не були досліджені в оскаржуваному рішенні, наголошуючи на тому, що справедлива вартість причалу № 17 станом на 31.03.2013, яка визначена на підставі висновку про вартість основних засобів та нематеріальних активів, що обліковуються на балансі ДП "МТП "Южний" згідно з переліком, який наданий Замовником ТОВ "Об`єднане підприємство з оцінки та експертизи спеціальних об`єктів і інвестицій" - Україна", та який рецензований безпосередньо Фондом державного майна України, становить 70 334 231,00 грн, та з огляду на те, що п. 4 Рекомендацій Комісії Міністерства інфраструктури України визначено необхідність здійснення перерахунку суми плати за користування причалом № 17 відповідно до умов Договору від 06.12.2005 № К-23У-44 з урахуванням вартості цього об`єкта, зроблений висновок щодо недоотримання доходів позивача від плати за використання причалу № 17 за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 (стр. 55 аудиторського звіту від 17.05.2018 № 14-2-03/03), що дає підстави вважати висновки суду в оскаржуваному рішенні та постанові передчасними та поверховими, та вказують на відсутність дослідження доказів, які залучались позивачем до матеріалів справи.

4.3. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов до хибних висновків стосовно відсутності заінтересованості Міністерства інфраструктури України в результаті вирішення спору у вказаній справі, у зв`язку із чим суд не знайшов підстав для його залучення у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, на підставі клопотання Адміністрації.

4.4. На думку позивача, з урахуванням положень Статуту ДП "Адміністрація морських портів України", затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 02.04.2018 № 149, аудиторський звіт Міністерства інфраструктури України від 17.05.2018 № 14-2-03/03 та Рекомендації Міністерства інфраструктури України для ДП "АМПУ" є рішенням Уповноваженого органу управління, яке є обов`язковим для його виконання ДП "АМПУ", зокрема, щодо необхідності здійснення перерахунку суми плати за користування причалом № 17 відповідно до умов Договору від 06.12.2005 № К-23У-44 з урахуванням вартості цього об`єкта та вчинення необхідних дій щодо стягнення з ТОВ "ТІС-МІНДОБРИВА" суми недоотриманих доходів, розрахованої за результатами перерахунку. З огляду на наведене, при прийнятті рішення та оцінці доказів у даній справі щодо неналежності та допустимості доказів, зокрема таких, як аудиторський звіт від 17.05.2018 № 14-2-03/03 та Рекомендації, Міністерство інфраструктури України мало право надати свої доводи, міркування та пояснення, а також висловити правову позицію щодо наявного в матеріалах справи висновку судової комплексної оціночно-будівельної та економічної експертизи № 389/18 від 02.08.2019, який став основним доказом у справі для відмови у позовних вимогах ДП "АМПУ", а Південно-західний апеляційний господарський суд фактично позбавив Міністерство інфраструктури України такого права.

4.5. Судом першої інстанції, в порушення приписів статті 42 ГПК України, не надано належної правової оцінки доказам як тим, що подавались до матеріалів справи позивачем, так і тим, що подані відповідачем, що підтверджується відсутністю у мотивувальній частині оскаржуваного рішення належного правового обґрунтування відхилення чи прийняття доказів та доводів позивача у даній справі, а суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки рішенню суду першої інстанції.

5. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказував про необґрунтованість її доводів та просив залишити оскаржувані рішення без змін, зауважуючи про те, що позивачем під час розгляду справи не було доведено неналежне виконання відповідачем його зобов`язань за договором та факту наявності заборгованості за договором; обставина на якій ґрунтується позов ДП "АМПУ", а саме необхідність використання Висновку про вартість основних засобів нематеріальних активів, що обліковуються на балансі ДП "МТП "Южний" для цілей, встановлених у Договорі, була спростована висновком судової експертизи; Звіт незалежної оцінки відповідає вимогам Методики розрахунку, Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а тому правомірно використовувався для розрахунку компенсації за Договором; касаційна скарга не містить підстав, з якими ст. 309 ГПК України пов`язує можливість скасування оскаржуваних рішень.

6. 06.04.2020 на адресу суду надійшла заява відповідача, у якій висловлено прохання здійснювати розгляд справи у відсутності представників сторін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

7. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій установлено, що 06.12.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансінвестсервіс" (Підприємство) та Морським торговим портом "Южний" (Порт) укладено договір № К23У-44 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "Трансінвестсервіс" - причалу № 17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту "Южний", предметом якого є угода сторін про порядок володіння й використання цілісного майнового комплексу підприємства, що знаходиться в спільній частковій власності Підприємства і Держави в особі Порта, який має частину комплексу - причал № 17 - на своєму балансі.

У відповідності до положень п.п. 2.4, 3.1 договору Підприємство взяло на себе зобов`язання незалежно від доходу, отриманого від використання об`єкта, щомісяця перераховувати за користування частиною комплексу - причалом №17, що знаходиться на балансі Порта, грошову суму, визначену у відповідності до п. 3.1 даного договору; Підприємство щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати Порту грошову суму за користування частиною майнового комплексу Підприємства, визначену за Методикою розрахунку, що є Додатком до даного Договору (Додаток № 1).

За приписами п.6.1 договору даний договір не може бути змінений або розірваний в односторонньому порядку.

7.1. У додатку №1 до договору №К23У-44 від 06.12.2005 сторонами погоджено методику розрахунку плати за користування частиною цілісного майнового комплексу та встановлено, зокрема, що за будь-яких обставин сума плати за користування не може бути меншою, ніж встановлена за Методикою Кабінету Міністрів України сума орендної плати за аналогічний об`єкт.

7.2. 01.12.2008 між ТОВ "Трансінвестсервіс", Морським торговим портом "Южний" та ТОВ "ТІС-МІНДОБРИВА", яке є законним правонаступником ТОВ "Трансінвестсервіс", укладено додаткову угоду №3, якою сторонами погоджено перехід усіх прав та обов`язків ТОВ "Трансінвестсервіс" за договором №К23У44 від 06.12.2005 до ТОВ "ТІС-МІНДОБРИВА" та погоджено нову назву договору: "Договір № К23У-44 (3003/12) від 06.12.2005 "Про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "ТІС-МІНДОБРИВА" - причалу № 17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту "Южний".

7.3. 13.06.2013 між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС-МІНДОБРИВА" (Підприємство) укладено Додаткову угоду № 9 до Договору, відповідно до якої у зв`язку з реорганізацією ДП "МТП "Южний" шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків стосовно них відповідно до розподільчого балансу від 13.06.2013 та акту приймання-передачі від 13 червня 2013 року та утворення внаслідок виділу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013р. № 133-р, наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163, а також переходом зобов`язань за договором від 06.12.2005 № К23У-44 до правонаступника - Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", сторони домовились викласти назву договору в наступній редакції: "Договір від 06.12.2005 № К23У-44 (3003/12) "Про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "ТІС-Міндобрива" - Причалу № 17, що знаходиться на балансі ДП "АМПУ". Також за умовами Додаткової Угоди № 9 від 13.06.2013 було внесені відповідні зміни до преамбули Договору.

7.4. Додатковою угодою №10 від 01.07.2013 до договору №К23У-44 від 06.12.2005 сторони по справі виклали додаток №1 до договору у новій редакції, визначеній у таблиці. Податок на додану вартість в таблиці не враховується й оплачується Підприємством понад плату у відповідності до вимог чинного податкового законодавства України. За будь-яких обставин, сума плати за користування не може бути меншою, ніж встановлена за Методикою Кабінету Міністрів України сума орендної плати за аналогічний об`єкт.

7.5. Тобто, сторонами погоджено, що у будь-якому випадку компенсаційна плата за використання відповідачем причалу №17 не може бути меншою ніж орендна плата за користування об`єктом, аналогічним причалу №17, яка розрахована відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786.

8. Судами установлено, що за результатом проведення оцінки ТОВ "Консалтингова експертна компанія" було складено звіт про незалежну оцінку морського причалу №17 (ГТС) без інфраструктури, відповідно до якого ринкова вартість об`єкту оцінки станом на 31.03.2013 становить 34 987 000 грн.

9. Управлінням внутрішнього аудиту та контролю Міністерства інфраструктури України складено Аудиторський звіт №14-2-03/03 від 17.05.2018 за результатами проведення планового аудиту відповідності діяльності державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Южненська філія) за період з 01.01.2015 по 31.03.2017 та надано Рекомендації з метою забезпечення усунення недоліків і порушень та запобігання їх проявів у подальшому, підвищення ефективності використання майна та здійснення процесів управління, а також удосконалення діяльності Южненської філії ДП "АМПУ", сприяння досягненню мети та стратегічних цілей.

9.1. У відповідності до аудиторського звіту комісією Міністерства інфраструктури України встановлено, що за даними бухгалтерського обліку Южненської філії ДП "АМПУ" причал №17 прийнято на баланс за актом приймання-передачі майна, майнових прав та зобов`язань від 13.06.2013 із залишковою (дооціненою) вартістю вже 72 709 781,19 грн. Тобто, як відзначено комісією, станом на 13.06.2013 залишкова вартість причалу №17 більш ніж у два рази перевищувала вартість, визначену роком пізніше за результатом незалежного оцінювання ТОВ "Консалтингова експертна компанія".

Також у вказаному звіті зауважено, що за інформацією ДП "МТПЮ" у 2013 році станом на 01.04.2013 ТОВ "Об`єднане підприємство з оцінки та експертизи спеціальних об`єктів і інвестицій України" була проведена незалежна оцінка основних засобів порту, за результатом якої справедлива вартість причалу №17 визначена на рівні 70 334 231,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного комісією Міністерства інфраструктури України було зроблено висновок, що використання філією вартості причалу №17, що була визначена за незалежною оцінкою ТОВ "Консалтингова експертна компанія" (34 987 000 грн без урахування ПДВ) призводить до суттєвого зменшення мінімального розміру плати за користування причалом №17, у порівнянні із розміром, обрахованим виходячи із вартості майна згідно незалежної оцінки, здійсненої ТОВ "Об`єднане підприємство з оцінки та експертизи спеціальних об`єктів і інвестицій України" (70 334 231,00 грн).

Пунктом 4 Рекомендацій Комісії Міністерства інфраструктури України зазначено про необхідність здійснення перерахунку суми плати за користування причалом № 17 відповідно до умов Договору від 06.12.2005 № К23У-44 з урахуванням справедливої вартості об`єкта, а саме 70 334 231,00 грн за період з дати прийняття філією цього об`єкту на баланс до дати складання. А також вчинити необхідні дії щодо стягнення з ТОВ "ТІС-Міндобрива" суми недоотриманих доходів, розрахованої за результатами перерахунку.

10. З урахуванням вказаного Аудиторського звіту та Рекомендацій позивачем здійснено коригування та донарахування плати за користування причалом №17 на підставі договору від 06.12.2005 №К-23У-44, та заявлено відповідний позов до господарського суду у зв`язку із відмовою відповідача сплатити нараховану плату.

11. Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

12. Суди попередніх інстанцій установили, що сторонами у Договорі погоджено зобов`язання Підприємства перераховувати Порту грошову суму за користування частиною майнового комплексу Підприємства, визначену за Методикою розрахунку (Додаток № 1).

У Додатковій угоді № 10 від 01.07.2013 до Договору №К23У-44 від 06.12.2005 сторони погодили Методику розрахунку плати за користування частиною цілісного майнового комплексу підприємства ТОВ "ТІС-МІНДОБРИВА", відповідно до якої плата за користування частиною комплексу встановлюється сторонами залежно від кількості обробленого вантажу на частині комплексу, що іменується Причал № 17, з приміткою, що за будь - яких обставин, сума плати за користування не може бути меншою, ніж встановлена Методикою КМУ України сума орендної плати за аналогічний об`єкт.

13. На час укладення Додаткової угоди № 10 від 01.07.2013 Методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджена постановою КМУ від 04.10.1995 №786, визначала формулу розрахунку розміру річної орендної плати у разі оренди нерухомого майна: Опл = Вп х Cop/100, де Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки у грн, Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком № 2 до Методики (п.8).

14. На замовлення ТОВ "ТІС-МІНДОБРИВА", ТОВ "Консалтингова експертна компанія" було проведено незалежну оцінку Причалу №17 та складено звіт, у відповідності до якого ринкова вартість об`єкта оцінки (причал №17), станом на дату оцінки (31.03.2013) складає 34 987 000, 00 грн. При цьому мета проведення оцінки - для розрахунку ринкової вартості об`єкта для визначення матеріальної компенсації за його використання.

15. Господарськими судами установлено, що сторонами спору не заперечується той факт, що усі виставлені ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" рахунки за користування Причалом №17 ТОВ "ТІС-МІНДОБРИВА" оплачені в повному обсязі, тобто, заборгованість за договором відсутня. Наведене дає підстави для висновку про те, що виставленням рахунків для сплати з урахуванням положень Методики КМУ та Висновку про вартість майна, виготовленого ТОВ "Консалтингова експертна компанія", позивач погодився із визначеною шляхом проведення незалежної оцінки ринковою вартістю об`єкта - причалу № 17.

16. Згідно із частинами 1 та 2 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

17. Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

18. Сторони договору у п. 3.1 та додатку №1 до договору в редакції додаткової угоди № 10 погодили порядок здійснення відповідачем оплати за користування майном. У відповідності до п. 6.2 договору у разі необхідності внесення змін у договір або розірвання його, сторони будуть керуватися правилами, зазначеними у ч. 2-5 статті 188 Господарського кодексу України.

19. В силу положень статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

20. Таким чином, слід дійти висновку, що стягнення плати в іншому розмірі, ніж передбачено договором, імперативно потребує попереднього погодження та внесення змін до договору. Проте, як установлено судами попередніх інстанцій, наявні матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів на підтвердження внесення змін до договору №К23У-44 від 06.12.2005 в частині здійснення платежів за користування частиною майнового комплексу причалом №17.

21. Слід зазначити, що положеннями частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України установлена заборона зміна ціни в договорі після його виконання. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставин виконання договірних зобов`язань сторін в частині оплати за спірний період (з 13.06.2013 по 30.06.2018), донарахування відповідачу плати за користування причалом № 17 фактично призведе до порушення приписів ч. 3 ст. 632 ЦК України.

22. У відповідності до положень статей 73 74 76 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

23. На підтвердження обставин необхідності корегування та донарахування плати за користування причалом № 17, викладених у позові, позивач посилався на те, що на підставі наказу Міністерства інфраструктури України від 22.06.2017 № 164-Г в державному підприємстві "Адміністрація морських портів України" (Южненська філія) проведено плановий аудит відповідності діяльності за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, за результатами проведення якого складено Аудиторський звіт від 17.05.2018 №14-2-03/03 та надано Рекомендації з метою забезпечення усунення недоліків і порушень та запобігання їх проявів у подальшому.

За інформацією, яку Комісія Міністерства інфраструктури України отримала від ДП "Морський торговельний порт "Южний", справедлива вартість причалу № 17, визначена на підставі висновку про незалежну оцінку ТОВ "Об`єднане підприємство з оцінки та експертизи спеціальних об`єктів і інвестицій України", та який рецензований безпосередньо Фондом державного майна України становить 70 334 231,00 грн. З огляду на наведене, Комісія зробила висновок про необґрунтованість здійснення повторної оцінки ТОВ "Консалтингова експертна компанія" та його використання для визначення мінімального розміру плати за користування причалом № 17.

24. В ході розгляду справи судом першої інстанції, з урахуванням наданих учасниками справи доказів на підтвердження обставин ринкової вартості причалу № 17, а саме, Звіту про незалежну оцінку майна та висновку про вартість причалу № 17, який складено Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова експертна компанія", датою складання якого є 02.07.2014, а датою оцінки -31.03.2013, та Висновку про незалежну оцінку, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Об`єднане підприємство з оцінки та експертизи спеціальних об`єктів і інвестицій України", який покладено в основу аудиторського звіту, з метою визначення дійсної ринкової вартості причалу № 17 станом на 01.04.2013, ухвалою від 07.11.2018 призначено судову комплексу оціночно-будівельну та економічну експертизу.

25. Відповідно до висновку експерта №389/18 від 02.08.2019, виготовленого за результатами проведення судової комплексної економічної та оціночно - будівельної експертизи, ринкова вартість нерухомого майна, що знаходиться в акваторії порту "Южний", а саме - об`єкта нерухомого майна гідротехнічної споруди причалу № 17 станом на 31.03.2013 становить (з округленням) 34 979 000 грн без ПДВ. За результатами проведеного дослідження експертами документально встановлено, що визначена у Звіті про оцінку ТОВ "Об`єднане підприємство з оцінки та експертизи спеціальних об`єктів і інвестицій" станом на 31.03.2013 року справедлива вартість активів передбачена виключно для цілей бухгалтерського обліку при проведенні реорганізаційних процедур підприємства МТП "Южний"; наявність у Висновку обмежуючих умов щодо неможливості використання результатів оцінки в інших цілях, ніж для цілей бухгалтерського обліку; необхідність застосування в розрахунках оренди розміру ринкової вартості, дає підстави вважати, що вартість причалу №17, встановлена у Звіті про оцінку ТОВ "Об`єднане підприємство з оцінки та експертизи спеціальних об`єктів і інвестицій" станом на 31.03.2013, не може використовуватись з метою визначення розміру орендної плати згідно Методики Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, а отже не може використовуватись при розрахунку матеріальної компенсації за користування причалом №17 відповідно до умов Договору від 06.12.2005 №К23У-44.

Також за висновком експерта, висновок п.п.2 п. 1.2.3. "Аудиторського звіту за результатами проведеного планового аудиту відповідності діяльності державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Южненська філія) за період з 01.01.2015 по 31.03.2017" №14-2-03/03 від 17.05.2018 та п.4 Рекомендацій до вказаного Аудиторського звіту в частині недоотримання Южненською філією державного підприємства "Адміністрація морських портів України" прибутку станом на 31.03.2017 від надання ТОВ "ТІС-Міндобрива" в користування ГТС причалу №17, виходячи зі справедливої вартості причалу №17 в сумі 70 334 231,00 грн, яка була визначена у Звіті про оцінку ТОВ "Об`єднане підприємство з оцінки та експертизи спеціальних об`єктів і інвестицій Україна" станом на 31.03.2013 в розмірі 17 128 914,05 грн, документально не підтверджується.

Крім того, експертом зазначено, що оскільки усі надані на дослідження первинні бухгалтерські документи та регістри бухгалтерського обліку ТОВ "ТІС-Міндобрива", відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996XIV, обсяги господарських операцій по взаєморозрахункам між Южненською філією ДП "Адміністрація морських портів України та ТОВ "ТІС-Міндобрива" за договором №К23У-44 від 06.12.2005 станом на 31.03.2017, документально підтверджується в повному обсязі.

26. Колегія суддів зауважує, що висновок експерта оцінюється в сукупності з іншими доказами у справі та не має заздалегідь встановленої сили. У даній справі судами попередніх інстанцій здійснено аналіз експертного висновку з точки зору його відповідності вимогам статті 98 ГПК України та прийнято у якості належного та допустимого доказу у справі. При цьому судами установлено, що позивач не звертався до суду першої інстанції із клопотанням про призначення повторної або додаткової експертизи, у разі наявності сумнівів у правильності наданого експертом висновку.

27. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що наявними матеріалами справи, зокрема й висновком експерта, спростовуються твердження позивача з приводу того, що вартість причалу №17 складає 70 334 231, 00 грн, оскільки позивачем, із посиланням на відповідні докази, не обґрунтовано необхідність застосування до спірних правовідносин саме висновку про незалежну оцінку, складеного ТОВ "Об`єднане підприємство з оцінки та експертизи спеціальних об`єктів і інвестицій України". Слід вказати, що метою оцінки у вказаному висновку є визначення справедливої вартості майна замовника для цілей бухгалтерського обліку при проведенні реорганізаційних процедур підприємства МТП "Южний", яка, у відповідності до договірних відносин сторін спору, не може застосовуватися для визначення плати за користування причалом № 17, оскільки не узгоджується з формулою обрахунку розміру орендної плати, установленого Методикою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, застосування якої при обрахунку мінімального розміру плати за користування причалом № 17 погоджено сторонами.

Наведеним вище спростовуються доводи касаційної скарги, викладені у п. 4.2 даної постанови.

28. Доводи касаційної скарги в частині існування об`єктивних сумнівів стосовно правильності та повноти результатів оцінки, проведеної ТОВ "Консалтингова експертна компанія", та які не були досліджені в оскаржуваному рішенні, колегія суддів також відхиляє як необґрунтовані, з огляду на встановлені судами обставини виконання договору та оплати за договором саме з урахування ринкової вартості причалу №17, установленої у висновку про вартість майна ТОВ "Консалтингова експертна компанія", та визнаною обома сторонами договору.

29. Крім того, судом апеляційної інстанції спростовано доводи позивача в частині посилання на обставини, викладені в Аудиторському звіті від 17.05.2018 № 14-2-03/03, вказуючи на те, що проведений позаплановий аудит лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, не є належним доказом порушення відповідачем зобов`язань за договором; не доводить протиправності поведінки відповідача (невиконання чи неналежне виконання ним своїх обов`язків за договором).

30. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками, враховуючи таке. Відповідно до п.п. 18 п. 4 Положення "Про Міністерство інфраструктури України", затвердженого постановою КМУ від 30.06.2015 №460 Мінінфраструктури відповідно до покладених на нього завдань організовує внутрішній аудит.

31. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.2011 №1001 затверджено "Порядок здійснення внутрішнього аудиту та утворення підрозділів внутрішнього аудиту".

Об`єктом внутрішнього аудиту є діяльність державного органу, його територіальних органів, підприємств (у тому числі суб`єктів господарювання, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність таких суб`єктів господарювання), установ та організацій, що належать до сфери його управління, в повному обсязі або з окремих питань (на окремих етапах), та заходи, що здійснюються керівниками таких органів, підприємств, установ та організацій для забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю (дотримання принципів законності та ефективного використання бюджетних коштів та інших активів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, виконання завдань, планів і вимог щодо їх діяльності) (п.2 Порядку).

У пункті 4 Порядку визначено, що основним завданням підрозділу є надання керівникові державного органу, його територіального органу та бюджетної установи об`єктивних і незалежних висновків та рекомендацій щодо: функціонування системи внутрішнього контролю та її удосконалення; удосконалення системи управління; запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів та інших активів; запобігання виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності державного органу, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Відповідно до пункту 5 Порядку підрозділ відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, планує, організовує та проводить внутрішні аудити, документує їх результати, готує аудиторські звіти, висновки та рекомендації, а також проводить моніторинг врахування рекомендацій.

32. Таким чином, з урахуванням Порядку та Положення, слід вказати, що аудиторський звіт, складений Управлінням внутрішнього аудиту та контролю Міністерства інфраструктури України за результатами проведення планового аудиту діяльності ДП "Адміністрація морських портів України" (Южненська філія) є актом, складеним в межах реалізації адміністративно - управлінських функцій відповідного управління Мінінфраструктури, створює правові наслідки саме для суб`єкта аудиту, однак, не має доказового значення при вирішенні господарського спору, який виник з договірних відносин сторін. Висновки, викладені в аудиторському звіті не створюють правових наслідків для відповідача, оскільки стягнення заборгованості за Договором можливо лише на підставі належним чином складених первинних документів, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність".

33. Крім того, як вірно вказали суди попередніх інстанцій, виявлені під час перевірки порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами у справі договору і не можуть їх змінювати, в тому числі щодо нарахування та сплати платежів за договором за відсутності доказів погодження розміру оплати за договором в іншому розмірі, ніж це встановлено Додатковою угодою № 10.

34. Одним із доводів касаційної скарги є порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке полягає у відмові в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерства інфраструктури України.

35. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін; їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

36. Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання з підстав його необґрунтованості, апеляційний суд не врахував, що межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, встановлені ст. 269 ГПК України, а також ч. 1 ст. 50 ГПК України, виключають можливість залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стадії апеляційного перегляду рішення по суті спору, з огляду на що мав залишити його без розгляду на підставі положень статті 118 ГПК України. Проте, наведене порушення процесуального закону не призвело до ухвалення незаконного рішення та не може бути підставою для його скасування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин. Водночас, оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Щодо судових витрат

39. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України (в редакції до 08.02.2020), суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 у справі № 916/1602/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.