№ 916/1625/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/1625/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Берднік І.С., Дроботової Т. Б.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

представники сторін в судове засідання не з`явились,

розглянув касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства ?Імексбанк? Матвієнка А. А.

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 (суддя Погребна К. Ф.) і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 (судді: Разюк Г. П. - головуючий, Діброва Г. І., Ярош А. І.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства ?Імексбанк?"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Ренталс?,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю ?Ветеран?,

про звернення стягнення на предмет іпотеки

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Бізнес Ренталс?

до Публічного акціонерного товариства ?Імексбанк?

про визнання іпотеки припиненою.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У червні 2019 року Публічне акціонерне товариство ?Імексбанк? (далі - ПАТ ?Імексбанк?; Банк; Кредитор, Іпотекодержатель) в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства ?Імексбанк? (далі - АТ?Імексбанк?) Матвієнка А. А. (далі - Уповноважена особа Фонду) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Ренталс? (далі - ТОВ "Бізнес Ренталс?; Товариство), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 31.08.2012 № 73/12 (далі - кредитний договір) перед ПАТ ?Імексбанк? звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 31.08.2012 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. за реєстровим № 2094, а саме: на нерухоме майно апартамент № 222 двоповерхового зблокованого дачного котеджу загальною площею 273,9 м2, розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, сільська рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, корпус "Ж" (далі - нерухоме майно), шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за ціною, яка буде визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

2. Позовні вимоги обґрунтовано положеннями статей 4, 29, 37, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 1, 5, 11, 22, 23, 33, 35, 38, 39 Закону України "Про іпотеку", статей 71 509 526 530 536 543 626- 629 1054- 1057 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 174 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

3. У липні 2019 року ТОВ "Бізнес Ренталс? звернулося до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до ПАТ ?Імексбанк? про визнання припиненою іпотеки нерухомого майна, який місцевим господарським судом прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом.

4. Відповідач обґрунтовував зустрічний позов тим, що зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю ?Ветеран? (далі - ТОВ "Ветеран"; Позичальник) за кредитним договором перед ПАТ "Імексбанк" припинилися шляхом оформлення останнім права власності на центральний стадіон "Чорноморець" за іпотечним договором № 613 відповідно до статей 17, 37 Закону України "Про іпотеку" і пункту 6.1 договору, а тому вимоги стягувача (позивача) щодо виконання цього ж зобов`язання за рахунок іншої іпотеки не підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.11.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020, у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено; зустрічний позов задоволено, визнано припиненою іпотеку нерухомого майна.

6. Судові рішення обґрунтовано наявністю підстав для припинення зазначеної іпотеки, оскільки, набувши у власність нежитлові будівлі центрального стадіону ?Чорноморець? за іншим договором іпотеки від 25.12.2014 № 6134, ПАТ ?Імексбанк? реалізувало своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, за наслідком якого припинились основні кредитні зобов`язання ТОВ ?Ветеран? та відповідно з припиненням основних зобов`язань зазначеної особи, припинилось і зобов`язання ТОВ "Бізнес Ренталс? за договором іпотеки, укладеним на забезпечення цього ж зобов`язання. Тому, встановивши факт припинення іпотеки нерухомого майна, господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для звернення стягнення на відповідне нерухоме майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі Уповноважена особа Фонду просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким залишити зустрічні позовні вимоги без задоволення та задовольнити первісні позовні вимоги.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції викладеного у постановах Верховного Суду: від 14.11.2018 у справі № 910/2535/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16, від 14.08.2019 у справі № 904/4356/17, від 19.09.2019 у справі № 910/9508/17, від 14.01.2020 у справі № 908/1506/17 правового висновку щодо того, що набуття кредитором права власності на предмет іпотеки у позасудовому порядку не припинило заставу іншого майна, переданого кредитору з метою забезпечення виконання основного зобов`язання, а положення частини 4 статті 36 Закону України ?Про іпотеку? не поширюються на правовідносини сторін у такому випадку, оскільки в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, крім тих, на які було звернуто стягнення, укладено й інші іпотечні договори та договори застави.

Обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник вважає, що існує необхідність відступити від висновку щодо застосування статті 36 Закону України ?Про іпотеку? у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 20.06.2018 у справі № 756/31271/15-ц, від 13.02.2019 у справі № 759/6703/16-ц, від 27.02.2019 у справі № 643/18466/15-ц, від 02.04.2019 у справі № 873/26/18.

Щодо наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник зазначив про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні допустив порушення статті 75 ГПК України, оскільки не врахував висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 916/2238/17.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

9. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшло.

Розгляд справи Верховним Судом

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 916/1625/19 та призначено до розгляду у судовому засіданні без визначення дати та часу, оскільки згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено на усій території України карантин.

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2020 визначено дату розгляду касаційної скарги Уповноваженої особи Фонду на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 916/1625/19 - 23.06.2020.

12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2020 провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 916/1625/19 зупинено до прийняття відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 916/3146/17.

13. Великою Палатою Верховного Суду 03.11.2020 прийнято постанову у справі № 916/3146/17, яку було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 03.12.2020.

14. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2020 провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 916/1625/19 поновлено та призначено розгляд справи на 26.01.2021.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15. 31.08.2012 між ПАТ ?Імексбанк? і ТОВ ?Ветеран? (Позичальник) укладено кредитний договір, за умовами якого:

- Банк зобов`язується надати Позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (пункт 1.1);

- надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених цим договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 1 995 659,00 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки - 11,5% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за всіма траншами до 26.12.2016 (включно) на умовах, визначених кредитним договором (пункт 1.1.1 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 24.02.2014 № 5).

16. У забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Ветеран" за кредитним договором, між ПАТ "Імексбанк" (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" (далі - ТОВ "Україна", Іпотекодавець) того ж дня було укладено іпотечний договір, посвідчений нотаріально за реєстровим № 2094 (далі - іпотечний договор-1), за умовами якого:

- Банку в іпотеку було передано нерухоме майно, яке належить Іпотекодавцю на праві приватної власності, а саме низка апартаментів зблокованих дачних котеджів, що розташовані за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, сільська рада Дальницька, "Золотий Бугаз" масив, 18, в тому числі і спірне нерухоме майно (пункт 1.3);

- право іпотеки та відповідно і цей договір припиняються у разі, зокрема, припинення основного зобов`язання, забезпеченого цією іпотекою, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством (пункт 6.2).

17. У подальшому договорами про зміни від 03.10.2012 № 1, від 18.04.2013 № 2, від 17.07.2013 №3, від 27.02.2014 № 4, від 17.04.2014 № 5, від 27.05.2014 № 6 та від 11.09.2014 № 7 сторонами вносились зміни до іпотечного договору-1, посвідченого нотаріально за реєстровим № 2094, згідно з яким було виключено з предмета іпотеки інше майно.

18. 27.12.2014 між тими ж сторонами був укладений договір про розірвання іпотечного договору-1 з договорами про зміни.

19. 26.02.2016 між ТОВ "Україна" та ТОВ "Бізнес Ренталс? укладено договір купівлі-продажу, посвідчений Петрушенко Т. А., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, реєстровий № 197, відповідно до якого Товариство на умовах купівлі-продажу набуло право власності на спірне нерухоме майно.

20. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що 26.02.2016 право власності на предмет іпотеки перейшло до ТОВ "Бізнес Ренталс? (Іпотекодавець), який здійснив реєстрацію за собою права власності на предмет іпотеки. При цьому як підстава для виникнення права власності зазначається договір купівлі-продажу, серія та номер: 197, виданий 26.02.2016, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Пегрушенко Т. А.

21. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі № 916/2179/17 встановлено недійсність і застосовано наслідки недійсності договорів про зміни № 5, № 6, № 7 та договору про розірвання іпотечного договору-1, укладених між Банком та первісним інотекодавцем, повернуто сторони у стан, який існував до укладення цього правочину, шляхом скасування державної реєстрації припинення іпотеки та обтяжень щодо нерухомого майна, у тому числі спірного нерухомого майна.

22. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надав кредитні кошти у розмірі, обумовленому договором, водночас позичальник своїх обов`язків за кредитним договором не виконав та кошти Банку не повернув. Зазначене підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили, та досі не виконане Позичальником, а саме рішенням Господарського суду Одеської області від 20.04.2016 у справі № 916/1961/15 (з урахуванням ухвали про виправлення описки), яким на користь Банку з Позичальника стягнуто заборгованість за кредитним договором.

23. Станом на 20.05.2019 сума боргу Позичальника за кредитним договором перед Банком без урахування пені становить 1 011 862,52 дол. США, з яких борг за кредитом 667 595,46 дол. США, за відсотками 344 267,06 дол. США, що підтверджується довідкою про стан кредитної заборгованості від 24.05.2019 № 837.

24. 25.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" (Іпотекодержатель) та майновим поручителем Приватним акціонерним товариством "Футбольний клуб "Чорноморець" (далі - ПрАТ "ФК "Чорноморець", Іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю., зареєстрований в реєстрі за № 6134 (далі - іпотечний договор-2).

25. Іпотечний договір-2 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.12.2014, номер запису про іпотеку № 8255479, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18361660, приватний нотаріус Чужовська Н. Ю., Одеський міський нотаріальний округ, Одеська обл.

26. Відповідно до пункту 1.3 іпотечного договору-2 предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80 289,00 м2, основною площею 67 037,5 м2, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), 1/20, та розташовані на земельній ділянці площею 62 403 м2, яка перебуває в оренді ПрАТ "ФК "Чорноморець".

27. Іпотечний договір-2 укладено в забезпечення виконання зобов`язань боржників 41 (сорока однієї) юридичної особи перед ПАТ "Імексбанк" за укладеними з цими юридичними особами договорами про відкриття кредитної лінії із відповідними змінами і доповненнями (пункт 1.1 розділу 1 Предмет договору).

28. Зокрема, відповідно до пункту 1.1 іпотечного договору-2 цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором з додатковими угодами від 11.09.2012 № 1, від 15.02.2013 № 2, від 28.03.2013 № 3, від 17.07.2013 № 4, від 24.02.2014 № 5, від 17.04.2014 № 6, від 27.05.2014 № 7, від 12.09.2014 № 8, від 23.12.2014 № 9, який укладено між Іпотекодержателем та ТОВ "Ветеран" стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо (основне зобов`язання), на умовах кредиту: сума кредиту - 668 659 доларів США, строк повернення кредиту - 26.12.2016, розмір відсоткової ставки визначається кредитним договором в розмірі 11,5 відсотків річних.

29. Пунктами 3.1.6, 3.1.7 іпотечного договору-2 сторони передбачили, що Іпотекодержатель має право вимагати від Боржника незалежно від настання строку погашення кредиту дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором, а при незадоволенні вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до закону та цього договору за наявності підстав, перелічених у договорі; звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених пунктом 3.1.6 договору, реалізувати його відповідно до розділу 5 цього договору та/або договору про задоволення вимог іпотекодержателя, і за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна а також витрат, пов`язаних з реалізацією предмета іпотеки.

30. Пунктом 5.1 іпотечного договору-2 передбачено, що Іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію у таких випадках:

- якщо у момент настання строку виконання Боржником зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані в повному обсязі, зокрема: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів (у тому числі процентів за неправомірне користування кредитом); та/або при несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором;

- незалежно від настання терміну виконання Боржником будь-яких зобов`язань за кредитним договором при виникненні підстав, зазначених у пунктах 3.1.4, 3.1.6 цього договору, та у разі надання Іпотекодавцем недостовірної інформації згідно з пунктом 2.1 цього договору.

31. У пункті 6.1 іпотечного договору-2 сторони передбачили застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя (стягувача у справі), яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки, на підставі цього договору, зокрема, шляхом прийняття предмета іпотеки (нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець") у власність в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку".

32. За змістом інформаційної довідки від 13.10.2017, індексний № 100287849, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 16.05.2017 о 18:43:52 ПАТ "Імексбанк" набуто право власності на предмет іпотеки - нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець".

33. Право власності AT "Імексбанк" на предмет іпотеки зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.05.2017 о 17:42:47, індексний № 35229513, прийняте державним реєстратором Пацалюком А. В. (Комунальне підприємство Мирнопільської сільської ради "Результат"). Підставою виникнення права власності визначено іпотечний договір-2.

34. Зазначене стало підставою для постановлення Господарським судом Одеської області ухвали від 04.05.2018 у справі № 916/1961/15, яку залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2018, про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу Господарського суду Одеської області від 05.05.2016 про стягнення з ТОВ "Ветеран" на користь ПАТ "Імексбанк" заборгованості за кредитним договором у сумі 668 659,00 дол. США.

Позиція Верховного Суду

35. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

36. Відмовляючи у позові, суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях послалися у тому числі на відсутність порушених прав позивача, оскільки Банк реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, за наслідком якого припинились основні кредитні зобов`язання ТОВ ?Ветеран?, та відповідно з припиненням основних зобов`язань зазначеної особи припинилось і зобов`язання ТОВ ?Бізнес Ренталс? за договором іпотеки, укладеним на забезпечення цього ж зобов`язання.

37. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що на момент звернення до суду з позовом права позивача порушені не були.

38. Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 20.04.2016 у справі № 916/1961/15 (з урахуванням ухвали про виправлення описки), яке набрало законної сили 05.05.2016, задоволено позовні вимоги ПАТ "Імексбанк" до ТОВ "Ветеран" про стягнення заборгованості у сумі 668 659,00 дол. США за кредитним договором, для забезпечення виконання якого на момент ухвалення рішення суду та набрання ним чинності був укладений договір іпотеки-2.

39. На виконання зазначеного рішення суду 05.05.2016 господарським судом у порядку статті 116 ГПК України було видано відповідний наказ.

40. У подальшому ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2018 у справі № 916/1961/15, яку постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 залишено без змін, наказ Господарського суду Одеської області від 05.05.2016 у справі № 916/1961/15 визнано таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з тим, що ПАТ "Імексбанк" застосував позасудове врегулювання за договором іпотеки-2 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у свою власність, внаслідок чого зобов`язання ТОВ "Ветеран" за кредитним договором припинилися.

41. Зазначені ухвала і постанова про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є судовими рішеннями, якими вирішено по суті спір між Банком і Позичальником.

42. Тобто спочатку суди у справі № 916/1961/15 встановили наявність невиконаного зобов`язання Позичальника і стягнули існуючу заборгованість. Потім суди у цій же справі встановили, що після ухвалення рішення про стягнення спірне зобов`язання припинилось, а тому відповідна заборгованість відсутня, отже, стягненню не підлягає.

43. Таким чином, заявлені ПАТ "Імексбанк" у справі № 916/1625/19 вимоги звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором перед ПАТ ?Імексбанк? фактично є спробою переглянути судові рішення в іншій справі - № 916/1961/15.

44. Проте слід враховувати, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.05.2018 у справі № 916/1961/15, яку постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.06.2018 залишено без змін, остаточно вирішений спір між ПАТ "Імексбанк" і ТОВ "Ветеран" щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Ці судові рішення не можуть бути переглянуті в даній справі.

45. Частиною 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

46. Оскільки спір щодо припинення основного зобов`язання вирішений в іншій справі - № 916/1961/15, то і всі іпотеки, які забезпечували виконання цього основного зобов`язання, теж є припиненими. Отже, у позивача відсутнє право, на захист якого він звернувся до суду із цим позовом. Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/3146/17.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

47. Враховуючи наведене, Верховний Суд у цій справі не може розглядати питання про відступлення від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо припинення основного зобов`язання на підставі частини 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку", оскільки у справі № 916/1961/15 вже було вирішено спір між Кредитором (ПАТ "Імексбанк") і Позичальником (ТОВ "Ветеран") та визнано основне зобов`язання таким, що припинилося, що і стало підставою для відмови судами попередніх інстанцій у позові у цій справі (№ 916/1625/19), а не застосування положень частини 4 статті 36 Закону України "Про іпотеку".

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

48. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 916/1625/19 необхідно закрити з огляду на таке.

49. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

50. Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

51. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

52. У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

53. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

54. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

55. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

56. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

57. Так, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 910/2535/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16, від 14.08.2019 у справі № 904/4356/17, від 19.09.2019 у справі № 910/9508/17, від 14.01.2020 у справі № 908/1506/17 містять в собі правові висновки, загальний зміст яких зводиться до того, що:

- нормами чинного законодавства не обмежено право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами забезпечення;

- забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному, а здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту;

- внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки або застави шляхом визнання за кредитором права власності на нього кредитор не втрачає права вимоги до боржника щодо одержання задоволення порушеного основного зобов`язання за рахунок іншого виду забезпечення;

- оскільки розмір забезпечення основного зобов`язання може мати істотне значення для кредитора при погодженні ним умов основного зобов`язання, в яке він вступає, припинення усіх інших забезпечень при реалізації кредитором одного з них суперечило б принципу справедливості та розумності.

58. Посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції таких правових висновків Верховний Суд вважає безпідставними з огляду на викладені вище висновки про остаточне вирішення спору між ПАТ "Імексбанк" і ТОВ "Ветеран" щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, яким встановлено припинення основного зобов`язання.

59. У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та справах, на які посилається скаржник на обґрунтування підстав касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень, є подібними.

60. Отже, після відкриття касаційного провадження у справі № 916/1625/19 касаційна інстанція встановила, що висновки про застосування норм права, які викладено у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 910/2535/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16, від 14.08.2019 у справі № 904/4356/17, від 19.09.2019 у справі № 910/9508/17, від 14.01.2020 у справі № 908/1506/17 та на які послався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 916/1625/19.

61. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду на рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 916/1625/19.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

62. Водночас стосовно іншої зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, який, зокрема, відсилає до пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, колегія суддів зазначає таке.

63. Скаржник наголосив на тому, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні допустив порушення статті 75 ГПК України, оскільки не врахував висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 916/2238/17.

64. Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

65. Колегія суддів вважає помилковими наведені вище аргументи скаржника, зокрема, щодо надання обставинам, встановленим у справах № 916/2238/17, № 907/600/17, № 916/1961/15, № 916/2179/17, значення преюдиційних під час розгляду цієї справи, оскільки ТОВ ?Бізнес Ренталс? не було учасником цих справ і в цих справах не встановлювалися преюдиційні обставини щодо цього товариства.

66. Що стосується посилань Банку на преюдиційність фактів, встановлених судовими рішеннями у справі № 918/539/17, Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча у зазначеній справі ТОВ ?Бізнес Ренталс? приймало участь, однак преюдиційних обставин, які б мали значення при розгляді цієї справі, встановлено не було.

67. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

68. Колегія суддів зауважує, що статтею 296 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження, серед яких відсутня така підстава як непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу, якою (підставою) у розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України є відсутність дослідження судом зібраних у справі доказів за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

69. Таким чином, у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України підстава не знайшла підтвердження, Верховний Суд має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а не закривати касаційне провадження.

70. Наведене випливає з положень другого речення пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України, за змістом якого якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

71. Отже, викладені скаржниками підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2 і 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із зазначених підстав.

72. Таким чином, суди попередніх інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

74. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про задоволення позову, як наслідок, оскаржувані судові рішення ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права і без порушень норм процесуального права.

75. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

76. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача порушеного права, у зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних рішення та постанови.

Розподіл судових витрат

77. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства ?Імексбанк? Матвієнка А. А. у частині підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства ?Імексбанк? Матвієнка А. А. у частині підстав, передбачених пунктами 2, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.11.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2020 у справі № 916/1625/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді І. С. Берднік

Т. Б. Дроботова