ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/1812/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С.К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Консорціуму "Південна Енергетична Компанія"

на рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2019 (суддя Цісельський О.В.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 (Поліщук Л.В. - головуючий, судді Будішевська Л.О., Таран С.В.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до 1) Консорціуму "Південна Енергетична Компанія",

2) Компанії "Перше Угорське Газово-Енергетичне Товариство з Обмеженою Відповідальністю",

про розірвання договору та повернення вкладу у спільну діяльність.

(У судове засідання з`явилися представники: позивача - Франюк А.В., Консорціуму "Південна Енергетична Компанія" - Гонтарь О.М., Карнаухова І.М.).

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У серпні 2018 року Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ДП "НЕК "Укренерго", Підприємство) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Консорціуму "Південна Енергетична Компанія" (далі - Консорціум) та Компанії "Перше Угорське Газово-Енергетичне Товариство з Обмеженою Відповідальністю" (далі - Компанія), в якому просило:

- розірвати договір про спільну діяльність від 03.10.2007, укладений між ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго", Консорціумом "Південна Енергетична Компанія" та Компанією "Перше Угорське Газово-Енергетичне товариство з обмеженою відповідальністю";

- повернути позивачу вклад у спільну діяльність, а саме майно високовольтної електричної мережі ПЛ-750 кВ. "Південноукраїнська АЕС - Ісакча" на дільниці від опори №451 до опори №1138 включно, що було передане Консорціуму "Південна Енергетична Компанія" за договором про спільну діяльність від 03.10.2007 року.

Позов обґрунтовано тим, що 03.10.2007 між ДП "НЕК "Укренерго" та Консорціумом "Південна Енергетична Компанія" був укладений договір про спільну діяльність, а у подальшому, 31.10.2007, між ДП "НЕК "Укренерго", Консорціумом та Компанією "Перше Угорське Газово-Енергетичне Товариство з Обмеженою Відповідальністю" (угорською "Elso Magyar Foldgaz es Energiakereskedelmi es Szolgaltato Korlatolt Felelossegii Tarsasag"), юридичною особою, створеною та зареєстрованою за законодавством Угорщини, укладено угоду про зміну і доповнення до договору про спільну діяльність від 03.10.2007. Як стверджує позивач, з огляду на безпідставну та систематичну бездіяльність відповідачів у здійсненні спільної діяльності за договором, досягнення спільної господарської мети по відновленню та подальшому використанню високовольтної електричної мережі ПЛ - 750 кВ "Південноукраїнська АЕС - Ісакча", якою ДП "НЕК "Укренерго" керувалося при укладенні договору, є неможливим та свідчить про втрату зі сторони вказаних компаній будь-якого інтересу в продовженні спільної діяльності в межах укладеного Договору. У зв`язку з викладеним, керуючись положеннями пункту 4 частини 1 статті 1141, частини 2 статті 1142 ЦК України, Підприємство надіслало відповідачам лист від 10.11.2008 вх.№03/01-1/6527 з пропозицією розірвати спірний договір, однак відповіді на зазначений лист позивач не отримав, що, на його думку, свідчить про не досягнення сторонами згоди про припинення Договору шляхом його розірвання в позасудовому порядку. Вимога про повернення позивачу вкладу у спільну діяльність обґрунтовано положеннями п. 8.1 Договору, в якому сторони погодили, що у разі припинення договору майно, виділене учасником для спільної діяльності, повертається учаснику, який виділив відповідне майно.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 03.10.2007 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (учасник - 1), з однієї сторони, та Консорціумом "Південна Енергетична Компанія" (учасник - 2), з іншої сторони, був укладений договір про спільну діяльність (далі - Договір), за умовами якого учасники об`єднують майно, що належить їм на законних підставах, трудові та інші ресурси для досягнення в результаті спільних дій учасників спільної господарської мети - відновлення та подальшого використання високовольтної електричної мережі ПЛ - 750 кВ "Південноукраїнська АЕС - Ісакча" (надалі - ЛЕП).

Згідно з пунктами 1.1. - 1.3. цього договору відновлення ЛЕП в рамках реалізації спільної господарської мети за цим договором здійснюється у два етапи: на першому етапі передбачається відновлення дільниці ЛЕП від опори №451 по опору №1138; на другому етапі передбачається відновлення дільниці ЛЕП від опори № 1 по опору № 451. Рішеннящодо доцільності реалізації другого етапу, а також терміну початку його спільної реалізації приймається за результатами реалізації першого етапу відновлення ЛЕП за поданням учасника-1. В результаті спільної діяльності учасники планують отримати економічну вигоду, яка полягає у відновленні ЛЕП та створенні умов для подальшої її експлуатації з метою отримання прибутку.

Відповідно до пункту 2.1. Договору керівництво спільною діяльністю здійснюється постійно діючою Радою Учасників, до складу якої входять уповноважені учасниками особи. Кожний учасник при голосуванні в Раді має кількість голосів, пропорційну внеску учасника у спільну діяльність згідно з цим договором.

Рада учасників скликається за ініціативою одного із учасників по мірі необхідності. Організаційне забезпечення діяльності Ради учасників покладається на учасника, якому за договором доручено ведення спільною діяльністю. Рішення приймаються на засіданнях Ради учасників або шляхом письмового опитування учасників простою більшістю голосів учасників, які приймали участь у засіданні Ради або опитуванні. Протоколи засідань Рад зберігаються учасником, якому за договором доручено ведення спільною діяльністю учасників. Копії протоколів обов`язково надсилаються всім іншим учасникам (пункти 2.3., 2.4. Договору).

У пунктах 2.5., 2.6., 2.10. Договору сторони погодили, що ведення спільної діяльності учасників за цим договором доручається учаснику-2, який приймає рішення щодо спільних справ учасників, крім питань, вирішення яких віднесено до компетенції Ради учасників, та здійснює всі юридичні і фактичні дії, необхідні для досягнення спільної господарської мети, відповідно до договору. При веденні спільної діяльності учасник-2 має право виступати у відносинах з третіми особами від імені обох учасників, вчиняти правочини, підписувати, подавати та отримувати будь-які документи, вчиняти інші дії, необхідні для досягнення спільної господарської мети учасників. Учасник-2 зобов`язується здійснювати надані йому за цим договором повноваження виключно в інтересах учасників для досягнення спільної господарської мети учасників та надавати учаснику - 1 на його вимогу всі документи і інформацію щодо спільної діяльності учасників.

Пунктами 3.1.-3.1.2. Договору встановлено, що для досягнення спільної господарської мети за договором учасники здійснюють внесення таких вкладів: вкладом учасника-1 у спільну діяльність є майно високовольтної електричної мережі ПЛ - 750 кВ "Південноукраїнська АЕС - Ісакча" вартістю 8520830 грн. (вісім мільйонів п`ятсот двадцять тисяч вісімсот тридцять гривень) без урахування ПДВ, що складає 25 % (двадцять п`ять відсотків) від загальної вартості вкладів учасників у спільну діяльність. Склад та вартість вкладу учасника - 1 визначені за даними його бухгалтерського обліку. Вкладом учасника - 2 у спільну діяльність є грошові кошти на суму 25 562 490 грн. (двадцять п`ять мільйонів п`ятсот шістдесят дві тисячі чотириста дев`яносто гривень), що складають 75 % (сімдесят п`ять відсотків) від загальної вартості вкладів учасників у спільну діяльність.

У силу пунктів 3.3. - 3.4. Договору при зміні проектних показників, обсягу робіт, витрат учасника-2 на ведення спільної діяльності, тощо учасники можуть визначити доцільність внесення додаткових вкладів у спільну діяльність. Рішення про внесення додаткових вкладів у спільну діяльність приймається учасниками шляхом внесення змін до цього договору з обов`язковим визначенням розмірів додаткових вкладів, їх форми, строків та порядку внесення. Майно, виділене учасниками для спільної діяльності, використовується в інтересах обох учасників та продовжує належати кожному з учасників на тій самій правовій підставі (право власності, право господарського відання тощо), на якій це майно належало кожному з учасників до його виділення для спільної діяльності. Майно, придбане за рахунок коштів, наданих одним з учасників у якості вкладу у спільну діяльність, належить такому учаснику.

Пунктом п. 6.3. Договору передбачено, що учасник-2 за цим договором зобов`язується: в інтересах учасників для досягнення спільної господарської мети приймати рішення щодо спільної діяльності учасників та діяти від імені обох учасників у відносинах з третіми особами; розподіляти прибуток, отриманий в результаті спільної діяльності та одержані від такої діяльності доходи з обов`язковим дотриманням та урахуванням умов договору, зокрема пунктів 5.3, 5.4 статті 5 договору; від імені учасників вчиняти правочини, підписувати, подавати та отримувати документи, та вчиняти інші дії, необхідні для досягнення спільної господарської мети учасників, не порушуючи при цьому права та інтереси учасника-1; відкривати та розпоряджатися рахунками для проведення грошових операцій спільної діяльності учасників; забезпечувати схоронність вкладів, переданих учасниками для спільної діяльності, та контролювати умови їх використання; забезпечити наймання відповідного персоналу, фахівців для здійснення спільної діяльності на умовах, визначених договором; за запитами учасника-1 надавати фінансові звіти, інформацію про використання вкладів, переданих учасниками у спільну діяльність; від імені учасників вчиняти дії, необхідні для забезпечення фінансування та організації робіт з відновлення ЛЕП, у порядку та строки, передбачені проектною документацією та/або плану (програми) робіт або іншого документу, що визначає етапність, черговість робіт по відновленню ЛЕП; виконувати функції замовника проектних та будівельно-монтажних робіт, виконання яких необхідне для досягнення спільної господарської мети; забезпечити укладання підрядних угод з будівельними та спеціалізованими організаціями, або самостійне здійснення робіт з відновлення ЛЕП; забезпечити безперешкодний доступ представникам учасника-1 та визначених учасником-1 організацій (за наданим списком) до місця виконання робіт та не перешкоджати у виконанні робіт з монтажу, налагодження та обслуговування обладнання (у разі, якщо такі роботи забезпечує учасник-1).

Цей договір вважається укладеним з моменту підписання договору учасниками, скріплення його печатками учасників та погодження договору у встановлення порядку Міністерством палива та енергетики України (пункт 7.1 Договору).

Згідно з пунктами 7.2., 7.3 Договору строк дії цього договору починається з дати його укладання, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, та закінчується через 50 (п`ятдесят) років, якщо учасники не дійдуть до іншого. Зміни у договір можуть бути внесені тільки за домовленістю учасників, які оформлюються додатковою угодою до договору. Зміни до договору набирають сили у порядку набрання сили договором.

Пунктом 7.4. Договору визначено, що договір може бути припинений у випадках, встановлених статтею 1141 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до п. 7.6 Договору, якщо інше прямо не передбачено Договором або чинним в Україні законодавством, Договір може бути розірвано тільки за домовленістю учасників, яка оформлюється додатковою угодою до Договору. Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення учасниками відповідної додаткової угоди до Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, Договорі або у чинному в Україні законодавстві.

За положеннями п. 8.1. Договору у разі припинення договору майно, виділене учасником для спільної діяльності, повертається учаснику, який виділив відповідне майно. Майно, придбане за рахунок коштів, наданих одним з учасників, повертається такому учаснику.

Відповідно до п.12.1., 12.6. Договору усі правовідносини, що виникають з договору або пов`язані із ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються цим Договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосовними до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості. Додаткові угоди та додатки до договору є його невід`ємними частинами.

31.10.2007 між ДП "НЕК "Укренерго" (учасник- 1), Консорціумом "Південна Енергетична Компанія" (учасник- 2) та Компанією "Перше Угорське Газово-Енергетичне Товариство з Обмеженою Відповідальністю" (угорською "Elso Magyar Foldgaz es Energiakereskedelmi es Szolgaltato Korlatolt Felelossegii Tarsasag"), юридичною особою, створеною та зареєстрованою за законодавством Угорщини (учасник- 3), укладено угоду про зміну і доповнення договору про спільну діяльність від 03.10.2007р. (далі також - Угода), у зв`язку з прийняттям учасника-3 у спільну діяльність учасники дійшли згоди змінити і доповнити договір про спільну діяльність, укладений 3 жовтня 2007 року, погоджений Міністерством Палива та Енергетики України 4 жовтня 2007 року, зокрема, у такій його частині: 1. Змінити преамбулу договору, виклавши її в такій редакції: "Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (надалі іменується "Учасник-1"), яке зареєстроване за законодавством України, в особі директора Тімченка Віталія Григоровича, що діє на підставі Статуту, та Консорціум "Південна Енергетична Компанія" (надалі іменується Учасник-2), який зареєстрований за законодавством України, в особі в.о. Голови правління Летягіна Сергія Володимировича, що діє на підставі Статуту, та Компанія "EMFESZ Kft" (надалі іменується Учасник-3), яка зареєстрована за законодавством Угорщини, в особі уповноваженого представника громадянина Угорщини Тамаша Газди, який діє на підставі довіреності від 29 жовтня 2007 року, в подальшому разом Учасник-1, Учасник-2 та Учасник-3 іменуються "Учасники", а кожен окремо - "Учасник", зважаючи на те, що Учасник-1: володіє, користується і розпоряджається майном високовольтної електричної мережі ПЛ - 750 кВ "Південноукраїнська АЕС - Ісакча", яка знеструмлена з 2000 року та не використовується для потреб Об`єднаної енергетичної системи України; несе значні матеріальні витрати, пов`язані з забезпеченням фізичної охорони та безпеки для оточуючого середовища та третіх осіб, внаслідок руйнування та розкрадання майна; потребує залучення значних фінансових ресурсів для відновлення високовольтної електричної мережі ПЛ - 750 кВ "Південноукраїнська АЕС - Ісакча"; зважаючи на те, що Учасник-2 та Учасник-3 можуть забезпечити залучення фінансових, трудових ресурсів, а також мають у своєму розпорядженні проектні, технічні, технологічні ресурси, рішення для організації та забезпечення робіт з відновлення високовольтної електричної мережі ПЛ - 750 кВ "Південноукраїнська АЕС - Ісакча"; зважаючи на те, що учасники мають практичний досвід реалізації робіт з будівництва, у тому числі відновлення, об`єктів електроенергетики.

Пунктом 2 Угоди змінено частину першу пункту 1.2 статті 1 Договору та викладено її в такій редакції: "Відновлення ЛЕП в рамках реалізації спільної господарської мети за цим договором здійснюється у два етапи: на першому етапі передбачається відновлення дільниці ЛЕП від опори №451 по опору №1138 з подальшим її використанням для задіяння резервних потужностей Молдовської ГРЕС на зв`язках з UCTE; на другому етапі передбачається відновлення дільниці ЛЕП від опори №1 по опору №451".

Згідно з п. 4 Угоди змінено пункт 2.10 статті 2 Договору та викладено його в такій редакції: " 2.10. учасник-2 зобов`язується здійснювати надані йому за цим договором повноваження виключно в інтересах учасників для досягнення спільної господарської мети учасників та надавати учаснику-1 та учаснику-3 на їх вимогу всі документи і інформацію щодо ведення спільної діяльності учасників.".

Відповідно до п. 8 Угоди змінено підпункт 3.1.2. статті 3 Договору та викладено його в такій редакції: " 3.1.2. вкладом учасника - 2 у спільну діяльність є грошові кошти у сумі 10 224 996 грн (десять мільйонів двісті двадцять чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто шість гривень), що складають 30% (тридцять відсотків) від загальної вартості вкладів учасників у спільну діяльність.".

Пунктом 9 Угоди доповнено статтю 3 Договору підпунктом 3.1.3 такого змісту: " 3.1.3. вкладом учасника - 3 у спільну діяльність є грошові кошти у сумі 15337494 грн. (п`ятнадцять мільйонів триста тридцять сім тисяч чотириста дев`яносто чотири гривні), що складають 45% (сорок п`ять відсотків) від загальної вартості вкладів учасників у спільну діяльність.".

У пункті 10 Угоди учасники погодили доповнити статтю 3 Договору підпунктом 3.2.3 такого змісту: " 3.2.3. Учасник - 3 вносить вклад у спільну діяльність протягом двох років від дати укладання договору та його реєстрації у податковому органі по мірі реалізації проекту відновлення ЛЕП відповідно до затвердженого Радою учасників плану (програми) робіт або іншого документу, що визначає етапність, черговість робіт по відновленню ЛЕП.".

Змінено пункт 5.2. статті 5 Договору та викладено його в такій редакції: " 5.2. Підведення результатів спільної діяльності та розподіл прибутку між учасниками здійснюється на підставі окремої звітності по спільній діяльності, яка щокварталу складається учасником - 2, та у строк не пізніше 15-го числа наступного за звітним кварталом надсилається учаснику - 1 та учаснику - 3." (п. 13 Угоди).

Пунктом 14 Угоди змінено підпункт 6.3.1. статті 6 Договору та викладено його в такій редакції: " 6.3.1. в інтересах учасників для досягнення спільної господарської мети приймати рішення щодо спільної діяльності учасників та діяти від імені усіх учасників у відносинах з третіми особами".

Відповідно до п. 15 Угоди змінено підпункт 6.3.3. статті 6 Договору та викладено його в такій редакції: "6.3.3. від імені учасників вчиняти правочини, підписувати, подавати та отримувати документи, та вчиняти інші дії, необхідні для досягнення спільної господарської мети учасників, не порушуючи при цьому права та інтереси учасника-1 та учасника - 3";

Згідно з п. 18 Угоди доповнено статтю 6 Договору пунктом 6.4 такого змісту: " 6.4. учасник - 3 за цим договором зобов`язується: видати учаснику - 2 довіреність на право діяти від імені Учасника -3 під час ведення спільної діяльності учасників; на прохання учасника-2 надавати допомогу у веденні спільної діяльності учасників; укладати договори з учасниками, необхідні відповідно до законодавства для комерційної експлуатації ЛЕП.".

Дана угода набуває чинності з моменту підписання її сторонами і діє протягом дії Договору (пункт 24 Угоди).

16.10.2007 Підприємством та Консорціумом складено акт приймання-передачі вкладу ДП "НЕК "Укренерго" (майна високовольтної електричної мережі ПЛ - 750 кВ. "Південноукраїнська АЕС - Ісакча" на дільниці від опори №451 до опори №1138), відповідно до якого ДП "НЕК "Укренерго" передало Консорціуму "Південна Енергетична Компанія" вказаний вклад до спільної діяльності відповідно до договору про спільну діяльність від 03.10.2007.

Крім того, у зазначеному акті вказано:

- склад вкладу: відповідно до пунктів 3.1.1 та 3.2.1 договору вкладом ДП "НЕК "Укренерго" на першому етапі спільної діяльності є майно високовольтної електричної мережі ПЛ - 750 кВ "Південноукраїнська АЕС - Ісакча" на дільниці від опори №451 до опори №1138 включно (далі вклад);

- вартість вкладу: відповідно до пунктів 3.1.1 та 3.2.1 договору та даних бухгалтерського обліку балансова вартість вкладу (майна високовольтної електричної мережі ПЛ - 750 кВ "Південноукраїнська АЕС - Ісакча" на дільниці від опори №451 до опори №1138) становить 5 627 828,22 грн;

- правовий статус вкладу: відповідно до п. 3.4 Договору та п. 1.1 наказу НЕК "Укренерго" від 10.10.2007р. №427 вклад (майно високовольтної електричної мережі ПЛ - 750 кВ "Південноукраїнська АЕС - Ісакча" на дільниці від опори № 451 до опори № 1138) передається для використання в інтересах обох учасників у відповідності до мети їх діяльності, при цьому вказане майно продовжує належати ДП "НЕК "Укренерго" на тій самій правовій підставі, на якій це майно належало ДП "НЕК "Укренерго" до його виділення для спільної діяльності;

- призначення вкладу: вклад (майно високовольтної електричної мережі ПЛ - 750 кВ "Південноукраїнська АЕС - Ісакча" на дільниці від опори № 451 до опори №1138) буде використовуватись для досягнення спільної господарської мети учасників спільної діяльності за договором - поетапного відновлення та подальшого використання високовольтної електричної мережі ПЛ - 750 кВ "Південноукраїнська АЕС - Ісакча";

- момент передачі вкладу: дата затвердження акта приймання- передачі вкладу.

Згідно з актом інвентаризації елементів ПЛ - 750 кВ "Південноукраїнська АЕС - Ісакча" від 30.06.2008, складеного комісією Одеських магістральних електричних мереж Південної електроенергетичної системи ДП "НЕК "Укренерго" на підставі актів технічного стану окремих дільниць високовольтної електричної мережі від 30.06.2008, було виявлено нестачу елементів ЛЕП - опор 750 кВ (№№ 578, 626, 795, 805, 818, 823, 829, 831, 832, 886, 125,457 м.к. опор, 11,030 т. г/з тросів АС 70/72.

Загальна сума виявленої нестачі, за даними бухгалтерського обліку станом на час складення акта інвентаризації майна, становила 147 472,00 грн. Вартість фактично наявного майна (елементів) - високовольтної електричної мережі ПЛ - 750 кВ "Південноукраїнська АЕС - Ісакча" станом на 30.06.2008 - 5 480 356,00 грн.

Листами від 24.06.2008 вих.№01/02-4238 та від 25.06.2008 вих.№2/1-664 Підприємство повідомило Консорціум про необхідність направлення представників для участі у роботі інвентаризаційної комісії.

03.07.2008 ДП "НЕК "Укренерго" повідомило Консорціум (лист вих.№13/17-4381) про те, що оскільки представники останнього в інвентаризації участь не приймали, то для ознайомлення та підпису надаються акт приймання-передачі вкладу ПЛ - 750 кВ "Південноукраїнська АЕС - Ісакча", акт технічного стану на 30.06.2008, а також акт інвентаризації майна. Вказані документи прийняті представником Консорціуму без підпису для ознайомлення та прийняття рішення інвестором, про що у листі зроблено відповідний запис.

У відповідь на вказаний лист учасник-2 листом від 14.07.2008 за вих.№64 повідомив учасника-1 про те, що питання, пов`язані з договором про спільну діяльність від 03.10.2007, повинні вирішуватися всіма учасниками спільної діяльності, зв`язку із чим запропоновано провести засідання Ради спільної діяльності для обговорення звернення ДП "НЕК "Укренерго". Консорціум вказав, що після отримання від Компанії "Перше Угорське Газово-Енергетичне Товариство з Обмеженою Відповідальністю" пропозицій стосовно дати та місця проведення такого засідання, учасник-2 повідомить про це ДП "НЕК "Укренерго", зазначивши при цьому, що до проведення засідання Ради спільної діяльності та розгляду її учасниками звернення ДП "НЕК "Укренерго" Консорціум не має повноважень підписувати будь-які документи, що стосуються передачі майна ПЛ - 750 кВ "Південноукраїнська АЕС - Ісакча".

Листом від 10.11.2008 (вих.№03/01-1/6527) ДП "НЕК "Укренерго" запропонувало Консорціуму та Компанії розірвати договір, повернути вклад у спільну діяльність та відшкодувати завдані збитки.

Консорціум у листі від 22.02.2012 № 14 повідомив Підприємство про припинення фінансування спільної діяльності іншим учасником - Компанією "EMFESZ Kft" (основного фінансового інвестора проекту) та зазначив, що немає можливості нести подальші затрати по охороні опор ВЛ та просив учасника-1 розглянути питання про взяття вказаного ВЛ під охорону.

У листах від 04.03.2012 № 20 та від 05.03.2012 № 20/1 Консорціум повідомив Підприємство про те, що у зв`язку із відсутністю коштів не може виконувати функції оператора спільної діяльності, у тому числі фінансувати охорону опор високовольтної лінії, тому звертається з пропозицією провести збори учасників спільної діяльності та розглянути питання про продовження Договору від 03.10.2007 (зі змінами) або припинення дії цього Договору.

01.11.2012 у листі № 21/2012 учасник-2 повідомив учасника-1 про те, що у зв`язку з повною відсутністю фінансування та неможливості виконувати свої функції та функції оператора спільної діяльності Консорціум призупиняє свою діяльність.

24.12.2012 ДП "НЕК "Укренерго" звернулося (лист № 01/08-1/11435) до Компанії з пропозицією скликати Раду учасників для вирішення питань щодо стану виконання Договору, розгляду звіту щодо стану вкладу у спільну діяльність ДП "НЕК "Укренерго" та розгляду питання щодо можливості подальшої діяльності Консорціуму чи його припинення.

На адресу ДП "НЕК "Укренерго" надійшов лист від 10.01.2013 № 9 від Компанії поштового зв`язку AT "ДХЛ Інтернешнл Україна" про відмову Компанії "EMFESZ Kft" від отримання листа ДП "НЕК "Укренерго".

Листом від 15.02.2013 № 01/08-1/1930 ДП "НЕК "Укренерго" повторно звернулося до Компанії "EMFESZ Kft" з пропозицією скликання Ради Учасників для розгляду питань спільної діяльності. Даний лист було направлено Компанії "EMFESZ Kft" Міністерством закордонних справ України дипломатичним шляхом через Надзвичайного і Повноваженого посла України в Угорщині, що підтверджується листами Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 27.02.2013 № 04/18-535 та Міністерства закордонних справ України від 26.03.2013 № 630/61311-200-1236.

Листом від 07.09.2016 за вих.№01/01-6-1/10326 ДП "НЕК "Укренерго" звернулося до Консорціуму з проханням вжити необхідних заходів відповідно до умов укладеного договору та чинного законодавства з метою збереження схоронності вкладу у спільну діяльність.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.07.2019 у справі № 916/1812/18 позов задоволено частково: зобов`язано Консорціум "Південна Енергетична Компанія" повернути Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" вклад у спільну діяльність, а саме: майно високовольтної електричної мережі ПЛ-750 кВ. "Південноукраїнська АЕС - Ісакча" на дільниці від опори №451 до опори №1138 включно, що було передане Консорціуму "Південна Енергетична Компанія" за договором про спільну діяльність від 03.10.2007. В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що надсилання ДП "НЕК "Укренерго" 10.11.2008 листа за вих.№03/01-1/6527 про розірвання договору є повідомленням інших учасників спільної діяльності про відмову від договору про спільну діяльність від 03.10.2007, укладеного між ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго", Консорціумом "Південна Енергетична Компанія" та Компанією "Перше Угорське Газово-Енергетичне товариство з обмеженою відповідальністю". Отже, враховуючи те, що умовами договору від 03.10.2007 не передбачено збереження дії договору щодо Консорціуму та Компанії "EMFESZ Kft", а також відмову ДП "НЕК "Укренерго" від договору, суд дійшов висновку про те, що договір про спільну діяльність припинив свою дію у 2008 році на підставі пункту 4 частини 1 статті 1141 ЦК України, а тому позовна вимога про розірвання договору про спільну діяльність від 03.10.2007 не підлягає задоволенню. Відтак, оскільки дію договору про спільну діяльність від 03.10.2007 було припинено, позов ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", як вказав суд, підлягає задоволенню в частині повернення позивачу вкладу у спільну діяльність, що було передане Консорціуму "Південна Енергетична Компанія" за вказаним договором.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі № 916/1812/18 рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2019 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору про спільну діяльність від 03.10.2007. Позов у цій частині задовольнити. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду аргументована тим, що відповідачами у справі не надано належних та допустимих доказів здійснення ними будь-яких заходів на виконання своїх зобов`язань за договором про спільну діяльність від 03.10.2007, починаючи з 2011 року, тобто протягом біля семи років до подання позову у даній справі. Таким чином, викладені позивачем обставини в якості підстави для розірвання Договору судова колегія вважає поважними причинами для розірвання Договору у розумінні частини 2 статті 1142 ЦК України, які доведені Підприємством та не спростовані ані Консорціумом, ані Компанією. У зв`язку із цим, позовна вимога про розірвання договору про спільну діяльність від 03.10.2007, укладеного між ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго", Консорціумом "Південна Енергетична Компанія" та Компанією "Перше Угорське Газово-Енергетичне товариство з обмеженою відповідальністю" підлягає задоволенню. Позовна вимога про повернення позивачу вкладу у спільну діяльність, так само підлягає задоволенню з огляду на положення частини 2 статті 1141 ЦК України та пункту 8.1. спірного договору.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Консорціум "Південна Енергетична Компанія" звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2019 у справі № 916/1812/18 скасувати частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме порушення норм частини 4 статті 75 ГПК України.

Порушенням норм процесуального права заявник вважає незастосування до спірних правовідносин приписів частини 4 статті 75 ГПК України, що суперечить правовим висновкам Верховного суду, викладеним у постановах від 14.06.2018 у справі № 911/4638/15, від 07.06.2018 у справі № 922/2632/17, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010, згідно з якими необхідно обґрунтовувати неврахування обставин, які визнані встановленими, та надавати цим обставинам правову оцінку.

На думку скаржника суди попередніх інстанцій не дослідили обставини, на які, як на підставу позову, посилався позивач у справі № 916/1812/18 і які є ідентичними зі справою № 10-23/67-09-2173, що свідчить про подібність підстав та предмету спору та відповідно вимагало застосування до цих правовідносин статті 75 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу ДП "НЕК "Укренерго" вказує на безпідставність доводів скаржника, вважає неподібними правові висновки Верховного Суду на які заявник посилається на обґрунтування підстави касаційного оскарження та просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.

Крім того, від ДП "НЕК "Укренерго" надійшло клопотання про закриття касаційного провадження. Позивач зазначає, що звертаючись до Верховного Суду із касаційною скаргою, обґрунтованою підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник вважає посилання на висновки Верховного Суду у справах, які не є подібними зі справою № 916/1812/18, у зв`язку із відмінністю предметів та змісту позовних вимог.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Предметом позовних вимог є розірвання договору про спільну діяльність та повернення вкладу у спільну діяльність, на підставі статей 188 Господарського кодексу України 1141 1142 ЦК України.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Статтею 1141 ЦК України врегулювано підстави припинення договору простого товариства, у тому числі у разі відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників.

За змістом статті 1142 України учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства не пізніш як за три місяці до виходу з договору. Учасник договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, у якому досягнення мети визначено як скасувальна умова, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реальних збитків, завданих розірванням договору.

Натомість статтею 188 Господарського кодексу України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини друга-четверта статті 188 ГК України).

Аналізуючи доводи касаційної скарги щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, його порушення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.

Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд має у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог норм процесуального права щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та не відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України.

Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

5.4. Звертаючись із касаційною скаргою, заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки обставинам, встановленим у рішенні Господарського суду Одеської області у справі № 10-23/67-09-2173, у яких, на його думку, є аналогічними предмет та підстави позовних вимог.

Щодо справи № 10-23/67-09-2173, апеляційний господарський суд зазначив таке. Господарським судом Одеської області розглядалась справа № 10-23/67-09-2173 за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерства палива та енергетики України, до Консорціуму "Південна Енергетична компанія" та Компанії "EMFESZ Kft" ("Перше Угорське Газово-Енергетичне Товариство з обмеженою відповідальністю") про розірвання договору про спільну діяльність від 03.10.2007 у редакції угоди від 31.10.2007 та зобов`язання повернути вклад у спільну діяльність та стягнення збитків в сумі 147472 грн. Підставою вказаних позовних вимог Підприємство вказало істотне порушення відповідачем-1 умов цього договору щодо забезпечення схоронності переданого позивачем у спільну діяльність вкладу, а також істотні зміни обставин, до яких призвело невиконання відповідачем-1 умов договору щодо забезпечення схоронності переданого позивачем у спільну діяльність вкладу. У правове обґрунтування позову Підприємство послалось на частину 2 статті 651 ЦК України та статтю 224 ГК України. Рішенням названого суду від 04.10.2010, яке набрало законної сили 15.10.2010, у задоволені вказаного позову відмовлено. Як зазначив місцевий господарський суд у вказаному судовому рішенні, обставини справи свідчать, що, по-перше, відповідачем-1 вжито всіх належних від нього заходів щодо належного виконання свого зобов`язання по забезпеченню схоронності вкладу, переданого позивачем, і настання негативних наслідків щодо виявленої позивачем недостачі не залежало від волі та дій відповідача-1, а відповідно до умов п.9.4. укладеного між сторонами договору учасник вважається невинуватим і не несе відповідальності за порушення договору, якщо він доведе, що настання негативних наслідків не залежало від його волі, дій та учасник вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання договору.

Звертаючись з позовом про розірвання договору та повернення вкладу у спільну діяльність у даній справі (№916/1812/18), Підприємство як на підставу позову послалось на те, що з огляду на безпідставну та систематичну бездіяльність відповідачів у здійсненні спільної діяльності за Договором, досягнення спільної господарської мети по відновленню та подальшому використанню високовольтної електричної мережі ПЛ - 750 кВ "Південноукраїнська АЕС - Ісакча", якою ДП "НЕК "Укренерго" керувалося при укладенні договору, є неможливим та свідчить про втрату зі сторони вказаних компаній будь-якого інтересу в продовженні спільної діяльності в межах укладеного Договору. У правове обґрунтування позову Підприємство послалось на статті 1141 1142 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що, підстави заявлених Підприємством позовів у справі № 10-23/67-09-2173 та у справі №916/1812/18 є різними, а отже, посилання скаржника на те, що слід скасувати судове рішення у цій справі та залишити позов без розгляду згідно з частиною 1 статті 278 ГПК України, відхилені як необґрунтовані.

З наведеного убачається, що суд апеляційної інстанції надав оцінку правовому обґрунтуванню та підставам позову у справі № 10-23/67-09-2173 у контексті наявності підстав для залишення без розгляду позовної заяви у справі № 916/1812/18. Однак, із постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 не убачається дослідження обставин справи, на які як на підставу позову у справі № 10-23/67-09-2173 посилався позивач. Так, з рішення Господарського суду Одеської області у справі № 10-23/67-09-2173, а також з матеріалів справи яка розглядається убачається, що на обґрунтування підстав позовних вимог в обох справах позивач посилався на бездіяльність Консорціуму щодо забезпечення схоронності вкладу, що, на його думку, підтверджується актом інвентаризації елементів ПЛ - 750 кВ "Південноукраїнська АЕС - Ісакча" від 30.06.2008. Також в обох справах позивач посилався на лист від 10.11.2008 (вих. №03/01-1/6527), яким він запропонував Консорціуму та Компанії розірвати договір, повернути вклад у спільну діяльність та відшкодувати завдані збитки.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Отже суд апеляційної інстанції вирішуючи питання про тотожність позовних вимог обмежився дослідженням правових підстав позову, але не надав жодної оцінки посиланням позивача на факти, установлені судовим рішенням, що набрало законної сили у справі № 10-23/67-09-2173 та на які також посилається у справі яка розглядається. Колегія суддів зауважує, що наведення правових мотивів підстав позову нерозривно пов`язане із конкретними фактами, зазначеними на їх обґрунтування. У випадку, коли відповідні факти вже були предметом дослідження судом у іншій справі, суд має дослідити питання чи мають вони преюдиціальний характер у відповідності до вимог частини 4 статті 75 ГПК України і навести мотиви власного рішення щодо цих фактів. Лише аналіз підстав позовів для визначення їх аналогічності, не є ефективним способом аргументації неврахування фактів, установлених судовим рішенням у іншій справі. Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд обмежившись доводами щодо відсутності підстав для залишення позовної заяви без розгляду, не дослідив чи бездіяльність Консорціуму щодо забезпечення схоронності вкладу, яка обґрунтована посиланням на акт інвентаризації елементів ПЛ - 750 кВ "Південноукраїнська АЕС - Ісакча" від 30.06.2008 та лист від 10.11.2008 (вих. №03/01-1/6527) була оцінена судом у справі № 10-23/67-09-2173 та чи є зазначені обставини преюдиціальними для справи № 916/1812/18.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі

№ 2-1383/2010, постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 911/4638/15, від 07.06.2018 у справі № 922/2632/17, на які посилається скаржник, зауважено на необхідності врахування під час розгляду справ того, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Верховний Суд зауважував, що суди не з`ясували питання про те, які обставини встановлені рішенням у іншій справі та чи підлягають вони доказуванню у справі, що розглядається, що призвело до неповноти встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, зверталася увага на те, що у своїй постанові суд апеляційної інстанції не зазначив, з яких підстав не враховує обставин, які визнані встановленими, не надаючи при цьому цим обставинам ніякої правової оцінки.

Колегія суддів вважає, що у справі № 916/1812/18 підстава касаційного оскарження передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підтвердилася, оскільки у цьому випадку врахуванню підлягають висновки щодо необхідності надання обґрунтування врахування чи не врахування обставин, які можуть бути преюдиціальними, оскільки встановлені у іншій справі. Подібність правовідносин у цьому випадку стосується саме загального правила застосування положень статті 75 ГПК України, на правову позицію щодо застосування якої не впливають інший предмет спору та різний зміст позовних вимог. У зв`язку із викладеним, не підлягає задоволенню клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга обґрунтована незастосуванням статті 75 ГПК України до спірних правовідносин.

Колегія суддів зазначає, що під час розгляд справи № 916/1812/18 суди попередніх інстанцій не надали оцінки рішенню Господарського суду Одеської області від 04.10.2010 у справі № 10-23/67-09-2173, не з`ясували які обставини встановлені у цьому рішенні та чи підлягають вони доказуванню у справі № 916/1812/18, як саме співвідносять відповідні обставини із обставинами на які посилається ДП "НЕК "Укренерго" у позовній заяві. Крім того, дослідженню підлягало розмежування преюдиціальних фактів та оцінки судом обставин у справі № 10-23/67-09-2173. Водночас саме лише спростування судом апеляційної інстанції доводів скаржника про відсутність підстав для залишення без розгляду позовної заяви, не може бути розцінене судом як обґрунтування підстав не врахування обставин справи № 10-23/67-09-2173.

Відповідно до статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За наведених вище обставин висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам закону щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, наданим сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень на них, суди дійшли передчасного висновку щодо суті спору. Верховний Суд вважає, що без надання належної оцінки усім доказам наявним у справі із обґрунтуванням підстав врахування чи неврахування обставин, встановленим у справі № 10-23/67-09-2173, а також встановлення чи мають вони преюдиціальний характер щодо справи яка розглядається, неможливо вважати, що справу розглянуто всебічно та повно, із дотримання принципів рівності та змагальності.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні спору суди порушили норми процесуального права оскільки не дотрималися вимог статей 75 236 ГПК України щодо прийняття судових рішень на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2019 і постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі № 916/1812/18 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.3. З огляду на викладене у цій постанові касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі рішення судів попередніх інстанцій скасуванню.

6.4. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про часткове задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Консорціуму "Південна Енергетична Компанія" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2019 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 у справі № 916/1812/18 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ